Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/14845/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/14845/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2026р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.07.2026р., просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до інформації, яка міститься у його військовому квитку серії НОМЕР_1 від 23.09.1993 року та довідці військово-лікарської комісії №1427 від 22.06.2023 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з військового обліку ОСОБА_1 з внесенням запису про виключення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по справі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.12.2014р. позивач пройшов ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатами якого згідно протоколу від 16.12.2014р. №61, затвердженим рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.02.2015р. на підставі статті 26а графи ІІІ Розладу хвороб його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що у п.20 військового квитка міститься відповідний запис, вказані обставини також були підтверджені і Довідкою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданою 22.06.2023р. за №1427. Проте, 08.04.2026р. із мобільного застосунку «Резерв+», сформувавши електронний військово-обліковий документ (далі – еВОД), він довідався, що всупереч наявним документам інформація щодо його військового звання внесена некоректно, у зв`язку із чим звернувся із заявою до відповідача про внесення змін до відповідного Реєстру від 27.04.2026р., у якій просив привести у відповідність відомості у згаданому Реєстрі, які містяться у його військовому квитку серії НОМЕР_1 від 23.09.1993р., щодо його військового звання – «старший лейтенант». У відповідь на зазначену заяву, відповідач листом за №5125 від 12.05.2026р. повідомив про те, що дані про військове звання та дані медичного огляду згідно протоколу ВЛК №61 від 16.12.2014р. до відповідного Реєстру внесені, а також повідомив, що підстав для виключення з військового обліку немає, так як виключення з обліку оформлюється свідоцтвом про хворобу згідно до Положення №402, яке до відповідача не надходило. Позивач вважає, що невнесення відповідачем відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – реєстр «Оберіг») про виключення його з військового обліку є незаконною та протиправною бездіяльністю відповідача, з огляду на те, що, по-перше, особи непридатні до військової служби не мають статусу військовозобов`язаного та взяття таких осіб на військовий облік повторно чинним законодавством не передбачено, виключення з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби є остаточним юридичним наслідком встановлення стану здоров`я, що виключає можливість проходження військової служби, не відображення в Реєстрі відомостей про виключення його з військового обліку суперечать вимогам ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; по-друге, бездіяльність відповідача щодо невнесення відповідних відомостей до Реєстру не можуть бути підставою для покладення на нього обов`язку повторно проходити ВЛК чи повторно підтверджувати свій правовий статус, який стосовно нього був встановлений ще у 2015 році, про що самим відповідачем були внесені відомості до відповідного Реєстру; по-третє, з боку позивача будь-які порушення процедури проходження ВЛК, подання підроблених документів, введення уповноважених осіб в оману відсутні, а також і відсутні будь-які докази скасування, перегляду рішення ВЛК, на підставі якого його було виключено з військового обліку у 2015 році, тому вважає, що висновок ВЛК, оформлений протоколом від 16.12.2014р. №61 та затверджений рішенням Дніпропетровської обласної ВЛК від 09.02.2015р. є чинним, у зв`язку з чим вважає, що дії відповідача щодо взяття повторно його на військовий облік вчинені поза межами наданих відповідачу повноважень, порушують принцип законності, закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України. Також в уточненому позові позивач посилається і на усталену судову практику у подібних правовідносинах, яка викладена у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2026р. у справі №160/34271/25 та, на думку позивача, вона є релевантною і до правовідносин у цій справі.

Ухвалою суду від 22.06.2026р. відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та зобов`язано відповідача протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності бездіяльності відповідача в спірних правовідносинах, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду була отримана відповідачем у його електронному кабінеті фактично 23.06.2026р., що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа та є належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18, 251 КАС України, наявної у справі.

08.07.2026р., на виконання вищевказаної ухвали суду, через систему "Електронний суд" відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до реєстру «Оберіг» позивач перебуває на військовому обліку офіцерів запасу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , ці дані були внесені після отримання запиту від позивача від 27.04.2026р., а сама облікова картка внесена до реєстру «Оберіг» 13.12.2024р. в автоматичному режимі відповідно до п.п.6 п.5 Порядку №932 від 16.08.2024р. В 2026 році дійсно в облікову картку реєстру «Оберіг» було внесено інформацію з військового квитка, а саме: дані про військове звання «старший лейтенант» та дані медичного обстеження, висновок Бабушкінського ВЛК згідно протоколу від 16.12.2024р. №61, затверджене рішенням Дніпропетровської обласної ВЛК від 09.02.2015р. на підставі статті 26а «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» та у відповідь на заяву позивача 12.05.2026р. повідомлено, що підстав для виключення його з військового обліку немає, так як виключення з обліку оформлюється на підставі рішення ВЛК після встановлення придатності та затвердження такого висновку Регіональною комісією ВЛК згідно Положення №402 – свідоцтва про хворобу, яке, стосовно позивача, до відповідача не надходило. За викладених обставин, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити в повному обсязі.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 13.07.2026р. від представника позивача через систему «Електронний суд», останній зазначив, що Порядок №932 від 16.08.2024р. в частині автоматичного формування відомостей поширюється виключно на громадян України чоловічої статі віком від 16 до 25 років, а оскільки позивачу виповнилося 54 роки, тому її норми не поширюються на осіб віком понад 25 років у зв`язку з чим просив визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні до реєстру «Оберіг» відомостей про виключення позивача з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку позивача та довідці ВЛК №1427 від 22.06.2023 року протиправною.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із великим навантаженням, перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, що об`єктивно унеможливлювало судовий розгляд справ у згаданий період, ухвалою суду від 28.09.2026р. судовий розгляд даної справи на підставі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України було продовжено до 28.09.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 28.09.2026р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивач у справі – громадянин України ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить копія змісту паспорта позивача серії НОМЕР_2 від 20.12.1996р., копія змісту військового квитка серії НОМЕР_1 від 23.09.1993р. та копії еВОД позивача станом на 13.05.2026р., наявних у справі.

Згідно відомостей, які містяться у паперовому військово-обліковому документі позивача за № НОМЕР_3 , а саме: у п. 20 військового квитка наявний запис про те, що позивач 09.02.2015р. виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнаний ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку №/п.пр. №61 від 16.12.2014р.

22.06.2023р. ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачу була видана довідка ВЛК за №1427 у якій зазначено, що стосовно позивача був проведений медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 08.12.2014р. та на підставі статті 26а графи ІІІ Розладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджено копією відповідної довідки, наявної у справі.

Водночас, у сформованому позивачем електронному ВОД у мобільному застосунку «Резерв+» станом на 08.04.2026р., було виявлено, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 у званні солдат, ВОС 999096 номер у реєстрі Оберіг 131220241425692400134, дата уточнення даних 08.04.2026р., при цьому, відомості про непридатність його до військової служби, які наведені вище, у вказаному еВОД відсутні.

З метою усунення вищенаведених суперечностей у паперовому та електронному ВОД, 27.04.2026р. позивач особисто засобами поштового зв`язку (накладна Укрпошти №4900001017816 від 27.04.2026р.) звернувся до відповідача із заявою, у якій просив, зокрема, внести запис про виключення його з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , до якої додав копію довідки ВЛК №1427 від 22.06.2023, копію довідки акту дослідження стану здоров`я №223 від 08.12.2014р. та копію військового квитка серії НОМЕР_1 від 23.09.1993р.

У відповідь на зазначену заяву, відповідачем позивачеві надіслано лист від 12.05.2026р. за №5125, у якому повідомлено, що підстав для виключення позивача з військового обліку немає, так як виключення з обліку оформлюється на підставі рішення ВЛК після встановлення непридатності та затвердження такого висновку Регіональною комісією ВЛК – згідно Положення №402 – свідоцтва про хворобу, яке до ІНФОРМАЦІЯ_7 стосовно позивача не надходило.

За відомостями, які містяться у еВОД позивача станом на 13.05.2026р. встановлено, що до його облікових даних внесено інформацію про наявність постанови ВЛК від 09.02.2015р. про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, а також зазначено, що позивач віднесений до категорії військовозобов`язаного.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до реєстру «Оберіг» відомостей про виключення його з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у його військовому квитку серії НОМЕР_1 від 23.09.1993р. та довідці ВЛК №1427 від 22.06.2023 року, звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

У відповідності до вимог ч.9 ст.1 Закону №2232-XII встановлено, що призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (ч.3).

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5).

За правилами ч.1 ст.34 Закону №2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 15 Порядку № 1487 визначено, що за умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»:

- взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, підрозділом Служби зовнішньої розвідки.

У разі звернення призовника, військовозобов`язаного або резервіста до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за новим задекларованим місцем проживання в його військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки про взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1951-VIII передбачено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону № 1951-VIII в редакції з урахуванням змін, внесених Законом №3549-IX від 16.01.2024, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: п. 17-1 - відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч.3 ст.14 Закону №1951-VIII).

Також і згідно пункту 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2024р. №559 (далі – Порядок №559) передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін.

Військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вважаються недійсними.

Зміни до військово-облікового документа на бланку вносяться за письмовим зверненням громадянина України протягом п`яти робочих днів з дати реєстрації заяви, поданої громадянином України, крім відомостей щодо проходження військової служби, якщо її строк потребує уточнення у військовій частині (установі) або архівній установі – п.19 Порядку №559.

Таким чином, із аналізу вищенаведених приписів слідує, що законодавцем встановлена відповідна процедура, яка передує внесенню змін до відповідного Реєстру у разі наявності/відсутності чи виправлення недостовірних відомостей, які містяться у згаданому Реєстрі, а саме: особа, виявивши щодо себе недостовірні відомості у Реєстрі, має спочатку звернувся у згаданому вище порядку до органу ведення Реєстру (у даному випадку до відповідача) з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) або внесення змін до Реєстру про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру, що, в свою чергу, пов`язано з обов`язком органу ведення Реєстру (яким в даному випадку є відповідач) розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомості Реєстру у відповідність з персональними даними такої особи.

Повертаючись до обставин цієї справи, із наявних у справі матеріалів судом було встановлено, що, позивач, 08.04.2026р. сформувавши у мобільному застосунку «Резерв+» еВОД виявив у ньому недостовірні відомості щодо себе, а саме: не коректне зазначення його звання, та не внесення інформації про проходження ним ВЛК 08.12.2014р. та висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_10 згідно протоколу №61 від 16.12.2014р, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ВЛК від 09.02.2015р. за якими його на підставі ст.26а графи ІІІ Розладу хвороб його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку про що у п.20 військового квитка містився відповідний запис, що підтверджується змістом копії паперового військового квитка та змістом копії еВОД позивача станом на 08.04.2026р., наявних у справі.

З метою виправлення зазначених суперечностей, як уже зазначалося вище, 27.04.2026р. позивач звернувся до відповідача із мотивованою заявою (засобами поштового зв`язку) у якій, зокрема, просив внести запис про виключення його з військового обліку, до якої долучив копії довідки ВЛК №1427 від 22.06.2023р., копію військового квитка № НОМЕР_3 від 23.09.1993р. та копію акту дослідження стану здоров`я №223 від 08.12.2014р.

У відповідь за вищенаведену заяву позивача, листом за №5125 від 12.05.2026р. відповідач, посилаючись на те, що рішення про виключення з військового обліку оформлюється на підставі рішення ВЛК після встановлення непридатності та затвердження такого висновку Регіональною комісією ВЛК згідно Положення №402 у вигляді свідоцтва про хворобу, яке стосовно позивача до відповідача не надходило, повідомив позивача, що підстав для виключення його з військового обліку не має.

Тобто, із встановлених вище обставин слідує, що за поданою вище заявою позивача відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у спірних правовідносинах були вчинені активні дії, направлені на розгляд спірного питання, що, у даному випадку, виключає бездіяльності відповідача, оскільки останнім було прийняте рішення, оформлене листом за №5125 від 12.05.2026р. про відмову у виключенні позивача з військового обліку.

Відтак, саме рішення суб`єкта владних повноважень, оформлене листом за №5125 від 12.05.2026 року про відмову у виключенні позивача з військового обліку підлягає судовому оскарженню.

Роблячи такий висновок, судом враховується те, що у даному конкретному випадку відповідач не залишив звернення позивача без розгляду та не утримався від надання відповіді по суті, а повідомив заявника про негативний результат його розгляду, зазначивши конкретні підстави відмови.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем в уточненому позові помилково зазначено про бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах та безпідставно залишено поза увагою лист відповідача від 12.05.2026р. за №5125, оскільки його зміст свідчить про те, що він є рішенням суб`єкта владних повноважень, так як відповідає законодавчо встановленим вимогам щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості. Повідомляючи позивача про відсутність підстав для виключення його (як військовозобов`язаного) з військового обліку згідно до Положення №402, відповідач своє рішення про відмову в задоволенні заяви позивача довів йому в письмовій формі з посиланням на правові підстави (Положення №402), мотиви відмови. Отже, за змістом і правовими наслідками він має ознаки індивідуального акта (рішення) суб`єкта владних повноважень, а не суто інформаційної відповіді.

Положення КАС України передбачають можливість оскарження в адміністративному порядку як нормативно-правових актів, так й індивідуальних актів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень має особа, щодо якої цей акт прийнятий, або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Право на судовий захист та можливість оскарження до суду рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень передбачено статтею 5 КАС України.

Враховуючи наведене та те, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято відповідне рішення, оформлене листом за №5125 від 12.05.2026р. про відмову у виключенні позивача з військового обліку, суд приходить до висновку, що саме зазначене рішення суб`єкта владних повноважень впливає на права та інтереси позивача та підлягає судовому оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, зі змісту уточненого адміністративного позову у даній справі, правомірність прийняття вказаного рішення у межах даної справи позивачем не оспорюється (згадане рішення не є предметом спору).

Відтак, у межах розгляду даної справи правомірності його прийняття судом не надається правова оцінка, оскільки вказане рішення за позовом позивача (що є його правом) може бути предметом іншого спору.

Водночас, позивач в уточненому позові просить суд визнати бездіяльність відповідача у даних правовідносинах щодо невнесення відомостей до реєстру «Оберіг» про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до інформації, яка міститься у його військовому квитку та довідці ВЛК №1427 від 22.06.2023р. протиправною.

У цьому контексті суд зазначає, що бездіяльністю є пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, неприйняття рішення у випадку, коли воно відповідно до закону повинно бути прийняте.

Бездіяльність виражається у невчиненні дії, яку суб`єкт владних повноважень був зобов`язаний і мав можливість вчинити.

Разом з тим, враховуючи те, що у спірних правовідносинах, як встановлено судом вище, за заявою позивача відповідачем були вчинені активні дії, направлені на розгляд заяви позивача про виключення його з військового обліку та прийнято вищенаведене рішення про відмову у виключенні позивача з військового обліку, оформлене листом за №5125 від 12.05.2026р., суд приходить до висновку, що протиправна бездіяльність відповідача у даних правовідносинах з боку відповідача була відсутня.

У даному контексті судом враховується і правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 грудня 2022 року у справі №990/64/22.

Велика Палата зазначила, що після прийняття суб`єктом владних повноважень рішення за результатами розгляду звернення належним способом захисту є оскарження саме такого рішення, а не окремих дій чи бездіяльності, які, на думку особи, були допущені під час розгляду її звернення.

Неправомірність окремих дій або бездіяльності під час розгляду звернення після прийняття відповідного рішення може бути підставою для оскарження цього рішення, однак не становить самостійного предмета судового розгляду.

Такий же фактично правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 26.02.2026р. у справі №160/9196/24.

Наведені правові висновки є обов`язковими для врахування адміністративними судами при розгляді адміністративних справ у подібних правовідносинах у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, враховуючи встановлені вище обставини та згадані правові висновки у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач не допускав бездіяльності у спірних правовідносинах, а, навпаки, прийняв відповідне рішення, оформлене листом №5125 від 12.05.2026р. про відмову у виключенні з військового обліку, яке може бути предметом судового оскарження у судовому порядку (право позивача на оскарження визначене ст.5 КАС України) позивачем у даній справі був обраний неналежний та неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №826/5982/18.

Таким чином, у зв`язку із невідповідністю обраного позивачем способу захисту права, визначеним законодавством у даній справі, суд вважає, що обгрунтовані правові підстави для задоволення даного адміністративного позову у адміністративного суду відсутні.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, у ході судового розгляду справи протиправність бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах з урахуванням прийнятого відповідачем рішення, оформленого листом за №5125 від 12.05.2026р. про відмову у виключенні з військового обліку, яке не є предметом спору у цій справі, та виходячи з аналізу встановлених судом вище обставин і вищенаведених норм чинного законодавства, жодними належними, достатніми та достовірними доказами позивачем та його представником не доведена.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і аргументи представника позивача з приводу посилань на правові висновки, викладені у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2026р. у справі №160/34271/25, з огляду на те, що в Україні прецедентне право не діє, водночас, при розгляді адміністративних справ суд в обов`язковому порядку має застосовувати лише правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду в силу ч.5 ст.242 КАС України.

Про зазначені обставини суд повідомляв позивача в ухвалі суду від 22.06.2026р. та просив у наведеній частині уточнити позовні вимоги, проте, ухвала суду у цій частині позивачем була проігнорована.

Також судом критично надається правова оцінка і посиланням представника позивача в уточненому позові на протиправність дій відповідача щодо повторного взяття позивача на військовий облік, безпідставність дій щодо відмови у виключенні позивача з військового обліку через відсутність свідоцтва про хворобу, викладену у листі від 12.05.2026р. за №5125, з огляду на те, що ні дії відповідача щодо повторного взяття позивача на військовий облік, ні дії відповідача щодо відмови у виключенні позивача з військового обліку, викладені у листі від 12.05.2026р., не були предметами позову у цій справі (таких позовних вимог уточнений позов не містить), відтак, такі позовні вимоги судом не вирішувались в силу ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, в межах позовних вимог.

У даному випадку, у цій справі судом розглядалися позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення відомостей до реєстру «Оберіг» щодо виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до інформації, яка міститься у його військовому квитку та довідці ВЛК №1427 від 22.06.2023р., що відповідає приписам ч.2 ст.9 наведеного Кодексу.

При цьому, у ході судового розгляду справи така бездіяльність відповідача не встановлена, а позивачем жодними доказами не доведена, навпаки, спростована змістом рішення відповідача, оформленого листом №5125 від 12.05.2026р. про відмову у виключенні позивача з військового обліку, яке не оскаржено позивачем у встановленому законодавством порядку та на момент розгляду даної справи є чинним.

Окрім того, суд звертає увагу позивача та його представника і на те, що у Довідці ВЛК №1427 від 22.06.2023р. відображена інформація з приводу того, що 08.12.2014р. стосовно позивача був проведений медичний огляд та на підставі ст.26а графи Ш Розладу хвороб його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що не відповідає вимогам Положення №402, оскільки довідки ВЛК за формою з додатком 4 до цього Положення №402 оформлюються за результатами реального та фактичного проведеного медичного огляду військовослужбовців, а не перенесення такої інформації до Довідки ВЛК за формою з додатком 4 до цього Положення №402, яка мала місце майже після спливу 10 років.

Усі інші аргументи позивача вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, перевіривши за критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах, яка судом не встановлена, а позивачем не доведена, навпаки, така бездіяльність спростована активними діями відповідача, направленими на прийняття рішення, оформленого листом №5125 від 12.05.2026р. про відмову позивачеві у виключенні з військового обліку, дане рішення у цій справі позивачем не оспорюється, тому суд позбавлений можливості надавати йому правову оцінку, суд приходить до висновку, що у даних правовідносинах, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому в адміністративного суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що права та інтереси позивача у даних правовідносинах не були порушені саме оспорюваною позивачем бездіяльністю відповідача (що є предметом даного спору), позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача виключити з військового обліку позивача з внесенням запису про виключення до реєстру «Оберіг» без перевірки правомірності прийняття рішення, оформленого листом за №5125 від 12.05.2026р. у судовому порядку (дане рішення не є предметом даного спору), які є похідними вимогами у даному спорі, такі позовні вимоги є передчасними, тому також задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн. сплаченого згідно квитанції до платіжної інструкції №1.686825299.1 від 29.05.2026р. не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва