Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №712/12632/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 712/12632/24

провадження № 61-10637св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Військова частина НОМЕР_1 , Головне управління Національної гвардії України, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2026 року у складі судді: Чапліної Н. М., присяжних: Беспалова Г. О., Кардиян А. В., та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2026 року в складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Василенко Л. І., Карпенко О. В.,

Історія справи

Короткий зміст заяви

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про оголошення померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересовані особи: відділ ДРАЦС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Військова частина НОМЕР_1 .

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 призваний на військову службу під час мобілізації 13 березня 2022 року.

У період з 20 березня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в селі Хромове Бахмутського району Донецької області.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання бойового завдання, після бойового зіткнення з противником в районі населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області військовослужбовець ОСОБА_3 зник безвісти (ймовірно загинув).

Згідно з матеріалами службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 , встановлені обставини, за яких залишитись живим військовослужбовцю ОСОБА_3 не було шансів. Отже, ОСОБА_3 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто на момент звернення до суду минуло 18 місяців, перебуваючи в селі Хромове Бахмутського району Донецької області, де ведуться активні бойові дії, саме під час виконання бойового завдання.

Від встановлення факту загибелі військовослужбовця під час виконання бойового завдання внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих майнових та немайнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, тобто має індивідуальний характер.

ОСОБА_1 просила:

оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Лангепас, Нижнєвартовсього району, Тюменської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , старшого механіка-водія 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 4-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення старшого солдата військової частини НОМЕР_1 , за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України;

датою смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті - населений пункт селище Хромове, Бахмутський район, Донецька область, Україна.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2026 року:

заяву ОСОБА_1 задоволено;

оголошено померлим ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Лангепас, Нижнєвартовсього району, Тюменської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , старшого механіка-водія 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 4-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення старшого солдата військової частини НОМЕР_1 , за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України;

датою смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті - населений пункт селище Хромове, Бахмутський район, Донецька область, Україна.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19);

оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи. На відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісти за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим. У постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20 та від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23, наголошується, що особливістю такої категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція). Шість місяців, які визначені в реченні другому частиною другою статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22);

конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376. Згідно із цим нормативним актом датою початку бойових дій на території с-ще Хромове Бахмутської міської територіальної громади є 24 лютого 2022 року, датою завершення бойових дій 11 лютого 2024 року, та з 12 лютого 2024 року ця територія є тимчасово окупованою російською федерацією територією України. З урахуванням наведеного, шестимісячний строк для звернення до суду має відраховуватися із цієї дати (12 лютого 2024 року), що під час звернення до суду заявником дотримано;

суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність підстав для оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим у зв`язку з існуванням обґрунтованого припущення щодо його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто констатації високого ступеня ймовірності смерті в населеному пункті селище Хромове, Бахмутський район, Донецька область. Оголошення померлим ОСОБА_3 становить для заявниці особисту, в тому числі цивільно-правову заінтересованість, у зміні правового статусу її сина. Заявниця бажає увіковічити пам?ять свого сина, який з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України був мобілізований до лав Національної гвардії України та став на захист Батьківщини і загинув під час виконання ним обов?язків військової служби;

заперечення заінтересованої особи ОСОБА_2 щодо прийняття рішення про оголошення померлим ОСОБА_3 суд відхиляє, оскільки вони зводяться до зазначення думки заявниці про те, що її чоловік живий, однак відомостей, які б підтверджували таку думку заінтересованої особи ОСОБА_2 не надано, судом не встановлено. З часу зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 пройшло майже 3 роки, будь-яких відомостей про можливе місцезнаходження ОСОБА_3 не встановлено. Водночас, дослідженими у судовому засіданні документами: матеріалами службового розслідування, письмовими поясненнями військовослужбовців, які знаходилися на позиціях разом із ОСОБА_3 підтверджено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 зник безвісти «ймовірно загинув» під час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації (виконання завдань із захисту Вітчизни) ІНФОРМАЦІЯ_2 на позиції в районі населеного пункту Хромове, Бахмутського р-н., Донецької обл. Отже, у судовому засіданні встановлені підстави для оголошення особи померлою;

на підставі викладеного, оцінивши наведені заявником обставини та мету, з якою необхідно оголосити особу померлою, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та оголошення ОСОБА_3 померлим. При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2026 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення;

рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2026 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 перебував у районі активних бойових дій, зник після інтенсивного артилерійського обстрілу противника, був визнаний військовою частиною таким, що зник безвісти ймовірно загиблим, відомості про його місцезнаходження понад три роки відсутні, дані про перетин ним державного кордону, перебування в полоні чи будь-які інші відомості, які б свідчили про те, що він живий, відсутні;

колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який виходячи з принципів верховенства, справедливості, розумності та пропорційності, соціального контексту цієї справи, враховуючи вказані вище правові висновки Верховного Суду та уникаючи надмірного формалізму, за конкретних обставин зникнення безвісті ОСОБА_3 , при відсутності протягом тривалого часу відомостей про нього, вважав можливим оголосити останнього померлим, оскільки наявні в матеріалах справи докази, яким судами першої та апеляційної інстанцій надано належну оцінку дають можливість зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_3 у певний час, внаслідок бойових дій під час захисту Батьківщини;

колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність спору про право. Спір про право у розумінні зазначеної норми має місце тоді, коли між особами існує неврегульований спір щодо наявності, обсягу чи належності суб`єктивного матеріального права та обов`язку, який підлягає вирішенню в позовному провадженні. Натомість, із матеріалів справи не вбачається існування між учасниками спору будь-якого конкретного цивільного права та обов`язку. Сам факт незгоди ОСОБА_2 з заявою про оголошення особи померлою або можливість виникнення у майбутньому певних майнових наслідків такого рішення не свідчить про наявність спору про право в розумінні частини шостої статті 294 ЦПК України. Встановлення зазначеного юридичного факту не обмежує особисті чи майнові права заінтересованих осіб, які можуть бути реалізовані ними в загальному порядку, зокрема, шляхом оформлення соціальних виплат, спадкових прав тощо;

інші докази та обставини, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, стосуються переоцінки доказів, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права;

щодо заявлених в апеляційній скарзі клопотань про витребування доказів, колегія суддів зазначає, що вказані клопотання заявлялись ОСОБА_2 під час розгляду справи судом першої інстанції та були вирішені судом у встановленому процесуальним законом порядку. Судом витребувано та досліджено докази, необхідні для встановлення обставин зникнення ОСОБА_3 та перевірки відомостей щодо його можливого місцеперебування. Наявні у справі докази є достатніми для вирішення справи, а заявлені клопотання фактично спрямовані на повторне дослідження вже встановлених обставин;

клопотання про витребування матеріалів цивільної справи № 694/1950/25 з Звенигородського районного суду Черкаської області є необґрунтованим, оскільки не містить мотивів необхідність такого витребування в контексті розгляду справи, що переглядається, враховуючи, що у справі № 694/1950/25 суд залишив заяву ОСОБА_2 про встановлення факту зникнення особи безвісти за особливих обставин без розгляду у зв`язку з повторною неявкою заявниці в судове засідання;

щодо повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_2 про судове засідання, призначене на 03 березня 2026 року, за результатами проведення якого суд прийняв оскаржуване рішення, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 була повідомлена про дату і час вказаного судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, а саме клопотанням самої ОСОБА_2 від 27 лютого 2026 року, поданого через підсистему «Електронний суд».

Аргументи учасників справи

06 серпня 2026 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2026 року, у якій просила:

скасувати оскаржені рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції;

якщо Верховний Суд дійде висновку, що підстави для нового розгляду пов`язані лише з порушеннями, допущеними апеляційним судом, скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди підмінили доказування конкретних обставин смерті самим фактом небезпечної бойової обстановки, тривалої відсутності та вказівкою «ймовірно загинув», не застосувавши висновки Верховного Суду щодо достатніх істотних підстав, великої вірогідності та значення суперечливих відомостей;

в окремому провадженні обмеження щодо змагальності та меж розгляду не діють. Суд не виконав ухвалу про витребування доказів, не перевірив інформацію про полон;

апеляційний суд не вирішив клопотання про відкладення розгляду справи від 13 липня 2026 року та позбавив апелянта реальної можливості представити позицію щодо справи та перешкодило встановленню істотних фактів;

рішення стосується дітей, яких не було залучено до участі у справі. Суд залучив ОСОБА_2 як заінтересовану особу, але не залучив дітей через законного представника й не залучив повнолітнього сина ОСОБА_4 . Коло заінтересованих осіб визначається впливом юридичного факту на їхні права й обов`язки та що такі особи мають залучатися з ініціативи суду;

рішення про оголошення особи померлою: відкриває спадщину, змінює статус сім`ї, є підставою для державної реєстрації смерті, впливає на пенсійні та соціальні виплати і розподіл одноразової допомоги.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2026 року:

відкрито касаційне провадження у справі;

у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2026 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2026 року відмовлено.

18 вересня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 22вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 серпня 2026 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22; від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24; від 04 березня 2026 року у справі № 279/2085/25; від 27 травня 2026 року у справі № 626/897/25; від 10 липня 2024 року у справі № 686/11198/22; від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 21 січня 1983 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком зазначено ОСОБА_5 , матір`ю - ОСОБА_1 .

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 18.10.2006, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Лангепас Нижнєвартовсього району Тюменської області.

Відповідно до довідки № 1268 від 18 грудня 2023 року, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 13 березня 2022 року до військової частини НОМЕР_5 .

Згідно з витягом з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_6 №314 (по стройовій частині) - солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення, останній 01 грудня 2022 року зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу № 69 від 20 березня 2023 року командира ІНФОРМАЦІЯ_6 № 314 (по стройовій частині) - уважати таким, що вибули у службове відрядження старшого механіка-водія 1-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 4-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) старшого солдата ОСОБА_3 . Підстава: посвідчення про відрядження № 893/бд, розпорядження командувача Національної гвардії України від 17.09.2022 №27/2/2-7086т-Е (шифротелеграма начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 17 вересня 2022 року №1/1-3709т-Е).

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 467 від 09 червня 2023 року, старший солдат ОСОБА_3 дійсно в період з 20 березня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в селі Хромове Бахмутського району Донецької області.

Згідно з висновком службового розслідування по факту невідомого місця перебування військовослужбовців НОМЕР_6 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 15 травня 2023 роук, ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання, після бойового зіткнення з противником в районі населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області військовослужбовець ОСОБА_3 зник безвісти.

У ході проведеного службового розслідування встановлено, що 09 травня 2023 року командир 2 батальйону оперативного призначення майор ОСОБА_6 рапортом доповів про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 командир 5 роти оперативного призначення (на БТР) НОМЕР_6 батальйону оперативного призначення капітан ОСОБА_7 доповів, що після бойового зіткнення з противником в районі населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області військовослужбовець ОСОБА_3 зник безвісти (ймовірно загинув) під час виконання бойового завдання.

Опитані в ході проведення службового розслідування молодший лейтенант ОСОБА_8 , солдат ОСОБА_9 , старший солдат ОСОБА_10 пояснили, що ОСОБА_3 разом з ОСОБА_11 заходили на позиції в районі населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області. Противник здійснив артобстріл, а також ротними вогневими засобами надав вогневий вплив на них, щоб вони не могли зайти на свої позиції, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 укрились у найближчому укритті. Після завершення обстрілу противником останні висунулись до своїх позицій, проте ОСОБА_3 та ОСОБА_11 після обстрілу зникли, а у зв`язку з подальшим активним артобстрілом можливості провести повномасштабні роботи пошуку даних осіб не було можливості.

Відтак, згідно з витягом з наказу № 95 (по стройовій частині) від ІНФОРМАЦІЯ_2 командира ІНФОРМАЦІЯ_6 , старшого солдата ОСОБА_3 уважати таким, що зник безвісти «ймовірно загиблий» під час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації (виконання завдань із захисту Вітчизни) і місце перебування невідоме з ІНФОРМАЦІЯ_2.

У провадженні Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12023250310001582 від 06 травня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, за фактом зникнення безвісти військовослужбовця Національної Гвардії України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 20 березня 2023 року до 18 листопада 2024 року, в Базі даних не виявлено.

Згідно з інформацією, яка надана Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання ухвали суду проведеною перевіркою по архіву відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виявлено такі актові записи:

про шлюб № 347 від 28 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Шлюб не розірваний;

про народження дитини № 710 від 26 липня 2005 року відносно ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

про народження дитини № 952 від 08 серпня 2013 року відносно ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати - ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

про народження дитини № 1007 від 07 грудня 2017 року відносно ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

про народження дитини № 1070 від 26 липня 2022 року відносно ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

про народження дитини № 1071 від 26 липня 2022 року відносно ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до інформації ДП «Український національний центр розбудови миру» № 08-14/13340 від 21 квітня 2025 року відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесені до реєстру НІБ, однак відомості про перебування запитуваної особи в полоні відсутні.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази (частина перша та друга статті 294 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 294 ЦПК України).

Оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року в справі № 465/3147/22 (провадження № 61-1296св24)).

Цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року в справі № 490/342/17 (провадження № 61-7683св18)).

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року в справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)).

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частина друга та третя статті 46 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика палата Верховного Суду вказувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309). У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України. Обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності (див. пункти 81 - 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності (див. пункти 94 - 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2026 року в справі № 761/684/25 (провадження № 61-13726св25) вказано, що:

«47. Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

48. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

49. Ці обставини суд встановлює на підставі відповідних доказів, якими можуть бути, зокрема, але не виключно, накази командира військової частини, бойові розпорядження, акти службового розслідування, матеріали кримінального провадження, інформація державних органів та міжнародних інституцій, показання свідків, фото- відеоматеріали тощо.

50. Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній окремій справі.

52. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що сукупність досліджених у розглядуваній справі доказів дає підстави для обґрунтованого припущення смерті ОСОБА_2.

Зокрема, у справі наявні матеріали службового розслідування військової частини та документи кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_14, відомості державних органів та міжнародних інституцій щодо відсутності інформації про перебування ОСОБА_2 у полоні.

53. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з якого вбачається, що бойові дії у населеному пункті Бахмут завершені 12 грудня 2023 року, а з 13 грудня 2023 року місто Бахмут є тимчасово окупованими.

54. Шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, у розглядуваній справі має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_2 (населений пункт Бахмут Донецької області), тобто у даному випадку з 13 грудня 2023 року, а отже на момент звернення ОСОБА_1 до суду і на час ухвалення судом першої інстанції рішення - вказаний строк сплив.

55. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви, правильно встановили обставини справи, але помилково застосували норми матеріального права, вважаючи, що звернення ОСОБА_1 щодо оголошення її сина померлим є передчасним, оскільки територія, на якій відбулась вірогідна загибель ОСОБА_2 , на момент цієї події була територією активних бойових дій, а в подальшому окупована державою-агресором.

56. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області).

57. Стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою і передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з`являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від29 травня 2024 року в справі № 127/28463/23 (провадження № 61-4764св24) зазначено, що:

«71. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов неправильного висновку щодо тлумачення приписів частини другої статті 46 ЦК України, дійшов неправильного висновку про те, що обставини справи не дають підстав суду для висновку про можливість оголошення ОСОБА_4 на підставі статті 46 ЦК України, оскільки воєнні дії на території України тривають.

72. За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та узгоджується з принципом правової визначеності.

73. Матеріалами справи встановлено, що штаб-сержанта ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання в населеному пункті Бахмут отримав несумісне з життям поранення ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому правильними є висновки суду першої інстанції про достатність підстав для оголошення фізичної особи померлою.

74. Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 (провадження № 61-15733св23), від25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23 (провадження № 61-16074св23)

75. Водночас, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою (частина перша статті 48 ЦК України).

76. Із урахуванням викладеного, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для оголошення померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, штаб-сержанта, командира ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_1 , за обставин безпосередньої участі у воєнний (бойових) діях під час захисту Батьківщини.

77. Висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, судом правильно застосовано норми частини другої, третьої статті 46 ЦК України з урахуванням завдань цивільного судочинства та принципу правової визначеності».

У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи (частина третя статті 42 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24 (провадження № 61-14909 св 24) зазначено:

«відповідно до статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.

ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи. Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21, провадження № 61-6732св24;від 13 листопада 2024 року у справі № 308/14160/21, провадження № 61-5293св24».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24 (провадження № 61-14909 св 24) зазначено:

«суд апеляційної інстанції, змінюючи мотиви відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 виходив із того, що остання звернулася до суду із заявою про встановлення факту й визначила заінтересованою особою УСВП Новомосковської РДА, проте подана заява про встановлення факту домашнього насильства безпосередньо стосується прав та обов`язків колишнього чоловіка заявниці - ОСОБА_2 , якого заявниця не залучила до участі у справі. Тобто, суд апеляційної інстанції вказав, що, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявниця неправильно визначилася з учасниками справи, а саме не вказала належну заінтересовану особу - ОСОБА_2 , що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви.

Разом із цим, такі висновки не узгоджують з вищенаведеними нормами права та правовими позиціями Верховного Суду, а неправильне визначення заявником заінтересованої особи не може бути правовою підставою для відмови у задоволенні заяви.

Судом не враховано, що відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Отже, посилання на частину першу статті 13 ЦПК України про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, помилкові.

Заінтересовані особи в окремому провадженні повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.

Таким чином, апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви у зв`язку з незалученням до участі у справі належної заінтересованої особи, зробив помилкові висновки, не врахував норми ЦПК України, зокрема частину третю статтю 294 ЦПК України.

При цьому апеляційний суд не переглядав рішення районного суту по суті, вказавши, що висновки суду першої інстанції, зроблені по суті вирішення заяви, є передчасними.

Верховний Суд також ураховує, що суд першої інстанції вказав додатковою підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 те, що її колишній чоловік - ОСОБА_2, не є заінтересованою особою у цій справі, а вирішення заяви безпосередньо стосується його прав та обов`язків, що також не узгоджується з вищенаведеними нормами права та судовою практикою Верховного Суду. Суд першої інстанції не вирішив заяву ОСОБА_1 відповідно до вимог процесуального закону, зокрема не вирішив питання про належний склад учасників справи.

З урахуванням наведеного, судові рішення судів попередніх інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги у відповідній частині є обґрунтованими».

Окреме провадження як вид цивільного судочинства характеризується певною специфікою процесуальної форми. Крім того, в окремому провадженні специфічне коло суб`єктів цивільного процесу - заявник і заінтересована особа (частина третя статті 42 ЦПК України). Заявник - це особа, яка порушує справу окремого провадження. Заінтересовані особи за змістом статті 4 ЦПК України, є особи, які беруть участь у справі, і які мають юридичну зацікавленість. Це коло осіб визначається взаємовідношеннями із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року справі № 686/11198/22 (провадження № 61-4913св24)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року справі № 686/11198/22 (провадження № 61-4913св24) зазначено:

«під час встановлення юридичного факту смерті військовослужбовця, тобто оголошення померлим або визнання його безвісно відсутнім, не в усіх випадках заявники зазначають як заінтересованих осіб Міністерство оборони України або відповідну військову частину, які беруть участь у таких справах із метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.

Тому суду, залежно від установлених обставин, необхідно залучати до участі у таких справах Міністерство оборони України або відповідні військові частини з метою захисту інтересів держави, оскільки визнання у судовому порядку військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим є підставою для виключення його зі списків особового складу військової частини та припинення виплати членам його сім`ї грошового забезпечення.

Зазначене випливає із положень статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якою передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За змістом статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2026 року у справі № 922/5241/21 (провадження № 12-34гс25) зазначено, що:

«10.30. Ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі становить такий дефект правосуддя, виправлення якого суд вищої інстанції не може поставити в залежність від того, чи скаржиться на нього особа.

10.31. Цей дефект істотно відрізняється від тих порушень, які також становлять обов`язкову підставу для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, однак за умови якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою:

- в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими (пункт 2 частини першої статті 310 ГПК України);

- справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 310 ГПК України).

В обох цих випадках процесуальний закон залишає на розсуд учасника, чи оскаржувати рішення з відповідної підстави і чи буде воно з цієї підстави скасоване. Адже учасник має право заявити відвід, яким може не скористатись. Відповідно, справа могла бути розглянута за участі судді, стосовно якого могли існувати підстави для відводу.

Схожим чином учасник може не вимагати скасування судового рішення з тих підстав, що його ухвалено за результатами розгляду справи за його відсутності без належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Адже учасник може вирішити не брати участі у судовому засіданні.

Тобто на ці випадки процесуальний закон поширює засаду диспозитивності і застосовує підхід, схожий на відмову від права на заперечення, коли певне порушення може мати місце, однак те, чи буде реагувати на нього суд вищої інстанції, залежить від вчинення скаржником належної заяви.

На відміну від цих випадків у ситуаціях, наприклад, розгляду справи неповноважним складом суду або ж ухвалення судового рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, особа не може погодитись або не заперечувати проти цих порушень так, щоб ця згода чи відсутність заперечень мали для суду обов`язкове значення. Недопущення таких порушень становить публічну складову справедливого судового розгляду, від яких особа не може відмовитись на засадах диспозитивності.

10.32. Велика Палата знову підкреслює, що такий підхід до тлумачення підстави для скасування судового рішення як такої, яку суд касаційної інстанції застосовує ex officio, виправданий аби не допустити спрямування обов`язкового до виконання присуду рішення суду, який міститься в його резолютивній частині, проти особи, яка не була залучена до справи.

10.33. Отже, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що повноваження скасувати судове рішення з направленням справи на новий розгляд, якщо суд нижчої інстанції прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України), суд касаційної інстанції здійснює незалежно від вимог та доводів касаційної скарги, а також незалежно від того, чи звернулась з касаційною скаргою особа, про права, інтереси та (або) обов`язки якої суд нижчої інстанції ухвалив рішення».

У справі, що переглядається:

при зверненні із заявою про оголошення фізичної особи померлою ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_3 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуваючи в селі Хромове Бахмутського району Донецької області, де ведуться активні бойові дії, саме під час виконання бойового завдання за обставин, за яких залишитись живим військовослужбовцю не було шансів;

при задоволенні заяви суди вважали, що наявні в матеріалах справи докази дають можливість зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_3 у певний час внаслідок бойових дій під час захисту Батьківщини;

суди не звернули уваги, що коло заінтересованих осіб у справах окремого провадження визначається відносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи;

поза увагою судів залишилось те, що ухвалення рішення про оголошення особи померлою впливає на пенсійні та соціальні виплати і розподіл одноразової допомоги; діти ОСОБА_3 є заінтересованими особами, оскільки рішення про оголошення особи померлою впливає на їх права та обов`язки, тому вони мають бути залучені до участі у справі;

у січні 2025 року ОСОБА_2 звернулася із клопотанням, в якому зазначала, що має із ОСОБА_3 трьох неповнолітніх дітей (т.1, а. с.128-129);

ухвалою від 21 січня 2025 року суд першої інстанції залучив до участі у справі як заінтересовану особу ОСОБА_2 (т.1, а. с. 147-149). Дітей ОСОБА_3 суд до участі у справі як заінтересованих осіб не залучив. Суд апеляційної інстанції допущені порушення не усунув.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не вирішив клопотання про відкладення розгляду справи від 13 липня 2026 року та позбавив апелянта реальної можливості представити позицію у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2026 року у справі № 757/52615/21-ц (провадження № 14-64цс25) зазначено:

«102. Розгляд справи судом за відсутності учасника, якого не було повідомлено про місце, дату та час судового засідання, автоматично свідчить про порушення таких основних засад судочинства, як верховенство права, рівність та змагальність сторін, відкритість судового процесу, та є істотним порушенням його процесуальних прав, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд.

103. Таке процесуальне порушення згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України є самостійною, обов`язковою та безумовною підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд для виправлення порушень процесуального закону тим судом, який таке порушення допустив.

104. Наслідки невирішення судом апеляційної інстанції клопотання належним чином повідомленого учасника справи про відкладення розгляду справи повинні бути оцінені судом касаційної інстанції на предмет того, якою мірою це процесуальне порушення вплинуло на реалізацію права особи на доступ до правосуддя.

105. Таке процесуальне порушення може бути підставою для скасування судового рішення відповідно до положень частини третьої статті 411 ЦПК України, якщо за обставинами справи воно позбавило відсутнього учасника справи розумної можливості ефективно представляти свою позицію в суді, поставило його у суттєво невигідне становище порівняно з опонентом, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи».

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року призначено розгляд справи на 30 червня 2026 року (т. 2, а. с. 156). 29 червня 2026 року ОСОБА_2 подала клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на стан здоров`я, на підтвердження чого надала копію виписки з медичної картки (форма №027/0 від 25 червня 2026 року (т. 2, а. с. 166-167). Протокольною ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 червня 2026 року відкладено розгляд справи на 14 липня 2026 року (т. 1, а. с.168).

13 липня 2026 року ОСОБА_2 подала клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на стан здоров`я (перелом руки). Будь-яких доказів на підтвердження стану здоров`я ОСОБА_2 не надала. У клопотанні ОСОБА_2 вказала, що її особиста участь необхідна для надання пояснень щодо обставин, які мають істотне значення для справи (т. 2, а. с.175).

Суд касаційної інстанції вважає, що невирішення судом апеляційної інстанції клопотання належним чином повідомленого учасника справи про відкладення розгляду не позбавило ОСОБА_2 розумної можливості ефективно представляти свою позицію в суді, та поставило її у суттєво невигідне становище порівняно з опонентом, не призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені з порушення норм процесуального права.

У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені рішення скасувати, а справу передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2026 року, постанову Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2026 рокускасувати, а справу передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту ухвалення постанови касаційного суду рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 березня 2026 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2026 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко