Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №903/429/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Справа № 903/429/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Поліщук П.Я. , суддя Павлюк І.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Луцької міської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.08.26 у справі № 903/429/26 (суддя Вороняк А.С.)

за позовом Луцької міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Луцьксантехмонтаж №536"

про стягнення 3491996,76 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.08.26 ухвалено перейти зі стадії розгляду справи по суті у справі № 903/429/26 до стадії підготовчого провадження. Зупинено провадження у справі № 903/429/26 за позовом Луцької міської ради до Приватного акціонерного товариства "Луцьксантехмонтаж № 536" про стягнення 3 391 996, 76 грн до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справ № 903/953/25, № 922/2047/25.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішення через підсистему "Електронний Суд" від Луцької міської ради до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.08.26 у справі № 903/429/26 та направити справу № 903/429/26 до Господарського суду Волинської області для продовження розгляду справи по суті.

Листом суду апеляційної інстанції № 903/429/26/4405/26 витребувано матеріали справи у місцевого господарського суду. 07.09.26 від Господарського суду Волинської області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/429/26.

Згідно ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.26 зазначено, що оскарження ухвали в частині переходу зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження підлягає включенню в якості заперечень до апеляційної скарги на рішення суду і як наслідок не може бути окремим предметом апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції станом на момент подання даної апеляційної скарги (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 18.11.2024 у справі № 910/9920/24). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Луцької міської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.08.26 в частині зупинення провадження у справі № 903/429/26. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано Приватному акціонерному товариству "Луцьксантехмонтаж №536" у строк до 21.09.26 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.

Ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження доставлена до електронного кабінету сторін, що підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

04.05.2026 до Господарського суду Волинської області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Луцької міської ради до Приватного акціонерного товариства "Луцьксантехмонтаж №536" про стягнення для зарахування в дохід місцевого бюджету коштів в сумі 3 491 996,76 грн, з них 1796180,22 грн пайової участі (за нове будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Луцьк, на вул. Арцеулова, 3б), 1 416 941,11 грн інфляційних втрат та 278 875,43 грн 3% річних за користування безпідставно збереженими коштами пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем свого обов`язку з перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі).

Ухвалою суду першої інстанції від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.06.26 відзив на позовну заяву ПАТ "Луцьксантехмонтаж № 536" від 09.06.26 з додатками залишено без розгляду. Повідомлено сторін пр те, що розгляд справи відбудеться 13.07.2026 об 15:30 год.

Ухвалою місцевого господарського суду від 13.07.2026 постановлено повідомити сторін про те, що розгляд справи по суті відбудеться 12 серпня 2026 року об 12:00 год. Запропоновано відповідачу у строк до 31.07.2026 подати письмові пояснення щодо власного розуміння (тлумачення) обов`язку(за наявності) щодо сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в силу погодженого сторонами пункту 4.2.6 договору.

Позивач у судове засідання 12.08.2026 не з`явився, згідно поданої заяви просив слухати у його відсутності. Відповідач у судове засідання 12.08.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

20.08.26 ухвалою Господарського суду Волинської області за власною ініціативою суду постановлено перейти зі стадії розгляду справи по суті у справі №903/429/26 до стадії підготовчого провадження. Зупинено провадження у справі №903/429/26 за позовом Луцької міської ради до Приватного акціонерного товариства "Луцьксантехмонтаж №536" про стягнення 3491996,76 грн, до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справ №903/953/25, №922/2047/25.

Суд першої інстанції виходив із того, що на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справи №922/2047/25 та №903/953/25, у яких вирішується питання щодо визначення моменту, станом на який має обчислюватися розмір пайової участі замовника будівництва. Суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини у зазначених справах є подібними до правовідносин у справі №903/429/26, а сформовані за результатами їх перегляду правові висновки матимуть істотне значення для правильного вирішення даного спору. При цьому суд врахував необхідність забезпечення єдності судової практики та обов`язок враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Пославшись на пункт 7 частини першої статті 228 та пункт 11 частини першої статті 229 ГПК України, суд зазначив про наявність підстав для зупинення провадження до закінчення перегляду об`єднаною палатою КГС ВС справ №903/953/25 та №922/2047/25. Відтак місцевий господарський суд дійшов висновку, що подальший розгляд справи до формування відповідних правових висновків Верховного Суду є передчасним.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції в частині зупинення провадження у справі, Луцька міська рада звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржувану ухвалу в цій частині незаконною та необґрунтованою. Апелянт зазначає, що правовідносини у справах №903/953/25 та №922/2047/25 не є подібними до правовідносин у даній справі, оскільки відрізняються фактичними обставинами та правовим регулюванням визначення розміру пайової участі. На думку скаржника у справі №903/429/26 розмір пайової участі визначено із застосуванням показників опосередкованої вартості, чинних на момент отримання дозвільних документів, тоді як застосування показників на момент введення об`єкта в експлуатацію призвело б до визначення більшого розміру пайової участі. Апелянт вказує, що правові висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №903/953/25 та №922/2047/25 не матимуть визначального значення для вирішення даного спору, а тому підстави для застосування пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України відсутні. Крім того, скаржник наголошує, що зупинення провадження з наведеної підстави є правом, а не обов`язком суду, однак суд першої інстанції не навів належного обґрунтування необхідності його застосування саме у цій справі. Також апелянт посилається на порушення розумних строків розгляду справи у зв`язку із зупиненням провадження до завершення касаційного перегляду інших справ. З огляду на викладене, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в оскарженій частині та направити справу для продовження розгляду. Додатково апелянт зазначає, що Луцьку міську раду не було належним чином повідомлено про судове засідання, за результатами якого постановлено оскаржувану ухвалу, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості надати свої заперечення щодо зупинення провадження у справі, що, на її думку, свідчить про порушення її процесуальних прав.

ПрАТ "Луцьксантехмонтаж № 536" не скористалося процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупиняти провадження у справі.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України унормовано факультативну підставу для зупинення провадження, а саме визначено право суду зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У разі застосування вказаного п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, згідно з вимогами статті 234 ГПК України, у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №914/2150/18.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо відсутності правових підстав для зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України у такому випадку провадження зупиняється до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Отже, реалізація передбаченого пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України права суду передбачає встановлення факту здійснення палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду перегляду іншої справи та оцінку правовідносин у такій справі на предмет їх подібності до правовідносин у справі, яка розглядається судом та у якій порушено питання щодо доцільності/необхідності зупинення провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.03.2025 у справі №910/13175/23 зазначила, що реалізація передбаченого пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України права на зупинення провадження у справі вимагає від суду здійснення оцінки правовідносин у відповідних справах за критерієм подібності та належного обґрунтування висновків щодо наявності підстав для такого зупинення. При цьому при визначенні подібності правовідносин насамперед підлягають порівнянню права та обов`язки сторін відповідно до правового регулювання спірних відносин, а за необхідності - суб`єктний склад та об`єкти спору (див. п. 7.44-7.46 постанови).

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалами Верховного Суду від 17.07.2026 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято до розгляду справи №903/953/25 та №922/2047/25. Передача зазначених справ на розгляд об`єднаної палати КГС ВС зумовлена наявністю різних правових підходів Верховного Суду до застосування положень абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20.09.2019 №132-IX, зокрема щодо визначення юридично значущого моменту, станом на який має обчислюватися розмір пайової участі замовника будівництва: на момент виникнення відповідного обов`язку у зв`язку з початком будівництва, на момент початку будівництва чи на момент введення об`єкта в експлуатацію.

Заявлений позивачем розмір пайової участі у сумі 1 796 180,22 грн розраховано із застосуванням показника опосередкованої вартості спорудження житла у розмірі 11 390 грн за 1 кв. м. У апеляційній скарзі позивач зазначає, що вказаний показник застосовано станом на момент отримання дозвільних документів на будівництво, тоді як застосування показника станом на момент введення об`єкта в експлуатацію, за його розрахунком, призвело б до визначення пайової участі у більшому розмірі.

Судом апеляційної інстанції враховується, що предметом правового вирішення у справах №903/953/25 та №922/2047/25 є, серед іншого, саме питання визначення належного моменту, станом на який має застосовуватися відповідний показник для обчислення розміру пайової участі. Особливої уваги заслуговує справа №903/953/25, у якій спір також виник щодо стягнення коштів пайової участі на користь Луцької міської ради, а будівництво об`єкта було розпочато у 2019 році. Водночас сама по собі та обставина, що у справі №903/429/26 застосування показника опосередкованої вартості на момент введення об`єкта в експлуатацію могло б призвести до визначення більшої суми пайової участі, ніж заявлена позивачем, не свідчить про відсутність значення майбутнього висновку об`єднаної палати КГС ВС для правильного вирішення даного спору. Суд при вирішенні спору має встановити правильний правовий механізм визначення грошового зобов`язання та перевірити обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку, а не лише співвіднести заявлену до стягнення суму з іншою, потенційно більшою сумою, визначеною за іншим способом розрахунку.

Крім того, правовий висновок об`єднаної палати КГС ВС може мати значення не лише для визначення суми основного зобов`язання, але й для перевірки правильності заявлених похідних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних. Розмір таких нарахувань залежить від суми грошового зобов`язання та періоду його прострочення, а тому визначення належного правового підходу до моменту виникнення та розміру зобов`язання зі сплати пайової участі може впливати як на базу відповідних нарахувань, так, залежно від сформованого Верховним Судом висновку, і на визначення періоду, за який вони підлягають обчисленню. Отже, правове питання, передане на вирішення об`єднаної палати КГС ВС, стосується безпосередньо правового механізму визначення зобов`язання (момент виникнення, розмір грошового зобов`язання, період прострочення...), яке становить предмет розгляду у справі №903/429/26, і не має лише абстрактного чи опосередкованого значення для цього спору.

Відмінності у конкретних фактичних обставинах справ №903/953/25, №922/2047/25 та даної справи, у тому числі місцезнаходженні об`єктів будівництва чи змісті актів органів місцевого самоврядування, не спростовують подібності спірних правовідносин у частині застосування абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX та визначення моменту, станом на який має обчислюватися розмір пайової участі.

Із огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сформований об`єднаною палатою КГС ВС правовий висновок у справах №903/953/25 та №922/2047/25 матиме істотне значення для правильного застосування норм матеріального права та перевірки обґрунтованості заявлених у справі №903/429/26 вимог, що свідчить про наявність передбачених пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України підстав для зупинення провадження у справі.

Щодо доводів апелянта про неповідомлення про судове засідання 20.08.2026.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що Луцьку міську раду не було належним чином повідомлено про судове засідання 20.08.2026, за результатами якого постановлено оскаржувану ухвалу, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.07.2026 учасників справи було повідомлено про призначення розгляду справи по суті на 12.08.2026 о 12:00 год.

Позивач у зазначене судове засідання не з`явився та подав заяву про розгляд справи за його відсутності, тоді як відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, також у судове засідання не з`явився.

Наявний у матеріалах справи протокол судового засідання підтверджує проведення судового засідання саме 12.08.2026 з 12:00 год до 12:20 год за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини другої статті 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Екстраполюючи приписи ч. 5 ст. 240 ГПК України на вчинені місцевим господарським судом процесуальні дії, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що місцевий господарський суд за наслідками проведення судового засідання 12.08.26 постановив ухвалу про зупинення провадження у справі № 903/429/26 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справ № 903/953/25, № 922/2047/25. В свою чергу суд апеляційної інстанції наголошує, дата ухвали "20 серпня 2026" є саме датою складання повного судового рішення, а не датою проведення судового засідання. Отже, судом першої інстанції було дотримано приписи ч. 5 ст. 240 ГПК України.

Доводи апелянта щодо не повідомлення Луцької міської ради про судове засідання 20.08.26 є безпідставними та необґрунтованими з огляду на висновки, які викладені у мотивувальній частині даної постанови.

Стосовно доводів апелянта про те, що зупинення провадження у справі призводить до порушення розумного строку її розгляду, колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України є розумність строків розгляду справи судом. Право на розгляд справи упродовж розумного строку також гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас дотримання цієї гарантії не означає, що будь-яке передбачене процесуальним законом зупинення провадження саме по собі становить невиправдане затягування судового розгляду.

Верховний Суд у постанові від 13.04.2023 у справі №914/2150/18 звертав увагу, що необґрунтоване зупинення провадження, яке не зумовлене передбаченими законом обставинами, може призводити до невиправданого затягування розгляду справи. Водночас у постанові від 16.04.2026 у справі №910/14960/24 Верховний Суд зазначив, що саме по собі зупинення провадження не повинно розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду, якщо відповідний процесуальний інститут застосований за наявності визначених законом обставин.

У даному випадку зупинення провадження не ґрунтується на невизначеній у часі чи абстрактній обставині, а безпосередньо пов`язане із завершенням касаційного перегляду конкретних справ №903/953/25 та №922/2047/25, які ухвалами від 17.07.2026 вже були прийняті до розгляду об`єднаною палатою КГС ВС. Більше того, на час постановлення оскаржуваної ухвали розгляд справи №922/2047/25 було призначено на 04.09.2026, а справи №903/953/25 - на 02.10.2026, що свідчить про відсутність невизначеності самої процесуальної події, з якою пов`язано зупинення провадження.

При цьому пункт 11 частини першої статті 229 ГПК України прямо визначає тривалість такого зупинення - до закінчення перегляду відповідної справи в касаційному порядку. Отже, законодавець пов`язав поновлення провадження з настанням конкретної процесуальної події, а не залишив тривалість зупинення на невизначений часовими рамками розсуд суду.

Колегія суддів також враховує, що необхідність очікування правового висновку об`єднаної палати КГС ВС у цьому випадку обумовлена існуванням різних підходів Верховного Суду до застосування норм матеріального права, які мають бути застосовані і при вирішенні даної справи. Продовження розгляду справи та ухвалення рішення до усунення відповідної розбіжності у касаційній практиці створювало б ризик застосування правового підходу, який у подальшому може бути змінений об`єднаною палатою, що, своєю чергою, могло б зумовити подальший апеляційний та касаційний перегляд і не сприяло б досягненню мети своєчасного та ефективного судового захисту.

З огляду на значення майбутнього правового висновку для визначення розміру основної заборгованості, а також для перевірки правильності нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, тимчасове зупинення провадження у цій справі переслідує легітимну процесуальну мету: забезпечення єдності судової практики, правової визначеності та правильного застосування норм матеріального права. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав вважати зупинення провадження необґрунтованим або таким, що саме по собі порушує право учасників справи на її розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи наведене у сукупності, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду щодо наявності передбачених пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України підстав для зупинення провадження у справі №903/429/26 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справ №903/953/25 та №922/2047/25.

Відтак апеляційна скарга Луцької міської ради підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Господарського суду Волинської області від 20.08.2026 у справі №903/429/26, в частині зупинення провадження у справі, без змін.

Оскільки за результатами цього апеляційного перегляду спір по суті не вирішується, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з апеляційним оскарженням ухвали суду першої інстанції, відповідно до загальних правил статті 129 ГПК України, має бути здійснений місцевим господарським судом за наслідками вирішення спору по суті.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Луцької міської ради на ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.08.26 у справі № 903/429/26 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

3. Справу №903/429/26 повернути до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Поліщук П.Я.

Суддя Павлюк І.Ю.