Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №160/14740/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/14740/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відповідача 2: військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

01.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1 - військової частини НОМЕР_2 та відповідача 2 - військової частини НОМЕР_4 , у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо застосування прожиткового мінімуму у розмірі 1 823 грн при обчисленні посадового окладу та складових грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з серпня 2022 року по жовтень 2025 року замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідні роки.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за кожний місяць у період з серпня 2022 року по жовтень 2025 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року Законами України про Державний бюджет: 2022 р. - 2 481 грн; 2023 р. - 2 684 грн; 2024–2025 рр. - 3 028 грн,

та виплатити різницю.

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо розрахунку відпускних виплат та компенсацій за невикористані відпустки без урахування: (а) актуального прожиткового мінімуму при обчисленні окладів; (б) додаткової винагороди за постановою КМУ № 168 як складової середньоденного грошового забезпечення.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок компенсації за 48 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022–2025 роки із включенням до складу середньоденного грошового забезпечення всіх складових, у тому числі: (а) окладів, обчислених від актуального прожиткового мінімуму; (б) додаткової винагороди за постановою КМУ № 168, та виплатити різницю позивачеві.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок компенсації за 42 невикористані дні щорічної додаткової відпустки учасника бойових дій (ст. 16-2 Закону України «Про відпустки») із включенням до складу середньоденного грошового забезпечення всіх складових, у тому числі: (а) окладів від актуального прожиткового мінімуму; (б) додаткової винагороди за постановою КМУ № 168,

та виплатити різницю позивачеві.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести повну індексацію грошового забезпечення Позивача відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 за кожний місяць з серпня 2022 року по жовтень 2025 року від правильно визначеної бази грошового забезпечення та виплатити суму індексаційних різниць;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 щодо застосування прожиткового мінімуму у розмірі 1 823 грн при обчисленні посадового окладу та складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з квітня 2022 року по липень 2022 року замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідні роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за кожний місяць у період з квітня 2022 року по липень 2022 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року Законами України про Державний бюджет (2022 р. 2 481 грн), та виплатити різницю;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 щодо розрахунку відпускних виплат та компенсацій за невикористані відпустки за період з квітня 202 р. по липень 2022 р. без урахування: (а) актуального прожиткового мінімуму при обчисленні окладів; (б) додаткової винагороди за Постановою КМУ №168 як складової середньоденного грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 провести перерахунок компенсації за фактичну кількість невикористаних днів щорічної основної відпустки з квітня 2022 року по липень 2022 року із включенням до складу середньоденного грошового забезпечення всіх складових, у тому числі: (а) окладів, обчислених від актуального прожиткового мінімуму; (б) додаткової винагороди за Постановою КМУ №168, та виплатити різницю Позивачеві;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 провести повну індексацію грошового забезпечення Позивача відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 за кожний місяць з квітня 2022 року по липень 2022 року від правильно визначеної бази грошового забезпечення та виплатити суму індексаційних різниць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді «командир відділення 07тр» у званні старший сержант. Незважаючи на щорічне підвищення прожиткового мінімуму відповідно до законів про Державний бюджет України, відповідач при нарахуванні окладу позивачеві продовжував застосовувати прожитковий мінімум 1823 грн, встановлений щн постановою КМУ від 2018 року. Чим порушив його право на отримання належного розміру грошового забезпечення. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 02 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/14740/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-2 на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 13.06.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 не перебував та не перебуває.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 по 04.10.2025 рік, що підтверджується наказом командира в/ч НОМЕР_2 по особовому складу від 26.09.2025 року №43-РС, даними військового квитка серії НОМЕР_6 від 12.04.2021 року.

Позивач зазначає, що Військова частина НОМЕР_4 безпосередньо здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення, відпускних виплат і компенсацій ОСОБА_1 .

Позивач вважає протиправними дії військових частин щодо застосування прожиткового мінімуму у розмірі 1 823 грн при обчисленні посадового окладу та складових його грошового забезпечення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача-1 у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

На виконання зазначених положень Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №704), пунктом 4 якої у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481, було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до Постанови №704.

Правова позиція щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції, яка діяла після скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, сформована Верховним Судом, зокрема у постановах від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 19 жовтня 2022 року у справі №400/6214/21 та в подальшій практиці Верховного Суду. Відповідно до цієї правової позиції з 29 січня 2020 року для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Зазначений підхід також наведений Верховним Судом у зразковій справі №400/6254/24.

Отже, у період з квітня 2022 року по 19 травня 2023 року включно при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовця підлягав застосуванню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

На 01 січня 2022 року такий розмір становив 2481 грн.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 «Про внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт розміру, що становить 1762 грн.

Зазначена постанова набрала чинності 20 травня 2023 року.

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2025 року у справі №480/7154/24 дійшов висновку, що після набрання чинності постановою №481 пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи саме з розрахункової величини 1762 грн, а застосування відповідачем цієї величини після 20 травня 2023 року не свідчить про протиправність його дій.

Таким чином, доводи позивача про необхідність застосування прожиткового мінімуму, встановленого законами України про Державний бюджет України на 2023, 2024 та 2025 роки, при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням за період після 20 травня 2023 року є необґрунтованими.

Суд зазначає, що встановлення факту проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_2 підтверджується наявними у справі доказами, зокрема наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26 вересня 2025 року №43-РС та даними військового квитка.

Щодо вимог до військової частини НОМЕР_4 суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Військова частина НОМЕР_4 у відзиві заперечила проти задоволення позову та зазначила, що позивач на військовій службі у цій військовій частині не перебував та не перебуває.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме військова частина НОМЕР_4 у період з квітня 2022 року по липень 2022 року здійснювала позивачу нарахування та виплату грошового забезпечення, компенсації за невикористані дні відпустки або індексації грошового забезпечення.

Твердження позивача про здійснення військовою частиною НОМЕР_4 відповідних нарахувань без підтвердження його первинними документами не є достатнім для встановлення факту порушення його прав саме цим відповідачем.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для покладення на військову частину НОМЕР_4 обов`язку здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, компенсації за невикористані дні відпустки чи індексації.

Відтак позовні вимоги до військової частини НОМЕР_4 задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про перерахунок грошового забезпечення позивача за період його проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 суд зазначає, що оскільки протиправність застосування розрахункової величини 1823 грн встановлена лише за період до 20 травня 2023 року, перерахунок може бути проведений виключно за відповідний період та з урахуванням фактично виплачених сум.

При цьому суд не визначає конкретного розміру грошового забезпечення, який підлягає виплаті позивачу, оскільки такий розрахунок потребує встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, тарифного коефіцієнта, вислуги років, надбавок, доплат, премій та інших складових грошового забезпечення позивача у кожному відповідному місяці.

З огляду на це належним способом захисту порушеного права є зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з серпня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про перерахунок компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення.

Згідно з пунктом 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі – Порядок №260), розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Одноденний розмір грошового забезпечення для цілей такої компенсації визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Отже, чинне законодавство пов`язує визначення розміру компенсації за невикористані дні відпустки не з окремим розрахунком грошового забезпечення за кожний рік, за який утворилися невикористані дні відпустки, а з розміром грошового забезпечення, яке військовослужбовець мав право отримувати за останньою займаною штатною посадою на час звільнення.

Таким чином, вимога позивача про проведення перерахунку компенсації за 48 днів щорічної основної відпустки за 2022–2025 роки із застосуванням прожиткового мінімуму, установленого на 1 січня кожного відповідного року, не відповідає встановленому Порядком №260 механізму обчислення такої компенсації.

Разом з тим, суд враховує, що при визначенні розміру місячного грошового забезпечення для обчислення компенсації мають бути враховані всі складові, які відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 підлягають включенню до розрахунку.

Верховний Суд у постанові від 09 липня 2026 року у справі №240/4421/24, аналізуючи положення пункту 6 розділу XXXI Порядку №260, зазначив, що ця норма не містить застережень щодо заборони врахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки. Якщо додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, виплачувалася військовослужбовцю як щомісячний додатковий вид грошового забезпечення за останньою займаною посадою, вона підлягає врахуванню при визначенні розміру відповідної компенсації.

Тому позовна вимога в частині включення до розрахунку компенсації додаткової винагороди за постановою №168 підлягає задоволенню у відповідній частині, однак не шляхом застосування прожиткового мінімуму, установленого на 1 січня кожного року за 2022-2025 роки, а виходячи з вимог пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 та розміру грошового забезпечення, право на яке позивач мав на день звільнення.

При цьому конкретний розмір компенсації судом не визначається, оскільки його обчислення належить до повноважень військової частини та потребує врахування усіх складових грошового забезпечення позивача, які він отримував за останньою займаною штатною посадою, а також раніше виплачених сум.

Щодо вимог про індексацію грошового забезпечення суд зазначає таке.

Правові та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, установлений у розмірі 103 відсотків.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2024 року у справі №580/1974/23 наголосив, що індексація має систематичний характер і є державною соціальною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності грошового забезпечення в умовах зростання цін.

Разом з тим, позовна вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 провести «повну індексацію» за кожний місяць з серпня 2022 року по жовтень 2025 року від «правильно визначеної бази» є передчасною та сформульована без урахування конкретного механізму обчислення індексації.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відповідача 2: військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо застосування при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням та інших похідних складових грошового забезпечення ОСОБА_1 розрахункової величини 1823 грн за період з серпня 2022 року по 20 травня 2023 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з серпня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке позивач мав право отримувати за останньою займаною штатною посадою на день звільнення, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які відповідно до законодавства підлягають включенню до розрахунку, у тому числі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті заявлених позовних вимог – відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук