Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №490/1637/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1637/26

н\п 2/490/3381/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь в межах вартості прийнятого у спадщину майна: заборгованість за кредитним договором № 16-08 від 29 серпня 2008 року в розмірі 85317,27 грн. також судові витрати в розмірі 551,58 грн., який підтверджений рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2009 року у справі № 2-7-6855/09, яке набрало законної сили, позов задоволено, стягнуто в соліданому порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» заборгованості за кредитним договором № 16-08 від 29 серпня 2008 року в розмірі 85317,27 грн також судові витрати в розмірі 551,58 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 29 серпня 2008 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 16-08, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 84 235,00 грн. строком до 28 серпня 2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21 % річних. Крім того, цього ж дня між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 16-08, відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати всім своїм майном за виконання ОСОБА_3 всіх його зобов`язань перед кредитором, що виникають з умов кредитного договору № 16-08 від 29 серпня 2008 року.

У зв`язку із неналежним виконання боржниками своїх зобов`язань, публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (правонаступник Акціонерного банку «Брокбізнесбанк») звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2009 року у справі № 2-7-6855/09, яке набрало законної сили, позов задоволено, стягнуто в соліданому порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства « Брокбізнесбанк» заборгованості за кредитним договором № 16-08 від 29 серпня 2008 року в розмірі 85317,27 грн. також судові витрати в розмірі 551,58 грн. На виконання зазначеного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва 09 вересня 2014 року видано виконавчі листи № 2-7-6855/09, на підставі яких відкрито виконавчі провадження.

07 лютого 2018 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівліпродажу) прав вимоги № 227, посвідчений державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Мазур О.Ю.

Таким чином відповідно до умов договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 227 від 07 лютого 2018 року ОСОБА_1 , як новий кредитор, набув права вимоги до позичальників, в тому числі, й до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 червня 2018 року замінено первісного стягувача Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» на ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-7-6855/09 виданого Центральним районним судом міста Миколаєва 09.09.2014 року.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2019 року поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з приводу примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-7-6855/09 та видано дубліката виконавчого листа по справі №2-7-6855/09 від 09.09.2014 року, за № 490/6620/19.

30.05.2019 року постановою Миколаївського апеляційного суду справа № 490/3831/18 було відмовлено відповідачу ОСОБА_2 в знятті арешту з майна ОСОБА_3 , а також Апеляційним судом також були досліджені матеріали цивільної справи № 2-7-6853/09 за позовом Акціонерного Банку «Брокбізнесбанк» до з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 16-08 від 29 серпня 2008 року, з якої вбачається, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.07.2009 року позов було задоволено та з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку було стягнуто 85317,27 грн. заборгованості за кредитним договором.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08.12.2025 року по справі 22-ц/812/2203/25, Провадження №22-ц/812/2203/25 Апеляційну ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2019 року в частині видачі ОСОБА_1 дублікату виконавчого листа щодо ОСОБА_3 та поновлення строку на його пред`явлення до виконання скасовано.

23.06.2020 року до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області було направлено претензію. Листом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори від 01.07.2020 року за вих. № 738/02-14 було повідомлено про прийняття та доведення претензії до відома спадкоємців по спадковій справі. Листом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори від 21.05.2025 № 468/01-16 було повідомлено про відмову у наданні інформації.

Витягом № 5005204986440 від 13.05.2025 року з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно – квартира АДРЕСА_2 , що належала колишньому боржникові перейшла у спадщину до ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 2-168, виданий: 07.11.2024, видавник: Перша миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20260301-0011264895 від 01.03.2026 року сформованої за допомогою системи Державного майна України Оціночна вартість об`єкта оцінки становить - 721968.81 грн.( набутого майна у спадщину).

Таким чином, відповідач - ОСОБА_2 є спадкоємцем померлого відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: серія та номер: 2-168, виданий: 07.11.2024, видавник: Перша миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області. Інформації про інших спадкоємців позивачу не відомо.

З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь в межах вартості прийнятого у спадщину майна: заборгованість за кредитним договором № 16-08 від 29 серпня 2008 року в розмірі 85317,27 грн. також судові витрати в розмірі 551,58 грн., який підтверджений рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2009 року у справі № 2-7-6855/09, яке набрало законної сили, позов задоволено, стягнуто в соліданому порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства « Брокбізнесбанк» заборгованості за кредитним договором № 16-08 від 29 серпня 2008 року в розмірі 85317,27 грн. а також судові витрати в розмірі 551,58 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 року головуючим по справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою від 06 березня 2026 року було відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця.

Постановою Миколаївського апеляційного суду м.Миколаєва від 14 квітня 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2026 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.05.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

04.05.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою судді від 06.05.2026 року позовну заяву було залишено без руху.

12.05.2026 року позивачем було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 15.05.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, вищезазначеною ухвалою витребувано у Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області належним чином засвідчену копію спадкової справи №138/2017.

08.06.2026 року від відповідачки по справі ОСОБА_2 , надійшов відзив на позовну заяву. Згідно відзиву відповідачка просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з їх безпідставністю, з огляду на наступне.

Відповідачка стверджує, що позивач фактично намагається отримати друге рішення суду щодо стягнення тотожного боргу, не дотримуючись процесуального порядку передбаченого на виконання рішення Центрального районного суду м.Миколаєва по справі №2-7-6855/09.

Крім того, відповідачка зазначає, що позивачем вказаний позов пред`явлено із пропуском строків позовної давності, так, позивач вказує, що 07.02.2018 року він набув права вимоги за вказаним боргом. Проте, не зважаючи на те, що ОСОБА_3 померла у 2016 році, а спадкову справу заведено у 2017 році, позивач звернувся із позовом щодо стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця майже через 10 років, лише 01.03.2026 року, тобто із явним пропуском строків позовної давності.

За такого, відповідачка вважає, що є всі підстави для відмови у позові через сплив строків позовної давності та на підставі вищенаведеного просить суд застосувати строки позовної давності у цивільній справі №490/1637/26.

Відповідачка наголошує, що позивачем крім іншого, подано в якості доказів по справі документи, які не завірені в установлено ЦПК України порядку, позивачем не надано жодного належного, допустимого доказу по справі, що спростовує встановлені доводи й вимоги позивача.

17.08.2026 року до суду надійшла відповідь Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області на виконання ухвали суду від 15.05.2026 року, в якій нотаріальна контора повідомляє суд, про те, що спадкова справа №138/2017 заведена щодо спадщини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 передана на зберігання до Державного нотаріального архіву Миколаївської області.

Ухвалою судді від 18.08.2026 року витребувано у Державного нотаріального архіву Миколаївської області належним чином засвідчену копію спадкової справи №138/2017, заведеної щодо спадщини ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.09.2026 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь від Державного нотаріального архіву Миколаївської області, згідно якої, суд повідомлено про неможливість надання копії спадкової справи №138/2017, заведеної Першою миколаївською нотаріальною конторою Миколаївської області до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в Державному нотаріальному архіві Миколаївської області зберігаються документи Першої миколаївської нотаріальної контори Миколаївської області до 2013 року включно і вищевказана справа на зберігання до Державного нотаріального архіву Миколаївської області не передавалась.

Ухвалою судді від 07.09.2026 року витребувано з Центрального районного суду міста Миколаєва цивільну справу №2-7-6855/09.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору №0029-Н, купівлі-продажу нерухомого майна, ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 29.08.2008 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №16-08, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 84 235,00 грн. строком до 28 серпня 2015 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21 % річних.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2009 року у справі № 2-7-6855/09, яке набрало законної сили, позов задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» заборгованості за кредитним договором №16-08 від 29 серпня 2008 року в розмірі 85317,27 грн. також судові витрати в розмірі 551,58 грн.

На виконання зазначеного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва 09 вересня 2014 року видано виконавчі листи № 2-7-6855/09, на підставі яких відкрито виконавчі провадження.

Відповідно до інформації про виконавче провадження № 43768229 від 30.05.2019 року, вказане виконавче провадження, яке було відкрито на підставі виконавчого листа від 21.09.2009 року №2-7-6855/2009, стосовно боржника ОСОБА_3 , було завершено на підставі: за адресою АДРЕСА_3 , боржник не виявлений. Згідно відповіді з ДПІ інформація про номери рахунків, відкриті у банках та інших фінансових установах України та інформація щодо сум доходу боржника, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО – відсутня. З адресою, вказаною у довідці ОАДБ та виконавчому документів, боржник фактично відсутній. Згідно результатів по АІС «Автомобіль» транспортні засоби за боржником не зареєстровані. В результаті вжитих державним виконавцем заходів майно на яке можливо звернути стягнення не виявлене.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 червня 2018 року замінено первісного стягувача ПАТ «Брокбізнесбанк» на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-7-6855/09, виданого Центральним районним судом міста Миколаєва 09.09.2014 року.

ОСОБА_1 до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області було направлено претензію кредитора, що підтверджується копією вказаної претензії, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до листа про надання інформації Першої миколаївської державної нотаріальної контори від 01.07.2020 року №738/02-14, ОСОБА_1 повідомлено, що претензія кредитора від 23.06.2020 року, б/н, з вимогами до спадкоємців ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримано, зареєстровано у журналі обліку вхідної кореспонденції від 26.06.2020 року за №670/02-14 та приєднано до спадкової справи. Додатково повідомлено, що у разі звернення до нотаріальної контори спадкоємців боржника ОСОБА_3 , їм буде повідмолено про претензію кредитора. У разі видачі свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом, ОСОБА_1 буде про це повідомлено.

Відповідно до копії рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.07.2022 року по справі №490/1576/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центральний ВДВС м.Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області, про зняття арешту, позовні вимоги задоволені повністю. Зніто арешт з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстратор Миколаївська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, реєстраційний номер запису про обтяження – 10479785 від 12.11.2010 року. Знято арешт з майна, що належало ОСОБА_3 , накладеного на підставі постанови №43768229 від 17.09.2014 року, реєстратор Рябець Є.О., Миколаївське міське управління юстиції, Миколаївської області, номер запису про обтяження – 7051989 від 19.09.2014 року.

Витягом № 5005204986440 від 13.05.2025 року з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно – квартира АДРЕСА_2 , перейшла у спадщину до ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 2-168, виданий: 07.11.2024, видавник: Перша миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області.

Листом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори від 21.05.2025 року №468/01-16 ОСОБА_1 було повідомлено про відмову у наданні інформації стосовно осіб спадкоємця. Також зазначено, що повідомлення нотаріусом кредиторів спадкодавця щодо видачі свідоцтва про право на спадщину не входить до обов`язків нотаріуса.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20260301-0011264895 від 01.03.2026 року, яка була видана замовнику – ОСОБА_1 , вартість об`єкта оцінки, а саме житлової нерухомості, квартири в малоповерховій житловій будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , становить – 721968,81 грн.

Судом досліджено матеріали цивільної справи №2-7-6855/09 та виготовлено копію спадкової справи №138/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка долучена до матеріалів справи №490/1637/26.

З копії спадкової справи №138/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вбачається що 13.03.2017 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до Першої миколаївської нотаріальної контори за для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її матері – ОСОБА_3 .

Із матеріалів вищезазначеної спадкової справи вбачається, що в ній міститься претензія кредитора ОСОБА_1 , зареєстрована 26.06.2020 року та інформація адресована ОСОБА_2 , про наявність вказаної претензії кредитора, яка приєднана до спадкової справи.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, яке міститься в матеріалах спадкової справи, ОСОБА_2 отримала спадщину, яка складається з квартири АДРЕСА_2 .

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається (ст. 525 ЦК України).

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Відповідно до частини 1 статті 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1219 Цивільного кодексу України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Таким чином, разом із можливим цінним майном спадкоємці також успадковують і зобов`язання, які випливають із цивільно-правових угод.

Відповідно до частини 1 статті 1222 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем в день відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, відповідачка прийняла спадщину в розумінні ст. 1268 ЦК України, до складу якої в тому числі входять грошові зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 1269 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1269 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення заборгованості включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Такий підхід відповідає правовій позиції, яка сформульована Великою палатою Верховного Суду у постанові від 17квітня 2018 року (справа за №522/407/15-ц).

Відповідно до частин 1-3 статті 1281 Цивільного кодексу України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

У відповідності до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. В свою чергу, недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі №6-33цс15.

Верховний Суд у Постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 755/7730/16-ц (№ 61-2935св18) вказав обставини, які підлягають встановленню при вирішені спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.

Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.

Відповідно до усталеної судової практики судами традиційно визнавались за кредиторами спадкодавця права на вимогу до спадкоємців щодо виконання зобов`язань попереднього боржника, спадкодавця.

Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв`язку з іншими нормами ЦК України Верховний Суд не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим.

Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі.

Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.

Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

Застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов`язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину.

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

Саме таке розуміння особливостей захисту прав кредиторів у спадкових відносинах відповідає основній меті цивільного права, якою є забезпечення стабільності цивільного обороту.

Зважаючи на наведене, кредитор вправі вимагати з відповідачки стягнення суми заборгованості за кредитними договорами, оскільки обов`язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця полягає у поверненні сум за кредитом та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них.

При цьому вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця.

Такі правові висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц (провадження № 61-5552свп18).

Таким, чином, відповідачка, як єдиний спадкоємець після померлої ОСОБА_3 , зобов`язана задовольнити вимогу кредитора по сплаті боргу, встановленого Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2009 року у справі № 2-7-6855/09, в обсязі отриманої спадщини.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду щодо обов`язку спадкоємця доводити обсяг та вартість спадкового майна, викладену у постанові від 18.09.2019 року по справі 640/6274/16-ц. Так Верховний Суд зазначив наступне: «Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.»

Посилання відповідачки щодо невідповідності обраного способу захисту, в рамках виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №2-7-6855/09 за тотожними майновими інтересами є безпідставними.

Постановою Миколаївського апеляційного суду м. Миколаєва від 14.04.2026 року (повний текст рішення 20.04.2026 року) по справі №490/1637/26 (н/п №22-ц/812/924/26) встановлено, що суб`єктний склад позову ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості не можна вважати тотожним суб`єктному складу позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Різними є також і підстави позову. У справі за позовом ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підставою позову є заборгованість позичальника та поручителя перед позикодавцем, а у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення незадоволених вимог спадкодавця підставою позову є набуття позивачем права вимоги до відповідачки, яке виникло внаслідок заміни на стадії виконання судового рішення первісного стягувача ПАТ «Брокбізнесбанк» на ОСОБА_1 .

Крім того, постановою Миколаївського апеляційного суду від 08.12.2025 року скасовано ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.08.2025 року, якою було замінено сторону виконавчого провадження №67551359, боржника ОСОБА_3 на її спадкоємця ОСОБА_2 , щодо виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2009 року у справі № 2-7-6855/09, та відмовлено у видачі його дублікату виконавчого листа та у поновленні строку його пред`явлення до виконання.

Отже, у даних справах не збігаються ні склад учасників цивільного процесу, ні матеріально-правові вимоги та обставини, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Також, відповідачка безпідставно посилається на пропуск позивачем строку пред`явлення вимоги до спадкоємця.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 березня 2021 року у справі № 450/2021/15-ц (провадження № 61-18902св19), зазначено, що кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6-ти місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги. Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги. Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкову справу після її смерті заведено 13.03.2017 року. 07.02.2018 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав вимоги. Таким чином відповідно до умов договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 227 від 07 лютого 2018 року ОСОБА_1 , як новий кредитор, набув права вимоги до позичальників, в тому числі, й до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 червня 2018 року замінено первісного стягувача Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» на ОСОБА_1 . Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2019 року поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з приводу примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-7-6855/09 та видано дублікат виконавчого листа по справі №2-7-6855/09 від 09.09.2014 року, за № 490/6620/19. 23.06.2020 року до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області позивачем було направлено претензію кредитора. Листом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори від 01.07.2020 року за вих. № 738/02-14 було повідомлено про прийняття та доведення претензії до відома спадкоємців по спадковій справі.

Вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця. У цьому випадку позивач скористався своїм правом подати вимогу через нотаріуса. Позивачу не було відмовлено у прийнятті вимоги кредитора і не було рекомендовано звернутись із такою вимогою за місцезнаходженням спадкової справи.

Пунктом 3.11. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заява про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів. Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців, кредиторів) також реєструються у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку. На всіх заявах зазначаються дата і час їх надходження та номер спадкової справи.

Відповідно до пункту 11.1 розділу ХІ «Особливості формування спадкових справ» Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Мінюсту України 22 грудня 2010року № 3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за №1318/18613 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), претензії кредиторів, а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за яким були вжиті ці заходи, реєструються в книзі обліку і реєстрації спадкових справ і формуються у спадкові справи.

Отже, позивач вчасно направив претензію до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, у межах шестимісячного строку пред`явлення вимог до спадкоємців, що відповідає обставинам справи та частині другій статті 1281 ЦК України.

Оскільки вимога позивача міститься у заведеній нотаріусом спадковій справі та нотаріусом доведена до спадкоємця, то позивачем не пропущено строк на пред`явлення вимоги до спадкоємців.

Аналогічний висновок про застосування норм права викладений Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц.

Отже, на відміну від пред`явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію нотаріусу, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву (претензію) незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.08.2025 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме: боржника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні ВП67551359 щодо виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2009 року у справі № 2-7-6855/09 (дублікат виконавчого листа №490/6620/19) на її спадкоємця ОСОБА_2 в межах вартості успадкованого майна згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2024 року за реєстровим № 2-168. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08.12.2025 року по справі 22-ц/812/2203/25, Провадження №22-ц/812/2203/25 Апеляційну ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2019 року в частині видачі ОСОБА_1 дублікату виконавчого листа щодо ОСОБА_3 та поновлення строку на його пред`явлення до виконання скасовано.

Листом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори від 21.05.2025 № 468/01-16 позивачу було повідомлено про відмову у наданні інформації стосовно видачі свідоцтва про прав на спадщину. Таким чином, позивач лише в 2025 році з витягу № 5005204986440 від 13.05.2025 року з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дізнався, що квартира АДРЕСА_2 , що належала колишньому боржникові перейшла у спадщину до ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 2-168, виданий: 07.11.2024.

Суд враховує, що ані нотаріус ані спадкоємці, не зважаючи на наявну в матеріалах спадкової справи претензію кредитора, не сповістили кредитора про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ст.15, ч.2 ст.16, ч.1 ст.20 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, відповідно до п.5 ч.3 ст.2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема диспозитивність. Яка відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Із змісту ч. 2 ст.5 ЦПК України вбачається, що суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону лише у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду.

Відповідно до положень ч.2 ст. 5 ЦПК України «Способи захисту, які застосовуються судом»: у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд вважає, що спосіб захисту права, що обрав позивач передбачений вищенаведеними нормами закону є ефективним засобом захисту, і є таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення, наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання по поверненню боргу включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України, відповідно до положень якої спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідачка не надала суду жодного доказу належного, допустимого та достовірного у відповідності до ст.ст. 77-79 ЦПК України щодо заперечень проти позову, нею не спростовані ті обставини, що позивач у відповідності до ст. 1282 ЦК України належним чином підтвердив наявність боргу та не порушив процедуру пред`явлення вимоги як кредитора.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені обставини, враховуючи, що відповідачка прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , а отже є таким, що має відповідати за зобов`язаннями спадкодавця, приймаючи до уваги об`єм спадкової маси та суму, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також відрізних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають також стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 274, 354 ЦПК України, статтями 526, 1054, 1055, 1216, 1218, 1268, 1270, 1281, 1282 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОНКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в межах вартості майна, прийнятого у спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за кредитним договором № 16-08 від 29 серпня 2008 року у розмірі 85868 (вісімдесят п`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 85 копійок, з яких: 85317,27 гривень – заборгованість за кредитним договором № 16-08 від 29 серпня 2008 року, 551,58 гривень – судові витрати за рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 липня 2009 року у справі № 2-7-6855/09.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін