Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №489/682/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/682/26

Номер провадження 2/489/1162/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участю секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі-відповідач) про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини

встановив

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 07 червня 2013 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 та відповідачем у даній справі – ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька – ОСОБА_4 . Так, з 2014 року сторони фактично припинили шлюбні відносини. Спільне господарство не ведуть, мешкають окремо. Відповідач з 2014 року не проживає разом із сім`єю, не здійснює постійної та системної участі у вихованні, утриманні та забезпеченні дитини, матеріальної допомоги не надає, зв`язок з дитиною не підтримує. Шлюбні відносини між сторонами давно припинено, сторони разом не мешкають, поновлення стосунків є неможливим, подальше спільне життя та збереження шлюбу є також неможливим та буде суперечити інтересам позивача.

Окрім того, з часу припинення шлюбних відносин батько фактично не здійснює утримання дитини. Так, на утримання дитини необхідні певні витрати, а саме харчування, одяг, взуття, розвиток, іграшки, книги. На батьків покладається спільний обов`язок утримувати дитину. При цьому позивач зауважує, що відповідач має фінансову можливість сплачувати аліменти на утримання доньки у заявленому нею розмірі, оскільки є таким, що працевлаштований.

З цих підстав просив суд шлюб, укладений між позивачем, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 07 червня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції за актовим записом № 267 - розірвати; залишити позивачу ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 прізвище – ОСОБА_6 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити проживати разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дати подання позову.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, просив розглядати справу без їх участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, заяв та клопотань від нього до суду не надходило, відзив до суду не подано.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Позивач звернувся до суду для вирішення спору у правовідносинах щодо розірвання шлюбу, укладеного з відповідачем. Вказані правовідносини регулюються ст.ст. 110-114 Сімейного кодексу України (далі СК України) за змістом яких позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя та шлюб може бути розірвано, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, наявність інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 07 червня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , актовий запис № 267.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З`ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про недоцільність застосування заходів, передбачених ст. 111 СК України, щодо примирення подружжя.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, так як судом встановлено, що шлюбні стосунки фактично припинені подружжям, а їх поновлення та примирення сторін неможливе та подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача.

Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивач під час реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право залишити його після розірвання шлюбу.

Післяшлюбне прізвище позивача залишити як « ОСОБА_6 ».

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини.

Позивач звернувся до суду для вирішення спору у правовідносинах щодо участі того з батьків, що проживає окремо від дитини в її утриманні шляхом стягнення аліментів. Вказані правовідносини регулюються ст.ст. 180-182 Сімейного кодексу України (далі СК України) за змістом яких батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, у випадку не досягнення домовленості щодо участі в утриманні дитини, рішенням суду з того з батьків, який проживає окремо може бути стягнуто кошти на утримання дитини (аліменти) в частці від доходу і (або) у твердій грошовій сумі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, домовленості позивача з відповідачем про сплату аліментів не досягнуто.

Декларація з прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплює, що дитина повинна мати можливість користуватися благами соціального забезпечення, повинна бути забезпечена належним харчуванням, житлом, розвагами та медичним обслуговуванням. Найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути головним принципом, і відповідальність за це лежить перш за все на батьках дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Держава вживає всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками.

Відповідно до ч.1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст.182СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В ч. 1 ст. 191 СК України зазначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд зазначає, що аліменти стягуються в обсягах, достатніх для утримання дитини, тобто на покриття витрат на придбання одягу, їжі, на навчання та лікування тощо.

Крім того, при розгляді даної справи суд також виходить із положень статті 27 Конвенції "Про права дитини", яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, де передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції батько(ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік"прожитковий мінімум у 2026 році для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2026 року становить 3512 гривень.

Враховуючи те, що відповідач зобов`язаний утримувати дитину і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації її життя нарівні з позивачем та інші передбачені законом обставини, суд дійшов висновку про те, що позов в цій частині підлягає задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання дитини, в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову, а саме з 30.01.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Щодо позовної вимоги про залишення неповнолітньої дитини проживати разом із матір`ю, суд виходить із такого.

Згідно вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

В силу ст. 161 СК України, якщо батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.

За загальним правилом, за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Це підтверджується правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2020 року у справі №200/952/18, номер судового провадження 61-14859ск19.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2129,92 грн., витрати на оплату якого понесені позивачем при зверненні до суду з позовною вимогою про розірвання шлюбу. Крім того, у зв`язку зі зверненням позивача до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі в розмірі 1064,96 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги задовольни.

Розірвати шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 07 червня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 267.

Залишити позивачу ОСОБА_5 прізвище « ОСОБА_6 ».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 30.01.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Залишити проживати дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2129,92 грн. (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривен дев`яносто дві копійки) .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок) .

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - не відомо, адреса: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.09.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя В. В. Кокорєв