Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №489/6198/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/6198/26

Номер провадження 2/489/3341/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів

встановив

В липні 2026 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 01 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір тимчасової короткострокової оренди квартири за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 орендував вище вказану квартиру до 01.02.2025 року. 29 січня 2026 року позивач звернувся до відповідачки із заявою, в якій просив повернути йому заставну суму в розмірі 6000грн., за вирахуванням сум комунальних платежів, а загалом вказував на повернення 3949грн. Проте, ОСОБА_2 грошові кошти позивачу не повернула. Окрім того, ОСОБА_1 намагався в досудовому порядку вирішити питання повернення відповідачкою грошових коштів в розмірі 3949грн. в добровільному порядку, зокрема через соціальну мережу Вайбер, проте відповідачка заблокувала таке спілкування та перестала відповідати на телефонні дзвінки.

З цих підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 3949 гривень та судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомлено, відзиву не подано.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

21.04.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір тимчасової короткострокової оренди квартири, предметом якого стала квартира АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 3.5. вказаного договору крім орендної плати, орендар сплачує заставну суму в розмірі 6000 грн., яка не являється платою за останній місяць. У разі дострокового розірвання договору з вини орендаря, зазначена сума не повертається орендарю. Строк дії договору встановлюється з дня оплати за перший місяць до 01.10.2024.

29.01.2026 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив повернути йому заборгованість у розмірі 3949 грн., оскільки сплачував орендну плату за 2 місяці наперед і сплачував орендну плату за кожен наступний місяць, включаючи останній. Вказана заборгованість у розмірі 3949 грн. вирахувана від заставної суми за мінусом вартості спожитих комунальних послуг за місцем оренди квартири.

Представником позивача надано суду копії квитанцій про сплату орендної плати за квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

При укладенні договору оренди квартири сторони обумовили сплату заставної суми у розмірі 6000 грн.

Застава — це певна сума, яку орендар передає власнику квартири на період дії договору оренди. Вона має гарантувати виконання орендарем своїх зобов`язань, зокрема своєчасну оплату житла та збереження майна в належному стані.

На практиці використовують два основні види застави. Гарантійна застава, або оплата за останній місяць. Страховий депозит. Його розмір визначають окремо, і він може бути більшим за місячну орендну плату. Ці гроші призначені для компенсації можливих пошкоджень у квартирі — наприклад, зламаних меблів, пошкоджених стін, сантехніки чи іншого майна. Внесений депозит може бути повністю або частково утриманий, якщо орендар порушив умови домовленості. До таких ситуацій належать: несплата за останній місяць оренди; борги за комунальні послуги; пошкодження майна, виявлене та зафіксоване під час виселення; відмова орендаря від ремонту обладнання, пошкодженого з його вини; порушення умов договору, зокрема виїзд із квартири без завчасного попередження власника.

Якщо підстав для утримання коштів немає, після завершення оренди застава має бути повернута орендарю відповідно до погоджених умов.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Тлумачення цих норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.08.2021, справа №185/446/18 та від 11.01.2023, справа №548/741/21.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Правова позиція подібного змісту викладена в постанові ВП ВС від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17.

Судом встановлено, що заставна сума у розмірі 6000 грн., яка була сплачена позивачем відповідачу при укладенні договору оренди нерухомого майна на даний час не була повернута ОСОБА_1 . Обставин, викладених в п.3.5 Договору оренди від 21.04.2024 (дострокового розірвання договору з вини орендаря) судом не встановлено. Вказаний договір оренди нерухомого майна діяв до 01.10.2024. Надані суду позивачем квитанції свідчать про належне виконання обов`язків за вказаним договором позивачем.

Суд також враховує, що з заставної суми (6000 грн) позивачем вирахувано грошові кошти в рахунок спожитих ним комунальних послуг за проживання в орендованій квартирі, що в кінцевому результаті становить неповернуту суму грошових коштів у розмірі 3949 грн.

Іншого на час розгляду справи судом не встановлено. Відповідач в судове засідання не з`явився, не надав суду жодних пояснень стосовно набуття нею від позивача грошових коштів та подальше їх збереження у себе.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, оцінивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості і достовірності, на підставі свого внутрішнього переконання, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн. (з урахуванням коефіцієнту 0,8), який сплачений позивачем при поданні позовної заяви.

Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з надісланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в сумі 48,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 89, 259, 263-265 ЦПК України суд

вирішив

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3949 грн. (три тисячі дев`ятсот сорок дев`ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок) та витрати, пов`язані з надісланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в сумі 48,00 грн. (сорок вісім гривень нуль копійок).

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н., РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28.09.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя В. В. Кокорєв