Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №754/9221/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 754/9221/25

провадження № 61-3072св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявниця - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіональної управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воропай Тетяна Іванівна, на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року у складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщук М. І., Шебуєва В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіональної управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, військова частина НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) , ОСОБА_2 , в якій просила суд:

- оголосити громадянина України ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві 22 березня 2005 року, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), солдата, гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 , померлим за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України;

- датою смерті громадянина України ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві 22 березня 2005 року, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), солдата, гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 , вважати день набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим, місцем смерті вважати с. Роботине Пологівського району Запорізької області, Україна;

- встановити факт, що громадянин України ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві 22 березня 2005 року, уродженця м. Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), солдат, гранатометник ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 , загинув при виконанні обов`язків військової служби під час забезпечення і здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районі проведення бойових дій, при виконанні бойового завдання;

Заяву обґрунтувала тим, що вона та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження. За життя ОСОБА_3 не одружувався, дітей не мав. 30 грудня 2022 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час загальної мобілізації у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні на підставі Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 27 січня 2023 року № 21 солдат ОСОБА_3 був зарахований на посаду у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 . Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 02 березня 2023 року № 28 солдат ОСОБА_3 був призначений на посаду гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 , ВОС - НОМЕР_7. 31 серпня 2023 року батьків ОСОБА_3 було повідомлено про те, що він зник безвісти 08 серпня 2023 року в районі населеного пункту Роботине, Запорізької області під час виконання бойового завдання. 15 травня 2024 року відомості про зникнення ОСОБА_3 на території бойових дій було внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 14 січня 2024 року № 1843/1/379 підтверджується, що безвісти зниклий солдат ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Роботине Запорізької області. Зміст доповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в/ч НОМЕР_1 за фактом загибелі солдата ОСОБА_3 свідчить про те, що о 08 год 30 хв 08 серпня 2023 року під час стрілецького бою та мінометного обстрілу в районі населеного пункту Роботине Запорізької області (бойове розпорядження командира НОМЕР_4 омбр від 03 серпня 2023 року №583 дск командиру 2мб) гранатометник ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , перебуваючи в засобах індивідуального захисту, отримав множинні уламкові поранення тулуба, кінцівок та голови несумісні з життям. Попередня причина смерті - множинні уламкові поранення тулуба, кінцівок і голови. На підставі її ( ОСОБА_1 ) заяви від 31 серпня 2023 року Деснянським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві порушено кримінальне провадження № 12023100030002637 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України), що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01 вересня 2023 року. Переконувала, що станом на дату подання заяви досудове розслідування за вказаним кримінальним провадженням триває, вживаються заходи щодо встановлення місця перебування ОСОБА_3 , місцезнаходження якого на момент звернення з цією заявою не встановлено, водночас за відомостями Міжнародного комітету Червоного хреста, Координаційного штабу з питань поводження військовополоненими, відсутні відомості щодо перебування ОСОБА_3 в полоні.

За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що встановлення юридичного факту про оголошення ОСОБА_3 померлим необхідне для оформлення спадщини, соціальних пільг та гарантій, передбачених сім`ям загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України, в тому числі отримання одноразової грошової допомоги, заявниця ОСОБА_1 просила суд задовольнити вимоги її заяви.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року у складі судді Саламон О. Б. заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголошено громадянина України ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві 22 березня 2005 року, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), солдата, гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 , померлим за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Датою смерті громадянина України ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві 22 березня 2005 року, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), солдата, гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_1 , визначено день набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим, місцем смерті вважати с. Роботине Пологівського району Запорізької області, Україна. Встановлено факт, що громадянин України ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві 22 березня 2005 року, уродженця м. Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), солдат, гранатометник ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 , загинув при виконанні обов`язків військової служби під час забезпечення і здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районі проведення бойових дій, при виконанні бойового завдання.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 зник безвісти 08 серпня 2023 року за обставин, що загрожували йому смертю та дають обґрунтовані підстави припустити про ймовірну його загибель під час безпосередньої участі в бойових діях та виконання бойового завдання при відбитті ворожої контратаки в районі населеного пункту Роботине Запорізької області, який згідно з Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 з 03 березня 2022 року входить до тимчасово окупованих територій, у зв`язку з чим підстави для застосування обмеження, встановленого частиною другою статті 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо застосування такого строку, відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у цій справі нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 04 квітня 2025 року № 162 с. Роботине Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області та суміжні прилеглі території Запорізької області входять до територій ведення активних бойових дій. ОСОБА_1 зник безвісти 08 серпня 2023 року саме на цій території під час мінометного та танкового обстрілу, при безпосередній участі у бойових діях та виконанні обов`язків військової служби із захисту Батьківщини. За таких обставин, з урахуванням дії воєнного стану на території України, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України шестимісячний строк для оголошення фізичної особи померлою ще не розпочався, а висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування цього строку є помилковим.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У березні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воропай Т. І., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року.

Як на підставу касаційного оскарження, заявниця посилається на неврахування апеляційним судом правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також вказує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування речення другого частини другої статті 46 ЦК України у поєднанні з нормами Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- безпідставно скасував правильне та законне рішення суду першої інстанції;

- не дослідив належним чином матеріали службового розслідування та інші докази, на підставі яких можна встановити момент закінчення активних бойових дій у районі ймовірної загибелі ОСОБА_3 , унаслідок чого неправильно визначив момент початку обчислення шестимісячного строку;

- не звернув увагу на те, що згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», населений пункт Роботине Запорізької області з 03 березня 2022 року входить до тимчасово окупованих територій.

- безпідставно вважав, що с Роботине Запорізької області продовжує належати до території активних бойових дій лише з огляду на його перебування на тимчасово окупованій території, фактично ототожнивши тимчасову окупацію та ведення активних бойових дій;

- не врахував, що відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 04 квітня 2025 року № 162 Токмацьку міську територіальну громаду Запорізької області було визначено районом ведення воєнних (бойових) дій лише з 01 до 31 березня 2025 року, зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією внесено не було, доказів ведення активних бойових дій на території населеного пункту Роботине в період з 29 серпня 2023 року до 01 березня 2025 року матеріали справи не містять;

- не звернув увагу на те, що за матеріалами службового розслідування активні бойові дії в районі ймовірної загибелі ОСОБА_3 припинилися 29 серпня 2023 року, а тому шестимісячний строк для оголошення його померлим сплив у лютому 2024 року;

- дійшов висновку про неможливість оголошення ОСОБА_3 померлим на підставі припущення про продовження активних бойових дій у районі його ймовірної загибелі, не маючи належних доказів на підтвердження цієї обставини;

- унаслідок неправильного визначення моменту закінчення активних бойових дій фактично позбавив заявника можливості реалізувати право на звернення до суду із заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим;

- не надав належної оцінки всім доводам та аргументам заявниці тощо.

У березні 2026 року Міністерство оборони України через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воропай Т. І., у якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воропай Т. І., передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Лідовець Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2026 року відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Деснянського районного суду міста Києва матеріали справи № 754/9221/25; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У квітні 2026 року матеріали справи № 754/9221/25 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2026 року справу № 754/9221/25 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим 22 лютого 1989 року.

Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану від 01 грудня 2023 року № 00042552952 та від 01 грудня 2023 року № 00042552924, ОСОБА_3 одружений не був, дітей не має.

30 грудня 2022 року ОСОБА_3 призваний на військову службу під час загальної мобілізації у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 27 січня 2023 року № 21 солдат ОСОБА_3 зарахований на посаду у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 .

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 02 березня 2023 року № 28 ОСОБА_3 призначений на посаду гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 , ВОС - НОМЕР_7, що підтверджується витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 березня 2023 року № 28.

31 серпня 2023 року батьків ОСОБА_3 повідомлено про те, що він зник безвісти 08 серпня 2023 року в районі населеного пункту Роботине Запорізької області під час виконання бойового завдання. Вказане підтверджується повідомленням про безвісти зниклого від 31 серпня 2023 року № 6615.

ОСОБА_3 в період 08 серпня 2023 року дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Роботине Запорізької області, що підтверджується Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, від 14 січня 2024 року № 1843/1/379.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 16 травня 2025 року № 20250516-3902, відомості про зникнення ОСОБА_3 на території бойових дій було внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Відповідно до рапорта командира ІНФОРМАЦІЯ_6 в/ч НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 08 год 30 хв, в районі південніше населеного пункту Роботине Запорізької області, під час виконання бойового завдання (здійснення наступальних дій) в складі сил та засобів НОМЕР_6 АК ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відповідно до бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 від 03 серпня 2023 року № 583 дск, гранатометник ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 отримав смертельне поранення внаслідок ворожого мінометного та танкового обстрілу. Евакуювати з місця бойових дій тіло ОСОБА_3 протягом 08-29 серпня не вдалося через активні бойові дії та інтенсивні ворожі обстріли. 29 серпня 2023 року евакуаційна група, що прибула на позиції з метою евакуації тіл загиблих, не виявила тіла солдата ОСОБА_3 ні на місці загибелі, ні на точці евакуації.

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17 вересня 2023 року № 1680 «Про призначення службового розслідування» було призначено службове розслідування за фактом зникнення 08 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 .

Зазначене підтверджується витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17 вересня 2023 року № 1680 «Про призначення службового розслідування».

Відповідно до пояснень молодшого сержанта ОСОБА_5 , головного сержанта 2 механізованого взводу ІНФОРМАЦІЯ_6 в/ч НОМЕР_1 від 17 вересня 2023 року, 08 серпня 2023 року при відбитті ворожої контратаки на позиції НОМЕР_8 в лісосмузі «Невада» в районі населеного пункту Роботине Запорізької області відбувся мінометний обстріл позицій ІНФОРМАЦІЯ_7. Внаслідок влучання міни солдат ОСОБА_3 загинув, про що молодший сержант ОСОБА_5 дізнався від заступника командира ІНФОРМАЦІЯ_7 лейтенанта ОСОБА_6 , а також почувши звук прильоту по позиції, на якій перебував солдат ОСОБА_3 . Тиждень по тому молодший сержант ОСОБА_5 заходив на позицію НОМЕР_9 і особисто був на місці загибелі солдата ОСОБА_3 . Тіла військовослужбовця при цьому виявлено не було. Наступного разу молодший сержант ОСОБА_5 був на цих самих позиціях у складі евакуаційної групи для евакуації загиблих бійців ІНФОРМАЦІЯ_7. На позиції НОМЕР_8 тіла солдата ОСОБА_3 так само не змогли виявити.

Згідно з поясненнями лейтенанта ОСОБА_6 , заступника командира ІНФОРМАЦІЯ_6 в/ч НОМЕР_1 від 17 вересня 2023 року, 08 серпня 2023 року о 08 год 30 хв ранку тривала ворожа контратака на позицію НОМЕР_8 у лісосмузі «Невада» в районі населеного пункту Роботине Запорізької області, під час якої стався мінометний обстріл позицій ІНФОРМАЦІЯ_7. Внаслідок влучання міни солдат ОСОБА_3 отримав поранення, несумісні з життям. У цей момент лейтенант ОСОБА_6 особисто перебував на позиціях і брав участь у відбитті ворожої контратаки, бачив характерний дим від влучання по позиції, на якій перебував солдат ОСОБА_3 , і почув від побратимів, що солдат ОСОБА_3 загинув.

Відповідно до доповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в/ч НОМЕР_1 за фактом загибелі солдата ОСОБА_3 від 11 вересня 2023 року, о 08 год 30 хв 08 серпня 2023 року під час стрілецького бою та мінометного обстрілу в районі населеного пункту Роботине Запорізької області (бойове розпорядження командира НОМЕР_4 омбр від 03 серпня 2023 року № 583 дск командиру 2мб) гранатометник ІНФОРМАЦІЯ_5 в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , перебуваючи в засобах індивідуального захисту, отримав множинні уламкові поранення тулуба, кінцівок та голови несумісні з життям. (Попередня причина смерті - множинні уламкові поранення тулуба, кінцівок і голови).

В ході проведення службового розслідування встановлено, що група військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_6 в/ч НОМЕР_1 дійсно перебувала на позиціях у лісосмузі «Невада» в районі населеного пункту Роботине Запорізької області і брала участь у штурмових та оборонних діях. ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 08 год 30 хв під час відбиття ворожої контратаки група військовослужбовців потрапила під мінометний обстріл ворога у районі позиції НОМЕР_8 у лісосмузі «Невада» в районі населеного пункту Роботине Запорізької області, де солдат ОСОБА_3 отримав поранення, несумісне з життям. Евакуювати тіло з місця бойових дій не вдалося, тіла на місці загибелі евакуаційна група не виявила. Відомостей про надходження солдата ОСОБА_3 у лікарняні заклади та бюро судово-медичної експертизи не надходило. Підтвердження, що солдат ОСОБА_3 перебуває в полоні, немає.

Під час виконання бойового завдання солдат ОСОБА_3 перебував у засобах індивідуального захисту (відповідно до статті 18 та додатку 1 до Бойового Статуту Сухопутних військ Збройних Сил України розділу ІІІ), не вчиняв дій, що містять ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, не перебував у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи інших отруйних речовин, не вчиняв дій, пов`язаних із навмисним заподіянням шкоди своєму здоров`ю, не використовував в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині, що підтверджується зібраними під час проведення розслідування матеріалами відповідно до акта службового розслідування від 18 вересня 2023 року № 19893.

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 22 вересня 2023 року № 1047 «Про результати службового розслідування» вирішено гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 вважати безвісти зниклим. Також вирішено цей випадок вважати таким, що пов`язаний з бойових ураженням і діями з боку противника при виконанні обов`язків військової служби під час забезпечення і здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районі проведення бойових дій, при виконанні бойового завдання, що підтверджується витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22 вересня 2023 року № 1047 «Про результати службового розслідування».

Деснянським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за заявою ОСОБА_1 від 31 серпня 2023 року відкрито кримінальне провадження № 12023100030002637 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.

Відповідно до листа Пологівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області від 16 травня 2025 року № 13375/70 досудове розслідування за вказаним кримінальним провадженням триває, вживаються заходи щодо встановлення місця перебування ОСОБА_3 , місцезнаходження якого на даний момент не встановлено.

Згідно з витягом з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими від 08 травня 2025 року відомості про перебування ОСОБА_3 в полоні відсутні.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», населений пункт Роботине Запорізької області з 03 березня 2022 року входить до тимчасово окупованих територій.

Згідно з наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 04 квітня 2025 року № 162 «Про визнання районів ведення воєнних (бойових) дій» Токмацьку міську територіальну громаду Запорізької області з 01 до 31 березня 2025 року визнано одним з районів ведення воєнних (бойових) дій.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має на меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 вирішувала виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців, використовує телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права. Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права зосереджується на цілі та призначенні законодавчого припису, враховуючи права й законні інтереси суб`єктів і суспільні інтереси.

Мета досліджуваної правової норми полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, закон хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені у частині другій статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставин, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Отже, визначені статтею 46 ЦК України строки спрямовані суто на те, щоб запобігти ситуації, в якій передчасно буде визнано померлою особу, яка зникла в умовах невизначеності на територіях, де тривають активні бойові дії.

Велика Палата Верховного Суду вказувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309). У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України. Обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності (див. пункти 81 - 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 містяться також інші висновки, а саме:

«Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.

У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності».

У постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 615/129/25 (провадження № 61-1513св26) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що якщо територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, то перебіг строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, розпочинається після завершення активних бойових дій на цій території. На переконання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, розширювальне тлумачення частини другої статті 46 ЦК України, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов`язує перебіг відповідних строків з такими подіями.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що її син ОСОБА_3 зник безвісти 08 серпня 2023 року за обставин, що загрожували йому смертю та дають обґрунтовані підстави припустити про ймовірну його загибель під час безпосередньої участі в бойових діях та виконання бойового завдання при відбитті ворожої контратаки в районі населеного пункту Роботине Запорізької області, який згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 з 03 березня 2022 року входить до тимчасово окупованих територій, у зв`язку з чим підстави для застосування обмеження, встановленого частиною другою статті 46 ЦК України щодо застосування такого строку, відсутні.

Натомість, скасовуючи законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у цій справі нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, апеляційний суд помилково виходив із того, що відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 04 квітня 2025 року № 162 с. Роботине Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області та суміжні прилеглі території Запорізької області входять до територій ведення активних бойових дій. ОСОБА_1 зник безвісти 08 серпня 2023 року саме на цій території під час мінометного та танкового обстрілу, при безпосередній участі у бойових діях та виконанні обов`язків військової служби із захисту Батьківщини. За таких обставин, з урахуванням дії воєнного стану на території України, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України шестимісячний строк для оголошення фізичної особи померлою ще не розпочався, а висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування цього строку є помилковим.

Апеляційний суд не врахував, що джерелом офіційної інформації про територіальні та часові характеристики конкретних воєнних дій в Україні для цілей застосування частини другої статті 46 ЦК України є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (який замінив собою раніше чинний наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309).

Відповідно до зазначеного Переліку с. Роботине Токмацької міської територіальної громади Запорізької області з 03 березня 2022 року та станом на час розгляду справи входить до тимчасово окупованих російською федерацією територій.

Водночас наказ Головнокомандувача Збройних Сил України від 04 квітня 2025 року № 162 «Про визнання районів ведення воєнних (бойових) дій», яким Токмацьку міську територіальну громаду Запорізької області визнано одним із районів ведення воєнних (бойових) дій за період з 01 до 31 березня 2025 року, за своїм предметом регулювання є лише службовим розпорядчим актом військового управління, прийнятим для визначення районів ведення воєнних (бойових) дій та використовується для цілей військового управління.

Цей наказ не підміняє собою Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом № 376, та сам по собі не може бути підставою для висновку суду про те, що на час розгляду справи село Роботине продовжувало входити до території активних бойових дій, а отже, що передбачений частиною другою статті 46 ЦК України шестимісячний строк для оголошення ОСОБА_3 померлим ще не розпочався.

Крім того, у оскаржуваному судовому рішенні апеляційний суд безпідставно ототожнив факт тимчасової окупації території з фактом ведення на ній активних бойових дій, дійшовши висновку, що с. Роботине та суміжні прилеглі території досі входять до території активних бойових дій саме з огляду на їх тимчасову окупацію. Оскільки сам по собі статус території як тимчасово окупованої не свідчить про безперервне ведення на ній активних бойових дій.

Отже, суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених районним судом, неправильно застосував норми матеріального права, не врахував висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах та фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв`язку з чим скасував законне й обґрунтоване судове рішення.

Відповідні доводи касаційної скарги та підстави відкриття касаційного провадження у цій справі, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, знайшли своє часткове підтвердження.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, то постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воропай Тетяна Іванівна, задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року скасувати, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2025 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк