Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №462/3289/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 462/3289/20

провадження № 61-17121св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя - доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-2000 Львів»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Румілової Н. М., додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Румілової Н. М., та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний Банк» (далі - АТ «Міжнародний інвестиційний Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-2000 Львів» (далі - ТОВ «Явір-2000 Львів») про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 01 жовтня 2019 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новодім Сервіс» (далі - ТОВ «Новодім Сервіс») укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3-1899.

Відповідно до запису про право власності від 01 жовтня 2019 року № 33469735 він є власником нерухомого майна, реєстраційний номер 1885469946101, який складається з нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м; нежитлової будівлі навісу літ. «В-1», площею 261,1 кв. м.

З моменту набуття нерухомого майна він не може потрапити до власних приміщень, володіти та користуватися вказаними об`єктами нерухомого майна, оскільки AT «Міжнародний інвестиційний Банк» та працівники ТОВ «Явір-2000 Львів», які діють на виконання угоди щодо надання охоронних послуг, укладеної з AT «Міжнародний інвестиційний Банк», самовільно, без будь-яких правових підстав, зайняли об`єкти нерухомості та фізично унеможливлюють доступ до вищезазначених об`єктів нерухомого майна. Їхні дії полягають у наступному: на в`їзді (воротах) постійно присутні охоронці ТОВ «Явір-2000 Львів», які фізично унеможливлюють доступ до нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м, нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м, нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м. Нежитлову будівлю літ. «З-2», площею 274,6 кв. м зачинено на замки АТ «Міжнародний інвестиційний Банк.

Він неодноразово звертався до АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та ТОВ «Явір-2000 Львів» із вимогами щодо звільнення нежитлових будівель та усунення йому перешкод, однак його звернення було безрезультатними. Натомість, АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» своїм листом від 14 січня 2020 року повідомило його, що він є особою, яка всупереч закону отримала державну реєстрацію права власності на забудоване майно, яке ніби-то перебуває в іпотеці банку. Дії АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та ТОВ «Явір-2000 Львів» завдають йому великих збитків.

01 листопада 2019 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-енерготехнології» (далі - ТОВ «Еко-енерготехнології») укладено договір оренди нежитлових будівель, відповідно до умов якого він зобов`язався передати у строк не пізніше 02 грудня 2019 року нежитлові будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м, нежитлові будівлі літ «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак через те, що АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та ТОВ «Явір-2000 Львів» зайняли об`єкти нерухомості, він не зміг виконати умови договору та передати майно, внаслідок чого несе майнові витрати. Отже, в результаті протиправних дій АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та ТОВ «Явір-2000 Львів» він не зміг виконати умови договору оренди від 01 листопада 2019 року, внаслідок чого був змушений сплатити штрафні санкції в розмірі 555 387,00 грн, що складаються із штрафних санкцій за договором у розмірі 551 205,00 грн та витрат за банківські послуги за оплату штрафів у розмірі 4 182,00 грн.

Також він втратив дохід від неотриманої орендної плати (упущену вигоду) за період з грудня 2019 року до січня 2021 року в розмірі 559 785, 00 грн, виходячи з розрахунку розміру орендної плати за місяць у гривнях, що в еквіваленті становить 1 500, 00 доларів США, відповідно до пункту 3.2 договору.

Крім того, неправомірними діями АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та ТОВ «Явір-2000 Львів» йому завдано моральні страждання, які він оцінює в 6 000,00 грн.

Враховуючи викладене, з урахування уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 , на підставі статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив суд стягнути на свою користь солідарно з АТ «Міжнародний інвестиційний Банк», ТОВ «Явір-2000 Львів» понесені збитки у розмірі 555 387, 00 грн; збитки, що понесені у вигляді упущеної вигоди, за період з грудня 2019 року до січня 2021 року в розмірі 559 785,00 грн; моральну шкоду в розмірі 6 000, 00 грн.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2022 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Міжнародний акціонерний Банк» на користь ОСОБА_1 1 121 172,00 грн, з яких: 555 387,00 грн - збитки, що реально понесені, та 559 785,00 грн - збитки, що понесені у вигляді упущеної вигоди, за період з грудня 2019 року до січня 2021 року. В частині відшкодування моральної шкоди відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Явір-2000 Львів» про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є власником нежитлових будівель нерухомого майна, реєстраційний номер 1885469946101, які складаються з нежитлової будівлі прохідної, площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м; нежитлової будівлі навісу літ. «В-1», площею 261,1 кв. м.

01 листопада 2019 року між позивачем та ТОВ «Еко-енерготехнології» укладено договір оренди зазначених нежитлових будівель, однак АТ «Міжнародний акціонерний Банк» вчиняє протиправні дії щодо недопуску до цих приміщень.

На підтвердження факту вчинення протиправної поведінки АТ «Міжнародний акціонерний Банк», вчинення перешкод та недопуску до об`єкта права власності позивач надав суду докази, які вказують на ланцюжок неправомірних дій саме АТ «Міжнародний акціонерний Банк», і як наслідок, порушення прав власника на володіння, користування, розпорядження майном.

Отже, позивач за умови дії зазначеного укладеного з ТОВ «Еко-енерготехнології» договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року, який не виконаний позивачем у зв`язку з недопуском до об`єкта оренди АТ «Міжнародний акціонерний Банк», міг би реально одержати орендну плату за період з грудня 2019 року до січня 2021 року в розмірі 559 785,00 грн (збитки у вигляді упущеної вигоди), а також поніс реальні витрати, у зв`язку із сплатою штрафних санкцій за цим договором.

Щодо позовних вимог до ТОВ «Явір-2000 Львів», то матеріали справи не містять доказів про неправомірність дій ТОВ «Явір-2000 Львів», оскільки у долучених до матеріалів справи доказах йде мова про ТОВ «Явір 2005», тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги до ТОВ «Явір-2000 Львів» пред`явлені безпідставно.

Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2022 рокустягнуто з АТ «Міжнародний акціонерний Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4 161,55 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, районний суд виходив з того, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд ухвалює додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати. Оскільки в резолютивній частині рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2022 року висновок щодо судових витрат відсутній, вони підлягають розподілу на підставі частин першої та другої статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2023 рокуапеляційну скаргу АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» задоволено. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2022 року скасовано в частині задоволення позову та постановлено в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Міжнародний акціонерний Банк». У решті рішення суду залишено без змін. Додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2022 року скасовано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову до АТ «Міжнародний акціонерний Банк», суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Еко-Енерготехнології», в оренду передано нежитлові будівлі. Договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2022 року (пункт 2.1). Отже, зазначений договір укладено більше, як три роки.

Проте договір оренди укладений в письмовій формі, але нотаріально не посвідчений, а тому є нікчемним.

Укладення між сторонами 11 листопада 2019 року додаткової угоди до договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року, якою зменшено строк оренди до 31 грудня 2021 року, а також надано їй зворотної дії, проте також тільки в письмовій формі, не зцілює такої вади основного договору, як нікчемність, яка має абсолютний характер. На підставі такого договору не виникло жодних прав та обов`язків у його сторін, зокрема права вносити зміни в такий договір. Окрім цього, такі дії свідчать про зловживання правом, оскільки спрямовані на те, щоб «вивести» такий правочин з-під необхідності його нотаріального посвідчення та створення у зв`язку із цим передумов для звернення з позовом про відшкодування збитків на його підставі.

Враховуючи, що апеляційний суд ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Міжнародний інвестиційний банк», підлягає скасуванню і додаткове рішення суду про розподіл судових витрат.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь до АТ «Міжнародний інвестиційний банк» 15 765,00 грн судового збору.

Апеляційний суд зазначив, що оскільки постановою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу банку було задоволено, однак питання про судові витрати не вирішено, відповідно до частини першої статті 133 та частин першої, другої статті 141 ЦПК України сплачений АТ «Міжнародний інвестиційний банк» судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню.

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-17977св23).

Скасовуючи судове рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що ОСОБА_1 пред`явив позов про відшкодування завданої йому шкоди та на підтвердження позовних вимог надав відповідні докази. Натомість апеляційний суд по суті змінив предмет і підставу позову, досліджуючи питання дійсності або нікчемності правочину, хоча відповідних позовних вимог з боку відповідача як учасника правочину заявлено не було. Отже, апеляційний суд справу по суті не вирішив.

Враховуючи конкретні встановлені обставини справи, що розглядається, Верховний Суд не встановив підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами.

Таким чином, Верховний Суд вважав висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову передчасними.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року

АТ «Міжнародний інвестиційний банк» залишено без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2022 року та додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2022 року залишено без змін. Стягнуто з АТ «Міжнародний інвестиційний банк» на користь ОСОБА_1 21 020, 00 грн сплачених витрат за подання касаційної скарги.

Постанову апеляційного суду обґрунтовано тим, що внаслідок неправомірних дій

АТ «Міжнародний інвестиційний банк», які полягали у вчиненні перешкод та недопуску до об`єктів права власності, ОСОБА_1 не міг виконати договір оренди від 01 листопада 2019 року. З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо стягнення упущеної вигоди у розмірі 559 785,00 грн за період з грудня 2019 по січень 2021 року, оскільки позивач довів факти вжиття необхідних заходів для одержання доходів та реальних витрат у вигляді сплачених штрафних санкцій за договором оренди на суму 555 387,00 грн.

Водночас апеляційний суд підтвердив правильність висновку суду першої інстанції про відмову у стягненні збитків з ТОВ «Явір-2000 Львів», оскільки вказане товариство надавало послуги з охорони спірних об`єктів на виконання угоди з АТ «Міжнародний інвестиційний банк», а відтак саме банк не спростував своєї вини у заподіянні збитків позивачу.

Доводи АТ «Міжнародний інвестиційний банк» щодо наявності описок у преамбулі додаткової угоди № 3 від 21 жовтня 2020 року, в акті від 15 січня 2020 року, вимозі від 16 квітня 2020 року та відсутності підписів позивача на банківських квитанціях як підстави для визнання цих доказів неналежними й недопустимими, судом апеляційної інстанції відхилено. Апеляційний суд погодився з тим, що такі твердження носять ознаки надмірного формалізму, натомість зміст вказаних документів у сукупності з іншими доказами у справі повністю підтверджує обставини, на які посилався позивач.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23 грудня 2024 року АТ «Міжнародний інвестиційний банк» звернулося до Верховного Судуз касаційною скаргою на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2022 року, додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2024 року справу призначено судді-доповідачу Тітову М. Ю., судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 462/3289/20. Відмовлено у задоволенні клопотанняАТ «Міжнародний інвестиційний банк» про зупинення виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2022 року, додаткового рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року.

20 січня 2025 року матеріали цивільної справи № 462/3289/20 надійшли до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2026року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю., на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Зайцева А. Ю., справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «Міжнародний інвестиційний банк»просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2022 року, додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, ухвалити нове рішенняпро відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Міжнародний інвестиційний банк» про відшкодування матеріальної шкоди.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявникзазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року в справі № 910/6702/17, від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 30 травня 2018 року в справі № 750/8676/15, від 10 березня 2020 року в справі № 908/3209/16, від 19 серпня 2020 року в справі № 639/6295/16-ц, від 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18, від 21 квітня 2021 року в справі № 916/3674/19, від 15 червня 2021 року в справі № 910/8926/20, від 16 червня 2021 року в справі № 910/14341/18, від 26 жовтня 2022 року в справі № 703/3303/20, від 16 серпня 2023 року в справі № 499/244/20, від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того зазначає, що судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що станом на 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 не мав можливості фактично утримувати нежитлові будівлі літ. Є, 3-2, Ж, В-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у сфері свого господарювання, та, відповідно, не міг передати їх користування третій особі, шляхом укладення договору оренди.

Звертає увагу, що у позовній заяві, заяві про збільшення вимог та заяві про уточнення вимог позивач пред`явив позовні вимоги та просив стягнути кошти з АТ «Міжнародний акціонерний банк» (код ЄДРПОУ 38058201015), натомість суди стягнули 1 121 172,00 грн з АТ «Міжнародний інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ 35810511), яке не є належним відповідачем у цій справі.

Посилається на те, що суди попередніх інстанцій дали неналежну оцінку актам фіксації недопуску до об`єктів.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтували рішення недопустимими доказами, а саме: додатковою угодою від 11 листопада 2019 року та додатковою угодою № 3 від 21 жовтня 2020 року, які позивач подав із порушенням строків (частина друга, частина четверта, частина восьма статті 83 ЦПК України).

Львівський апеляційний суд у резолютивній частині постанови стягнув з банку на користь позивача 21 020 гривень витрат за подання касаційної скарги.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили.

Інші процесуальні звернення

У додаткових поясненнях, поданих у лютому 2026 року ОСОБА_1 заперечив проти доводів касаційної скарги АТ «Міжнародний інвестиційний банк». Вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції. Судами ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 жовтня 2019 року між ТОВ «Новодім Сервіс» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 3-1899, відповідно до умов цього договору «продавець» ТОВ «Новодім Сервіс» продав, а «покупець» ОСОБА_1 купив нежитлові будівлі: нежитлова будівлі прохідної літ. «Є», загальною площею 5,6 кв. м; нежитлова будівля літ. «З-2», загальною площею 274,6 кв. м; нежитлова будівля літ. «Ж», загальною площею 207,5 кв. м; нежитлова будівля навісу літ. «В-1», загальною площею 261 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

01 жовтня 2019 року за актом приймання-передачі будівель ТОВ «Новодім Сервіс» передав, а ОСОБА_1 прийняв за договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 01 жовтня 19 року нежитлові будівлі: прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м; нежитлової будівлі навісу літ. «В-1», площею 261,1 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

01 жовтня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48947133, та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 33469735, відповідно до якого власником нерухомого майна, реєстраційний номер 1885469946101, який складається з нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м; нежитлової будівлі навісу літ. «В-1», площею 261,1 кв. м, є ОСОБА_1

18 жовтня 2019 року АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» подало до Міністерства юстиції України скаргу на рішення від 01 серпня 2019 року № 48059288, яке прийнято приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х. В., та рішення від 01 жовтня 2019 року № 48947133, прийняте державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., щодо нежитлових будівель (літ. «Є», «З-2», «Ж», «В-1»), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та щодо анулювання доступу приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Куйбіді-Кришкевич Х. В. і тимчасового блокування доступу приватному нотаріусу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Куйбіди-Кришкевич Х. В.

01 листопада 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець за договором) та ТОВ «Еко-енерготехнології» (орендар за договором) в особі директора Джумурата В. укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати нежитлові приміщення (об`єкт оренди): будівлю прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «Ж», площею 207,5 кв. м. За умовами договору така передача повинна була відбутися не пізніше 02 грудня 2019 року (пункт 2.2 Договору). Договір оренди діє до 31 грудня 2022 року (пункт 2.1 цього Договору).

11 листопада 2019 року шляхом підписання додаткової угоди до договору оренди нежитлових будівель виправлено описку в пункті 2.1 договору щодо дати закінчення договору, зокрема, термін такого визначений сторонами до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору сторони визначили, що розмір орендної плати за місяць становить суму в гривнях, еквівалент 1 500,00 дол. США за курсом Національного банку України на момент сплати, та розраховується за формулою: S = 1 500,00 х Y, де S - розмір орендної плати за місяць у гривнях, Y - вартість (курс) долара США у гривнях на день оплати за договором за курсом НБУ, х - знак множення.

Терміни сплати визначені сторонами пунктом 3.2, згідно з умовами якого орендна плата сплачується щомісячно не пізніше 10-го числа кожного місяця за поточний місяць наперед - в безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця та/або готівкою в касу орендодавця.

Сторони за умовами укладеного договору визначили відповідальність за порушення останнього, зокрема, окрім іншого, - за порушення строків передачі об`єкта в оренду встановлена пеня в розмірі 10 % від розміру місячної орендної плати за кожний день такого протермінування (пункт 6.8 договору); - у випадку ініціювання однією із сторін розірвання договору у строк, менший ніж визначений пунктами 2.4, 7.2 та підпунктами 5.3.4, 5.4.3, передбачений штраф, кратний 6 (шести) місячній орендній платі (пункт 6.11 договору).

08 листопада 2019 року ТОВ «Гепард Безпека» в особі директора Царя Є. В. повідомило ОСОБА_1 про те, що не має можливості приступити до виконання угоди на фізичну охорону № 07/11/19 та взяти під охорону об`єкти нерухомого майна: нежитлову будівлю прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «З-2», площею 274,6 кв. м, нежитлову будівлю літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, нежитлову будівлю навісу літ. «В-1», площею 261,1 кв. м, та окреме індивідуально визначене майно: вагончики металеві, огорожа металева на бетонних стовпчиках; ворота металеві. У вказаному повідомлені директор ТОВ «Гепард безпека» Цар Є. В. вказав, що доступу до вказаних об`єктів перешкоджають працівники охоронної фірми ПП «Явір-2005», які діють, зі слів останніх, на виконання угоди по охороні з ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк».

28 листопада 2019 року до Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області представником ОСОБА_1 - адвокатом Майстришин С. Р., скеровано запит щодо реєстрації заяви про недопуск до майна, належного на праві приватної власності ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (об`єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі прохідної, площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м).

Відповідно до довідки про результати проведення перевірки за зверненням гр. ОСОБА_3 (ЄО№ 27377 від 11.11.2019 року) від 18 листопада 2019 року, підписаної начальником ВППП Залізничного ВП ГУНП у Львівській області Пукій О. М. та ДОП ПП ВП Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Гриськів В. О., зазначена представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , підтверджно інформацію про недопуск невідомою особою охоронної фірми «Явір 2005» (представниками) до майна, належного на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення.

02 грудня 2019 року комісією у складі Турянського Ю. І., директора ТОВ «Еко-Енерготехнології» Джумурата В. М., директора ТОВ «Гепард безпека» Царя Є. В. складено акт фіксації недопуску до об`єктів, в якому зазначено про те, що, вийшовши за адресою: АДРЕСА_1 , з`ясовано та виявлено, що працівниками ПП «Явір 2005» (які повідомили, що діють на виконання договору про надання охоронних послуг, укладеного з АТ «Міжнародний інвестиційний Банк») здійснюються перешкоди у користуванні нерухомим майном: зачинено в`їзд (ворота) та присутні охоронці, які фізично унеможливлюють доступ до нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м, нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м. Нежитлова будівля прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м, зайнята охоронцями ПП «Явір 2005»; нежитлова будівля літ. «З-2» зачинена замками ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк».

18 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк» із вимогою про негайне надання йому доступу до об`єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

14 січня 2020 року АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» листом повідомив ОСОБА_1 про те, що 27 лютого 2018 року набрало законної сили рішення Господарського суду Львівської області від 29 січня 2018 року у справі № 914/2455/17, яким задоволено позов ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк» до ПП «Едель» та визнано право власності за банком на будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які перебували в іпотеці АТ «Міжнародний інвестиційний Банк». За зазначеною адресою також знаходяться самочинно збудовані та не здані в експлуатацію будівлі, на які в силу вимог частини п`ятої статті 5 Закону України «Про іпотеку» поширюється іпотека.

Також в цьому листі зазначено, що ОСОБА_1 всупереч вимог закону отримав державну реєстрацію права власності на самочинно збудоване та не здане в експлуатацію майно, що перебуває в іпотеці АТ «Міжнародний інвестиційний Банк». Отже, ОСОБА_1 необхідно з`явитися до АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» та надати оригінали відповідних правовстановлюючих документів на самовільно збудовані приміщення з метою встановлення законності набуття прав на іпотечне майно.

18 лютого 2020 року висновком колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, розглянувши скаргу АТ «Міжнародний інвестиційний Банк», рекомендовано відмовити у задоволенні скарги АТ «Міжнародний інвестиційний Банк».

08 квітня 2020 року наказом Міністерства юстиції України № 932/7, на підставі висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, відмовлено у задоволенні скарги АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» від 18 жовтня 2019 року, оскільки скарга подана особою, яка не підтверджує факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень.

04 червня 2020 року АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про скасування рішення щодо державної реєстрації прав за ТОВ «Новодім Сервіс» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885469946101.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17 лютого 2021 року у справі № 914/1345/20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28 липня 2021 року, у задоволенні позову АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» про скасування рішення про державну реєстрацію прав за ТОВ «Новодім Сервіс» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1885469946101, відмовлено.

14 січня 2020 року ТОВ «Еко-енерготехнології» направило ОСОБА_1 вимогу про виконання умов договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року та попередило про застосування штрафних санкцій, відповідно до умов укладеного договору, зокрема пункту 6.8 договору, яким передбачено, що у випадку порушення орендодавцем строків та порядку передачі об`єкту в оренду, орендар може вимагати від орендодавця, а орендодавець в такому випадку зобов`язаний сплатити на користь орендаря пеню в розмірі 10 % від розміру місячної орендної плати за кожний день такого протермінування.

10 березня 2020 року ОСОБА_1 направив ТОВ «Еко-Енерготехнології» лист-прохання про розірвання договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року у зв`язку з неправомірними діями третіх осіб.

16 квітня 2020 року ТОВ «Еко-Енерготехнології» направило ОСОБА_1 вимогу про сплату штрафних санкцій за договором оренди нежитлових будівель, зокрема, вимогу щодо сплати 551 205,00 грн як штрафних санкцій, передбачених пунктом 6.8 договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року,

та 244 980,00 грн як штрафних санкцій, передбачених пунктом 6.11 договору, за дострокове ініціювання розірвання договору.

15 травня 2020 року сторонами договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року укладено додаткову угоду, за умовами якої останні погодили припинити дію договору з моменту виконання орендодавцем пункту 2 додаткової угоди, відповідно до якої орендодавець зобов`язується сплатити орендарю з розстроченням платежу, але в будь-якому випадку не пізніше 31 жовтня 2020 року 551 205,00 грн як штрафну санкцію (за період з грудня 2019 року до квітня 2020 року включно) за пунктом 6.8 договору оренди нежитлових будівель.

21 жовтня 2020 року сторонами договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року укладено додаткову угоду № 3, за умовами якої останні погодили викласти додаткову угоду від 15 травня 2020 року у новій редакції та передбачили, що укладений договір оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року припинить свою дію з моменту виконання орендодавцем пункту 2 вказаної додаткової угоди, відповідно до якого орендодавець зобов`язується сплатити орендарю не пізніше 15 квітня 2021 року - 551 205,00 грн як штрафні санкції за пунктом 6.8 договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року.

За вказаною додатковою угодою № 3, сторони передбачили, що з моменту отримання у строк усієї суми коштів, передбачених пунктом 2 вказаної додаткової угоди, договір оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року вважається припиненим. Пунктом 5 додаткової угоди № 3 передбачено, що у випадку порушення орендодавцем виконання пункту 2 останньої, орендар має право, а орендодавець зобов`язаний негайно сплатити орендарю усі штрафні санкції, що передбачені договором оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року, та відшкодувати збитки у повному обсязі за весь період дії договору.

ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «Еко-енерготехнології» штрафні санкції в розмірі 550 00,00 грн, 144 000,00 грн, 145 000,00 грн, 144 000,00 грн та 63 205,00 грн, передбачені пунктом 6.8 зазначеного договору, що підтверджують квитанції від 29 травня 2020 року № 20, від 11 березня 2021 року № 10, від 12 березня 2021 року № 11, від 15 квітня 2021 року № 3, від 16 квітня 2021 року № 11.

Водночас ОСОБА_1 , у зв`язку з оплатою штрафних санкцій через банківську установу, сплатив комісію банку в розмірі 4 182,00 грн, 550,00 грн, 1 000,00 грн, 1 000,00 грн та 632,10 грн, що підтверджується квитанціями від 29 травня 2020 року № 20/К3, від 11 березня 2021 року № 10/КЗ, від 11 березня 2021 року № 10/КЗ, від 15 квітня 2021 року № 3/КЗ, від 16 квітня 2021 року № 11/КЗ.

Відповідно до довідки Філії Львівського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» від 25 серпня 2022 року № 16-43/1488 підтверджено сплату через касу АТ «Ощадбанк» на рахунок ТОВ «Еко-Енерготехнології» штрафних санкцій за договором оренди в розмірі 551 205,00 грн, а також сплату комісії баку в розмірі 4 182,10 грн, що також підтверджує лист ТОВ «Еко-енерготехнології» від 19 серпня 2022 року.

15 січня 2020 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Майстришин С. Р., директором ТОВ «Гепард безпека» Царем Є. В., громадянином ОСОБА_4 складено акт про здійснення працівниками ПП «Явір 2005», які діють на підставі договору з ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк», перешкод у розпорядженні, користуванні об`єктами нерухомого майна, реєстраційний номер 188546994610, належного на праві приватної власності ОСОБА_1

20 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про обставини, що свідчать про вчинення злочину, зокрема за фактами діянь працівників ПАТ «Міжнародний інвестиційний Банк», що мають ознаки суспільно-небезпечних самоуправства, шахрайства, дій спрямованих на незаконне заволодіння нерухомим майном, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 05 червня 2020 року скаргу ОСОБА_1 з приводу невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано службову особу Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, які містяться у заяві ОСОБА_1 від 20 травня 2020 року про вчинені кримінальні правопорушення, та розпочати досудове розслідування.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 26 червня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 12020140060001375 за статтею 356 Кримінального кодексу України за заявою ОСОБА_1

21 травня 2020 року ОСОБА_1 направив ТОВ «Явір-2000 Львів» вимогу про доступ до об`єктів нерухомого майна, зокрема, нежитлової будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та звільнення зайнятих об`єктів нерухомого майна.

07 квітня 2021 року складено за участю ОСОБА_1 , його представника адвоката Цукорник С. Г., директора ТОВ «Гепард Безпека» Царя Є. В., громадянина ОСОБА_5 акт фіксації недопуску до об`єктів, відповідно до якого станом на 07 квітня 2021 року доступ до об`єктів нерухомості: будівлі прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлової будівлі літ. «Ж», площею 207,5 кв. м, унеможливлюється охоронцями, які діють від імені АТ «Міжнародний інвестиційний Банк».

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2022 року у справі № 462/7482/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Міжнародний інвестиційний Банк», треті особи: ТзОВ «Новодім Сервіс», ПП «Едель», приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х. В., П`ята Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно та усунення перешкод у користуванні майном, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, в зв`язку з поданням представником позивача заяви про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2022 року у справі № 462/7482/19 зустрічну позовну заяву АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» до ОСОБА_1 та ТзОВ «Новодім Сервіс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ПП «Едель», державний нотаріус П`ятої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кірілова Т. М., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Х. В., приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Баірова Н. М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель та скасування запису про право власності визнано неподаною та повернуто позивачеві у зв`язку з поданням представником позивача за зустрічним позовом заяви про повернення (відкликання) зустрічної позовної заяви.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга АТ «Міжнародний інвестиційний Банк» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції переглядається лише в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Міжнародний інвестиційний банк», оскільки в іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною першою статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Істотними умовами цього договору є предмет договору, а також плата, яка стягується з наймача за користування майном (орендна плата), та строк дії договору.

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, встановлено, що 01 листопада 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець за договором) та ТОВ «Еко-Енерготехнології» (орендар за договором) укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати нежитлові приміщення (об`єкт оренди): будівлю прохідної літ. «Є», площею 5,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «З-2», площею 274,6 кв. м; нежитлову будівлю літ. «Ж», площею 207,5 кв. м.

Відповідно до пункту 2.2 цього договору орендодавець зобов`язаний передати об`єкт оренди, а орендар - прийняти об`єкт оренди не пізніше 02 грудня 2019 року. Датою передачі орендованого майна орендарю за цим договором оренди є дата підписання акта приймання-передачі орендованого майна.

Згідно з пунктом 2.1 договору він діє з моменту підписання до 31 грудня 2022 року.

11 листопада 2019 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Еко-Енерготехнології» укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року, відповідно до умов якої при підписанні 01 листопада 2019 року договору оренди нежитлових будівель сторонами «допущено описку у пункті 2.1 договору щодо дати закінчення договору оренди: замість «2021 року» зазначено «2022 рік». У зв`язку з цим вважати правильним пункт 2.1 договору у такій редакції: «Договір діє з моменту підписання до 31 грудня 2021 року» (т. 1, а. с. 170).

Пунктом 2 цього договору передбачено, що ця додаткова угода угоду до договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України застосовується до відносин, які виникли з 01 листопада 2019 року, тобто з моменту укладення договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У постановах Верховного Суду: від 13 серпня 2025 року у справі № 757/339/23, від 02 жовтня 2025 року у справі № 758/14624/21, від 22 січня 2026 року у справі № 752/3888/24, від 03 лютого 2026 року у справі № 757/19441/22-ц, вказано про те, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, яке пов`язано з утиском її інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених цією особою витратах, у втраті або пошкодженні її майна, втраті доходів, які особа повинна була отримати.

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та майном, вже наявним.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності є можливти лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є необхідною наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника);

2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає

(див. висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня

2011 року у справі N 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14, від 20 вересня 2021року у справі № 922/3928/20).

Верховний Суд ураховує, що тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили наявність повного складу цивільного правопорушення. Вони зазначили, що матеріалами справи повністю обґрунтовано, що саме внаслідок неправомірних дій АТ «Міжнародний інвестиційний банк», які виявилися у вчиненні ОСОБА_1 перешкод шляхом недопуску до належних йому на права власності об`єктів, позивач зазнав реальні витрати у вигляді сплати штрафних санкцій за укладеним договором оренди від 01 листопада 2019 року на суму 555 387,00 гривень. При цьому матеріалами справи підтверджено, що позивач, за умови дії укладеного договору оренди нежитлових будівель від 01 листопада 2019 року, який не було виконано у зв`язку з недопуском до об`єкта оренди з боку АТ «Міжнародний інвестиційний банк», міг би реально одержати орендну плату за період з грудня 2019 року до січня 2021 року в сумі 559 785,00 гривень.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 довів факт завдання АТ «Міжнародний інвестиційний банк» матеріальної шкоди у загальному розмірі 1 115 172, 00 грн (статті 12, 81 ЦПК України).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильні висновки про наявність правових підстав для відшкодування матеріальної шкоди з відповідача на користь позивача.

Зроблені судами попередніх інстанцій висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), застосовані правові позиції є релевантними, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. У кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Висновки судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Щодо доводів касаційної скарги про (не)належного відповідача у справі, оскільки позивач пред`явив позовні вимоги до АТ «Міжнародний акціонерний банк» (код ЄДРПОУ 38058201015), замість АТ «Міжнародний інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ 35810511), то колегія суддів зазначає, що вказану технічну помилку в найменуванні відповідача та його ідентифікаційному коді усунуто ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02 січня 2025 року.

Щодо додаткового рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2022 року, яким стягнуто з АТ «Міжнародний акціонерний Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4 161,55 грн, то, ухвалюючи його, районний суд відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України керувався тим, що вони підлягають розподілу на підставі частин першої та другої статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішення районного суду та постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм процесуального права, то відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргуАкціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 вересня 2022 року, додаткове рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник