Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №467/839/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/839/26

Провадження № 2/467/637/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Скорнякової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

22.06.2026 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №195592 від 09.08.2025 року в розмірі 10337,84 грн, а також судові витрати, пов`язані з сплатою судового збору під час подачі позовної заяви до суду у розмірі 2662,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що 09.08.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс»» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №195592 на суму 10811,00 грн. Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів кредитодавця та розміщеної на його сайті.

Згідно з Правилами до укладення договору про споживчий кредит, позичальнику для ознайомлення в Особистий кабінет надається Паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору.

Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 374bad67, що підтверджує волевиявлення позичальника, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України.

Також вказує на те, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме 09.08.2025 року ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою про зарахування коштів.

10.10.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру прав вимог №6 від 04.03.2026 року до Договору факторингу 1 та Акту приймання-передачі реєстру прав вимог №6 від 04.03.2026 року до Договору факторингу 1 до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на момент подання позовної заяви в розмірі 11537,84 грн, яка складається з: 7334,21 грн заборгованість по тілу кредиту; 2702,63 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 301,00 грн заборгованість по комісії; 1200,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Звертаючись з позовом, ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №195592 від 09.08.2025 року в розмірі 10337,84 грн, яка складається з: 7334,21 грн заборгованість по тілу кредиту; 2702,63 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 301,00 грн заборгованість по комісії.

Ухвалою від 23.06.2026 року суддею відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за клопотанням позивача витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо платіжної картки відповідача, зарахування коштів на його рахунок та щодо фінансового номера телефону.

13.08.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Брадарською Н.В. направлено до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву. У відзиві вказано щодо розміру отриманого кредиту, що згідно з п.2.2.1 Індивідуальної частини кредитного договору загальна сума кредиту визначена у розмірі 10811,00 грн. З цієї суми відповідач отримав 8000,14 грн, які складаються з: 3819,76 грн, які зараховано на банківську карту відповідача; 4180,38 грн, які спрямовані на погашення попередньої заборгованості відповідача за договором №189688 від 27.06.2025 року. Різниця у розмірі 2810,86 грн визначена у договорі як комісія за надання кредиту, яка була утримана кредитодавцем за рахунок кредитних коштів у момент їх видачі. Загальна сума здійснених відповідачем платежів становить 8028,63 грн. В порушення імперативних вимог ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо черговості погашення вимог кредитора зазначені кошти не були спрямовані на погашення тіла кредиту.

Позивач просить стягнути 301,00 грн заборгованості по комісії, крім того до загальної суми кредиту була включена комісія за надання кредиту 2810,86 грн. Встановлення у договорі комісії за надання кредиту у розмірі 2810,86 грн, що становить 26% від суми кредиту та одночасне встановлення додаткової комісії за обслуговування, включення комісії до тіла кредиту із подальшим нарахуванням відсотків на цю суму порушує принцип добросовісності та створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків. В силу ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначені умови є несправедливими та вимоги про стягнення комісії не підлягають задоволенню.

За умовами договору процентна ставка встановлена на рівні 360% річних, а реальна річна процентна ставка визначена у розмірі 31321,23% річних. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про становлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При вирішенні питання про стягнення відсотків за договором представник відповідача просила врахувати правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі №679/1103/23, та у Постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо звільнення від сплати відсотків або зменшення їх розміру судом. Заборгованість за штрафними санкціями стягненню не підлягає з огляду на дію положень п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України під час воєнного стану. Посилаючись на викладене, представник відповідача просила врахувати, що фактична сума кредитних коштів, надана у розпорядження відповідача 8000,14 грн, тоді як платежі він здійснив на суму 8028,63 грн, умови кредитного договору щодо встановлення комісії мають ознаки несправедливих, також встановлення відсоткової ставки 360% річних суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, на підставі викладеного просила суд позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, в частині стягнення обгрунтованого та доведеного залишку заборгованості за тілом кредиту. У задоволенні решти вимог відмовити. Судові витрати у справі розподілити між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.

14.08.2026 року представником позивача направлено до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, де зазначив, що позивач вважає заперечення представника Відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Щодо нарахування відсотків. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. З аналізу умов кредитного договору вбачається, що наданий кредит має ознаки ануїтетного кредиту, тобто кредиту, який погашається рівними періодичними платежами, що включають в себе як частину основної суми кредиту (тіло), так і проценти за користування ним. Зокрема, у пункті 2.6.1 Договору чітко зазначено, що періодичність виплат становить один раз на два тижні, з конкретними датами, визначеними графіком платежів, що є типовою ознакою ануїтетного погашення. У випадку кредитування на умовах ануїтетного погашення, загальна сума заборгованості та розмір щомісячного ануїтетного платежу визначаються на момент укладення кредитного договору та є фіксованими протягом усього строку дії зобов`язання, за винятком випадків, прямо передбачених договором.

Щодо обґрунтованості комісії. Комісія за надання кредиту - одноразова винагорода, що сплачується Позичальником за підготовку, організацію та надання Кредитодавцем фінансової послуги (кредиту). Комісія за управління та обслуговування кредиту - комісія, яку Позичальник сплачує на користь Кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо Позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом Відповідно до умов кредитного договору: 2.4. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. 2.5. Комісія за надання кредиту складає 2 810,86 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Одностороння відмова від цього Договору, без пояснення причин, Позичальником, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, можлива у випадку виконання наступних необхідних умов: а) письмово повідомити про це Кредитодавця не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання індивідуальної частини Договору; б) протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит Позичальник зобов`язаний повернути Кредитодавцю грошові кошти, в сумі одержаній відповідно до індивідуальної частини, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою Договором. Проте Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористався цим своїм правом.

Посилаючись на викладене, навівши судову практику судів апеляційної інстанції з означених питань, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №195592 від 09.08.2025 у розмірі 10337,84 грн, яка складається з 7334,21 грн заборгованості за тілом, 2702,63 грн заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 301,00 грн. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн покласти на Відповідача.

18.08.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Брадарською Н.В. направлено до суду через систему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив. У запереченні вказано, що сторона Відповідача вважає аргументи позивача необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

Позивач у своїй відповіді на відзив зазначає, що наданий кредит має ознаки ануїтетного кредиту, і саме цим обґрунтовує правомірність свого розрахунку та розподілу сплачених Відповідачем коштів. Проте, даний аргумент не спростовує доводів Відповідача щодо порушення Кредитодавцем ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування». Незалежно від того, як Позивач кваліфікує структуру платежу (як ануїтет), у випадку внесення споживачем суми, недостатньої для повного погашення поточного зобов`язання, кредитодавець не має права самостійно змінювати черговість та спрямовувати кошти на погашення комісій чи інших платежів третьої черги до моменту повного погашення відсотків та тіла кредиту.

Позивач акцентує увагу на тому, що Відповідач підписав договір, погодився з усіма умовами, не відкликав свою згоду та не скористався 14-денним правом на відмову від договору. Згідно з усталеною практикою Конституційного Суду України (зокрема, Рішення від 11.07.2013 № 7-рп/2013) та Верховного Суду, споживач є слабкою стороною у договорі про надання споживчого кредиту. Сам факт підписання договору електронним підписом та невідмова від нього у 14- денний строк не позбавляє споживача права на захист від несправедливих умов договору відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та не легалізує такі умови.

За умовами спірного договору комісія за надання кредиту у розмірі 2810,86 грн (що становить 26% від суми кредиту) була не просто утримана, а включена до загальної суми тіла кредиту (10811,00 грн). У подальшому на цю комісію, яка стала частиною збільшеного тіла кредиту, нараховувалися відсотки за ставкою 360% річних. Така конструкція договору, коли споживач сплачує надвисокі відсотки на суму комісії, яка фактично не передавалася йому у розпорядження, створює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Наведена Позивачем судова практика судів апеляційної інстанції не може превалювати над правовими висновками Верховного Суду (зокрема, Постанова ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23), на які Відповідач посилався у відзиві.

Аргументи, наведені ТОВ «Юніт Капітал» у відповіді на відзив, зводяться виключно до формального посилання на умови укладеного договору, без урахування імперативних норм законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування. Неправильний розподіл сплачених Відповідачем8 028,63 грн нівелює достовірність наданого Позивачем розрахунку боргу, а наявність несправедливих умов у договорі унеможливлює стягнення заявлених сум комісій та непропорційних відсотків.

На підставі викладеного, представник відповідача просила позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №195592 від 09.08.2025 року задовольнити частково, виключно в частині стягнення обґрунтованого та доведеного залишку заборгованості за тілом кредиту. У задоволенні решти позовних вимог відмовити у повному обсязі у зв`язку з їх безпідставністю та невідповідністю вимогам чинного законодавства. Судові витрати у справі розподілити між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, справу просив розглядати без його участі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд в свою чергу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Приписами ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом положень п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.1 ст.516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору про споживчий кредит №195592 від 09.08.2025 року, укладеного в електронній формі між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 , товариство надало відповідачу споживчий кредит. Сума кредиту становить 10811,00 грн, та надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 4180,38 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №189688 від 27.06.2025 року, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 3819,76 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 2810,86 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п.2.2.1. Договору).

Строк кредитування 98 днів, датою повернення кредиту визначено 15.11.2025 року (п. 2.6 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Згідно до п. 2.4 Договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Згідно з п. 2.5 Договору комісія за надання кредиту складає 2810,86 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Відповідно до 2.6.1 Договору строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без урахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 9571,33 грн (п.2.7. Договору).

Денна процентна ставка складає: 9571,33 грн/10811,00 грн/98 днів*100%=0,9034%/день (п.2.7.1 Договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 31321,23% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 20382,33 грн (п. 2.8, 2.9.1 Договору).

Пунктом 4.1 договору передбачене право товариства відступити право вимоги за договором третій особі.

09.08.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 3819,76 грн на карту № НОМЕР_1 , що підтверджено довідкою ТОВ «ФК «Кредіплюс».

Крім того, за інформацією АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260624/110811-БТ підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_5 був/є фінансовим. По зазначеному рахунку 09.08.2025 року було зарахування коштів на суму 3819,76 грн, що додатково підтверджено випискою по рахунку.

Також довідкою ТОВ «ФК «Кредіплюс» про проведення взаємозаліку підтверджено проведення 09.08.2025 року за рахунок кредиту, отриманого за договором №195592 від 09.08.2025 року, заліку заборгованості за договором 189688 від 27.06.2025 року на суму 4180,38 грн та комісії в сумі 2810,86 грн.

Згідно з карткою обліку виконання договору №195592 від 09.08.2025 року за період з 09.08.2025 року по 21.11.2025 року виготовленою первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіпоюс», випискою з особового рахунку за кредитним договором №195592 від 09.08.2025 року за період з 04.03.2026 по 01.05.2026 року виготовленою ТОВ «Юніт Капітал», станом на 01.05.2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 11537,84 грн, з яких: 7334,21 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 2702,63 грн прострочена заборгованість за відсотками, 1200,00 грн штрафні санкції, 301,00 грн заборгованість по комісії.

Карткою обліку виконання договору №195592 від 09.08.2025 року підтверджено погашення відповідачем заборгованості на загальну суму 8028,63 грн, а саме: 25.08.2025 року - 2 510,21 грн, 07.09.2025 року - 709,21 грн, 09.09.2025 року - 700,00 грн, 10.09.2025 року - 500,00 грн, 16.09.2025 року - 3 000,00 грн та 20.09.2025 року - 609,21 грн. Зазначені суми віднесені первісним кредитором у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами, а також 201 грн віднесено на рахунок погашення заборгованості по комісії.

10.10.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №10102025, згідно з яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати (сплатити) клієнту суму фінансування у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначений цим Договором (п. 2.1. Договору факторингу).

Згідно з витягом від 04.03.2026 року з Реєстру прав вимог №6 до Договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 року, від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №195592 від 09.08.2025 року щодо заборгованості у розмірі 11537,84 грн, з яких: 7334,21 грн - заборгованість по основному боргу (тілу кредиту), 2702,63 грн - заборгованість за відсотками, 301,00 грн заборгованість по комісії, 1200,00 грн заборгованість по штрафах.

Отже, кредитний договір №195592 від 09.08.2025 року укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», не суперечить приписам ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у досягли згоди щодо всіх істотних умов правочину, у зв`язку з чим він відповідно до ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу перейшло від первісного кредитора до позивача.

У визначений договором строк відповідач свої зобов`язання як перед первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіплюс», так перед позивачем щодо повернення кредиту, нарахованих процентів в повному обсязі не виконав.

Звертаючись з позовом, ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №195592 від 09.08.2025 року в розмірі 10337,84 грн, яка складається з: 7334,21 грн заборгованість по тілу кредиту; 2702,63 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 301,00 грн заборгованість по комісії.

Надаючи оцінку правомірності визначення складових цієї заборгованості суд зазначає наступне.

Щодо нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача комісію за управління та обслуговування кредиту в сумі 301,00 грн, крім того, первісним кредитором зараховано у рахунок погашення заборгованості за цим видом комісії 201,00 грн сплачених відповідачем коштів.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Кредитним договором не визначено, що саме включає комісія за обслуговування кредиту та які послуги мають надаватися позичальнику і періодичність їх надання.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачу надавалися будь які послуги, за які встановлено нарахування комісії чи певна інформація щодо кредиту та що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць.

З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача комісії за управління та обслуговування кредиту в сумі 301,00 грн відсутні. З цих же підстав грошові кошти у сумі 201,00 грн, які були зараховані первісним кредитором на погашення заборгованості за комісією, слід зарахувати на погашення заборгованості за відсотками.

Щодо правомірності нарахування комісії за надання кредиту.

Зміст п. 2.5 кредитного договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту є одноразовим платежем та сплачується під час отримання кредитних коштів у розмірі 26% від суми кредиту, що становить 2810,86 грн.

Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрав бажану суму кредиту, строк кредитування, самостійно вніс номер банківської картки та, прийнявши пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору.

Відповідно до ч.4 п.5.3 Договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами Договору в цілому та підтверджує, що вся інформація надана кредитодавцю, в тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною.

10.06.2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у ЗУ «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Таким чином, умова договору про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту в розмірі 2810,86 грн відповідає вимогам діючого законодавства та погоджена сторонами під час його укладення.

Щодо правомірності включення комісії за надання кредиту до тіла кредиту та нарахування відсотків на вказану суму.

Відповідно до п. 2.2.1. Кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 10811,00 грн, та надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 4180,38 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №189688 від 27.06.2025 року, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 3819,76 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 2810,86 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Пункт 2.5 Договору передбачає, що комісія за надання кредиту складає 2810,86 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Аналіз вказаних положень договору, свідчить про те, що під час його укладення ОСОБА_1 погодився з його умовою, що сума (загальний розмір) кредиту становить 10811,00 грн і частина цієї суми 2810,86 грн спрямовується на погашення заборгованості за комісією згідно п. 2.5. договору.

Тобто сторони обумовили у договорі саме такий спосіб надання кредиту і у даному випадку посилання представника відповідача на порушення черговості погашення вимог кредитора, встановленої ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування» є безпідставним.

З огляду на викладене, суд вважає, що нарахування відсотків на суму кредиту 10811,00 грн є правомірним та відповідає погодженим сторонами умовам договору.

Доводи відповідача про те, що проценти за користування кредитом та комісія не підлягають стягненню через несправедливість умов договору суд також відхиляє.

Так, представник відповідача в обґрунтування своєї позиції посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 та на висновки постанови Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі №679/1103/23, однак зазначені в них правові висновки не є застосовними до вирішення спору у цій справі.

Висновки постанови Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі №679/1103/23 зроблено за інших фактичних обставин, а саме за наявності сплати позичальником істотної суми заборгованості в розмірі 33488,00 грн за погодженої суми кредиту в розмірі 20000,00 грн, у той час як у цій справі позичальник сплатив заборгованість у розмірі 8028,63 грн за погодженої суми кредиту 10811,00 грн. У справі №679/1103/23 не розглядалось питання щодо несправедливості умов кредитного договору про нарахування та сплату комісії.

У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, про те, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Тобто наведена позиція Верховного Суду викладена щодо процентів річних, нарахованих як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, а тому не є застосовною до вирішення спору у справі, яка розглядається, про стягнення процентів за користування кредитом та нарахування комісії.

У пункті 5 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» зазначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак у даному випадку спірним є нарахування комісії та відсотків за правомірне користування кредитними коштами, а не відсотків компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором.

Також слід урахувати, що відповідно до розрахунку денної процентної ставки, наведеного у п. 2.7.1. кредитного договору, її розмір становить 0,9034 процентів. Відсотки за користування кредитом і комісія, як складові загальних витрат за споживчим кредитом враховані у розрахунку денної процентної ставки за спірним кредитним договором. Зазначене відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1%. При цьому слід зауважити, що денна процентна ставка розраховується за умови належного виконання сторонами кредитного договору своїх зобов`язань.

Позичальник, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надав оцінку запропонованим умовам кредитування, зважив на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважав їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.

Таким чином, за обставин даної справи не можна вести мову про укладення кредитного договору на вкрай невигідних для відповідача умовах.

Ураховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у розмірі 9835,84 грн, яка включає 7334,21 грн заборгованість по тілу кредиту; 2501,63 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Вимог про стягнення заборгованості по штрафах/пені у розмірі 1200,00 грн позивач не заявляв.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, п. 1.1., 1.2. якого передбачено, що Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Метою представництва є захист прав та законних інтересів Клієнта, проведення необхідних процесуальних дій для досягнення найбільш сприятливого результату у справі на користь Клієнта.

Також підписано Додаток № 1 до цього договору Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року.

Пунктом 3.1. цього Договору передбачено, що отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару, а згідно п. 3.3. гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до Договору (Додаток №1 до цього Договору).

Відповідно до Додаткової угоди №25771556833 від 20.04.2026 року до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі: ОСОБА_1 кредитний договір №195592 від 09.08.2025 року.

05.05.2026 року між позивачем та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» погоджено Акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року), яким погоджено надання правових та юридичних послуг на суму 7000 грн (вивчення матеріалів справи 2 год. 1000,00 грн; складання адвокатського запиту 1 год. 500,00 грн; складання клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів: 1 год. 500,00 грн; складання позовної заяви: 2 год. 5 000,00 грн).

Згідно Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 Тимошенко О.О. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1. ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст.133 УПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката (постанова ВП ВС від 20.05.2026 по справі №911/969/24).

Також у додатковій постанові від 20 травня 2026 року у справі №911/969/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила:

«7.11. Аналізуючи зазначені норми у сукупності, Велика Палата Верховного Cуду висновує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

7.12. Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.».

Суд при вирішенні питання відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Суд звертає увагу, що дана справа є нескладною та типовою, її розгляд здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, учасники участі у судовому засіданні не брали, складена позовна заява має шаблонний характер, а тому суд критично оцінює заявлені позивачем витрати на правову допомогу саме за тими видами послуг, які зазначені в Акті прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 року у розмірі 7000,00 грн. Тож, суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати в сумі 7000,00 грн не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд прийшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, в такій справі, враховуючи складність справи, ціну позову, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та значення справи для сторони, відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача частково, то з відповідача на користь позивача, слід стягнути 2854,20 грн (95,14%) витрат на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2533,01 грн (95,14%).

Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 263-268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: Україна, 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 34, оф. 333; код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №195592 від 09.08.2025 рокуу розмірі 9835 (дев`ять тисяч вісімсот тридцять п`ять) гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: Україна, 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 34, оф. 333; код ЄДРПОУ 43541163) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2533(дві тисячі п`ятсот тридцять три) гривні 01 копійка та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2854 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят чотири) гривні 20 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О.Догарєва