Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №904/926/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/926/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач у справі)

суддів: Андрейчука Л.В., Чус О.В.

секретар судового засідання: Гетьманенко С.М.

за участю представників сторін у справі:

від Військової частини НОМЕР_1 – Корой В.Л.

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН" – Марченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2026, суддя суду першої інстанції Рудь І.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 08.07.2026

у справі № 904/926/26

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН"

про стягнення заборгованості у сумі 464 519,32 грн -

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

У лютому 2026 Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інво Юніон" заборгованість у сумі 580 649 грн 15 коп., з яких: 304 149 грн 23 коп. - пеня та 276 499 грн 92 коп. – штраф.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.07.2025 між військовою частиною НОМЕР_1 (далі – позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН" (далі – відповідач, постачальник) був укладений державний контракт № 5ЗФ/27D.110 від 21.07.2025 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити, а замовник – прийняти і оплатити товари згідно специфікації до цього державного контракту.

Специфікацією до державного контракту, який є невід`ємною частиною державного контракту, сторонами визначено, що строк поставки дизельних генераторів INVO D8000 у кількості 85 шт. становить до 01 жовтня 2025 року, однак, на порушення п. 6.3.1 державного контракту зазначений товар був поставлений лише 17 грудня 2025 року, що стало підставою для нарахування відповідачу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 188 019, 40 грн - пені та 276 499,92 грн. - штрафу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2026 позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН" на користь Військової частини НОМЕР_1 18 801,94 грн - пені, 27 649,99 грн - штрафу, 5 574,23 грн - судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд врахував відсутність заперечень з боку відповідача стосовно того, що поставка була здійснена з порушенням строків, передбачених спірним договором.

Суд перевірив розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу, враховуючи період прострочення поставки, який відповідачем не заперечується, та виснував про те, що такий розрахунок виконаний арифметично та методологічно правильно, а тому позовні вимоги визнав обґрунтованими. Водночас, враховуючи виконання договору у повному обсязі, беручи до уваги ступінь вини відповідача, характер допущених порушень, а також обставини здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, з метою відновлення балансу інтересів сторін, відсутність доказів негативних наслідків порушення та збитків, завданих позивачу від порушення відповідачем зобов`язання за договором, суд зменшив суму штрафних санкцій на 90% зі стягненням з відповідача пені за порушення строків поставки в сумі 18 801,94 грн та штрафу за порушення строків поставки понад 30 днів в сумі 27 649,99 грн.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з вказаним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким уточнені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що відповідно до умов державного контракту № 5ЗФ/27D.110 від 21.07.2025, а також специфікації, яка є невід`ємною частиною цього контракту, відповідач у строк до 01 жовтня 2025 року мав здійснити поставку дизельних генераторів INVO D8000 у кількості 85 шт., однак, взяті на себе зобов`язання виконав лише 17.12.2025.

Скаржник не оскаржує висновки місцевого господарського суду, зроблені ним при вирішенні спору по суті відносно обґрунтованості його вимог, проте не погоджується з висновком щодо наявності підстав для зменшення штрафних санкцій відповідно до положень статті 551 Цивільного кодексу України.

Військова частина зазначає, що загальний відсоток штрафних санкцій, які було накладено на відповідача, від основної суми договору становить 14,7 відсотка, тобто, жодного фінансового збагачення чи якогось іншого зловживання зі сторони позивача, не було. Тобто, співвідношення розміру штрафних санкцій до основної суми не є значним або надмірним в розумінні застосування статті 551 ЦК України.

Окрім того, апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції не було враховано, що подібні дії відповідача, в першу чергу, наносять репутаційну шкоду Міністерству оборони України під час дії особового стану.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН" подало відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого вважає її необґрунтованою, такою, що не містить належних правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тому, на думку відповідача, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що у процесі виконання договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН" зіткнулося з обставинами, які істотно вплинули на виробничі процеси підприємства, а саме: дефіцит електропостачання та його безпосередній вплив на строки виконання п. 2 Договору по виготовленню Товару; виходу з ладу крана-балки, як обов`язковий інструмент у процесі виробництва; затримка імпортної поставки комплектуючих для генераторів. Відповідач не приховував наявність труднощів з виконанням контракту та повідомляв замовника про можливе перенесення строку поставки листом № 3009-8 від 30.09.2025

Додатково, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН" листом від 15.10.2025 вих. № 1510-5 надало детальне пояснення причин затримки та повідомило очікуваний строк завершення виробництва і поставки генераторів, з чого можна зробити висновок, що відповідач діяв добросовісно, своєчасно інформуючи замовника про обставини, що виникли під час виконання Договору, та не допускав приховування інформації щодо стану його виконання. Незважаючи на об`єктивні труднощі, поставка товару була завершена в повному обсязі 17.12.2025, дизельні генератори INVO D8000 у кількості 85 одиниць були передані замовнику та прийняті останнім.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного зменшення штрафних санкцій, слід зазначити, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі обставини, які відповідно до статті 551 ЦК України мають істотне значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку причинам порушення строків поставки, які пов`язані, зокрема, з тривалими перебоями електропостачання внаслідок пошкодження енергетичної інфраструктури під час збройної агресії Російської Федерації проти України. Таким чином, судом було встановлено, що порушення строків поставки не було наслідком недобросовісної поведінки відповідача чи його небажання виконувати взяті на себе зобов`язання. Оцінюючи поведінку сторін під час виконання договору, суд дійшов висновку про добросовісність дій відповідача, який не ухилявся від виконання договору, підтримував комунікацію із замовником та вжив заходів для завершення поставки товару.

Крім того, за доводами відповідача, судом першої інстанції вірно враховано співвідношення між заявленим до стягнення розміром штрафних санкцій та наслідками допущеного порушення. Позивачем не надано доказів понесення збитків, додаткових витрат чи інших негативних наслідків, які настали внаслідок прострочення поставки, при цьому загальний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій становив 464 519,32 грн, що за встановлених судом обставин було визнано неспівмірним наслідкам порушення.

З наведеного, відповідач вважає, що доводи апеляційної скарги військової частини № НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2026 не спростовують встановлених судом обставин справи та зводяться виключно до незгоди апелянта з висновками суду щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

29.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Висоцького А.М. (доповідач), суддів - Андрейчука Л.В., Чус О.В.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи № 904/926/26 на адресу Центрального апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2026 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2026 у справі № 904/926/26; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.09.2026 о 11 год. 00 хв.; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв; витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/926/26.

До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

22.09.2026 у судовому засіданні взяли участь представники Військової частини НОМЕР_1 – ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН" – Марченко А.С.

Фактичні обставини, встановлені судом

21.07.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН" був укладений державний контракт № 5ЗФ/27D.110 від 21.07.2025, відповідно до п. 1.1 постачальник зобов`язався поставити, а замовник – прийняти і оплатити товари згідно специфікації до цього державного контракту.

Пунктом 1.2. державного контракту визначено найменування його предмету: дизельний генератор.

Відповідно до пункту 1.3 державного контракту кількість та найменування товару зазначено в специфікації (додаток 1).

Пунктом 3.1. державного контракту (з урахуванням додаткової угоди від 21.07.2025) передбачена його ціна, яка становить 3 949 998,96 грн з ПДВ.

Поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника. Строки (терміни) поставки (передачі) товару зазначені в специфікації (додаток № 1 до державного контракту), що є невід`ємною частиною державного контракту. Специфікацією до державного контракту, який є його невід`ємною частиною, сторонами визначено, що строк поставки дизельних генераторів INVO D8000 у кількості 85 шт. становить до 01 жовтня 2025 року.

Пунктом 6.3.1 державного контракту передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у терміни встановлені цим державним контрактом.

За невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п. 7.2 державного контракту).

Державний контракт набрав чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року, а в питаннях розрахунків до повного їх проведення (пункт 10.2. Державного контракту).

30.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН" повідомило військову частину НОМЕР_1 про ймовірність затримки постачання товару орієнтовно на 35 календарних днів.

Листом від 08.10.2025 вих. № 983/1.2.3.-39/2817 військовою частиною НОМЕР_1 звернуто увагу Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН" на відповідальність за порушення умов державного контракту.

У відповідь на вищезазначений лист, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН" повідомило, що затримка виробничих процесів була пов`язана із тривалою відсутністю електропостачання внаслідок пошкодження енергетичної інфраструктури на території, де розташовані виробничі потужності, яку спричинили масовані ракетні обстріли країною-агресором та повідомив, що очікуваний термін завершення виробництва та постачання дизельних генераторів – до 15 листопада 2025 року.

Водночас, державним контрактом визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим державним контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання державного контракту та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, тощо) (пункт 8.1.).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії відповідно до пункту 8.3. державного контракту є відповідний сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України за місцем їх виникнення.

Додаткові угоди між сторонами на зміну термінів поставки товару (збільшення термінів) не підписувались, сертифікати з Торгово-промислової палати на підтвердження виникнення обставин непереборної сили Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВО ЮНІОН" не надавались.

Відповідно до видаткової накладної № 3432 товар (дизельні генератори INVO D8000 у кількості 85 шт.) був поставлений лише 17 грудня 2025 року, у зв`язку з чим, за несвоєчасну поставку товару позивач заявив вимоги відповідачу у вигляді претензії від 18.12.2025 за вих. № 983/1.2.3.-39/3392 про стягнення пені за період з 01.10.2025 по 16.12.2025 у розмірі 304 149,23 грн. та штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмірі 276 499,92 грн., а всього на загальну суму 580 649,15 грн, яка залишилась не задоволеною, а тому наведена сума стала предметом позову.

В подальшому, у зв`язку з частковим погашенням заборгованості, позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 464 519,32 грн, з яких: пеня: 188 019,40 грн та штраф: 276 499,92 грн.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з таких підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині в частині зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до статті 551 ЦК України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статте 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України (чинний на дату виникнення спірних відносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини перша-друга статті 712 Цивільного кодекс України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, 21.07.2025 між сторонами укладено державний контракт № 5ЗФ/27D.110 від 21.07.2025, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу дизельні генератори INVO D8000 у кількості 85 шт. до 01 жовтня 2025 року, однак поставка товару відбулась із простроченням, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення по суті спору виснував про можливість зменшення суми штрафних санкцій на 90% зі стягненням з відповідача пені за порушення строків поставки в сумі 18 801,94 грн та штрафу за порушення строків поставки понад 30 днів в сумі 27 649,99 грн.

З даного приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вказаної норми вбачається право суду зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати (відповідна правова позиція викладена в п. 7.31 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22).

Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Крім того, у постанові від 23.03.2021 по справі № 921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).

Нормами законодавства України не визначений розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

У правових висновках від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися такими загальними підходами (правилами):

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, визначені у статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК України).

Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Колегія суддів погоджується з висновком, зробленим судом першої інстанції, що у цій справі наявна сукупність обставин, які мають істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій, а саме: ступінь вини відповідача, характер допущених порушень, добровільне визнання порушення зобов`язань та часткове погашення неустойки, а також обставини здійснення господарської діяльності в умовах воєнного стану, з метою відновлення балансу інтересів сторін, відсутність доказів негативних наслідків, збитків позивача від порушення відповідачем зобов`язання за договором.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22).

Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень законодавства, тобто в межах судового розсуду.

Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Судова колегія, оцінивши обставини справи, врахувавши доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення штрафних санкцій, встановивши відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем договору, погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про можливість зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

При цьому, судова колегія зазначає, що зменшення розміру штрафних санкцій не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення штрафних санкцій має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо необґрунтованого зменшення штрафних санкцій, оскільки загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її саме компенсаторний характер; заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду.

У цій справі суд першої інстанції правомірно врахував зазначений загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір штрафних санкцій з урахуванням встановлених фактичних обставин справи.

Враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, господарський суд першої інстанції правомірно зменшив на 90% розмір стягуваних з відповідача штрафних санкцій.

Таким чином, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру неустойки не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту суд апеляційної інстанції не вбачає.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Висновки апеляційного господарського суду

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до пункту з частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України однією із підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам.

Будь-яких підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2026 у справі № 904/926/26, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2026 у справі № 904/926/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2026 у справі № 904/926/26 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2026 у справі № 904/926/26 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.09.2026.

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Судді Андрейчук Л.В.

Чус О.В.