Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №160/10762/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/10762/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/10762/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, з урахуванням уточненої позовної заяви, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження військової служби з 09.08.2025 року по 05.02.2026 року та належних виплат при звільненні; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 всі суми заборгованості з грошового забезпечення, компенсації за невикористані відпустки, премії, надбавки та одноразову грошову допомогу при звільненні шляхом перерахування коштів на банківський рахунок в АТ «Ощадбанк» за період з 09.08.2025 року по 05.02.2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що відповідач не виплатив належне грошове забезпечення та повідомив, що такі виплати здійснюються виключно через АТ «Укрсиббанк» або АТ КБ «ПриватБанк». Через неможливість відкрити рахунки в цих банках позивач надав реквізити чинного рахунку в АТ «Ощадбанк». З метою досудового врегулювання спору він звертався зі скаргою до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та через адвоката направляв адвокаські запити, однак відповіді не отримав, при цьому виплати грошового забезпечення здійснені не були, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/10762/26. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

31.07.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та зокрема зазначає, що належні позивачу суми були нараховані та перебувають на депонованому рахунку військової частини, однак виплатити їх неможливо через відсутність банківських реквізитів позивача. Зазначає, що позивач ані під час проходження військової служби, ані після звільнення з військової служби не подавав відповідної заяви чи рапорту із зазначенням рахунку та реквізитів для отримання коштів. Також адвокатські запити не містили вимоги про виплату коштів та необхідних банківських реквізитів.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріали справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Згідно витягу із книги аналітичного обліку депонованої заробітної плати за 2026 рік залишок грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 152772,56 грн. перебуває на депонованому рахунку військової частини НОМЕР_2 .

14.01.2026 року представник позивача через Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до командування військової частини НОМЕР_2 звернувся із адвокатським запитом з приводу того, що позивач позбавлений можливості отримувати грошове забезпечення у зв`язку з відсутністю потрібного банківського рахунку для його зарахування. Військовою частиною НОМЕР_1 визначено отримання грошового забезпечення виключно через АТ «Укрсиббанк» та АТ КБ «ПриватБанк», однак зазначені банківські установи не надали можливості відкрити рахунок на ім`я військовослужбовця. Також в адвокатському запиті позивач вказав, що має відкритий та доступний рахунок в АТ «Ощадбанк», який може бути використаний для зарахування грошового забезпечення.

В прохальній частині адвокатського запиту представник позивача просив надати інформацію щодо можливості отримання грошового забезпечення ОСОБА_1 через рахунок АТ «Ощадбанк»; надати інформацію щодо стану розгляду звернень ОСОБА_1 стосовно можливості надання належного йому грошового забезпечення через АТ «Ощадбанк»; надати інформацію щодо того, які саме документи необхідні з боку військовослужбовця для оперативного переведення виплат на рахунок в АТ «Ощадбанк».

30.01.2026 року позивач звернувся до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » із скаргою на бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_1 в якій серед іншого зазначив, що тривала невиплата грошового забезпечення погіршує його матеріальне становище та порушує його права, у зв`язку з чим просив забезпечити виплату належних коштів на рахунок в АТ «Ощадбанк».

16.03.2026 року представник позивача через Генеральний штаб Збройних Сил України до Командування військової частини НОМЕР_1 звернувся з адвокатським запитом аналогічного змісту до адвокатського запиту, поданого 14.01.2026 року.

Однак матеріали справи не містять відповідей на адвокатські запити та подану позивачем скаргу.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошового забезпечення за період проходження військової служби з 09.08.2025 року по 05.02.2026 року та належних виплат при звільненні, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України. її незалежності та територіальної цілісності.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Порядок №260), розділ 1 якого на час виникнення спірних правовідносин містить наступні норми.

Пунктом першим Порядку №260 визначено, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Згідно пункту другого Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом третім Порядку №260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 8 Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові, додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та 05.02.2026 року його було звільнено за станом здоров`я, що підтверджується листом військової частини НОМЕР_2 від 21.01.2026 року.

В тексті відзиву на позовною заяву Військовою частино НОМЕР_1 серед іншого вказано, що кошти позивачу були нараховані та перебувають на депонованому рахунку, однак виплата не здійснена через ненадання ним банківських реквізитів. За твердженням відповідача, позивач не звертався із відповідною заявою після звільнення, а адвокатські запити не містили вимоги про виплату та банківських реквізитів.

Так згідно дослідженого судом витягу із книги аналітичного обліку депонованої заробітної плати за 2026 рік вбачається, що залишок грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 152772,56 грн. перебуває на депонованому рахунку військової частини НОМЕР_2 .

В даному випадку суд погоджується з доводами відповідача та зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів звернення позивача до військової частини НОМЕР_1 із заявою або рапортом про виплату нарахованого грошового забезпечення на визначений ним банківський рахунок.

Долучені до матеріалів справи адвокатські запити також не містять конкретної вимоги про перерахування належних позивачу коштів на рахунок в АТ «Ощадбанк» та відповідних банківських реквізитів.

За таких обставин позивачем не доведено, що відповідач був належним чином повідомлений про визначений позивачем рахунок для отримання коштів, а відтак не доведено протиправності бездіяльності відповідача, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 всі суми заборгованості з грошового забезпечення, компенсації за невикористані відпустки, премії, надбавки та одноразову грошову допомогу при звільненні шляхом перерахування коштів на банківський рахунок в АТ «Ощадбанк» за період з 09.08.2025 року по 05.02.2026 року, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська