Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №910/9979/24 (910/13569/25) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/9979/24 (910/13569/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Васьковського О.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,

за участю представників: ТОВ "ВВС- ФАКТОРИНГ" - Дзявун Ю.С., Свірєпової А.В., АТ КБ "Приватбанк" - Малік Т.І., розпорядника майна ТОВ "Траєкторія" арбітражного керуючого Філатова В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026

та рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026

у справі № 910/9979/24 (910/13569/25)

за позовом розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Філатова В`ячеслава Вікторовича

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк",

про визнання недійсним договору

в межах справи № 910/9979/24

за заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія"

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія", у якій ухвалою суду від 07.11.2024 щодо боржника введено процедури розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Філатова В`ячеслава Вікторовича.

У жовтні 2025 року розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Філатов В.В. (позивач) в межах вказаної справи про банкрутство звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг" (далі - ТОВ "ВВС-Факторинг", відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (далі - ТОВ "Траєкторія", відповідач 2), в якому просив суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги №01/10.2-ВПВ від 01.10.2024, який укладений між відповідачами.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що спірний правочин укладений менше ніж за рік до дати відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Траєкторія" №910/9979/24 (07.11.2024) при наявних зобов`язаннях боржника на суму майже 2,2 мільйони доларів США, тому, у зв`язку із очевидною фраудаторністю вказаного правочину, наявні підстави для визнання його недійсним на основі загальних засад цивільного законодавства у зв`язку із порушенням принципу добросовісності та зловживанням сторонами цього договору своїми правами на шкоду кредиторам ТОВ "Траєкторія".

Встановлені судами обставини справи

01.10.2024 між ТОВ "ВВС-Факторинг" (далі - первісний кредитор) та ТОВ "Траєкторія" (далі - новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №01/10.2-ВПВ (далі - договір), відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає в повному обсязі), а новий кредитор приймає (набуває в повному обсязі) належне первісному кредиторові право вимоги, вказане у пп. 1.2 та 1.3. договору.

Відповідно до п. 1.2. договору під правами вимог у цьому договорі сторони розуміють обсяг майнових прав (прав вимог) первісного кредитора у грошових зобов`язаннях, які виникли та існують на дату укладання цього договору та визначені в додатку № 1 до даного договору.

Згідно п. 1.3. договору загальний розмір прав вимог, які відступаються, становить 1 459 684,04 грн.

Відповідно до п. 1.4. договору первісний кредитор гарантує дійсність і повноту переданих новому кредитору прав вимоги, а також, що права вимоги не передані (не відступлені, іншим чином не відчужені) повністю або в частині жодній третій особі та не обтяжені правами жодних третіх осіб.

Згідно п. 2.1. договору плата за відступлення прав вимоги, що визначені пп. 1.2. та 1.3. даного договору становить 1 459 684,04 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору новий кредитор зобов`язується протягом 6 (шести) місяців сплатити первісному кредитору 1 459 684,04 грн шляхом внесення в касу або безготівкового перерахування грошової суми на рахунок первісного кредитора.

Згідно п. 3.1. договору первісний кредитор зобов`язаний, зокрема, (п.3.1.2.) передати новому кредитору всі необхідні документи, які засвідчують дійсність прав вимоги та інформацію, яка важлива для його здійснення.

За актом приймання-передачі від 01.10.2024 до договору первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв права вимоги, передбачені договором, з наданням всіх документів, які засвідчують дійсність прав вимоги, що зазначені в додатку №1 до договору.

У додатку №1 до договору міститься реєстр боржників (19 фізичних осіб), права вимоги до яких відступаються, підстави заборгованості і сума.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 позов розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Філатова В.В. задоволено. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги №01/10.2-ВПВ, укладений 01.10.2024 між ТОВ "Траєкторія" та ТОВ "ВВС-Факторинг".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 залишено без змін.

За наслідками розгляду даного спору суди встановили, що оспорюваний договір вчинений боржником у "підозрілий період", не відповідає критеріям розумності та добросовісності, є фраудаторним та фактично направлений на ухилення від виконання обов`язку щодо погашення наявної заборгованості, що свідчить про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ТОВ "ВВС-Факторинг" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає обставини, визначені:

- пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України - суди застосували концепцію фраудаторного правочину та загальні засади цивільного законодавства - статті 3, 13, 203, 215 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду щодо змісту фраудаторності у подібних правовідносинах, зокрема висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, поширивши цю концепцію на правовідносини, до яких вона за своїм змістом не застосовна;

- пунктом 3 частини першої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування концепції фраудаторності до невиконаного оплатного двостороннього договору відступлення права вимоги, за яким боржник набуває актив (а не відчужує майно), в умовах, коли ціна відповідає номіналу відступлених прав.

За доводами скаржника неправильне застосування норм матеріального права полягає в наступному: концепцію фраудаторності поширено за межі її змісту; підміна ознаки "виведення активів" ознакою "збільшення пасивів" не має нормативної підстави; несплата ціни не доводить шкоди, а свідчить про відсутність реституційного інтересу; висновок про "відсутність економічної доцільності" через статус боржника ґрунтується на змішуванні правовідносин; відсутність умислу на шкоду на момент вчинення правочину.

У контексті порушення норм процесуального права, невідповідності висновків обставинам зазначає, що реальність виконання договору первісним кредитором проігнорована судами; покладення на скаржника наслідків неведення претензійної роботи та тлумачення цього як доказу "фіктивності" суперечить логіці процедури і є неповним з`ясуванням обставин.

Доводи інших учасників справи

Розпорядник майна ТОВ "Траєкторія" арбітражний керуючий Філатов В.В у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її доводів та вимог, вважає касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - законними, обґрунтованими та ухваленими з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пункті 24 описової частини цієї постанови.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Предметом розгляду у цій справі є питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсним договір відступлення права вимоги №01/10.2-ВПВ від 01.10.2024, укладеного між ТОВ "ВВС-Факторинг" та ТОВ "Траєкторія".

Аналізуючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, оцінивши доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що крім визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство на підставі статті 42 КУзПБ, не виключається можливість звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (висновки Верховного Суду наведені у постанові від 20.02.2020 у справі №922/719/16; Верховного Суду у постанові від 28.09.2021 у справі №21/89б (913/45/20) та інших).

Судова палата з розгляду справ про банкрутство у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19) сформулювала висновок про те, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, тому, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Враховуючи визначені законодавцем загальні принципи господарського процесу (у т.ч. обов`язок з доведення стороною всіх наведених нею обставин), презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК), презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи (ч. 5 ст. 12 ЦК), позивач повинен довести наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину, а саме: невідповідність його прямим імперативам, наявність зловживання боржником своїм правом, укладення правочину на шкоду кредиторам, відсутність реальної мети, вчинення його всупереч принципам розумності та добросовісності тощо.

У справі, що розглядається, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Траєкторія" було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2024, а оспорюваний договір був укладений 01.10.2024, тобто в межах "підозрілого періоду".

Згідно із встановленими судами попередніх інстанцій у цій справі обставинами станом на дату вчинення спірного правочину у ТОВ "Траєкторія" вже була наявна заборгованість перед АТ КБ "Приватбанк", зокрема:

- за договором поруки № 43-і від 12.07.2007, що підтверджується заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.09.2016 у справі № 369/13506/15-ц, яким було стягнуто, зокрема, з ТОВ "Траєкторія" заборгованість за кредитним договором №КІR0GК015500111 від 12.02.2007 в розмірі 50120,11 дол. США, що еквівалентно 1102141,22 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 47853,83 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 1666,64 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 480 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 119,64 дол. США;

- за договором поруки №152-і від 25.05.2007, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02.09.2010 у справі № 2-8976/2010, яким стягнуто солідарно з позичальника та ТОВ "Траєкторія" на користь АТ КБ "Приватбанк" 185704,93 дол. США;

- за договором поруки №49-і від 15.02.2007, що підтверджується рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.11.2014 у справі № 752/4369/14-ц, яким стягнуто солідарно з позичальника та ТОВ "Траєкторія" на користь АТ КБ "Приватбанк" 1668102,64 дол. США та судові витрати у розмірі 3654 грн;

- за договором поруки № 303-і від 24.06.2005 внаслідок порушення позичальником умов кредитного договору кредитором АТ КБ "Приватбанк" подано відповідний позов, за результатами розгляду якого, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №761/18849/19 було задоволено позовну заяву та стягнуто солідарно із основного боржника та ТОВ "Траєкторія" на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 290443,57 дол. США та судовий збір у розмірі 118 675,23 грн;

- за договором поруки №226-і від 22.08.2007 внаслідок порушення позичальником умов кредитного договору кредитором АТ КБ "Приватбанк" подано відповідний позов до основного боржника та поручителя - ТОВ "Траєкторія" на суму 392507,18 грн.

Таким чином, шляхом укладання договорів поруки боржник визнав зазначені вище кредитні договори як підставу виникнення зобов`язань перед АТ КБ "Приватбанк".

Відтак, боржник уклав спірний договір від 01.10.2024 у період, коли у нього вже були наявні зобов`язання перед АТ КБ "Приватбанк" у розмірі майже 2,2 мільйони доларів США.

Наявність вказаних зобов`язань у подальшому стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника за заявою кредитора - АТ КБ "ПриватБанк", що свідчить про те, що вже на момент їх виникнення, а відповідно і на момент укладення оспорюваного договору відступлення права вимоги від 01.10.2024, ТОВ "Траєкторія" не мало необхідних активів для погашення цієї заборгованості.

Незважаючи на вказані обставини, достеменно відомі посадовим особам ТОВ "Траєкторія", у боржника внаслідок укладення оспорюваного договору утворилось нове зобов`язання - плата за відступлення прав вимоги у розмірі 1459 684,04 грн.

Суди також зазначили, що в укладенні оспорюваного договору була відсутня будь-яка економічна доцільність, оскільки ТОВ "Траєкторія" не працювало з "набутими активами", натомість, претензійну роботу з боржниками, до яких нібито було відступлено право вимоги, продовжувало здійснювати ТОВ "ВВС-Факторинг" (отримувати погашення заборгованості, здійснювати її часткове списання).

Посилання скаржника на те, що 22.11.2025 один із боржників ( ОСОБА_1 ) здійснив часткову оплату боргу на ім`я колишнього кредитора і отримані кошти були відразу перераховані на користь ТОВ "Траєкторія" і цей випадок є винятковим, були предметом дослідження апеляційного суду, який встановив, що з наданих позивачем роздруківок переписки з ОСОБА_1 вбачається, що саме працівниками ТОВ "ВВС-Факторинг" 20.11.2025 (тобто вже після відкриття провадження у даній справі) велась переписка щодо сплати заборгованості та запропоновано списати залишок заборгованості (із загальної суми боргу 15652,50 грн) у разі сплати 3000 грн до 28.11.2025 на рахунок ТОВ "ВВС-Факторинг".

В касаційній скарзі скаржник намагається надати окреме пояснення кожній із встановлених судами обставин, розглядаючи їх ізольовано одну від одної. Однак висновок про фраудаторний характер оспорюваного правочину сформований судами за результатом оцінки обставин в їх сукупності.

До таких обставин, зокрема, належать: укладення договору 01.10.2024 незадовго до відкриття 07.11.2024 справи про банкрутство ТОВ "Траєкторія"; наявність у боржника раніше виниклих значних грошових зобов`язань; виникнення за оспорюваним договором нового грошового зобов`язання перед ТОВ "ВВС-Факторинг" у розмірі 1 459 684,04 грн; придбання сукупності прав вимоги за ціною, що становила 100 % їх номінального розміру, без належного економічного обґрунтування такого співвідношення; відсутність належного підтвердження реальної стягуваності та економічної цінності сукупності відступлених вимог у розмірі, тотожному їх номіналу; встановлені обставини щодо ОСОБА_1 , які свідчать про істотну розбіжність між номінальним розміром переданої вимоги та фактичними умовами її погашення; продовження ТОВ "ВВС-Факторинг" фактичного здійснення окремих кредиторських повноважень після формального оформлення відступлення; подальше заявлення ТОВ "ВВС-Факторинг" створеної договором заборгованості як грошової вимоги у справі про банкрутство.

Саме оцінка всієї сукупності наведених обставин стала підставою для висновку судів щодо відсутності добросовісної економічної мети оспорюваного правочину та його спрямованості на шкоду кредиторам, що є фундаментальним і обов`язковим при задоволенні позовів про визнання угод фраудаторними.

Колегія суддів відхиляє довід скаржника про відсутність у даній справі підстав для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним відповідно до статті 42 КУзПБ, яка містить вичерпний перелік підстав недійсності правочинів боржника, адже, як було зазначено вище, практика Верховного Суду допускає кваліфікацію правочину як фраудаторного на підставі загальних положень ЦК України.

Аргументи касаційної скарги про поширення судами концепції фраудаторності розраховану на виведення активів за межі її змісту, а саме на набуття боржником активу, ґрунтуються на помилкового тлумачення скаржником змісту фраудаторності та правових висновків Верховного Суду.

У постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №924/408/21 (924/287/23) зазначено, що у випадку укладення фраудаторного правочину, який передбачає виникнення у боржника певних зобов`язань задля впливу на формування та справедливий розподіл ліквідаційної маси (фіктивного збільшення кредиторської заборгованості тощо), але не є виконаним на момент його оспорення, задоволення позову про визнання недійсним такого договору матиме наслідком реальне поновлення прав учасників процедури банкрутства, адже це нівелює юридичні наслідки, які могли бути створені спірним правочином, та не потребує вжиття додаткових способів захисту (пункт 149 постанови).

Шкода інтересам кредиторів може виникнути і шляхом створення боржником нових зобов`язань, які змінюють структуру його пасиву та впливають на формування і розподіл конкурсної маси. Саме такий результат оспорювання договору встановлено судами у цій справі.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, в обґрунтування якої скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування концепції фраудаторності до невиконаного оплатного двостороннього договору відступлення права вимоги, за яким боржник набуває актив.

З огляду на правовий підхід судової палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.05.2024 у справі № 924/408/21(924/287/23) щодо можливості фраудаторного створення зобов`язань боржника для впливу на склад кредиторської заборгованості, наведене скаржником питання не означає відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування відповідної норми права та не становить необхідності нового вирішення питання застосування норми права, яке саме по собі обумовлювало б необхідність скасування оскаржуваних судових рішень.

Інші доводи скаржника, зазначені у касаційній скарзі, зводяться до необхідності повторної оцінки фактичних обставин та доказів, що відповідно до частини другої статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Незгода скаржника з оцінкою доказів, економічною сутністю правочину, реальною поведінкою його сторін після укладення договору та встановленими судами фактичними обставинами сама по собі не утворює підстав для скасування судових рішень у касаційному порядку.

Зважаючи на викладене у сукупності, оскаржені судові рішення у цій справі ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Згідно із частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржених судових рішень у цій справі без змін.

Щодо судових витрат

Враховуючи положення статті 129 ГПК України та відмову у задоволенні касаційної скарги, сплата судового збору покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 у справі №910/9979/24(910/13569/25) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К. М.

Судді Васьковський О. В.

Пєсков В. Г.