Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №563/326/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 563/326/25

провадження № 61-4051св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Дицяк Тетяна Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Дицяк Тетяна Миколаївна, про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

за касаційною скаргою адвоката Гармаша Андрія Віталійовича як представника ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року у складі судді Рудюка О. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2026 року у складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити йому додатковий строк шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що ОСОБА_3 заповіла йому належну їй земельну ділянку, розташовану за адресою: Новопетрівська сільська рада, Вишгородський район, Київська область, площею 0,9642 га, кадастровий номер 3221886000:03:165:0488.

Крім того, 08 липня 2021 року ОСОБА_3 склала на його ім`я довіреність, якою уповноважила його бути її представником в усіх без винятку питаннях, пов`язаних з розпорядженням цією земельною ділянкою. Довіреність видана строком на три роки і дійсна до 08 липня 2024 року. Наприкінці 2024 року позивач намагався зв?язатися з ОСОБА_3 та дізнався про її смерть.

22 лютого 2025 року у Світловодському відділі ДРАЦС він отримав свідоцтво про смерть ОСОБА_3 .

Позивач не подав заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк у зв`язку з поважними причинами, оскільки йому не було відомо про факт смерті та відкриття спадщини після ОСОБА_3 , він зареєстрований та фактично проживає за 600 кілометрів від місця проживання ОСОБА_3 , не є родичем або близькою особою ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вишгородський районний суд Київської області рішенням від 30 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які підтверджували б поважність причини для неподання заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк. Сам по собі факт необізнаності позивача про смерть спадкодавця та проживання його за 600 кілометрів від місця проживання спадкодавця не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 12 березня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гармаша А. В. залишив без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував своє рішення законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Позивач не довів поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Гармаш А. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року і постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказано те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 24 червня 2020 року у справі № 759/10380/16-ц, від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21, від 20 липня 2022 року у справі № 489/5656/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19, від 26 квітня 2022 року у справі № 932/16345/19, від 14 червня 2023 року у справі № 292/564/22, від 08 червня 2023 року у справі № 585/2163/22, від 26 січня 2022 року у справі № 390/195/21, від 06 березня 2023 року у справі № 559/2112/19, від 22 листопада 2023 року у справі № 333/8115/21, від 25 березня 2020 року у справі № 296/12396/18, від 17 грудня 2021 року у справі № 315/386/19, від 29 січня 2024 року у справі № 552/4825/22, від 07 лютого 2024 року у справі № 474/454/18, від 21 лютого 2024 року у справі № 760/4267/21, від 02 листопада 2022 року у справі № 496/1376/19.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_1 не є спадкоємцем за законом, не є родичем чи близькою особою спадкодавця. Позивач фактично проживав за 600 км від місця проживання ОСОБА_3 , а тому не міг дізнатись про її смерть, зокрема від сусідів чи мешканців села. Після припинення строку довіреності ОСОБА_1 дізнався про смерть ОСОБА_3 та 14 жовтня 2024 року подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

Відповідач, проживаючи разом із спадкодавицею, не відкривав спадкової справи понад 2 роки, що позбавило нотаріуса можливості вчасно виконати обов`язок щодо повідомлення ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за заповітом.

У травні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Зюнькіної В. В. як представника ОСОБА_4 , мотивований законністю судових рішень.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачу було відомо про наявність заповіту.

Відповідач проживав разом із спадкодавицею, а тому є таким, що прийняв спадину.

Необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від31 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 квітня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя 06 липня 2021 року ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 земельну ділянку, що розташована за адресою: Новопетрівська сільська рада, Вишгородський район, Київська область, кадастровий номер 3221886000:03:165:0488, площею 0,9642 га.

Заповіт на прохання ОСОБА_3 складений нотаріусом з її слів за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Зміст заповіту ОСОБА_3 зрозумілий і відповідає її волевиявленню. У зв`язку з тим що ОСОБА_3 сама не могла підписати заповіт власноруч через похилий вік та поганий зір, згідно зі статтею 1253 ЦК України заповіт посвідчено в присутності запрошених нею свідків: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за номерами 543, 544.

Згідно з витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 65466396 від 06 липня 2021 року вказаний заповіт зареєстровано в реєстрі за № 67931873 приватним нотаріусом Дицяк Т. М.

ОСОБА_3 на день смерті проживала і була зареєстрована на АДРЕСА_1 . Разом з нею за цією адресою був зареєстрований та проживав її син, ОСОБА_2 (довідка № 20-01-15/294 від 08 липня 2024 року, видана старостою Новокорецького Старостинського округу № 12 Корецької міської ради Рівненської області).

На виконання ухвали суду приватний нотаріус Дицяк Т. М. надала спадкову справу № 91/2024, заведену після смерті ОСОБА_3

11 липня 2024 року до нотаріуса звернувся ОСОБА_2 із заявою про відкриття спадкової справи та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 3221886000:03:165:0488, що належала ОСОБА_3 на праві приватної власності

31 жовтня 2024 року до приватного нотаріуса Дицяк Т. М. надійшла заява ОСОБА_1 від 14 жовтня 2024 року про те, що він має намір звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України, а саме земельної ділянки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

При цьому поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визнання додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 757/48977/21, від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців у складі Збройних Сил України тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.

Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У цій справі суди встановили, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_8 як спадкоємець за заповітом 31 жовтня 2024 року повідомив приватного нотаріуса про те, що він має намір звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Оскільки позивач не навів об`єктивних, непереборних, істотних обставин, які перешкоджали йому у вчиненні дій щодо прийняття спадщини після ОСОБА_3 , а сама по собі необізнаність про смерть спадкодавця, як і значна відстань між місцями проживання спадкоємця і спадкодавця, не є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини в розумінні закону, висновок судів про відсутність правових підстав для надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини є правильним.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведені позивачем обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 жовтня 2025 року у справі № 548/2261/24.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними, необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України), є аналогічними доводам, які були предметом дослідження судами попередніх інстанції та яким надано відповідну правову оцінку, яка ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вирішуючи спір, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановили обставини справи та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

За встановлених судами фактичних обставин висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, що зазначені в касаційній скарзі.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Гармаша Андрія Віталійовича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

І. А. Воробйова

Є. В. Коротенко