Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/21289/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/21289/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 09.07.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 06.04.2017 року, виплаченої 09.07.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 року у справі №160/3022/22;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 09.07.2025 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 06.04.2017 року виплаченої 09.07.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 року у справі №160/3022/22.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2017 №76 позивача звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. У період служби не у повному обсязі здійснювалось грошове забезпечення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 по справі №160/3022/22 було часткового задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 06.04.2017 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Фактичне виконання рішення суду та виплата індексації грошового забезпечення відбулись 09.07.2025. Проте відповідачем в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Позивач вказує, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією, у даному випадку - військовою частиною, добровільно чи на виконання рішення суду, у зв`язку з чим просить задовольнити позовній вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/21289/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Відповідачем подано відзив, в якому зазначає, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з наступних підстав. 04.12.2023 Військовою частиною НОМЕР_1 було отримано постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023, якою апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 по справі №160/3022/22 залишено без задоволення, а рішення суду І інстанції без змін. 11.12.2023 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 було оголошено про виплату суми індексації грошового забезпечення за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року по справі №160/3022/22. Начальником фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 було здійснено розрахунок індексації яка підлягає виплаті ОСОБА_1 по справі №160/3022/22 за період за період з 01.12.2015 року по 06.04.2017 року із застосування базового місяця січень 2008 року в розмірах і порядку встановленому чинним законодавством, та з урахуванням висновків суду, здійснених у справі №160/3022/22. В подальшому, начальником фінансово економічної служби військової частини НОМЕР_1 неодноразово замовлялись кошти від розпорядника на виконання вказаного рішення суду. 09.07.2025 року, в момент коли кошти надійшли на особові рахунки Військової частини НОМЕР_1 , на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 року у справі №160/3022/22 позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 06.04.2017 року із застосування базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 42243,50 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що в свою чергу підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі, і на момент подачі позовної заяви по справі №160/21289/25 претензії позивача не залишаються невиконаними. За таких обставин, затримка у виплаті належних позивачу коштів носила виключно організаційний та процедурний характер, що не може вважатися бездіяльністю. Разом з цим, індексація грошового забезпечення не є грошовим забезпеченням, (заробітною платою) у розумінні як Закону України «Про оплату праці», так і Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому не підлягає компенсації. За таких обставин, позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, просить у їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 07.08.2009 Саксаганським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 23.04.2015.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №76 від 06.04.2017, старшого солдата ОСОБА_1 , водія – заправника автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення, який звільнений з військової служби в запас, у зв`язку з закінченням строку контракту, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.04.2017 № 12-рс, вважати таким, що справи та посаду здав 06 квітня 2017 року; з 06 квітня 2017 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №160/3022/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 06.04.2017 включно.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 06.04.2017 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядової начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України в 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №160/3022/22 – залишено без змін.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №160/3022/22 набрало законної сили 28.11.2023.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості №33 на виплату індексації на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/3022/22, ОСОБА_1 нараховано до виплати 42243,50 грн.

Відповідно до виписки по картковому рахунку АТ КБ «Приватбанк» 09.07.2025 позивачу здійснено зарахування індексації грошового забезпечення в сумі 42243,50 грн.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 06.04.2017, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ).

Відповідно до статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Отже, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що індексація грошового забезпечення на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №160/302/22, яке набрало законної сили 28.11.2023, в сумі 42243,50 грн. була нарахована та виплачена позивачу 09.07.2025 (виписка по картковому рахунку).

Сторонами не заперечено такі обставини.

При цьому, відповідачем не спростовано факту ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у тому ж місяці, в якому здійснена відповідна виплата, тобто у липні 2025 року.

Суд звертає увагу, обмеженість бюджетного фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування компенсації втрати доходів , що є предметом спору у цій справі.

Доводи відповідача про те, що індексація грошового забезпечення не є грошовим забезпеченням (заробітною платою), а тому, на переконання відповідача, позивач не має права на отримання спірної компенсації, суд вважає помилковими.

Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 справа № 9-рп/2013 указав, що індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є її складовою частиною та спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Верховний Суд в постанові від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20 наголосив, системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Тож, оскільки відповідачем проведено позивачеві перерахунок та виплата належного розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 06.04.2017 на виконання рішення суду лише 09.07.2025, у зв`язку із чим порушено строки її виплати, відповідач зобов`язаний здійснити нарахування позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати грошового забезпечення – 09.07.2025.

До того ж, звертаючись до правових висновків Верховного Суду в аналогічних спорах, у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №826/8319/16 зазначено, що положення Закону №2050-III та Порядку №159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставиться у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 06.04.2017, виплаченої 09.07.2025 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №160/3022/22, тому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 06.04.2017, виплаченої 09.07.2025 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №160/3022/22, оскільки саме такий спосіб захисту у даному випадку є належним та необхідним для ефективного захисту порушеного права.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першої статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 06.04.2017, виплаченої 09.07.2025 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №160/3022/22.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 06.04.2017, виплаченої 09.07.2025 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №160/3022/22.

Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова