Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №450/1760/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 450/1760/24

провадження № 61-15900св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Черняк Ю. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємства «Захід-Агро»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Захід-Агро», в інтересах якого діє Юнко Марія Василівна, на постанову Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року у складі колегії суддів Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Захід-Агро» (далі - ТОВ СП «Захід-Агро», товариство) про стягнення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є засновником/учасником ТОВ СП «Захід-Агро» та володіє часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 50 %. Протягом всієї діяльності товариства, у разі необхідності, він надавав поворотну фінансову допомогу, яку відповідач по мірі надходження грошових коштів йому повертав. Починаючи з 05 вересня 2023 року, позивач надав товариству безвідсоткову поворотну фінансову допомогу на загальну суму 2 952 000,00 грн, що підтверджується долученими платіжними інструкціями, яка йому не повернута.

26 лютого та 14 березня 2024 року позивач скерував відповідачу вимоги про повернення вказаних вище коштів протягом двох днів з моменту отримання вимоги, однак товариство коштів не повернуло, а вимоги залишило без відповіді. Крім того, директор ТОВ «СП «Захід-Агро» не виходить на зв`язок, відмовляється спілкуватися, що викликає у позивача сумніви в добросовісній поведінці відповідача щодо повернення йому коштів. За наведених підстав із посиланням на статті 1046, 1047, 1049 ЦК України просив стягнути з відповідача на його користь 2 952 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Пустомитівський районний суд Львівської області рішенням від 14 квітня 2025 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність між сторонами зобов`язань за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, оскільки такі зобов`язання не оформлені у встановленому законом порядку у письмовій формі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , оскаржив його в апеляційному порядку.

Львівський апеляційний суд постановою від 12 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 задовольнив. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнив. Стягнув з ТОВ СП «Захід-Агро» на користь ОСОБА_1 2 952 000,00 грн. Стягнув із ТОВ СП «Захід-Агро» на користь ОСОБА_1 12 112,00 грн судового збору за подання позову та 22 710,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що грошові кошти в сумі 2 952 000,00 грн були перераховані позивачем ТОВ СП «Захід-Агро» як безвідсоткова поворотна фінансова допомога, що відповідачем не оспорюється, однак відповідач грошові кошти не повернув, відповідач кошти утримує без належної правової підстави і безпідставно їх не повертає позивачу, а відтак, грошові кошти підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України. Суд першої інстанції правильно встановив відсутність договірних відносин між сторонами, документальних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин. Водночас, враховуючи відсутність укладених між сторонами договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, отримані відповідачем від позивача грошові кошти в загальному розмірі 2 952 000,00 грн, що перераховані відповідно до платіжних документів у період із 05 вересня 2023 року до 02 лютого 2024 року, є безпідставно набутим майном згідно із положеннями статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

16 грудня 2025 року ТОВ «СП «Захід-Агро», в інтересах якого діє Юнко М. В., через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року у цій справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року та залишити в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2025 року.

Підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду

від 12 листопада 2025 року ТОВ «СП «Захід-Агро» вказує:

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України щодо залишення позову без розгляду у разі підписання такого адвокатом за наявності конфлікту інтересів, оскільки під час подання позовної заяви мало місце її підписання від імені позивача неуповноваженою особою.

Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, допустив довільне застосування постанови Верховного Суду від 30 червня 2025 року у справі № 953/9152/20, в якій вказано, що «у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони») та стягнув кошти на підставі статті 1212 ЦК України, однак такі вимоги не були підставою позову.

У змісті касаційної скарги заявник також викладає заяву про поворот виконання рішення апеляційного суду та у разі задоволення касаційної скарги просить Верховний Суд застосувати статтю 444 ЦПК України і допустити поворот виконання постанови апеляційного суду та стягнути в порядку повороту виконання з позивача на користь відповідача грошові кошти у розмірі 2 952 000,00 грн та 298 682,20 грн основної винагороди приватного виконавця, оскільки постанова Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року виконана у повному обсязі, про що надав відповідні докази.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 26 грудня 2025 року у складі колегії суддів

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребував справу із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 липня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Верховний Суд ухвалою від 14 липня 2026 року справу призначив до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОСОБА_1 та ТОВ СП «Захід-Агро» в особі його керівника було досягнуто згоди на укладення договору поворотної фінансової допомоги шляхом перерахування ОСОБА_1 ним грошових коштів на рахунок ТОВ СП «Захід- Агро».

Договір поворотної фінансової допомоги у формі письмового документа не укладався.

З платіжних інструкцій, наданих АТ «Кредобанк», вбачається перерахування ОСОБА_1 коштів на рахунок ТОВ СП «Захід-Агро» за призначенням «безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі від засновника згідно угод», дати угод є різними. За платіжними інструкціями перераховано: № 5496050 від 05 вересня 2023 року на суму 300 000,00 грн; № 5593791 від 20 вересня 2023 року та № 5593985 від 20 вересня 2023 року на загальну суму 115 000,00 грн; № 5650527 від 29 вересня 2023 року на суму 185 000,00 грн; № 5672467 від 02 жовтня 2023 року на суму 60 000,00 грн; № 5688446 від 04 жовтня 2023 року на суму 137 000,00 грн; № 6019538 від 20 листопада 2023 на суму 275 000,00 грн; № 6115729 від 05 грудня 2023 року на суму 35 000,00 грн; № 6206865 від 19 грудня 2023 року на суму 1 200 000,00 грн; № 6314903 від 05 січня 2024 року на суму 320 000,00 грн; № 6445278 від 23 січня 2024 року на суму 275 000,00 грн; № 6551623 від 06 лютого 2024 року на суму 50 000,00 грн. Всього за період із 05 вересня 2023 року до 06 лютого 2024 року перераховано грошові кошти на суму 2 952 000,00 грн.

Операції (рух коштів) з рахунку ОСОБА_1 на рахунок ТОВ СП «Захід-Агро» містять інформацію про перерахування ОСОБА_1 на рахунок ТОВ СП «Захід- Агро» грошових коштів за призначенням платежу «безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі від засновника ОСОБА_1 » за період із 26 грудня 2016 року до 06 лютого 2024 року.

Операції (рух коштів) з рахунку ТОВ СП «Захід-Агро» на рахунок ОСОБА_1 містять інформацію про перерахування на рахунок ОСОБА_1 як фізичної особи у період із 17 березня 2017 року до 27 грудня 2023 року грошових коштів як повернення безвідсоткової фінансової допомоги.

Платіжні інструкції містять інформацію про перерахування ОСОБА_1 на рахунок отримувача ТОВ СП «Захід-Агро» грошових коштів із призначенням платежу «безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі від засновника ОСОБА_1 », та зазначено, що «згідно з угодами» з різними датами їх укладення.

Вимогами від 20 лютого 2024 року та від 14 березня 2024 року підтверджується звернення ОСОБА_1 до директора ТОВ СП «Захід-Агро» про повернення грошових коштів, перерахованих ним ТОВ СП «Захід-Агро» як безвідсоткова фінансова допомога на зворотній основі.

Суди також встановили і це не заперечується сторонами, що відповідні письмові договори (угоди), на які містяться посилання у платіжних інструкціях під час зазначення призначення платежу із вказівкою на різні дати їх укладення, між сторонами не укладалися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним критеріям постанова апеляційного суду не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що між ним та ТОВ СП «Захід-Агро» в особі його керівника було досягнуто згоди на укладення договору поворотної фінансової допомоги шляхом перерахування ним грошових коштів на рахунок товариства, однак договір поворотної фінансової допомоги у формі письмового документу не укладався.

У цій справі предметом доказування є обставини, пов`язані з наявністю або відсутністю договірних відносин між сторонами та правових підстав для повернення відповідачем отриманих у період із 05 вересня 2023 року до 06 лютого 2024 року грошових коштів у загальній сумі 2 952 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.

Операції з позики грошових коштів оформлюються відповідно до вимог статті 1046 «Договір позики» глави 71 ЦК України.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.

За приписами статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За частиною першою статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Аналіз наведених приписів закону свідчить, що договір можна вважати укладеним лише після його підписання обома сторонами або отримання позивачем письмової відповіді відповідача про повне й безумовне прийняття пропозиції щодо укладення вказаних договорів на визначених ним умовах та фактичного отримання відповідачем за цими договорами грошових коштів.

Суди встановили, що договори (угоди), на які міститься посилання в графі «призначення платежу» платіжних інструкцій на перерахування коштів, між позивачем та відповідачем у вигляді окремого юридичного документа не укладалися. У матеріалах справи також відсутні докази, які б свідчили про волевиявлення позивача та відповідача укласти відповідні договори на певних умовах за допомогою будь-якого технічного засобу зв`язку.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов щодо предмету, строку дії, строку повернення коштів тощо, а тому угоди безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі від засновника ОСОБА_1 із зазначенням різних дат їх укладення, посилання на які міститься в платіжних інструкціях, є неукладеними.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вказав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність між сторонами зобов`язань за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, оскільки такі не оформлені у встановленому законом порядку у письмовій формі.

Апеляційний суд, погодившись із висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог з тих підстав, що між сторонами відсутні зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги, виснував про те, що обставини справи свідчать про набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави та підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.

Такий висновок суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що зі змісту позовних вимог вбачається, що звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 мав на меті повернути кошти, що були ним перераховані на рахунок ТОВ «СП «Захід-Агро» як безвідсоткова поворотна фінансова допомога, а тому застосуванню підлягають положеннями статті 1212 ЦК України, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з урахуванням такого.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правова підстава позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанова Верховного Суду від 30 червня 2026 року у справі № 490/4027/21, провадження № 61-3496св25).

Диспозитивність - один із базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20), провадження № 12-83гс21)).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог і заперечень та наданих доказів.

У позовній заяві ОСОБА_1 предметом позову визначив грошові кошти як безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, підставою позовних вимог зазначив обставини щодо надання відповідачу такої фінансової допомоги, а як на правову підставу вимог позову посилався на положення статей 1046, 1047, 1049 ЦК України. Виходячи з наведеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у загальному розмірі 2 952 000,00 грн.

Водночас предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Щодо застосування судом апеляційної інстанції принципу «jura novit curia» колегія суддів зазначає таке.

Суд, вирішуючи спір з урахуванням фактичних обставин справи та характеру спірних правовідносин, визначає правову норму, яка підлягає застосуванню. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ЦПК України така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній та резолютивній частинах.

Отже, обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам сторін, керуючись фактичними обставинами, встановленими під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою принципу «jura novit curia».

Разом із тим, застосування принципу «jura novit curia» не є безмежним, оскільки перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації. Подібні висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, провадження № 12-95гс20; від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18, провадження № 14-86цс22; у постанові Верховного Суду від 22 липня 2026 року у справі № 450/142/24, провадження № 61-15530св25.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року (заява № 25531/12) у справі «Гусєв проти України» Суд вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливості цивільного провадження та принципу змагальності судового процесу.

З урахуванням викладеного колегія суддів виснує, що суд апеляційної інстанції, застосувавши принцип «jura novit curia», у порушення вимог процесуального закону щодо змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, вийшовши за межі позовних вимог, здійснив нову кваліфікацію спірних правовідносин, фактично позбавив відповідача права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації та помилково скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам процесуального закону.

За таких обставин доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися з позовом до суду за умови належного обґрунтування правової підстави позовних вимог.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України стосовно залишення позову без розгляду у разі підписання такого адвокатом за наявності конфлікту інтересів (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Щодо повороту виконання судового рішення

У змісті касаційної скарги міститься заява ТОВ «СП «Захід-Агро» про поворот виконання судового рішення. В обґрунтування заяви представник ТОВ «СП «Захід-Агро» Юнко М. В. зазначає, що у справі, яка переглядається, позивач отримав грошові кошти на підставі судового рішення.

Заявник просить здійснити поворот виконання постанови Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року у цій справі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СП «Захід-Агро» грошові кошти у сумі 2 952 000,00 грн та 298 682,20 грн як основну винагороду приватного виконавця.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. про відкриття виконавчого провадження від 11 грудня 2025 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 450/1760/24, виданого 05 грудня 2025 року Пустомитівським районним судом Львівської області про стягнення з боржника ТОВ «СП «Захід-Агро» на користь ОСОБА_1 2 952 000,00 грн (ВП № НОМЕР_1).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького З. В. про закінчення виконавчого провадження від 11 грудня 2025 року ВП № НОМЕР_1 з боржника ТОВ СП «Захід-Агро» стягнуто 3 285 977,20 грн, які розподілені у порядку, встановленому статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження», та перераховано на користь ОСОБА_1 : 2 952 000,00 грн - сума заборгованості за виконавчим документом; 473,00 грн - як витрати виконавчого провадження; 298 682,20 грн - як основна винагорода приватного виконавця; 12 112,00 грн - сума судового збору за подання позовної заяви; 22 710,00 грн - сума судового збору за подання апеляційної скарги (т. 2, а. с. 53).

Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю;

4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Частинами п`ятою та шостою статті 444 ЦПК України визначено, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Виходячи з наведеного, колегія суддів здійснює поворот виконання у межах сплачених ТОВ «СП «Захід-Агро» грошових коштів на користь ОСОБА_1 у розмірі 2 952 000,00 грн як суми заборгованості за виконавчим листом № 450/1760/24, виданим 05 грудня 2025 року Пустомитівським районним судом Львівської області.

Разом із тим, сплачені ТОВ «СП «Захід-Агро» грошові кошти у межах виконавчого провадження, а саме основна винагорода приватного виконавця у розмірі 298 682,20 грн повороту виконання у цій справі не підлягають.

Враховуючи, що Верховний Суд за наслідками розгляду касаційної скарги дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позову та залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, заява про поворот виконання постанови апеляційного суду підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин колегія суддів здійснює поворот виконання судового рішення, за яким Пустомитівським районним судом Львівської області 05 грудня 2025 року видано виконавчий лист № 450/1760/24 на примусове виконання постанови Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ СП «Захід-Агро» 2 952 000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

За положеннями статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду у межах доводів і вимог касаційної скарги, а тому постанова Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2025 року.

Щодо судових витрат

Щодо витрат на правничу допомогу

У касаційній скарзі ТОВ СП «Захід-Агро», в інтересах якого діє Юнко М. В., міститься клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, яка визначається у фіксованому розмірі, а саме 20 000,00 грн. Як доказ надання правничої допомоги адвокатом Юнко М. В. до касаційної скарги долучено ордер, виданий 16 грудня 2025 року, на надання правничої допомоги ТОВ «СП «Захід-Агро» за договором від 01 лютого 2025 року № 6. Разом із тим, договору про надання правничої допомоги до касаційної скарги не долучено.

Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, однак таких доказів касаційна скарга також не містить.

За таких обставин клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Щодо судового збору

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи висновок Верховного Суду про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 24 224,00 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 444 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Захід-Агро», в інтересах якого діє Юнко Марія Василівна, задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року скасувати, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2025 року залишити в силі.

Заяву про поворот виконання постанови Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року задовольнити частково.

У порядку повороту виконання постанови Львівського апеляційного суду

від 12 листопада 2025 року стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Захід-Агро» 2 952 000,00 (два мільйони дев`ятсот п`ятдесят дві тисячі) гривень 00 копійок. В іншій частині вимог заяви про поворот виконання відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства «Захід-Агро» 24 224,00 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) гривні у відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Сердюк

Судді О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

Ю. В. Черняк

В. В. Шипович