Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №945/1897/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1897/26

Провадження № 2/945/1929/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Павленко І.В., за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника адвоката Ільїна Олександра Валерійовича, через систему «Електронний суд», звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстровано 27 листопада 1993 року Виконавчим комітетом Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про що в книзі реєстрації актів про шлюб складено відповідний актовий запис № 17. У період перебування у шлюбі у сторін народилися діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На теперішній час діти є повнолітніми, досягли вісімнадцятирічного віку, мають повну цивільну дієздатність та є самостійними у реалізації своїх прав і виконанні обов`язків. Зазначає, що спільне життя подружжя не склалося, внаслідок чого сім`я сторін фактично припинила своє існування, а шлюбні відносини втратили свій правовий та соціальний зміст. Основними причинами остаточного розпаду родини є глибока й системна втрата взаєморозуміння, поваги та взаємопідтримки, а також кардинальне розходження поглядів на сімейні цінності, взаємні обов`язки та подальше сумісне життя. Впродовж 3 років сторони проживають окремо, у різних державах, не підтримують жодних шлюбних, особистих та сімейних відносин, не ведуть спільного господарства, мають повністю роздільні бюджети, не мають спільного майна чи взаємних фінансових зобов`язань. Жодна із сторін не виявляє наміру та волевиявлення та відновлення спільного проживання як подружжя. Будь-який зв`язок та комунікація між позивачем та відповідачем на теперішній час повністю відсутні, а тому подальше подружнє життя є неможливим, а збереження шлюбу суперечить їх інтересам, у зв`язку з чим позивач і звертається до суду через свого представника з вказаним позовом і наполягає на розірванні шлюбу.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились; 28 вересня 2026 року адвокат Ільїн Олександр Валерійович, через систему «Електронний суд», подав клопотання про розгляд цієї справи за його відсутності та відсутності позивача, зазначивши, що позовні вимоги повністю підтримують, проти ухвалення заочного рішення не заперечують (а. с. 32-33).

Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання (у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України), у судове засідання не з`явилась, відзив на позовну заяву не подавала; копія ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі та судові повістки про виклики до суду направлялись відповідачу за її зареєстрованим місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, не вручені з причин “одержував відсутній за вказаною адресою”. Також відповідач повідомлялась про слухання справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.05.2023 року справі № 755/17944/18 провадження № 61-185св23.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22), що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Отже, листи, що повернулися з відміткою в довідці поштового відділення про причину повернення: «за відсутністю адресата за вказаною адресою» - є належно врученими.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувають у шлюбі, що зареєстрований Виконавчим комітетом Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про що 27 листопада 1993 року складено відповідний актовий запис № 17 (а. с. 8).

Наразі сторони спільне домашнє господарство не ведуть, проживають окремо, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечать їх інтересам, підтримувати сімейні відносини позивач наміру немає.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Крім того, частиною 1 статті 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до приписів ст. 37 СК України, шлюб є правозгідним.

Згідно із ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

У ст. 110 СК України закріплено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно із ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що подружні відносини сторони припинили, і відновлювати їх позивач наміру немає, наполягає на розлученні. Відповідач заперечень на позов не подавала.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, однак позивач в позовній заяві висловив бажання, щоб судові витрати залишились за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 37, 55, 56, 104, 105, 110-113 Сімейного кодексу України, статтями 206, 211, 223, 247, 265, 268, 272, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований Виконавчим комітетом Нечаянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про що 27 листопада 1993 року складено відповідний актовий запис № 17- розірвати.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення - 29 вересня 2026 року.

Суддя І.В. Павленко