Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №910/10420/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/10420/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026, додатку постанову цього ж суду від 03.06.2026 (головуючий - Тищенко О. В., судді: Гончаров С. А., Сибіга О. М.), рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 і додаткове рішення цього ж суду від 10.02.2026 (суддя Князьков В. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс"

до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

про стягнення 10 589 818,05 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс" (далі - Позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (в минулому Державне підприємство "Гарантований покупець") (далі - Відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 7 635 084,44 грн, 3% річних в сумі 661 061,88 грн та інфляційних втрат в сумі 2 293 671,13 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство стверджувало про порушення Підприємством своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором № 15325/07 від 17.07.2018 в частині своєчасності оплати поставленої у лютому - липні 2022 року електричної енергії.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3. Розглядаючи заявлений позов, місцевий суд встановив, а суд апеляційної інстанції перевірив, що 17.07.2018 Товариство (ВАД) і Державне підприємство "Енергоринок" (ДПЕ) уклали Договір № 15325/07, відповідно до умов якого ВАД продає, а ДПЕ купує електроенергію, вироблену ВАД та сплачує за неї.

4. В подальшому сторони уклали ряд Додаткових угод, зокрема № 88/01 від 30.06.2019, № 961/01/20 від 31.03.2020, № 471/01/21 від 11.02.2021, № 851/07/24 від 26.01.2024, № 8975/07/24 від 31.12.2024.

5. Так, 30.06.2019 Державне підприємство "Енергоринок", Акціонерне товариство "Гарантований покупець" (в минулому Державне підприємство "Гарантований покупець") (гарантований покупець за договором) і Товариством (виробник за "зеленим" тарифом) уклали Додаткову угоду № 88/01, в преамбулі якої визначено, що з метою реалізації вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між ДПЕ та виробником електричної енергії, укладено цю додаткову угоду про зміну сторони зобов`язання Договору про купівлю-продаж електричної енергії між ДПЕ та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії № 15325/07 від 17.07.2018 та приведення такого договору у відповідність до Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641.

6. Відповідно до пунктів 1, 2 Додаткової угоди № 88/01 сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок", що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований Покупець", що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця.

7. Сторони дійшли згоди статті 1-10 договору замінити статтями 1-8 в новій редакції.

8. Таким чином, на підставі Додаткової угоди № 88/01 відбулась заміна покупця виробленої Товариством електроенергії, а умови Договору № 15325/07 викладено у новій редакції, з метою приведення його змісту у відповідність з Типовим договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим» тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019.

9. Після цього, 31.03.2020 Підприємство (гарантований покупець) і Товариством (продавець за "зеленим" тарифом) уклали Додаткову угоду № 961/01/20 до Договору №15325/07 від 17.07.2018, у якій дійшли згоди в преамбулі договору слова "виробник за "зеленим" тарифом" замінити словами "продавець за "зеленим" тарифом" та статті 1-7 договору викласти в новій редакції.

10. Відповідно до умов 1.1. Договору № 15325/07 в редакції Додаткової угоди № 961/01/20 від 31.03.2020 продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

11. В свою чергу пунктом 1.2 Договору № 15325/07 в редакції Додаткової угоди № 471/01/21 від 11.02.2021 передбачено, що за цим договором гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку № 641 або Порядок продажу електричної енергії споживачами.

12. Відповідно до пункту 2.1 Договору № 15325/07 в редакції Додаткової угоди № 961/01/20 від 31.03.2020 сторони визнають свої зобов`язання згідно із Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком № 641, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

13. У пункті 2.2. Договору № 15325/07 в редакції Додаткової угоди № 961/01/20 від 31.03.2020 визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця.

14. Продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3. Договору № 15325/07 в редакції Додаткової угоди № 961/01/20 від 31.03.2020).

15. Умовами пунктів 2.4., 2.5 Договору № 15325/07 в редакції Додаткової угоди № 961/01/20 від 31.03.2020, сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку № 641, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

16. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

17. Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору № 15325/07 в редакції Додаткової угоди № 961/01/20 від 31.03.2020 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

18. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

19. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку № 641 або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.3. Договору № 15325/07 в редакції Додаткової угоди № 471/01/21 від 11.02.2021).

20. Відповідно до пункту 4.1 Договору № 15325/07 в редакції Додаткової угоди № 961/01/20 від 31.03.2020 продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

21. Пунктом 4.5 Договору № 15325/07 в редакції Додаткових угод № 961/01/20 від 31.03.2020 та № 471/01/21 від 11.02.2021 визначено, що гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за "зелений" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до глави 9 Порядку № 641.

22. Якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01 січня 2030 року) (пункт 7.4 Договору № 15325/07 в редакції Додаткової угоди № 961/01/20 від 31.03.2020).

23. 26.01.2024 набули чинності зміни до Порядку № 641, які змінили порядок регулювання правовідносин між сторонами.

24. У зв`язку з цим Додатковою угодою № 851/07/24 від 26.01.2024 положення Договору № 15325/07 були приведені у відповідність до положень Порядку № 641 у новій редакції.

25. Суди з`ясували, що на виконання умов Договору № 15325/07 від 17.07.2018 у період лютий - липень 2022 року Товариство продало, а Підприємство придбало електричну енергію за "зеленим" тарифом на загальну суму 15 350 197,51 грн, а саме: - у лютому 2022 року на суму 3 036 706,76 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2022; - у березні 2022 року на суму 3 198 008,12 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2022; - у квітні 2022 року на суму 2 926 985,69 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2022; - у травні 2022 року на суму 3 005 377,41 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2022; - у червні 2022 року на суму 1 894 471,46 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2022; - у липні 2022 року на загальну суму 1 288 648,07 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2022 на суму 1 280 263,35 грн та актом коригування від 16.05.2024 на суму 8 384,72 грн.

26. Водночас Підприємство розрахувалося за отриману у спірний період електроенергію лише на суму 7 715 113,07 грн, а саме: - за придбану у лютому 2022 року електричну енергію на загальну суму 2 820 027,90 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 207072 від 15.02.2022 на суму 995 003,51 грн, № 211774_2O01W/137 від 24.02.2022 на суму 1 122 227,63 грн, № 226000 від 08.06.2022 на суму 702 796,76 грн; - за придбану у березні 2022 року електричну енергію на загальну суму 1 050 029,56 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 215695 від 29.03.2022 на суму 658 265,50 грн, № 217507 від 07.04.2022 на суму 391 764,06 грн; - за придбану у квітні 2022 року електричну енергію на загальну суму 1 444 921,51 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 218450 від 15.04.2022 на суму 352 008,56 грн, № 219368 від 25.04.2022 на суму 323 291,00 грн, № 221138 від 06.05.2022 на суму 274 655,35 грн, № 06/06/2023298735_00000/9 від 06.06.2023 на суму 494 966,60 грн; - за придбану у травні 2022 року електричну енергію на загальну суму 989 677,07 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 222199 від 16.05.2022 на суму 284 858,22 грн, № 223263 від 25.05.2022 на суму 341 839,02 грн, № 225208 від 07.06.2022 на суму 362 979,83 грн; - за придбану у червні 2022 року електричну енергію на загальну суму 767 098,13 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 226696_6F01S/304 від 15.06.2022 на суму 286 837,07 грн, № 228653_6R079/161 від 27.06.2022 на суму 188 471,06 грн, № 229586 від 30.06.2022 на суму 113 251,06 грн, № 236240 від 29.07.2022 на суму 109 766,93 грн, № 242066 від 25.08.2022 на суму 68 772,01 грн; - за придбану у липні 2022 року електричну енергію на загальну суму 643 358,90 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 233152 від 14.07.2022 на суму 166 169,69 грн, № 234162 від 25.07.2022 на суму 213 996,71 грн, № 237206 від 29.07.2022 на суму 263 192,50 грн.

27. Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Товариство наполягало, що Підприємство неналежним чином виконало свої зобов`язання з повної оплати за придбану електричну енергію за Договором № 15325/07, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 7 635 084,44 грн.

28. Крім того, у зв`язку з порушенням Підприємством взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, Товариство нарахувало та заявило до стягнення 2 293 671,73 грн інфляційних втрат та 661 061,88 грн 3% річних.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

29. Виходячи з наведених обставин, розглянувши заявлений позов, Господарський суд міста Києва рішенням від 28.01.2026 задовольнив його частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача основну заборгованість у сумі 7 635 084,44 грн, 3% річних у сумі 660 845,01 грн та інфляційні втрати в сумі 2 275 468,01 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовив.

30. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності обставин неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань щодо повної оплати вартості відпущеної електроенергії у період лютий - липень 2022 року за Договором № 15325/07.

31. Водночас, враховуючи прострочення виконання Підприємством своїх грошових зобов`язань, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також є обґрунтованими, однак у перерахованому судом розмірі.

32. 10.02.2026 Господарський суд міста Києва ухвалив додаткове рішення, яким частково задовольнив відповідну заяву Позивача, стягнувши з Підприємства на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу в сумі 29 947,82 грн.

33. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 13.05.2026, якою рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 скасував в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 660 845,01 грн 3 % річних і 2 275 468,01 грн інфляційних втрат та ухвалив у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково, присудивши до стягнення Підприємства на користь Товариства 660 433,84 грн 3 % річних, 2 279 327,79 грн інфляційних втрат. В іншій частині рішення господарського суду першої інстанції щодо стягнення 7 635 084,44 грн основного боргу залишив без змін. Виклав резолютивну частину рішення місцевого суду в редакції, яка передбачає присуджені до стягнення суми у зміненому розмірі.

Також суд апеляційної інстанції скасував додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 та ухвалив нове рішення, яким заяву Товариства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції задовольнив частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 52 874,96 грн вказаних витрат.

34. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду по суті спору та в частині розрахунку основної суми боргу. В той же час, апеляційний суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат, констатувавши, що у даному випадку стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають 660 433,84 грн 3 % річних (замість 660 845,01 грн), 2 279 327,79 грн інфляційних втрат (замість 2 275 468,01 грн) і за таких обставин дійшов висновку про ухвалення нового рішення щодо цієї частини позовних вимог.

35. Поряд з цим, дійшовши висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції по суті спору у цій справі, суд апеляційної інстанції виснував також і про необхідність нового розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, що і стало наслідком скасування додаткового рішення місцевого суду та ухвалення нового.

36. 03.06.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, якою заяву Товариства про прийняття додаткової постанови щодо розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) задовольнив частково. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 52 874,96 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. В задоволенні іншої частини заяви відмовив.

Касаційна скарга

37. Не погодившись із судовими рішеннями, Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 в частині стягнення інфляційних втрат, додаткове рішення цього ж суду від 10.02.2026 повністю, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 в частині стягнення інфляційних втрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу повністю, додаткову постанову цього ж суду від 03.06.2026 повністю; (2) ухвалити нове рішення про відмову: у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат, у задоволенні заяв Позивача про ухвалення додаткового рішення у суді першої інстанції та додаткової постанови у суді апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

38. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив підстави, передбачені у пунктах 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

39. Обґрунтовуючи наявність означених підстав стверджує про те, що:

39.1. постанова суду попередньої інстанції ухвалена з порушенням частини четвертої статті 269 ГПК України та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.05.2023 у справі № 179/363/21, від 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц, від 25.03.2024 у справі № 336/6023/20, від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, від 20.06.2024 у справі № 216/5657/22, від 24.09.2025 у справі № 916/3243/24;

39.2. рішення і постанова судів попередніх інстанцій, ухвалені з неправильним застосування статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 17.10.2018 у справі № 916/1883/16;

39.3. додаткове рішення і додаткова постанова судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням статей 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порушенням статей 126, 129 ГПК України та без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

40. Доводи скарги узагальнено зводяться до такого.

40.1. Апеляційний суд погіршив становище Підприємства як заявника апеляційної скарги. Відповідач був єдиною стороною, яка подала апеляційну скаргу, тоді як Позивач рішення місцевого суду не оскаржував. Незважаючи на це, апеляційний суд збільшив суму інфляційних втрат з 2 275 468,01 грн до 2 279 327,79 грн та суму витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції з 29 947,82 грн до 52 874,96 грн. Скаржник вважає, що такими діями суд апеляційної інстанції порушив межі апеляційного перегляду за статтею 269 ГПК України та принцип non reformatio in peius - заборону повороту до гіршого.

40.2. Суди неправильно розрахували інфляційні втрати за статтею 625 ЦК України. Скаржник стверджує, що Позивач застосував неправильну методику розрахунку, що призвело до завищення інфляційних втрат, а суди належної оцінки цим запереченням не дали.

40.3. Витрати на правничу допомогу є неспівмірними. Підприємство вважає, що ця справа є типовою для спорів виробників електроенергії за "зеленим" тарифом, правова позиція та судова практика вже сформовані, а обсяг роботи адвоката не був значним. В апеляції правнича допомога фактично складалася з підготовки одного відзиву та участі у двох засіданнях, однак апеляційний суд присудив 52 874,96 грн - фактично стільки ж, скільки за значно більший обсяг роботи в першій інстанції.

Узагальнені доводи іншої сторони

41. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти її задоволення. Скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою, а посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду - нерелевантними. З висновками судів попередніх інстанцій Позивач погоджується, а тому у задоволенні скарги просить відмовити, оскаржені судові рішення - залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

42. Касаційне провадження у цій справі Верховний Суд відкрив з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, про що 29.07.2026 постановив відповідну ухвалу.

43. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

45. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача (Подольський А. А.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.

46. Статтею 129 Конституції України закріплено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

47. Відповідно до частин першої, другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

48. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність (частина третя статті 2 ГПК України).

49. Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

50. Відповідно до статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

51. Як у статті 129 Конституції України, так і в частині третій статті 2 ГПК України передбачено таку засаду судочинства (господарського судочинства), як забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

52. У цьому контексті диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц).

53. Згідно з частиною першою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

54. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 269 ГПК України).

55. Як підставно зазначає скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.

56. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20 зазначила:

"79. Межі розгляду справи апеляційним судом окреслені в частині першій статті 367 ЦПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

80. Відповідно до частини четвертої вказаної статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

81. За змістом частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

82. Отже, процесуальним законом чітко визначені як межі розгляду справи апеляційним судом, так і його повноваження щодо скасування, зміни та ухвалення нового рішення по суті спору, підставою для чого не може бути сам по собі пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Із цих же підстав не може бути і залишено без змін заочне рішення суду, оскільки апеляційний суд в силу статті 375 ЦПК України зобов`язаний перевірити додержання норм матеріального права.

83. Так само суд апеляційної інстанції не може вийти і за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника (відповідача, який подав апеляційну скаргу). Зазначене узгоджується з принципом заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще із часів римського права та існував у зв`язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги".

57. Подібні висновки містяться також в інших постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

58. При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що положення частин першої, четвертої статті 269 ГПК України щодо меж апеляційного перегляду є ідентичні за змістом положенням частин першої, четвертої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, щодо застосування яких висловилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20.

59. У справі, що розглядається, апеляційну скаргу подав лише Відповідач, тоді як Позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Водночас, здійснивши апеляційний перегляд справи та не врахувавши при цьому зазначених висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції за апеляційною скаргою Відповідача збільшив присуджені до стягнення з нього інфляційні втрати з 2 275 468,01 грн до 2 279 327,79 грн та суму витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції з 29 947,82 грн до 52 874,96 грн, чим безумовно допустив порушення принципу заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) та, відповідно, норм процесуального права (статей 2, 13, 14, 269 ГПК України).

60. У світлі наведеного, колегія суддів зауважує, що перевірка правильності розрахунку заявлених до стягнення сум дійсно є складовою перевірки законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Тому принцип заборони повороту до гіршого не звільняє суд апеляційної інстанції від обов`язку перевірити такий розрахунок, зокрема правильність визначення суми заборгованості, періодів нарахування та застосованої методики. Водночас установлення помилки у розрахунку та визначення процесуальних наслідків її виявлення є взаємопов`язаними, проте окремими питаннями.

61. Як вже зазначалося, у пункті 83 постанови від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила: "Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення". Отже, здійснення особою права на апеляційне оскарження за відсутності відповідної скарги іншої сторони не повинно призводити до погіршення її становища порівняно з результатом розгляду справи судом першої інстанції.

62. З огляду на наведене, якщо за результатами перевірки розрахунку суд апеляційної інстанції встановить, що правильно обчислена сума перевищує суму, присуджену судом першої інстанції, однак рішення оскаржене лише відповідачем, який заперечує проти стягнення, а позивач рішення в частині відмови у задоволенні вимог не оскаржив, суд має викласти результати такої перевірки в мотивувальній частині постанови та пояснити процесуальні причини, з яких вони не зумовлюють збільшення присудженої суми. За таких обставин виявлена помилка не може бути підставою для зміни резолютивної частини рішення шляхом збільшення обсягу стягнення з єдиного апелянта.

63. При цьому дотримання меж первісно заявлених позовних вимог саме собою не свідчить про дотримання меж апеляційного перегляду. Та обставина, що визначена апеляційним судом сума не перевищує заявленої у позові, не усуває необхідності враховувати, хто саме оскаржив рішення, у якій частині та якого результату перегляду вимагав.

64. Тому у даній справі, встановивши за власним розрахунком більший розмір інфляційних втрат, апеляційний суд мав навести відповідні висновки у мотивувальній частині постанови, проте не мав підстав збільшувати присуджену суму з 2 275 468,01 грн до 2 279 327,79 грн. Здійснивши таке збільшення, суд погіршив становище Відповідача за результатами розгляду його власної апеляційної скарги, що є неприпустимим.

65. Враховуючи наведене, заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України щодо недотримання судом апеляційної інстанції статей 2, 13, 14, 269 ГПК України в межах здійснення касаційного провадження у цій справі знаходить своє підтвердження, що в свою чергу є підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду в частині скасування рішення місцевого господарського суду щодо стягнення з Підприємства відповідної суми інфляційних втрат, ухвалення апеляційним судом нового рішення про стягнення з апелянта перерахованої (збільшеної) суми інфляційних втрат із залишенням у цій частині в силі рішення господарського суду першої інстанції.

66. При цьому, доводи скаржника про те, що як рішення, так і постанова судів попередніх інстанцій в частині проведених розрахунків суми інфляційних втрат, ухвалені з неправильним застосування статті 625 ЦК України та без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 17.10.2018 у справі № 916/1883/16, колегія суддів відхиляє, констатуючи, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 39 постанови від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 зазначила: "З огляду на правові висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у пункті 25 мотивувальної частини цієї постанови, про те, що якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова нараховується в залежності від математичного округлення часу прострочення у неповному місяці, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з доводами позивача за змістом пункту 12 описової частини цієї постанови та вбачає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 17.10.2018 у справі № 916/1883/16, про те, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до боржника (відповідача) відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць".

67. Отже, аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 17.10.2018 у справі № 916/1883/16 є необґрунтованими, оскільки наявна постанова Верховного Суду про відступлення від таких висновків. Інших доводів щодо вказаних постанов скаржник не наводив.

68. В свою чергу, здійснене у касаційній скарзі часткове (здебільшого блокове) цитування загальних висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17, 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21, від 07.11.2024 у справі № 925/1404/23, від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 30.01.2019 у справі № 922/175/18 обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України взагалі не являється, оскільки касаційна скарга не містить аргументів про саме неврахування судами попередніх інстанцій висновків із цих постанов.

69. Суд касаційної інстанції наголошує, що з урахуванням положень статті 290 ГПК України саме скаржник (у скарзі) зобов`язаний повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми, а Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та вважати будь-які посилання скаржника на постанови Верховного Суду підставою для відкриття провадження у справі, якщо скаржник прямо не вказав на них як на таку підставу. В іншому випадку вказане би призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальність та диспозитивність.

70. Поряд з цим, як вже зазначалося, дійшовши висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції по суті спору у цій справі, суд апеляційної інстанції виснував також і про необхідність нового розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, що стало наслідком скасування додаткового рішення місцевого суду та ухвалення нового.

71. Водночас з тексту оскарженої постанови суду апеляційної інстанції слідує, що суд не обмежився зміною пропорції розподілу витрат відповідно до результатів вирішення спору, а повторно визначив їх обґрунтований розмір, визнавши такими, що підлягають компенсації, витрати в більшому обсязі, ніж установив суд першої інстанції.

72. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що передбачений частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України обов`язок змінити розподіл судових витрат у разі зміни рішення або ухвалення нового рішення має здійснюватися з дотриманням засад диспозитивності та меж апеляційного перегляду. Саме по собі часткове скасування рішення по суті спору не надавало апеляційному суду підстав за скаргою лише Відповідача переглянути на користь Позивача висновок місцевого суду про обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу, з яким Товариство погодилося та якого не оскаржувало.

73. Отже, посилання апеляційного суду на похідний характер додаткового рішення не виправдовує збільшення суми компенсації витрат із 29 947,82 грн до 52 874,96 грн. Ухвалення апеляційним судом нового рішення з цього питання не змінює того, що за результатами розгляду скарги Відповідача його становище було погіршено.

74. При цьому, зі змісту додаткового рішення місцевого суду вбачається, що визначаючи обґрунтований розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу, суд врахував заперечення Відповідача, складність справи, обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, а також критерії співмірності та розумності витрат і дійшов висновку про наявність підстав для їх розподілу виходячи із суми 30 000 грн. Отже, обставини, на які посилається скаржник, обґрунтовуючи необхідність зменшення витрат, уже були враховані місцевим судом. Саме по собі повторне посилання на нескладність справи та типовість спірних правовідносин не спростовує правильності застосування цим судом статей 126, 129 ГПК України.

75. Як вже зазначалося, за відсутності апеляційної скарги Позивача суд апеляційної інстанції не мав підстав переглядати зазначений висновок на його користь та збільшувати обсяг компенсації за рахунок Відповідача. Тому постанову апеляційного суду в частині скасування додаткового рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про стягнення 52 874,96 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції належить скасувати.

76. Водночас усунення допущеного апеляційним судом погіршення становища Відповідача не виключає необхідності розподілити витрати відповідно до остаточного результату вирішення спору. Оскільки постанова апеляційного суду в частині зменшення трьох процентів річних сторонами не оскаржена в касаційному порядку, остаточний розмір задоволених позовних вимог становить 10 570 986,29 грн із заявлених 10 589 818,05 грн.

77. Тому, відповідно до частин четвертої, чотирнадцятої статті 129 ГПК України, виходячи з визначеного місцевим судом обґрунтованого розміру витрат у сумі 30 000 грн, із Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 29 946,65 грн. Звідси додаткове рішення місцевого суду належить змінити, зменшивши присуджену суму з 29 947,82 грн до 29 946,65 грн, а в іншій частині - залишити в силі. Така зміна стосується виключно пропорційного розподілу витрат та не є переглядом висновку про їх обґрунтований розмір.

78. Щодо ж аргументів касаційної скарги в частині додаткової постанови апеляційного господарського суду, суд касаційної інстанції зазначає таке.

79. За приписами пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

80. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

81. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

82. Згідно з частинами першою, другою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

83. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).

84. Як встановив суд апеляційної інстанції, при поданні відзиву на апеляційну скаргу Позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає 52 949, 09 грн.

85. Частина восьма статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

86. Суд апеляційної інстанції встановив, що у відзиві на апеляційну скаргу Позивач повідомляв суд про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

87. Постанова апеляційного суду у цій справі ухвалена 13.05.2026, заява про прийняття додаткової постанови подана 15.05.2026, а тому докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції були подані у строк, визначений частиною восьмою статті 129 ГПК України.

88. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 52 949,09 грн Товариство подало копії: договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ГЕР від 01.08.2024, додаткової угоди № 5 від 05.03.2026, акта про надання послуг від 14.05.2026 та опису наданих послуг (додаток до акту).

89. Частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

90. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

91. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

92. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

93. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

94. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоча і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

95. Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

96. Дослідивши подані документи, суд апеляційної інстанції встановив, що 01.08.2024 Адвокатське об`єднання "Пріоритет" (далі - Адвокатське об`єднання) і Товариством (далі - Клієнт) уклали договір про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ГЕР, за умовами пункту 1.1 якого Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво та інші, передбачені цим договором, види правової допомоги Клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору Адвокатське об`єднання на умовах і в порядку визначених даним договором зобов`язується надавати наступні види правової допомоги Клієнту: захист прав та законних інтересів Клієнта в кримінальному провадженні та у справах про адміністративні правопорушення; представництво інтересів Клієнта в судах України будь-якої інстанції та будь-якої юрисдикції, зокрема, у господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також, в інших органах під час розгляду правових спорів; надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення надання консультацій, рекомендацій та/або складання проектів процесуальних документів, клопотань, скарг, претензій та позовних заяв тощо; усне консультування Клієнта з будь-яких правових питань, які виникають в процесі господарської діяльності Клієнта; надання консультацій та рекомендацій з питань складання листів, довідок, заяв на будь-який предмет здійснення господарської діяльності Клієнта; консультації щодо правового аналізу діючого законодавства, порівняння змін до діючого законодавства, огляд та аналіз законопроектів в сфері діяльності Клієнта; консультації щодо податкового законодавства; надання консультацій та рекомендацій з питань підготовки та оформлення проектів наказів, протоколів, розпоряджень керівництва, внутрішніх нормативних документів Клієнта; консультування Клієнта щодо складання відповідних документів з кадрових питань: прийняття, переведення та звільнення працівників, формування та ведення особових справ співробітників, формування та внесення змін до штатного розпису та штатно-посадового списку, оформлення та облік надання відпусток, оформлення та видачі співробітникам необхідних документів для подання за місцем вимоги; надання консультацій та рекомендацій з питань розробки та оформлення для Клієнта будь-яких угод та правочинів, що не суперечать законодавству України та укладаються Клієнтом з іншими підприємствами, установами, організаціями, державними органами, органами місцевого самоврядування та з фізичними особами; представництво інтересів Клієнта на переговорах з контрагентами Клієнта; представництво інтересів Клієнта в будь-яких підприємствах, установах, організаціях, державних органах та органах місцевого самоврядування; отримання виписок, витягів та довідок з державного реєстру підприємств організацій України та державного реєстру речових прав на нерухоме майно; консультування Клієнта щодо отримання дозвільної документації, необхідної для здійсненням Клієнта господарської діяльності; представництво інтересів Клієнта в державних органах з питань внесення змін до установчих документів Клієнта та підготовка відповідного пакету документів; отримання виконавчих документів та представництво інтересів Клієнта в органах виконавчої служби з приводу їх виконання.

Відповідно до пункту 4.1 договору за надання правової допомоги за цим договором, Клієнт зобов`язується сплачувати Адвокатському об`єднанню гонорар, який встановлюється Адвокатським об`єднанням за домовленістю з Клієнтом із урахуванням складності справи та витраченого часу, і вказується в рахунках на оплату. Гонорар може бути і у вигляді фіксованої суми, або погодинної оплати та сплачується виключно за фактично надані послуги, відповідно до письмового рахунку Адвокатського об`єднання, направленого на адресу Клієнта, протягом двох банківських днів з моменту отримання Клієнтом рахунку.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що за результатами надання правової допомоги складається акт про надання правової допомоги, який підписується сторонами. У акті вказується обсяг наданої правової допомоги та її вартість.

97. 05.03.2026 Клієнт та Адвокатське об`єднання уклали додаткову угоду № 5, згідно з пунктом 1.1 якої Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту правничу допомогу у Північному апеляційному господарському суді в ході розгляду справи № 910/10420/25 за позовною заявою Товариства до Підприємства про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 10 589 818,05 грн за період: лютий-липень 2022 року за договором № 15325/07 від 17.07.2018, у тому числі, забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції.

98. Відповідно до пункту 3.1 додаткової угоди, сторони погодили, що вартість послуг, які надаються Клієнту Адвокатським об`єднанням під час супроводження справи № 910/10420/25 в суді апеляційної інстанції становить 52 949,09 грн, які підлягають сплаті Клієнтом на користь Адвокатського об`єднання протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції.

99. 14.05.2026 Клієнт та Адвокатське об`єднання підписали акт про надання послуг, відповідно до змісту якого, Адвокатське об`єднання надало, а Клієнт прийняв послуги згідно із вказаною вище додатковою угодою на суму 52 949,09 грн.

100. Відповідно до опису наданих послуг, Адвокатським об`єднанням було надано такі види правничої допомоги:

- підготовка та подання до Північного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСТІС відзиву на апеляційну скаргу Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/10420/25 (4 години);

- участь у судових засіданнях 15.04.2026 та 13.05.2026 в приміщенні Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/10420/25 (2 години).

101. Представництво інтересів Товариства у справі № 910/10420/25 здійснював адвокат Волощук Павло Юрійович, який діяв на підставі ордеру серії ВХ №1091846 від 13.03.2025, виданого Адвокатським об`єднанням.

102. З обставин справи вбачається, що Підприємство просило зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представництво інтересів Позивача на стадії апеляційного провадження не потребувало додаткового збору доказів та глибокого їх аналізу, а відзив на апеляційну скаргу ґрунтувався на обставинах та фактах, встановлених у суді першої інстанції. Крім того, Адвокатське об`єднання, яке уклало договір з Позивачем, уже представляло його інтереси у справах з позовними вимогами до Підприємства про стягнення заборгованості за вироблену та відпущену електричну енергію виробниками за "зеленим" тарифом, які є аналогічними по формі та змісту до даної позовної заяви. Також Відповідач зазначав про наявність сформованої судової практики щодо розгляду подібних справ, що свідчить незначну складність даної справи.

103. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

104. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

105. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам, поданим стороною із застосуванням критеріїв, визначених у статті 126 та частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України.

106. Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині (див. постанову Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

107. Як вбачається з оскарженої додаткової постанови, оцінивши подані заявником докази суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані Товариством документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідають вимогам статей 73, 75 - 79 ГПК України є належними і допустимими, а сума заявлених витрат є обґрунтованою, розумною, співмірною із складністю справи і предметом спору.

108. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи Відповідача про незначну складність цієї справи та незначний обсяг наданих адвокатом послуг, визнавши, що зазначені доводи є лише суб`єктивною думкою самого Відповідача. Суд вказав, що звернення Адвокатського об`єднання до суду з іншими позовними заявами до Товариства не відміняє обсяг наданої правничої допомоги у даній справі, адже така допомога не є однаковою у кожній справі з огляду на конкретні обставини та надані документи, що впливає на розмір цих витрат та їх розподіл судом.

109. Також суд відмітив, що саме бездіяльність Відповідача (нездійснення своєчасної оплати за придбану у Позивача електроенергії) спонукала останнього звернутися до суду, враховуючи, що Верховним Судом сформовано висновки у подібних справах щодо строку виконання зобов`язань зі 100% оплати за придбану електричну енергію за "зеленим" тарифом відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

110. Суд апеляційної інстанції окремо звернув увагу на те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

111. З урахуванням зазначеного, апеляційний суд, оцінивши перелік наданих Позивачу послуг при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, а саме подання відзиву на апеляційну скаргу та участь у судових засіданнях, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлений Позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям, встановленим статтею 126 ГПК України, а саме критеріям реальності (дійсності та необхідності) та розумності.

112. Здійснивши касаційне провадження у цій справі, Верховний Суд підстав для сумнівів у правильності означеного висновку суду попередньої інстанції не вбачає, адже констатує, що подана касаційна скарга у цій частині питань права та правозастосування у собі не містить, а в цілому (як і у частині заперечень проти присудженої господарським судом першої інстанції суми витрат) зводиться виключно до незгоди із судовим рішенням та є проханням про повторну оцінку доказів, що виходить за межі касаційного перегляду справи.

113. Колегія суддів нагадує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

114. Водночас за результатами касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови апеляційного суду в частині збільшення інфляційних втрат із залишенням у силі рішення місцевого суду в цій частині. Внаслідок цього зменшується розмір задоволених позовних вимог, пропорційно до якого апеляційний суд розподілив витрати на професійну правничу допомогу.

115. Тому відповідно до частин четвертої, чотирнадцятої статті 129 ГПК України розподіл зазначених витрат підлягає коригуванню з урахуванням остаточного результату вирішення спору. Таке коригування зумовлене зміною співвідношення задоволених і заявлених вимог та не є наслідком визнання витрат неспівмірними.

116. З огляду на результат касаційного перегляду загальний розмір задоволених позовних вимог становить 10 570 986,29 грн із заявлених 10 589 818,05 грн. Тому, підтримуючи висновок суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості витрат Позивача на професійну правничу допомогу в сумі 52 949,09 грн, колегія суддів відповідно до частин четвертої, чотирнадцятої статті 129 ГПК України змінює їх розподіл.

117. Пропорційно до остаточного розміру задоволених позовних вимог із Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 52 854,93 грн таких витрат. У зв`язку із цим додаткова постанова апеляційного суду підлягає зміні в частині розміру присудженої компенсації.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

118. Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

119. Статтею 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

120. В свою чергу, згідно з приписами статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

121. Керуючись наведеними положеннями, за результатами касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та наявність підстав для:

121.1. скасування постанови апеляційного господарського суду в частині скасування рішення місцевого суду щодо стягнення інфляційних втрат та ухвалення в цій частині нового рішення із залишенням у силі рішення місцевого суду про стягнення 2 275 468,01 грн інфляційних втрат;

121.2. скасування постанови апеляційного господарського суду в частині скасування додаткового рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про стягнення 52 874,96 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції;

121.3. зміни додаткового рішення місцевого суду шляхом зменшення присуджених витрат на професійну правничу допомогу до 29 946,65 грн із залишенням цього рішення в іншій частині в силі;

121.4. зміни додаткової постанови апеляційного суду шляхом зменшення присуджених витрат на професійну правничу допомогу до 52 854,93 грн;

121.5. зміни основної постанови апеляційного суду в частині розподілу судового збору.

В іншій частині основну та додаткову постанови апеляційного господарського суду належить залишити без змін.

Судові витрати

122. З огляду на результат касаційного перегляду справи відповідно до пункту 2 частини першої та частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України підлягає зміні розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

123. Остаточний розмір задоволених позовних вимог становить 10 570 986,29 грн, тому розмір судового збору за подання позову, що підлягає відшкодуванню Позивачу за рахунок Відповідача, становить 126 851,84 грн.

124. За остаточним результатом перегляду рішення суду першої інстанції розмір присуджених до стягнення сум зменшено на 411,17 грн трьох процентів річних. Відтак пропорційна частина судового збору за подання апеляційної скарги, що підлягає відшкодуванню Відповідачу за рахунок Позивача, становить 7,40 грн.

125. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги в частині збільшення судом апеляційної інстанції інфляційних втрат на 3 859,78 грн з Позивача на користь Відповідача підлягає стягненню 92,63 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 910/10420/25 скасувати в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 щодо стягнення інфляційних втрат та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення 2 279 327,79 грн інфляційних втрат.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/10420/25 у частині стягнення 2 275 468,01 грн інфляційних втрат залишити в силі.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 910/10420/25 скасувати в частині скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 та ухвалення нового рішення про стягнення з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс" 52 874,96 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/10420/25 змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс", із 29 947,82 грн до 29 946,65 грн.

В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 у справі № 910/10420/25 залишити в силі.

4. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 910/10420/25 у частині розподілу судового збору змінити:

у пункті 4 резолютивної частини постанови зменшити розмір судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, стягнутого з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс", зі 126 898,15 грн до 126 851,84 грн;

у пункті 5 резолютивної частини постанови зменшити розмір судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс" на користь Акціонерного товариства "Гарантований покупець", із 62,08 грн до 7,40 грн.

В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у справі № 910/10420/25 залишити без змін.

5. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі № 910/10420/25 змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, стягнутих з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс", із 52 874,96 грн до 52 854,93 грн.

В іншій частині додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі № 910/10420/25 залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергоресурс" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 1, код ЄДРПОУ 37413997) на користь Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) 92,63 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.