Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №751/9826/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 751/9826/25

провадження № 61-8963св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 20 січня 2026 року у складі судді Овсієнко Ю. К. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 червня 2026 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Онищенко О. І., Скрипки А. А.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

АТ КБ «Приватбанк» в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, а також стягнути з відповідача та користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 150 000, 00 грн та моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що позивач є військовослужбовцем, який отримує грошове забезпечення, соціальні виплати та інші державні виплати на рахунки, відкриті в АТ КБ «ПриватБанк». Зазначає, що починаючи з 07 лютого 2023 року та по теперішній час (16 листопад 2025 року) АТ КБ «ПриватБанк» протиправно заблокував його рахунки, включно з тими, на які надходять: грошове забезпечення військовослужбовця, соціальні виплати, державні гарантії, інші виплати, захищені законом. Банк жодного разу не звертався до позивача із вимогою надати документи, не повідомив підстави блокування, не надав жодного законного обґрунтування своїх дій та ігнорував звернення позивача. Таке блокування триває вже понад 2 роки 9 місяців, що є грубим порушенням закону та прав позивача.

Позивач вказує, що у постанові державного виконавця від 07 лютого 2023 року (№ НОМЕР_3) зазначено: «У межах суми звернення стягнення … 26 557,43 грн» «…крім коштів, що надходять на рахунки, накладення арешту на які заборонене законом», тобто, арешт накладається тільки на 26 557,43 грн та не може поширюватися на соціальні та військові виплати. Вважає, що банк повинен був розмежувати кошти, але цього не зробив, крім того, заблокував усі рахунки, включно із виплатами військового, що є порушенням закону.

Протягом 2023-2025 років позивач неодноразово звертався до банку з вимогою розблокувати соціальні кошти, пояснити підстави блокування, надати інформацію щодо спроб входу в «Приват24», надати журнали подій, ІР-адреси та інші технічні дані. Банк надав формальні відписки без озвучення причин чи правових підстав.

Матеріальну шкоду оцінює у 150 000,00 грн, яка складається з: заблокованих соціальних виплат грошового забезпечення, втрати доступу до засобів існування, тривалих витрат, пов`язаних з відсутністю доступу до власних коштів.

Моральну шкоду оцінює у 1 000 000,00 грн та зазначає, що відповідачем допущено недобросовісну, зневажливу та маніпулятивну поведінку, що вплинуло на психічний і фізичний стан позивача.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 20 січня

2026 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 червня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли висновку, що кошти на рахунку позивача, на які було накладено арешт АТ КБ «ПриватБанк» на підставі постанови державного виконавця 07 лютого 2023 року, не є коштами, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, оскільки такий рахунок позивачу не відкривався. У зв`язку з цим, дії банку щодо накладення арешту на рахунки позивача є правомірними та законними, а відтак, відсутні правові підстави для покладення на банк будь-якої відповідальності за здійснені дії. Щодо вимог про витребування інформації, позивачем не надано суду доказів, що він з такою вимогою звертався до відповідача і що йому було відмовлено. Сума моральних та матеріальних збитків, заявлених позивачем до стягнення, є безпідставною та не підтверджена жодними належними доказами. Крім того, суд не наділений повноваженнями при розгляді цивільного позову зобов`язувати відповідача проводити внутрішнє службове розслідування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 липня 2026 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 20 січня 2026 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 червня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20, що передбачає вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2026 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу з Новозаводського районного суду міста Чернігова.

31 липня 2026 року справа № 751/9826/25 надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що скаржник не просить Верховний Суд переоцінити докази або встановити нові факти. Доводи касаційної скарги стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права та істотних порушень норм процесуального права.

Вважає, що суди не забезпечили дослідження доказів, без яких неможливо було встановити істотні обставини справи. Оскільки, ключові докази перебували у володінні банку. Без їх витребування та дослідження суди не могли обґрунтовано вирішити питання про правомірність дій банку, обсяг фактичного обмеження доступу до коштів, правовий режим цих коштів, наявність / відсутність повного доступу до грошового забезпечення військовослужбовця та самостійні вимоги щодо технічної інформації «Приват24».

Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та допустили істотні порушення норм процесуального права, такі як: не врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо недопустимості арешту всіх коштів заробітної плати / прирівняних до неї доходів поза межами дозволених законом відрахувань; не дослідили правовий режим коштів, які надходили на рахунок позивача; не встановили, чи мав позивач повний, вільний і безперешкодний доступ до грошового забезпечення / заробітної плати військовослужбовця; не дослідили період із 07 лютого до 12 червня 2023 року; не встановили, чи повідомляв банк державного виконавця про цільовий характер коштів; не забезпечили витребування та дослідження доказів, які перебували у володінні банку; не надали самостійної оцінки вимогам щодо «Приват24»; фактично поклали негативні наслідки ненадання банком доказів на позивача; не дослідили причинно-наслідковий зв`язок між обмеженням доступу до коштів та заявленою матеріальною і моральною шкодою.

Вважає, що сукупність зазначених порушень унеможливила встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 клієнт АТ КБ «ПриватБанк», підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у банку, та має відкритий банківський рахунок. Підписавши анкету-заяву про відкриття поточного рахунку і приєднання до Умов та правил надання послуг від 30 липня

2018 року, позивач уклав із відповідачем договір, який відповідно до статті 634 ЦК є договором приєднання. Згідно анкети-заяви, підписаної ОСОБА_1 від 30 липня 2018 року, позивач погодився на укладення договору та з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку privatbank.ua (а. с. 63-64).

07 лютого 2023 року старшим державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаршиною В. М. винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № НОМЕР_3 згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, що мають спеціальний режим виконання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 26 557,43 грн (а. с. 12, 65).

Листом від 07 лютого 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомило Новозаводський відділ ДВС Чернігівського міського управління Гаршину В. М. про те, що на ухвалу від 07 лютого 2023 року у справі 6-1306/12 про арешт коштів ОСОБА_1 , згідно до гл. 9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22 арешт накладений (а. с. 66).

З ідентичних повідомлень АТ КБ «ПриватБанк» від 17 листопада 2023 року № 20.1.0.0.0/7-231018/69529 та від 14 серпня 2024 року № 20.1.0.0.0/7-240716/31549 адресованих ОСОБА_1 , слідує, що 07 лютого 2023 року Банк отримав від Новозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постанову про арешт коштів боржника від 07 лютого 2023 року ВП № НОМЕР_3. Постанова накладає арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику

ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення у розмірі 26 557,43 грн.

Повідомлено, що 12 червня 2023 року Банком отримано постанову про визначення поточного рахунку НОМЕР_1 фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій.

Наразі, Банком виконана відповідна постанова та за визначеним у постанові рахунком забезпечено здійснення видаткових операцій на суму коштів у розмірі визначеному у підпункті 1 пункту 10-2 Розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 81).

Згідно Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженою Постановою НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (чинної на момент укладання договору банківського обслуговування), заробітна плата, стипендія, пенсія, соціальна допомога та інші соціальні виплати є коштами цільового призначення.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України № 375 від 13 березня 2025 року, слідує, що штаб-сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та працює у військовій частині НОМЕР_2 з 11 червня 2007 року і по теперішній час (а. с. 31 зворот).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у Законі України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VIII Інструкції.

Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до

статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання»,

статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (пункт 7.13 постанови).

Згідно із частиною третьою статті 52 ЗУ «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно з частиною першою статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Згідно статтею 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Главою 5 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 29 липня 2022 року № 163, передбачено порядок виконання надавачами платіжних послуг заходів щодо арешту коштів на рахунках платників.

Відповідно до пункту 73 інструкції, надавач платіжних послуг платника виконує арешт коштів, що знаходяться на рахунку платника, згідно з постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження. Надавач платіжних послуг платника повинен забезпечити прийняття до виконання документа про арешт коштів, який надійшов до нього в електронній або паперовій формі.

У пунктах 3, 4 частини другої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження», визначено на які кошти, зокрема, не може бути звернено стягнення; на кошти вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; на кошти одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виснували, що кошти на рахунку позивача, на які було накладено арешт АТ КБ «ПриватБанк» на підставі постанови державного виконавця 07 лютого 2023 року, не є коштами, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, так як такий рахунок позивачу не відкривався. У зв`язку з чим, дії банку щодо накладення арешту на рахунки позивача є правомірними та законними, а відтак, відсутні правові підстави для покладення на банк будь-якої відповідальності за здійснені дії.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Щодо вимог про витребування інформації, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що позивачем не надано суду доказів, що він з такою вимогою звертався до відповідача і що йому було відмовлено.

Судами встановлено, що постановою старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 31 травня 2023 року, за заявою боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 , визначений рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення ОСОБА_1 видаткових операцій. З руху коштів по даному рахунку за спірний період вбачається, що на вказаний рахунок надходило грошове забезпечення, а власником рахунку здійснювалося використання грошових коштів ( зняття готівки, перерахунок кошті фізичним особам).

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що сума моральних та матеріальних збитків, заявлених позивачем до стягнення, є безпідставною та не підтверджена жодними належними доказами, а також суд не наділений повноваженнями при розгляді цивільного позову зобов`язувати відповідача проводити внутрішнє службове розслідування.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 є безпідставними, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційних скарг фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Так у справі № 756/8815/20 встановлені наступні обставини, а саме: постановою приватного виконавця було звернуто стягнення на доходи боржника, які він отримує за місцем роботи, шляхом здійснення відрахувань із заробітної плати у розмірі 20 % до повного погашення загальної суми боргу і лише після проведення утримань на зазначений картковий рахунок боржника перераховувалася заробітна плата. Але разом із тим, був накладений також арешт і на зазначений картковий рахунок. Отже, обставини цієї справи є відмінними від обставин у розглядуваній справі.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а також повністю встановлено обставини у справі на підставі належних доказів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 20 січня 2026 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк