Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №160/8198/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/8198/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/8198/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 частини одноразової грошової допомоги, як ветерану війни - особі з інвалідністю внаслідок війни, якому інвалідність II (другої) групи встановлено у 2025 році, розрахованої згідно з абзацом 1 пункту 19 Порядку № 975 (в редакції, чинній з 31.08.2025), в сумі 103200,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до абзацу 1 пункту 19 Порядку № 975 (в редакції, чинній з 31.08.2025) та прийняти рішення про внесення змін до пункту 50 Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 20/975 від 15.01.2026, а саме слова «у розмірі різниці між 300 та 250 кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2023), в сумі 134200 (Сто тридцять чотири тисячі двісті) грн. 00 коп.» замінити словами «у розмірі різниці між 300-кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності (2025), та 250-кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2023), в сумі 237400 (Двісті тридцять сім тисяч чотириста грн. 00 коп.); зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 частини одноразової грошової допомоги як ветерану війни - особі з інвалідністю внаслідок війни, якому інвалідність II (другої) групи встановлено у 2025 році, розрахованої згідно з абзацом 1 пункту 19 Порядку № 975 (в редакції, чинній з 31.08.2025), в сумі 103200,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідачем протиправно виплачено йому одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2023), в сумі 134 200 грн. Вказує, що в його випадку, отримання ІІ групи інвалідності захворювання є підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2025 рік, тобто в якому встановлено відповідну групу інвалідності, а саме 22.07.2025 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8198/26. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

16.04.2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з моменту встановлення інвалідності або зміни її групи чи причинного зв`язку, а не з дня звернення особи із відповідною заявою. Оскільки позивачу ІІ групу інвалідності встановлено 22.07.2025, до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція пункту 19 Порядку № 975, чинна на цю дату. Зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.2025 № 1000, набрали чинності лише 21.08.2025 та не мають зворотної дії в часі, а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Отже подання заяви у межах трирічного строку не змінює моменту виникнення права та не створює нових умов для виплати одноразової грошової допомоги.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №187370 від 12.12.2023 року.

Згідно пункту 163 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №77/975 від 05.07.2024 року відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 старшому лейтенанту медичної служби у відставці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звільненому 07.12.2023, який є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку зі зміною причинного зв`язку інвалідності, на підставі довідок МСЕК серії 12ААБ №627449 від 07.12.2020 та серії 12ААГ №187370 від 04.12.2023 - у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2023), в сумі 671000 (Шістсот сімдесят одна тисяча) грн. 00 коп.

Згідно виписки з банківського рахунку позивача, 25.07.2024 року позивачу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 671000,00 грн.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №231/25/2633/Р від 22.07.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 з 22.07.2025 року встановлено ІІ групу інвалідності за захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

14.08.2025 року позивачем подано заяву про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2025 року.

Вказана обставина підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Згідно пункту 50 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №20/975 від 15.01.2026 року відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 старшому лейтенанту медичної служби у відставці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звільненому 07.12.2023, який є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку зі встановлення вищої групи інвалідності та зміною причинного зв`язку інвалідності на підставі довідки МСЕК серія 12ААГ №187370 від 04.12.2023 та рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №231/25/2633/Р від 22.07.2025 року у розмірі різниці між 300 та 250 кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб, на січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2023), в сумі 134200 грн.

Згідно виписки з банківського рахунку позивача, 30.01.2026 року позивачу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 134200,00 грн.

16.02.2026 року позивач звернувся до комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум із заявою про перегляд рішення та виплати додаткової виплати одноразової грошової допомоги.

Листом Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України від 23.03.2026 року позивачу повідомлено, що призначення та виплату одноразової грошової допомоги здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України, а розрахунок суми одноразової грошової допомоги виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності чи змінено причинний зв`язок, застосовується для випадків встановлення інвалідності, або зміни причинного зв`язку, починаючи з 21.08.2025 року.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непризначення та невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2025 року, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Стаття 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на дату встановлення ІІ групи інвалідності) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу виплати позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на дату встановлення ІІ групи інвалідності) передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Відповідно до частини 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Частиною 10 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2014 №975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, яка діяла на дату встановлення ІІ групи інвалідності).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду/оцінювання, зміни групи інвалідності чи причинного зв`язку - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи/довідці медико-соціальної експертної комісії про повторне встановлення інвалідності або відомості з електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.

За змістом пункту 17 Порядку № 975 (в редакції, яка діяла на дату встановлення ІІ групи інвалідності) у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв`язку: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи; 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до абзацу першого пункту 19 Порядку № 975 якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв) із розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.

При цьому з положень Порядку № 975 випливає, що у разі зміни групи інвалідності під час повторного огляду, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності IІI групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.

Таким чином наведені правові норми встановлюють, що розмір одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України і такий розмір одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язаний з днем встановлення інвалідності вперше.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 8 квітня 2024 року у справі № 240/512/22, від 8 травня 2024 року у справі № 240/17749/20 та від 18 червня 2024 року у справі № 240/20065/20.

Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 560/419/24 наголосив, що нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, якими врегульовано виплату одноразової грошової допомоги, не визначено в якості умови, яка впливає на визначення дня виникнення права на отримання допомоги, такої умови як зміна причинного зв`язку настання інвалідності.

Таке законодавче врегулювання обумовлено самим поняттям «одноразова грошова допомога», яка є одноразовою, а не багаторазовою і її виплата розпочинається від моменту первинної втрати працездатності/встановлення інвалідності, а далі відбувається доплата допомоги, у разі встановлення вищої групи інвалідності або зміни її причинного зв`язку, але виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день первинного встановлення інвалідності.

Таким чином, врахувавши наведене, суд зазначає, що з аналізу статей 16, 16-2, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975 убачається, що підставою для призначення одноразової грошової допомоги є встановлення інвалідності, яка настала у зв`язку з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, у тому числі під час захисту Батьківщини. Нормативне регулювання чітко визначає, що розмір цієї допомоги обчислюється, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.

Отже, юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності з підстав, пов`язаних із проходженням військової служби, оскільки він визначає і момент виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, і базовий критерій її розрахунку. Подальша зміна причинного зв`язку інвалідності (наприклад, з «пов`язаної з проходженням військової служби» на «пов`язану із захистом Батьківщини») не утворює нового первинного факту і не змінює базового моменту відліку для визначення розміру одноразової грошової допомоги; у такому разі може здійснюватися доплата до більшого розміру з урахуванням раніше виплачених сум, але обчислення все одно провадиться виходячи з прожиткового мінімуму року первинного встановлення інвалідності.

Вищезазначене також узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 120/845/24.

У вказаній постанові Верховного Суду також зазначено, що використана законодавцем конструкція "у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань" у частині четвертій статті 16-3 Закону №2011-XII та пункті 8 Порядку № 975 спрямована на врегулювання ситуацій, коли у тієї самої особи внаслідок різних причин може бути змінена група інвалідності чи її причинний зв`язок. Однак це положення не створює нового "первинного факту" встановлення інвалідності, а лише свідчить про виникнення підстави для доплати до більшого розміру допомоги. Первинним юридичним фактом у контексті одноразової допомоги завжди залишається перше встановлення інвалідності, незалежно від подальшої зміни групи чи причинного зв`язку, оскільки інакше було б знівельовано саму правову природу одноразової допомоги як разової виплати.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2684,00грн.

Отже, розмір одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті позивачу у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, розраховується таким чином: 671000,00 грн. (раніше виплачена одноразова грошова допомога) – 300 (кратність встановлення в разі ІІ групи інвалідності) * 2684,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2023 року) 671000,00 грн. (раніше виплачена одноразова грошова допомога) = 134200,00 грн.

Згідно виписки з банківського рахунку позивача, 30.01.2026 року позивачу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 134200,00 грн.

Таким чином, відповідач правомірно здійснив виплату одноразової грошової допомоги, визначивши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 1 січня календарного року, в якому позивачу вперше було встановлено інвалідність.

Щодо застосування редакції Порядку № 975 в редакції № 1000 від 15.08.2025 року, суд зазначає наступне.

Так пункт 19 Порядку № 975 (в редакції змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2025 року № 1000), яким передбачено, що у разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум) із розрахунку прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідний ступінь втрати працездатності чи змінено його причинний зв`язок, набув чинності з 21.08.2025 року.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 22.07.2025 року встановлено ІІ групу інвалідності за захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

При цьому зміни до Порядку № 975 (зокрема, в частині застосування прожиткового мінімуму виходячи з року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності чи змінено причинний зв`язок) не передбачають зворотної дії.

Оскільки позивачу вперше ІІІ групу інвалідності встановлено 04.12.2023 року, суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога позивачу у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності 22.07.2025 року, повинна призначатись виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, а саме станом на 01.01.2023 року.

Таким чином, Міністерство оборони України правомірно призначило позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 300-кратним та 250-кратним прожитковим мінімумом для працездатних осіб, установленим законом станом на 1 січня 2023 року, в якому позивачу вперше було встановлено інвалідність. Розмір зазначеної допомоги становить 134 200,00 грн.

За правилами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем не доведено обґрунтованість пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська