Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №904/2526/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/2526/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,

за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.

та представників:

від скаржника (відповідача): не з`явився;

від позивача: Марковська В.В. (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна садиба"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 (ухвалене суддею Івановою Т.В. у м. Дніпрі, повне рішення складене 13.07.2026) у справі № 904/2526/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясно+" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна садиба" (м. Самар, Самарівський район, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №77720241237ПВ від 13.11.2024 у загальному розмірі 832 485 грн 81 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ясно+" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна садиба" (далі по тексту - відповідач) заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу № 77720241237ПВ від 13.11.2024 у загальному розмірі 832 485 грн 81 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 830 233 грн 94 коп. - основний борг за договором № 77720241237ПВ від 13.11.2024;

- 2 251 грн 87 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 77720241237ПВ від 13.11.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за спожиту у січні 2026 року електричну енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 830 233 грн 94 коп. У зв`язку з простроченням оплати, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 21.02.2026 по 25.03.2026 в сумі 2 251 грн 87 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 у справі №904/2526/26:

- позовні вимоги задоволено повністю;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна садиба" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясно+" 830 233 грн 94 коп. основного боргу, 2 251 грн 87 коп. 3% річних та 9 989 грн 83 коп. судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення обґрунтовано наступним:

- між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясно+", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба", як споживачем, було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №77720241237ПВ від 13.11.2024. Згідно з додатковою угодою № 3 до договору, дію договору припинено з 01.02.2026 (останній день дії договору 31.01.2026). При цьому в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати договір діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань;

- з матеріалів справи вбачається, що оператором системи розподілу - Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" позивачу надавалися дані щодо обсягів розподіленої електричної енергії щодо споживача - Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба". Так, відповідно до листа оператора системи розподілу від 18.02.2026 № 9285/1001 та до доданої до нього довідки про обсяги розподіленої електроенергії обсяг розподіленої відповідачу електричної енергії у січні 2026 року складає 70 280,00 кВт/год. Отже, матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем у спірному періоді - січень 2026 року, відповідачу електричної енергії в обсязі 70 280 кВт*год. Відповідачем заперечень щодо обсягу розподіленої електричної енергії у спірному періоді - січень 2026 року, не надано, матеріали справи таких доказів не містять;

- позивач формував та видавав рахунки на оплату фактично спожитої електричної енергії відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу - ПРАТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" у відповідності до вимог пунктів 4.3, 4.12, підпункту 31 пункту 5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, та глави 9.14 Розділу IХ, глави 12.3 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311. Відповідна інформація підтверджена у листі Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" № 9285/1001 від 18.02.2026. Так, на підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії у відповідності до пункту 10.4 Комерційної пропозиції в інтернет-сервісі "Особистий кабінет" сформовано та видано рахунок за розрахунковий період "січень 2026 року" від 01.02.2026 № 77720241237/1/1 - на суму 830 233 грн 94 коп. Додатково вищенаведений рахунок надсилався відповідачу на електронну пошту у відповідності до пункту 10.4 Комерційної пропозиції, що підтверджується скриншотом електронного листа. Оплати в рахунок погашення нарахувань за розрахунковий період січень 2026 року не здійснювалися. На підтвердження наявності у відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у січні 2026 року позивачем надано також довідки про надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" в погашення основного боргу за спожиту ним та поставлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясно+" електроенергію;

- отже, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором та поставив відповідачу у січні 2026 року електричну енергію в обсязі 70 280 кВт/год на суму 830 233 грн 94 коп.;

- на час розгляду справи доказів оплати спожитої електричної енергії матеріали справи не містять, та відповідачем таких доказів не надано;

- докази у справі суд визнає належними, допустимими, достовірними. Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 830 233 грн 94 коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем;

- пунктом 9.1 Комерційної пропозиції (у редакції додаткової угоди № 3 від 26.12.2025, визначено, що договір на умовах комерційної пропозиції починає діяти з 01.11.2025 та діє до 31.01.2026 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань сторонами. За необхідності продовження дії договору, сторони укладають між собою додаткову угоду до цього договору у письмовій формі. Отже, дію договору припинено з 01.02.2026 (останній день дії договору 31.01.2026). При цьому, в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати договір діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань;

- враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену у січні 2026 року електричну енергію у розмірі 830 233 грн 94 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі;

- за порушення відповідачем строку сплати за спожиту електричну енергію у січні 2026 року, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2 251 грн 87 коп. за період з 21.02.2026 по 25.03.2026 (кількість днів прострочення - 33). Після перерахунку суду 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем розрахунок здійснено вірно. Враховуючи викладене позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2 251 грн 87 коп. за період з 21.02.2026 по 25.03.2026 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі;

- враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену у січні 2026 року електричну енергію в сумі 830 233 грн 94 коп. та 3% річних у сумі 2 251 грн 87 коп. за період з 21.02.2026 по 25.03.2026.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясна садиба" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 51801 від 29.07.2026), в якій просить:

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 у справі №904/2526/26 скасувати повністю;

- направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду за правилами загального позовного провадження, з дослідженням обставин, викладених у скарзі, або, у разі встановлення судом апеляційної інстанції можливості розгляду справи по суті, ухвалити нове рішення, з урахуванням наведених в апеляційній скарзі обставин;

- судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:

1) ціна позову в цій справі (832 485 грн 81 коп.) перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому підстав для автоматичного віднесення справи до малозначних за пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України не було. Суд міг визнати її малозначною лише за дискреційним критерієм пункту 2, як справу незначної складності. Скаржник наполягає, що цей критерій судом застосовано неправильно, оскільки предмет доказування у справі об`єктивно є складним - охоплює послідовну зміну строку дії комерційної пропозиції трьома додатковими угодами (додаток 2) та порядок формування ціни та обсягу спожитої електроенергії за спеціальним галузевим регулюванням - Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (пункти 4.3, 4.12, підпункт 31 пункту 5.1.2), та Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (глава 9.14 розділу IX, глава 12.3 розділу XII). Крім того наявний багатоканальний порядок повідомлення споживача, визначений пунктами 10.4, 10.5 Комерційної пропозиції. Розгляд справи за такими правилами без виклику сторін позбавив скаржника можливості надати пояснення щодо обставин, викладених у пункті III цієї скарги, заявити клопотання про витребування доказів (зокрема первинних даних приладів обліку та розрахунку тарифу) та взяти безпосередню участь у дослідженні доказів, чим порушено принцип змагальності сторін, в розумінні норм статті 13 Господарського процесуального кодексу України, та право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою якого є право на змагальний процес (принцип "рівності сторін"), сформульоване Європейським судом з прав людини, зокрема, у справі "Руїз-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain, заява № 12952/87);

2) у мотивувальній частині рішення (розділ III.2, III.3) суд встановив лише обсяг розподіленої скаржнику електричної енергії - 70 280 кВт/год (лист ПРАТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" від 18.02.2026 № 9285/1001) та констатував, що на підставі цих даних сформовано рахунок на суму 830 233 грн 94 коп., однак суд не встановив, яким саме чином із зазначеного обсягу було визначено вартість електричної енергії у розмірі 830 233 грн 94 коп. У матеріалах справи відсутній детальний розрахунок вартості поставленої електричної енергії із зазначенням ціни (тарифу) за 1 кВт/год, складових ціни, порядку її визначення відповідно до умов договору та Комерційної пропозиції та арифметичного розрахунку суми 830 233 грн 94 коп. Арифметична дія (830 233 грн 94 коп. / 70 280 кВт/год) дає середню ціну приблизно 11 грн 81 коп. за 1 кВт/год з ПДВ. Жодного підтвердження того, що саме ця ціна відповідає механізму ціноутворення за комерційною пропозицією "Лояльна" станом на січень 2026 року, рішення не містить, оскільки текст самої комерційної пропозиції в частині формули або конкретного розміру ціни в мотивувальній частині не наведений і судом не досліджений;

3) обґрунтовуючи наявність заборгованості саме за розрахунковий період січень 2026 року, суд (розділ III.5 рішення) послався, окрім рахунку від 01.02.2026 № 77720241237/1/1, також на довідки про надходження коштів в погашення основного боргу. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що зміст цієї довідки відображає операції з надходження коштів у лютому 2026 року на загальну суму 639 981 грн 88 коп. (250 000 грн 00 коп. 02.02.2026, 100 000 грн 00 коп. - 21.02.2026 та 289 981 грн 88 коп. - 25.02.2026), які згідно з призначенням платежу, вказаним у самій довідці, віднесені постачальником в рахунок погашення заборгованості за грудень 2025 року, а не за спірний період - січень 2026 року. З наведеного вбачається, що у відповідача станом на лютий 2026 року існувала заборгованість за кількома розрахунковими періодами (грудень 2025 року та січень 2026 року), а здійснені платежі розподілялися між цими періодами. Черговість погашення вимог кредитора за наявності декількох однорідних зобов`язань боржника має самостійне юридичне значення та регулюється, зокрема, статтею 534 Цивільного кодексу України, а сама причина або метод розподілу надходжень між кількома розрахунковими періодами в тексті договору та комерційної пропозиції не деталізована. Суд першої інстанції обставини співвідношення заборгованості за грудень 2025 року та січень 2026 року, а також критерії, за якими постачальник відносив надходження коштів до того чи іншого періоду, не досліджував та в мотивувальній частині рішення не навів, обмежившись посиланням на саму довідку як на доказ наявності боргу, хоча за змістом вона підтверджує регулярний характер розрахунків між сторонами. Отже, суд не перевірив правильність віднесення здійснених оплат до відповідних розрахункових періодів та не навів мотивів, з яких дійшов висновку про повну відсутність оплати за спірний період. Таким чином, висновок суду щодо наявності заборгованості зроблено без повного дослідження доказів. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд фактично визнав доведеними обставини справи виключно з підстав неподання відповідачем відзиву на позов. Разом із тим неподання відповідачем відзиву не звільняє суд від обов`язку перевірити належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, поданих позивачем;

4) скриншот, зроблений відправником, підтверджує факт формування та відправлення листа з боку позивача, проте сам собою не є технічним підтвердженням доставки повідомлення до поштової скриньки одержувача та тим більше не підтверджує факту ознайомлення відповідача з його змістом, на відміну, наприклад, від автоматичного підтвердження доставки чи прочитання, яке для системи "Особистий кабінет" технічно фіксує сам сервіс. Установлення судом факту та моменту обізнаності відповідача про виставлений рахунок має пряме значення для визначення дати настання прострочення оплати та, відповідно, для правильності розрахунку заявлених до стягнення 3% річних за статтею 625 Цивільного кодексу України, а тому потребувало самостійної перевірки судом, чого в оскаржуваному рішенні не здійснено;

5) у даній справі відповідач був позбавлений реальної можливості подати відповідні докази та надати свої пояснення, оскільки справа розглядалась судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Саме внаслідок обраного судом порядку розгляду відповідач був позбавлений можливості подати докази, заявити клопотання про їх витребування, надати заперечення щодо розрахунку заборгованості та реалізувати інші процесуальні права, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. На момент подання апеляційної скарги частина необхідних доказів перебуває у володінні позивача та інших осіб, а тому самостійно отримати їх відповідач не має можливості. З огляду на викладене скаржник просить суд апеляційної інстанції прийняти та дослідити докази, подані разом із цією апеляційною скаргою, а також витребувати докази, необхідні для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору. З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також перевірки правильності висновків суду першої інстанції, скаржник просить суд апеляційної інстанції витребувати у ТОВ "Ясно+": детальний розрахунок суми 830 233 грн 94 коп. із зазначенням ціни (тарифу) за 1 кВт/год та усіх складових вартості електричної енергії; документи, які підтверджують порядок формування ціни електричної енергії відповідно до умов договору та комерційної пропозиції; виписку взаєморозрахунків між сторонами із зазначенням призначення та зарахування кожного платежу за грудень 2025 року та січень 2026 року; акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2026 року (у разі його складання відповідно до умов договору).

Крім того, до апеляційної скарги скаржником додано заяву про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 у справі № 904/2526/26.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2026 у задоволенні заяви скаржника про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. № суду 11096/26 від 12.08.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додана платіжна інструкція від 12.08.2026 про сплату судового збору у сумі 14 984 грн 74 коп. (станом на дату подання заяви - 12.08.2026, інформація щодо зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України була відсутня).

У період з 17.08.2026 по 28.08.2026 включно головуючий суддя (доповідач0 Фещенко Ю.В. перебувала у відпустці.

Надалі, суд, перевіривши зарахування судового збору у сумі 14 984 грн 74 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України. встановив наявність у системі діловодства спеціалізованого суду відомостей щодо такого зарахування.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2026, у зв`язку з відпусткою судді Золотарьової Я.С. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Мартинюка С.В., Суховарова А.В.

Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.09.2026.

Від позивача (ТОВ "Ясно+") до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 12341/26 від 11.09.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "М`ясна садиба", а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 у справі № 904/2526/26 - залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований позивачем наступними обставинами:

- відповідач був учасником процесу та мав усі процесуальні права, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема право подати відзив, пояснення, заперечення та інші докази, що додатково було роз`яснено йому судом в ухвалі;

- відповідно до пункту 5.1 договору про постачання електричної енергії споживачу №77720241237ПВ від 13.11.2024 (далі - договір) споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. Розділом 2 Комерційної пропозиції детально описано в якому порядку визначається ціна за електричну енергію у відповідному розрахунковому періоді. Також пунктом 5.4 договору передбачено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором. Звертаємо увагу суду, що матеріали справи містять сформований та виданий постачальником рахунок за розрахунковий період "січень 2026 року", у якому, зокрема, зазначено фактичну ціну спожитої відповідачем електричної енергії в розмірі 9,844360 грн/кВт/год без ПДВ, яку розраховано позивачем у відповідності до наведеного у розділі 2 Комерційної пропозиції "Лояльна" механізму ціноутворення. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також в апеляційній інстанції відповідачем фактично не надано контррозрахунку або інших доводів чи заперечень які б спростовували застосовану позивачем ціну. Отже, доводи відповідача фактично зводяться до загального твердження про не дослідження судом механізму ціноутворення, однак не містять обґрунтованого заперечення проти конкретної застосованої позивачем ціни, й відповідно не спростовують її;

- порядок зарахування оплат регулюється абзацом 2 пунктом 4.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, відповідно до якого у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення. З урахуванням наведеного, оскільки здійснені відповідачем оплати у розрахунковому періоді "лютий 2026 року" містили в призначені платежу чітке посилання на розрахунковий період "грудень 2025 року", й відповідно нарахування за наведений розрахунковий період станом на момент здійснення оплат не було погашено у повному обсязі, наведені оплати було зараховано відповідно до призначення платежу, а саме: в рахунок погашення нарахувань за розрахунковий період "грудень 2025 року", що відображено в довідці про надходження коштів. Таким чином, оплати відповідача зараховані у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема абзацу 2 пункту 4.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, тому твердження відповідача щодо некоректного зарахування позивачем здійснених оплат не відповідає дійсності;

- наданими позивачем доказами належним чином підтверджується як факт споживання відповідачем електричної енергії у спірному періоді, так і її обсяг та вартість. Разом з тим, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував факт споживання, правильність визначення обсягів або розрахунок заявленої до стягнення суми, при цьому допустив процесуальне упущення, не подавши жодного документу до суду першої інстанції, а в апеляційній інстанції обмежився лише припущеннями та голослівними твердженнями, враховуючи що, твердження останнього слід вважати менш вірогідними, ніж доводи та докази надані позивачем;

- відповідно до пункту 6.3 Комерційної пропозиції рахунок на оплату фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії надається, як правило, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим за умови отримання даних, в тому числі погодинних, про обсяги споживання від постачальника послуг комерційного обліку/адміністратора комерційного обліку і надається (направляється) споживачу доступними каналами зв`язку, зокрема передбаченими в пункті 10.4. Комерційної пропозиції. Пунктом 10.4 Комерційної пропозиції передбачено можливість постачальнику направляти рахунок споживачу, зокрема, засобами електронного зв`язку на електронну адресу, отриману постачальником при укладенні договору або протягом його виконання, яка фіксується в обліковій базі постачальника. Електронна адреса відповідача, на яку позивачем здійснено відправку рахунку, зазначена відповідачем в заяві-приєднання, а також реквізитах договору. З урахуванням наведеного, позивач належним чином виконав умови договору, направивши виставлений відповідачу рахунок на належну електронну адресу останнього. Безпосередньо факт отримання електронного листа знаходиться поза зоною контролю позивача, та є результатом власної вольової поведінки відповідача, який, не перевіряючи пошту за належною електронною адресою, мав усвідомлювати можливі негативні наслідки. Позивач належним чином, у погоджений договором та Комерційною пропозицією спосіб, направив рахунок відповідачу, що є визначальним для цієї справи. Також зауважуємо, що відповідно до пункту 5.1 Комерційної пропозиції розрахунок за фактично спожиту електричну енергію здійснюється згідно з даними комерційного обліку до 20 числа після закінчення розрахункового періоду. Пункт 5.5 договору визначає, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Таким чином, момент обізнаності відповідача з виставленим рахунком не має вирішального значення для здійснення розрахунку санкцій, оскільки розрахунок санкцій здійснювався позивачем, починаючи з першого дня прострочення оплати, тобто з 21 числа після закінчення розрахункового періоду, що імперативно передбачено пунктом 5.1 Комерційної пропозиції, без прив`язки до моменту отримання відповідачем рахунку;

- клопотання про витребування детального розрахунку, виписки взаєморозрахунків, документів щодо формування ціни та акта приймання-передачі могло бути заявлене після отримання ухвали про відкриття провадження. Незаявлення такого клопотання без поважних причин не може бути виправлене шляхом перенесення доказування до апеляційної інстанції. З урахуванням наведеного, вважаємо, що подання відповідачем клопотання про витребування доказів в суді апеляційній інстанції, яке останній міг подати під час розгляду справи у суді першої інстанції та не обґрунтував неможливості його подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього, має розцінюватись як процесуальне упущення, що виключає можливість його задоволення на стадії апеляційного перегляду.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду та Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.09.2026, у зв`язку з вчиненням процесуальної дії, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, справа № 904/2526/26 передана (повернута) раніше визначеному складу суду.

Відповідно до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, справа у відповідності до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України розглядається колегією суддів, визначеною відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026, а саме: колегією суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

У судове засідання 29.09.2026 з`явився представник позивача; представник скаржника (відповідача) у зазначене судове засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Так, всі учасники справи мають зареєстровані Електронні кабінети, у зв`язку з чим їх повідомлення здійснювалось шляхом направлення ухвали суду від 31.08.2026 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 31.08.2026 доставлена до Електронних кабінетів скаржника (відповідача) та позивача - 01.09.2026 до 17:00 (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 01.09.2026).

Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 31.08.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 29.09.2026, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.

Суддею-доповідачем у судовому засіданні 29.09.2026 оголошено зміст заявленого скаржником (відповідачем) в апеляційній скарзі клопотання про витребування у позивача додаткових доказів, а саме: детальний розрахунок суми 830 233 грн 94 коп. із зазначенням ціни (тарифу) за 1 кВт/год та усіх складових вартості електричної енергії; документи, які підтверджують порядок формування ціни електричної енергії відповідно до умов договору та комерційної пропозиції; виписку взаєморозрахунків між сторонами із зазначенням призначення та зарахування кожного платежу за грудень 2025 року та січень 2026 року; акт приймання-передачі електричної енергії за січень 2026 року (у разі його складання відповідно до умов договору).

Представник позивача заперечував проти задоволення зазначеного клопотання з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши клопотання скаржника, заслухавши думку представника позивача, протокольною ухвалою Центрального апеляційного господарського суду було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування зазначених в клопотанні доказів, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Отже, звертаючись із клопотання про витребування доказів судом, учасник має зазначити, які дії ним вживались для самостійного отримання доказів, про витребування яких він заявляє до суду.

При цьому причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, у якої знаходиться доказ, надати цей доказ; законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо.

Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказів, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу з урахуванням достатнього часу на складання такої відповіді.

Всупереч наведеному, скаржником (відповідачем) у клопотанні (яке наведено в тексті апеляційної скарги) не було наведено відомостей щодо вчинення ним дій задля самостійного отримання доказів, обставин щодо неможливості вчинення таких дій, відмови у наданні таких доказів відповідачу, що свідчить про те, що скаржником (відповідачем) клопотання подане із порушенням порядку, визначеного статтею 81 Господарського процесуального кодексу України (не доведена неможливість самостійного отримання доказів).

Враховуючи вказане, у судовому засіданні 29.09.2026 протокольною ухвалою Центрального апеляційного господарського суду було відмовлено у задоволенні клопотання скаржника (відповідача) про витребування доказів.

Суддею-доповідачем у судовому засіданні 29.09.2026 оголошено зміст апеляційної скарги, а також її вимоги.

У судовому засіданні 29.09.2026 представник позивача висловив свою правову позицію з приводу поданої апеляційної скарги.

Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.

У судовому засіданні 29.09.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

В матеріалах справи міститься повідомлення (заява-приєднання) Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" про намір укласти договір про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору) (арк.с. 16), відповідно до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба", керуючись статтями 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії повідомляє про намір змінити чинного електропостачальника та ініціює укладення договору.

Так, 13.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясно+" (далі по тексту - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" (далі по тексту - споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 77720241237ПВ (далі по тексту - договір), відповідно до умов пункту 1.1., 2.1. якого цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається з урахуванням статті 642 Цивільного кодексу України, шляхом підписання сторонами двох примірників, які мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається у постачальника, другий у споживача. За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

У пункті 13.1. договору передбачено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднання та сплати рахунку (квитанції) постачальника. цей договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань.

До договору сторонами було підписано Комерційну пропозицію "Лояльна" (додаток 2 до договору) (арк.с. 12-15).

Також сторонами підписано Угоду про електронний документообіг (додаток 3 до договору).

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

У матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані докази визнання недійсним даного договору повністю або частково.

Згідно із частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

У пункті 3.1. договору передбачено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше строку початку дії договору.

Так, пунктом 9.1. Комерційної пропозиції (у редакції додаткової угоди № 3 від 26.12.2025) визначено, що договір на умовах комерційної пропозиції починає діяти з 01.11.2025 та діє до 31.01.2026 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань сторонами. За необхідності продовження дії договору, сторони укладають між собою додаткову угоду до цього договору у письмовій формі.

Крім того, згідно з пунктом 9.8. Комерційної пропозиції, у разі припинення дії договору з підстав передбачених договором, договір продовжує діяти в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цим договором з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки інших санкцій до моменту здійснення повних взаєморозрахунків.

Враховуючи викладене, договір між позивачем та відповідачем діяв до 31.01.2026 (включно).

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018.

Згідно з пунктами 4.3., 4.13., 5.1.2.30. Правил роздрібного ринку електричної енергії обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно з пунктом 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, виконує відповідний оператор систем розподілу.

У відповідності до вказаних положень, оператором систем розподілу - Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" позивачу надавалися дані щодо обсягів розподіленої електричної енергії щодо споживача - Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба".

Так, відповідно до листа Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" № 9285/1001 від 18.02.2026 та до доданої до нього Довідки про обсяги розподіленої електроенергії (арк.с. 21), обсяг розподіленої відповідачу у січні 2026 року електричної енергії складає 70 280,00 кВт/год.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт споживання відповідачем у січні 2026 року електричної енергії в обсязі 70 280,00 кВт/год.

Відповідачем заперечень щодо обсягу розподіленої у січні 2026 року електричної енергії не надано, матеріали справи таких доказів не містять.

Згідно з пунктом 6.1. Комерційної пропозиції, рахунок на оплату прогнозованого обсягу споживання електричної енергії формується постачальником і надається (направляється) споживачу доступними каналами зв`язку, зокрема передбаченими в пункті 10.4 комерційної пропозиції. Прогнозований обсяг споживання визначається постачальником на підставі відомостей про обсяги прогнозованого споживання електричної енергії наданих адміністратором комерційного обліку (Оператором системи), або розрахованих за допомогою власних програмних ресурсів за середньодобовим споживанням минулих періодів, чи з урахуванням інших відомостей, в тому числі щодо потужності площадок обліку у нових споживачів.

Відповідно до пунктів 6.3., 6.5. Комерційної пропозиції рахунок на оплату фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії надається, як правило, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних, в тому числі, погодинних, про обсяги споживання від постачальника послуг комерційного обліку/адміністратора комерційного обліку і надається (направляється) споживачу доступними каналами зв`язку, зокрема, передбаченими в пункті 10.4. Комерційної пропозиції. Акт приймання-передавання оформлюється постачальником у день формування рахунку за фактично спожиту електричну енергію або за вимогою споживача. У разі ненадання обґрунтованих зауважень споживачем протягом 3 робочих днів з дня отримання акту але в будь-якому випадку не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим, акт вважається підписаним і погодженим споживачем та приймається до обліку за наявності лише підпису представника постачальника.

Пунктами 10.4., 10.5. Комерційної пропозиції передбачено, що постачальник інформує споживача про будь-яку зміну умов договору, та/або надає іншу інформацію, яка стосується взаємовідносин сторін та/або може бути корисною для споживача, шляхом направлення відповідної інформації одним із наступних способів: через особистий кабінет; на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет; засобами електронного зв`язку на електронну адресу, отриману постачальником при укладенні договору або протягом його виконання, яка фіксується в обліковій базі постачальника; СМС-повідомленням, на номер наданий споживачем у заяві-приєднання до умов договору, за допомогою чат-програм; в місцях обслуговування клієнтів, тощо. У разі направлення попередження про припинення постачання електроенергії за несплачену заборгованість за цим договором засобами електронного зв`язку на електронну адресу, доказом направлення даного попередження вважається інформація в електронній поштовій скриньці відповідальної особи постачальника або офіційної поштової скриньки постачальника про відправлення відповідного повідомлення споживачу із зазначенням у темі листа відправлення: "Попередження про припинення постачання електроенергії". Відповідне попередження направляється адресату засобами електронного зв`язку та підписується електронним цифровим підписом або кваліфікованим електронним підписом, чи іншим аналогом підпису відповідальної особи постачальника. Доказом отримання такого попередження споживачем є зворотній лист споживача або автоматичне підтвердження про отримання листа адресатом, що повертається на електронну адресу постачальника або сплив 3-х календарних днів від дати відправлення відповідного повідомлення споживачу.

У відповідності до положень пунктів 10.4., 10.5. Комерційної пропозиції, на підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії, в інтернет-сервісі "Особистий кабінет" позивачем було сформовано та надіслано відповідачу рахунок №77720241237/1/1 від 01.02.2026 на суму 830 233 грн 94 коп. на оплату спожитої у січні 2026 року електричної енергії в обсязі 70 280,00 кВт/год.

Додатково зазначений рахунок надсилався відповідачу на електронну пошту у відповідності до пункту 10.4 Комерційної пропозиції, що підтверджується скриншотом електронного листа (арк.с. 22 на звороті).

Щодо доводів скаржника про відсутність ціни та, як наслідок, недоведеність правомірності застосування позивачем ціни спожитої ним у січні 2026 року електроенергії, з використанням якої визначена сума заборгованості у розмірі 830 233 грн 94 коп., слід зазначити таке.

Відповідно до умов пункту 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.

Пунктом 5.5. договору визначено, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

У розділі 2 Комерційної пропозиції "Лояльна" визначено формули, за якими визначається ціна за електричну енергію у відповідному розрахунковому періоді.

Також пунктом 5.4 договору передбачено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності до умов пункту 5.4. договору у виставленому позивачем рахунку № 77720241237/1/1 від 01.02.2026 зазначено, зокрема:

- період - січень 2026 року;

- обсяг споживання - 70 280,00 кВт/год;

- тариф - 9,844360 грн/кВт/год (без ПДВ);

- загальна вартість з ПДВ - 830 233 грн 94 коп.

Отже, апеляційним господарським судом відхиляються доводи скаржника в цій частині.

Також колегією суддів розцінюються критично доводи скаржника в частині того, що позивачем не доведено, що рахунок № 77720241237/1/1 від 01.02.2026 був фактично отриманий відповідачем (з посиланням на неналежність наданих позивачем доказів), оскільки:

- в пунктах 10.4., 10.5. Комерційної пропозиції сторони домовились про направлення документів по договору засобами електронного зв`язку на електронну адресу; також використання електронних сервісів узгоджено сторонами в Угоді про електронний документообіг (додаток № 3 до договору);

- в договорі (в розділі місцезнаходження та реквізити сторін) зазначена електронна пошта відповідача, на яку і був направлений рахунок № 77720241237/1/1 від 01.02.2026;

- заперечуючи проти отримання зазначеного рахунку саме 11.02.2026 о 9:17 год, відповідач не заперечує сам факт його отримання, при цьому не зазначає, коли саме він отримав вказаний рахунок. Враховуючи факт посилання відповідача у своїх заявах по суті справи на зазначений рахунок (що свідчить про отримання відповідачем зазначеного рахунку), така поведінка відповідача, на переконання колегії суддів, є недобросовісною та спрямованою на ухилення від відповідальності за допущене прострочення.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити електроенергію відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цієї електроенергії.

Частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до пункту 5.7. договору оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції.

Пунктом 4.1. Комерційної пропозиції передбачено, що розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору, шляхом перерахування коштів тільки на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, вказаний у рахунку на оплату та на сайті постачальника.

У пунктах 5.1., 5.2. Комерційної пропозиції визначено, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступним чином: розрахунок за фактично спожиту електричну енергію згідно з даними комерційного обліку на підставі рахунку за фактичне споживання наданого постачальником, до 20 числа після закінчення розрахункового періоду. Обсяги переплат зараховуються для оплати наступних платежів.

Враховуючи викладене, строк оплати спожитої відповідачем у січні 2026 року електричної енергії є таким що настав 20.02.2026.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доводи скаржника в частині того, що судом першої інстанції неналежним чином досліджено та оцінено Довідку про надходження коштів від відповідача, апеляційним господарським судом відхиляються, з огляду на таке.

Порядок зарахування оплат регулюється абзацом 2 пунктом 4.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, відповідно до якого у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

З урахуванням наведеного, оскільки здійснені відповідачем у лютому 2026 року оплати містили в призначені платежу посилання на період, за який ним здійснюється оплати, - грудень 2025 року, то позивачем правомірно було зараховано вказані оплати в той період, який було зазначено платником (відповідачем) в призначенні платежу.

Отже, оплати відповідача зараховані у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема абзацу 2 пункту 4.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, тому доводи скаржника щодо невірного зарахування позивачем здійснених оплат спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження оплати спожитої у січні 2026 року електричної енергії в обсязі 70 280,00 кВт/год. на суму 830 233 грн 94 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення основного боргу за договором є обґрунтованою та доведеною належними доказами, у зв`язку з чим підлягає задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1. Комерційної пропозиції (додаток 2 до договору) визначено, що у разі, якщо споживач порушив терміни (строки) оплати, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення, до дати повної оплати (датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника), та 3% річних від суми боргу. Санкції сплачуються споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення на розрахунковий рахунок для оплати пені.

У зв`язку з простроченням оплати, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 21.02.2026 по 25.03.2026 в сумі 2 251 грн 87 коп.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати спожитої електроенергії в період з 21.02.2026 по 25.03.2026, перевіривши відповідні розрахунки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 2 251 грн 87 коп., оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Щодо доводів скаржника в частині того, що судом першої інстанції неправомірно було розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, чим, за доводами скаржника, суд першої інстанції позбавив відповідача висловити свою позицію по справі, а також завернутися з клопотанням про витребування доказів, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частин 3, 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частинами 1, 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Норми частини третьої цієї статті визначають, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частини 2 - 6 статті 250 Господарського процесуального кодексу України не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (частина 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Апеляційним господарським судом встановлено, що у пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивач просив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що: (1) ціна позову у цій справі не перевищує п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; (2) зазначена справа не належить до категорії справ, розгляд яких не може бути здійснений у порядку спрощеного провадження; (3) у позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у суду першої інстанції були достатні підстави для розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, апеляційним господарським судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2026 справа визнана малозначною та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами (пункт 2 ухвали).

Крім того, відповідно до частин 4, 5 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Апеляційним господарським судом встановлено, що ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2026 відповідач отримав в свій Електронний кабінет 08.05.2026, отже у відповідності до процесуального строку, встановленого судом першої інстанції в пункті 3 зазначеної ухвали, відповідач мав право подати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в строк до 13.05.2026 включно, однак таким правом не скористався.

Посилання скаржника на істотне значення цієї справи, які належним чином не обґрунтовані та не підтверджені, а також бажання надати пояснення усно, не є безумовною підставою для призначення розгляду справи з повідомленням сторін.

Крім того, апеляційний господарський суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази, письмові документи, пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року VarelaAssalinocontrelePortugal, заява № 64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що справа розглянута судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження з дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, отже доводи скаржника в цій частині відхиляються судом.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 у справі № 904/2526/26 таким, що підлягає залишенню без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись статтями 3, 13, 74 - 80, 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна садиба" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 у справі №904/2526/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 у справі №904/2526/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясна садиба".

4. Матеріали справи № 904/2526/26 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 29.09.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк