Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №148/1803/22 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1803/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області у складі: судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретарів ОСОБА_2

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Тульчина кримінальне провадження № 12021020180000388 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кирнасівка, Тульчинський район Вінницька область, зареєстрованого та фактично проживаючого, за адресою: АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, має дітей 2, 7 років, працюючого зварювальником на ТОВ «Тульчикен», не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора – ОСОБА_6 , потерпілої – ОСОБА_7 , представника потерпілої – адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченого – ОСОБА_5 , захисника – ОСОБА_9 , -

ВСТАНОВИВ:

Близько 08:15 год. 03.12.2021, відповідно до Розділу 12 «Швидкість руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями (далі ПДР України) ОСОБА_5 рухався по ділянці авто дороги Т0222 сполученням «Тульчин - Тростянець - Бершадь» в межах населеного пункту смт. Кирнасівка, Тульчинський район Вінницька область по вул. Соборній на автомобілі марки "Dacia Lodgy” реєстраційний номер НОМЕР_1 та допустивши порушення правил дорожнього руху, скоїв дорожньо-транспортну пригоду за наступних обставин.

Так, згідно ряду вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями встановлено:

- п. 1.3. згідно якого «учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими».

- п. 1.5 згідно якого «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

- п. 2.3 б) «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».

- п. 2.9 (а) згідно якого «у стані алкогольного сп`яніння керувати транспортним засобом заборонено».

- п. 12.3 згідно якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об?єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди».

Так, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, рухався транспортним засобом - автомобілем "Dacia Lodgy" реєстраційний номер НОМЕР_1 по ділянці автодороги Т0222 сполученням «Тульчин - Тростянець - Бершадь» в межах населеного пункту смт. Кирнасівка, Тульчинський район Вінницька область, по вул. Соборній в напрямку м. Тульчин, Вінницька області.

В той же час, ОСОБА_5 , проявивши злочинну недбалість до дорожньої обстановки та її можливих змін, не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, тим самим поставивши під загрозу життя та здоров`я інших учасників руху, в порушення вимог п. 12.3 ПДР України, а саме «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», не врахував дорожню обстановку та не вжив заходів до зменшення швидкості, аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, продовжуючи рух, допустив зіткнення з автомобілем марки "Кіа Rio" реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснював маневр розвороту та знаходився на протилежній смузі руху ОСОБА_5 , постійно перебуваючи в полі зору останнього, хоча мав технічну можливість його попередити.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 водій автомобіля "Kia Rio" реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та була госпіталізований до лікувального закладу.

Відповідно до висновку експерта судово - медичної експертизи у ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження у вигляді перелому 1-го ребра справа, перелому I-IIІ ребер зліва, вивиху акроміального кінця лівої ключиці, контузії нижнього відділу лівої легені.

Дані тілесні ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета (предметів), можливо в термін та за обставин, викладених у постанові, тобто 03.12.2021 та по ступеню тяжкості відносять до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за відсутності небезпеки для життя, та які спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров?я, згідно п.2.2.1 та п. 2.2.2 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

Відповідно до висновку судової - автотехнічної експертизи та комісійної судово автотехнічної транспортно - трасологічної експертизи з технічної точки зору, причиною виникнення події даної ДТП стала невідповідність дій водія автомобіля "Dacia Lodgy" ОСОБА_5 , технічним нормам вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Згідно висновку судової експертизи технічного стану транспортних засобів, у деталях та вузлах робочої гальмівної системи, рульовому керуванні та ходовій частині автомобілів марки "Kia Rio" реєстраційний номер НОМЕР_2 та "Dacia Lodgy" реєстраційний номер НОМЕР_3 експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даних транспортних засобів до початку розвитку події ДТП не виявлено.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, не визнав та у судовому засіданні надав покази, що 03.12.2021 близько восьмої години ранку він рухався автомобілем Dacia Lodgy по вулиці Соборній у смт. Кирнасівка, Тульчинський район Вінницька область, з приблизною швидкістю 60 км/год. Побачив навпроти школи автомобіль КІА, який був попереду нього, коли він наблизився до зазначеного автомобіля, без будь-яких покажчиків повороту, автомобіль почав здійснювати розворот, він намагаючись оминути авто щоб уникнути зіткнення виїхав на зустрічну смугу руху, однак не зміг уникнути дорожньо-транспортної пригоди. Зазначав, що в цей час позаду нього дуже яскраво світило сонце, і можливо із за цього потерпіла не побачила, що обвинувачений рухався на своєму автомобілі та почала здійснювати розворот. Після ДТП обвинувачений втратив свідомість, і потім його забрала швидка допомога. Попереду нього ніяких транспортних засобів не рухалось, а автомобіль потерпілої був припаркований на узбіччі. Потерпіла почала розворот приблизно за 5 метрів коли він наблизився до неї, тому гальмувати останній не встиг, а лише намагався оминути авто. Зіткнення відбулось по середині дороги, в колесо, крило, бампер автомобіля КІА та в передню праву частину автомобіля обвинуваченого.

Факт відібрання крові для проведення аналізу на стан сп`яніння заперечив, не було ніяких свідків чи понятих. Працівники поліції не повідомляли його, що буде здійснюватися відбір крові для проведення перевірки на стан алкогольного сп`яніння.

Так, дійсно кров відбирала медсестра в Тульчинські ЦРЛ, після того, як він отримав крапельницю, остання була одна, під час цього була присутня його матір ОСОБА_10 .

Обвинувачений зазначив, що алкоголь не вживав. Цивільний позов не визнав повністю.

Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні надала покази, що 03.12.2021 близько 8:00 год ранку виїхала з дому щоб завезти сина до школи. Висадила сина біля школи, подивилась в дзеркало заднього виду та бокове дзеркало, оскільки їй потрібно було зробити розворот, в попутному напрямку на зустріч на відстані приблизно 250 метрів рухався автомобіль, впевнилась, що діє безпечно почала здійснювати розворот, та в цей час автомобіль отримав удар, автомобіля обвинуваченого. У подальшому її витягли з автомобіля механічно тому, що її затиснуло. Зіткнення відбулось на лівій смузі, тобто на зустрічній полосі обвинуваченого. ЇЇ автомобіль розвернуло в напрямку школи. В лікарні відбирали кров для перевірки на стан сп`яніння у присутності понятих Чорної та Процишеної. Також, в лікарні бачила обвинуваченого він поводив себе агресивно, на її думку перебував в стані алкогольного сп`яніння, було почервоніння очей.

За наслідками ДТП отримала тілесні ушкодження перелом 1,3 ребра з правої сторони та 1, 2 з лівої сторони, в лікарні перебувала більше двох тижнів.

Моральну шкоду визначила у розмірі 200 000 грн, оскільки після ДТП не могла приділяти належну увагу сину, страх сідати за кермо автомобіля, також не долікована рука після отриманих тілесних ушкоджень.

Просила позов задовольнити та стягнути з обвинуваченого матеріальну та моральну шкоду спричинену його діями.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні надала покази, що в той день працювала в лікарні медсестрею в хірургічному відділені, точної дати не пам`ятає. Після ДТП в лікарню поступила ОСОБА_7 , проводився огляд лікарів, хірургічних втручань не було. Приблизно остання перебувала в лікарні 10 днів, свідок робила лише маніпуляції потерпілій.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні надала покази, що працює молодшою медичною сестрою терапії реанімаційного відділення Тульчинської ЦРЛ, обвинуваченого не знає та не пам`ятає, не була присутня при відібрані крові, документи ніякі не підписувала. Під час роботи в лікарні ні разу не була присутня під час відібрання крові. Під час ознайомлення з протоколом отримання зразків крові від 03.12.2026 підпис навпроти її прізвища виконаний не нею. Можливо тиждень була в приймальному відділені у 2021 році.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні надала покази, що працює завідуючою відділенням екстреної швидкої допомоги Тульчинської ЦРЛ, в день ДТП працювала, була присутня під час забору крові у обвинуваченого. Кров відбирала чергова медсестра. В загальному забір крові здійснюється в флакон 10, 12 або і 15 мілілітрів. Вона дійсно давала відповідь на адвокатський запит, інформацію брала з відповідних медичних документів.

Забір крові проводився в скляний флакон 10,12, 15 мілілітрів, будь яких зауважень не було, про що і відсутні записи в протоколі.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні надала покази, що працювала медичною сестрою в Тульчинській ЦРЛ. Працюючи на вказаній посаді, може відбирати зразки крові, упродовж 13 років. За наслідками відбору в 2 флакони робили записи в журналі. В протоколі відбору крові ставила свій підпис, сама процедура не могла бути порушеною де вона ставила свій підпис. Кров відбирається в об`ємі 20 мл, щоб флакон був повний, самі флакони використовуються від антибіотиків. В журналі зазначено, що кров відбиралась у обвинуваченого в два флакони по 10 мл.

Допитані у судовому засіданні експерти ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у судовому засіданні, підтримали висновок експерта про проведення судової комісійної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 6705/6706/22-21/СЕ-19/102-22/15305-ІТ від 25.10.2022 та зазначили, що потерпіла повинна була впевнитись в безпеці перед початком руху, а чи впевнилась експерту ОСОБА_15 не відомо. Дії потерпілої в причинному зв`язку з настанням ДТП не перебувають. Обвинувачений ОСОБА_5 рухаючись в межах населеного пункту мав рухатись з безпечною швидкістю та уразі побачивши перешкоду, повинен був зупинити транспортний засіб не змінюючи напрямок руху. Фактично в діях обвинуваченого не відповідність правилам дорожнього руху, а саме п. 12.3 ПДР України.

Судом були досліджені надані стороною обвинувачення письмові докази вини обвинуваченого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо реєстрації кримінального провадження № 12021020180000388 від 03.12.2021, про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 2 том 2);

- рапорт про надходження повідомлення про ДТП від 03.12.2021(а.с.5 том 2)

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 03.12.2021 (а.с. 6-12 том 2);

- план схема місця ДТП (а.с. 13 том 2);

- постанову про визнання речовим доказом від 03.12.2021 (а.с. 14 том 2);

- ухвалу слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 07.12.2021 про накладення арешту на речові докази (а.с. 17-18 том 2);

- заяву про залучення в якості потерпілої ОСОБА_7 від 29.09.2022 (а.с. 19 том 2);

- постанову про відібрання зразків венозної крові у ОСОБА_7 та ОСОБА_5 для проведення експертизи від 03.12.2021 (а.с.23 том 2)

- протокол отримання зразків крові ОСОБА_17 від 03.12.2021, відповідно до якого відібрання зразків крові відбулось за допомогою медичного шприца ємністю 20 мл, яким з вени правої руки відібрано зразки крові в кількості 20 мл, яку перелито до двох окремих контейнерів по 10 мл (а.с. 24 том 2);

- висновок експерта № 3466 від 08.12.2021, відповідно до якого при судово-медичній експертизі крові ОСОБА_5 методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 1,7%. Наявність метилового спирту, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено (а.с.28-29 том 2);

- ухвалу слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 16.12.2021 про надання тимчасового доступу до медичної карти медичного стаціонарного хворого, рентгенівських знімків та інших медичних документів на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.30 том 2);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.12.2021 та описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 22.12.2023, відповідно до якого вилучено медична карта стаціонарного хворого №3350/753 на ім`я ОСОБА_7 та ренгентзнімок (а.с. 32 том 2);

- висновок експерта № 84 від 23.12.2021, відповідно до якого, у ОСОБА_7 мали місце перелом 1-го ребра справа, перелом 1-111-го ребра зліва, вивих акроміального кінця лівої ключиці. Контузія нижнього відділу лівої легені. Дані тілесні ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета, що могло бути в термін та за обставин на які вказує обстежена, і по ступеню тяжкості відносяться до Середніх тілесних ушкоджень за відсутністю небезпеки для життя, які спричинили тривалий (більше ніж 21 день) розлад здоров`я (а.с.34-35 том 2);

- висновок експерта № СЕ-19/102-21/17304-ІТ від 04.01.2022, відповідно до якого, на момент експертного огляду робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «Dacia Lodgy», держ.номер НОМЕР_1 знаходились в працездатної стані. У деталях та вузлах робочої гальмівної системи, рульовому керуванні та ходової частини автомобіля «Dacia Lodgy» на момент експертного огляду експлуатаційних несправносте, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено (а.с.37-43 том 2);

- висновок експерта № СЕ-19/102-21/17991-АВ від 07.02.2022, відповідно до якого, ринкова вартість автомобіля «Кіа Rio» державний номерний знак НОМЕР_2 з технічним станом без пошкоджень станом на 03.12.2021 становила 110 279,90 грн. Вартість відновлювального ремонту станом на 03.12.2021 становила 274 887,93 грн з урахуванням ПДВ на матеріали та складові частини. Вартість матеріального збитку завданого власнику вказаного авто станом на 03.12.2021 становила 110 279,90 грн. (а.с.45-66 том 2);

- висновок експерта № СЕ-18/102-21/17992-АВ від 10.02.2021, відповідно до я кого ринкова вартість автомобіля «Dacia Lodgy», держ.номер НОМЕР_1 з технічним станом без пошкоджень станом на 03.12.2021 становила 203 488,83 грн, вартість відновлювального ремонту станом на 03.12.2021 становила 374 189,10 грн, вартість матеріального збитку завданого власнику вказаного автомобіля станом на 03.12.2021 становила 203 488,83 грн (а.с.68-87 том 2);

- висновок експерта № СЕ-19/102-22/634-ІТ від 08.04.2022, відповідно до якого в заданій дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Dacia Lodgy» держ. номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху, а дії водія автомобіля «Кіа Rio» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_7 з технічної точки зору регламентувались вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху (а.с.90-99 том 2);

- протокол проведення слідчого експерименту від 12.07.2022 за участі обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника та план схемою до вказаного протоколу (а.с.100-104 том 2);

- протокол проведення слідчого експерименту від 13.07.2022 за участі потерпілої ОСОБА_7 та її представника та план схемою до вказаного протоколу (а.с.105-109 том 2);

- висновок експерта проведення судової автомеханічної експертизи № 3090/3091/22-21 від 08.09.2022 відповідно до якого, на час зіткнення автомобіль «Кіа Rio» покинув смугу руху автомобіля «Dacia Lodgy», а автомобіль «Dacia Lodgy» розпочинав рух по лівому узбіччі по ходу свого напрямку руху. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Dacia Lodgy» ОСОБА_5 повинен був керуватись технічними нормами вимог п. 12.4, п. 12.3 Правил дорожнього руху України при русі 60 км/год чи п. 12.3 Правил дорожнього руху України при русі з швидкістю 50 км/год., ОСОБА_5 мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «Кіа Rio» шляхом виконання вимог норм п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожній обстановці водій автомобіля «Кіа Rio» ОСОБА_7 повинна була діяти у відповідності до норм п. 10.1 Правил дорожнього руху України, можливість останньої попередити дане ДТП заключалась у виконанні норм п. 10.1 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, причиною виникнення події даної ДТП стало невідповідність дій водія автомобіля «Dacia Lodgy» ОСОБА_5 технічним нормам вимог п. 12.3 ПДР, а можлива не відповідність дій водія ОСОБА_7 нормам вимог п. 10.1 ПДР, не знаходилась у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП (а.с. 110-115 том 2);

- постанову про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 29.09.2022 з ч. 1 ст. 286 КК України на ч. 1 ст. 286-1 КК України (а.с. 118 том 2);

- висновок експерта про проведення судової комісійної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 6705/6706/22-21/СЕ-19/102-22/15305-ІТ від 25.10.2022 відповідно до якого, в заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Dacia Lodgy» ОСОБА_5 повинен був керуватись технічними нормами вимог п. 12.4, п. 12.3 Правил дорожнього руху України при русі 60 км/год чи п. 12.3 Правил дорожнього руху України при русі з швидкістю 50 км/год., ОСОБА_5 мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «Кіа Rio» шляхом виконання вимог норм п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожній обстановці водій автомобіля «Кіа Rio» ОСОБА_7 повинна була діяти у відповідності до норм п. 10.1 Правил дорожнього руху України, можливість останньої попередити дане ДТП заключалась у виконанні норм п. 10.1 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, причиною виникнення події даної ДТП стало невідповідність дій водія автомобіля «Dacia Lodgy» ОСОБА_5 технічним нормам вимог п. 12.3 ПДР України (а.с.120-125 том 2).

Належність та допустимість доказів регламентовані ст. 85, 86 КПК України, а саме: належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів; доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими. Питання про допустимість доказів вирішується судом при постановленій судового рішення під час їх оцінки в нарадчій кімнаті.

Оцінюючи досліджені в ході судового розгляду докази з точки зору їх належності та допустимості, суд не може погодитись з твердженням захисника про неналежність та не допустимість доказів, а саме: висновку експерта №84 від 23.12.2021, відповідно до якого, у ОСОБА_7 мали місце перелом 1-го ребра справа, перелом 1-111-го ребра зліва, вивих акроміального кінця лівої ключиці. Контузія нижнього відділу лівої легені. Дані тілесні ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета, що могло бути в термін та за обставин на які вказує обстежена, і по ступеню тяжкості відносяться до Середніх тілесних ушкоджень за відсутністю небезпеки для життя, які спричинили тривалий (більше ніж 21 день) розлад здоров`я, оскільки доводи захисника про те, що експертне дослідження проведено в іншому кримінальному провадженні, щодо дослідження медичних матеріалів, які не вилучались та не відповідність медичного висновку по ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, спростовуються тим, що описова частина висновку містить всі вихідні дані, постанови слідчого від 22.12.2021 про призначення експертизи, поставлені питання слідчого, та обставини події, яка відбулась саме 03.12.2021 у смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, за участі автомобілів «Dacia Lodgy» під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Кіа Rio» під керуванням ОСОБА_7 , в дослідницькій частині зазначено, що експертом досліджувалась медична карта стаціонарної хворого Тульчинської ЦРЛ за №3350/753 на ім`я ОСОБА_7 та рентгенограма за №276 від 03.12.2021, які були вилучені слідчим відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22.12.2021 та опису речей і документів, які вилучались, згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.12.2023, відповідно до вимог ст. 163 КПК України, що узгоджується з правовою позиціє Верховного Суду зазначену у постанові від 18.08.2021 (справа № 582/445/20). Крім того, експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку, відповідно до ст. 384, 385 КК України.

Також, не може бути визнано судом недопустимим доказом протоколу отримання зразків для експертизи від 03.12.2021 та висновку експерта № 3466 від 08-10.12.2021, оскільки на думку сторони захисту відібрання зразків венозної крові у ОСОБА_5 відбулось із застосуванням медичного шприца ємністю 20 мл, яким з вени правої руки відібрано зразки крові в кількості 20 мл, яку перелито до двох окремих контейнерів по 10 мл., а відповідно до висновку експерта № 3466 в дослідницькій частині вказано, що у пакеті типу «файл» доставленому до експертної установи знаходиться два флакони безбарвного скла, ємністю по 15 мл кожен, зазначені обставини в сукупності викликають об`єктивні сумніви щодо того, що зразки крові надані для дослідження експертами є одним та тим самим, в той час як обвинувачений ОСОБА_17 , категорично заперечує перебування у стані алкогольного сп`яніння під час ДТП, однак твердження спростовується показами свідків у судовому засіданні, а саме ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , які підтвердили відібрання крові у обвинуваченого 03.12.2021, сам же обвинувачений від підпису в протоколі відмовився.

Також, суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_12 , яка вказала, що фактично працює молодшою медичною сестрою терапії реанімаційного відділення Тульчинської ЦРЛ, а у 2021 році можливо і працювала у приймальному відділені, що свідчить про те, що свідок не пам`ятає чи працювала у приймальному відділенні чи ні, у період коли відбиралися зразки крові у обвинуваченого ОСОБА_17 , а твердження категоричне, що вона не була присутня є суперечливим відповідно до показів інших свідків.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до постанови Верховного Суду №727/7144/22 від 17.09.2025, відібрання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 КПК України, однак, положення самої ст. 241 КПК України не містять вимоги щодо обов`язкової участі понятих при проведенні освідування особи.

Крім того, відповідно до висновку експерта №3466 від 10.12.2021, дослідницька частина містить посилання на те, що флакони заповненні кров`ю приблизно по 10 мл кожен, що в свою чергу підтверджується і самим протоколом отримання зразків крові у обвинуваченого ОСОБА_17 .

Дослідивши матеріали кримінального провадження в їх сукупності, оцінюючи доводи обвинуваченого про те, що він не перебував в стані алкогольного сп`яніння та дорожньо-транспортна пригода сталась не з його вини, а з вини потерпілої суд вважає, що вони в повній мірі спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, показами свідків та потпрпілої, яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст. 370 КПК України. За вказаних обставин, суд вважає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_17 , які не знайшли свого об`єктивного підтвердження, є одним із способів його захисту для уникнення відповідальності за вчинений злочин.

Аналіз зазначених показів та доводів обвинуваченого, дає суду підстави зробити висновок про невідповідність його показів фактичним обставинам справи, критичного ставлення до них судом, а також спростування зазначених доводів, дослідженими у судовому засіданні доказами.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_17 , у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, у судовому засіданні доведена в повному обсязі і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, категоричне не визнання вини у вчиненні інкримінованого правопорушення те, що останній відповідно до характеристики старости Кирнасівського старостинського округу від 26.10.2022 за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.132 том 2), раніше не судимий (а.с. 131 том 2), у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває (а.с. 129,130 том 2), згідно висновку експерта № 3466 від 08.12.202, при судово-медичній експертизі крові ОСОБА_5 методом газово-рідинної хроматографії, виявлено етиловий спирт у концентрації 1,7% (а.с. 28-29 том 2), а також обсяг і характер вчиненого кримінально-караного діяння.

Обставин, які згідно ст. 66 КК України, пом`якшують покарання судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до ч.1 ст. 67 КК України, обтяжують покарання судом не встановлено, відповідно до вимог ч. 4 ст. 67 КК України.

За таких обставин, з метою попередження нових кримінальних правопорушень, виправлення обвинуваченого, з врахуванням вимог ст. 50, ст. 65-67 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, особу винного та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_17 в межах санкції визначеної ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення волі та позбавлення права керування транспортним засобом.

Потерпіла ОСОБА_7 подала цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в якому просила стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Євроінс України» та обвинуваченого ОСОБА_5 солідарно на користь потерпілої матеріальну шкоду в розмірі 164 611, 55 грн, моральну шкоду в розмірі 200 000 грн та судові витрати пов`язані із наданням правової допомоги. Цивільний позов мотивований тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачка отримала тілесні ушкодження, як відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до середнього ступеня тяжкості, тому вона була вимушена проходити курс лікування, на ліки та медичні препарати витратила грошові кошти на загальну суму 749 грн. Крім тілесних ушкоджень в результаті ДТП був пошкоджений її автомобіль «Кіа Rio» державний номерний знак НОМЕР_2 , яким вона керувала та власником якого є. Відповідно до судової автотоварознавчої експертизи вартість матеріального збитку складає 110 279,90 грн, сума визначена станом на 03.12.2021, коли відповідно курсу Національного банку України гривні до долара США, за яким здійснювались всі купівлі та продажі автомобілів, складав 27,29 за 1 долар США, то на час пошкодження автомобіль коштував 4041 доларів США, в даний час вартість автомобіля по курсу долара США 40,55 грн станом на 23.01.2023 буде складати 163 862,55 грн, тому матеріальна шкода в сукупності, яка завдана потерпілій складає 164 611,55 грн.

Крім матеріальної шкоди потерпілій завдана також моральна шкода, яка виразилась в тих моральних та нервових переживаннях і стражданнях, якій їй довелось відчути. Отримала тілесні ушкодження, після чого в неї значно погіршився стан здоров`я, погіршилась можливість виконувати необхідну роботу вдома та на роботі, відчувала та досі відчуває значний фізичний біль. Порушено її право власності, оскільки за наслідками ДТП пошкоджено її транспортний засіб, позбавлена можливістю користуватись належною їй річчю, через, що відчуває дискомфорт і ускладнення свого життя, порушення його звичного ритму, який потребує щоденного використання автомобіля, завдану шкоду оцінює в розмірі 200 000 грн.

З врахуванням того, що цивільно-правова відповідальність була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс України» поліс за № АР/5115170 від 10.02.2021 відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.06.2004 №1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) шкода яка заподіяна третім особам має відшкодовуватись страховою компанією, а тому позивач звертається до двох відповідачів.

Також, у подальшому з урахуванням висновку експерта № СЕ-19/102-24/26058-ПС від 19.09.2025, відповідно до якого ситуація пов`язана з дорожньо-транспортною пригодою 03.12.2021 в результаті якої ОСОБА_19 отримала тілесні ушкодження є психотравмуючої для неї та нанесено їй моральну шкоду. Можливий розмір грошового відшкодування нанесеної моральної шкоди ОСОБА_7 становить 54 мінімальних заробітних плат, розмір яких установлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду або у грошовому еквіваленті на момент складання даного висновку експерта – 432 000 грн. представником позивача адвокатом ОСОБА_8 подано заяву про збільшення позовних вимого щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 432 000 тис грн, яка судом прийнята до розгляду.

Представником цивільного відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс України» подано відзив, в якому зазначено, що заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Так, дійсно 10.02.2021 між ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс України» та ОСОБА_5 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № АР/5115170, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб «Dacia Lodgy» державний номерний знак НОМЕР_1 . Страхова сума за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, складає 130 000 грн, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю третіх осіб, складає 260 000 грн, розмір безумовної франшизи складає 2600 грн.

Цивільний позивач, як водій транспортного засобу, обов`язку, передбаченого п. 33.1.4 ст. 33 Закон № 1961-IV, не дотрималася та не повідомила ПрАТ «СК «Євроінс України» про настання ДТП протягом встановленого строку.

Згідно пункту 35.1. ст. 35 Закону № 1961-IV, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Пунктом 37.1.4 ст. 37 Закону № 1961-IV, визначено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування(регламентної виплати) є не подання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Дата ДТП - 03.12.2021, тобто граничним строком для подання позивачем заяви про страхове відшкодування є - 03.12.2022, натомість позивачка визначивши, що не звертатиметься до страховика із заявою про страхове відшкодування, звернулась із цивільним позовом у кримінальному провадженні тільки 23.01.2023, тобто із порушенням строку встановленим Законом № 1961-IV.

З врахуванням зазначених мотивів просить відмовити у задоволені позовних вимог до страхової компанії.

Вирішуючи заявлений цивільний позов, суд виходить з такого.

Щодо стягнення матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Встановлено, що внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, потерпілій ОСОБА_7 заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

З метою відшкодування заподіяної їй матеріальної та моральної шкоди потерпіла, в межах цього кримінального провадження, звернулась до обвинуваченого ОСОБА_5 та ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс України» з цивільним позовом, в якому просила стягнути солідарно на її користь майнову шкоду, завдану злочином у сумі 164 611,55 грн та моральну шкоду у сумі 200 000 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Приписами ст. 1194 Цивільного кодексу України установлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або згаданим вище Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Закон № 1961-IV передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого Закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного Законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону №1961-IV).

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП, що узгоджуєтеся з постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18).

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, то потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 зроблено висновок, що: «внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Тобто, унаслідок заподіяння під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди (настання страхового випадку) винуватець дорожньо-транспортної пригоди не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем дорожньо-транспортної пригоди (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (п. п. 149, 150).

Цивільний позивач ОСОБА_7 мала зобов`язання та право на звернення за регламентними виплатами до страхової компанії, даними про яку вона достеменно володіла, з такою заявою протягом одного року не звернулася, а тому втратила право на відшкодування шкоди від страховика в межах страхових виплат.

З огляду не те, що позивачка звертаючись з даними позовом у кримінальному провадженні, жодним чином не доводить та не надає будь-яких доказів щодо звернення до страхової компанії та поважності пропуску строку звернення до страхової компанії, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову в частині солідарного стягнення з відповідачів суми матеріального збитку. Оскільки, розмір шкоди відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-21/17991-АВ від 07.02.2022, становить 110 279,90 грн. (а.с.45-66 том 2), що не перевищує розміру страхових виплат, який визначений страховим полісом №АР/5115170 у розмірі 130 000 грн, а позивачкою самостійно збільшено матеріальну шкоди з прирівнянням до курсу НБУ одного долара США на час звернення з позовом до суду, яка склала 163862,55 грн, тому підстав для покладення відповідальності на страхувальника немає.

Разом з тим, позивачка визначаючи розмір матеріальної шкоди в розмірі 749 грн, як витрати на ліки та медичні препарати, не підтверджує ніякими доказами необхідність їх придбання, відсутні також докази призначення лікаря чи медичної установи, взагалі будь-яких медичних препаратів.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2022 у справі №635/6868/16-ц.

Потерпіла особа в разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону №1961-IV (п. 172).

Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV (п. 173)».

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21.01.2026 у справі № 345/6210/24 (провадження № 51-3364 км 25).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства, визначено в пункті 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц).

Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно зі статтею 26-1 Закону № 1961-IVстраховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Суду бере до уваги те, що позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону № 1961-IV) та не належить до шкоди, заподіяної майну (згідно з статтею 28 Закону № 1961-IV). Тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в її моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути співмірно компенсована останнім.

На підтвердження спричинення моральної шкоди за ухвалою суду надано до висновку експерта № СЕ-19/102-24/26058-ПС від 19.09.2025, відповідно розмір грошового відшкодування нанесеної моральної шкоди ОСОБА_7 становить 54 мінімальних заробітних плат, розмір яких установлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду або у грошовому еквіваленті на момент складання даного висновку експерта – 432 000 грн.

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.

Подібний висновок вкладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19

Призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 372/4412/15-ц.

При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.

Разом з цим суд не може обґрунтовувати своє рішення лише висновком експертизи.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.07.2022 у справі №П/811/4240/14.

Отже, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суд приймає до уваги обставини справи, істотність вимушених у житті позивача змін, характер, тривалість і обсяг заподіяних їй моральних страждань, а саме спричинення тілесних ушкоджень, погіршення стану здоров`я, фізичні страждання, які вона понесла, відсутність довготривалої можливості користуватись майном (транспортним засобом) яке пошкоджене, порушення звичного ритму життя та з урахуванням вимог розумності і справедливості, враховуючи висновок експерта, як один із доказів у справі, про тещо потерпілій у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталась 03.12.2021 з вини обвинуваченого ОСОБА_5 нанесено моральну шкоду, однак суд приходить до висновку, що справедливою сумою компенсації буде 100 000 грн., яку необхідно стягнути з обвинуваченого.

На стадії досудового розслідування та під час судового розгляду обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому відсутні підстави для його обрання до набрання вироком законної сили.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

З обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають стягненню понесенні процесуальні витрати на залучення експертів в дохід держави в сумі 29 323,22 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 65, 66, 67, ч. 1 ст. 286-1 КК України, ст. 369-374, 376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Початок строку відбування основного покарання у виді позбавлення волі, ОСОБА_5 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Початок відбування додаткового покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту відбуття основного покарання.

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) понесенні процесуальні витрати на залучення експертів в дохід держави в сумі 29 323,22 грн (двадцять дев`ять тисяч триста двадцять три гривні двадцять дві копійки).

Позов задовольнити – частково.

Стягнути на користь ОСОБА_7 з ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі – 100 000 (сто тисяч гривень), в іншій частині позову – відмовити.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту на тимчасово вилучене майно згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 07.12.2021 – скасувати.

Речові докази:

-автомобіль марки «KIA Rio», д.н.з. НОМЕР_2 , користувачем та власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_2 , повернути власнику;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «KIA Rio», д.н.з. НОМЕР_2 , серії НОМЕР_5 , видане 19.02.2021 ТСЦ 5150 – повернути власнику;

-автомобіль марки «DACIA Lodgy», д.н.з. НОМЕР_1 , користувачем якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_3 , а власником відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 - ОСОБА_20 , житель АДРЕСА_1 – повернути власнику;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «DACIA Lodgy»,

д.н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_6 , видане 09.02.2021 ТСЦ 0546 – повернути власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілій, її представнику та прокурору.

Суддя: