Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №488/2173/26 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2173/26

Провадження № 2-о/488/76/26 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.07.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва

у складі головуючого - судді Щеглової Я.В.,

за участю секретарем судового засідання - Скочко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

01.05.2026 до Корабельного районного суду м. Миколаєва, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява ОСОБА_1 , подана її представником - адвокатом Кострикіним Олексієм Івановичем, у якій заявниця просить встановити факт належності ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на житло від 29 квітня 2002 року (зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» Миколаївської міської ради 30.05.2022р. за реєстровим № 20862) на квартиру АДРЕСА_1 , в якому співвласником майна зазначена ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви зазначає, що її батьком ОСОБА_3 та членами його сім`ї, ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_5 (мати), ОСОБА_2 (донька) та ОСОБА_2 (син), було приватизовано на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартиру АДРЕСА_1 , по 1/5 частці за кожним, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 29.04.2002, виданого товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК - Н», на підставі ордеру на житлове приміщення № 44 серії 003687 від 11.01.2002р.

При видачі свідоцтва про право власності на житло на квартиру в ньому була допущена помилка, а саме в свідоцтві про право спільної часткової власності на житло ім`я заявниці вказано, як « ОСОБА_6 », що не збігається із записом імені в паспорті громадянки України, де її ім`я зазначене, як « ОСОБА_7 ». Причиною неправильного написання ім`я « ОСОБА_7 » у одну літеру, виникла у зв`язку із неправильним переведенням її імені з російської на українську мови. Внаслідок такої помилки, в заявниці на даний час, виникла певна невідповідність між документом, що посвідчує її особу та правовстановлюючим документом, який був виданий на її ім`я. У зв`язку із чим виникає необхідність встановити факт належності ОСОБА_8 правовстановлюючого документу, а саме свідоцтва про право власності на житло.

На даний час, орган який видав правовстановлюючий документ не має повноважень вносити зміни до документів 2002 року.

За таких обставин заявниця була змушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту належності їй правовстановлюючого документу, а саме свідоцтва про право власності на житло, адже допущена помилка перешкоджає їй вільно розпоряджатися своєю власністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Щеглову Я.В.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва Щеглової Я.В. від 06.05.2026 року прийнято вищезазначену заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку окремого провадження та призначено справу до судового розгляду.

25.05.2026 представник заінтересованої особи виконавчого комітету Миколаївської міської ради - Коновал Д.О., через підсистему «Електронний суд», надала заяву, в якій просить розглядати справу за відсутності їх представника, проти вимог заяви не заперечуває. 22.07.2026 представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Кострикін Олексій Іванович, через підсистему «Електронний суд», надав заяву, в якій просить розглядати справу за його та заявниці відсутності, вимоги заяви підтримав.

Оскільки матеріали містять всю необхідну для вирішення справи інформацію, суд вважає можливим провести розгляд справи без особистої участі заявниці, її представника та без участі представника заінтересованої особи.

Враховуючи порложення статтей 223 та 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. З копії ордеру на житлове приміщення № 44 серії 003687, виданого 11.01.2002 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради встановлено, що ОСОБА_3 та його сім`ї із 5 осіб надано право на заселення житлового приміщення, житловою площею 48,3 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

29.04.2002 батьком заявниці ОСОБА_3 , та членами його сім`ї, ОСОБА_4 (дружинв), ОСОБА_5 (мати), ОСОБА_2 (донька) та ОСОБА_2 (син) по 1/5 частці за кожним з співвласників, було приватизовано на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 29.04.2002, видане товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК - Н» та зареєстрованого 30.05.2002 в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» Миколаївської міської ради в реєстровій книзі № 125 за реєстровим № 20862. В Свідоцтві про право власності на житло, в графі кому належить квартира було допущено помилку у зазначені в імені заявниці, замість « ОСОБА_7 », зазначено « ОСОБА_6 ». При видачі свідоцтва про право власності на житло в ньому була допущена помилка, яка перешкоджає ОСОБА_9 володіти, користуватися та розпоряджатися своєю часткою власності на свій розсуд. Так, в свідоцтві про право власності на житло, ім`я ОСОБА_10 , записано, як « ОСОБА_6 », що не збігається із записом її ім`я в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 03.04.1990, актовий запис № 1363, де її ім`я зазначене, як « ОСОБА_11 » (російською мовою). Судом також, досліджено копію паспорту громадянки України серії НОМЕР_2 , виданого 14.07.2016 Корабельним РВ в м.Миколаєві УДМС України в Миколаївській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 21.08.2009 року, вбачається, що 21.08.2009 року між ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстровано шлюб Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 378. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружина взяла шлюбне « ОСОБА_14 ».

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 27.09.2012 шлюб між ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розірвано та заявниця після розлучення залишила собі шлюбне прізвище « ОСОБА_14 ».

З витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища встановлено, що 17.06.2016 між ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , було зареєстровано шлюб Корабельним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 204. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружина взяла шлюбне « ОСОБА_17 ». 16.05.2019 за заявою про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей № 15/15.3-5.3.2 від 28.03.2019 шлюб було розірвано та заявниця після розірвання шлюбу залишила собі шлюбне прізвище « ОСОБА_17 ».

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 29.04.2022 року, вбачається, що 29.04.2022 між ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстровано шлюб Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 36. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружина залишила дошлюбне « ОСОБА_17 ».

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" №5 від 31.03.1995 року при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства".

Відповідно листа ВСУ 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 273 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявниці важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до норм статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

На підставі досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що наявна розбіжність в написанні імені заявниці ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , у свідоцтві про народження та паспорті громадянки України де зазначені правильне ім`я заявниці - « ОСОБА_7 » та у Свідоцтві про право спільної часткової власності на житло від 29.04.2002 року (яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), в якому помилково зазначено ім`я « ОСОБА_6 », тобто неправильно вказано ім`я заявниці - « ОСОБА_6 », замість вірного - « ОСОБА_7 ».

За такого, суд приходить до висновку, що заявниця ОСОБА_20 та особа, ім`я яке вписане в свідоцтво про право спільної часткової власності на квартиру, є однією й тією ж особою, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, та що під час виготовлення правовстановлюючого документа було допущено орфографічну помилку при написанні імені співвласниці квартири.

Обставини, які спростовують заяву ОСОБА_1 в процесі судового розгляду у справі, не встановлені.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, враховуючи наведені обставини, приймаючи до уваги необхідність встановлення факту належності правовстановлюючого документу для можливості реалізації заявницею права на вільне володіння та розпоряджання своїм часткою майна, суд вважає, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою, доведеною і такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 258, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд, УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , свідоцтва про право спільної часткової власності на житло на квартиру АДРЕСА_1 , виданого 29.04.2002 року товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК - Н», на підставі ордеру на житлове приміщення № 44 серії 003687 від 11.01.2002 року та зареєстрованого 30.05.2002 в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» Миколаївської міської ради в реєстровій книзі № 125 за реєстровим № 20862 на ім`я одної із співвласников майна ОСОБА_2 . Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін по справі:

Заявник: - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Заінтересована особа: - виконавчий комітет Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 04056612, адреса: Миколаївська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Адміральська, буд. 20.

Суддя Я.В. Щеглова