Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №904/7088/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 м.Дніпро Справа № 904/7088/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 (головуючий в першій інстанції Васильєв О.Ю., повний текст складений та підписаний 17.04.2026)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ»

до відповідача: Комунального підприємства «ПАВЛОГРАДТЕПЛОЕНЕРГО» Павлоградської міської ради

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст вимог заяви і рішення суду першої інстанції

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (надалі – ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства «ПАВЛОГРАДТЕПЛОЕНЕРГО» Павлоградської міської ради (надалі – КП «Павлоградтеплоенерго») про стягнення заборгованості у розмірі 129988240,24 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання умов договору № 9741-ТКЕ(24)-03 від 03.09.2024 про постачання природного газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами 03.09.2024 укладений договір № 9741-ТКЕ(24)-03 постачання природного газу, на виконання умов якого у період жовтня 2024 року – квітня 2025 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 154204987,41 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. Проте відповідач оплату здійснив лише частково у розмірі 24216747,17 грн, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду основна заборгованість становить 129988240,24 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/7088/25 позов задоволено, стягнуто з КП «Павлоградтеплоенерго» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 129988240,24 грн заборгованості, а також 847840,00 грн судового збору. Крім того, суд ухвалив розстрочити виконання даного рішення на 12 місяців шляхом сплати заборгованості частинами у розмірі 10903006,69 грн, не пізніше 20 числа кожного календарного місяця, останній платіж - у розмірі 10903006,65 грн до 20.04.2027.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд визнав доведеним укладення між сторонами відповідного договору та виникнення у відповідача заборгованості у зазначеному у позові розмірі, що під час розгляду справи визнано самим відповідачем, який подав заяву про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення. Суд, задовольнивши позовні вимоги, враховуючи заяву відповідача та наведені ним обставини, врахувавши матеріальні інтереси обох сторін, дійшов висновку про часткове задоволення заяви та розстрочення виконання рішення рівними частинами на 12 місяців відповідно до ст.331 ГПК України, відмовивши у відстроченні виконання рішення, оскільки можливість одночасного відстрочення та розстрочення виконання рішення не передбачена Законом.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач у справі – ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/7088/25 в частині розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, розстрочивши виконання рішення на 12 місяців, не встановив належних та допустимих доказів існування виняткових обставин, які б ускладнювали або унеможливлювали виконання рішення. Вказує, що заява відповідача про розстрочку обґрунтована лише наявністю заборгованості держави перед ним у зв`язку з невідшкодуванням різниці в тарифах, однак жодних доказів скрутного фінансового становища, відсутності коштів на рахунках, майна чи загрози банкрутства відповідач не надав. На переконання апелянта, суд не надав оцінки цим доводам та не зазначив конкретних підстав для розстрочення, обмежившись загальними посиланнями на норми права. Крім того, апелянт вказує, що визначений судом строк розстрочення перевищує встановлений ч.5 ст.331 ГПК України один рік, оскільки рішення ухвалено 16.04.2026, а останній платіж згідно з судовим рішенням встановлено до 20.04.2027, що є грубим порушенням процесуального закону. Також апелянт зазначає, що суд не врахував балансу інтересів сторін, майнового стану позивача, стратегічного значення його діяльності для економіки держави, зростання дебіторської заборгованості, а також практики ЄСПЛ щодо права на виконання судового рішення як складової права на справедливий суд та права власності. У зв`язку з викладеним, апелянт вважає рішення суду першої інстанції в частині розстрочення виконання рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

В судове засідання представник апелянта, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання шляхом доставки до електронного кабінету ухвали суду від 23.06.2025, не з`явився. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить у її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення, зокрема, в частині надання розстрочення виконання судового рішення, залишити без змін. Відповідач зазначає, що визначення періоду розстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у справі № 926/4693/23 від 13.11.2024. Відповідач вказує, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла з незалежних від нього обставин, зокрема, через невиконання державою власних фінансових зобов`язань у зв`язку із затвердженням економічно необґрунтованих тарифів, що підтверджується довідкою про стан дебіторської заборгованості та протоколами про затвердження розміру різниці в тарифах. На переконання відповідача, розстрочення виконання рішення на 12 місяців дозволить уникнути банкрутства та погіршення фінансового стану, що могло би статися у разі одночасного стягнення усієї суми. Відповідач вважає, що рішення ухвалено з урахуванням балансу інтересів сторін, наслідків військової агресії рф, необхідності підготовки до опалювального сезону, тривалого періоду невідшкодування державою різниці у тарифах та відсутності негативних наслідків для позивача.

У судове засідання представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, шляхом доставки до електронного кабінету ухвали суду від 23.06.2026, не з`явився, що з урахуванням ч.12 ст. 270 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Кучеренко О.І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/7088/25 за позовом ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» до КП «Павлоградтеплоенерго» про стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали вказаної справи.

06.05.2026 матеріали справи № 904/7088/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

11.05.2026 від КП «Павлоградтеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 призначено справу № 904/7088/25 за позовом ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» до КП «Павлоградтеплоенерго» про стягнення коштів за апеляційною скаргою ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 до розгляду в судовому засіданні на 23.06.2026 о 16:30 год.

16.05.2026 від ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» надійшла заява про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 19.05.2026 задоволена.

18.06.2026 від КП «Павлоградтеплоенерго» надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги та призначено судове засідання на 25.08.2026 о 16:00 год.

У судовому засіданні 25.08.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

03.09.2024 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та КП «Павлоградтеплоенерго» (споживач) укладено договір постачання природного газу № 9741-ТКЕ(24)-03, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні підп.1 п. 4 Положення, природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної системи). Відповідальність за достовірність інформації зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

Пунктом 2.1 договору погоджено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природнього газу у період з вересня 2024 року по 30 квітня 2025 року (включно), у кількості 18300,00000 тис. куб. метрів та погоджено постачання по місяцях (з урахуванням додаткової угоди №1 від 28.10.2024 до договору).

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газу внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в момент передачі природнього газу. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.5 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні - потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн (підп. 4.1.3 договору).

Підпунктом 4.1.3 п. 4.1 договору передбачено, що ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг III (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16390 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді нарівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн , всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу для Обсягу III (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553,89 грн.

Загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п.4.3 договору).

Згідно з п. 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов пп. 3.5.3 п. 3.5 цього договору.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) або з дати накладення уповноваженими представниками однієї зі сторін останнього у часі кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису, та діє до 30.04.2025 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Постачання природного газу згідно даного договору споживачу здійснюється з врахуванням умов пунктів 2.1, 3.3, 5.2 цього договору (п. 13.1 договору).

На виконання умов договору позивачем протягом жовтня 2024 року - квітня 2025 року передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 154204987,41 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу та не заперечується відповідачем.

Відповідач частково розрахувався за спожитий природний газ в розмірі 24216747,17 грн, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 договору. Станом на момент пред`явлення позову відповідач мав заборгованість в розмірі 129988240,24 грн, що визнається відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частинами 1, 3 - 5 ст.331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для розстрочення виконання рішення суду на дванадцять місяців.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції розстрочив виконання рішення на 12 місяців за відсутності виняткових обставин, які б ускладнювали або унеможливлювали виконання рішення, за заявою, що обґрунтована лише наявністю заборгованості держави за невідшкодуванням різниці в тарифах, за відсутності доказів скрутного фінансового становища, відсутності коштів, майна чи загрози банкрутства, без зазначення судом конкретних підстав для розстрочення, до того ж, з перевищенням граничного строку, передбаченого ч.5 ст.331 ГПК України. Апелянт вказує, що через вищезазначені обставини суд не врахував балансу інтересів сторін, майнового стану позивача, стратегічного значення його діяльності та практики ЄСПЛ щодо права на виконання судового рішення, тому рішення суду в частині розстрочення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач зазначає, що розстрочення виконання рішення було надано судом першої інстанції згідно з його дискреційними повноваженнями, що узгоджується з практикою Верховного Суду, його заборгованість виникла внаслідок об`єктивних причин, і надання розстрочки на 12 місяців є пропорційним заходом, який сприятиме уникненню банкрутства та дозволить підготуватися до опалювального сезону. Відповідач вважає, що суд дійшов правильного висновку про необхідність врахування балансу інтересів сторін, а також таких факторів, як воєнний стан, тривала відсутність компенсації коштів державою та відсутність істотних негативних наслідків для позивача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що сторонами не оспорюється укладення договору № 9741-ТКЕ(24)-03 постачання природного газу від 03.09.2024, а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 129988240,24 грн.

Положення ст.331 ГПК України визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

При цьому згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції врахував, що відповідач є комунальним підприємством, яке надає населенню послуги з теплопостачання, тобто виконує важливу соціальну функцію. Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість КП «Павлоградтеплоенерго» перед позивачем виникла з незалежних від відповідача обставин, зокрема, через невиконання державою власних фінансових зобов`язань у зв`язку із затвердженням для відповідача економічно необґрунтованих тарифів, які не покривають розмір фактичних витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Зазначене підтверджується наданими відповідачем довідкою про стан дебіторської заборгованості та протоколами про затвердження розміру різниці в тарифах. Встановлений державою мораторій на підвищення тарифів у сфері теплопостачання безпосередньо впливає на фінансовий стан відповідача, оскільки унеможливлює приведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня. Крім того, відповідач не здійснює інших видів економічної діяльності, які дозволили б покрити щорічні збитки від здійснення основного виду діяльності.

Заборгованість теплопостачальних підприємств перед постачальниками природного газу, у тому числі перед позивачем, має системний характер та підлягає врегулюванню на рівні держави відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення». Отже, заборгованість відповідача перед позивачем виникла через низький рівень розрахунків споживачів за надані послуги з постачання теплової енергії, застосування тарифів на рівні, нижчому від економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, та через відсутність компенсації заборгованості з різниці в тарифах.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 926/4693/23, визначення періоду розстрочення виконання рішення суду належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції. Дискреційне повноваження суду може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18. Таким чином, надання розстрочення виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за результатами встановлення відповідних обставин.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не встановив належних та допустимих доказів існування виняткових обставин. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано довідку про стан дебіторської заборгованості та протоколи про затвердження розміру різниці в тарифах, які підтверджують, що заборгованість відповідача виникла з незалежних від нього обставин та є наслідком невиконання державою власних фінансових зобов`язань. Крім того, звіти про фінансовий стан та фінансові результати КП «Павлоградтеплоенерго» є відкритою інформацією, розміщеною в мережі Інтернет, що додатково підтверджує скрутне фінансове становище відповідача. Отже, суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов обґрунтованого висновку про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, та правомірно розстрочив його виконання.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції ч.5 ст.331 ГПК України, відповідно до якої розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Суд першої інстанції розстрочив виконання рішення на 12 місяців, встановивши графік платежів з 25.05.2026 по 20.04.2027. При цьому строк внесення першого платежу у розмірі 10903006,69 грн встановлено до 25.05.2026, а решта 11 платежів - до 20 числа кожного наступного місяця. Загальна тривалість розстрочення становить 12 місяців, що відповідає вимогам ч.5 ст.331 ГПК України.

Щодо посилань апелянта на практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Водночас, за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права. У даній справі розстрочення виконання рішення на 12 місяців не є надмірно тривалим та не спотворює сутності права позивача на справедливий суд, оскільки рішення підлягає виконанню в повному обсязі протягом розумного строку.

Крім того, як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України», існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачена, та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Водночас, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією прав, суд, який надає розстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. У даній справі суд першої інстанції, надаючи розстрочку виконання рішення, врахував усі зазначені критерії, зокрема особливі обставини виникнення заборгованості, соціальну значущість діяльності відповідача, необхідність підготовки до опалювального сезону, а також дотримав справедливий баланс інтересів сторін, оскільки позивач не позбавляється права на отримання всієї суми заборгованості, а лише отримує її частинами протягом розумного строку.

Колегія суддів також зазначає, що розстрочення виконання рішення є тією мірою, яка надає можливість суб`єкту господарювання продовжувати свою діяльність та здійснювати поступове погашення заборгованості. Судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. При цьому розстрочення виконання рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. У даній справі надана розстрочка не впливає на фінансовий стан позивача, оскільки позивач отримує всю суму заборгованості протягом 12 місяців, а відповідач має можливість поступово погасити заборгованість без ризику банкрутства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно, з дотриманням вимог ст.331 ГПК України, розстрочив виконання рішення на 12 місяців. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення в частині розстрочення виконання.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та поданим доказам, правильно визначив зміст правовідносин сторін та умови укладеного між ними договору про врегулювання небалансів електричної енергії, та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування постановленого ним рішення щодо розстрочення виконання рішення суду на дванадцять місяців.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287, 331 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі № 904/7088/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 у справі №904/7088/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 24 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

О.І.Кучеренко