Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №404/1462/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 404/1462/24

провадження № 51-1505км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

(в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвали Кропивницького апеляційного суду від 20 та 27 січня 2026 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Джалаєр Джалілабатського району Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азербайджан, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 серпня 2024 року за ч. 3 ст. 185 КК,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Фортечного районного суду міста Кропивницького від 07 жовтня 2025 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку із недоведеністю вчинення ним цих кримінальних правопорушень.

Визнано винуватим та призначено покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 серпня 2024 року, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Встановлено обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_7 з 14 січня 2025 року.

До строку покарання, призначеного у виді позбавлення волі, зараховано покарання, яке частково відбуте ОСОБА_7 за вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 серпня 2024 року шляхом зарахування в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строку попереднього ув`язнення відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а саме: з 12 травня 2017 року по 15 травня 2017 року включно та з 10 квітня 2024 року по 14 січня 2025 року.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК зараховано в строк відбуття покарання строк перебування ОСОБА_7 під цілодобовим домашнім арештом, починаючи з 15 травня 2017 року по 11 липня 2017 року, з розрахунку три дні домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2026 року, з урахуванням ухвали від 27 січня 2026 року, вирок місцевого суду змінено в частині обчислення початку строку відбування покарання та зарахування строку попереднього ув`язнення.

Встановлено обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_7 з 07 жовтня 2025 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 03 січня 2024 року по 07 жовтня 2025 року.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити ухвали апеляційного суду від 20 та 27 січня 2026 року, а саме: строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з 04 січня 2024 року; до строку покарання, призначеного місцевим судом у виді позбавлення волі зарахувати покарання, яке частково відбуте засудженим за вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 серпня 2024 року, зарахувавши в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а саме: з 12 травня 2017 року по 15 травня 2017 року включно та з 10 квітня 2024 року по 14 січня 2025 року, а також перебування ОСОБА_7 під цілодобовим домашнім арештом, починаючи з 15 травня 2017 року по 11 липня 2017 року, з розрахунку три дні домашнього арешту за один день позбавлення волі; звільнити засудженого з місця відбування покарання у зв`язку з відбуттям ним строку покарання.

Стверджує, що рішення апеляційного суду від 20 січня 2026 року є незаконним, необґрунтованим та не відповідає процесуальній формі, оскільки погіршує правове становище засудженого. Таке рішення повинно було ухвалюватися судом апеляційної інстанції у формі вироку. Захисник покликається на позицію, викладену у постанові об`єднаної палати ККС ВС від 03 квітня 2023 року у справі № 930/2622/20, яку вважає релевантною. Зазначає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду була постановлена з порушенням ст. 72 КК в частині зарахування строку попереднього ув`язнення. Вказує, що підлягали застосуванню положення ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII. Окрім цього, ухвала суду апеляційної інстанції про виправлення описки також є незаконною та необґрунтованою, оскільки є похідною від рішення апеляційного суду від 20 січня 2026 року.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу сторони захисту та просили її задовольнити, а прокурор частково підтримав касаційну скаргу сторони захисту, вважав, що ухвала апеляційного суду підлягала зміні в частині визначення кінцевої дати попереднього ув`язнення ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.

Мотиви Суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та призначеного йому покарання в касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи касаційної скарги захисника стосуються незгоди із формою оскаржуваного судового рішення, обчисленням початку строку відбування покарання та правилами зарахування апеляційним судом строку попереднього ув`язнення.

Перш за все колегія суддів звертає увагу, що Об`єднана палата ККС ВС у постанові від 24 лютого 2025 року у справі № 359/2693/23 відступила від попереднього висновку та дійшла констатувала, що апеляційний суд зобов`язаний постановити свій вирок у разі повного або часткового скасування вироку суду першої інстанції лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 420 КПК. У інших випадках рішення про зміну вироку суду першої інстанції, у тому числі в частині зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, може бути постановлено у формі ухвали.

У цьому кримінальному провадженні судом апеляційної інстанції вирок місцевого суду було змінено в частині обчислення початку строку відбування покарання та зарахування строку попереднього ув`язнення.

Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано постановив своє рішення у формі ухвали.

Щодо доводів захисника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень ст. 72 КК під час зарахування строку попереднього ув`язнення ОСОБА_7 в строк його покарання, то колегія суддів їх відхиляє з огляду таке.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12017120020005193 засуджений вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 серпня 2024 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Цим же вироком ОСОБА_7 відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII) зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 12 травня 2017 року по 15 травня 2017 року включно та з 10 квітня 2024 року і до дня набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вказаний вирок набрав законної сили 14 січня 2025 року шляхом постановлення Кропивницьким апеляційним судом ухвали, якою вирок Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 серпня 2024 року змінено та відповідно до вимог ч. 7 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк призначеного місцевим судом покарання у виді позбавлення волі строк цілодобового арешту з 15 травня 2017 року по 11 липня 2017 року із розрахунку три дні цілодобового арешту відповідають одному дню позбавлення волі. В решті вирок місцевого суду було залишено без зміни.

Суд не буде висловлюватися щодо правильності зарахування тих чи інших періодів цим вироком, оскільки він не є предметом цього касаційного перегляду.

Колегія суддів наголошує, що визначення періоду невідбутого покарання за попереднім вироком має важливе значення у наступному провадженні, оскільки при складанні покарань відповідно до ст. 70 КК суд визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Для правильного визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень необхідно встановити, яке покарання було призначене за попереднім вироком, яку його частину особа фактично відбула та яка частина залишилася невідбутою. Лише після цього суд може приймати рішення, який вид - поглинення чи складання покарань - він обере, а у разі якщо йдеться про складання покарань - чи буде воно повним чи частковим.

Тому спершу Суд визначить, яку частину з призначеного покарання (3 роки позбавлення волі) відбув ОСОБА_7 за попереднім вироком.

У попередньому кримінальному провадженні ОСОБА_7 перебував під вартою:

з 12 травня по 15 травня 2017 року, тобто 4 дні,

з 10 квітня 2024 року по 14 січня 2025 року, тобто 280 днів.

Тобто загалом строк тримання під вартою - 284 дні.

Цей період зараховується засудженому на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, тобто 284*2=568 днів.

Також на підставі ухвали апеляційного суду на підставі ч. 7 ст. 72 КК ОСОБА_7 зараховано в строк призначеного покарання строк перебування його під цілодобовим домашнім арештом:

з 15 травня по 11 липня 2017 року, тобто 57 днів, які в перерахунку три дні цілодобового арешту за один день позбавлення волі становлять 19 днів.

Отже, за попереднім вироком (вирок Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 серпня 2024 року) ОСОБА_7 відбув 587 днів (568+19), тобто 1 рік 7 місяців 17 днів з призначених 3-х років позбавлення волі.

Ухвалюючи вирок у цій справі та застосовуючи вимоги ч. 4 ст. 70 КК, місцевий суд застосував принцип часткового складання покарань та до призначеного покарання за цим вироком у виді позбавлення волі на строк 2 роки приєднав частину невідбутого покарання за вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 серпня 2024 року, а саме 1 рік, та визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Суд наголошує, що судам попередніх інстанцій під час призначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК слід чітко та ретельно здійснювати обчислення строку відбутого засудженим покарання за попереднім вироком задля недопущення помилок та, як наслідок, неправильного приєднання частини або всього невідбутого покарання до покарання у розглядуваній судом справі.

У цьому провадженні 03 січня 2024 року ОСОБА_7 було затримано та доставлено до місця проведення досудового розслідування на підставі ухвали Ленінського районного суду міста Кіровограда про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку із перебуванням засудженого в розшуку.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 05 січня 2024 року до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання від вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався рішеннями судів.

Тобто з 03 січня 2024 року до цього часу ОСОБА_7 перебуває під вартою у цьому провадженні.

Суд вже наголошував у постановах про те, що не будь-який час перебування особи у слідчому ізоляторі чи іншому місці попереднього ув`язнення може бути зараховано відповідно до ч. 5 ст. 72 КК. Такий строк тримання може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення. Перебування засудженого в установі попереднього ув`язнення в іншому кримінальному провадженні, не є підставою для зарахування йому зазначеного строку як попереднього ув`язнення в порядку ч. 5 ст. 72 КК у межах іншого кримінального провадження (постанова ККС ВС від 25 травня 2022 року у справі № 487/5073/18).

Тобто йдеться про те, що неправильним є зарахування одного і того ж періоду тримання під вартою двічі.

З огляду на вказане апеляційний суд підставно визнав необґрунтованим висновок суду першої інстанції про фактично повторне зарахування ОСОБА_7 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строку попереднього ув`язнення відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII), з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а саме: з 12 травня 2017 року по 15 травня 2017 року включно та з 10 квітня 2024 року по 14 січня 2025 року, а також перебування засудженого під цілодобовим домашнім арештом, починаючи з 15 травня 2017 року по 11 липня 2017 року, з розрахунку три дні домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Суд апеляційної інстанції у цьому провадженні зарахував ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 03 січня 2024 року, адже цим судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні, саме починаючи з 03 січня 2024 року, до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З огляду на викладене Суд відхиляє доводи касаційної скарги сторони захисту та вважає, що у цьому провадженні не було допущено істотного порушення вимог КПК та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2026 року, з урахуванням ухвали цього суду від 27 січня 2026 року, щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3