Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №140/7593/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7593/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, яка полягає у невнесенні відомостей щодо позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо його виключення з військового обліку; зобов`язання відповідача внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача про виключення з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 військо-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 ) був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, від 20.10.2004. Водночас у застосунку «Резерв+» він відображається як «військовозобов`язаний». Позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявами про внесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку, однак ТЦК повідомив про необхідність особисто з`явитися з оригіналами документів, а відповідні зміни до Реєстру внесені не були. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки його непридатність і виключення з військового обліку підтверджені військово-обліковими документами, а вимога про особисте звернення фактично свідчить про відмову внести відповідні відомості. Також зазначає, що за редакцією Наказу МОУ №2, чинною на час проходження ВЛК, зняття з військового обліку у зв`язку з непридатністю фактично прирівнювалося до виключення з військового обліку за станом здоров`я. Крім того, після коригування даних у Реєстрі у 2004 році позивач мав усі підстави розраховувати на стабільність свого правового статусу як особи, яка остаточно виключена з військового обліку. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. З цього приводу вказав, що відповідно до наявної у нього інформації, що ОСОБА_1 у 2004 році проходив ВЛК та був визнаний непридатним до військової служби. Під час дії воєнного стану позивач не проходив медичний огляд як військовозобов`язаний і рішення про його непридатність не затверджене регіональною ВЛК, як вимагає законодавство станом на сьогодні. Окрім того, медична документація, яка б підтверджувала б наявність захворювань, що зумовлюють непридатність до військової служби, у ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо позивача відсутня; у доступних державних реєстрах відсутня інформація про наявність у нього інвалідності, тому є потреба у повторному медичному огляді ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби відповідно до чинного законодавства.

Відповідач також зазначив, що Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18.05.2024) частину шосту статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» викладено в новій редакції та виключенню з військового обліку у відповідних ТЦК та СП підлягають громадяни, які визнані непридатними до військової служби; така підстава як «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» відсутня. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 правомірно поновлено на військовому обліку.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

До тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 12.05.2005 внесено відомості про виключення ОСОБА_1 20.10.2004 з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий облік і військову службу». Тут же є запис про те, що комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 20.10.2004 ОСОБА_1 за статтею 59 б графи І (наказ Міністерства оборони України №2/1994) визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відмітка про зняття з військового обліку військовозобов`язаних зроблена 06.05.2005 (а.с.8).

Однак згідно з військово-обліковим документом, сформованим у застосунку Резерв+ станом на 08.06.2026, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 як військовозобов`язаний, у той же час наявні відомості про дату ВЛК 20.10.2004, постанова з висновком «Непридатний з виключенням з військового обліку».

ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 10.03.2025 №1993, у відповідь на адвокатський запит повідомив, що ОСОБА_1 за результатами ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 20.10.2004 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (протокол №15).

В подальшому, 24.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 листом за №2991 повідомив, про необхідність особистого звернення позивача з оригіналами відповідних документів.

15.04.2026 позивач подав заяву, в якій просив внести дані про виключення його з військового обліку на підставі висновку військово-лікарської комісії від 20.10.2004 (протокол №15) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, однак ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 21.04.2026 №3472 знову ж таки повідомив про необхідність особистого звернення з оригіналами відповідних документів.

Вважаючи бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо не внесення відомостей протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон №2232-XII).

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (пункт 20 Порядку №1487).

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (далі - Закон №1951-VIII) визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону №1951-VІІІ основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як передбачено частиною першою статті 6 Закону №1951-VІІІ, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VІІІ до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1951-VІІІ ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною восьмою статті 5 Закону №1951-VІІІ установлено, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону №1951-VІІІ).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів має містити повну та актуальну інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ. Обов`язок із забезпечення актуалізації бази даних покладений на районні (міські) ТЦК та СП.

Відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 (далі - Порядок №559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа”.

Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Поряд з тим у розглядуваному випадку має місце повторне взяття на військовий облік позивача, який був виключений з військового обліку. Тож належить вирішити питання наявності правових підстав для взяття на військовий облік позивача, який був визнаний непридатним до військової служби та за відомостями тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 12.05.2005, був виключений з військового обліку (а.с.8).

Так з даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом 08.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 як військовозобов`язаний, хоч одночасно зазначено, що він є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, дата ВЛК – 20.10.2004 (а.с.9).

В матеріалах справи наявне тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 12.05.2005, згідно з яким ОСОБА_1 20.10.2004 лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2233-XII.

Відповідно до пункту «а» частини п`ятої статі 37 Закону №2232-XII (зі змінами на 20.10.2004) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

За приписами чинної на сьогодні редакції частини шостої статті 37 Закону №2233-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Отже, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» в чинній редакції для виключення з військового обліку має формулювання «визнані непридатними до військової служби», що суті не змінює.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24 (пункт 39).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року №2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386; далі - Положення №2, зі змінами станом на 06 лютого 1998 року), основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, добір громадян, придатних за станом здоров`я до військової служби для укомплектування Збройних Сил України; медичний огляд призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних з метою визначення придатності до військової служби, служби за військовим фахом, аналіз результатів медичного огляду та розробки заходів щодо виконання цієї роботи з метою покращення комплектування Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 4 розділу І Положення №2 військово-лікарська експертиза у Збройних Силах України здійснюється штатними та позаштатними (постійно і тимчасово діючими) ВЛК та лікарсько-льотними комісіями (надалі - ЛЛК).

Як установлено у пункті 75 розділу ІІ Положення №2 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб і фізичних вад (додаток №1 даного Положення), що визначають ступінь придатності до військової служби (надалі - Розклад хвороб) і Таблиці додаткових вимог до стану здоров`я призовників, військовослужбовців, а також вступників до військово-навчальних закладів (додаток №3 даного Положення).

Відповідач не надав суду належних доказів перегляду або скасування у встановленому порядку постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 від 20.10.2004, яка є офіційним адміністративним актом та слугувала підставою виключення позивача з військового обліку відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII.

Для поновлення на військовому обліку має бути законна підстава, проте відповідач не навів приписів Закону №2233-XII чи іншого закону, які давали йому підстави для поновлення позивача на військовому обліку у березні 2026 року.

Втрата чинності Положенням №2 у зв`язку із прийняттям Міністерством оборони України наказу від 14 серпня 2008 року №402, яким затверджено нове Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800), не має наслідком автоматичну втрату чинності постановами ВЛК, прийнятими до 2008 року (тобто, особи, яких раніше було визнано непридатними, автоматично стали придатними). Такої норми ні Закон №2233-XII, ні від 14 серпня 2008 року №402 самі по собі не містять.

Законодавець на цей час не прийняв закон, який би зобов`язував непридатних до військової служби громадян повторно пройти медичний огляд.

До прикладу, Законом України від 21 березня 2024 року №3621-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” (набрав чинності 04 травня 2024 року; далі – Закон №3621-IX) внесено зміни до Закону №2232-ХІІ та по суті скасовано статус “обмежено придатний” та пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” цього закону передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Водночас закон, який би зобов`язував провести ревізію усіх прийнятих у минулому (до 2008 року чи до початку воєнного стану) постанов ВЛК про непридатність до військової служби, відсутній.

Також суд зазначає, що нормативно-правові акти не наділяють ТЦК та СП та безпосередньо його керівника повноваженнями щодо ревізування, відміни або скасування висновків військово-лікарської комісії про непридатність осіб до військової служби з виключенням з військового обліку.

Оскільки постанова ВЛК від 20.10.2004 є чинною (не скасована у встановленому законом порядку), та позивач був виключений з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII, який не містить норм, які б визначали підстави, порядок та умови повторного взяття на військовий облік (поновлення на військовому обліку) громадян, яких раніше було виключено з військового обліку за станом здоров`я на підставі рішення ВЛК, то бездіяльність відповідача щодо не внесення даних до Єдиного Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не відповідають визначеному частиною другою статті 2 КАС України критерію законності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій (на підставі норм закону та у встановлений спосіб) щодо взяття позивача на військовий облік та внесення інформації про це в Реєстр, при тому що у полі “постанова ВЛК” є запис “непридатний з виключенням з військового обліку”.

Отже, виходячи з суті спору, позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку; зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку (постанова ВЛК про непридатність до військової служби від 20.10.2004).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1331,20 грн, підтверджені платіжними інструкціями від 08.06.2026 (а. с.5).

Позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 30000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано копії таких документів: договір про надання правової допомоги від 19.02.2025, укладений між адвокатом Вінцюк Ю.Б. та громадянином ОСОБА_1 ; акт від 08.06.2026 до договору про надання правової допомоги від 19.02.2025; квитанцію №08/06 від 08.06.2026 про оплату грошових коштів за надання правової допомоги на суму 30000,00 грн.

За змістом пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 19.02.2025 клієнт доручає, а адвокат бере на себе особисте зобов`язання на умовах передбачених цим Договором, представляти інтереси Клієнта в усіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, перед фізичними особами та фізичними особами - підприємцями з будь-яких питань.

Згідно із актом від 08.06.2026 до вказаного договору сторони узгодили, що вартість професійної правничої допомоги, яка надається клієнту на виконання договору про надання правової допомоги при вирішенні питання про визнання бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 протиправною та зобов`язання вчинити дії, встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі та не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеною і становить 30000 грн і включає в себе наступні послуги: надання усної правової консультації (процедура, перелік документів, витрати тощо); підготовка позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії (з додатками) та подання її в суд; контроль за рухом судової справи за позовом клієнта на веб-сайті Судова влада України та інформування клієнта про виявленні зміни; підготовка і подача до суду заяв, клопотань та інших процесуальних документів, необхідних для представництва клієнта у судовій справі; представництво інтересів клієнта у судовому засіданні та або на відеоконференції (при потребі), незалежно від кількості судових засідань; подання заяви про видачу рішення суду (з відміткою про набрання законної сили) та його отримання.

Відповідно до квитанції №08/06 від 08.06.2026 позивач сплатив на користь адвоката 30000,00 грн за надання правової допомоги згідно з договором від 19.02.2025 та на підставі акту від 08.06.2026.

Суд вказує, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, та конкретні обставини справи, яка не є складною, та сформованої судової практики, суті виконаних послуг, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 4331,20 грн (1331,20 грн – витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, та 3000,00 грн – витрати на правничу допомогу адвоката).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку (постанова ВЛК про непридатність до військової служби від 20.10.2004).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 судові витрати у сумі 4331,20 (чотири тисячі триста тридцять одну грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ).

Суддя О. О. Андрусенко