Окрема думка від 22 вересня 2026 р. у справі №742/6958/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду Ситнік О. М.

щодо постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2026 року в справі № 742/6958/24 (провадження № 61-3694св26)

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ткаченко Наталія Миколаївна, на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 травня 2025 року у складі судді Коваленко А. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у складі суддів Скрипки А. А., Онищенко О. І., Шарапової О. Л.

у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: Прилуцька міська рада Чернігівської області, Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , який зник безвісти 09 квітня 2024 року.

В обґрунтування вимог зазначала, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 ніс військову службу на посаді стрільця-снайпера 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти Військової частини НОМЕР_1 .

27 березня 2024 року ОСОБА_1 направила звернення до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просила надати ОСОБА_4 відпустку для приїзду до м. Прилуки Чернігівської області з метою укладення шлюбу.

Із сповіщення від 11 квітня 2024 року № 155 та витягу із акту службового розслідування, складеного Військовою частиною НОМЕР_1 від 30 квітня 2024 року вбачається, що 09 квітня 2024 року в районі населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання, зник безвісти військовослужбовець ОСОБА_4 .

Зазначила, що вони з ОСОБА_4 протягом 16 місяців проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, що підтверджується відповідними довідками, фотокартками, скріншотами листування у месенджері «Телеграм», відомостями про переказ коштів.

ОСОБА_1 у поданій заяві вказувала, що встановлення юридичного факту її проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідно їй для отримання допомоги від держави, як сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця.

21 травня 2025 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що досліджені в судовому засіданні докази не доводять факт ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільного господарства, наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, участі у витратах на утриманні житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявності усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням та інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, які виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що є підставою для відмови у встановленні судом факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що встановлення вказаного факту не матиме юридичного значення для ОСОБА_1 , оскільки вона не має права на отримання виплат у зв`язку зі зникненням військовослужбовця безвісти, відповідно до частини шостої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сім`ї в разі загибелі військовослужбовця» (далі - Закон № 2011-XII), оскільки не входить до переліку осіб, визначених вказаною статтею, які мають право на отримання виплат.

Також встановлення такого факту не матиме юридичного значення для отримання одноразової грошової виплати відповідно до вимог статті 16 Закону № 2011-XII, оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_4 загинув, і тому, звернення до суду для встановлення факту з метою отримання вказаної виплати, є передчасним.

17 лютого 2026 року постановою Чернігівського апеляційного суду рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 травня 2025 року змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції постанови.

Апеляційний суд вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що заявником не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вимог поданої нею заяви.

Водночас апеляційний суд не погодився із висновком суду першої інстанції щодо мети звернення заявника із заявою. Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 вказувала, що встановлення вказаного факту має значення для належного отримання допомоги від держави, як сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця. Отже, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 не зазначала метою подання даної заяви до суду подальше отримання нею одноразової грошової виплати у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, відповідно до вимог статті 16 Закону № 2011-XII.

20 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Н. М. через підсистему «Електронний суд» направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 травня 2025 року, постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди необґрунтовано не прийняли до уваги докази, а саме довідку комітету самоорганізації № 1 Центрального мікрорайону м. Прилуки від 10 жовтня 2024 року та акт про фактичне проживання від 10 жовтня 2024 року, скріншоти переписок та звернення до військової частини про надання ОСОБА_4 відпустки з метою укладення шлюбу, а також показання свідків, у зв`язку з чим безпідставно відмовили у задоволенні її заяви, що є грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

23 вересня 2026 року постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Н. М. залишено без задоволення. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 травня 2025 року в незміненій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року залишено без змін.

Верховний Суд керувався тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, надав правильну оцінку поданим доказам спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наявності спільного побуту, ведення спільного господарства, та з урахуванням балансу вірогідностей зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Як установлено судами, довідка від 10 жовтня 2024 року та акт про фактичне проживання від цієї ж дати містять відомості зі слів сусідів про проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 протягом 16 місяців за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас зазначені докази жодним чином не підтверджують обставини, які б свідчили про ведення сторонами спільного господарства, наявності спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна для спільного користування, участь у витратах на утримання чи ремонт житла, а також про інші взаємні права та обов`язки, характерні для подружжя.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано врахував, що зазначений у цих документах період спільного проживання не узгоджується з установленими у справі обставинами перебування ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 до 10 березня 2023 року. Отже, наведені документи не можуть у повному обсязі підтверджувати заявлений період проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю.

Показання допитаних у судовому засіданні свідків стосувалися переважно характеру взаємин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , їх добрих стосунків та наміру зареєструвати шлюб. У цьому ж контексті апеляційний суд оцінив і звернення ОСОБА_1 від 27 березня 2024 року до командира військової частини з проханням надати ОСОБА_4 відпустку для приїзду до міста Прилуки з метою укладення шлюбу, зазначення у картці соціально-демографічного вивчення військовослужбовця ОСОБА_4 у графі «дружина» ОСОБА_1 , надсилання їй сповіщення, а також спільні світлини, листування та документи щодо переказу коштів.

Наведені обставини свідчать про наявність між заявницею та ОСОБА_4 близьких особистих взаємин та наміру зареєструвати шлюб, однак самі собою та в сукупності з іншими доказами не підтверджують факт ведення ними спільного господарства протягом заявленого періоду, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах з утримання житла, його ремонту, досягнення усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин.

Із такими висновками не погоджуюся, тому відповідно до частини третьої статті 35 цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України висловлюю окрему думку.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статтях 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , який зник безвісти 09 квітня 2024 року з метою отримання допомоги від держави, як сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця.

Згідно з частиною другою статті 3 Сімейного кодексу (далі - СК) України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц зазначила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Отже, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю (див. постанову Верховного Суду від 11 березня 2026 року в справі № 686/4587/24).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц).

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших достатніх доказів (див. постанову Верховного Суду від 04 грудня 2023 року в справі № 543/563/22).

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, під час встановлення факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти .

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (див. постанову Верховного Суду від 26 травня 2022 року в справі № 362/3705/20).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України в попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

На підтвердження своїх вимог про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , сталих відносин, притаманних саме подружжю, зокрема щодо спільного їх проживання, ОСОБА_1 надала суду першої інстанціїлист-звернення від 27 березня 2024 року до командира Військової частини НОМЕР_2 з, в якому заявниця зазначила, що вони з ОСОБА_4 мають намір зареєструвати шлюб, у зв`язку з чим просила надати дозвіл ОСОБА_4 на відпустку для приїзду до міста Прилуки Чернігівської області для укладення з нею шлюбу в відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції(а. с. 8 зворот, 9).

11 квітня 2024 року начальник штабу заступник командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 надіслав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 сповіщення № 133, в якому просив сповістити ОСОБА_1 , яка проживає за адресою : АДРЕСА_2 , про те, що її чоловік - солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець снайпер 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти Військової частини НОМЕР_1 зник безвісти 09 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області (а. с. 9 зворот).

Відповідно до витягу з акта службового розслідування від 30 квітня 2024 року, затвердженого командиром Військової частини НОМЕР_3 , відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11 квітня 2024 року, заступником командира Третьої штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 було проведено службове розслідування з метою встановлення обставин та причин зникнення безвісти військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , стрільця-снайпера 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 . Із рапорта від 10 квітня 2024 року командира 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання зникли безвісти вісім військовослужбовців, серед яких солдат ОСОБА_4 . Його зникнення пов`язане з захистом Батьківщини під час виконання обов`язків військової служби в районі проведення бойових дій (а. с. 10, 11).

Відповідно до довідки від 10 жовтня 2024 року № 1858, виданої комітетом самоорганізації населення №1 Центрального мікрорайону Прилуцької міської ради Чернігівської області, згідно з показами свідків ОСОБА_1 протягом 16 місяців фактично проживала (в цивільному шлюбі) разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 12).

Відповідно до акта про фактичне проживання, непроживання без реєстрації від 10 жовтня 2024 року, складеного Головою комітету самоорганізації населення № 1 Центрального мікрорайону, зі слів сусідів за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 проживав без реєстрації (зареєстрований за іншою адресою), протягом 16 місяців проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 (а. с. 12 зворот).

Із фотокопій скріншотів з переписки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , їх спільних фотографій, вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 склалися теплі, романтичні відносини, притаманні подружжю (а. с. 13-19, 21-26).

Із роздруківки щодо переказу грошових коштів вбачається, що 6-8 березня 2024 року на картку ОСОБА_8 заявниця направляла грошові перекази (а. с. 19, 20).

У судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 також підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали разом як одна сім`я та бажали одружитися.

Водночас доказів, які б спростовували обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю у вказаний період, іншими заінтересованими особами не надано не надало.

Вважаю, що наведені докази, зокрема зазначення у картці соціально-демографічного вивчення військовослужбовця ОСОБА_4 у графі «дружина» ОСОБА_1 , звернення заявниці до командира військової частини з метою надання ОСОБА_4 відпустки для одруження та направлення саме ОСОБА_1 як дружині сповіщення про те, що ОСОБА_4 зник безвісти в зоні бойових дій, а також акти про проживання, фотоматеріали, скріншоти листування й показання допитаних у судовому засіданні свідків у сукупності в достатній мірі свідчать про наявність між заявницею та ОСОБА_4 усталених відносин, притаманних сімейним, зокрема їх спільне проживання та ведення спільного побуту, що дає підстави для висновку про проживання їх однією сім`єю.

Отже, сукупність досліджених судом доказів, з урахуванням сталої практики Верховного Суду, дають підстави для підтвердження факту проживання заявниці однією сім`єю з ОСОБА_4 , у зв`язку з чим суди помилково відмовили в задоволенні заяви.

Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій як суди факту не надали належної оцінки доводам заявниці, всупереч приписам частини першої статті 294 ЦПК України не сприяли в здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів заявниці, поверхнево підійшли до розгляду заяви, тому не можна вважати висновки судів обґрунтованими, оскільки вони не є такими, що відповідають завданню цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав. Тому Верховний Суд мав скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд або ухвалити нове рішення в справі.

Суддя О. М. Ситнік