Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №905/738/23 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків Справа №905/738/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників учасників справи:

від позивача – не з`явився,

від відповідача – Шипенко М.С.,

від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О.О. – Косяк Н.В.,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко Олександра Олександровича (вх.№1731Д від 13.08.2026) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.12.2025 (м. Харків, суддя Паляниця Ю.О., повна ухвала складена 22.12.2025) у справі №905/738/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м.Київ,

до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м.Київ,

про стягнення 2.314.893.581,30 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 позовні вимоги ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення 2 314 893 581,30 грн задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 556 734 413, 64 грн заборгованості, 68 369 590, 31 грн пені, 81 970 296, 73 грн 3% річних, 525 526 189, 57 грн інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 933 749, 75 грн. В іншій частині позову відмовлено.

09.10.2024 на виконання вказаного рішення Господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.

15.08.2025 ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» звернулось до суду зі скаргою б/н від 15.08.2025 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О.О., згідно з якою скаржник просив:

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича щодо неповернення ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» неправомірно стягнутих з банківських рахунків в межах відкритого 14.11.2024 виконавчого провадження №76565568 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 грошових коштів за період з 14.11.2024 по 19.12.2024 у сумі 16 918 357, 37 грн;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича повернути ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» неправомірно стягнуті з банківських рахунків за період з 14.11.2024 по 19.12.2024 в межах відкритого 14.11.2024 року виконавчого провадження №76565568 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 грошові кошти у сумі 16 918 357,37 грн шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у вказаній сумі на банківський рахунок ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз».

01.09.2025 представником приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко Олександра Олександровича до Господарського суду Донецької області було подано клопотання про залишення без розгляду поданої скарги (вх.№ 01-41/8297/25), в якому просила суд прийняти письмове клопотання про залишення без розгляду подану скаргу Приватного акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» від 15.08.2025 на бездіяльність приватного виконавця. Задовольнити клопотання представника приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Хорішка Олександра Олександровича в повному обсязі. Постановити ухвалу про залишення без розгляду подану скаргу Приватного акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» від 15.08.2025 на бездіяльність приватного виконавця. Покласти витрати приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Хорішка Олександра Олександровича на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок на Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз». Справу розглядати за участі представника приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Хорішка Олександра Олександровича.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 провадження з розгляду скарги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця було закрито (суддя Фурсова С.М.).

Означена ухвала мотивована тим, що місцевий господарський встановивши, що кошти у сумі 16 918 357,37 грн, які боржник (заявник скарги) просить повернути на рахунок Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», розподілено приватним виконавцем (витрати виконавчого провадження - 1 482,00 грн; основна винагорода приватного виконавця - 1 537 897,76 грн; перераховано стягувачу - 15 378 977,61 грн), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність спору про право, який вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішується спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку cудового контролю за виконанням судових рішень» ЦПК України.

Окрім того, господарський суд вказав, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані – отже, на думку суду першої інстанції, заявляючи вимоги про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича повернути на рахунок Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» безпідставно стягнуті грошові кошти в розмірі 16 918 357,37 грн, з яких витрати виконавчого провадження - 1 482,00 грн; основна винагорода приватного виконавця - 1 537 897,76 грн, заявник фактично просить суд в порядку господарського судочинства вирішити й публічно-правовий спір.

09.09.2025 представником приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко Олександра Олександровича до Господарського суду Донецької області було подано заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 01-41/8561/25), в якій просила суд прийняти письмову заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат понесених приватним виконавцем під час розгляду скарги Приватного акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» від 15.08.2025 на бездіяльність приватного виконавця. Ухвалити додаткове рішення про відшкодування судових витрат. Стягнути з Приватного акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.; Справу розглядати за участі представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича.

В обґрунтування зазначеної заяви представник вказувала, що статтями 59, 131-2 Конституції України та статтею 16 ГПК України гарантовано право на професійну правничу допомогу. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2, статей 123, 126, 129 ГПК України судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі №921/357/20 зазначила, що приватний виконавець має право на відшкодування судових витрат, понесених під час розгляду скарги на його дії чи бездіяльність, на загальних підставах. За відсутності спеціального регулювання застосовуються загальні норми глави 8 ГПК України.

На твердження заявника, чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою під час розгляду скарг на дії чи бездіяльність приватного виконавця.

Відповідно до статті 344 ГПК України судові витрати за результатами розгляду скарги підлягають розподілу.

Згідно зі статтею 244 ГПК України суд може ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Представник приватного виконавця зазначала, що заявником своєчасно заявлено про судові витрати та подано докази їх розміру. Відповідно до статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє про їх зменшення.

Відповідно до договору про надання правової допомоги №27/24 від 06.12.2024 вартість професійної правничої допомоги у справі №905/738/23 визначена у фіксованому розмірі 30 000 грн.

Заявнику фактично надано правничу допомогу, що включала ознайомлення з матеріалами справи, аналіз законодавства та судової практики, підготовку процесуальних документів, формування правової позиції, підготовку до судових засідань та участь у них.

Час на підготовку, прибуття, очікування та участь адвоката у судовому засіданні є складовою правничої допомоги та підлягає компенсації відповідно до правових позицій Верховного Суду.

На переконання заявника, заявлені витрати підтверджені документально, відповідають умовам договору та критеріям розумності й необхідності. Доказів їх неспівмірності іншою стороною не наведено, отже, витрати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн підлягають стягненню з АТ «Донецькоблгаз».

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.09.2025 року у справі №905/738/23, залишеною без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.11.2025, відмовлено у задоволенні заяви б/н від 09.09.2025 року приватного виконавця Хорішка О.О. про ухвалення додатково судового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 30 000,00 грн.

Означена ухвала мотивована тим, що за змістом ч.5 ст.130 ГПК України, правила якої стосуються всіх стадій процесу, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач (суб`єкт оскарження) має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій сторони. Натомість, у поданій приватним виконавцем Хорішко О.О. заяві про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу не зазначалось про конкретні необґрунтовані дії АТ «Донецькоблгаз» та відповідні судові витрати, пов`язані саме із такими необґрунтованими діями. Оскільки необґрунтованість дій скаржника - АТ «Донецькоблгаз» не доведена приватним виконавцем, у задоволенні заяви приватного виконавця про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення судових витрат належить відмовити.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» задоволено частково, ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.09.2025 у справі №905/738/23 скасовано в частині закриття провадження з розгляду скарги Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» у частині вимог про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича щодо неповернення Приватному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» неправомірно стягнутих з банківських рахунків у межах відкритого 14.11.2024 виконавчого провадження №76565568 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 грошових коштів у сумі 15378977,61 грн та про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича повернути Приватному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» неправомірно стягнуті з банківських рахунків у межах відкритого 14.11.2024 виконавчого провадження №76565568 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 09.10.2024 у справі №905/738/23 грошові кошти у сумі 15378977,61 грн шляхом безготівкового перерахування.

У вказаній частині скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» було направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Відповідні висновки Східного апеляційного господарського суду мотивовані тим, що вимоги боржника про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця щодо неповернення 15 378 977,61 грн та зобов`язання повернути ці кошти пов`язані з виконанням судового рішення у справі №905/738/23, а тому підлягають розгляду господарським судом у порядку розділу VI ГПК України. У цій частині висновок місцевого суду про наявність спору про право є помилковим, а ухвала підлягає скасуванню з направленням скарги для продовження розгляду.

Доводи приватного виконавця щодо пропуску строку на подання скарги та її необґрунтованості виходять за межі апеляційного перегляду.

Водночас, вимоги про повернення 1 482,00 грн витрат виконавчого провадження та 1 537 897,76 грн основної винагороди приватного виконавця належать до адміністративної юрисдикції, тому в цій частині ухвалу про закриття провадження залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.12.2025 скаргу ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича б/н від 15.08.2024 задоволено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ПрАТ «Донецькоблгаз» було учасником процедури врегулювання заборгованості за Законом №1639-ІХ, у зв`язку з чим дії приватного виконавця щодо стягнення 15 378 977,61 грн визнано протиправними. Суд також зазначив, що з огляду на предмет оскарження строк, встановлений частиною першою статті 341 ГПК України, боржником не пропущено.

У зв`язку із задоволенням скарги, місцевий господарський суд, відповідно до ст.ст.129, 344 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відмову в задовленні клопотанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про покладення витрат приватного виконавця на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн на Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз».

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хорішко Олександр Олександрович з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.12.2025 у справі №905/738/23 повністю, та прийняти нове рішення, яким залишити без розгляду подану скаргу б/н від 15.08.2024 ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця, повернути скаргу б/н від 15.08.2024 з долученими документами особі, що її подала. У разі визнання поважними причини пропуску строку на подання скарги б/н від 15.08.2024 ПрАТ по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги б/н від 15.08.2024 в повному обсязі, покласти витрати приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Хорішка О.О. на професійну правничу допомогу в розмірі 70.000,00 грн на ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», справу розглядати за участі представника приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Хорішка Олександра Олександровича.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував про наступне:

- скарга боржника подана з пропуском встановленого п. «а», ч.1 ст.341 ГПК України строку, оскільки боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження №76565568 та про вчинення виконавчих дій, а відтак знав або повинен був знати про них ще у листопаді–грудні 2024 року, тоді як до суду звернувся лише 15.08.2025, при цьому клопотання про поновлення строку одночасно зі скаргою не заявлено;

- суд першої інстанції не дослідив питання дотримання строку звернення зі скаргою та безпідставно розглянув її по суті, хоча за відсутності клопотання про поновлення строку скарга мала бути залишена без розгляду;

- Господарським процесуальним кодексом України не передбачено повернення примусово стягнутих коштів як процесуального наслідку розгляду скарги на дії чи бездіяльність приватного виконавця, у зв`язку з чим суд, зобов`язавши приватного виконавця повернути 15.378.977,61 грн, вийшов за межі судового контролю за виконанням судового рішення;

- постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди та витрат виконавчого провадження у ВП№76565568 не оскаржені та є чинними, отже висновки суду щодо їх повернення є помилковими.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.12.2025 у справі № 905/738/23 скасовано. Скаргу б/н від 15.08.2025 Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка О.О. у межах виконавчого провадження №76565568 залишено без розгляду. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 30 000, 00 грн.

Відповідні висновки Східного апеляційного господарського суду мотивовані тим, що ПрАТ «Донецькоблгаз» пропустило встановлений пунктом «а» частини 1 статті 341 ГПК України та частиною 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» строк на звернення зі скаргою, оскільки оскаржувані виконавчі дії вчинені у період з 14.11.2024 по 19.12.2024, тоді як скаргу подано 15.08.2025, без клопотання про поновлення строку. У зв`язку з цим скарга підлягала залишенню без розгляду відповідно до частини 2 статті 118 ГПК України.

Апеляційний суд також виснував про відсутність триваючого правопорушення, оскільки оскаржувалися конкретні виконавчі дії зі стягнення коштів у визначений період, а вимога про їх повернення не стосується триваючого невиконання обов`язку приватним виконавцем. Крім того, зобов`язання повернути кошти було визначено без встановлення їх фактичного перебування у розпорядженні приватного виконавця, що ставило під сумнів можливість його виконання.

У зв`язку з цим Східний апеляційний господарський суд виснував про скасування ухвали Господарського суду Донецької області від 17.12.2025 та залишення скарги ПрАТ «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця без розгляду, а також про покладення на боржника витрат приватного виконавця на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 30 000 грн.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2026 заяву Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича понесені судові витрати на професійну правничу допомогу понесенні в апеляційному суді в розмірі в розмірі 10 000,00 грн. В решті заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.03.2026 у справі №905/738/23 постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 в частині залишення без розгляду скарги на бездіяльність приватного виконавця залишено без змін; постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 року у справі №905/738/23 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції скасовано; додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2026 року у справі №905/738/23 скасовано. Постановлено справу №905/738/23 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що ПрАТ «Донецькоблгаз» пропустило строк, встановлений пунктом «а» частини першої статті 341 ГПК України, оскільки перебіг цього строку розпочався з моменту вчинення оскаржуваних виконавчих дій — списання коштів у листопаді–грудні 2024 року, коли скаржник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Звернення зі скаргою 15.08.2025 здійснено після спливу встановленого строку, без одночасного подання клопотання про його поновлення.

Подальше звернення скаржника до приватного виконавця та отримання відповіді від 08.08.2025 не змінюють моменту виникнення порушення та не впливають на перебіг процесуального строку. Ознак триваючого правопорушення суд не встановив, оскільки порушення права пов`язане з конкретними виконавчими діями щодо списання коштів, а подальше невчинення дій щодо їх повернення не змінює моменту початку перебігу строку.

Враховуючи викладене, Верховний Суд визнав правомірним залишення скарги без розгляду на підставі частини другої статті 118 ГПК України. Посилання скаржника на практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду відхилено колегією суддів Верховного суду, оскільки відповідні висновки сформульовані за інших фактичних обставин та не є релевантними до спірних правовідносин.

Разом з тим, перевіряючи правильність застосування апеляційним судом положень частини п`ятої статті 130 ГПК України щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд зазначає, що за змістом наведеної норми у разі закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду компенсація витрат на користь відповідача (іншої сторони) можлива лише за умови встановлення, що такі витрати стали наслідком саме необґрунтованих дій заявника, водночас сама по собі обставина залишення скарги без розгляду, у тому числі з підстав пропуску процесуального строку, не є безумовною підставою для покладення на заявника витрат, оскільки не свідчить автоматично про необґрунтованість його дій у розумінні частини п`ятої статті 130 ГПК України.

Апеляційний суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, застосував положення статей 126, 129 ГПК України та дійшов висновку про їх компенсацію, однак не врахував спеціальних умов застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України, зокрема не встановив та не обґрунтував, у чому саме полягала необґрунтованість дій скаржника, не дослідив характер його процесуальної поведінки та не з`ясував, чи мали місце ознаки зловживання процесуальними правами, оскільки фактично підставою для покладення витрат суд визнав лише пропуск строку на звернення зі скаргою та пов`язані з цим процесуальні наслідки, що саме по собі не відповідає критеріям, визначеним частиною п`ятої статті 130 ГПК України, і посилання суду на висновки Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 є застосуванням лише загальних підходів щодо можливості компенсації витрат без їх належного застосування до конкретних обставин справи.

За таких обставин висновки апеляційного суду про наявність підстав для компенсації витрат на професійну правничу допомогу є передчасними та зробленими без повного і всебічного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення цього питання, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення в частині розподілу витрат не відповідають вимогам статей 86, 129, 130, 236 ГПК України щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи і належного мотивування судових рішень, через що підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд у частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій, а доводи скаржника у цій частині є частково обґрунтованими, тоді як доводи приватного виконавця не спростовують встановлених порушень та не дають підстав для залишення без змін оскаржуваних судових рішень у частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

За результатами нового апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Донецької області від 17.12.2025 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції Східний апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.) ухвалою від 27.04.2026 закрив провадження в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у справі № 905/738/23.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було вирішено питання про відшкодування витрат на правничу допомогу приватного виконавця Хорішко О.О. шляхом постановлення ухвали від 17.09.2025, яка постановою суду апеляційної інстанції залишена в силі. Отже, вчиняти дії по розподілу судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, які вже були проведені - відсутні. Тобто дане провадження по розгляду питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу приватного виконавця у суді першої інстанції підлягає закриттю на підставі ст. 231 ГПК України, оскільки наявне відповідне судове рішення з того самого питання, між тими ж сторонами і про той самий предмет.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2026 у справі №905/738/23 заяву Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича понесені судові витрати на професійну правничу допомогу понесенні в апеляційному суді в розмірі в розмірі 10000,00 грн. В решті заяви відмовлено

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.08.2026 задоволено касаційну скаргу Приватного виконавця Хорішко Олександра Олександровича. Скасовано ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі № 905/738/23. Справу № 905/738/23 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Дана постанова мотивована тим, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про закриття провадження в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на підставі статті 231 ГПК України через наявність вже прийнятого рішення з того самого питання, оскільки питання розподілу витрат за результатами залишення скарги без розгляду не вирішувалося у спосіб, що виключає новий розгляд, і апеляційний суд зобов`язаний був виконати обов`язкові вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 25.03.2026, щодо оцінки наявності чи відсутності критерію необґрунтованості дій скаржника згідно з частиною п`ятою статті 130 ГПК України.

Закривши провадження замість вирішення питання по суті з урахуванням спеціальних умов частини п`ятої статті 130 ГПК України (яка вимагає встановлення і обґрунтування необґрунтованості дій заявника, оскільки сама по собі обставина залишення скарги без розгляду, зокрема через пропуск строку, не є безумовною підставою для покладення витрат), апеляційний суд грубо порушив приписи частини першої статті 316 ГПК України щодо обов`язковості вказівок суду касаційної інстанції та допустив процесуальні порушення, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з цим касаційна скарга приватного виконавця підлягала задоволенню, оскаржувана ухвала апеляційного суду про закриття провадження в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягала скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду вказала, що питання покладення судового збору за подання касаційної скарги та витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції вирішуватиметься судом апеляційної інстанції за результатами нового розгляду справи з урахуванням загальних правил розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.08.2026 відмовлено в задоволенні касаційної скарги Приватного виконавця Хорішко Олександра Олександровича. Задоволено касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз". Скасовано додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі № 905/738/23 Ухвалено нове рішення, яким заяву Приватного виконавця Хорішко Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення (постанови) у справі № 905/738/23 залишено без задоволення.

13.08.2026 справа №905/738/23 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2026 для розгляду справи № 922/738/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 задоволено заяву суддів Східного апеляційного господарського суду Склярук О.І. та Хачатрян В.С. про самовідвід від розгляду справи №905/738/23. Справу №905/738/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2026 для розгляду справи №905/738/23 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В, суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 задоволено заяву судді Східного апеляційного господарського суду Россолова В.В. про самовідвід від розгляду справи №905/738/23. Справу №905/738/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 для розгляду справи №905/738/23 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 прийнято справу №905/738/23 за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко Олександра Олександровича (вх.№1731Д від 13.08.2026) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.12.2025 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. Призначено апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко Олександра Олександровича (вх.№1731Д від 13.08.2026) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.12.2025 до розгляду на 17.09.2026р. о 10:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Від представника Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення на виконання ухвали суду від 24.08.2026 (вх№ від 15.09.2026).

В обґрунтування своєї правової позиції ПрАТ «Донецькоблгаз» посилається на необхідність застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.12.2024 у справі №921/357/20, відповідно до яких у разі закриття провадження за скаргою або залишення її без розгляду державний (приватний) виконавець може вимагати компенсації витрат на підставі частини п`ятої статті 130 ГПК України лише за умови встановлення, що такі витрати стали наслідком необґрунтованих дій заявника.

Представник відповідача зазначає, що у постановах від 25.03.2026 та 03.08.2026 у справі №905/738/23 Верховний Суд наголосив: саме по собі залишення скарги без розгляду, у тому числі через пропуск процесуального строку, не є підставою для покладення витрат на заявника; суд має встановити та обґрунтувати необґрунтованість його дій. Невиконання цих вимог стало підставою для скасування попередньої ухвали апеляційного суду.

ПрАТ «Донецькоблгаз» наголошує, що приватний виконавець у суді першої інстанції не наводив (не тільки не зазначав), а навіть не згадував про конкретні необґрунтовані дії боржника та відповідні судові витрати, пов`язані саме із такими необґрунтованими діями, заявляючи клопотання про стягнення таких витрат. На твердження сторони відповідача, боржник, звертаючись зі скаргою відповідно до статті 339-1 ГПК України, переслідував легітимну мету — повернення протиправно стягнутих коштів, а його право на таке звернення підтверджувалося встановленою судами неправомірною бездіяльністю приватного виконавця щодо незупинення виконавчих дій.

Від представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко Олександра Олександровича до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення (вх№ від 16.09.2026).

В обґрунтування своєї правової позиції представник приватного виконавця посилається на положення статей 16, 123, 126, 129, 130, 233, 237, 244 ГПК України, а також на численну судову практику та зазначає, що право на професійну правничу допомогу і відшкодування відповідних витрат не залежить від статусу учасника справи. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №921/357/20, відповідно до якої приватний виконавець як суб`єкт оскарження має право на відшкодування судових витрат, понесених під час розгляду скарги, на загальних підставах, а положення статей 126, 129 ГПК України застосовуються на всіх стадіях судового процесу.

Зазначає, що при поданні апеляційної скарги 02.01.2026 приватним виконавцем заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу та подано їх попередній розрахунок. Витрати у сумі 30 000 грн підтверджені належними доказами, документально обґрунтовані та відповідають критеріям співмірності, розумності й необхідності, а обов`язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Посилається на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 у справі №905/738/23, якою ухвалу суду першої інстанції скасовано, скаргу ПрАТ «Донецькоблгаз» на бездіяльність приватного виконавця залишено без розгляду та стягнуто з ПрАТ «Донецькоблгаз» на користь приватного виконавця 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що зазначені витрати виникли у зв`язку з поданням боржником скарги та необхідністю захисту приватним виконавцем своїх прав у суді.

Водночас представник приватного виконавця зазначає, що правовідносини у справі №905/738/23 та у справі №921/357/20, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024, є не подібними та не тотожними в контексті розподілу судових витрат, оскільки стосуються: неявки позивачів, не надання заяви про розгляд справи без участі сторони, закриття провадження (за відсутності факту його порушення відповідачем, даний спір не міг бути самостійним предметом розгляду в господарському суді), порушення юрисдикції спорів, подання заяви про залишення позовної заяви у підготовчому засіданні та висновки не зовсім стосуються предмету даної справи, також в вищевказаних справах відмінним є і суб`єктний склад учасників, тому правові висновки викладені не можуть братися до уваги колегією Суду.

Необґрунтованість дій АТ «Донецькоблгаз», на думку представника приватного виконавця, полягає у поданні скарги з пропуском встановленого строку без наведення причин його пропуску та доказів їх поважності, унаслідок чого скаргу в подальшому залишено без розгляду. Остання вважає, що такі дії зумовили виникнення додаткових витрат на професійну правничу допомогу та перешкоджали своєчасному виконанню судового рішення. На підтвердження посилається на постанову Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №917/243/22, у якій зазначено, що критерії необґрунтованості дій позивача визначаються судом з урахуванням конкретних обставин справи, а залишення позову без розгляду не нівелює права відповідача на компенсацію понесених витрат.

Разом із цим, постановою Верховного Суду від 03.08.2026 у справі №905/738/23 касаційну скаргу приватного виконавця задоволено, ухвалу апеляційного суду скасовано, а справу в частині розподілу судових витрат передано на новий розгляд. Верховний Суд зазначив, що розподіл судових витрат має здійснити суд, який розглядатиме справу, за загальними правилами статті 129 ГПК України. Отже, питання розподілу витрат, понесених у касаційній інстанції, Верховним Судом остаточно не вирішено.

Приватний виконавець просить розподілити 2 662,40 грн судового збору та 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у касаційній інстанції. Зазначені витрати пов`язані з касаційним переглядом, документально підтверджені договором, актом та процесуальними документами, а розмір витрат на професійну правничу допомогу визначений договором у формі фіксованого гонорару.

З огляду на те, що до розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця застосовуються загальні положення позовного провадження, приватний виконавець вважає, що понесені ним судові витрати підлягають розподілу на загальних підставах за результатами нового розгляду справи.

Присутня у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.09.2026 представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко Олександра Олександровича просила суд стягнути з Приватного акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок. Здійснити розподіл судових витрат приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича в суді касаційної інстанції. Покласти судові витрати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича за сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок на Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз». Покласти витрати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок на Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз».

Представник Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» заперечував проти вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що предметом нового розгляду справи №905/738/23 у суді апеляційної інстанції є виключно питання розподілу витрат приватного виконавця Хорішка О.О. на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, вимоги апеляційної скарги, з урахуванням вказівок Верховного Суду, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 виснувала, що відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.

На підставі аналізу статей 339, 343, 344 ГПК України Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приватний виконавець як суб`єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах.

Водночас приписи ст. 343 ГПК України не охоплюють усі можливі випадки процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження. Так, особа, яка звернулася зі скаргою на дії / бездіяльність виконавця, має право заявити відповідне клопотання про припинення розгляду її скарги (залишення скарги без розгляду, відмову від скарги тощо), що у результаті унеможливлює подальший її розгляд (за винятком випадків подання такої заяви неуповноваженою особою) та призводить до ухвалення судового рішення, не передбаченого статтею 343 ГПК України.

У разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди мають керуватись загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 "Судові витрати" ГПК України).

Отже, положення ст. 344 ГПК України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, статті 129, 130 ГПК України) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.

Протилежний підхід призводив би до ситуації, коли законодавець, не обмежуючи суд можливістю завершити розгляд скарги у законний спосіб, хоч і не обумовлений ст. 343 ГПК України, разом з тим позбавив би сторону такого провадження права на відшкодування судових витрат за відсутності будь-яких підстав для цього.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 357/380/20).

Згідно із частинами 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 129 ГПК України регламентує розподіл судових витрат (як судового збору, так і інших витрат), визначаючи загальне правило, згідно з яким інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони справи (позивача та відповідача) залежно від результатів розгляду позовних вимог за вирішенням спору по суті.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21, від 04.05.2023 у справі № 910/5911/22 (пункт 8.7), від 09.10.2024 у справі № 910/19949/23).

Отже, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що як стаття 129 ГПК України, так і стаття 130 ГПК України містяться в главі 8 "Судові витрати", яка є частиною розділу I "Загальні положення" ГПК України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.

Згідно з положеннями статті 130 ГПК України розподіл витрат проводиться судом і в тому випадку, коли судове рішення по суті спору не приймається (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду).

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Приписи частини п`ятої статті 130 ГПК України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.

Оскільки норма частини п`ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.

Отже, у разі закриття провадження за скаргою або залишення скарги без розгляду на стадії судового контролю за виконанням судових рішень, державний (приватний) виконавець, посилаючись на частину п`яту статті 130 ГПК України, може заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій особи, яка оскаржувала його рішення, дії чи бездіяльність.

При цьому, приватний виконавець мав довести, а суд при вирішенні питання про компенсацію таких витрат - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії боржника (АТ «Донецькоблгаз») були ним здійснені в ході розгляду справи (скарги на бездіяльність приватного виконавця) та в чому вони виражені, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач (у розглядуваному випадку боржник) недобросовісно, пред`явивши позов (у розглядуваному випадку звернувшись до суду зі скаргою); чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач (у розглядуваному випадку боржник (скаржник)) мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача (у розглядуваному випадку приватного виконавця); чи були дії позивача (у цьому випадку АТ «Донецькоблгаз») умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №910/5911/22, від 06.03.2024 у справі №905/1840/21, у додатковій постанові Верховного Суду від 09.10.2025 у справі №910/10001/24.

Колегія суддів зазначає, що звернення учасника виконавчого провадження до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця є реалізацією гарантованого статтею 55 Конституції України права на судовий захист, а також безпосередньо передбаченого процесуальним законодавством права на судовий контроль за діяльністю органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень.

Таке право за своєю правовою природою є одним із основоположних процесуальних прав учасника судового та виконавчого провадження, а його реалізація не може розглядатися як неправомірна або недобросовісна поведінка лише з огляду на те, що за результатами розгляду відповідної скарги суд застосував процесуальний наслідок у вигляді залишення її без розгляду.

Звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність приватного виконавця спрямоване на забезпечення судового контролю за дотриманням вимог законодавства під час здійснення виконавчого провадження та надає стороні виконавчого провадження можливість перевірити законність відповідних процесуальних дій. Саме існування такого механізму судового контролю передбачає можливість його використання учасниками виконавчого провадження у випадках, коли вони вважають свої права або законні інтереси порушеними.

При цьому реалізація особою права на звернення до суду не може автоматично кваліфікуватися як зловживання процесуальними правами або як вчинення необґрунтованих дій. Для такого висновку необхідне встановлення конкретних обставин, які свідчать про недобросовісність поведінки відповідної особи, її свідоме використання процесуальних прав не за їх призначенням, штучне створення перешкод у здійсненні судочинства, умисне затягування розгляду справи або іншу поведінку, що виходить за межі добросовісного здійснення процесуальних прав.

Колегія суддів звертає увагу, що саме по собі залишення скарги без розгляду у зв`язку з пропуском установленого законом процесуального строку не є тотожним висновку про необґрунтованість звернення особи до суду. Застосування такого процесуального наслідку свідчить про недотримання заявником установленого законом порядку реалізації права на судове звернення, однак саме по собі не встановлює ані зловживання процесуальними правами, ані недобросовісності заявника, ані штучності чи безпідставності ініціювання судового провадження.

Іншими словами, процесуальна оцінка своєчасності подання скарги та оцінка поведінки заявника з точки зору її добросовісності є різними за своїм змістом юридичними категоріями. Пропуск процесуального строку має наслідком застосування передбаченого законом процесуального наслідку, однак не звільняє сторону, яка заявляє вимогу про відшкодування судових витрат, від обов`язку довести наявність передбачених законом підстав саме для такого відшкодування.

Відповідно до частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі залишення позову без розгляду у зв`язку з необґрунтованими діями позивача суд має право покласти на позивача понесені відповідачем витрати. Отже, застосування зазначеної норми пов`язується не лише з фактом залишення відповідної заяви або скарги без розгляду, а й із встановленням додаткової юридично значущої обставини вчиненням заявником саме необґрунтованих дій.

Таким чином, для покладення на заявника витрат на професійну правничу допомогу недостатньо встановити лише факт залишення його скарги без розгляду. Необхідним є встановлення причинно-правового зв`язку між поведінкою заявника та виникненням у іншого учасника провадження відповідних витрат, а також встановлення того, що така поведінка мала характер необґрунтованих, недобросовісних або очевидно неправомірних процесуальних дій.

Зазначене відповідає загальним засадам розподілу судових витрат, відповідно до яких компенсація витрат на професійну правничу допомогу не може перетворюватися на санкцію за сам факт звернення особи до суду. Судові витрати мають компенсаторний, а не каральний характер, а тому їх покладення на учасника процесу повинно ґрунтуватися на конкретних установлених судом обставинах, передбачених процесуальним законом.

У цьому контексті колегія суддів також враховує принцип доступу до правосуддя, який передбачає реальну можливість особи звернутися до суду для перевірки законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів, наділених відповідними владними або виконавчими повноваженнями. Покладення на особу значного фінансового тягаря виключно через реалізацію нею права на судове оскарження за відсутності встановленої недобросовісності могло б мати стримувальний ефект щодо здійснення такого права та фактично створювати додаткову перешкоду для доступу до судового контролю.

При цьому колегія суддів не виходить із того, що судові витрати за жодних обставин не можуть бути покладені на особу, скаргу якої залишено без розгляду. Навпаки, у разі встановлення судом конкретних обставин, які свідчать про необґрунтованість дій заявника, зловживання ним процесуальними правами, свідоме ініціювання безпідставного провадження, умисне затягування розгляду або іншу очевидно недобросовісну процесуальну поведінку, відповідні витрати можуть бути розподілені з урахуванням вимог статті 130 ГПК України.

Однак у даному випадку таких обставин судом не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем під час розгляду скарги в суді першої інстанції в заяві (вх.№ 01-41/8561/25 від 09.09.2025), не наведено та не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами того, що АТ «Донецькоблгаз», звертаючись зі скаргою від 15.08.2025, діяло недобросовісно, мало на меті зловживання процесуальними правами, умисне затягування розгляду справи або створення штучних перешкод у здійсненні виконавчого провадження.

Колегія суддів наголошує, що сам по собі факт звернення зі скаргою, навіть якщо надалі така скарга залишена без розгляду у зв`язку з пропуском установленого процесуального строку, не свідчить про наявність необґрунтованих дій у розумінні частини п`ятої статті 130 ГПК України.

При цьому приватним виконавцем не доведено, що скарга була очевидно безпідставною, що заявник усвідомлював відсутність правових підстав для її подання, що скаргу було подано виключно з метою перешкоджання виконанню судового рішення або що її подання спричинило необґрунтоване збільшення обсягу роботи приватного виконавця чи його представника саме внаслідок недобросовісної поведінки заявника.

Не встановлено також обставин, які б свідчили про систематичне або навмисне використання АТ «Донецькоблгаз» процесуальних механізмів усупереч їхньому призначенню. Відсутні докази того, що заявник подавав скаргу повторно за тих самих обставин, заявляв завідомо безпідставні вимоги, умисно приховував обставини, які перешкоджали розгляду скарги, або вчиняв інші дії, спрямовані виключно на ускладнення чи затягування судового розгляду.

Отже, залишення скарги без розгляду через пропуск процесуального строку в цій справі характеризує виключно процесуальний результат розгляду питання про допустимість її судового розгляду та не є самостійним доказом недобросовісності скаржника.

Колегія суддів наголошує, що протилежний підхід фактично означав би автоматичне покладення на особу судових витрат щоразу, коли її процесуальне звернення залишено без розгляду з формальних або процедурних підстав. Такий підхід не відповідав би змісту частини п`ятої статті 130 ГПК України, яка передбачає необхідність встановлення саме необґрунтованих дій особи, а не лише несприятливого для неї процесуального результату.

Більше того, ототожнення пропуску процесуального строку з необґрунтованістю звернення призвело б до фактичного змішування двох різних правових наслідків: процесуального наслідку недотримання строку та майнового наслідку у вигляді компенсації витрат іншого учасника провадження. Наявність першого не зумовлює автоматичне виникнення другого, оскільки для цього закон вимагає встановлення додаткової обставини — необґрунтованості дій заявника.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що приватним виконавцем не виконано покладений на нього обов`язок щодо доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Заявлені до стягнення 30 000 грн витрат самі по собі не можуть бути покладені на АТ «Донецькоблгаз» лише з огляду на факт участі приватного виконавця у розгляді скарги та понесення ним витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, за відсутності належних і допустимих доказів того, що звернення АТ «Донецькоблгаз» зі скаргою було наслідком зловживання процесуальними правами, недобросовісної поведінки, умисного затягування розгляду або інших необґрунтованих дій, передбачених частиною п`ятою статті 130 ГПК України, правові підстави для покладення на скаржника витрат приватного виконавця на професійну правничу допомогу відсутні.

Відтак, сама по собі обставина залишення скарги без розгляду у зв`язку з пропуском процесуального строку не є достатньою правовою підставою для стягнення з АТ «Донецькоблгаз» на користь приватного виконавця витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн, а заява приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення в цій частині задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи усе викладене вище, колегія суддів відхиляє посилання представника приватного виконавця на нерелевантність висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20. Навпаки, правові позиції Великої Палати Верховного Суду у цій справі є цілком дотичними та методологічно правильними для вирішення спірного питання. Зокрема, Велика Палата чітко визначила універсальний підхід про те, що приватний виконавець має право на відшкодування судових витрат на загальних підставах, а за відсутності спеціального регулювання у випадках залишення скарги без розгляду чи закриття провадження застосовуються загальні норми глави 8 ГПК України, зокрема статті 129 та 130 ГПК України. Аргументи апелянта про відмінність предмету спору чи суб`єктного складу в інших справах не спростовують головного висновку Великої Палати про те, що механізм компенсації витрат за ч. 5 ст. 130 ГПК України розповсюджується на стадію судового контролю за виконанням рішень і вимагає перевірки наявності чи відсутності необґрунтованих дій ініціатора скарги незалежно від специфіки інших процесуальних стадій.

Стосовно інших численних посилань представника приватного виконавця на судову практику колегія суддів зазначає про їхню нерелевантність, оскільки наведені апелянтом судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин та не передбачають автоматичного стягнення витрат без урахування спеціальних критеріїв, передбачних ст. 130 ГПК України.

Таким чином, апеляційна скарга приватного виконавця в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції не підлягає задоволенню, оскільки заявник не довів наявності передбачених частиною п`ятою статті 130 ГПК України правових підстав для покладення таких витрат на ПрАТ «Донецькоблгаз».

Разом із тим ухвала Господарського суду Донецької області від 17.12.2025 підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні клопотання приватного виконавця, оскільки висновок про відсутність підстав для компенсації витрат має ґрунтуватися на положеннях частини п`ятої статті 130 ГПК України та встановленій відсутності необґрунтованих дій скаржника.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишити апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції без задоволення, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.12.2025 у відповідній частині змінити, виклавши правову підставу відмови у задоволенні клопотання приватного виконавця з мотивів, наведених у цій постанові.

Щодо заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про покладення на Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, у розмірі 25 000,00 грн та стягнення витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн колегія суддів зазначає, що з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги відсутні підстави для покладення зазначених витрат на ПрАТ «Донецькоблгаз», у зв`язку з чим заява приватного виконавця задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 130, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішко Олександра Олександровича в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції залишити без задоволення.

Змінити ухвалу Господарського суду Донецької області від 17.12.2025 у частині розгляду клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про покладення витрат приватного виконавця на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн на Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз».

У цій частині прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про покладення витрат приватного виконавця на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн на Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» відмовити з мотивів, викладених у даній постанові.

У задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про покладення на Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, у розмірі 25 000,00 грн - відмовити

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 28.09.2026.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін