Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №757/36251/24-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 757/36251/24

провадження № 61-16613св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування поширеної інформації та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою адвоката Бабенко Яни Вікторівни як представника ОСОБА_2 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Євграфової Є. П., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати образливими і такими, що порушують право ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності та недоторканності ділової репутації, висловлювання ОСОБА_2 , поширені ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;

визнати недостовірною і такою, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності та недоторканності ділової репутації інформацію, поширену ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Свого часу валив оборону Харківщини в 2022, потім - Лисичанськ , а далі керував ключовим напрямом південного контрнаступу в 2023: всі історії про утилізацію Бредлі та штурми людьми укріплень і мінувань за Оріховим - про нього»;

зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом розміщення протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили, на своїй сторінці у Facebook інформації наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 мною, ОСОБА_2 , був опублікований допис. У вказаному дописі містилась недостовірна та така, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності та недоторканості ділової репутації, інформація, а саме: «Нагадую, ОСОБА_1 - кривава «знаменитість» у військових колах». Свого часу валив оборону Харківщини в 2022, потім - Лисичанськ, а далі керував ключовим напрямом південного контрнаступу в 2023: всі історії про утилізацію Бредлі та штурми людьми укріплень і мінувань за Оріховим - про нього» та з викладенням копії вступної та резолютивної частини рішення, не допускаючи при цьому власних коментарів;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1,00 грн.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказував про те, що на офіційній сторінці соціальної мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 22:44 год народна депутат України 9-го скликання ОСОБА_2 розмістила й поширила допис, в якому містяться висловлювання образливого характеру про ОСОБА_1 , які виражені у формі фактичних тверджень.

Поширення такої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до позивача, що впливає на зниження його цінності не тільки як звичайної особи, а й також як уповноваженої особи Збройних Сил України. Відтак, беззаперечним є той факт, що поширенням недостовірної інформації створено негативну соціальну оцінку в очах оточуючих стосовно позивача, чим порушено честь, гідність та ділову репутацію позивача, а тому така інформація підлягає спростуванню.

Публічно поширений відповідачем у соціальній мережі допис з висловлюванням в образливій, негативній формі та висвітлення недостовірної інформації призвело до психологічної напруги, душевних хвилювань та страждань позивача.

Позивач оцінив завдану йому моральну шкоду у розмірі 1,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Печерський районний суд м. Києва заочним рішенням від 20 лютого 2025 року позов задовольнив частково. Визнав недостовірною і такою, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності та недоторканності ділової репутації інформацію, поширену ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці: «Свого часу валив оборону Харківщини в 2022, потім - Лисичанськ, а далі керував ключовим напрямом південного контрнаступу в 2023: всі історії про утилізацію Бредлі та штурми людьми укріплень і мінувань за Оріховим - про нього». Зобов`язав ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили на своїй сторінці у Facebook інформації наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 мною, ОСОБА_2 , був опублікований допис. У вказаному дописі містилась недостовірна та така, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності та недоторканності ділової репутації, інформація, а саме: «Свого часу валив оборону Харківщини в 2022, потім - Лисичанськ, а далі керував ключовим напрямом південного контрнаступу в 2023: всі історії про утилізацію Бредлі та штурми людьми укріплень і мінувань за Оріховим - про нього» та з викладенням копії вступної і резолютивної частини рішення, не допускаючи при цьому власних коментарів. Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1,00 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поширена інформація висловлена у формі фактичних тверджень, має негативний характер та є непідтвердженою.

Наявні підстави для стягнення моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київськи апеляційний суд постановою від 18 грудня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бабенко Я. В. залишив без задоволення, а заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року в частині задоволених позовних вимог - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Інформація, поширена у соціальній мережі, не підтверджена належними доказами.

Згідно з висновком експертів поширена інформація є негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 і викладена у формі фактичних тверджень.

Відповідач не довів, що опублікована ним у соціальній мережі негативна інформація стосовно позивача є достовірною, такою, що відповідає дійсності та містить відомості про події та явища, які існували.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Бабенко Я. В. як представник ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року і постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 758/14324/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 569/5269/16-ц, від 20 травня 2019 року у справі № 591/7099/16-ц, від 29 травня 2024 року у справі № 910/5808/20, від 19 червня 2019 року у справі № 380/951/17, від 21 серпня 2018 року у справі № 607/4318/16-ц.

На обґрунтування касаційної скарги адвокат зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судове засідання в апеляційному суді було призначено на 18 грудня 2025 року о 17:15. Представники відповідача з`явились до суду вчасно, та очікували біля зали судового засідання на розгляд справи до 19:50, однак розгляд справ здійснювався із затримкою. У подальшому представники передали секретарю судового засідання про об`єктивну неможливість подальшого очікування розгляду справи, враховуючи воєнний стан, тривалі відключення електроенергії. Можливості подати клопотання про відкладення розгляду справи не було, оскільки на той час канцелярія суду вже була зачинена. Водночас розгляд справи розпочався о 21:33, після закінчення робочого часу суду, а судді проігнорували факт, що сторона відповідача прибула на судове засідання вчасно та очікували на розгляд справи.

У зв`язку із наведеними обставинами сторона відповідача не мала можливості надати свої пояснення та заперечення.

Крім того, апеляційний суд не розглянув і не вирішив клопотання відповідача, яке було додано до апеляційної скарги, про призначення повторної комісійної лінгвістичної експертизи, а також клопотання про витребування доказів.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи у суді першої інстанції. Відповідач не отримувала копію ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви, а тому не мала змоги висловити свою позицію, подати відзив. Судові повістки на 22 жовтня, 12 грудня 2024 року направлено на адресу, за якою відповідач не зареєстрована, а судова повістка про розгляд справи на 20 лютого 2025 року повернулась без вручення. Однак заочне рішення прийнято за першої неявки відповідача.

Суди дійшли помилкового висновку щодо характеру поширеної інформації. Суди не здійснили належної оцінки висновку експертів, а взяли його як достатній доказ та поклали в основу рішення. Питання, постановлені на вирішення експертизи, є некоректними.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість. Оспорювана інформація входить до суспільного інтересу, застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача.

Моральна шкода може бути стягнена у разі її доведення.

У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Марченко В. А. як представника ОСОБА_1 ,мотивований законністю і обґрунтованістю судових рішень.

Висновки, наведені у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не є релевантними до спірних правовідносин і є такими, що зроблені за обставин, які є відмінними від обставин цієї справи.

ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції на 20 лютого 2025 року, оскільки судова повістка повернулась із відміткою «адресат відсутній за цією адресою».

В межах апеляційного розгляду було призначено два судові засідання: 13 листопада, 18 грудня 2025 року. У судовому засіданні 13 листопада 2025 року, яке було відкладено, були присутні представники відповідача і вони були повідомлені про дату та час наступного засідання. Неявка учасників справи, які належним чином повідомлення про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи.

Поширена відповідачем інформація є негативного характеру щодо ОСОБА_1 та виражена у формі фактичних тверджень.

Наданий позивачем висновок експертів є повним та обґрунтованим, а тому підстав для проведення повторної експертизи немає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

29 січня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2026 року зупинено виконання заочного рішення Печорського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року в частині спростування поширеної ОСОБА_2 інформації ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці наступного змісту: «Свого часу валив оборону Харківщини в 2022, потім - Лисичанськ, а далі керував ключовим напрямком південного контрнаступу в 2023: всі історії про утилізацію Бредлі та штурми людьми укріплень і мінувань за Оріховим - про нього» до закінчення касаційного провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На сторінці в соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22:44 народна депутат України 9-го скликання ОСОБА_2 розмістила й поширила допис (адреса веб-сторінки: ІНФОРМАЦІЯ_7 ) такого змісту:

«Генерал ОСОБА_9 Головнокомандувач ЗС України / СіnС AF of Ukraine призначив генерала ОСОБА_1 заступником генерала ОСОБА_10 на південному напрямку. Нагадую, ОСОБА_1 - кривава «знаменитість» у військових колах. Свого часу валив оборону Харківщини в 2022, потім - Лисичанськ, а далі керував ключовим напрямком південного контрнаступу в 2023: всі історії про утилізацію Бредлі та штурми людьми укріплень і мінувань за Оріховим - про нього. Цей чорт не тільки не сидить, а знову після невеликої паузи отримав рівнозначну посаду. Кругообіг генералів у природі, або що ОСОБА_11, що ОСОБА_7 , а незамінні є!

Ну а генерал ОСОБА_12 досі керує основним напрямком фронту.

Зараз ситуація така, що саме в наших тактичних підрозділах полягає секрет стійкості та інновацій української армії. Мережоцентричність. Попри.»

Згідно з висновком експертів від 06 серпня 2024 року № 533/1/24 за результатами проведення комісійного лінгвістичного (семантико-текстуального) експертного дослідження мовлення судові експерти Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України зробили такі висновки:

1. У наданому на дослідження тексті допису, розміщеного, згідно із заявою про призначення експертного дослідження і протоколом огляду вебсторінки, ІНФОРМАЦІЯ_1 в соціальній мережі «Facebook» на сторінці користувача профілю « ІНФОРМАЦІЯ_8 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , містяться висловлювання образливого характеру про ОСОБА_1 , а саме:

«Нагадую, ОСОБА_1 - кривава «знаменитість» у військових колах»;

«Цей чорт не тільки не сидить…».

2. У дослідженому тексті міститься інформація негативного характеру про ОСОБА_1 , вказана в такому фрагменті тексту:

«Свого часу валив оборону Харківщини в 2022, потім- Лисичанськ, а далі керував ключовим напрямком південного контрнаступу в 2023: всі історії про утилізацію Бредлі та штурми людьми укріплень і мінувань за Оріховим - про нього», а також у висловлюваннях, наведених у п. 1 висновків.

3. Висловлювання, в яких міститься інформація негативного характеру про ОСОБА_1 , виражені у формі фактичних тверджень про те, що:

- серед військових ОСОБА_1 добре знають як людину, з вини якої пролилось багато крові («Нагадую ОСОБА_1 - кривава «Знаменитість» у військових колах»);

- дії ОСОБА_1 призвели до руйнування (знищення) захисту Харківської області й захисту міста Лисичанська в 2022 році («Свого часу валив оборону Харківщини в 2022, потім - Лисичанськ»);

- накази ОСОБА_1 як особи, котра у 2023 році керувала «ключовим напрямком південного контрнаступу», призвели до знищення та/або пошкодження американських бойових машин піхоти «Bradley» («а далі керував ключовим напрямком південного контранаступу в 2023: всі історії про утилізацію Бредлі про нього»);

- унаслідок наказів ОСОБА_1 як особи, котра у 2023 році керувала «ключовим напрямком південного контрнаступу», українська армія штурмувала укріплені й заміновані армією рф території в околицях міста Оріхова за допомогою живої сили, тобто без відповідного (чи потрібного) озброєння, що призвело до численних людських жертв серед українських військових («а далі керував ключовим напрямком південного контрнаступу в 2023: всі історії про штурми людьми укріплень і мінувань за Оріховим - про нього»);

а також у формі оціночного судження, що полягає у висловленні адресатом обурення з приводу відсутності відповідальності у вигляді позбавлення волі за описані вище дії ОСОБА_1 («Цей чорт не тільки не сидить, а знову після невеликої паузи отримав рівнозначну посаду»).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Згідно з частиною третьою статті 2 ЦПК України основними принципами цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін.

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

Учасники справи мають право, зокрема: брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 366 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Звертаючись із касаційною скаргою, представник відповідача вказує на те, що судове засідання в суді апеляційної інстанції було призначене на 18 грудня 2025 року о 17:15. Представники відповідача прибули до суду у визначений судом час, однак розгляд справи фактично відбувся о 21:30, після того як сторона відповідача залишила приміщення суду.

Із матеріалів справи відомо, що судове засідання у цій справі було призначене на 13 листопада 2025 року о 09:45 та розгляд справи у зв`язку із клопотанням позивача про ознайомлення було відкладено на 18 грудня 2025 року на 17:15 год, про що сторони були повідомлені.

Із протоколу судового засідання від 18 грудня 2025 року відомо, що судове засідання розпочалось о 21:33 та закінчилось о 21:58. Розгляд справи відбувся за участю позивача та його представника.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується процесуальна справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece», заява № 54111/07).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Дюлоранс проти Франції», «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Розглядаючи справу після фактичного завершення роботи суду у пізній вечірній час, за відсутності однієї із сторін, апеляційний суд у такому разі мав надати належну оцінку причинам її відсутності і після цього вирішити питання про відкладення розгляду справи, застосувавши відповідні процесуальні норми з урахуванням загальних засад цивільного судочинства, дотримання гарантій прав особи на участь у розгляді її справи, а також обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав.

За таких обставин, незважаючи на належне повідомлення відповідача (її представника) про дату, час і місце судового засідання, водночас ураховуючи наявність об`єктивних причин, за яких вони не змогли бути присутнім під час розгляду справи, в тому числі подати клопотання про відкладення судового розгляду, Верховний Суд вважає передчасним завершення апеляційного перегляду справи.

Апеляційний суд не виконав обов`язку щодо сприяння учаснику судового процесу в реалізації ним процесуальних прав, зокрема на участь у судовому засіданні, та не забезпечив усебічного, повного і справедливого судового розгляду.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що встановлені обставини обмеження права сторони на участь в апеляційному перегляді цієї справи є достатньою підставою для скасування постанови апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 як представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун