Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №911/947/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/947/26

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакудас-Агро», м. Черкаси,

до відповідача Фермерського господарства «Агро-Світ 2023», с. Петропавлівська Борщагівка Бучанського району Київської області,

про стягнення 651 126,58 грн.,

за участі представників:

від позивача: Цинда Л.Г., адвокат, ордер серії СА №1109330 від 24.02.2026;

від відповідача: не з`явились;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакудас-Агро», м. Черкаси (далі по тексту – ТОВ «Лакудас-Агро») 02.04.2026 звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача – Фермерського господарства «Агро-Світ 2023», с. Петропавлівська Борщагівка Київської області (далі по тексту – ФГ «Агро-Світ 2023»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача

630 000,00 грн. – заборгованості за непоставлений товар за Договором поставки №12/02/2026 від 17.02.2026,

19 262,47 грн. – пені, нарахованої за період з 23.02.2026 по 30.03.2026,

1864,11 грн. – процентів за користування коштами у розмірі 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК за період з 23.02.2026 по 30.03.2026.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтований тим, що на виконання умов Договору №12/02/2026 від 17.02.2026 ТОВ «Лакудас-Агро» на оплату виставленого рахунку №167 від 17.02.2026 перерахувало ФГ «Агро-Світ 2023» кошти у сумі 630 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №1026 від 19.02.2026, №1029 від 20.02.2026, №1030 від 23.02.2026. В порушення умов Договору відповідач не здійснив поставку товару, перераховані кошти не повернув.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2026 позовну заяву ТОВ «Лакудас-Агро» від 02.04.2026 залишено без руху, зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

08.04.2026 через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Лакудас-Агро» подала заяву на виконання вимог ухвали суду від 07.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2026 відкрито провадження у справі №911/947/26 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 18.05.2026. Зобов`язано позивача ТОВ «Лакудас-Агро» подати суду докази направлення або вручення відповідачу вимоги від 25.02.2026, зокрема опис вкладення в лист №1800304814799; власні підтверджені документально та обґрунтовані нормативно пояснення про порядок поставки (вид транспорту, місце поставки, силами та за рахунок якої із сторін договору тощо) та про те, на підставі якої саме норми закону та якого саме пункту договору поставки №12/02-26 від 17.02.2026 позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача ФГ «Агро-Світ 2023» невідкладно зареєструвати електронний кабінет юридичної особи ФГ «Агро-Світ 2023» (код 45159868) в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, про що письмово повідомити суд.

Крім того, зобов`язано відповідача подати до суду у строк п`ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази поставки товару відповідно до Договору №12/02/2026 від 17.02.2026 (сої в кількості 250т), або докази повернення ТОВ «Лакудас-Агро» грошових коштів у розмірі 630 000,00 грн., перерахованих згідно із платіжними інструкціями №1026 від 19.02.2026, №1029 від 20.02.2026, №1030 від 23.02.2026 (частина 2 ст. 74 ГПК України).

Копію ухвали від 10.04.2026 про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог процесуального закону було надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №R067148173483 на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та 01.05.2026 повернуто підприємством зв`язку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Згідно із частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Гарантований статтею 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву сплив 18.05.2026.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.04.2026 заяву представника позивача від 15.04.2026 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Ухвалою від 18.05.2026 підготовче судове засідання відкладено на 08.06.2026. Зобов`язано позивача та відповідача виконати вимоги ухвали від 10.04.2026 про відкриття провадження. Встановлено учасникам справи додатковий строк на подання заяв по справі, заяв з процесуальних питань, наявних у сторін та раніше не поданих доказів до 04.06.2026. Забезпечено участь представника позивача адвоката Цинди Л.Г. у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

01.06.2026 представник ТОВ «Лакудас-Агро» подала заяву від 29.05.2026 про приєднання документів.

Ухвалою від 08.06.2026 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 29.06.2026. Забезпечено участь представника позивача адвоката Цинди Л.Г. у судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою від 29.06.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу №911/947/26 до судового розгляду по суті на 13.07.2026. Забезпечено участь представника позивача адвоката Цинди Л.Г. у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

07.07.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала клопотання про стягнення судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у сумі 19 976,00 грн. та судового збору у сумі 9766,90 грн.

Ухвалою від 13.07.2026 у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 28.07.2026. Забезпечено участь представника позивача адвоката Цинди Л.Г. у судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

У судове засідання з розгляду справи по суті 28.07.2026 з`явився представник позивача. Відповідач повторно не з`явився, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направив, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов або докази на його підтвердження не подав.

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши позов ТОВ «Лакудас-Агро» до ФГ «Агро-Світ 2023» про стягнення 651 126,58 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

17.02.2026 між ФГ «Агро-Світ 2023» (продавець) та ТОВ «Лакудас-Агро» (покупець) був укладений договір поставки №12/02/26 (далі – Договір), за умовами якого:

- продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити вартість товару «Соя» у кількості 250 тонн за ціною 14 500,00 грн. за тонну без ПДВ, загальна вартість 3 625 000,00 грн. без ПДВ (п.1.1);

- покупець зобов`язаний здійснити безготівковий розрахунок товару, за фактичним відвантаженням товару та при належній якості (п.2.1);

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.5.1).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

17.02.2026 ФГ «Агро-Світ 2023» виставило ТОВ «Лакудас-Агро» рахунок на оплату №167 від 17.02.2026 на суму 3 625 000,00 грн., тобто на загальну вартість товару, яка мала бути поставлена договором.

Позивач частково оплатив виставлений відповідачем рахунок на загальну суму 630 000,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій із призначенням платежу «за сою згідно рахунку №167 від 17.02.2026 без ПДВ», а саме

№1026 від 19.02.2026 на суму 280 000,00 грн.

№1029 від 20.02.2026 на суму 150 000,00 грн.

№1030 від 23.02.2026 на суму 200 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.2.1 Договору обов`язок оплати товару виникає у покупця за фактично відвантажений товар та при належній якості, що не позбавляє права покупця здійснити повну або частку попередню оплату товару відповідно до виставленого продавцем рахунку.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Вказана норма надає право покупцю діяти альтернативно на власний розсуд, а саме або вимагати передання оплаченого товару, або повернути кошти.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (постанова КГС ВС від 15.02.2024 у справі №910/3611/23).

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на те, що умовами укладеного між сторонами договору не встановлено строку поставки товару продавцем, позивач звернувся до відповідача із вимогою від 25.02.2026, в якій ТОВ «Лакудас-Агро» вимагало від ФГ «Агро-Світ 2023» негайно, протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги, поставити товар – сою у кількості, що відповідає сплаченій сумі 630 000,00 грн. У випадку не відвантаження товару протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги, позивач вимагав повернути сплачені кошти у сумі 630 000,00 грн.

Вказана вимога була надіслана відповідачу 25.02.2026 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з описом вкладення №1800304814799 та повернулась відправнику 20.03.2026 за закінченням терміну зберігання.

З огляду на те, що 20.03.2026 вимога була повернута у зв`язку із закінченням строку її зберігання, саме 20.03.2026 є останнім днем, коли відповідач мав можливість її отримати. Відтак суд вважає вимогу отриманою відповідачем саме з цієї дати.

З огляду на те, що позивач вимагав від відповідача або протягом 7 календарних днів поставити товар на суму сплаченого авансу, або повернути вказаний аванс, суд встановив, що строк поставки, як і строк повернення авансу, сплив 27.03.2026, а з 28.03.2026 настало прострочення.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

ФГ «Агро-Світ 2023» доказів поставки товару відповідно до Договору №12/02/2026 від 17.02.2026 або доказів повернення ТОВ «Лакудас-Агро» суми попередньої оплати у розмірі 630 000,00 грн., суду не подав, в тому числі на вимогу п.4 ухвали від 10.04.2026 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

З огляду на те, що відповідач не поставив спірний товар та не повернув позивачу суму попередньої оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 630 000,00 грн. є документально підтверджена, законна та така, яку слід задовольнити повністю.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 19 262,47 грн. пені, нарахованої за період з 23.02.2026 по 30.03.2026.

Як на підставу для нарахування пені позивач посилається на абзац 2 частини 3 статті 549 ЦК України, за яким боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунок пені з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є одним із видів неустойки та відповідно до статті 549 ЦК України належить до способів забезпечення виконання зобов`язань, передбачених главою 49 ЦК України.

Водночас право кредитора на застосування пені має бути належним чином погоджена між сторонами у письмовій формі, оскільки відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі, а недодержання такої форми має наслідком його нікчемність.

Тому, саме по собі положення абзацу другого частини третьої статті 549 ЦК України не є безумовною підставою для виникнення у кредитора права на пеню нарахування пені. Вказана норма визначає граничний розмір пені у випадку, коли її застосування передбачене законом або належним чином встановлене сторонами, але не замінює собою письмову домовленість сторін щодо застосування такого виду відповідальності.

Укладений між сторонами договір №12/02/26 від 17.02.2026 не містить погодженої умови щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків повернення попередньої оплати, у зв`язку з чим, нарахування позивачем пені в даному випадку є безпідставним, а вимоги в цій частині не належать до задоволення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 1864,11 грн. 3% річних, нарахованих за період з 23.03.2026 по 30.03.2026.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, здійснивши власний розрахунок процентів річних, встановивши вірний період прострочення, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних становить 155,34 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Лакудас-Агро» частково та ухвалює рішення про стягнення з ФГ «Агро-Світ 2023» 630 000,00 грн. основного боргу та 155,34 грн. процентів річних.

У зв`язку частковим задоволенням позову суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 7561,86 грн.

Позивач твердить, що в ході розгляду даної справи, поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 19 976,00 грн. Щодо включення до судових витрат витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

24.02.2026 між ТОВ «Лакудас-Агро» (замовник) та адвокатом Циндою Людмилою Геннадіївною був укладений договір про надання правничої допомоги, за умовами якого:

- клієнт доручає адвокату захист, представництво та надання інших видів правничої допомоги, визначених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими актами законодавства України щодо розгляду судом першої інстанції справи по захисту прав Клієнта, надання консультацій та юридичного супроводу взаємовідносин ТОВ «Лакудас-Агро» з ФГ «Агро-Світ 2023». Клієнт зобов`язується оплатити послуги, а Адвокат зобов`язується відповідно до завдання Клієнта надати йому зазначену юридичну допомогу (п.1.1);

- на підтвердження факту надання виконавцем клієнту юридичних послуг згідно умов цього договору складається акт приймання-передачі юридичних послуг (п.1.2);

- за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар на умовах погодинної оплати. Вартість витрат на правничу допомогу (гонорару) за одну годину роботи адвоката становить 50% від прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, встановленого Законом України «Про державний бюджет України», що визначається на момент підписання Договору та складає 1664,00 грн. за 1 годину роботи. Гонорар сплачується клієнтом не пізніше 20 днів після набрання законної сили рішенням суду у справі. Крім цього, сторони домовились про додатковий гонорар (гонорар успіху), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення (п.4.3).

01.07.2026 сторони підписали Акт приймання-передачі виконаних робіт на суму 19 976,00 грн., за яким, адвокат надав клієнту правову допомогу, визначену договором про надання правничої допомоги від 24.02.2026, пов`язану із розглядом справи №911/947/26.

Відповідно до вказаного акту адвокат надав клієнту такі послуги:

1) дослідження документів господарських взаємовідносин ТОВ «Лакудас-Агро» та ФГ «Агро-Світ 2023», що передували зверненню до суду – 1 година вартістю 1664,00 грн.;

2) підготовка та направлення до ФГ «Агро-Світ 2023» вимоги про поставку товару або повернення коштів – 1 година вартістю 1664,00 грн.;

3) підготовка та направлення до суду і іншим учасникам справи позовної заяви – 4 години вартістю 6656,00 грн.;

4) підготовка та направлення до суду заяви про приєднання документів – 1 година вартістю 1664,00 грн.;

5) підготовка та участь у судових засідання 18.05.2026, 08.06.2026, 29.06.2026 та 13.07.2026 – 2 години вартістю 3328,00 грн.

Всього надано послуг на суму 14 976,00 грн. плюс 5000,00 грн. гонорару успіху.

Аналогічна інформація викладена в деталізованому розрахунку витрат позивача від 01.07.2026, долученого до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що укладений між адвокатом і клієнтом договір та визначені у такому договорі суми гонорару не є безумовною підставою для стягнення таких сум на користь учасника справи, на користь якого було прийняте судове рішення.

Принцип невтручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом передбачає відсутність у суду повноважень будь-яким чином безпосередньо впливати на сторін договору та на укладення як договору в цілому, так і щодо його окремих положень.

Також суд не наділений повноваженнями втручатися у розрахунки між клієнтом та його адвокатом, не є стороною договірних відносин.

Разом з тим, здійснюючи розподіл судових витрат, суд, хоч і враховує умови договору про надання правової допомоги та додаткові докази на підтвердження понесених учасником справи судових витрат, однак при такому розподілі керується виключно положеннями процесуального законодавства.

Процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (постанова КГС ВС від 02.12.2025 у справі №910/18250/16 (910/33/24).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішення питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи як те, чи були вони фактично несені, так і оцінювати їх необхідність (постанова КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.

Здійснивши аналіз заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу у співвідношенні із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, суд встановив, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг та не відповідають критерію розумної необхідності.

Суд вважає безпідставним включення в перелік наданих послуг послугу з підготовки та направлення до суду заяви про приєднання документів. Вказана заява була подана на виконання вимог ухвали від 10.04.2026 про відкриття провадження, якою суд зобов`язав надати оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні відповідно до ст. 91 ГПК України.

Натомість, більша частина поданих позивачем документів не є оригіналами, а є кольоровими копіями поданих раніше документів.

Щодо вимоги про надання доказів направлення або вручення відповідачу вимоги від 25.02.2026, зокрема опису вкладення у лист №1800304814799, то така вимога суду була зумовлена неякісною копією, долученою до позовної заяви.

Що стосується заявленого до стягнення гонорару успіху в сумі 5000 грн., то суд дійшов висновку, що такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою, не місять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування матиме надмірний характер.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З цього приводу суд також звертає увагу на правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №906/462/22 та від 12.05.2020 у справі №904/4007/18.

Суд вважає суму судових витрат позивача на правову допомогу у розмірі 13 312,00 грн. розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України.

З огляду на викладене, суд включає до судових витрат по справі витрати позивача на професійну правову допомогу в сумі 13 312,00 грн., та покладає на відповідача відшкодування позивачу вказаних витрат пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 12 883,25 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакудас-Агро» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Агро-Світ 2023» (08129, Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська 26, оф. 1, ідентифікаційний код 45159868)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакудас-Агро» (18000, Черкаська область, м. Черкаси, проспект Хіміків 12/3, ідентифікаційний код 44023404)

630 000,00 грн. (шістсот тридцять тисяч гривень нуль копійок) основного боргу;

155,34 грн. (сто п`ятдесят п`ять гривень тридцять чотири копійки) процентів річних;

7561,86 грн. (сім тисяч п`ятсот шістдесят одну гривню вісімдесят шість копійок) судового збору;

12 883,25 грн. (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні двадцять п`ять копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 29.09.2026.

Суддя О.В. Конюх