Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №160/10633/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/10633/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/10633/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, з урахуванням уточненої позовної заяви, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати позивачу ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі, збільшеному до 100000 гривень, за час перебування на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, що виникло внаслідок бойового травмування, за наступні періоди: 16.02.2024 – 15.03.2024 – 29 днів (стаціонарне лікування в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР у зв`язку з наслідками бойового травмування); 17.03.2024 – 16.04.2024 – 31 день (стаціонарне лікування в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР у зв`язку з наслідками бойового травмування); 28.04.2024 – 27.05.2024 – 30 днів (стаціонарне лікування в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР у зв`язку з наслідками бойового травмування); зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі, збільшеному до 100000 гривень, за час перебування на стаціонарному лікуванні у КНТ «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради у зв`язку із захворюванням, що виникло внаслідок бойового травмування, пов`язаним із захистом Батьківщини, за наступні періоди: 16.02.2024 – 15.03.2024 – 29 днів (стаціонарне лікування в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР у зв`язку з наслідками бойового травмування); 17.03.2024 – 16.04.2024 – 31 день (стаціонарне лікування в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР у зв`язку з наслідками бойового травмування); 28.04.2024 – 27.05.2024 – 30 днів (стаціонарне лікування в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР у зв`язку з наслідками бойового травмування).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після отримання поранення позивач проходив стаціонарне лікування у зв`язку з наслідками бойового травмування. Однак за час перебування на стаціонарному лікуванні йому безпідставно не було нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/10633/26. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

29.05.2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує право позивача на отримання додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та зазначає, що позивач перебуваючи на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» у періоди з 16.02.2024 – 15.03.2024, з 17.03.2024 – 16.04.2024, з 28.04.2024 – 27.05.2024 отримував лікування від захворювання: «Органічний емоційно-лабільний розлад з інсомнічним та нефалгічним синдромом обтяжений проявами ПТСР F 06.6» У той же час, Постановою №168 передбачено підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення лише у зв`язку із отриманням поранення (контузії, травми чи каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, а не у зв`язку із захворюванням. Матеріалами справи підтверджується, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я пов`язане якраз із лікуванням «захворювання», а не з отриманням поранення», контузії, травми, каліцтва. Вказує, що виплата, передбаченої нормами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3161-IX, п. 11 розділу XXXIV Порядку № 260 та пункту 1-2 Постанови №168, додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку саме з отриманням поранення (травми, контузії, каліцтва) пов`язаного із захистом Батьківщини, а не захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

04.06.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій викладено доводи, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України 24.04.2022 року внаслідок ворожого мінометного та артилерійського обстрілу отримав травму та був доставлений на ІНФОРМАЦІЯ_1 для надання первинної медичної допомоги, що актом про нещасний випадок (у тому числі поранення) №15/24 від 10.05.2024 року та актом розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення), наявними в матеріалах справи.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 11.09.2023 року №118 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, який прибув для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період із військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).

3 16.02.2024 року по 15.03.2024 року, з 17.03.2024 року по 16.04.2024 року, з 28.04.2024 року по 27.05.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, що підтверджується виписками з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2218/2024 від 15.03.2024 року, №3610/2024 від 16.04.2022 року, №5613/2024 від 27.05.2024 року з повним діагнозом (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): Оргагічний емоційно-лабільний розлад з інсомнічним та пефалгічним синдромом обтяжений проявами ПТСР F06.6.

25.09.2025 року солдат ОСОБА_1 пройшов медичний огляд в медичній (військово-лікарській) комісії ДУ «Східне ТМО МВС України», по завершенню якого видано довідку №1060-с/НГУ, в якій зазначено, що рішення медичної (військово-лікарської) комісії: «Розлади особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку складного генезу у вигляді вираженого тривожно-депресивного синдрому з емоційно-вольовою нестійкістю. F07.8». захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. «Вибухова травма (24.04.2022)». травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. «Вертеброгенна цервікалгія, торакодорзалгія, ломбошиалгія праворуч, стадія ремісії на тлі остеохондрозу хребта з ураженням шийного, грудного та поперекового відділів, протрузій міжхребцевих дисків С4-CS, Th4-Ths, Th7-Th8 до 3,0 мм, грижа міжхребцевого диску 15-81 до 4,0 мм з незначним порушенням статико-динамічної функції хребта. Двобічний гонартроз II рентгенологічної стадії, застаріле пошкодження медіального меніску обох колінних суглобів, (оперативного лікування: 06.08.2024 - праворуч, 15.10.2024 - ліворуч - артроскопії обох колінних суглобів, резекції медіального меніску) з незначним порушенням функції ходи та опори. Атеросклероз судин обох нижніх кінцівок, І ступінь (компенсації), ішемія нижніх кінцівок 0 ст. з обох сторін. Початкові ознаки недостатності мозкового кровообігу на тлі гіпертонічної хвороби у вигляді цереброастенічного синдрому. Гіпертонічна хвороба II стадії, ступінь АГ 2, гіпертензивне серце (ГЛ), серцево-судинний ризик 3. IXC: дифузний кардіосклероз, СН 0 ст. ГЕРХ. Хронічний атрофічний гастрит, неасоційований з Helicobacter pylori, стадія ремісії. Виразкова хвороба, рубцева деформація ЦДПК. неактивна фаза. Хронічний панкреатит, стадія ремісії. Хронічний вірусний гепатит С. противірусна терапія 2024, стійка вірусологічна відповідь. ХОЗЛІ стадія, група В, фаза ремісії, ДН 0 ст.», захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування додаткової винагороди в повному обсязі, з розрахунку 100 000,00 грн на місяць за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з приводу отриманого поранення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Також частиною 2 статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" визначено, що Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Статтею 21 Закону України "Про Національну гвардію України" передбачено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом МВС №729 від 01.09.2023 року затверджено Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України.

Ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Національну гвардію України.

Пунктом 14 Особливостей (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до цього часу.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно пункту 12 Постанови № 168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

При цьому, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 30.01.2024 року, пунктом 1-2 передбачено: «Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1- 1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).»

З аналізу наведених норм Постанови № 168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 16.02.2024 року по 15.03.2024 року, з 17.03.2024 року по 16.04.2022 року, з 28.04.2024 року по 27.05.2024 року, не у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а у зв`язку із захворюванням: Оргагічний емоційно-лабільний розлад з інсомнічним та пефалгічним синдромом обтяжений проявами ПТСР F06.6 .

25.09.2025 року солдат ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд в медичній (військово-лікарській) комісії ДУ «Східне ТМО МВС України», по завершенню якого видано довідку №1060-с/НГУ, в якій зазначено, що рішення медичної (військово-лікарської) комісії: «Розлади особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку складного генезу у вигляді вираженого тривожно-депресивного синдрому з емоційно-вольовою нестійкістю. F07.8». захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. «Вибухова травма (24.04.2022)». травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини. «Вертеброгенна цервікалгія, торакодорзалгія, ломбошиалгія праворуч, стадія ремісії на тлі остеохондрозу хребта з ураженням шийного, грудного та поперекового відділів, протрузій міжхребцевих дисків С4-CS, Th4-Ths, Th7-Th8 до 3,0 мм, грижа міжхребцевого диску 15-81 до 4,0 мм з незначним порушенням статико-динамічної функції хребта. Двобічний гонартроз II рентгенологічної стадії, застаріле пошкодження медіального меніску обох колінних суглобів, (оперативного лікування: 06.08.2024 - праворуч, 15.10.2024 - ліворуч - артроскопії обох колінних суглобів, резекції медіального меніску) з незначним порушенням функції ходи та опори. Атеросклероз судин обох нижніх кінцівок, І ступінь (компенсації), ішемія нижніх кінцівок 0 ст. з обох сторін. Початкові ознаки недостатності мозкового кровообігу на тлі гіпертонічної хвороби у вигляді цереброастенічного синдрому. Гіпертонічна хвороба II стадії, ступінь АГ 2, гіпертензивне серце (ГЛ), серцево-судинний ризик 3. IXC: дифузний кардіосклероз, СН 0 ст. ГЕРХ. Хронічний атрофічний гастрит, неасоційований з Helicobacter pylori, стадія ремісії. Виразкова хвороба, рубцева деформація ЦДПК. неактивна фаза. Хронічний панкреатит, стадія ремісії. Хронічний вірусний гепатит С. противірусна терапія 2024, стійка вірусологічна відповідь. ХОЗЛІ стадія, група В, фаза ремісії, ДН 0 ст.», захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Суд звертає увагу, що військово-лікарською комісією вказаний діагноз кваліфікований саме як «захворювання», а не як «поранення» (контузія, травма, каліцтво).

Поранення та захворювання відрізняються за своєю природою та механізмом виникнення. Поранення - це фізична травма, що виникає в результаті впливу зовнішніх чинників (наприклад, удару, падіння, пострілу). Захворювання, навпаки, є патологічним станом, що розвивається в організмі через внутрішні фактори, такі як інфекції, порушення обміну речовин, генетичні аномалії, або зовнішні чинники, що впливають на організм.

Тобто природою поранення є фізична шкода, що завдається тілу. Природою ж захворювання є патологічний стан, який характеризується певними симптомами та ознаками. Поранення (травма, контузія, каліцтво) - це раптова, зовнішня, механічна або інша шкода, що пошкоджує тканини та органи організму. Травма, як правило, виникає миттєво, а захворювання може розвиватися повільно або гостро.Травма, як правило, має локальний вплив на пошкоджені тканини, а захворювання може впливати на весь організм. При травмах потрібна перша допомога та медична допомога, а при захворюваннях - лікування, яке може включати медикаменти, фізичні вправи, психотерапію та інші методи.

Виплата, передбаченої нормами пункту 1-2 Постанови №168, додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку саме з отриманням «поранення (травми, контузії, каліцтва)», пов`язаного із захистом Батьківщини, а не «захворювання», пов`язаного із захистом Батьківщини.

Водночас, підстав для включення в наказ на виплату додаткової винагороди у періоди з 16.02.2024 року по 15.03.2024 року, з 17.03.2024 року по 16.04.2022 року, з 28.04.2024 року по 27.05.2024 року у відповідача не було, оскільки не було встановлено основного діагнозу лікування, пов`язаного із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов`язаною із захистом Батьківщини, а позивач перебував на лікуванні у зв`язку із захворюваннями пов`язаним з захистом Батьківщини.

Суд звертає увагу, що формулювання «перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» не є тотожним формулюванню «перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку із захворюванням», оскільки у першому випадку йдеться про поранення, контузію, травму або каліцтво, а у другому про захворювання.

Та обставина, що захворювання виникло внаслідок отриманої травми, пов`язаної з захистом батьківщини не змінює формулювання.

Також, суд враховує положення наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, главою 21 розділу ІІ якого передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби"; в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку; г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії"; ґ) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»; д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби"; е) «Захворювання (поранення, травма, контузія, каліцтво), НІ, не пов`язане з проходженням військової служби»; є) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН"; ж) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН"; з) "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН"; к) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН".

До вказаної глави в подальшому вносились зміни, однак незмінним залишилось те, що формулювання "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» та «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» є різними формулюваннями постанов ВЛК про причинний зв`язок, які не можна ототожнювати, незалежно від того в наслідок чого виникло таке захворювання в цілях визнання права на отримання додаткової винагороди встановленої постановою №168.

З огляду на викладене, відсутні належні та допустимі докази перебування позивача на лікуванні у спірні періоди у зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманим під час виконання обов`язку із захисту Батьківщини.

Таким чином оскільки позивач перебував у спірні періоди на лікуванні через захворювання, а не через поранення (травму, контузію, каліцтво) отримане під час захисту Батьківщини, тому у відповідача були відсутні правові підстави для виплати додаткової винагороди відповідно постанови Кабінету Міністрів України №168 за періоди з 16.02.2024 року по 15.03.2024 року, з 17.03.2024 року по 16.04.2022 року, з 28.04.2024 року по 27.05.2024 року.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська