Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №149/191/26 — Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/191/26

Провадження №2/149/498/26

Номер рядка звіту 67

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.09.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі

головуючої судді Робак М.В.

при секретарі Поліщук Л.А.

за участі позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Адамчука П.Б.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 26.05.1990 року по день його зникнення безвісти 17.12.2025 року.

Вимоги обгрунтовує тим, що з травня 1990 року вона та ОСОБА_3 почали проживати разом однією сім`єю як чоловік та дружина у АДРЕСА_1 , відсвяткувавши весілля, однак шлюб не зареєстрували. У шлюбних відносинах без їх реєстрації вони прожили на протязі 35 років в ході яких вели спільне господарство, займались благоустрієм їхнього житла, мали спільний бюджет, виконували права та обов`язки подружжя. Вони спілкувалися з родичами один одного, відвідували рідного брата ОСОБА_3 , який є відповідачем у справі. 05.08.2025 ОСОБА_3 був мобілізований до лав ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час несення служби вона з чоловіком продовжували спілкування, пересилала йому посилки на збірний пункт , у навчальну частину. Перебуваючи у с. Андріївка Сумської області під час виконання бойового завдання її цивільний чоловік зник безвісти про що її повідомив відповідач. Позивачка вживає всіх можливих заходів для встановлення місця знаходження її чоловіка, однак у зв`язку з відсутністю реєстрації їх шлюбу їй відмовляють у наданні інформації. Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.04.2026 залучено до справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Міністерство оборони України та військову частину НОМЕР_2 .

11.05.2026 на адресу суду надійшли пояснення військової чаастини НОМЕР_2 в яких третя особа посилається на недоведення позовних вимог.

Ухвалою суду від 28.07.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка та її представник - адвокат Адамчук П.Б. позовнфі вимоги підтримали, посилаючись на обставини, що викладені в позові. Позивачка зазначає, що у зв"язку з відсутністю реєстрації її шлюбу, вона позбавлена можливості в повній мірі здійснювати його пошуки. Представник додав, що з ОСОБА_3 позивачка знайома зі шкоди. Вподальшому вони провели обряд весілля, проте в органах РАГЦУ шлюб не зареєстрували, що не перешкоджало їм проживати однією сім"єю. Після весілля вони проживали у квартирі позивачки у м. Вінниці, вели спільне господарство, займались благоустрієм їхнього житла, мали спільний бюджет, виконували права та обов`язки подружжя. Також, маючи намір на схилі літ переїхати в село, вони проводили ремонт будинку, що належав матері позивачки. В 2025 ОСОБА_3 був мобілізований до лав ЗСУ та позивачка йому пересилала посилки, ОСОБА_3 пересилав їй кошти. Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив задоволити, оскільки зниклий безвісти ОСОБА_3 являється йому рідним братом, а тому обставини його життя відомі. Підтвердив, що позивачка є цивільною дружиною його брата з 1990 року. Його брат з позивачкою мали відносини притаманні подружжю. Вони разом проживали у місті Вінниці, проте мали намір переїхати в село, тому проводили ремонт будинку батьків позивачки, при цьому його брат приймав активну участь.

Представники третіх осіб Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_2 в судове засідання не прибули.

Від представника військової частини до суду надійшли пояснення в яких просять відмовити в позові за недоведеністю (а.с. 65-67)

Судом встановлено, що 15.08.2025 ОСОБА_3 був призваний до лав ЗСУ та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 7-8)

Згідно корінця сповіщення №28 від 18.12.2025 та повідомлення сім`ї, направленого на адресу відповідача, який є рідним братом ОСОБА_3 , солдат ОСОБА_4 під час виконання військових обов"язків, зник безвісти 17.12.2025 в районі с. Андріївка Сумської області (а.с. 11, 12)

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Хмільницької міської ради від 02.01.2026 ОСОБА_3 зареєстрований в с. Кривошиї Хмільницького району та з 1990 року по серпень 2025 проживав із цивільною дружиною ОСОБА_1 у місті Вінниця (а.с. 13)

Згідно довідки, виданої об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Лялі ратушної 132» від 05.06.2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із 1990 по 05.08.2025 (день мобілізації) проживали однією сім`єю як чоловік та дружина, у АДРЕСА_1 (а.с 14)

Позивачкою також надано фотокартки з її весілля з ОСОБА_3 (а.с 15-18, 77-82) та спільне проведення дозвілля (а.с. 83-86)

Згідно свідоцтва про право власності, позивачка являється власницею квартири, що в АДРЕСА_2 (а.с 21)

На підтвердження своїх доводів щодо спільного проживання однією сім"єю з ОСОБА_3 позивачкою надано суду копії документів виданих на ім`я безвісти зниклого ОСОБА_3 , зокрема його виклик до суду від 2008 року (а.с 88). Сертифікат про проходження профілактичного наркотичного огляду (а.с. 89), паспорт громадянина України (а.с.90), декларації про вибір лікаря від 2021 та 2025 років(а.с 91,92 ). При цьому, виклик до суду адресований ОСОБА_3 направлявся за місцем проживання останнього в АДРЕСА_1 . В деклараціях ОСОБА_3 про вибір лікаря довіреною особою вказана ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки від 24.06.2026, виданої старостою Кривошиївського старостинського округу, ОСОБА_3 спільно з цивільною дружиною ОСОБА_1 у період з літа 2018 до 2025 під час відпусток та вихідних днів проводили ремонтні роботи у будинковолодінні померлих батьків ОСОБА_1 (а.с. 110)

Згідно виписки АТ КБ «Приват банк» протягом вересня 2025-листопада 2025 р.р. ОСОБА_3 перераховував на картку позивачки грошові кошти (а.с. 120).

За відомостями Хмільницького відділу ДРАЦС , наданими на виконання ухвали суду , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в зареєстрованих шлюбах не перебували та дітей не мали (а.с 108,130)

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили повідомили, що позивачка з ОСОБА_3 з 1990 року, провівши обряд весілля, проживали однією сім"єю в м. Вінниці в квартирі належній ОСОБА_1 . Спільних дітей за час їх проживання не було. Вони мали стосунки притаманні подружжю. Планували переїхати в село для чого проводили ремонт будинку батьків позивачки. ОСОБА_5 додала, що вона ОСОБА_3 та його цивільну дружину знає зі шкоди. Була присутня на їх весіллі, ОСОБА_1 є хрещеною її сина, а тому вони спілкуються сім"ями та їй відомі обставини життя подружжя Пастухів.

Правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечує правове регулювання відносин, пов`язаних із встановленням та обліком, розшуком і соціальним захистом таких осіб та їхніх родичів визначає Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти".Відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" встановлено, що цей Закон регулює суспільні відносини, пов`язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

У ст. 6 вищевказаного Закону зазначено права близьких родичів та членів сім`ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

При застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, предметом доказування у спорі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є такі обставини, що мають матеріально-правове значення: чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а саме спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Аналогічні висновки, висловлені Верховним Судом в постанові від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц та в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 207/3371/17.

Великою Палатою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

У Постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі №361/4744/19 зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Іншими доказами проживання однією сім`єю може бути народження спільних дітей; спільне придбання рухомого та нерухомого майна; укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, тощо на користь іншого; наявність спільних рахунків у банківських установах; спільна участь у питанні життєзабезпечення сім`ї, в оплаті комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту, спільне проведення дозвілля; наявність спільних фотографій, дописів та іншої інформації в соціальних мережах та інших веб-сайтах; догляд один за одним під час хвороб, в тому числі понесення витрат на лікування, на організацію та проведення похорон, доглядом за місцем поховання, тощо.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати в сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 року в справі № 369/16486/18.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів, є обов`язком суду при їх оцінці.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну "сімейне життя", вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі "Ельсхольц проти Німеччини" суд визначив, що "поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші "сімейні" de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом".

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про встановлення факту того, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали у період з 01 січня 2004 року 17 грудня 2025 року однією сім"єю як чоловік та дружина, оскільки вони тривалий час мали відносини притаманні подружжю, вели спільно господарство, мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, що також підтвердив відповідач.

Разом з тим, згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 розділу VII "Прикінцеві положення" СК України цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Кодекс про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України ), який був чинним до 01 січня 2004 року, не містив норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 682/415/20 (провадження № 61-6297св21), від 11 липня 2022 року у справі № 755/6427/19 (провадження № 61-17021св21).

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 81,141,258,265,273,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволити частково.

Встановити юридичний факт проживання однією сім"єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01 січня 2004 року по 17.12.2025 року.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення тексту рішення - 29.09.2026

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Марина РОБАК