Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №152/242/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/242/26

2/152/414/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 вересня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого – Войнаровського І.В.,

за участі:

секретаря – Дроган Н.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кришина Альона Миколаївна до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ,

у с т а н о в и в:

20 лютого 2026 року адвокат Кришина А.М., в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Шаргородського районного суду Вінницької області із зазначеним вище позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 є сином відповідача ОСОБА_2 і на даний час є студентом ІІ-го курсу Коледжу фахової передвищої освіти Комунального закладу вищої освіти «Вінницький гуманітарний педагогічний коледж» денної форми навчання, з терміном закінчення навчання – 30 червня 2027 року. У зв`язку з навчанням він не має можливості повною мірою забезпечувати себе самостійно та потребує матеріальної допомоги.Відповідач є його батьком та відповідно до вимог сімейного законодавства зобов`язаний брати участь у його матеріальному забезпеченні. Крім того, відповідач проходив військову службу у Збройних Силах України та, за наявною інформацією, зник безвісти під час виконання обов`язків військової служби. Точне місце його проживання на даний час невідоме. Однак статус «зниклого безвісти» не звільняє від обов`язку щодо сплати аліментів, а також не припиняє такий по належному утриманню дітей, оскільки чинним законодавством набуття вищевказаного правового статусу не зменшує цивільної правоздатності особи, зокрема не позбавляє обов`язку утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги. Крім того, з дня зникнення безвісти у військовій частині НОМЕР_1 НГУ за відповідачем зберігаються основні та додаткові види грошового забезпечення, з яких можуть відраховуватися аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

З огляду на вищевикладене, представник позивачки просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у розмірі 1/4 (однієї чверті) від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення позивачем 23 річного віку, тобто 26 липня 2030 року включно. У разі припинення навчання ОСОБА_1 , стягнення аліментів припинити.

Ухвалою суду від 23 лютого 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.32).

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у строк до 19 травня 2026 року подати до Шаргородського районного суду Вінницької області: довідку про розмір щомісячного грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), що нараховується зниклому безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; інформацію про те, кому виплачується частина грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 , після здійснення встановлених законом відрахувань (а.с.59-60).

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року у задоволенні клопотання представника третьої особи – військової частини НОМЕР_1 про зупинення розгляду справи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кришина Альона Миколаївна до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, третя особа: Військова частина НОМЕР_1 відмовлено (а.с.76-79).

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року клопотання представника третьої особи – військової частини НОМЕР_1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору задоволено. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 (а.с.95).

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Кришина А.М. у судове засідання не з`явилися. 29 вересня 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.112).

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подав, повторно на виклик суду не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті «Судова влада України» (а.с.105, 108).

За положеннями частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

За правилами ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, у суда наявні підстави для заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою суду від 29 вересня 2026 року прийнято рішення провести заочний розгляд справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - військової частини НОМЕР_1 , у судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, будь яких заяв чи клопотань про причину неявки у судове засідання суду не надав.

При цьому, 23 червня 2026 року від представника третьої особи – військової частини НОМЕР_1 до суду надійшли пояснення, в яких він вказує, що вважає позов таким, що не підлягає до задоволення. Правовідносини батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Просить суд врахувати, що відповідач позбавлений можливості подати заперечення на позов, оскільки, йому, навіть, невідомо про справу, яка розглядається. Враховуючи рівність обов`язків батьків щодо утримання повнолітнього сина, його матеріальне становище, який на час подання позову досяг 18 років і навчається за денною формою навчання та не має можливості працювати, а тому потребує матеріальної допомоги, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд повинен взяти до уваги матеріальне становище як відповідача, а саме наявність постійного доходу, з`ясувати наявність утриманців, так і матеріальне становище позивачки, і аж тоді дійти висновку про спроможність відповідача сплачувати аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача. Позивачем до позовної заяви додана довідка про перебування на утриманні матері, проте, не додано жодних доказів, які б підтверджували її матеріальне становище. Відповідачем з незалежних від нього причин не надано доказів того, чи перебувають на його утриманні інші особи (дружина, батьки, неповнолітні діти від іншого шлюбу тощо). Разом з тим, відповідні докази не надані позивачем та не витребувані судом з власної ініціативи (враховуючи особливий статус відповідача). Позивач просить постановити рішення аліменти на його утримання у розмірі 1/4 (однієї чверті) від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення ОСОБА_1 23 річного віку, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 включно. Доказами доданими до позовної заяви не підтверджено, що навчання позивача триватиме власне до 26 липня 2030 року. З довідки закладу освіти, вбачається, що закінченням навчання позивача є 30 червня 2027 р. З огляду на наведене, вимога щодо стягнення аліментів до 26 липня 2023 р є безпідставною та передчасною. З огляду на вищевикладене, представник третьої просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів на його утримання у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення ОСОБА_1 23 річного віку, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 включно – відмовити повністю (а.с.89-90).

28 вересня 2026 року від третьої особи ОСОБА_3 до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. ОСОБА_3 підтверджує, що ОСОБА_1 дійсно є її онуком, навчається і потребує матеріальної допомоги зі сторони батька. Відповідач по справі ОСОБА_2 , який являється її сином, зник безвісти 01 січня 2025 року в районі н.п. Дар`їно Суджанського району Курської області під час виконання бойового завдання, проте за ним зберігається грошове забезпечення, з якого можуть вираховуватися аліменти на у тримання сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання. Щодо задоволення позову і стягнення на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі частини від доходу ОСОБА_2 не заперечує, також не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі (а.с.109).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 , виданого Мурафською сільською радою Шаргородського району Вінницької області 10 серпня 2007 року,ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_2 (а.с.10).

Відповідно до копії рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2013 року шлюб між батьками позивача розірвано (а.с.11-12).

Згідно з копією довідки №123/23-ф Коледжу фахової передвищої освіти Комунального закладу вищої освіти «Вінницький гуманітарний педагогічний коледж» від 30 січня 2026 року ОСОБА_1 є студентом ІІ-го курсу денної форми навчання, з терміном закінчення навчання – 30 червня 2027 року (а.с.13).

Відповідно до копії довідки №01-19/152 від 16 лютого 2026 року, виданої відділом «Центр надання адміністративних послуг Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на утриманні своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.15).

Відповідно до положень ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до копії сповіщення про факт зниклого безвісти військовослужбовця №26 від 06 січня 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , адресоване матері відповідача ОСОБА_3 повідомлено, що її син, стрілець – снайпер механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , зник безвісті 01 січня 2025 року, в районі н.п. Дар`їно Суджанського району Курської області під час виконання бойового завдання (а.с.17).

Згідно з копією витягу є Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20251211-1960 від 11 грудня 2025 року, ОСОБА_2 зник на території бойових дій (а.с.22).

Відповідно до копії витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №12025020150000009 від 07 січня 2025 року, надійшла заява від ОСОБА_3 про те, що 01 січня 2025 року вона втратила зв`язко із сином солдатом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовцем ЗСУ, а саме стрілець снайпер механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 , який зник біля АДРЕСА_1 (а.с.20).

Згідно з копією витягу є Єдиного державного реєстру ветеранів війни №20251216-00125648 від 16 грудня 2025 року, ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с.21).

Відповідно до копії довідки про належне виплачене/не виплачене грошове забезпечення солдату ОСОБА_2 за період безвісти відсутності 01 січня 2025 року по 28 лютого 2026 року, виплачено 883065,65 грн (а.с.69-71).

Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Згідно з ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Цивільна правоздатність особи це здатність мати цивільні права та обов`язки, яку мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України).

Механізм виплати грошового забезпечення регулюються Порядком про виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884.

Згідно з п. 3, 4 вказаного Порядку, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення; виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 , який набув статус особи, яка безвісти зникла за особливих обставин і є батьком повнолітнього ОСОБА_1 , який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, не зменшує обсяг його цивільної правоздатності, зокрема, не позбавляє його обов`язку, передбаченого ст. 198, 199 СК України, утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, за можливості надавати матеріальну допомогу.

Збереження за зниклим безвісти за особливих обставин військовослужбовцем ОСОБА_2 грошового забезпечення свідчить про можливість надання матеріальної допомоги сину, який продовжує навчання та потребує такого утримання.

Відповідно до ст.200, 201 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суд з позовом, позивач заявив вимогу про стягнення аліментів на його утримання у розмірі 1/4 частки від доходу відповідача. Аліменти саме в такому розмірі обґрунтовано достатньо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позивачем належними та достатніми доказами розміру аліментів на його утримання у зв`язку з продовженням навчання у розмірі 1/4 частки доходів відповідача. На переконання суду такий розмір аліментів буде необхідним і достатнім для матеріального утримання повнолітнього сина з боку батька.

Враховуючи вищевикладене, а саме що позивач ОСОБА_1 є сином відповідача, що він хоча і є повнолітньою особою, але продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги з боку батька, який, на даний час є особою зниклою безвісти за особливих обставин, проте за збереженням за ним грошового забезпечення, може надавати таку допомогу, суд стягує з відповідача на користь позивача, аліменти на його утримання на період навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років в розмірі 1/4 частки доходів відповідача і вважає цей розмір достатнім для надання матеріальної допомоги батьком повнолітньому сину.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду з позовом позивачем не сплачено судовий збір, оскільки він звільнений від його сплати.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн. відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 182, 198,199, 201,201, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, на підставі ст.ст.182, 191, 199, 200 СК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кришина Альона Миколаївна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на його утримання у розмірі 1/4 (однієї чверті) від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 20 лютого 2026 року і до досягнення ОСОБА_1 23 річного віку, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.

У разі припинення навчання ОСОБА_1 , стягнення аліментів припинити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Згідно зі статтями 273, 284, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справі, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський