Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №904/7268/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 м.Дніпро Справа № 904/7268/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

представника відповідача: Лаврищева В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» та Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 (головуючий в першій інстанції Загинайко Т.В., повний текст складений та підписаний 17.04.2026)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ»

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст вимог заяви і рішення суду першої інстанції

У грудні 2025 року Приватне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (надалі – НЕК «Укренерго») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» (надалі – ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги») про стягнення боргу за договором № 0145-02024-ПП від 01.01.2024 про надання послуг з передачі електричної енергії за період вересень-жовтень 2025 року у розмірі 437546091,49 грн, 3 % річних у розмірі 8879590,02 грн та інфляційних втрат у розмірі 7077679,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено публічний договір приєднання про надання послуг з передачі електричної енергії № 0145-02024-ПП від 01.01.2024, на виконання умов якого позивач надав відповідачу послуги у вересні та жовтні 2025 року на загальну суму 472870324,83 грн. Однак відповідач свої зобов`язання виконав неналежним чином, сплативши кошти лише частково за вересень 2025 року та взагалі не розрахувавшись за жовтень 2025 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 437546091,49 грн. За порушення строків оплати, на підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував 3% річних у розмірі 8879590,02 грн та інфляційні втрати у розмірі 7077679,30 грн за період з 19.05.2025 по 09.12.2025.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у вказаній справі закрито провадження у частині стягнення 437546091,49 грн основного боргу за послуги з передачі електричної енергії, надані за договором про надання послуг з передачі електричної енергії; стягнуто з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на користь НЕК «Укренерго» 8879590,02 грн - 3% річних, 7077679,30 грн - інфляційних нарахувань, вирішено питання розподілу судових витрат. Цим же рішенням відстрочено його виконання у задоволеній частині на один рік, до 07.04.2027 включно.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 437546091,49 грн у зв`язку з його повним погашенням відповідачем під час розгляду справи, через відсутність предмету спору у цій частині, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. При цьому суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 8879590,02 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 7077679,30 грн, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за договором. Наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат суд визнав арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам ст.625 ЦК України. Суд також відхилив заперечення відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин та неможливості виконання зобов`язань, оскільки такі обставини не звільняють від оплати наданих послуг, а можуть лише враховуватися при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення. Одночасно суд дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення на один рік, враховуючи істотне ускладнення його виконання через дію воєнного стану, законодавчі обмеження щодо відключення споживачів та стягнення з них заборгованості, що позбавляє відповідача можливості своєчасно акумулювати кошти, а також беручи до уваги повне погашення основного боргу та добросовісну поведінку відповідача.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг позивача та відповідача

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у частині стягнення відповідальності у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у стягненні 3 % річних та інфляційних нарахувань у повному обсязі.

ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» вважає рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань незаконним і необґрунтованим, оскільки суд не врахував, що позивач не довів належними та допустимими доказами розміри планових обсягів наданої послуги з дотриманням вимог розділу XI Кодексу системи передачі в розрізі кожного календарного дня розрахункового періоду. Відтак, на переконання відповідача, нарахування відповідальності на суми планових платежів є безпідставним. Стверджує, що суд не застосував положення норми ГК України та ЦК України, які передбачають, що боржник не вважається таким, що прострочив, поки виконання неможливе внаслідок прострочення кредитора, а за час прострочення кредитора боржник не повинен платити відсотки. Вказує, що позивач, керуючись актами коригування, самостійно підтвердив надання послуги в меншому обсязі, ніж зазначено в актах приймання-передачі, однак нарахував 3 % річних та інфляційні втрати на вартість послуги, яка фактично не була надана, що свідчить про неправильність розрахунку. Відповідач зазначає, що належним чином повідомив позивача про форс-мажорні обставини, які згідно з п.11.1 договору відкладають строк виконання зобов`язань на строк їх дії. Крім того, відповідач зауважує, що за його контррозрахунком розмір 3 % річних становить 8308910,63 грн, а інфляційні втрати – 5717144,64 грн, що значно менше від заявленого позивачем, тому просить змінити рішення суду першої інстанції в цій частині, однак відмовити у задоволенні позову про стягнення цих сум повністю.

Крім того, ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» подало додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких просило врахувати на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 17.06.2026 у справі № 904/220/24 та від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23, згідно з якою нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за ст.625 ЦК України має здійснюватися виключно на суму фактично наданої послуги, а не на планові платежі, оскільки компенсації підлягає знецінення саме існуючої заборгованості, а не потенційної (абстрактної). Відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково погодився з нарахуваннями позивача на суми планових обсягів, не врахувавши, що у травні, червні, липні та жовтні 2025 року фактичний обсяг наданої послуги був меншим за планові платежі, а також що між сторонами підписано акти коригування, які зменшили вартість послуг, однак позивач нарахував відповідальність на вартість послуги, яка фактично не була надана, тому просить врахувати ці обставини при апеляційному перегляді рішення.

В судовому засіданні представник ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення щодо контррозрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, доданого до відзиву на позов, просив апеляційну скаргу задовольнити повністю, а оскаржуване рішення змінити в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, та відмовити у їх стягненні повністю.

Крім того, позивач у справі - НЕК «Укренерго» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/7268/25 у частині надання відстрочки виконання рішення суду на один рік та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про надання відстрочки виконання судового рішення.

НЕК «Укренерго» вважає рішення суду першої інстанції в частині відстрочення виконання рішення на один рік незаконним та необґрунтованим, оскільки суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, ст.331 ГПК України, яка передбачає, що відстрочка виконання судового рішення допускається лише у виняткових випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання або роблять його неможливим, при цьому такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач зазначає, що відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності або неможливості виконання рішення, зокрема довідок з банків про відсутність коштів, довідок про відсутність майна, фінансової звітності чи інших документів, які б свідчили про реальне ускладнення виконання. Вважає наведені відповідачем обставини, зокрема введення воєнного стану, заборона на відключення споживачів та нарахування санкцій є загальновідомими фактами, які впливають на всіх учасників ринку електричної енергії, в тому числі й на самого позивача, а тому можуть вважатися винятковими обставинами. Крім того, позивач звертає увагу, що відповідач не довів наявності можливості виконати рішення після спливу строку відстрочки, а суд першої інстанції не перевірив цього, не врахував балансу інтересів сторін та матеріальних інтересів стягувача, який через затримку виконання рішення на тривалий строк зазнає негативних наслідків у вигляді інфляційного знецінення присуджених сум та неможливості своєчасно розрахуватися з власними контрагентами.

В судові засідання представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судових засідань шляхом доставки до електронного кабінету ухвал суду від 08.06.2026 та 07.07.2026, не з`явився. 07.07.2026 від НЕК «Укренерго» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку в дане судове засідання через зайнятість в іншому судовому засіданні у справі № 914/2725/25, яка розглядається Господарським судом Львівської області, призначеному на той самий день. Ухвалою суду від 07.07.2026 розгляд апеляційної скарги було відкладено та призначено судове засідання на 26.08.2026 о 12:00 год. Однак, в судове засідання 26.08.2026 представник позивача повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без участі представника не подав. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги

Від ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» надійшов відзив на апеляційну скаргу НЕК «Укренерго», у якому відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції в частині надання відстрочки виконання рішення на один рік є законним та обґрунтованим. Вказує, що існують виняткові обставини, які істотно ускладнюють виконання судового рішення, а саме триваючий воєнний стан, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 заборона на відключення споживачів та нарахування штрафних санкцій, що позбавляє відповідача механізмів впливу на боржників та компенсації втрат від несвоєчасних оплат. Звертає увагу на наявність на території Дніпропетровської області територіальних громад, де ведуться бойові дії, що унеможливлює стягнення заборгованості зі споживачів. Посилається на значний розмір заборгованості споживачів перед відповідачем, який перевищує 1,9 млрд грн. Зазначає про внесені зміни до ліцензійних умов, які зобов`язують постачальника здійснювати пропорційні та недискримінаційні розрахунки з усіма операторами систем, що позбавляє його можливості спрямовувати всі кошти виключно на погашення боргу перед позивачем. Відповідач наголошує, що відстрочка не порушує балансу інтересів сторін, оскільки позивач не довів погіршення свого матеріального стану внаслідок затримки виконання рішення, тоді як відповідач перебуває у значно складніших умовах через розташування його споживачів у зоні бойових дій та законодавчі обмеження, які позбавляють його права застосовувати до своїх споживачів ті самі заходи відповідальності за ст.625 ЦК України, що застосовані до нього самого. Відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу позивача, просив в задоволенні апеляційної скарги НЕК «Укренерго» відмовити, а оскаржуване рішення в частині надання відстрочки його виконання на один рік залишити без змін.

НЕК «Укренерго» не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», що відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Як зазначено вище, в судове засідання представник НЕК «Укренерго», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання не з`явився, що з урахуванням ч.12 ст.270 ГПК України не перешкоджає розгляду справи.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу від 07.05.2026, для розгляду даних апеляційних скарг визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Кучеренко О.І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» залишено без руху та надано 10-денний строк з дня її вручення для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2026 апеляційну скаргу НЕК «Укренерго» залишено без руху та надано 10-денний строк з дня її вручення для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

18.05.2026 ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» подано до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, якою з урахуванням доданих до неї документів, усунуті в повному обсязі недоліки, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2026.

19.05.2026 НЕК «Укренерго» подано до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, якою з урахуванням доданих до неї документів, усунуті в повному обсязі недоліки, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2026.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/7268/25 за позовом НЕК «Укренерго» до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали вказаної справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у даній справі; об`єднано провадження за апеляційними скаргами ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/7268/25 для проведення їх спільного апеляційного розгляду.

03.06.2026 матеріали справи № 904/7268/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

08.06.2026 від ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» надійшов відзив на апеляційну скаргу НЕК «Укренерго».

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2026 призначено справу № 904/7268/25 за позовом НЕК «Укренерго» до ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» про стягнення коштів за апеляційними скаргами ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 до розгляду у судовому засіданні на 07.07.2026 о 14:30 год.

07.07.2026 від ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» надійшли додаткові пояснення на апеляційну скаргу.

07.07.2026 від НЕК «Укренерго» надійшло клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026 відкладено розгляд апеляційних скарг та призначено судове засідання на 26.08.2026.

У судовому засіданні 26.08.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

Між НЕК «Укренерго» (оператор системи передачі, ОСП) та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» (користувач) укладено договір від 01.01.2024 № 0145-02024-ПП про надання послуг з передачі електричної енергії, відповідно до п. 2.1 якого (у редакції наказу НЕК «Укренерго» від 07.06.2024 № 343) за цим договором ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі – послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору. Послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.

Згідно з підп. 2 п. 9.3 договору користувач зобов`язується здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 4.1 договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/.

У разі зміни тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості Послуги за новим тарифом, починаючи з дня введення в дію відповідного тарифу, згідно з рішенням НКРЕКП про зміну тарифу (п.6.3 договору).

Згідно з п. 4.2 договору при розрахунку вартості наданої послуги застосовується: для користувачів-підприємств «зеленої» електрометалургії, а також електропостачальників, що здійснюють постачання електричної енергії підприємству «зеленої» електрометалургії - тариф на послуги з передачі електричної енергії для підприємств «зеленої» електрометалургії (у випадку підтвердження цим підприємством відповідного статусу та встановлення для ОСП відповідного тарифу згідно з чинним законодавством); для користувачів, що здійснюють експорт/імпорт електричної енергії до/з країн периметру у період після приєднання ОСП до ІТС механізму - ставка плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру; для інших користувачів - тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи (крім підприємств «зеленої» електрометалургії).

За умовами п. 5.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги. Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.

Відповідно до п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

За умовами п. 6.4 договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10-ти календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або Акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники Акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання користувачем.

Згідно з п. 10.3 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється стороною на виконання цього договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з моменту набуття документом статусу "Доставлено" у сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов`язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання цього договору (у тому числі акт приймання-передачі послуги або акт коригування до акту приймання-передачі послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового не функціонування сервісу, про що ОСП зобов`язаний повідомити на своєму офіційному вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом) за допомогою сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами у один і той самий спосіб (в залежності від форми документу) (п. 10.4 договору).

На виконання умов договору позивачем в електронному вигляді за допомогою сервісу електронного документообігу формувалися та направлялися відповідачу відповідні рахунки. Також, між позивачем та відповідачем підписані акти приймання-передачі послуги, наданої у період з травня по жовтень (включно) 2025 року та акти коригування до актів приймання-передачі послуги за жовтень, грудень 2024 року та січень-березень, травень-серпень 2025 року.

Позивачем за період з травня 2025 по жовтень 2025 (включно) надано, а відповідачем отримано послугу за договором на загальну суму 1371469964,56 грн (з урахуванням актів коригування до актів надання послуг за жовтень, грудень 2024 року та січень-березень, травень-серпень 2025 року), а саме:

- у жовтні 2024 надано послугу на суму 290,51 грн (акт коригування від 02.06.2025 №ПРА_К-0009880 до акту приймання-передачі послуги №ПРА_0006570 від 31.10.2024);

- у грудні 2024 надано послугу на суму -0,12 грн (акт коригування від 01.08.2025 №ПРА_К-0010521 до акту приймання-передачі послуги №ПРА_0007770 від 31.12.2024);

- у січні 2025 надано послугу на суму 9101,06 грн (акт коригування від 02.09.2025 №ПРА_К-0011220 до акту приймання-передачі послуги №ПРА_0008335 від 31.01.2025);

- у лютому 2025 надано послугу на суму -0,28 грн (акт коригування від 06.10.2025 №ПРА_К-0012149 до акту приймання-передачі послуги №ПРА_0008887 від 28.02.2025);

- у березні 2025 надано послугу на суму -19078,28 грн (акт коригування від 04.11.2025 №ПРА_К-0012580 до акту приймання-передачі послуги №ПРА_0009452 від 31.03.2025);

- у травні 2025 надано послугу на суму 234637629,79 грн (акт приймання-передачі послуги №ПРА-0010622 від 31.05.2025 з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0010808 від 04.08.2025);

- у червні 2025 надано послугу на суму 210868898,09 грн (акт приймання-передачі послуги №ПРА-0011217 від 31.07.2025 з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0011523 від 03.09.2025);

- у липні 2025 надано послугу на суму 241800227,26 грн (акт приймання-передачі послуги №ПРА-0011831 від 31.07.2025 з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0011894 від 03.10.2025);

- у серпні 2025 надано послугу на суму 211302571,70 грн (акт приймання-передачі послуги №ПРА-0012454 від 31.08.2025 з урахуванням акту коригування №ПРА_К-0012803 від 13.13.2025);

- у вересні 2025 надано послугу на суму 207591336,71 грн (акт приймання-передачі послуги №ПРА-0013083 від 30.09.2025);

- у жовтні 2025 надано послугу на суму 265278988,12 грн (акт приймання-передачі послуги №ПРА-0013729 від 31.10.2025).

Позивач зазначає, що відповідачем несвоєчасно здійснено оплату за послуги, які були надані у жовтні, грудні 2024 року (коригування) та травні-серпні 2025 року, також частково сплачені послуги, які надані у вересні 2025 року та повністю не сплачено за надану у жовтні 2025 року послугу. Загалом відповідачем здійснено оплату в розмірі 933923873,07 грн (з урахуванням коригувань), що підтверджується платіжними інструкціями №4205983 від 30.09.2025 на суму 216,58 грн, №4205986 від 30.09.2025 на суму 50000000,00 грн, №4205987 від 30.09.2025 на суму 141592005,32 грн, №4243607 від 31.10.2025 на суму 9101,06 грн, №4243973 від 31.10.2025 на суму 41491539,84 грн, №4243972 від 31.10.2025 на суму 263,51 грн, №4243608 від 31.10.2025 на суму 200000000,00 грн, №4243974 від 31.10.2025 на суму 236095,59 грн, №4288657 від 28.11.2025 на суму 5324233,34 грн, №4288658 від 28.11.2025 на суму 211047397,83 грн, №4288659 від 28.11.2025 на суму 30000000,00 грн, №4116699 на суму 290,51 грн, №4162458 від 29.08.2025 на суму 10098321,72 грн, №4162457 від 29.08.2025 на суму 224739968,71 грн, №4162456 від 29.08.2025 на суму 9864709,57 грн, №4205984 від 30.09.2025 на суму 9178354,47 грн, №4205985 від 30.09.2025 на суму 308423,63 грн.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором №0145-02024-ПП від 01.01.2024 за отриману послугу у вересні-жовтні 2025 року в загальному розмірі становить 437546091,49 грн (1371469964,56 грн – 933923873,07 грн). У зв`язку з порушенням строку оплати, позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 8879590,02 грн та інфляційні нарахування у розмірі 7077679,30 грн.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст.626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.74, ч.1 ст.77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем проведено оплату основного боргу за надану послугу з передачі електричної енергії за договором, у період вересень - жовтень 2025 у розмірі 437295412,21 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 02.01.2026 № 4353554 на суму 172054962,77 грн, від 30.01.2026 № 4386598 на суму 50000000,00 грн, від 27.02.2026 № 4430670 на суму 420,78 грн, від 27.02.2026 № 4430721 на суму 100000000,00 грн, від 27.02.2026 № 4431221 на суму 115240028,66 грн.

Крім того, між позивачем та відповідачем підписано акт коригування № ПРА_К-0013267 до акту приймання-передачі послуги № ПРА-0013083 від 30.09.2025, відповідно до якого зменшився обсяг наданих відповідачу послуг з передачі електричної енергії у вересні 2025 року на 257,616000 МВт год, що становить – 212140,60 грн.

Між позивачем та відповідачем підписаний акт коригування № ПРА_К-0013503 до акту приймання-передачі послуги № ПРА-0013729 від 31.10.2025, відповідно до якого зменшився обсяг наданих відповідачу послуг з передачі електричної енергії у жовтні 2025 року на 46,800000 МВт год, що становить – 38538,68 грн.

Отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції у відповідача відсутня заборгованість за договором про надання послуг з передачі електричної енергії за період вересень - жовтень 2025 року (437546091,49 - 437295 412,21 - 38538,68 - 212140,60). Відтак, на момент розгляду справи сума основного боргу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії за період вересень - жовтень 2025 року є такою, що погашена відповідачем в повному обсязі.

Суд першої інстанції на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України закрив провадження у справі в частині стягнення 437546091,49 грн основного боргу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії за період вересень - жовтень 2025 року у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання; заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Після внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, а також на припинення постачання надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати застосовується в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).

У Дніпропетровській області є територіальні громади, зокрема у Криворізькому, Нікопольському, Синельниківському районах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій) і які включені до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 №376.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, а також правильність проведених розрахунків, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження за апеляційною скаргою відповідача є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, у заявленому позивачем розмірі, а за апеляційною скаргою позивача - висновки суду про наявність підстав для відстрочення виконання рішення на один рік.

ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» вважає рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань незаконним і необґрунтованим, оскільки суд не врахував ненадання позивачем належних та допустимих доказів розміри планових обсягів наданої послуги з дотриманням вимог розділу XI Кодексу системи передачі в розрізі кожного календарного дня розрахункового періоду. Відтак, на переконання відповідача, нарахування відповідальності на суми планових платежів є безпідставним. Стверджує, що суд не застосував положення норм ГК України та ЦК України щодо прострочення кредитора як підстави для відсутності відповідальності боржника. Вказує, що позивач, керуючись актами коригування, самостійно підтвердив надання послуги в меншому обсязі, ніж зазначено в актах приймання-передачі, однак нарахував 3 % річних та інфляційні втрати на вартість послуги, яка фактично не була надана, що свідчить про неправильність розрахунку. Відповідач зазначає, що належним чином повідомив позивача про форс-мажорні обставини, які згідно з п.11.1 договору відкладають строк виконання зобов`язань на строк їх дії. Крім того, відповідач зауважує, що за його контррозрахунком розмір 3 % річних становить 8308910,63 грн, а інфляційні втрати – 5717144,64 грн, що значно менше від заявленого позивачем.

НЕК «Укренерго» вважає рішення суду першої інстанції в частині відстрочення виконання рішення на один рік незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням ст.331 ГПК України. Позивач зазначає, що відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності або неможливості виконання рішення, зокрема, довідок з банків про відсутність коштів, довідок про відсутність майна, фінансової звітності чи інших документів, які б свідчили про реальне ускладнення виконання. Вважає наведені відповідачем обставини, зокрема, введення воєнного стану, заборону на відключення споживачів та нарахування санкцій загальновідомими фактами, які впливають на всіх учасників ринку електричної енергії, в тому числі й на самого позивача, а тому не можуть вважатися винятковими обставинами. Крім того, позивач звертає увагу, що відповідач не довів наявності можливості виконати рішення після спливу строку відстрочки, а суд першої інстанції не перевірив цього, не врахував балансу інтересів сторін та матеріальних інтересів стягувача, який через затримку виконання рішення на тривалий строк зазнає негативних наслідків у вигляді інфляційного знецінення присуджених сум та неможливості своєчасно розрахуватися з власними контрагентами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та залишення без задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між сторонами укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0145-02024-ПП, відповідно до умов якого позивач зобов`язався безперервно надавати послугу з передачі електричної енергії, а відповідач – здійснювати оплату за таку послугу.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги. Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі на підставі даних Адміністратора комерційного обліку за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.

В пункті 6.2 договору передбачено поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду: перший платіж – до 18 числа розрахункового періоду; другий платіж – до 28 числа розрахункового періоду; третій платіж – до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

За умовами п. 6.4 договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих оператором системи передачі. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, умовами договору сторони визначили, що плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 робочих днів із моменту отримання користувачем акта приймання-передачі послуги.

Таким чином, при розрахунку за послугу користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуги, отриманої за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21).

Оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу, як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами ст.ст.611, 625 ЦК України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, які наведені скаржником в обґрунтування своєї касаційної скарги, та які прийняті у подібних правовідносинах.

Вказаним спростовуються твердження ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», викладені в апеляційній скарзі, в частині того, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, виходячи з планових обсягів послуги. Таким чином, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на ті суми грошових коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є правомірними. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21.

Колегія суддів враховує п.5.1 договору, згідно з яким для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги, а також п.6.2, у якому визначено порядок оплати планових обсягів послуг, який передбачає поетапну оплату користувачем планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно з погодженою системою платежів і розрахунків.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23 суд підтвердив, що вирішення питання про існування у користувача зобов`язання з оплати планових i фактичних обсягів послуги з передачі електричної енергії у визначений строк залежить безпосередньо від конкретно погоджених сторонами умов договору.

Оскільки укладеним між сторонами договором у цій справі визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу, як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами ст.ст.611, 625 ЦК України. Такої ж позиції щодо правозастосування у подібних правовідносинах (за аналогічних умов договору щодо порядку сплати планових та фактичних обсягів послуги, що і у справі № 904/2616/24) притримується Верховний Суд і у постановах від 14.05.2026 у справі № 918/604/25, від 02.06.2026 у справі № 924/1083/25. Тобто позиція Верховного Суду, що за наявності відповідних умов договору, неналежне виконання користувачем свого обов`язку з оплати планового обсягу послуги на умовах попередньої оплати є порушенням грошового зобов`язання, що передбачає застосування правових наслідків, зокрема, передбачених ст.ст.611, 625 ЦК України, є послідовною та підлягає врахуванню при вирішенні спору у цій справі.

Таким чином, в цій частині колегія суддів відхиляє доводи ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» апеляційної скарги щодо безпідставного нарахування відповідальності на суми планових платежів.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що позивач здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суми планових платежів, які підлягали сплаті відповідачем протягом розрахункових періодів – травня-жовтня 2025 року. При цьому позивач виходив з того, що планові платежі є самостійними грошовими зобов`язаннями, прострочення виконання яких тягне за собою відповідальність, передбачену ч.2 ст.625 ЦК України. Як вбачається з розрахунку позивача, останній здійснює нарахування 3 % річних та інфляційних втрат по кожному простроченому платежу до 15 числа наступного місяця за розрахунковим, а з 16 числа нараховує прострочення на фактичний обсяг електроенергії, який є простроченим.

Колегія суддів не може погодитися з таким підходом позивача, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги. Нарахування інфляційних втрат та 3 % річних можливе лише за наявності прострочення виконання саме грошового зобов`язання, яке полягає в обов`язку сплатити кошти за фактично надані послуги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між сторонами були підписані акти приймання-передачі послуги за травень-жовтень 2025 року, а також акти коригування до них, якими зменшено фактичну вартість наданих послуг у відповідних періодах. Зокрема, у травні 2025 року фактична вартість послуги зменшена на 34393,30 грн; у червні 2025 року – на 154680,41 грн; у липні 2025 року – на 74888,91 грн; у серпні 2025 року – на 4211,90 грн; у вересні 2025 року – на 212140,60 грн; у жовтні 2025 року – на 38538,68 грн.

Отже, фактичний обсяг наданих послуг виявився меншим за планові обсяги, на які позивач здійснював нарахування. Відповідно, суми планових платежів, які перевищували вартість фактично наданих послуг, не є грошовим зобов`язанням у розумінні ст.625 ЦК України, оскільки відсутні підстави для утримання таких коштів позивачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі № 910/4590/19 дійшла висновку, що ст.625 ЦК України пов`язує застосування інфляційних втрат та відсотків річних саме зі сплатою існуючої, а не потенційної (абстрактної) заборгованості. Адже не може бути компенсовано знецінення грошових коштів, підстави для утримання яких не існують. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23, де суд касаційної інстанції зазначив, що для визначення сум за ст.625 ЦК України необхідно виходити з обсягу фактично наданої послуги, а не вартості планових обсягів.

Таким чином, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суми планових платежів, які перевищували вартість фактично наданих послуг, є неправомірним. Відповідач обґрунтовано зазначає, що розрахунок за ст.625 ЦК України має здійснюватися виключно щодо підтвердженої сторонами суми заборгованості згідно з відповідним актом приймання-передачі послуги.

Відповідно до п.6.4 договору, вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як зазначено вище, позивач здійснює розрахунок за плановий обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Однак, за умовами договору, 10 числа, наступного місяця за розрахунковим, визначається вартість фактично наданої послуги.

Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що прострочення виконання зобов`язання з оплати за плановий обсяг має припинятися 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оскільки 10 числа вже визначається фактичний обсяг, строк оплати за яким настає 15 числа місяця, наступного за розрахунком.

Верховний Суд у своїх рішеннях звертав увагу на необхідність тлумачити умови договору contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), що полягає в тому, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проєкт договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведено інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені, але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін.

Колегія суддів враховує, що саме позивач у сфері спірних правовідносин має відповідну ліцензію НКРЕКП, розробляє типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, розміщений на його вебсайті, саме він визначив такі умови договору.

Суд першої інстанції, погоджуючись з розрахунком позивача, виходив з того, що строк прострочення оплати платежів за планові обсяги триває до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, однак таке тлумачення п.6.4 договору, на думку колегії суддів апеляційного суду, є помилковим. Аналіз зазначеної норми договору свідчить про те, що 15 число є граничним строком для здійснення розрахунку вже за фактичний обсяг переданої електроенергії, оскільки розмір зобов`язання (вартість наданої послуги) визначається до 10 числа.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок 3 % річних має здійснюватися:

- за планову вартість послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду, за період з 19 числа розрахункового періоду по 10 число місяця, наступного за розрахунковим;

- за планову вартість послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду, за період з 29 числа розрахункового періоду по 10 число місяця, наступного за розрахунковим;

- за планову вартість послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду, за період з 09 числа, місяця наступного за розрахунком по 10 число місяця, наступного за розрахунковим;

- з 16 числа, місяця, наступного за розрахунковим, настає прострочення оплати фактичної вартості послуг за певний період.

Відповідно до усталеної судової практики, індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на вартість планових обсягів 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, та здійснювати нарахування за прострочення оплати вартості фактично наданих послуг з 16 числа такого місяця, заявлені позивачем розміри 3 % річних та інфляційних втрат, підлягають перерахунку.

Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за заявлений період, становить 8308910,63 грн, а розмір інфляційних втрат – 5717144,64 грн.

При цьому колегія суддів враховує специфіку триваючих правовідносин сторін, а саме: п.6.2 договору, яким погоджено чіткий порядок сплати планових платежів та розрахунок за актами приймання-передачі послуг та відсутність продовження строку оплати в разі припадання кінцевої дати сплати на вихідні та неробочі дні. Тому суд не застосовує ст.254 ЦК України до тих періодів, коли строк чергового платежу припадає на вихідний день. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23, від 16.05.2024 № 910/7012/23.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відстрочення виконання рішення на один рік, вважаючи таку відстрочку необґрунтованою.

Згідно зі ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частинами 1, 3 - 5 ст.331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

При цьому згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач обґрунтував заяву про відстрочення виконання рішення наявністю обставин, пов`язаних з воєнним станом, запровадженим в Україні з 24.02.2022 та його наслідками, зокрема: забороною на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам та нарахування штрафних санкцій, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206; наявністю на території Дніпропетровської області територіальних громад, на яких ведуться бойові дії; значним розміром заборгованості споживачів перед відповідачем (понад 1,9 млрд грн); внесенням змін до ліцензійних умов, які зобов`язують постачальника електричної енергії забезпечувати недискримінаційність та пропорційність розрахунків перед операторами систем.

Суд першої інстанції, дослідивши зазначені обставини, дійшов висновку, що вони істотно ускладнюють виконання рішення, та з урахуванням виконання відповідачем основного зобов`язання (погашення основної суми боргу), а також наявності у відповідача наміру виконувати рішення суду, вважав за можливе відстрочити виконання рішення на один рік.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, яка застосовується лише за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. У даному випадку такі обставини підтверджені матеріалами справи. При цьому строк відстрочення – один рік, не є надмірно тривалим та відповідає максимальному строку, передбаченому ч. 4 ст. 331 ГПК України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 926/4693/23, визначення періоду відстрочення або розстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції. Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18. Таким чином, надання розстрочення виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за результатами встановлення відповідних обставин.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції добросовісно виконав основне зобов`язання, погасивши заборгованість з основного боргу в повному обсязі, що свідчить про його намір виконувати судове рішення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Водночас, за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У даній справі відстрочення виконання рішення на 12 місяців не є надмірно тривалим та не спотворює сутності права позивача на справедливий суд, оскільки основний борг сплачений відповідачем повністю ще під час розгляду справи в суді першої інстанції. Виконання рішення відстрочено в частині компенсаційних нарахувань, і у випадку належного виконання своїх зобов`язань відповідачем за договором (без допущення прострочення), позивач взагалі б не отримав цих коштів.

Крім того, як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України», існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачена, та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Водночас, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією прав, суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У даній справі суд першої інстанції, надаючи відстрочку виконання рішення, врахував усі зазначені критерії, зокрема особливі обставини виникнення заборгованості, добровільне погашення відповідачем усієї заборгованості за договором під час розгляду справи в суді першої інстанції, соціальну значущість діяльності відповідача, а також дотримав справедливий баланс інтересів сторін, оскільки позивач не позбавляється права на отримання компенсаційних нарахувань, а лише отримує її з відстроченням на 1 рік.

Колегія суддів також зазначає, що відстрочення виконання рішення є тією мірою, яка надає можливість суб`єкту господарювання продовжувати свою діяльність та здійснювати погашення заборгованості з відтермінуванням. Судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. У даній справі надана відстрочка не впливає на фінансовий стан позивача, оскільки позивач вже отримав всю суму заборгованості, а відповідач має можливість погасити нараховані 3 % річних та інфляційні втрати з відтермінуванням.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно, з дотриманням вимог ст. 331 ГПК України, відстрочку виконання рішення на один рік. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення в частині відстрочення виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відстрочення виконання судового рішення.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційних скарг

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 3 ч.1 ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про неправомірність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суми планових платежів, у період, коли вже визначений розмір фактичного обсягу. Здійснивши власний перерахунок на підставі наведених вище правових підходів, колегія суддів встановила, що розмір 3 % річних становить 8308910,63 грн, а розмір інфляційних втрат – 5717144,64 грн, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні. В іншій частині доводи апеляційної скарги ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» не знайшли свого підтвердження.

Щодо апеляційної скарги позивача, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відстрочення виконання судового рішення на один рік. На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, надавши оцінку обставинам, які істотно ускладнюють виконання рішення, зокрема воєнному стану, законодавчим обмеженням щодо відключення споживачів та нарахування санкцій, значній заборгованості споживачів перед відповідачем, а також беручи до уваги добросовісне погашення відповідачем основної суми боргу, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення на строк, що не перевищує максимально допустимого Законом. Доводи позивача про те, що зазначені обставини мають загальний характер, не спростовують висновку суду, оскільки кожен випадок відстрочення оцінюється судом індивідуально з урахуванням конкретних обставин справи та матеріального становища сторін.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру стягуваних 3% річних та інфляційних нарахувань, а апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відстрочення виконання судового рішення – залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення 3% річних у розмірі 8308910,63 грн та інфляційних втрат у розмірі 5717144,64 грн, судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають перерозподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 26222,19 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Судовий збір за подання апеляційної скарги позивачем, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на позивача. У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, на позивача покладається судовий збір, за подання апеляційної скарги відповідачем в розмірі 34761,85 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284, 287, 331 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/7268/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 в частині відстрочення його виконання на 1 рік до 07.04.20274 включно - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/7268/25 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/7268/25 змінити в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат та викласти абзац перший пункту другого резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» (код ЄДРПОУ: 42082379; місцезнаходження: 49001, м.Дніпро, вул.Січових Стрільців, буд.4Д) на користь Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ: 00100227; місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.25) 8308910 (вісім мільйонів триста вісім тисяч дев`ятсот десять) грн 63 к. - 3% річних, 5717144 (п`ять мільйонів сімсот сімнадцять тисяч сто сорок чотири) грн 64 к. - інфляційних нарахувань та 26222 (двадцять шість тисяч двісті двадцять дві ) грн 19 к. витрат на сплату судового збору».

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/7268/25 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ: 00100227; місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.25) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» (код ЄДРПОУ: 42082379; місцезнаходження: 49001, м.Дніпро, вул.Січових Стрільців, буд.4Д) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 34761 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят одна) грн 85 к.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видачу відповідних наказів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 24 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

О.І.Кучеренко