Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №676/4279/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 676/4279/24

провадження № 61-10374св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Слобідьско-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від

19 березня 2025 року у складі судді Бондаря О. О. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2025 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області звернувся до суду

з позовом до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що на підставі рішення Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради від 30 червня 2017 року № 03 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, для ведення особистого селянського господарства. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_1 07 липня 2017 року.

Вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - 01.30 для ведення особистого селянського господарства. Відповідач отримав її у стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

Прокурор вказував, що у провадженні відділення поліції № 1 Кам?янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області перебувало кримінальне провадження № 42023242230000031, зареєстроване у Єдиному реєстру досудових розслідувань 18 жовтня 2023 року, за фактом безгосподарського використання земельної ділянки, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, площею 0,10 га, що спричинило виведення земель із сільськогосподарського обороту, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 254 КК України.

Під час досудового розслідування 14 грудня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2023 року дізнавач відділення поліції № 1 за участю спеціалістів провів огляд земельної ділянки, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001. В ході огляду встановлено, що на земельній ділянці розташований водний об?єкт прямокутної форми, тобто земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується. Також під час огляду встановлено координати меж земельної ділянки та координати меж водного об?єкта (ставка). Зазначене свідчить про фактичну зміну рельєфу земельної ділянки, його пошкодження, що призвело до втрати властивостей землі сільськогосподарського призначення.

За результатами досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 у період з липня до вересня

2017 року за допомогою невстановленої досудовим розслідуванням спеціальної техніки здійснив перенесення поверхневого (ґрунтового) шару із зазначеної земельної ділянки, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, внаслідок чого створив штучну водойму, яку з 2017 року дотепер використовує для власних потреб.

З ухвали Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2024 року у справі № 676/405/24 відомо, що безгосподарське використання ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, площею 0,10 га, призвело до припинення її використання як землі сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства, тобто призвело до виведення земель із сільськогосподарського обороту.

Вказаною ухвалою суду від 01 лютого 2024 року у справі № 676/405/24

ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 254 КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності.

ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області здійснило розрахунок розміру шкоди, яка становить 9 065,01 грн.

Крім цього, прокурор зазначав, що земельна ділянка, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, вибула із земель комунальної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання. Зокрема, звертав увагу, що ОСОБА_1 на підставі рішення Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради від 12 грудня 2008 року № 04 06 липня 2009 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0480 га, кадастровий номер 6822487400:03:002:0249, (право власності зареєстроване 07 липня 2015 року). Таким чином, прокурор вважав, що станом на 2017 рік (на час прийняття рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки від 30 червня 2017 року) відповідач уже використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Володіння відповідачем земельною ділянкою з порушенням норм земельного законодавства у зв`язку з використанням її не за цільовим призначенням порушує інтереси держави у сфері контролю за використання та охороною земель сільськогосподарського призначення, що погіршує стан родючості ґрунтів та фактично призводить до знищення сільськогосподарських угідь, що суперечить державній політиці у сфері охорони земель.

Будь-які порушення у цій сфері спричиняють шкоду інтересам держави

і є підставою, за відсутності належного реагування з боку компетентних органів, для втручання органів прокуратури, у тому числі шляхом звернення до суду. Враховуючи пасивну поведінку суб`єкта владних повноважень - Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради у вигляді нездійснення захисту інтересів держави протягом тривалого часу, позов пред`явив прокурор.

Враховуючи викладене, керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області просив припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, площею 0,10 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; зобов`язати ОСОБА_1 повернути Слобідсько-Кульчієвецькій об`єднаній територіальній громаді Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в особі Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради земельну ділянку, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, площею

0,10 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Мукша Китайгородська, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року позов задоволено.

Примусово припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, площею 0,10 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та зобов`язано ОСОБА_1 повернути Слобідсько-Кульчієвецькій об`єднаній територіальній громаді Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в особі Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6822487400:03:004:0001, площею 0,10 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: с. Мукша Китайгородська, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач використовував земельну ділянку, отриману у власність для ведення особистого селянського господарства, для потреб, не пов`язаних з сільським господарством, тобто всупереч наданому праву та на шкоду суспільним інтересам, а тому суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог щодо примусового припинення права власності відповідача на земельну ділянку (припинення правовідношення). Такі вимоги є ефективними у спірних правовідносинах,

і їх задоволення має наслідком виникнення у відповідача обов`язку повернути земельну ділянку. Суд також вказав, що відповідач набув спірну земельну ділянку у власність внаслідок незаконного повторного використання права на безоплатну приватизацію.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року змінено, виключено з його мотивувальної частини мотиви задоволення позовних вимог - вибуття земельної ділянки

з комунальної власності внаслідок незаконного повторного використання права на безоплатну приватизацію.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги викладені у позові обставини щодо набуття відповідачем спірної земельної ділянки у власність внаслідок незаконного повторного використання права на безоплатну приватизацію, оскільки ці обставини не є підставою для примусового припинення права власності особи на підставі статті 143 ЗК України. Право держави у цій справі підлягає захисту в інший визначений законом спосіб.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо використання відповідачем спірної земельної ділянки, отриманої

у власність для ведення особистого селянського господарства, для потреб, не пов`язаних із сільським господарством, тобто всупереч наданому праву та на шкоду суспільним інтересам.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

08 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій просить скасувати рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2025 року й ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Вказує, що в матеріалах справи є повідомлення про встановлення підстав та намірів здійснювати представництво інтересів держави в суді від 14 травня 2024 року, проте доказів його направлення прокуратурою на адресу Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради немає. Заявник зазначає, що Слобідсько-Кульчієвецька сільська рада не ухилялась від реагування на можливі порушення, викладені в листі прокурора від 28 березня 2023 року

№ 52-2794ВИХ-24. Таким чином, суди мали б залишити цей позов без розгляду. Щодо суті заявлених вимог заявник вказує, що суди повинні були оцінити, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого заходу та чи буде таке втручання у право особи пропорційним переслідуваній легітимній меті. Прокурор міг би скористатися менш радикальним заходом впливу на власника земельної ділянки, зокрема шляхом пред`явдлення позову про приведення земельної ділянки у відповідність із вимогами земельного законодавства або ж оформлення відповідних документів на водний об`єкт.

На думку заявника, поза увагою судів залишилася та обставина, що рішенням Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради від 27 лютого 2024 року № 40/VІІІ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення детального плану території земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, для рибогосподарських потреб. Окрім того, суди не врахували, що між Слобідсько-Кульчієвецькою сільською радою як замовником, землевпорядною організацією ТОВ «Кайлас-К» як виконавцем, та ОСОБА_1 як другим замовником 15 листопада 2024 року укладено договір № 1/24/049 на виконання робіт, предметом якого є роботи

з розроблення детального плану території земельної ділянки, площею 0,10 га, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, для рибогосподарських потреб

в селі Мукша Китайгородська.

Доводи інших учасників справи

02 жовтня 2025 року Кам`янець-Подільська окружна прокуратура подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2025 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що визначений прокурором у якості позивача уповноважений орган був обізнаний про існуючі порушення законодавства щодо безгосподарського використання землі, однак протягом тривалого часу (понад 5 місяців) не вжив належних заходів для усунення порушень, що свідчить про неналежне виконання уповноваженим органом функцій щодо захисту інтересів держави та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурора. Вказує, що суди дійшли правильного висновку щодо тривалого використання спірної земельної ділянки не за її цільовим призначенням, яка на час пред`явлення позову перебувала у власності відповідача. Доказів використання спірної земельної ділянки безпосередньо за її цільовим призначенням (особисте селянське господарство) відповідач не надав.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2025 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали

з Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.

16 вересня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Рішенням Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради від 30 червня 2017 року

№ 03 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 0,100 га, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Слобідсько-Кульчієвецької територіальної громади в межах с. Мукша Китайгородська (Жовтневе) Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та передано її у власність ОСОБА_1 .

Відомості щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, внесені до Державного земельного кадастру. Цільове призначення - 01.30 для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, площею 0,10 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (номер запису на право власності 21342580, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1298056568224) зареєстроване за ОСОБА_1 07 липня 2017 року.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у провадженні відділення поліції № 1 Кам`янець-Подільського РУП ГУНП у Хмельницькій області перебувало кримінальне провадження № 42023242230000031, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 18 жовтня

2023 року за фактом безгосподарського використання земельної ділянки, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, площею 0,10 га, що спричинило виведення земель із сільськогосподарського обороту, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 254 КК України.

Під час досудового розслідування 14 грудня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2023 року дізнавач СД відділення поліції № 1 Кам`янець-Подільського РУП ГУНП у Хмельницькій області за участю головного спеціаліста сектору державного контролю за використанням та охороною

№ 2 управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

Івасишина О. Ю., інженера-землевпорядника ТОВ «Кайлас-К» Тітова О. В. провели огляд земельної ділянки, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, площею 0,10 га, що розташована за адресою:

с. Мукша Китайгородська, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області на території Слобідсько-Кульчієвецької об`єднаної територіальної громади.

Під час огляду встановлено, що на земельній ділянці, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, розташований водний об`єкт (ставок) прямокутної форми, тобто земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується. Також під час огляду за допомогою GPS-приймача встановлено координати меж земельної ділянки та координати меж водного об`єкта (ставка). Зазначене свідчить про фактичну зміну рельєфу земельної ділянки, його пошкодження, що призвело до втрати властивостей землі сільськогосподарського призначення.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2024 року у справі № 676/405/24 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 254 КК України на підставі пункту 2 частини першої статті 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.

За змістом цієї ухвали, безгосподарське використання ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 0,10 га, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, як земель водного фонду призвело до тимчасового припинення її використання як земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, тобто призвело до виведення земель із сільськогосподарського обороту.

Відповідно до ухвали суду ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що у період

з липня до вересня 2017 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), всупереч вимогам абзацу другого частини п`ятої статті 20 ЗК України, відповідно до якого земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх користувачами лише в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу (в редакції на 2017 рік), пунктів «а», «ґ» та «ж» частини першої статті 91 ЗК України, відповідно до яких власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі та за свій рахунок привести земельну ділянку

у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф, достовірно знаючи про вид цільового використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського - господарства, яка належить їй на праві приватної власності, без відповідних дозвільних документів на проведення робіт та без проведення змін цільового призначення земельної ділянки, за допомогою невстановленої досудовим розслідуванням спеціальної техніки здійснив перенесення поверхневого (ґрунтового) шару землі із зазначеної земельної ділянки площею 0,10 га з кадастровим номером 6822487400:03:004:0001, внаслідок чого створив штучну водойму, яку

з 2017 року дотепер використовує для власних потреб.

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від

11 вересня 2023 року № 3676/281-23, від 21 грудня 2023 року

№ 10-22-0.4-4274/2-23 цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, не змінювалося після реєстрації даної земельної ділянки в Національній кадастровій системі.

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області

від 21 грудня 2023 року фактичне використання земельної ділянки, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, в межах площі 0,0934 га, шляхом створення на ній водного об`єкта свідчить про використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням. Окрім того, у листі наголошено на псуванні земель, що відбулося під час провадження діяльності, пов`язаної

з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено за відсутності відповідної документації із землеустрою, що також свідчить про виведення землі із сільськогосподарського обороту, та розраховано розмір завданої шкоди внаслідок використання земельної ділянки, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, не за цільовим призначенням, а саме: розмір шкоди заподіяної внаслідок псування земель, що відбулося під час провадження діяльності, пов`язаної з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено

з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації із землеустрою або за відсутності такої документації, становить 8 088,72 грн, а також розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, порушення режиму, нормативів і правил використання земель, становить 976,29 грн. Загальний розмір збитків згідно з розрахунками становить

9 065,01 грн.

За повідомленням Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області від 08 грудня 2023 року № 12447-23, звернення щодо погодження будівництва штучної водойми на земельній ділянці, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, яка знаходиться поблизу населеного пункту с. Мукша Китайгородська, до Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області не надходили, відповідно, такі погодження не надавались. За наявною

в Регіональному офісі водних ресурсів у Хмельницькій області інформацією,

з використанням картографічних онлайн-сервісів визначено, що на земельній ділянці, яка знаходиться на лівому березі річки Мукша - ліва притока річки Дністер (басейн річки Дністер) розташована водойма.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Щодо повноваження прокурора

У пункті 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» (тут

і далі - в редакції чинній на час звернення до суду з цим позовом) передбачено, що на прокуратуру покладаються функції щодо представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження,

а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми

є поняття «інтерес держави».

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду

з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову

в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх

в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не

є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків

і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року

у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі

№ 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року

у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява

№ 42454/02, § 35).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Звертаючись з позовом, прокурор зазначив, що у цьому випадку порушенням інтересів держави є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Внаслідок вказаних дій, крім іншого, порушено принцип цільового використання земель. Наявна бездіяльність уповноваженого органу державної влади, у зв?язку з чим у прокуратури є достатні підстави для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави.

Звертаючись із цим позовом до суду, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у збереженні земель сільськогосподарського призначення, які використовуються не за цільовим призначенням, і згідно з частиною другою статті 56 ЦПК України набув статусу позивача.

Тому необґрунтованим є довід касаційної скарги про те, що прокурор неналежним чином обґрунтував підстави для звернення до суду із цим позовом в інтересах держави.

З огляду на обставини цієї справи за наявності суспільного інтересу

у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів держави.

Суспільний інтерес підтверджується тим, що спірна земельні ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення

і використовується не за цільовим призначенням, що завдає шкоди державі.

Щодо суті заявлених вимог

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму (стаття 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Стаття 7 вказаного Закону передбачає обов`язки членів особистого селянського господарства, зокрема, дотримуватись вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля; забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку (частина перша статті 35 Закону України «Про охорону земель»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель

і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено ЗК України.

Метою встановлення категорій земель за цільовим призначенням

є забезпечення особливого правового режиму для їх охорони і ефективного використання. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункти «а» і «ж» частини першої статті 19 ЗК України).

Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці здійснюється діяльність, яка виходить за межі її цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року у справі

№ 915/47/17 (пункт 49)).

Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є її використання не за цільовим призначенням (пункт «ґ» частини першої статті 141 ЗК України).

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку в разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт «а» частини першої статті 143 ЗК України).

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може бути підставою для припинення в судовому порядку як права власності, так і права користування нею (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 50)).

Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на ділянці із певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки (постанови Верховного Суду від 04 лютого 2025 року у справі № 916/3679/23, від 15 квітня 2025 року

у справі № 917/839/22).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання останніх за цільовим призначенням (пункт «а» частини першої статті 91, пункт «а» частини першої статті 96 ЗК України). Аналогічний обов`язок визначений в абзаці десятому статті 35 Закону України «Про охорону земель».

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію

і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Установивши, що фактичне використання земельної ділянки, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, в межах площі 0,0934 га, шляхом створення на ній водного об`єкта свідчить про використання даної земельної ділянки не за її цільовим призначенням, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що відповідач використовував земельну ділянку, отриману у власність для ведення особистого селянського господарства, для потреб, не пов`язаних

із сільським господарством, тобто всупереч наданому праву та на шкоду суспільним інтересам, а тому дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог щодо примусового припинення права власності відповідача на земельну ділянку (припинення правовідношення). Такі вимоги є ефективними у спірних правовідносинах, і їх задоволення має наслідком виникнення у відповідача обов`язку повернути земельну ділянку.

Безпідставними є доводи касаційної скарги в тій частині, що рішенням Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради від 27 лютого 2024 року № 40/VІІІ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення детального плану території земельної ділянки, площею 0,10 га, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, для рибогосподарських потреб, та що між Слобідсько-Кульчієвецькою сільською радою як замовником, землевпорядною організацією ТОВ «Кайлас-К» як виконавцем та

ОСОБА_1 як другим замовником 15 листопада 2024 року укладено договір № 1/24/049, предметом якого є роботи з розроблення детального плану території земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 6822487400:03:004:0001, для рибогосподарських потреб

в селі Мукша Китайгородська, оскільки оформлення вказаних документів на стадії розгляду справи по суті не спростовує наявності факту порушення - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Крім того, вказані дії здійснювались після звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченою частиною першою статті 254 КК України, що свідчить про здійснення ним дій щодо узаконення своїх неправомірних дій щодо нецільового використання спірної земельної ділянки. Разом з тим проєктної документації на будівництво штучної водойми немає.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами першої і апеляційної інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалені

з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, на їх законність не впливають.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року в незміненій частині та постанови Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2025 року в незміненій частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун