Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/28686/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/28686/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 18.10.2024 р. по день фактичної виплати додаткової винагороди у повному обсязі -18 липня 2025 року, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої додаткової винагороди за період лікування, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 18.10.2024 р. по день фактичної виплати додаткової винагороди - 18 липня 2025 року, відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби позивач отримав поранення, у зв`язку із чим перебував на стаціонарному лікуванні протягом наступних періодів: з 30.12.2024 по 06.01.2025, з 19.01.2025 по 31.01.2025 та з 07.02.2025 по 28.02.2025. Також, наслідок зазначеної травми та її наслідків перебував у відпустці 30 календарних днів для лікування, потребу у якій встановлено довідкою ВЛК №5936 від 06.01.2025. Однак у період лікування позивачу не здійснювали в повному обсязі виплату додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ від 25.02.022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Лише 18.07.2025 на виконання заяви про нарахування та виплату додаткової винагороди було здійснено повне нарахування та виплата додаткової грошової винагороди позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Проте відповідачем в порушення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, тому допущена протиправна бездіяльність, у зв`язку з чим просить задовольнити позовній вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/28686/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою суду залучено Військову частину НОМЕР_2 до участі в адміністративній справі №160/28686/25 в якості другого відповідача та встановлено відповідачам строк для надання суду відзиву на позов з доказами його направлення позивачу.

Відповідачем-2 подано відзив, в якому зазначає, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з наступних підстав. Позивачем надано в розпорядження суду не актуальні відомості, оскільки військовослужбовець ОСОБА_1 з 18.03.2025 не проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 , чим ввів в оману суд. Згідно з розпорядженням начальника Генерального штабу Збройних Сил України №64 від 05 березня 2025 року військовослужбовець ОСОБА_1 призначений на посаду згідно з наданим рекомендаційним листом до військової частини НОМЕР_3 . Відповідачем-2 акцентовано, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/33398/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Позовну заяву від імені ОСОБА_1 подано його представником адвокатом Мандрик Владиславом Володимировичем. Позовними вимогами у справі №160/33398/25 є: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні поранення пов`язаного із захистом Батьківщини з 30.12.2024 по 06.01.2025, з 19.01.2025 по 31.01.2025, з 07.02.2025 по 28.02.2025 та пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва) рекомендованій висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії №5936 від 06.01.2025 на 30 календарних днів. Рішення у іншій справі (справах), зокрема і у справі №160/33398/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії може вплинути на розгляд даної справи. За таких обставин, позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, просить у їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

Відповідач-1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України ІD-карта № НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 24.07.2024.

Відповідно до відомостей з військового квитка серії НОМЕР_6 , ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією в особливий період до Збройних Сил України з 02.11.2022 та зарахований до Військової частини НОМЕР_7 ; у період з 31.08.2024 по 18.03.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 22.10.2023 №40/9872 матрос ОСОБА_1 одержав «ВТ (18.10.23) ВУСП правого плеча» за обставин: « 18 жовтня 2023, близько 19.20 години, під час виконання обов`язків військової служби та бойового завдання, пов`язаного із захистом незалежності та територіальної цілісності держави, під час бойових дій з Російськими збройними формуваннями (НЗФ Російсько-терористичних військ) поблизу населеного пункту Кринки, Херсонського району Херсонської області внаслідок артилерійського обстрілу Російськими збройними формуваннями (НЗФ Російсько-терористичних військ) зі сторони противника в районі виконання завдань за призначенням в угрупуванні морської піхоти «Катран», отримав поранення. Ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння у військовослужбовця під час проведення медичних заходів не виявлено. Під час отримання поранення був екіпірований індивідуальними засобами захисту (бронежилет та кевларовий шолом). Поранення трапилося під час виконання бойового завдання та обов`язків військової служби в угрупування морської піхоти «Катраня, під час бойових дій з Російськими збройними формуваннями (НЗФ Російсько-терористичних військ) в Херсонській області, пов`язаних із захистом Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України та не з вини військовослужбовця. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18 жовтня 2023 року №609.».

Наведені обставини зумовили тривале лікування.

25.03.2025 адвокатом ОСОБА_2 подано до Військової частини НОМЕР_2 в інтересах позивача заяву про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

У вказаній заяві представник позивача просив, зокрема, надати інформацію:

-чи був ОСОБА_1 включений до наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за періоди стаціонарного лікування з 30.12.2024 р. по 06.01.2025 р., з 19.01.2025 р. по 31.01.2025 р., з 07.02.2025 р. по 28.02.2025 р. та відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів рекомендованої довідкою ВЛК №5936 від 06.01.2025;

-якщо ні, включити ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за періоди стаціонарного лікування з 30.12.2024 р. по 06.01.2025 р., з 19.01.2025 р. по 31.01.2025 р., з 07.02.2025 р. по 28.02.2025 р. та відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів рекомендованої довідкою ВЛК №5936 від 06.01.2025.

Того ж дня адвокатом Владиславом Мандриком подано аналогічну заяву до Військової частини НОМЕР_1 .

У вказаній заяві представник позивача просив, зокрема, надати інформацію:

-чи був ОСОБА_1 включений до наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за періоди стаціонарного лікування з 21.10.2023 по 13.11.2023, з 27.12.2023 по 02.01.2024, з 03.02.2024 по 21.02.2024, з 07.06.2024 по 26.06.2024, з 08.08.2024 по 22.08.2024 та відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів рекомендованої довідкою ВЛК №8772 від 13.11.2023, довідкою ВЛК №258 від 03.01.2024, довідкою ВЛК №61/15 від 21.02.2024., довідкою ВЛК №1304 від 26.06.2024;

-якщо ні, включити ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за періоди стаціонарного лікування з 21.10.2023 по 13.11.2023, з 27.12.2023 по 02.01.2024, з 03.02.2024 по 21.02.2024, з 07.06.2024 по 26.06.2024, з 08.08.2024 по 22.08.2024 та відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів рекомендованої довідкою ВЛК №8772 від 13.11.2023, Довідкою ВЛК №258 від 03.01.2024, довідкою ВЛК №61/15 від 21.02.2024, довідкою ВЛК №1304 від 26.06.2024.

Відповідно до виписки по картковому рахунку АТ КБ «Приватбанк» 18.07.2025 позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено зарахування додаткової винагороди за час перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров`я декількома платежами у таких розмірах: 47661,29 грн., 82612,91 грн., 73080,65 грн., 72233,33 грн., 91706,90 грн., 15887,09 грн., 46683,33 грн., 88967,74 грн.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати додаткової винагороди, виплаченої 18.07.2025, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ).

Відповідно до статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №20ІІ-XII визначено грошове забезпечення військовослужбовців.

Так, відповідно до пунктів другого - третьої статті 9 Закону № 20ІІ-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За змістом пункту четвертого статті 9 Закону № 20ІІ-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Аналогічні приписи містить і пункт 11 розділу XXXIV Порядку №260.

Так, відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Отже, додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, яка входить до складу грошового забезпечення.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 10 розділу XXXIV Порядку №260).

При цьому, у статті 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Отже, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 02.11.2022 проходить військову службу у лавах Збройних Сил України, 18.10.2023 отримав поранення під час виконання бойового завдання в Херсонській області та обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України (довідка Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 22.10.2023 №40/9872), що потягло до тривалого лікування.

25.03.2025 адвокат ОСОБА_3 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо нарахування позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за періоди стаціонарного лікування з 21.10.2023 по 13.11.2023, з 27.12.2023 по 02.01.2024, з 03.02.2024 по 21.02.2024, з 07.06.2024 по 26.06.2024, з 08.08.2024 по 22.08.2024 та за періоди відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів, рекомендованої довідкою ВЛК №8772 від 13.11.2023, довідкою ВЛК №258 від 03.01.2024, довідкою ВЛК №61/15 від 21.02.2024, довідкою ВЛК №1304 від 26.06.2024.

Як убачається з матеріалів справи, додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 була виплачена позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 - 18.07.2025 (виписка з АТКБ «Приватбанк» по картковому рахунку), призначення платежу: «додаткова винагорода за час перебування на лікуванні, відпустки за станом здоров`я».

Сторонами не заперечено такі обставини. Відсутній спір між сторонами і щодо повноти виплачених позивачу сум додаткової винагороди.

При цьому, відповідачем-1 не спростовано факту ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди у тому ж місяці, в якому здійснена відповідна виплата, тобто у липні 2025 року.

Суд звертає увагу, обмеженість бюджетного фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування компенсації втрати доходів , що є предметом спору у цій справі.

Тож, оскільки відповідачем-1 проведено позивачу нарахування та виплату належного розміру додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, виплаченої 18.07.2025, у зв`язку із чим порушено строки її виплати, відповідач-1 зобов`язаний був здійснити нарахування позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди по день фактичної її виплати – 18.07.2025.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем-1 допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, виплаченої 18.07.2025, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, виплаченої 18.07.2025, оскільки саме такий спосіб захисту у даному випадку є належним та необхідним для ефективного захисту порушеного права.

Зауваження сторони відповідача-2 щодо перебування позивача на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_3 суд не враховує, оскільки такі обставини відповідно до наданого наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 18.03.2025 №81 виникли з 18.03.2025 та жодним чином не спростовують бездіяльності відповідача-1 у ненарахуванні та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів - додаткової винагороди за періоди перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров`я, у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Не спростовують таких висновків і посилання відповідача-2 на обставини адміністративної справи №160/33398/25. Позаяк, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №160/33398/25, яке набрало законної сили 31.03.2026, визнано право позивача на додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 у розмірі, збільшеному до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні з 30.12.2024 по 06.01.2025, з 07.02.2025 по 28.02.2025, та пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК з 08.01.2025 по 06.02.2025.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до положення Закону №2050-III та Порядку №159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставиться у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це така особа зазнала втрат.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першої статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», виплаченої 18.07.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», виплаченої 18.07.2025.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова