Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №553/1018/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 553/1018/23

провадження № 51-4896км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,

суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого захисника прокурораОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Кустолово-Суходілка Машівського району Полтавської області, жителя м. Карлівка Полтавської обл.,

на вирок Подільського районного суду м. Полтави від 03 червня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року.

Обставини справи

1. Оскарженим вироком ОСОБА_5 засуджено:

за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (КК) до обмеження волі на строк 2 роки;

за частиною 2 статті 307 КК до позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією майна.

2. На підставі частини 1 статті 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією майна.

3. На підставі частини 2 статті 20, пункту 1 частини 1 статті 94 КК до нього застосовано заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування ним покарання.

4. Суд визнав доведеним, що навесні 2022 року засуджений:

зі знайденої дикоростучої коноплі виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, який незаконно зберігав без мети збуту вдома. 13 березня 2023 року під час обшуку було виявлено 82,1911 г канабісу та насіння з домішками канабісу масою 3,419 г, а також пристрій для куріння з нашаруванням екстракту канабісу масою 0,574 г.

зі знайденої дикоростучої коноплі виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс масою 1,605 г, який зберігав вдома з метою збуту;

03 лютого і 13 березня 2023 року у м. Полтава незаконно збув канабіс масою 1,605 г та 0,5726 г відповідно, продавши за 400 грн залегендованій особі ОСОБА_8 .

5. Апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив вирок районного суду та призначив засудженому:

за частиною 1 статті 309 КК штраф у розмірі 17000 грн;

за частиною 2 статті 307 КК позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією майна.

6. На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень апеляційний суд визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією майна. Відповідно до частини 2 статті 20, пункту 1 частини 1 статті 94 КК застосував до засудженого примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Вимоги і доводи касаційної скарги

7. Захисник, посилаючись на пункт 1 частини 1 статі 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просить скасувати оскаржені рішення, а кримінальне провадження закрити на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 КПК.

8. Він стверджує, що:

не встановлено кому належить квартира, в якій проведено обшук;

протокол обшуку від 13 березня 2023 року є недопустимим доказом, оскільки на відеозаписі не видно процес пакування знайдених предметів;

негласні слідчі (розшукові) дії (НСРД) від 03 лютого та 13 березня 2023 року проведені з порушеннями КПК, оскільки

- на відеозаписі не видно осіб, які брали участь в НСРД, передачі грошей, процес пакування предметів, що принесла залегендована особа, а також не зазначено, яким пристроєм проводилась відеофіксація;

- поняті повідомили під час допиту, що під час проведення огляду покупця та вручення грошових коштів, а також при видачі паперових згортків та пакування відеофіксація не велась;

мала місце провокація злочину;

кваліфікація злочину за частиною 2 статті 307 КК є невірною, оскільки канабіс виключено з переліку особливо небезпечних наркотичних засобів, тому відсутня така кваліфікуюча ознака;

при призначенні покарання до засудженого безпідставно застосовано заходи медичного характеру;

оскаржена ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 370 КПК, оскільки він неналежно розглянув апеляційну скаргу, не дослідив повторно обставини, досліджені судом першої інстанції не повністю та з порушеннями, безпідставно не задовольнив вимоги сторони захисту щодо закриття провадження за відсутності доказів винуватості, в ухвалі не навів вичерпних доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги сторони захисту.

Позиції учасників касаційного розгляду

9. У судовому засіданні сторона захисту підтримала касаційну скаргу в повному обсязі.

10. Прокурор просила скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням примусових заходів медичного характеру та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Оцінка Суду

11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені доводи сторін, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

12. Відповідно до частини 2 статті 433 КПК касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питання про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення Суд керується статтями 412-414 КПК.

13. Суд також зазначає, що коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, а й надати доводи тому, що це істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі[1], а також вплинуло або могло вплинути на правильність висновків суду щодо обставин справи.

Щодо недопустимості доказів

Щодо результатів обшуку

14. Сторона захисту вважає, що результати обшуку недопустимі, оскільки не встановлено кому належить квартира, в якій проведено обшук. Суд вже зазначав, що питання права власності не має значення для оцінки законності дій слідчих органів з погляду статті 223 КПК і допустимості отриманих доказів. Ця норма захищає особу від необґрунтованого втручання державних органів у сферу її приватності, на яке вона вправі розраховувати у своєму житлі або іншому володінні. Суд уже визнавав, що термін «особа, яка володіє» в частині 1 статті 233 КПК охоплює більш широке коло осіб, ніж титульний власник або особа, володіння якої ґрунтується на певних договірних чи інших законних підставах.[2]

15. Обшук проведено за ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 02 березня 2023 року, якою надано дозвіл на його проведення за місцем фактичного проживання засудженого. Факт такого проживання сторона захисту не оспорює. Тому суд не бачить підстав визнавати спірний обшук незаконним, а отримані результати - недопустимими доказами.

16. Посилання сторони захисту на відсутність певної інформації на відеозаписі обшуку стосується оцінки достовірності його результатів. Ця оцінка надана судами попередніх інстанцій в сукупності з показаннями засудженого, який визнавав зберігання ним канабісу у себе вдома для власного вживання. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів оцінку, надану судами.

17. Враховуючи викладене, Суд відхиляє вказані доводи сторони захисту.

Щодо результатів НСРД

18. Суд також відхиляє доводи сторони захисту, які ґрунтуються на неповноті інформації, зафіксованої на відеозаписі НСРД від 03 лютого та 13 березня 2023 року.

19. Суд зазначає, що засуджений не заперечував самого факту зустрічі з ОСОБА_8 за обставин, вказаних в обвинуваченні. У сукупності з його показаннями протоколи і відеозаписи НСРД дали судам попередніх інстанцій достатньо інформації для встановлення факту зустрічі і осіб, які брали участь у цій зустрічі. Касаційна скарга не містить доводів, які давали б підстави ставити під сумнів правильність таких висновків судів.

Щодо провокації злочину

20. Сторона захисту також стверджує, що мала місце провокація злочину. Сторона захисту вважає, що оскільки після оперативної закупки 3 березня 2023 року злочин не був припинений, а ОСОБА_8 продовжив спілкуватися із засудженим, що призвело до повторної оперативної закупки 13 березня 2023 року, це свідчить про схиляння засудженого до злочину.

21. Суд зазначає, що підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники цих органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а схиляють особу до вчинення злочину, який без такого впливу не був би вчинений.

22. Відповідно до усталеної судової практики для висновку про наявність або відсутність провокації визначальним є з`ясування питання, чи мало місце з боку правоохоронних органів спонукання особи до вчинення злочину, для чого мають прийматися до уваги, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції попри початкову відмову особи, наполегливі нагадування тощо. Жодна зі згаданих обставин сама по собі не має визначального значення і лише оцінивши всі фактичні і юридичні аспекти події в сукупності, суди можуть зробити висновок, чи була поведінка агентів такою, що спонукала особу до дій, які та не вчинила б без їх втручання[3].

23. У цьому випадку зміст розмов між засудженим і ОСОБА_8 , досліджених судами, не дає підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_8 наполегливого схиляння до продажу наркотиків. Висловлена ОСОБА_8 готовність купити наркотик сама по собі не може вважатися схилянням або підбурюванням до його продажу, тому Суд відхиляє вказаний довід сторони захисту.

Щодо кваліфікуючої ознаки «особливо небезпечний наркотичний засіб»

24. Суд відхиляє і довід касаційної скарги про відсутність ознаки «особливо небезпечний наркотичний засіб» у зв`язку з тим, що канабіс виключено з переліку особливо небезпечних наркотичних засобів.

25. На виконання Закону України від 21 грудня 2023 року № 3528-IX[4] Кабінет Міністрів України своєю постановою, яка набрала чинності 16 серпня 2024 року[5], з переліку особливо небезпечних наркотичних засобів виключено позицію «Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу».

26. Проте, відповідно до практики цього Суду такі зміни підзаконного нормативно-правового акту не є змінами до кримінального або кримінального процесуального законодавства України в значенні частини 6 статті 3 КК, а тому не мають зворотної дії в часі[6].

27. Суд нагадує, що збут канабісу засуджений вчинив у лютому та березні 2023 року, а тому відхиляє цей довід сторони захисту.

Щодо застосування примусових заходів медичного характеру

28. Сторона захисту вважає, що суд необґрунтовано призначив засудженому примусові заходи медичного характеру, оскільки мотивував це рішення посиланням на висновок експертів, складений за 2 роки до цього. Сторона захисту вважає, що відповідно до статті 95 КК, висновок експертів має ґрунтуватися на дослідженні, проведеному не пізніше 6 місяців до вирішення цього питання.

29. Суд відхиляє цей довід сторони захисту, оскільки вважає, що суд приймає рішення, виходячи з обставин справи, включаючи характер психічного розладу, встановленого експертами, і КПК не виключає використання висновків, складених раніше ніж за 6 місяців до ухвалення рішення.

30. Стаття 95 КК, на яку посилається захист, стосується перевірки доцільності подальшого застосування, і цей порядок має бути застосований до засудженого під час виконання вироку[7].

Щодо покарання

31. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

32. Суд відзначає, що суди першої та апеляційної інстанцій перебувають у кращому становищі, ніж касаційний суд щодо оцінки характеру злочинної поведінки, особи засудженого та інших вагомих для призначення покарання чинників, маючи можливість безпосереднього сприйняття всіх обставин, важливих для винесення рішення в межах наданих суду дискреційних повноважень.

33. Згідно з частиною 2 статті 20 КК визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання, зокрема, може впливати на пом`якшення покарання такій особі. Щодо таких осіб приписи статей 50, 65 КК застосовуються з урахуванням положень статті 20 КК.

34. Призначаючи засудженому покарання, суд першої інстанції врахував висновок судово-психіатричного експерта № 157 від 19 квітня 2023 року, відповідно до якого засуджений підпадає під статтю 20 КК і до нього рекомендовано застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Зважаючи на такий висновок, суди призначили йому покарання, наближене до мінімального.

35. Таким чином, суди попередніх інстанцій не порушили вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом меті та загальним засадам.

36. Отже, доводи в касаційній скарзі про порушення загальних засад при призначенні покарання засудженому Суд вважає необґрунтованими.

Узагальнення

37. Суди попередніх інстанцій дослідили сукупність доказів, представлених в ході змагальної процедури, які з урахуванням обставин цієї справи дозволили з`ясувати усі передбачені статтею 91 КПК обставини і встановити винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

38. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши вмотивовані відповіді на доводи апеляційних скарг сторін. Його ухвала відповідає вимогам статті 419 КПК.

39. Покарання засудженому призначено з урахуванням усіх обставин справи, ступеня тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, воно є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення винного й попередження вчинення нових злочинів і відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтею 65 КК.

40. Таким чином, у ході розгляду кримінального провадження Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які дають підстави для скасування або зміни оскаржених судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу сторони захисту слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Подільського районного суду м. Полтави від 03 червня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] 28 січня 2020 року, № 456/2742/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87672451; 17 жовтня 2022 року, № 759/1333/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/106841639

[2] 31 жовтня 2019 року, № 46/7477/13-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85542842; 08 грудня 2020 року, № 278/1306/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/94264608; 14 вересня 2021 року, № 675/2287/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/99714437

[3] 03 жовтня 2023 року, № 758/15672/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114086734

[4] «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis) для використання у навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічній діяльності, виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин та лікарських засобів з метою розширення доступу пацієнтів до необхідного лікування», https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3528-20#Text

[5] «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 24 травня 2024 року № 653, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/653-2024-%D0%BF#Text

[6] 24 лютого 2025 року, № 552/4770/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/125711164

[7] 09 березня 2023 року, № 295/3716/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/109547997