Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №140/5218/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5218/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач), відповідно до якого просить суд:

1) визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, внаслідок поранення пов`язаним із захистом Батьківщини з 28 лютого 2025 року по 18 серпня 2025 року включно;

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, внаслідок поранення пов`язаним із захистом Батьківщини з 28 лютого 2025 року по 18 серпня 2025 року включно.

В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що порушує права позивача на грошове забезпечення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представником відповідача 19.05.2026 надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 01.12.2024 №4698/1326/2663 дійсно в період з 13.10.2024 по 29.10.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Курська область російської федерації.

Згідно з довідкою про обставини травми від 15.11.2024 №4207 ОСОБА_1 29.10.2024 одержав травму: ВП (29.10.2024). ВОСП гомілок. Забій поперекового відділу хребта зліва. За обставин: поранення сталося під час бойових дій (спричинене діями противника), отримане під час виконання бойового завдання внаслідок ураження баражуючим боєприпасом з боку сил противника, одержане під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби, участі у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації на території Курської області російської федерації, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, не пов`язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Не перебував в стані алкогольного та/або наркотичного сп`яніння. Перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, захисний шолом).

У зв`язку із отриманням травми ОСОБА_1 проходив лікування та, серед іншого, перебував у відпустці за станом здоров`я.

Зокрема, з 29 жовтня 2024 року по 31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Центральна міська клінічна лікарня" Сумської міської ради (виписка № 18622 від 31 жовтня 2024 року).

З 31 жовтня 2024 року по 07 листопада 2024 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1», звідки був виписаний на подальший етап медичної евакуації з потребою подальшого обстеження, лікування та реабілітації (виписка № 10598 від 07 листопада 2024 року).

Після того, з 08 листопада 2024 року по 22 листопада 2024 року Позивач перебував у КНП «Ратнівська центральна районна лікарня», де йому проведено лікування та під час виписки надано рекомендації щодо госпіталізації у відділення реабілітації (виписки № 5096 від 22 листопада 2024 року).

З 22 листопада 2024 року по 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 знову ж таки перебував у КНП «Ратнівська центральна районна лікарня», де йому проводили реабілітаційні заходи та медикаментозну терапію (виписка № 5344 від 09 грудня 2024 року).

Далі, 27 грудня 2024 року позивач надійшов на стаціонарне лікування у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради, де перебував до 07 лютого 2025 року (виписка № 10409 від 07 лютого 2025 року).

Після проведеного лікування, 27 лютого 2025 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК при КП «ВОПЛ м. Луцька» Волинської обласної ради, за результатом якого було визначено потребу Позивача у стаціонарному лікуванні в умовах неврологічного відділення КП «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради.

Таким чином, після проведеного медичного огляду ВЛК, з 28 лютого 2025 року по 20 березня 2025 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічно-соматичному відділенні КП «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради.

Далі, з 20 березня 2025 року по 28 березня 2025 року Позивач продовжував перебувати на лікуванні у хірургічному відділенні КП «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради.

Після виписки з закладу охорони здоров`я, 28 березня 2025 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд «Госпітальною позаштатною ВЛК КП «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради», за результатом якого визначено потребу Позивача у відпустці для лікування після поранення на 30 календарних днів.

Далі, з 25 квітня 2025 року по 16 травня 2025 року, з 25 квітня 2025 року по 28 травня 2025 року, з 31 травня 2025 року по 24 червня 2025 року, з 26 червня 2025 року по 07 липня 2025 року, з 07 липня 2025 року по 21 липня 2025 року та з липня 2025 року по 18 серпня 2025 року позивач продовжував знаходитись на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я.

ОСОБА_1 звернувся з відповідним зверненням до військової частини НОМЕР_1 , у відповідь на яке отримав лист №3379 від 13 березня 2026 року. Згідно з наведеним листом, за періоди стаціонарного лікування з 29 жовтня 2024 року по 30 листопада 2024 року та з 01 грудня 2024 року по 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 була виплачена додаткова винагорода відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 . Виплата грошового забезпечення починаючи з 28.02.2025 призупинена, оскільки відсутня довідка військово-лікарської комісії про потребу в тривалому лікуванні.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати, передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану», заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.

Також, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Відповідно до пункту 7 окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 № 912/в/29, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень належить включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

При цьому підставою для видання такого наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.

Факти перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я безпосередньо у зв`язку з наслідками цієї травми належним чином підтверджені медичними документами закладів охорони здоров`я та не спростовані відповідачем. Нормами Постанови №168 та Порядку №260 не передбачено жодних додаткових дискреційних умов або оцінювальних повноважень для командира чи фінансового органу щодо відмови у виплаті такої винагороди за наявності встановлених законом підстав. Виплата має здійснюватися за весь час відповідних періодів лікування та відпустки, незалежно від їх кількості та повторюваності, якщо вони зумовлені тим самим пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Бездіяльність відповідача, яка проявилась у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди, а також у неприйнятті будь-якого мотивованого рішення за результатами досудового звернення Позивача, суперечить принципам належного урядування, правової визначеності та обов`язку діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Така бездіяльність фактично нівелює гарантії матеріального забезпечення військовослужбовців, закріплені Законом №2011-XII, та порушує право Позивача на своєчасне і повне отримання грошового забезпечення.

Отже, з огляду на встановлений причинний зв`язок травми із захистом Батьківщини, її тяжкий характер, підтверджені періоди стаціонарного лікування і відпусток за станом здоров`я, а також відсутність будь-яких правових підстав для відмови у виплаті, вимоги Позивача є обґрунтованими, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди – протиправною і такою, що підлягає судовому усуненню шляхом зобов`язання відповідача здійснити відповідні нарахування і виплати. Також звернути ува

Таким чином, факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з захистом Батьківщини, підтверджується належними та достатніми доказами за період з 28.02.2025 по 18.08.2025.

Судом встановлено, що позивач у період з 28.02.2025 по 18.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні та відпустці, яка надавалась для лікування, що підтверджується відповідними епікризами.

Крім того, долучені до матеріалів справи довідки ВЛК однозначно встановлюють причинний зв`язок отриманого позивачем поранення із захистом Батьківщини, що є визначальною юридичною підставою для застосування положень постанови Кабінету Міністрів України №168.

Отже, доводи відповідача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та не приймаються судом до уваги.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, у розмірі до 100 000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я після поранення, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у вказаній частині.

Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання відповідача вчинити ті дії, від виконання яких він безпідставно ухилився, а саме: зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу за періоди з 28.02.2025 по 18.08.2025 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 у розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням виплачених сум.

При цьому, задоволення вимог у такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 підвищеної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 28.02.2025 по 18.08.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 підвищену додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за час перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого закладу у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини та перебування у відпустці за станом здоров`я, внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, із розрахунку до 100 000,00 гривень на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці з 28.02.2025 по 18.08.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ).

Суддя Ф.А. Волдінер