Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №908/1163/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1163/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Андрейчук Л.В., Висоцький А.М.

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача: Єфременко О.О., адвокат (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів)

Представник відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2026 (повне рішення складено 26.06.2026, суддя Зінченко Н.Г.) у справі № 908/1163/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)

до відповідача Комунального закладу “Терпіннівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат” Запорізької обласної ради, (72333, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Леніна, буд. 66)

про стягнення 749 171,92 грн,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява сформована в підсистемі “Електронний суд” ЄСІТС 17.04.2024, Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, м. Київ до Комунального закладу “Терпіннівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат” Запорізької обласної ради, с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області про стягнення 749 171,92 грн заборгованості за договором постачання природного газу № 07-1005/21-БО-Т від 29.10.2021, в тому числі 514 915,72 грн основного боргу, 108 546,24 грн пені, 25 209,32 грн 3 % річних та 100 500,64 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230-232, 264-265 ГК України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України та вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати у повному обсязі природного газу, поставленого позивачем згідно з умовами договору постачання природного газу № 07-1005/21-БО-Т постачання природного газу від 29.10.2021, в період листопад – грудень 2021 року та січень – березень 2022 року включно, внаслідок чого сума простроченого та неоплаченого основного боргу відповідача (з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат на загальну суму 345 374,28 грн) складає 514 915,72 грн. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем, враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства, також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 108 546,24 грн, 3% річних в розмірі 25 209,32 грн та інфляційні втрати в розмірі 100 500,64 грн. Позивач в підтвердження заявлених позовних вимог зазначив, що на виконання п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, позивачем на електронну пошту відповідача, зазначену у Договорі, направлялись примірники актів приймання-передачі за листопад – грудень 2021 року, січень – березень 2022 року, підписані уповноваженим представником позивача та скріплені печаткою підприємства, на загальну суму 860 290,00грн. Проте, станом на дату складання позовної заяви, відповідач вказані підписані з його боку акти приймання-передачі природного газу позивачу не повернув. В той же час, вмотивованої відповіді-відмови від підписання актів у письмовій формі на виконання вимог підп. 3.5.3 та 3.5.4 п. 3.5 Договору на адресу позивача не надходила.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.06.2026, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до Комунального закладу “Терпіннівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат” Запорізької обласної ради, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння задоволено частково.

Стягнуто з Комунального закладу “Терпіннівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат” Запорізької обласної ради, (72333, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Леніна, буд. 66, ідентифікаційний код 20521043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) 329 826 (триста двадцять дев`ять вісімсот двадцять шість) грн 82 коп. основного боргу, 65 109 (шістдесят п`ять тисяч сто дев`ять) грн 25 коп. пені, 16 584 (шістнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп. 3% річних, 70 130 (сімдесят тисяч сто тридцять) грн 08 коп. інфляційних втрат та 5 779 (п`ять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн 81 коп. судового збору.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення суду від 23.06.2026 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 267 520,97 грн, в тому числі: основний борг 185 088,90 грн; пеня у сумі 43 436,99 грн; три проценти річних у сумі 8 624,52 грн; інфляційні втрати у сумі 30 370,56 грн. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позов щодо стягнення 267 520,97 грн – задовольнити. Здійснити перерозподіл судових витрат за розгляд позовних вимог. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції застосував Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у редакції, чинній після 07.05.2022, тоді як спірні правовідносини виникли у січні–березні 2022 року. У той період тимчасово окупованими визнавалися лише території, пов`язані з АР Крим та м. Севастополем. Поширення режиму ТОТ на інші території до 20.03.2022 вимагало окремого рішення РНБО, введеного указом Президента, якого не було. Лише з 07.05.2022 Закон прямо поширив режим ТОТ на всі тимчасово окуповані території України. Отже, застосування до спірного періоду редакції, чинної після 07.05.2022, є неправильним.

У справі №908/1162/23 Верховний Суд аналізував Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у редакції, чинній з 07.05.2022, щодо спірного періоду листопад–грудень 2022 року. Там ішлося про поширення режиму ТОТ на тимчасово окуповану територію м. Мелітополь, причому статус такої території вже не залежав від окремого рішення РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу. Висновки тієї справи стосувалися іншого спірного періоду, іншої редакції Закону та іншого матеріально-правового регулювання. Тому вони не є релевантними до справи № 908/1163/24, де спірний період – січень-березень 2022 року.

Скаржник наполягає, що Відповідач не довів припинення споживання газу. Зокрема, Відповідач не надав актів про припинення споживання/розподілу газу, не довів, що призупинив діяльність або не користувався об`єктами газоспоживання. Споживач зобов`язаний самостійно контролювати газоспоживання та завчасно його обмежити (припинити). Факт споживання газу за точками обліку відповідача підтверджується даними інформаційної платформи.

Прострочення грошового зобов`язання підтверджено матеріалами справи. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України). Пункт 7.2 договору прямо передбачає сплату 3% річних, інфляційних збитків та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. На думку скаржника, відмова у стягненні цих сум суперечить нормам матеріального права.

Таким чином, суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив докази в сукупності, безпідставно застосував нерелевантні правові висновки, чим порушив статті 2, 7, 11, 13, 42, 73– 80, 236, 238 ГПК України.

Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддями від 03.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Висоцький А.М., Андрейчук Л.В.

Ухвалою суду від 06.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2026 у справі № 908/1163/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору (доплати), на належні реквізити, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків. Роз`ясненно скаржнику, що в разі невиконання зазначеної ухвали суду в строк, визначений п.2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

13.07.2026 від скаржника до ЦАГС через систему «Електронній суд» надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 4815,38 грн, відповідно до платіжної інструкції від 08.07.2026.

Ухвалою суду від 22.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2026 у справі № 908/1163/24. Розгляд апеляційної скарги призначити у судовому засіданні на 16.09.2026 о 10 год. 00 хв.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

16.09.2026 відповідач у судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, наданим процесуальним правом не скористався.

Про дату, час і місце розгляду справи учасники провадження були повідомлені належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Місцезнаходження відповідача: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Леніна, буд. 66, знаходиться на тимчасово окупованій території, де поштове відділення АТ «Укрпошта» тимчасово не функціонує. У зв`язку з цим відповідач повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» таке повідомлення є належним за умови дотримання встановлених законом строків. Крім того, відповідач мав можливість отримувати інформацію про рух справи та ознайомлюватися із судовими рішеннями через Єдиний державний реєстр судових рішень.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вжито достатніх та належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що участь представника сторони у судовому засіданні є її правом, а не обов`язком, та беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

У судовому засіданні 16.09.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

29.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (Постачальник, позивач) та Комунальним закладом “Терпіннівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат” Запорізької обласної ради області (Споживач, відповідач) укладений договір постачання природного газу № 07-1005/21-БО-Т (далі – Договір). (а.с. 10-15 т. 1)

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п., п. 1.1-1.3 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

Згідно із п. 1.4 Договору, Споживач, підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільчої мережі (надалі - Оператор ГРМ).

Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 87 тис. куб. м (п. 2.1 Договору).

Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 Договору).

За визначенням п. 2.4 Договору, в будь-якому випадку, обсяг визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5 цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.

Відповідно п. 3.1 Договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 Договору).

Згідно із п. 3.4 Договору, постачальник із застосування ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.

Пунктом 3.5 Договору закріплено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп. 3.5.1 Договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (пп. 3.5.2 Договору).

Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп. 3.5.3 Договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору (пп. 3.5.4).

Згідно із п. 4.1 Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб.м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16554,00 грн.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов`язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Згідно із п. 5.1 Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно пп. 6.2.2, 6.2.4 п. 6.2 Договору, споживач зобов`язаний: самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором; своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

За визначенням п. 13.1 Договору, він набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем складені та підписані ним акти приймання-передачі природного газу за листопад – грудень 2021 року, січень – березень 2022 року на загальну суму 860 290 грн, а саме:

- № б/н від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 144 869,64 грн,

- № б/н від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 200 504,64 грн,

- № б/н від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 189 178,40 грн,

- № б/н від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 164 089,82 грн,

- № б/н від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 161 647,50 грн (з урахування змісту коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 25.04.2022). (а.с. 17-19 т 1)

На виконання п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, зазначені акти позивачем направлялись на електронну пошту відповідача, зазначену у Договорі,

Проте, станом на дату складання позовної заяви, відповідач підписані Акти позивачу не повернув, вмотивованої відповіді або відмови від підписання актів у письмовій формі, як то передбачено умовами пп. 3.5.3 та 3.5.4 п. 3.5 Договору, не направив.

Водночас, згідно довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 14.12.2023 №16/2-09/93787/2023 та виписки по рахунку за 14.02.2022 відповідачем проведено часткові оплати в загальній сумі 345 374,28 грн як оплата за спірні поставки природного газу за Договором. (а.с. 21, 23-24 т 1)

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості природного газу у повному обсязі та у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що між сторонами існували зобов`язання з договору постачання природного газу. Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість газу. Право позивача постачати газ на територію відповідача припинилося з моменту початку тимчасової окупації території - з 25.02.2022, оскільки з цієї дати державні органи України втратили контроль над м. Мелітополь, а переміщення товарів і послуг на тимчасово окуповану територію заборонено статтею 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Тому позивач мав право постачати газ лише до 24.02.2022 включно.

Суд виходив із того, що правовий статус тимчасово окупованої території за пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону (у редакції, чинній з 07.05.2022) не залежить від окремого рішення РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу. Таке рішення має лише інформативне значення. Оскільки окупація території місцезнаходження відповідача з 25.02.2022 є загальновідомим фактом, підстави для стягнення основного боргу за період з 25.02.2022 відсутні.

Відповідно, суд виключив із заборгованості вартість газу за 25– 28 лютого 2022 року, розрахувавши її пропорційно до кількості днів. За лютий 2022 року заборгованість зменшено, а загальна сума основного боргу, що підлягає стягненню, становить 329 826,82 грн за період: листопад–грудень 2021 року, січень 2022 року, 01.02– 24.02.2022.

Пункт 7.2 договору передбачає сплату 3% річних, інфляційних збитків та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Проте суд перевірив розрахунки позивача і визнав їх неправильними, оскільки позивач невірно визначив суму нарахування за лютий 2022 року та безпідставно включив нарахування за прострочення за березень 2022 року.

Згідно з перерахунком суду стягненню підлягають: пеня - 65 109,25 грн; 3% річних - 16 584,80 грн; інфляційні втрати - 70 130,08 грн. В іншій частині цих вимог судом відмовлено.

Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” до Комунального закладу “Терпіннівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат” Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 07-1005/21-БО-Т від 29.10.2021 на загальну суму 749 171,92 грн, у тому числі: 514 915,72 грн основного боргу; 108 546,24 грн пені; 25 209,32 грн 3% річних; 100 500,64 грн інфляційних втрат.

Предмет апеляційного перегляду є частина рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2026 у справі № 908/1163/24, якою було відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” до Комунального закладу “Терпіннівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат” Запорізької обласної ради про стягнення 267 520,97 грн, у тому числі: основний борг - 185 088,90 грн; пеня - 43 436,99 грн; три проценти річних - 8 624,52 грн; інфляційні втрати - 30 370,56 грн.

Апеляційний господарський суд зазначає, що позовні вимоги у даній справі стосуються періодів поставки природного газу, як до моменту введення на території України правового режиму воєнного стану, так і після його введення, оскільки позивач просить стягнути вартість газу, поставленого відповідачу у період за листопад – грудень 2021 року, січень – березень 2022 року.

Місцезнаходженням відповідача згідно з договором визначено (на теперішній час також): 72333, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Леніна, буд. 66.

Указом Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» передбачено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, в якому Мелітопольська міська територіальна громада визначається окупованою з 25.02.2022.

Таким чином, спірний період утворення основної суми боргу – за листопад – грудень 2021 року, січень – березень 2022 року, частково припадає на момент, з якого територія місцезнаходження відповідача є тимчасово окупованою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону № 1207-VII здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 13-1 Закону № 1207-VII на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 зазначив, що у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив – то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася. З урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, об`єднана палата не вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Таким чином, необґрунтованими є доводи скаржника, що встановлена положеннями статті 13-1 Закону України № 1207-VII заборона постачання природного газу діє лише щодо територій визнаних тимчасово окупованими за рішенням Кабінету Міністрів України, оскільки положення наведеної норми права підлягають застосуванню до тимчасово окупованих територій в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт їх окупації.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки Мелітопольська міська територіальна громада з 25.02.2022 окупована, позивач з цієї дати не мав права передавати природний газ споживачу, розташованому у даній місцевості, тому не може претендувати на оплату такої послуги, у зв`язку з чим місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у період з за період 25.02-28.02.2022 та нарахованих на таку заборгованість пеню, три проценти річних і втрати від інфляції.

За результатами оцінки наведених обставин та з урахуванням встановленого, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт укладення договору, обсяг поставленого природного газу та наявність заборгованості відповідача. Водночас обґрунтовано врахував, що з 25.02.2022 територія місцезнаходження відповідача є тимчасово окупованою, а тому відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону України № 1207-VII постачання товарів та послуг на таку територію було заборонене. Такий підхід відповідає правовому висновку Об`єднаної палати КГС ВС, викладеному у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.

За відсутності доказів фактичного споживання природного газу відповідачем після початку окупації суд першої інстанції обґрунтовано виключив з розрахунку вартість газу за період з 25.02.2022 по 28.02.2022, а також не врахував нарахування за березень 2022 року.

Отже, визначені судом суми: 329 826,82 грн основного боргу, 65 109,25 грн пені, 16 584,80 грн 3 % річних та 70 130,08 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та відповідають встановленим у справі обставинам.

Розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат судом першої інстанції перевірені та обґрунтовано скориговані з урахуванням встановленого розміру основного боргу і періоду прострочення.

Доводи скаржника/позивача щодо необхідності стягнення вартості газу за період після початку тимчасової окупації судом відхилено, оскільки вони суперечать наведеному правовому висновку Верховного Суду та встановленим у справі обставинам.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку наявним доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2026 - залишенню без змін.

Судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2026 у справі № 908/1163/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.06.2026 у справі № 908/1163/24- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова підписана 29.09.2026.

Головуючий суддя О.В.Чус

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя А.М. Висоцький