Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №160/18009/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/18009/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

25.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо поновлення ОСОБА_1 , на військовому обліку;

- зобов`язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 , з військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після оновлення 10.04.2026 року військово-облікових даних у застосунку «Резерв+» виявив, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також що щодо нього відображається інформація про порушення правил військового обліку. Позивач вважає, що не повинен перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних, оскільки був засуджений вироком Військового суду Донецького гарнізону від 08.06.1994 року до семи років позбавлення волі за вчинення тяжкого військового злочину, у зв`язку з чим, на його думку, втратив статус військовозобов`язаного. 24.03.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про його виключення з військового обліку, однак відповідач відповідь на звернення не надав та відповідних змін до військового обліку не вніс, що, на думку позивача, свідчить про протиправність дій (бездіяльності) відповідача. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 30 березня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/18009/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 виданий Олександрійським РВ УМВС України в Кіровоградській області 23 грудня 1998 року.

10.04.2026 року при оновлені військово-облікових даних у застосунку ОСОБА_2 , що перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 виявив порушення: не стали на військовий облік за новою адресою, дата звернення до поліції 07.08.2025 року.

Позивач зазначає, що втратив статус військовозобов`язаного після винесення вироку Військового суду Донецького гарнізону від 08 червня 1994 року, яким ОСОБА_1 був засуджений до семи років позбавлення волі за скоєння тяжкого військового злочину.

24.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виключення із військового обліку. Відповідач відповідь не надав.

Позивач вважає, вищенаведені обставини свідчать про безпідставне не виключення його відповідачем з обліку військової служби, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також запереченням викладеним у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Статтею 1 Закону України Про оборону України передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на момент розгляду цієї адміністративної справи строк триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регулює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII).

За приписами частини 3 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 8 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів унормовано Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, до яких віднесено, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначено в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист від 21.03.2024 № 3621-IX (далі - Закон № 3621-IX), яким було внесено зміни до Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та який набрав чинності з 03.05.2024, виключено такі визначення, як обмежено придатний до військової служби та непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 3621-IX у первісній редакції установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Законом України № 4235-IX від 12.02.2025, який набрав чинності 15.02.2025, до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3621-IX внесено зміни, якими передбачено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовому обліку підлягають громадяни України, зокрема військовозобов`язані та резервісти.

За змістом частини третьої статті 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, серед іншого, громадяни України, які прибули з інших адміністративно-територіальних одиниць України і не перебувають на військовому обліку за місцем проживання.

Водночас частиною шостою статті 37 Закону №2232-XII визначено випадки, за яких військовозобов`язані підлягають виключенню з військового обліку. При цьому законодавець пов`язує виключення не з будь-якою обставиною, яка мала місце в минулому, а з наявністю на відповідний момент конкретної юридичної підстави, прямо передбачено законом.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що факт засудження особи до покарання у виді позбавлення волі сам по собі не є підставою для її виключення з військового обліку. Така обставина має правове значення для порядку військового обліку лише у випадках та в межах, прямо встановлених Законом №2232-XII.

При цьому пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XII передбачено взяття на військовий облік військовозобов`язаних, які, зокрема, прибули після відбування покарання з установ виконання покарань. Отже, закон прямо передбачає можливість перебування на військовому обліку осіб, які відбули покарання у виді позбавлення волі, що спростовує твердження позивача про автоматичну втрату ним статусу військовозобов`язаного внаслідок постановлення вироку суду.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487. Відповідно до пункту 2 цього Порядку військовий облік є складовою змісту виконання військового обов`язку громадянами України та полягає, зокрема, у здійсненні заходів щодо забезпечення повноти та актуальності відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За правилами пункту 79 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття з нього та виключення з нього здійснюються відповідно до законодавства з внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, внесення до Реєстру відомостей про виключення особи з військового обліку є наслідком встановлення передбаченої законом підстави для такого виключення, а не самостійним способом набуття особою відповідного правового статусу.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України та перебуває на військовому обліку відповідача. Доказів того, що на час звернення до відповідача існувала передбачена частиною шостою статті 37 Закону №2232-XII підстава для виключення ОСОБА_1 з військового обліку, матеріали справи не містять.

Посилання позивача на вирок Військового суду Донецького гарнізону від 08.06.1994 року не змінює наведеного висновку, оскільки позивач не довів, що зазначеним вироком його було позбавлено громадянства України, визнано непридатним до військової служби або встановлено іншу обставину, яка відповідно до чинного законодавства є підставою саме для виключення з військового обліку.

Постановлення вироку, не припиняє військового обов`язку та не є юридичним фактом, з яким стаття 37 Закону №2232-XII пов`язує виключення особи з військового обліку.

Відтак звернення позивача від 24.03.2026 року не могло бути задоволене відповідачем шляхом внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку, оскільки належної правової підстави для вчинення такої дії не встановлено.

За таких обставин суд не встановив у діях відповідача протиправності, яка б полягала у безпідставному поновленні чи продовженні військового обліку позивача, а заявлена вимога про зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку є похідною від першої позовної вимоги та також не підлягає задоволенню.

При цьому суд зауважує, що відсутність відповіді на звернення позивача сама по собі не створює передбаченої законом підстави для виключення його з військового обліку та не може замінювати встановлення юридичного факту, з яким закон пов`язує припинення відповідного військово-облікового статусу.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук