Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №758/593/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 758/593/20

провадження № 61-13072св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державний реєстратор Коровайко Оксана Сергіївна,

треті особи: Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціалізованого призначення «Спецжитлофонд», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду

від 20 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Коровайко О. С., треті особи: Комунальне підприємство

з утримання та експлуатації житлового фонду спеціалізованого призначення «Спецжитлофонд», ОСОБА_2 , про визнання незаконними дій державного реєстратора та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року

в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до неналежного відповідача. Крім того, суд першої інстанції також зазначив про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

19 серпня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Романко В. В. подав до суду заяву, у якій просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Заява мотивована тим, що третя особа разом із поясненнями щодо позову подала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а пізніше - заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат. Вказує, що ОСОБА_2 у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції понесла витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Романка В. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі

20 000,00 грн.

З огляду на обсяг виконаних адвокатом Романко В. В. робіт, складність справи, суд дійшов висновку, що сума гонорару в розмірі 20 000,00 грн є співмірною із складністю справи та ціною позову, а тому є підстави для задоволення заяви.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1. задоволено частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.

Додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 грудня

2024 року скасовано.

Заяву про стягнення витрат на правничу допомогу залишено без задоволення.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо пред`явлення позову до неналежного відповідача та безпідставно зазначив про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про залишення заяви без задоволення, апеляційний суд виходив із того, що, звертаючись до суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, представник ОСОБА_2 не зазначив обґрунтувань поважності причин неподання до суду першої інстанції доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, до закінчення судових дебатів у цій справі.

Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги

20 жовтня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Романко В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року в частині залишення без задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та залишити

в силі додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що третя особа разом із поясненнями щодо позову подала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та пізніше подала заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат. У вказаній заяві суд повідомлено, що докази на підтвердження розміру витрат, які третя особа має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у разі необхідності, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення, оскільки вартість надання адвокатом правової допомоги залежить від кількості складених документів та витраченого часу на надання правової допомоги у справі.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року представнику

ОСОБА_2 - адвокату Романку В. В. поновленострок на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Подільського районного суду м. Києва.

12 січня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Постанова Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року оскаржується в частині залишення без задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. В іншій частині постанова Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядається.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора

Коровайко О. С., треті особи: Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціалізованого призначення «Спецжитлофонд», Йосилевич І. О., про визнання незаконними дій державного реєстратора та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

До пояснень щодо позову представник ОСОБА_2 - адвокат

Романко В. В. додав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу в сумі 13 500,00 грн.

У червні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Романко В. В. подав до суду заяву, у якій вказував, що докази на підтвердження розміру витрат, які третя особа має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у разі необхідності, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року

в задоволенні позову відмовлено.

19 серпня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Романко В. В. подав до суду заяву, у якій просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

До заяви представник ОСОБА_2 - адвокат Романко В. В. додав: договір про надання правової допомоги від 22 вересня 2020 року № 03-09/20, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; розрахунок вартості адвокатських послуг, який є додатком № 1 до договору про надання правової допомоги; додаткову угоду від 22 вересня 2021 року № 1 до договору про надання правової допомоги; додаткову угоду від 14 вересня 2022 року № 3 до договору про надання правової допомоги; акт приймання-передання правової допомоги від 16 серпня 2024 року; рахунок на оплату від 16 серпня 2024 року № 1; довідку про оплату від 16 серпня 2024 року № б/н; квитанцію до прибуткового касового ордера від 16 серпня 2024 року № 09.

Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Романка В. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі

20 000,00 грн.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд керувався тим, що, звертаючись до суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, представник ОСОБА_2 не зазначив обґрунтувань поважності причин неподання до суду першої інстанції доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, до закінчення судових дебатів у цій справі.

Проте колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується

з таких підстав.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (стаття 246 ЦПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення

з цього питання.

Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною

у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних

з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року

у справі № 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Згідно з процесуальними нормами розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є:договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг

та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення

з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

Такі само висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від

09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц.

Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги.

Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі, апеляційний суд на вказане уваги не звернув, не врахував, що до клопотання про ухвалення додаткового рішення заявник додав: акт приймання-передання правової допомоги від 16 серпня 2024 року, рахунок на оплату від 16 серпня 2024 року № 1; довідку про оплату від 16 серпня 2024 року № б/н і квитанцію до прибуткового касового ордера від 16 серпня 2024 року № 09, які складено після ухвалення судом першої інстанції остаточного судового рішення у справі, про надання яких сторона третьої особи зробила відповідну заяву, у зв`язку з чим вони не могли бути надані раніше, до ухвалення судового рішення, оскільки розмір витрат відповідача не був і не міг бути остаточно підтверджений до закінчення судових дебатів, тому що гонорар адвоката і правова підстава його стягнення з іншої сторони залежить від результату розгляду справи.

Аналогічні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 20 серпня

2025 року у справі № 758/2247/24 (провадження № 61-4610св25), від

20 серпня 2025 року у справі № 295/14265/23 (провадження № 61-3512св25), від 17 вересня 2025 року у справі № 686/2581/24 (провадження

№ 61-5817св25) та від 22 жовтня 2025 року у справі № 678/1641/23 (провадження № 61-9770св25).

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що наведені вище норми, практика Верховного Суду та обставини справи свідчать про дотримання стороною процесуальних правил щодо подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

Посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суд від 10 січня

2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23)

є безпідставним, оскільки фактичні обставини справи, що переглядається,

і справи № 285/5547/21 є різними, тому що докази на підтвердження витрат на правничу допомогу у згаданій справі були станом на час ухвалення остаточного рішення у справі, а у справі, що переглядається, такі докази з`явилися після ухвалення остаточного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року в частині залишення без задоволення заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун