Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №910/12693/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/12693/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Цвілюка Б.В.,

представників учасників справи:

Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" - ОСОБА_1,

Компанії EXCALIBUR ARMY spol. s.r.o. в особі Представництва товариства "Ескалібур АРМІ спол. с.р.о" (м. Київ) - Заянчуковський С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії EXCALIBUR ARMY spol. s.r.o.

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 (колегія суддів: Сковородіна О.М., Горбасенко П.В., Колесник Р.М.)

у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до Компанії EXCALIBUR ARMY spol. s.r.o. в особі Представництва товариства "Ескалібур АРМІ спол. с.р.о" (м. Київ)

про стягнення 334 400,00 євро.

ВСТУП

1. У 2023 році Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - Агенція, Державне підприємство) та чеська Компанія EXCALIBUR ARMY spol. s.r.o. (далі - Компанія) уклали державний контракт на поставку товарів оборонного призначення. Контракт був складений українською та англійською мовами, обидві мовні версії визначені як автентичні, однак у разі розбіжностей перевага надавалася англійській версії.

2. Після виникнення між сторонами спору щодо виконання Контракту з`ясувалося, що його мовні версії по-різному визначають порядок вирішення спорів. Пункт 8.2 української версії передбачає передання спорів на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду (далі - МКАС) при Торгово-промисловій палаті (далі - ТПП) України згідно з його Регламентом, тоді як в англійській версії цього пункту йдеться про врегулювання спорів шляхом медіації в цій установі відповідно до Правил медіації.

3. Агенція ініціювала в МКАС при ТПП України процедуру медіації. Після припинення медіаційного провадження через недосягнення сторонами домовленості Агенція звернулася до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням представництва Компанії з позовом про стягнення неустойки та процентів за користування попередньою оплатою.

4. Суд першої інстанції за заявою Компанії залишив позов без розгляду. Суд виходив із того, що положення Контракту в сукупності свідчать про наявність між сторонами арбітражної угоди, яка передбачає вирішення спору в МКАС при ТПП України, а виявлена розбіжність між мовними версіями не робить цю угоду недійсною, такою, що втратила чинність, або невиконуваною.

5. Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційний суд надав перевагу англійській версії Контракту, дійшов висновку, що сторони погодили медіацію, а не арбітражний розгляд, та вважав, що після припинення медіації без досягнення домовленості передбачений Контрактом порядок вирішення спору був вичерпаний. Суд також урахував участь Компанії в медіації та відсутність її згоди на подальше передання спору на розгляд до арбітражу.

6. Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій наполягає, що сторони уклали арбітражну угоду, медіація не замінила арбітражний розгляд та не припинила дії цієї угоди, а тому суд першої інстанції правильно залишив позов без розгляду.

7. Перед Верховним Судом постали такі питання:

- чи свідчить уживання в переважаючій англійській версії п.8.2 контракту слова "mediation" (медіація) замість "arbitration" (арбітраж) про відсутність арбітражної угоди,

- чи має договірне положення про порядок вирішення спорів тлумачитися ізольовано, лише за буквальним змістом одного слова в переважаючій мовній версії, чи системно - з урахуванням назви, змісту і призначення всього розділу Контракту, взаємозв`язку його умов та спрямованості на забезпечення дійсності й виконуваності арбітражної угоди;

- чи міг суд установити зміст англійської версії Контракту та наявність розбіжності між мовними версіями без наданого учасниками справи належним чином засвідченого перекладу, а також яке значення для тлумачення такої розбіжності має те, яка зі сторін підготувала текст Контракту;

- як співвідноситься здійснювана судом первинна перевірка арбітражної угоди з принципом competence-competence, за яким питання про наявність і межі компетенції арбітражу передусім має вирішувати сам арбітраж;

- які правові наслідки має участь Компанії в процедурі медіації;

- чи є господарський суд України компетентним судом щодо розгляду цього спору (і зокрема вирішення питання про наявність арбітражного застереження), якщо чинним міжнародним договором України з Чеською республікою передбачено, що компетентним є суд за місцезнаходженням відповідача чи його майна щодо якого виник спір.

8. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, керуючись такими мотивами.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) короткий зміст позовних вимог

9. У жовтні 2025 року Державне підприємство звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії в особі Представництва товариства "Ескалібур АРМІ спол. с.р.о" про стягнення 334 400,00 євро, що в еквіваленті складає 16 414 354,24 грн, з яких: 209 000,00 євро - неустойка за несвоєчасну поставку товару, 125 400,00 євро - проценти за користування коштами попередньої оплати.

10. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов державного контракту №21/4-44-DK-23 від 07.11.2023 (далі також - Контракт), що спричинило нарахування штрафних санкцій.

(2) умови Контракту та дії сторін, вчинені на його виконання

11. Суд встановив, що спір у цій справі виник у зв`язку з виконанням державного контракту №21/4-44-DK-23 від 07.11.2023, за умовами якого:

- продавець зобов`язується виготовити та поставити покупцю з дотриманням вимог Контракту товари оборонного призначення (далі за текстом - Товар), найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у Контракті та в Специфікації Товару (Додаток №1 до Контракту) (далі - Специфікація), для використання Збройними Силами України, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар в строки і на умовах, визначених Контрактом (п.1.1);

- продавець гарантує, що Товар є його власністю, Товар не закладений, не знаходиться під арештом і на нього не накладені будь-які інші обтяження, а також, що Товар є придатним для експлуатації (п.1.2);

- кінцевим споживачем Товару є Збройні Сили України в особі Міністерства оборони України (п.1.3);

- мета використання Товару - для забезпечення національної безпеки і оборони, для використання у Збройних Силах України (п.1.4);

- загальна вартість Контракту становить 44 400 000,00 євро (п.2.1);

- платіж у розмірі 40% від загальної вартості Товару, сплачується покупцем як попередня оплата прямим банківським переказом на валютний рахунок продавця протягом 10 робочих днів з дня набрання Контрактом чинності та отримання покупцем відповідного комерційного інвойсу продавця, до якого додається копія експортної ліцензії для Товару, що є предметом цього Контракту, від уповноважених на те державних органів, копія Сертифікату/Декларації походження Товару, за умови отримання покупцем коштів за відповідною бюджетною підпрограмою (п.4.2.1 з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковою угодою від 13.12.2023 №1 до Контракту);

- усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього Контракту або у зв`язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його Регламентом (п.8.2);

- арбітражний суд складається з одноособового арбітра. Місцем проведення засідання Арбітражного суду є м. Київ, Україна. Мовою арбітражного розгляду є українська (пункти 8.3, 8.4);

- Контракт набирає чинності з дати підписання додаткової угоди про взяття бюджетних зобов`язань та діє до 31.12.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, у тому числі гарантійних (п.12.7);

- Контракт складено в 2 (двох) аутентичних оригіналах українською та англійськими мовами. У випадку виникнення різночитань між мовними версіями, переважаючою вважається англійська (п.12.3).

12. Пункт 8.2 Контракту у перекладі на англійську мову встановлює: "Any dispute, controversy or claim arising out of or relating to this contract, including the conclusion, interpretation, execution, breach, termination or invalidity thereof, shall be settled by mediation in the International Commercial Arbitration Court at the Ukrainian Chamber of Commerce and Industry in accordance with its Rules of Mediation".

13. Покупець здійснив попередню оплату в розмірі 17 760 000,00 євро, що становить 40% від загальної вартості Товару за Контрактом.

14. Поставка Товару була здійснена з порушенням строків, визначених Контрактом, що стало підставою для нарахування неустойки та процентів за користування коштами попередньої оплати за Контрактом у сумі 334 400,00 євро.

15. Спір між сторонами був предметом медіації в МКАС при ТПП України. Постановою заступника голови МКАС при ТПП України від 25.09.2025 у справі №1М/2025 медіаційне провадження припинено у зв`язку з відсутністю згоди сторін щодо мирного врегулювання спору; жодного рішення по суті спору МКАС при ТПП України не ухвалював.

(3) рух справи в суді першої інстанції, позиція сторін щодо підстав для залишення позову без розгляду

16. Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.11.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, її розгляд вирішив здійснювати у порядку загального позовного провадження.

17. 24.12.2025 від відповідача надійшла, зокрема, заява про залишення позову без розгляду.

18. Відповідач вказував, що укладений між сторонами Контракт, за яким позивач заявляє свої вимоги про стягнення коштів, містить письмову форму арбітражної угоди (арбітражне застереження) про передачу зазначеного спору на розгляд (юрисдикцію) Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) при Торгово-промисловій палаті (ТПП) України (згідно його регламентом) щодо виконання чи неналежного виконання (порушення) умов контракту. Іншого суду (підсудності зазначеного спору), окрім МКАС при ТПП України у м. Києві сторони не погоджували, а відповідні пункти договору ними не змінювались і недійсними не визнавались. Отже, судом, який може розглядати вказану справу, є виключно МКАС при ТПП України (м. Київ), інакше матиме місце порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

19. Позивач проти таких доводів відповідача заперечив. Його доводи зводяться до того, що в англійській версії Контракту, яка застосовується пріоритетно в разі виникнення розбіжностей, встановлена процедура саме медіації, яка не є арбітражем. Попри відмінний від арбітражного розгляду порядок вирішення спору установа, що проводить арбітражний розгляд та медіацію, є незмінною в англійському та українському варіантах Контракту - МКАС при ТПП України.

20. Позивач зазначив, що після відмови відповідача від задоволення претензій він застосував передбачений у Контракті порядок вирішення спорів - звернувся до МКАС при ТПП України щодо проведення медіації відповідно до його Правил медіації. Не досягнувши згоди щодо врегулювання спору, сторони припинили процедуру медіації, чим виконали вимоги п.8.2 Контракту. Процедура медіації, на відміну від арбітражного розгляду, не передбачає можливості вирішення спору на користь однієї зі сторін без взаємної згоди сторін.

21. Відповідач був обізнаний про проведення медіації, брав у ній активну участь, представник відповідача відвідував засідання МКАС при ТПП України та надсилав до МКАС при ТПП України відповідні процесуальні документи. Питання проведення арбітражного розгляду справи за Регламентом МКАС обговорювалось та не знайшло підтримки відповідача.

22. Після виконання передбачених Контрактом вимог позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з огляду на положення п.2 ч.2 ст.76 Закону "Про міжнародне приватне право", яким встановлюються підстави визначення підсудності справ судам України у випадках, якщо на території України знаходиться, зокрема, представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

23. Позивач у поясненнях від 27.01.2026 також послався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.11.2025 у справі №924/389/25, та стверджував, що існування арбітражного застереження у вигляді використання правил медіації не оспорюється сторонами; водночас таке застереження є невиконуваним, оскільки Контрактом не встановлена процедура звернення до МКАС після медіаційного розгляду справи.

24. Відповідач проти таких доводів заперечив та зазначив, що умовами Контракту чітко визначено арбітражний суд та процедурні моменти арбітражу, відтак висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.11.2025 у справі №924/389/25, застосуванню в цій справі не підлягають .

(4) короткий зміст ухвали суду першої інстанції

25. Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.02.2026 позов Державного підприємства залишив без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

26. Ухвала мотивована тим, що пунктами 8.2-8.4 Контракту належним чином визначена арбітражна установа - МКАС при ТПП України; визначено процедурні моменти - арбітражний суд складається з одноособового арбітра; обрано місце проведення засідання арбітражного суду - м. Київ, Україна; українську мову визначено мовою арбітражного розгляду.

27. Наявність розбіжностей в англійській та українській версіях Контракту ґрунтується виключно на доводах позивача, оскільки жодних доказів наявності дійсних розбіжностей щодо процедури вирішення спорів у спірних умовах Контракту (висновок спеціаліста, перекладача тощо, щодо того, якою має бути українська версія англомовної редакції цих пунктів) суду не надано. Всі ризики у зв`язку із розбіжностями положень Контракту, викладені різними мовами, несе виключно позивач, який готував проект Контракту, а будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитись на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди, яка затверджена сторонами у Контракті, оскільки відповідач орієнтувався на всі положення цього договору та не допускав варіант вирішення цього спору інакше аніж у МКАС при ТПП України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанцій

28. Північний апеляційний господарський суд постановою від 20.05.2026 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2026. Матеріали справи №910/12693/25 повернув до місцевого господарського суду для подальшого розгляду.

29. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- між мовними версіями Контракту існує протиріччя щодо самої процедури вирішення спору в міжнародному комерційному арбітражі; в українській версії Контракту спори підлягають вирішенню у МКАС при ТПП України згідно з Регламентом, а в англійській - згідно з Правилами медіації;

- відповідно до Правил медіації МКАС при ТПП України, що затверджені Рішенням Президії Міжнародного-комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 02.08.2022, МКАС при ТПП України є самостійною постійно діючою установою, яка здійснює функції суб`єкта, що забезпечує проведення медіації відповідно до Закону "Про медіацію" та Правил медіації МКАС при ТПП України; зі змісту ст.1 Закону "Про медіацію" вбачається, що медіація фактично є процедурою мирного врегулювання спору без прийняття рішення на користь однієї із сторін;

- відповідно до Регламенту МКАС при ТПП України, що затверджений Рішенням Президії ТПП України №25(6) від 27.07.2017 (в редакції від 18.02.2025), арбітражний розгляд справи передбачає подання позовної заяви, відзиву на позовну заяву, проведення усних слухань справи та прийняття судом рішення на користь однієї із сторін;

- тобто, МКАС при ТПП України розглядає спори у межах 2 (двох) окремих процедур, а саме: 1) процедура медіації; 2) арбітражний розгляд;

- з огляду на те, що відповідно до п.12.3 Контракту англійська версія Контракту має перевагу у випадку виникнення різночитань, то Державне підприємство на виконання вимог п.8.2 Контракту звернулося до МКАС при ТПП України щодо вирішення спору за Правилами медіації;

- Контракт не містить будь-яких розбіжностей щодо уповноваженої установи арбітражного розгляду, а саме МКАС при ТПП України; за результатами розгляду справи МКАС при ТПП України ухвалив постанову про припинення медіаційного провадження від 25.09.2025 у справі №1М/2025, у зв`язку з відсутністю згоди сторін щодо мирного врегулювання спору; при цьому, жодного рішення по суті спору МКАС при ТПП України не приймалося;

- враховуючи вищевикладене, Агенція виконала вимоги Контракту щодо передачі спору до міжнародного комерційного арбітражу;

- у зв`язку з тим, що арбітражне застереження у Контракті позивачем було фактично вичерпане завершенням процедури медіації без вирішення спору по суті та прийняття рішення, Агенція з метою захисту власних прав та законних інтересів звернулася за вирішенням спору до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням представництва відповідача;

- суд першої інстанції в порушення п.7 ч.1 ст.226 ГПК та ст.8 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" без належних правових підстав залишив позов без розгляду, не врахувавши факт передачі Агенцією спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, відповідне припинення процедури медіації без прийняття рішення по суті справи, а також фактичне виконання арбітражної угоди;

- з огляду на постанову про припинення медіаційного провадження від 25.09.2025 у справі №1М/2025 та її зміст, відповідач був обізнаний про проведення медіації, брав у ній участь, представник відповідача відвідував засідання МКАС при ТПП України та подавав в її межах відповідні процесуальні документи; відповідач протягом строку проведення медіації не погодив передачу справи на арбітражний розгляд відповідно до Регламенту МКАС, що і стало підставою для звернення позивача до суду першої інстанції; саме поведінка відповідача, виключила можливість вирішення спору у МКАС.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

30. 22.06.2026 Компанія через систему Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 залишити без змін.

31. В касаційній скарзі Компанія зазначає, що суд апеляційної інстанції:

- неправильно застосував Правила медіації МКАС при ТПП України, затверджені Рішенням Президії МКАС при ТПП України від 02.08.2022, та Регламент МКАС при ТПП України, що затверджений Рішенням Президії ТПП України №25(6) від 27.07.2017;

- неправильно застосував принцип "сontra proferentem" до спірних правовідносин та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, від 02.05.2018 у справі №910/16011/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 05.12.2022 у справі №753/8945/19, від 04.10.2023 у справі №910/11489/22, від 15.01.2025 у справі №917/1329/23, у від 17.01.2025 у справі №761/38032/21;

- послався на постанову Верховного Суду від 19.11.2025 у справі №924/389/25, яка нерелевантна до справи №910/12693/25;

- порушив ч.1 ст.77 та п.7 ч.1 ст.226 ГПК.

32. Доводи Компанії зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування принципу contra proferentem та необхідності тлумачити сумніви на користь дійсності й виконуваності арбітражної угоди; постанова Верховного Суду від 19.11.2025 у справі №924/389/25 є нерелевантною, оскільки в тій справі сторони не визначили арбітражну установу та процедуру, тоді як у цій справі українська версія Контракту містить відповідні умови; суд апеляційної інстанції встановив зміст англійської версії Контракту за відсутності належним чином засвідченого перекладу та з порушенням ч.1 ст.77 ГПК; суд апеляційної інстанції неправильно застосував Правила медіації та Регламент МКАС, оскільки сторони не погоджували комбіновану процедуру "Медіація-Арбітраж", а проведення медіації не перешкоджало Агенції подати позов до МКАС за наявності арбітражної угоди.

33. 20.07.2026 Державне підприємство через систему Електронний суд подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

34. У відзиві Державне підприємство зазначає, що переважаюча англійська версія Контракту передбачає саме медіацію; після її безрезультатного завершення домовленість сторін виконана; Компанія не погодилася на подальший арбітражний розгляд, а тому її наступна вимога залишити позов без розгляду є суперечливою та недобросовісною.

Рух справи в суді касаційної інстанції

35. Верховний Суд ухвалою від 13.07.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 05.08.2026.

36. У судовому засіданні 05.08.2026 Верховний Суд оголосив перерву до 09.09.2026, надав учасниками справи право подати додаткові пояснення.

37. 07.09.2026 та 08.09.2026 надійшли додаткові пояснення Агенції та Компанії відповідно.

38. Судове засідання, призначене на 09.09.2026, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Кібенко О.Р. на лікарняному. Верховний Суд ухвалою від 11.09.2026 повідомив учасників справи, що судове засідання відбудеться 21.09.2026.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) щодо наявності та виконуваності арбітражної угоди

39. Висновок про наявність і виконуваність арбітражної угоди у цій справі ґрунтується на шести взаємопов`язаних аргументах: 1) процесуальному значенні відсутності належного перекладу англійської версії Контракту; 2) попередній практиці відносин сторін та правилі contra proferentem; 3) відсутності доказів відмови Компанії від арбітражу; 4) правилах міжнародної підсудності, які діяли б за відсутності арбітражної угоди; 5) принципі competence-competence; 6) системному й функціональному тлумаченні всього розділу "Порядок вирішення спорів". Ці аргументи оцінюються не ізольовано, а в сукупності з презумпцією дійсності та виконуваності арбітражної угоди.

40. За п.7 ч.1 ст.226 ГПК суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

41. Подібне правило передбачене ч.1 ст.8 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" та п.3 ст.II Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (далі - Нью-Йоркська конвенція). Суд, до якого подано позов із питання, що є предметом арбітражної угоди, на прохання сторони направляє сторони до арбітражу, якщо не визнає, що угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

42. Отже, для застосування п.7 ч.1 ст.226 ГПК суд перевіряє: 1) чи укладена між сторонами арбітражна угода; 2) чи охоплює вона спір, переданий державному суду; 3) чи своєчасно відповідач заперечив проти вирішення спору господарським судом; 4) чи не встановлено недійсності арбітражної угоди, втрати нею чинності або неможливості її виконання (подібні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №910/9841/20, постановах Верховного Суду від 05.09.2024 у справі №922/2041/22, від 01.04.2025 у справі №910/1152/24).

43. На цьому етапі суд не вирішує спору по суті та не здійснює повного розгляду заперечень щодо компетенції арбітражу, а обмежується перевіркою prima facie ("на перший погляд") наявності арбітражної угоди та передбачених законом перешкод для її виконання (подібне зазначено у постановах Верховного Суду від 05.09.2024 у справі №922/2041/22, від 01.04.2025 у справі №910/1152/24).

44. Відповідно до ст.7 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з конкретними правовідносинами.

45. Арбітражна угода має позитивний і негативний ефекти. Позитивний ефект полягає у наданні складу арбітражу компетенції вирішувати спори, охоплені угодою. Негативний ефект перешкоджає стороні ігнорувати погоджений порядок вирішення спору та звертатися до державного суду, який був би компетентним за відсутності арбітражної угоди. Такий підхід викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 910/13366/18, від 30.08.2024 у справі №911/1766/22, від 20.08.2025 у справі №910/10001/24, від 19.11.2025 у справі №924/389/25, від 01.04.2025 у справі №910/1152/24.

46. Закон "Про міжнародний комерційний арбітраж", як зазначено в його преамбулі, ґрунтується на Типовому законі ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговельний арбітраж 1985 року. Тому його положення підлягають тлумаченню з урахуванням їх міжнародного походження та потреби в однаковому застосуванні.

47. Нью-Йоркська конвенція ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражної угоди. Передбачені нею підстави, за яких суд не направляє сторони до арбітражу (угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана), підлягають вузькому тлумаченню, а сумніви вирішуються на користь визнання арбітражної угоди (pro-enforcement bias). Такий підхід відображено в Посібнику Секретаріату ЮНСІТРАЛ щодо Нью-Йоркської конвенції (2016) і послідовно застосовується Верховним Судом: господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №906/493/16, Верховного Суду від 15.08.2024 у справі №911/3765/23).

48. Цей підхід не означає, що суд має створювати арбітражну угоду замість сторін. Суд повинен установити волевиявлення на передачу спору до арбітражу. Однак, якщо такий намір випливає з договору в цілому, редакційна помилка, неточність або внутрішня неузгодженість окремих положень не є самі по собі достатньою підставою для усунення арбітражної угоди.

49. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №906/493/16 сформульовано критерій розмежування виправної неточності та невиконуваного застереження. Незначні помилки й неточності щодо арбітражної установи тлумачаться на користь арбітражу. Натомість угода може бути невиконуваною, якщо її положення настільки невизначені, що не дають змоги встановити арбітражну установу, місце арбітражу, застосовний регламент або інші дані, за допомогою яких можна з`ясувати дійсний намір сторін і перейти до арбітражного розгляду.

50. Тому вирішальним є не сам факт помилки у тексті, а її наслідок: чи унеможливлює вона виконання арбітражної угоди. Суд оцінює це з урахуванням усіх положень договору та встановлених обставин, а не шляхом ізольованого прочитання одного слова або фрази.

51. За частинами 3, 4 ст.213 ЦК застосовними до тлумачення договорів згідно зі ст.637 ЦК, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

52. Під час тлумачення зовнішньоекономічних договорів Верховний Суд використовує як джерело м`якого права Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА. За цими Принципами договір тлумачиться відповідно до спільного наміру сторін (ст.4.1) з урахуванням, серед іншого, практики, встановленої сторонами у їхніх відносинах, і поведінки сторін після укладення договору (ст.4.3); умови договору тлумачаться у світлі всього договору, в якому вони містяться (ст.4.4); тлумачення, за якого всі умови договору зберігають ефект, має перевагу над тлумаченням, яке позбавляє частину умов будь-якої дії (ст.4.5).

53. Суди встановили, що українська версія п.8.2 Контракту прямо передбачає вирішення всіх спорів у МКАС при ТПП України згідно з його Регламентом. Пункти 8.3 та 8.4 визначають одноособовий склад арбітражу, місце та мову арбітражного розгляду. Відповідач своєчасно заперечив проти розгляду спору державним судом та наполіг на застосуванні цього застереження.

54. Англійська версія використовує слово mediation. Однак цей термін не можна тлумачити ізольовано від назви, змісту та функціонального призначення всього розд.8 "Порядок вирішення спорів", а також від української версії Контракту.

55. Відповідно до Регламенту МКАС при ТПП України, що затверджений Рішенням Президії ТПП України №25(6) від 27.07.2017 (в редакції від 18.02.2025), арбітражний розгляд справи передбачає подання позовної заяви (статті 13, 14), відзиву на позовну заяву (ст.20), проведення, зокрема, усних слухань справи (статті 43, 47) та прийняття судом рішення на користь однієї із сторін (статті 59, 60).

56. Натомість відповідно до ч.1 ст.1 Правил медіації Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (надалі - Правила медіації МКАС при ТПП України, Правила медіації), МКАС є самостійною постійно діючою установою, яка здійснює функції суб`єкта, що забезпечує проведення медіації відповідно до Закону "Про медіацію" та Правил МКАС при ТПП України.

57. Пункт 4 ст.1 Закону "Про медіацію" передбачає, що медіація - позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів.

58. Медіація проводиться за взаємною згодою сторін медіації з урахуванням принципів добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін медіації (ст.4 Закону "Про медіацію", аналогічне положення міститься у ст.4 Правил медіації МКАС при ТПП України).

59. Отже, арбітраж і медіація мають різну правову природу. Арбітраж є юрисдикційною процедурою, за результатами якої склад арбітражу вирішує спір та ухвалює обов`язкове рішення. Під час медіації медіатор не вирішує спір, а сприяє сторонам у досягненні домовленості; обов`язковий результат виникає лише внаслідок волевиявлення самих сторін.

60. Медіація може завершитися врегулюванням спору лише за умови досягнення сторонами домовленості. Якщо згоди немає, медіатор не уповноважений вирішити спір замість сторін. Тому в багатоступеневому порядку вирішення спорів медіація зазвичай є попереднім або додатковим етапом, після якого у разі недосягнення домовленості спір передається до арбітражу або державного суду.

61. Спірні положення розміщені у розд.8 Контракту "Порядок вирішення спорів". Назва розділу не є самостійним доказом укладення арбітражної угоди, але визначає контекст тлумачення його положень. Розділ має встановлювати завершений механізм вирішення спору, а не лише факультативну процедуру сприяння сторонам у досягненні згоди.

62. У цій справі розд.8 Контракту не обмежується згадкою про медіацію. Його положення називають МКАС при ТПП України, містять посилання на Регламент цієї установи, визначають одноособовий склад арбітражу, місце та мову арбітражного розгляду. Ці умови мають конкретне процесуальне призначення саме для арбітражу і були б позбавлені будь-якого ефекту, якби сторони погодили виключно медіацію без подальшого юрисдикційного способу вирішення спору. Таке прочитання суперечило б правилу ефективного тлумачення (ст.4.5 Принципів УНІДРУА) та меті розд.8.

63. Про намір сторін отримати саме остаточне вирішення спору свідчить і вжита в англійській версії формула "shall be settled". Вона передбачає, що спір має бути вирішений, тоді як медіація вирішення не гарантує, оскільки її обов`язковий результат можливий лише за згодою обох сторін. Тлумачення, яке зводить розд.8 до самої лише медіації, залишало б сторони без погодженого механізму вирішення спору саме в тому випадку, на який цей розділ розрахований.

64. За таких обставин у тексті Контракту наявна не відсутність волевиявлення на арбітраж, а редакційна неузгодженість двох мовних версій щодо назви процедури. Водночас інші елементи застереження дають змогу визначити конкретну арбітражну установу та порядок, за яким має відбутися розгляд спору.

65. Пункт 12.3 Контракту про перевагу англійської версії не дає підстав не враховувати український текст взагалі. Обидві версії підписані сторонами та становлять єдиний двомовний договір. Умова про перевагу однієї версії є інструментом усунення розбіжності в межах з`ясування спільного наміру сторін за договором у цілому, а не механічним правилом, що виключає з тлумачення решту договірного тексту. Так само і в м`якому праві правило про мовні розбіжності (ст.4.7 Принципів УНІДРУА) є одним із засобів тлумачення, який діє поряд із правилами про цілісне та ефективне тлумачення договору, а не замість них.

66. Інший підхід означав би, що одне слово англійської версії усуває всі інші погоджені сторонами елементи арбітражного механізму, включно з назвою установи, її Регламентом, складом арбітражу, місцем та мовою розгляду. Таке тлумачення не узгоджується ані зі структурою розд.8, ані з функціональним призначенням передбачених у ньому умов.

67. Наведене відповідає міжнародній практиці поводження з дефектними ("патологічними") арбітражними застереженнями. Керівні настанови Міжнародної асоціації юристів (IBA) зі складання міжнародних арбітражних застережень 2010 року виходять із того, що вади формулювання самі по собі не позбавляють застереження сили, якщо текст дає змогу встановити компетентну арбітражну установу та застосовний порядок розгляду.

68. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №911/1766/22 вже вирішував питання про наслідки конфлікту між умовою договору про можливість звернення до державного суду та окремим третейським застереженням. Суд виснував, що у разі конфлікту чи невизначеності положень договору правова невизначеність має тлумачитися на користь третейської або арбітражної угоди незалежно від того, яка сторона розробила проєкт договору.

69. За критерієм, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у справі №906/493/16, арбітражне застереження є невиконуваним лише тоді, коли його положення не дають змоги встановити арбітражну установу, місце арбітражу, застосовний регламент або інші дані, необхідні для переходу до арбітражного розгляду.

70. У цій справі всі ці елементи визначені. Отже, наявні в Контракті умови щонайменше prima facie підтверджують спільний намір сторін передати спори з Контракту на вирішення МКАС при ТПП України, а редакційна розбіжність щодо назви процедури в англійській версії не робить угоду недійсною, такою, що втратила чинність, або нездатною до виконання.

71. Суд апеляційної інстанції цих правил тлумачення не застосував. Він не з`ясував, чи перешкоджає виявлена розбіжність фактичному переходу до арбітражного розгляду, а обмежився ізольованим тлумаченням слова mediation. Унаслідок цього неоднозначність була витлумачена проти арбітражу, всупереч наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

72. Крім того, Контракт підготувала Агенція. Саме вона включила до нього неузгоджені мовні редакції, а тепер посилається на створену нею неоднозначність як на підставу для заперечення арбітражу. За принципом contra proferentem, закріпленим у ст.4.6 Принципів УНІДРУА, ризик неясності умови несе сторона, яка її сформулювала; така умова не може тлумачитися на користь цієї сторони та на шкоду контрагенту, який прийняв запропонований текст.

73. Водночас принцип contra proferentem у цій справі має лише додаткове значення. Основний висновок випливає зі спеціального правила тлумачення сумнівів на користь дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди, яке застосовується незалежно від того, хто розробив проєкт договору (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі №911/1766/22). Застосування contra proferentem приводить до того самого результату, оскільки не дозволяє Агенції отримати процесуальну перевагу з неузгодженості двомовного тексту, який вона підготувала.

(2) попередня практика відносин сторін і тлумачення умови проти її автора

74. Компанія посилалася також на те, що сторони неодноразово укладали попередні контракти, які передбачали саме арбітражний порядок вирішення спорів. Усталена практика відносин сторін може мати значення для з`ясування того, як вони розуміли спірну умову під час укладення Контракту.

75. Водночас суд касаційної інстанції не встановлює нових обставин і не досліджує нові докази. Тому попередні контракти можуть враховуватися як доказ спільного розуміння арбітражного механізму лише тоді, якщо їх подано до матеріалів справи та відповідні обставини встановлені судами попередніх інстанцій. Самого посилання представника під час касаційного розгляду для цього недостатньо.

76. Це застереження не послаблює основного висновку. Навіть без урахування попередніх контрактів зміст пунктів 8.2-8.4, українська мовна версія, визначення МКАС, Регламенту, складу арбітражу, місця та мови розгляду достатньо підтверджують намір сторін передати спір до арбітражу.

(3) значення проведеної медіації та правил комбінованих процедур

77. Сторони реалізували медіаційну домовленість: Агенція звернулася до МКАС при ТПП України, Компанія брала участь у медіації, а провадження припинено без досягнення згоди.

78. Участь у медіації підтверджує згоду сторін на застосування цієї примирної процедури, але сама по собі не припиняє та не замінює арбітражної угоди.

79. Медіація за законодавчим задумом є сумісною з юрисдикційними способами вирішення спору. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону "Про медіацію" медіація може бути проведена до звернення до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або під час відповідного провадження. З того самого виходить Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародну комерційну медіацію та міжнародні мирові угоди 2018 року: домовленість про медіацію перешкоджає ініціюванню арбітражного чи судового провадження лише тоді, коли сторони прямо взяли на себе зобов`язання не ініціювати таких проваджень протягом визначеного строку чи до настання визначеної події (ст.14). Такого зобов`язання Контракт не містить.

80. Тому помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про "вичерпання" арбітражного застереження завершенням медіації. Невдала медіація не припиняє арбітражної угоди та не робить її невиконуваною. Навпаки, саме після безрезультатного завершення примирної процедури юрисдикційний механізм, погоджений сторонами, підлягав застосуванню.

81. Правила МКАС окремо регулюють медіацію, арбітраж і комбіновані процедури. Правовою підставою для процедури "Медіація-Арбітраж" є угода сторін про застосування саме цієї комбінованої процедури.

82. Відповідно до ст.1 розділу ІІ Додатку №2 до Правил медіації правовою підставою для застосування процедури "Медіація-Арбітраж" є угода сторін про передачу спорів на вирішення МКАС із застосуванням саме цієї комбінованої процедури. Подібне правило містить ч.2 ст.42 Регламенту МКАС.

83. Суди не встановили, що сторони уклали окрему угоду саме про комбіновану процедуру "Медіація-Арбітраж". Тому суд апеляційної інстанції помилково застосував правила такої процедури як підставу для висновку, що після медіації Компанія мала додатково погодити арбітражний розгляд.

84. За наявності арбітражної угоди сторона, яка заявляє матеріальну вимогу, розпочинає арбітраж поданням позову до МКАС; нова згода відповідача для цього не потрібна. Компанія, яка не заявляє власних вимог, не мала подавати арбітражний позов замість Агенції.

85. Верховний Суд враховує доводи Компанії, що позивач не надав доказів того, що після завершення процедури медіації виконав вимоги статей 13 та 14 Регламенту МКАС при ТПП України, згідно яких сторона, яка бажає розпочати арбітражний розгляд, подає до МКАС позовну заяву, до якої додаються копії позовної заяви та доданих до неї документів для відповідача/відповідачів і складу Арбітражного суду у кількості примірників відповідно до ч.1 ст.11 цього Регламенту; належним чином завірені документи, що підтверджують викладені у позові обставини, а також правовий статус позивача; доказ сплати реєстраційного збору.

86. Компанія зазначає, що звертаючись 10.10.2025 з позовною заявою до Господарського суду міста Києва замість МКАС при ТПП України, позивач не мав підтвердження неможливості проведення арбітражного розгляду у спірних правовідносинах, оскільки не звертався до МКАС при ТПП України із позовною заявою та, відповідно, не отримував відмови у прийнятті справи до арбітражного розгляду; єдиним зазначеним ним документом, що стосувався можливого арбітражного розгляду справи, є лист від 20.03.2026 №22.1-7418 з пропозицією погодити розгляд справи у МКАС при ТПП України за процедурою арбітражного розгляду; навіть цей лист позивач надіслав вже на стадії апеляційного розгляду справи, після постановлення Господарським судом міста Києва 19.02.2026 ухвали про залишення позову без розгляду.

87. Матеріали справи не містять доказів того, що Компанії було запропоновано розпочати саме арбітражне провадження і вона відмовилася від раніше укладеної арбітражної угоди. Постанова про припинення медіації підтверджує лише безрезультатне завершення медіаційної процедури.

88. Більше того, Компанія своєчасно заявила у державному суді заперечення проти розгляду спору та наполягла на його передачі до арбітражу. Така процесуальна поведінка суперечить висновку апеляційного суду про відмову відповідача від арбітражу.

89. Натомість поведінка Агенції є суперечливою, оскільки вона підготувала двомовний текст Контракту, ініціювала процедуру вирішення спору саме в МКАС при ТПП України, а після її безрезультатного завершення заперечує компетенцію цієї установи, посилаючись на створену нею ж редакційну неузгодженість. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка ґрунтується на засадах добросовісності (п.6 ч.1 ст.3 ЦК), не допускає отримання стороною переваг із власної непослідовної поведінки.

90. У постанові від 20.08.2025 у справі №910/10001/24 Верховний Суд наголосив, що сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати погоджений нею обов`язковий порядок вирішення спору та звертатися до державного суду; поведінка, що не відповідає попереднім діям сторони щодо укладення арбітражного застереження, може свідчити про її суперечливість і недобросовісність.

91. Відповідно до ст.16 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" третейський суд може сам постановити рішення про свою компетенцію, у тому числі щодо будь-яких заперечень стосовно наявності або дійсності арбітражної угоди. Арбітражне застереження при цьому розглядається як угода, що не залежить від інших умов договору.

92. Принцип competence-competence не позбавляє державний суд повноваження перевірити арбітражну угоду під час вирішення заяви за п.7 ч.1 ст.226 ГПК. Він визначає послідовність і межі такого контролю: державний суд перевіряє наявність prima facie арбітражної угоди та передбачених законом перешкод для її виконання, а повний розгляд заперечень щодо компетенції першим здійснює сам арбітраж.

93. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі №911/1766/22 зазначено, що питання дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди вирішується державним судом як процесуальне питання саме тоді, коли до нього подано позов щодо спору, охопленого цією угодою, а відповідач своєчасно просить направити сторони до арбітражу. Висновок із цього питання наводиться у мотивувальній частині ухвали, а не вирішується як самостійна позовна вимога.

94. Такий розподіл компетенції запобігає двом ризикам: державний суд не відмовляє у доступі до суду за відсутності арбітражної угоди, але й не перебирає на себе вирішення спору, який сторони передали до арбітражу. Тому сумнів, який може бути усунутий шляхом тлумачення договору та перевірки компетенції самим арбітражем, не повинен автоматично повертати спір до державного суду.

95. У цій справі Агенція як сторона, що заявляє матеріальну вимогу, могла розпочати арбітражне провадження поданням позову до МКАС. Компанія не повинна була подавати замість неї позов або повторно погоджувати арбітраж, оскільки така згода вже випливала з умов Контракту. Посилання Агенції на відсутність нової згоди Компанії після завершення медіації фактично підміняє питання виконання вже укладеної арбітражної угоди питанням про укладення нової угоди.

96. Якби склад арбітражу за наслідками повного розгляду заперечень визнав відсутність своєї компетенції, лише тоді постало б питання про визначення компетентного державного суду. Ця передбачена статтями 8 і 16 Закону "Про міжнародний комерційний арбітраж" послідовність унеможливлює як відмову у правосудді, так і паралельні провадження. Агенція цю послідовність не використала, а натомість запропонувала державному суду витлумачити створену нею самою неоднозначність проти арбітражу.

(4) щодо доводів про переклад англійської версії Контракту

97. Компанія стверджує, що суд апеляційної інстанції встановив розбіжність між мовними версіями на підставі недопустимих доказів, оскільки Агенція не подала засвідченого перекладу англійського тексту.

98. Цей довід є обґрунтованим у тій частині, в якій стосується покладення апеляційним судом на англійський текст визначального доказового значення.

99. Відповідно до ч.1 ст.10 ГПК господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою, якою відповідно до ч.1 ст.10 Конституції України є українська мова.

100. Стаття 73 ГПК передбачає, що будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, мають визначення доказів.

101. Як встановлено ч.1 ст.91 ГПК письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

102. За змістом статей 76, 77, 78 ГПК докази мають бути належними, допустимими та достовірними і кожний доказ суд оцінює як окремо, так і вірогідність та їх взаємний зв`язок у їх сукупності.

103. З аналізу цих норм можна виснувати, що для здійснення оцінки письмових доказів суд повинен розуміти зміст таких документів, що дозволить виявити суперечливості, забезпечить узгодженість дій усіх учасників процесу та дотримання верховенства права.

104. Тобто процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, повинні бути викладені українською (державною), зрозумілою суду мовою.

105. Верховний Суд у постановах від 12.03.2025 у справі №910/20940/21 (910/19964/23), від 03.03.2025 у справі №910/628/20 (п.68) зазначив, що докази, не перекладені з іноземної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст.79 Закону "Про нотаріат", не є належними документами, оскільки вони не оформлені в установленому законом порядку.

106. Контракт є двомовним документом, і за відсутності спору про зміст його мовних версій суд користується українським текстом. Однак саме Агенція послалася на розбіжність між версіями та стверджувала, що англійський текст усуває погоджений в українській версії арбітражний порядок вирішення спорів.

107. За ч.1 ст.74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

108. Отже, відповідно до загальних правил про тягар доказування саме Агенція мала надати належний переклад тієї частини англійського тексту, на якій ґрунтувала заперечення проти арбітражної угоди. Суд не може самостійно виконувати функцію перекладача та надавати іноземному тексту вирішального змісту на користь сторони, яка не подала належного перекладу.

109. Визнання сторонами того, що в англійській версії вжито слово mediation, не усуває спору про правове значення цього слова у контексті всього розд.8 та двомовного Контракту. Саме ізольоване тлумачення цього терміна стало підставою для висновку апеляційного суду про відсутність арбітражу.

110. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що позивач не надав належного перекладу англійської версії та інших доказів, які підтверджували б запропоноване ним розуміння розбіжності. Апеляційний суд не мав процесуальних підстав покладати власне прочитання англійського тексту в основу протилежного висновку.

(5) міжнародна підсудність як альтернативний аргумент

111. Завершення медіації без досягнення домовленості саме по собі не визначає компетентний державний суд. Тому навіть за припущення, що сторони погодили лише медіацію, окремому вирішенню підлягало б питання міжнародної підсудності спору.

112. Відповідно до ч.1 ст.3 Закону "Про міжнародне приватне право" якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж установлені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

113. Пункт 5 ст.48 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах передбачає, що справи зі спорів, які виникають із договірних відносин, компетентний вирішувати орган юстиції тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання, перебування чи знаходження відповідач або знаходиться спірне нерухоме майно.

114. Верховний Суд у постанові від 06.05.2026 у справі №646/8824/19 зазначив, що норми чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою, мають пріоритет у разі їх колізії з національним законодавством. Враховуючи положення Договору про правову допомогу, що укладений між Україною та Чеською Республікою, у спірних правовідносинах компетентним судом є той орган країни, на території якого має місце проживання, перебування чи знаходження відповідач. У цьому випадку - суд Чеської Республіки, оскільки місцем знаходження відповідача є територія Чеської Республіки.

115. При цьому Верховний Суд у справі №646/8824/19 відхилив доводи скаржника про те, що сторони умовами договору позики визначили підсудність спорів, що виникають між ними, компетентному суду України, оскільки п.1 ст.48 Договору про правову допомогу визначено право учасників за їх згодою обирати законодавство, яким регулюються договірні правовідносини, а не встановлювати підсудність спорів за згодою сторін. Водночас визначення виключної підсудності врегульовано саме п.5 ст.48 Договору про правову допомогу.

116. Відповідачем у справі, що переглядається, є юридична особа Чеської Республіки з місцезнаходженням у Празі, а спір не стосується нерухомого майна. Наведене положення Договору не встановлює альтернативної компетенції за місцезнаходженням представництва іноземної юридичної особи.

117. Отже, посилання Агенції на п.2 ч.2 ст.76 Закону "Про міжнародне приватне право" та місцезнаходження представництва Компанії у Києві саме по собі не було достатнім для висновку про міжнародну підсудність справи господарським судам України. Суд апеляційної інстанції мав перевірити співвідношення цієї норми з міжнародним договором, але цього не зробив.

118. Наведене має значення виключно як додатковий аргумент. На цій стадії Верховний Суд не визначає, суди якої держави мали б розглядати спір, оскільки першочергово підлягає застосуванню арбітражна угода. Однак наведене підтверджує помилковість логіки, за якою припинення медіації автоматично створює можливість для розгляду спору Господарським судом міста Києва.

(6) щодо постанови Верховного Суду у справі №924/389/25

119. Скаржник обґрунтовано зазначає, що обставини справи №924/389/25 відрізняються від обставин цієї справи. У справі №924/389/25 договір містив загальне посилання на вирішення спору в арбітражному порядку за законодавством країни продавця, але сторони не визначили конкретну арбітражну установу, регламент, порядок формування складу арбітражу та навіть країну місця арбітражу.

120. Верховний Суд у тій справі виходив із того, що вибір права, застосовного до суті спору, не тотожний вибору арбітражної установи або місця арбітражу. Умови договору не давали змоги встановити, який саме арбітраж уповноважений розглядати спір і за якою процедурою має відбутися розгляд. Саме сукупність цих істотних прогалин зумовила висновок про невиконуваність застереження.

121. Натомість у цій справі українська версія Контракту прямо визначає МКАС при ТПП України, його Регламент, одноособовий склад арбітражу, місце та мову арбітражного розгляду. Отже, тут існують усі орієнтири, відсутність яких була визначальною у справі №924/389/25.

122. Тому висновки у справі №924/389/25 не спростовують позицію Компанії, а навпаки підтверджують застосований критерій: застереження є невиконуваним не через будь-яку неточність, а лише тоді, коли договір не дає змоги встановити компетентний арбітраж та перейти до арбітражної процедури. У цій справі такої перешкоди немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

123. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

124. Згідно зі ст.312 ГПК суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених ст.300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

125. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.

Судові витрати

126. Оскільки Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу та залишає в силі ухвалу суду першої інстанції, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Компанії EXCALIBUR ARMY spol. s.r.o. задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 у справі №910/12693/25 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 у справі №910/12693/25 залишити в силі.

4. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд.2, код ЄДРПОУ 44725823) на користь Компанії EXCALIBUR ARMY spol. s.r.o. в особі Представництва товариства "Ескалібур АРМІ спол. с.р.о" (04112, м. Київ, вул. О. Теліги, 6, код ЄДРПОУ 45676437) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Мамалуй

В. Студенець