Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №902/1578/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Справа № 902/1578/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Хабарова М.В.,

суддя Кульчій І.М.,

суддя Мамченко Ю.А.,

секретар судового засідання Ткач Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.05.2026 у справі №902/1578/25 (суддя Шамшуріна М.В., повне рішення складено 17.06.2026)

за позовом Фізичної особи-підприємеця Шевчук Любові Архипівни

до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг

2) Центрально-Західний міжрегіональний сектор у Вінницькій області Державного агентства водних ресурсів України

про визнання поновленим договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції позивача

за участі представників:

від позивача - Дмитрійчук А.А.

від відповідача - не з`явились

від третіх осіб - не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.05.2026 позов задоволено частково. Визнано укладеною між Липовецькою міською радою та ФОП Шевчук Любов Архипівною Додаткову угоду до Договору оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 13.11.2006 за №04061100010, зі змінами внесеними Додатковою угодою від 17.08.2004 за №37/03-02 та Додатковою угодою "Про заміну сторони орендаря" №91/1/03-04, у редакції зазначеній у резолютивній частині вказаного рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Липовецької міської ради на користь ФОП Шевчук Любов Архипівни 2 422,40 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Обґрунтовуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції вказав, що заявлена позивачем вимога про визнання поновленим договору оренди №37/03-02 від 17.08.2004 укладеного між Шевчук Л.А. та Липовецькою міською радою, зі змінами, не призведе до поновлення порушеного права, а тому така вимога не є належним та ефективним способом захисту та у її задоволенні відмовив.

Разом з тим, встановивши, що викладені позивачем у додатковій угоді умови не порушують прав та інтересів орендодавця та орендаря, забезпечують правову визначеність у спірних правовідносинах, враховуючи, що позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку щодо реалізації переважного права на укладення договору на новий строк та набув право "правомірного очікування", суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі у викладеній позивачем редакції є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Липовецька міська рада звернулась з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивачем не доведено користування об`єктом оренди після припинення договору, а дії Шевчук Л.А., які виражались у тривалій бездіяльності щодо поновлення орендних відносин та невиплати орендної плати до березня 2024 року вважає недобросовісною поведінкою.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем не надано жодних доказів того, що спір стосується гр. Шевчук Л.А. в статусі ФОП, оскільки такий статус остання припинила 16.01.2020, натомість знову зареєструвала лише 13.06.2024. Вказує, що сторону орендаря згідно договору оренди, в документі зазначається як фізична особа Шевчук Л.А., а не фізична особа-підприємець; кошти, в 2024 році сплачено позивачем також, як фізичною особою, відповідь з ДФС про відсутність заборгованості також видано гр. Шевчук Л.А., як фізичній особі; угоду про виготовлення паспорту водного об`єкта також укладено від імені фізичної особи.

Липовецька міська рада вказує, що Господарським судом Вінницької області порушено порядок визначення підсудності даної справи, оскільки спір що виник між сторонами стосується не юридичної, а фізичної особи орендаря, предметом спору є поновлення орендних відносин, відповідно дана справа, на її думку, має вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Крім того, Липовецька міська рада вказує про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що юридичний статус ставка має окреме нормативно-правове регулювання та не відносить дану водойму до водних об`єктів загальнодержавного значення, а також те, що такий водний об`єкт є водним об`єктом місцевого значення, вказуючи, що розпорядником земельної ділянки водного фонду є міська рада.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності 20.07.2020 (рішення міської ради про поновлення прийняте 2019 року). Вказує, що при подачі заяви про поновлення договору оренди у 2019 року, позивачем додаткова угода з істотними умовами договору не направлялась, тому твердження суду про добросовісне виконання позивачем своїх зобов`язань в частині своєчасного повідомлення орендаря про намір поновити договір на новий строк, є помилковим.

Апелянт зазначає, що позивач фактично ухилявся від виконання рішення Липовецької міської ради №589 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду", а тому істотні умови договору досягнуті не були. Про відсутність наміру поновлювати орендні відносини, на думку відповідача, також свідчить припинення підприємницької діяльності Шевчук Л.А.

Зазначає, що відповідно до типового договору оренди водного об`єкта, який діяв в момент прийняття органом місцевого самоврядування рішення про поновлення орендних відносин (постанова КМУ №420 від 29.05.2013) п.39 регламентовано, що дія договору припиняється у разі: ліквідації юридичної особи - орендаря або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Відтак, припинення підприємницької діяльності ФОП позивача мало наслідком і припинення орендних відносин згідно рішення №589 Липовецької міської ради.

Відповідач вказує, що рішення Липовецької міської ради, яким відкликано рішення про поновлення договору оренди з гр. Шевчук Л.А. є правомірним актом індивідуальної дії, прийнятим у межах повноважень органу місцевого самоврядування щодо можливості його відкликати, якщо особа не виконала обов`язки, які виникли з прийняттям такого акта.

Крім того, Липовецька міська рада зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено обставин з приводу відсутності відмови, ухилення чи перешкоджання орендодавцем орендарю укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Натомість, рішення міської ради №589 залишилося не виконаним самою позивачкою, оскільки: 1) договір оренди водного об`єкта в установленому законодавством порядку та встановлений рішенням строк не укладений та не зареєстрований; 2) орендна плата до міського бюджету у відповідному розмірі та своєчасно не надходила; 3) згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ФОП Шевчук Л.А. припинила підприємницьку діяльність 16.01.2020; 4) відбулись суттєві зміни в законодавстві з моменту прийняття даного рішення по теперішній час, що унеможливлює його виконання, а саме, зміни до Водного кодексу України, Законів України "Про оренду землі", "Про аквакультуру"; 5) оскільки орендарем не здійснювалось використання об`єкта оренди, договір оренди землі №37/03-02 є припиненим.

Також, міська рада вказує про незрозумілість резолютивної частини рішення, зокрема останній не зрозуміло яку вимогу було задоволено судом, поновлення договору шляхом укладення додаткової угоди чи зобов`язано Липовецьку міську раду укласти договір оренди землі.

У відповідності до ст.263 Господарського процесуального кодексу України ФОП Шевчук Л.А. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про відсутність порушення судом першої інстанції предметної юрисдикції спору, оскільки станом на час подання даного позову, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та має основний вид економічної діяльності - прісноводне рибальство. Здійснення нею господарської діяльності дає підстави віднести даний спір до розгляду господарським судом.

Щодо посилання апелянта на те, що Липовецька міська рада є неналежним відповідачем у справі та не є розпорядником ставка на р. Соб, зазначає, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку 0522210100:01:002:0165 зареєстровано за Липовецькою територіальною громадою, номер запису 27047564 від 10.07.2018.

Відтак, оскільки, право державної власності на земельну ділянку 0522210100:01:002:0165 за Вінницькою обласною військовою адміністрацією в Реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було, тому вважає безпідставними доводи апелянта, що розпорядником вищевказаного ставка та вказаної земельної ділянки є Вінницька обласна військова адміністрація.

Твердження апелянта про невірне застосування судом першої інстанції положень ст.33 Закону України "Про оренду землі" вважає помилковим, оскільки останнім помилково застосовано норми вказаного закону в редакції чинній на час спливу строку дії (на 2019 рік), так як на момент укладання (17.08.2004) договору була чинна інша редакція вказаної норми, згідно якої направлення проекту додаткової угоди не передбачалось.

Крім того, про відсутність направлення додаткової угоди не зазначено і у рішенні №1889 Липовецької міської ради, яким відкликано рішення від 28.05.2019 №589 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду".

Позивач зазначає, що спірні правовідносини виникли стосовно пролонгації оренди не звичайної земельної ділянки, а земельної ділянки водного фонду, яка включає в себе як безпосередньо земельну ділянку (частину земної поверхні), так воду наявну на ній і гідроспоруду. Тому, окрім Закону України "Про оренду землі", посвідчення права оренди на земельні ділянки водного фонду здійснюється і нормами Водного кодексу України.

Відтак, вказує, що враховуючи, що відповідачем станом на 2019 рік не було забезпечено виготовлення паспорта водного об`єкта та не доведено його до відома орендаря, подати разом із клопотанням про продовження дії договору проект додаткової угоди, яка враховувала всі умови визначені Типовим договором оренди землі із розташованим на ній водним об`єктом, було не можливо.

Помилковими також вважає твердження відповідача про не вчинення орендарем дій направлених на укладення договору оренди водного об`єкта, оскільки матеріалами справи підтверджується добросовісність та наявність правомірних очікувань на укладення та поновлення договору оренди. Водночас зазначає, що саме апелянтом були вчинені непослідовні та недобросовісні дії, що підтверджується недотримання ним належного врядування, передбачуваності, послідовності щодо прийнятих рішень та запроваджених процедур.

ФОП Шевчук Л.А. щодо доводів апелянта про те, що припинення підприємницької діяльності 2020 року мало наслідком і припинення орендних відносин згідно рішення №589 Липовецької міської ради, зазначає, що типовий договір оренди водного об`єкта, затвердженого постановою КМУ №420 від 29.05.2013 між ФОП Шевчук Л.А. та Липовецькою міською радою не укладався, тому застосовувати таке ним положення не є можливим.

Рішення Липовецької міської ради №1889 від 23.05.2024 вважає незаконним, так як позивачем не наведено нормативно-правові акти, які визначають суспільну необхідність та можливість застосування даного поняття у спірних правовідносинах. Вважає, що відповідачем помилково застосовано положення Закону України "Про адміністративну процедуру" до рішення, прийнятого до набрання чинності нормативно-правовим актом.

Вважає заявлені позовні вимоги, які задоволені судом першої інстанції такими, що не суперечать способам захисту визначеним п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.263 Господарського процесуального кодексу України треті особи своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 задоволено клопотання Липовецької міської ради про відкладення розгляду справи №902/1578/25 та відкладено розгляд апеляційної скарги на 17.09.2026.

У судове засідання, що відбулося 17.09.2026 з`явився представник позивача, який надав свої пояснення щодо обставин справи.

Відповідач та треті особи явку своїх уповноважених представників не забезпечили.

Разом з тим, 17.09.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2026 у задоволенні його клопотання про участь в судовому засіданні було відмовлено, а подати нове клопотання останній був позбавлений можливості, так як порушувалися б норми ч.2 ст.197 Господарського процесуального кодексу України.

Липовецька містка рада також повідомила, що приймати участь безпосередньо у судовому засіданні представник відповідача не має можливості у зв`язку з віддаленістю, часом та витратами на дорогу; крім того останній 17.09.2026 братиме участь у справі №902/364/26, слухання якого призначено на 11:00.

Відтак, просить суд визнати поважними причини неявки представника Липовецької міської ради в судове засідання та відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату.

Розглянувши подане клопотання колегія суддів зазначає, що за змістом ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було відмовлено у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв`язку з неможливістю долучення представника останнього до відеоконференції через зареєстрований електронний кабінет голови Липовецької міської ради, так як Положеннями про ЄСІКС встановлено персоніфікований порядок реєстрації та автентифікації користувачів, який передбачає використання особою власного Електронного кабінету та власного кваліфікованого електронного підпису.

Відтак, представнику Липовецької міської ради було відмовлено у допуску до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції шляхом входу до підсистеми ЄСІКС через Електронний кабінет міського голови Бичкова В.М., оскільки такий спосіб не забезпечує належної ідентифікації безпосереднього учасника відеоконференції.

Крім того, норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретними особами, відтак, у відповідача була можливість забезпечити участь іншого представника, для захисту своїх прав, при розгляді даної справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

З огляду на вказане, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, розгляд апеляційної скарги уже відкладався за клопотанням апелянта, а також приймаючи до уваги, що правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі і про її зміну апелянт будь-яких заяв або клопотань не подавав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та відповідно можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 17.08.2004 між Липовецькою міською радою як орендодавцем та Шевчуком Олександром Івановичем як орендарем укладено договір оренди землі №37/03-02, за змістом п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться у м. Липовець (далі - договір) (т. 1 а.с. 20-22).

Згідно з п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 29,0900 га, у тому числі: 26,4946 га - під ставком, 0,3052 га - під гідротехнічними спорудами, 2,2902 га - під прибережною смугою.

Договір укладено на 15 років до жовтня 2019 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

Відповідно до п.11 договору орендна плата вноситься у такі строки - щомісячно 1/12 частини річної оренди.

Згідно з п.15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для товарного риборозведення. Цільове призначення земельної ділянки землі промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі визначеному сторонами (п.21 договору).

Згідно з абз.1 п.36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі.

Відповідно до п.37 договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.43 договору).

Договір оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004 зареєстровано у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2006 за №04061100010.

17.08.2004 між Липовецькою міською радою як орендодавцем та Шевчуком Олександром Івановичем як орендарем укладено договір оренди водного об`єкта (ставка) з земельною ділянкою водного фонду №37, за змістом п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у користування на умовах оренди водний об`єкт (ставок) (надалі - водний об`єкт) ставок ГЕС, розташований у межах м. Липовець Липовецького району Вінницької області та відповідну земельну ділянку водного фонду, межі яких виділені в натурі і надані орендарю в користування у порядку визначеному законодавством (чи визначені землевпорядною технічною документацією державного органу земельних ресурсів (далі - договір) (т. 2 а.с. 120-123).

Згідно з п.1.1 договору в оренду передається ділянка земель водного фонду площею 29,09 га. Землевпорядна технічна документація, що визначає межі, підтверджує площу та кадастрові характеристики земельної ділянки додається до цього договору і є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п.1.2 договору в оренду передається водний об`єкт місткістю 323,8 тис.куб. метрів води. Технічна документація, яка визначає площу водного дзеркала, нормальний підпірний рівень, стан гідротехнічних споруд та правила експлуатації водного об`єкта (ставка), додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Розділом 2 договору сторони визначили, що договір укладається строком на 15 років і набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами.

Відповідно до п.3.1 договору водний об`єкт передається в оренду в цілях товарного риборозведення.

28.12.2010 Липовецькою міською радою прийнято рішення № 46 "Про зміну орендної плати договорів оренди земельних ділянок водного фонду" (т. 1 а.с. 24).

Вказаним рішенням внесено зміни щодо орендної плати в п.9 договору оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004 та викладено його в наступній редакції: "З 01 січня 2011 року орендна плата вноситься у грошовій формі в сумі 380 грн. за 1 га за земельну ділянку водного фонду площею 29,09 га, що становить 11054 грн 20 коп. на рік".

За умовами додаткової угоди змін до договору оренди землі від 17.08.2004 №37/03-02 внесенні рішенням Липовецької міської ради від 28.12.2010 № 46 сторони погодили п.9 (орендна плата) договору оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004 викласти у такій редакції: "Орендна плата. 9. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у грошовій формі в розмірі 380 грн. за 1 га. , що становить 11054 грн 20 коп. на рік - р/р 33216815700274 код 34701099 МФО 802015 УДК у Вінницькій області код призначення платежу 13050500 (т.1 а.с.23).

ІНФОРМАЦІЯ_1 орендар Шевчук Олександр Іванович помер.

30.08.2017 між Липовецькою міською радою як орендодавцем та Шевчук Любов Архипівною укладено додаткову угоду "Про заміну сторони орендаря" №91/1/03-04 до договору оренди землі № 37/03-02 від 17.08.2004 (т. 1 а.с. 25), згідно якої, у зв`язку із смертю громадянина Шевчука О.І., сторони домовились внести зміни до вступної частини договору, замінивши сторону "орендаря - громадянина ОСОБА_1 " на "орендаря - громадянку Шевчук Любов Архипівну".

Відповідно до п.3 вказаної додаткової угоди сторонами погоджено, що остання є невід`ємною частиною договору оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004 та набирає чинності після підписання сторонами.

08.05.2019 ОСОБА_2 звернулась до Липовецької міської ради із заявою про поновлення терміну дії договору оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004 (т.1 а.с.27).

28.05.2019 Липовецькою міською радою прийнято рішення № 589 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду" (т. 1 а.с. 28).

Згідно з п.1 вказаного рішення Липовецькою міською радою вирішено поновити з ФОП Шевчук Л.А. договір оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004, зареєстрований у Липовецькому відділі Вінницької Філії ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі вчинено запис від 13.11.2006 за № 040610100010, загальною площею 29,0900 га, в тому числі по угіддях: під ставком - 26,4946 га, під гідротехнічною спорудою - 0,3052 га, під частиною прибережної захисної смуги - 2,2902 га, з кадастровим номером 0522210100:01:002:0165, розташовану на території Липовецької міської ради Вінницької області, шляхом укладання договору оренди водного об`єкта з річною орендною платою в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, терміном на 25 років, для рибогосподарських потреб, після виготовлення та погодження паспорта водного об`єкта.

Відповідно до п.2 рішення №589 від 28.05.2019 міською радою доручено міському голові підписати вищезазначений договір оренди водного об`єкта.

За умовами п.3 рішення №589 від 28.05.2019 на ФОП Шевчук Л.А. покладено обов`язок в 30-денний строк зареєструвати договір оренди водного об`єкта в установленому законодавством порядку, після його підписання сторонами та погодження Державним агентством водних ресурсів України.

Пунктом 4 рішення №589 від 28.05.2019 міською радою на ФОП Шевчук Л.А. покладено обов`язок надання можливості вилову риби одною вудкою та облагородження берега ставка.

Контроль за виконанням даного рішенця покладено на постійну комісію з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин (п.5 рішення №589 від 28.05.2019).

08.11.2023 листом № 02-39/1269 Липовецька міська рада звернулась до Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг у якому клопотала виготовити паспорт на водний об`єкт, який розташований у м. Липовець Вінницького району Вінницької області на земельній ділянці з кадастровим номером 0522210100:01:002:0165 та просила укласти з орендарем цієї земельної ділянки - Шевчук Л.А. договір на виконання робіт(т. 1 а.с. 29).

26.12.2023 між Шевчук Л.А. як замовником та Басейновим управлінням водних ресурсів річки Південний Буг як виконавцем укладено договір на виконання робіт №07-08/258, згідно п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки: визначення технічних, гідрологічних характеристик для виготовлення паспорта водного об`єкта (ставок площею 26,1463 га), розташованого в межах м. Липовець Вінницького району Вінницької області; проведення хімічної якості води з визначенням специфічних синтетичних та несинтетичних речовин з ставка площею 26,1463 га. (т. 1 а.с. 30)

Відповідно до п.2.1 договору загальна вартість робіт, зазначених у п.1.1 договору визначається в розмірі 17 982,00 грн, в тому числі ПДВ 2 997,00 грн.

Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 11 від 08.01.2024 Шевчук Л.А. сплачено на користь Басейнового управлінням водних ресурсів річки Південний Буг 17 982,00 грн із призначенням платежу "за оформлення технічної документації за договором " 07-08/258 від 26.12.2023" (т. 1 а.с. 34).

22.03.2024 завідувачем сектору у Вінницькій області Державного агентства водних ресурсів України погоджено розроблений Басейновим управлінням водних ресурсів річки Південний Буг на замовлення Липовецької міської ради паспорт водного об`єкта - ставок площею 29,09 га, розташований в межах м. Липовець Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (т. 1 а.с. 35-43, т. 2 а.с. 125).

13.05.2024 Шевчук Л.А. звернулась до Липовецької міської ради із листом у якому просила: 1) поновити договір №37 оренди водного об`єкта (ставка) з земельною ділянкою водного фонду від 17.08.2004 та договір № 37/03-02 оренди земельної ділянки водного фонду від 17.08.2004 (т. 1 а.с. 44).

До листа від 13.05.2024 позивачем було долучено: паспорт водного об`єкта (оригінал); договір №37 оренди водного об`єкта (ставка) з земельною ділянкою водного фонду від 17.08.2004 (копія); договір оренди землі № 37/03-02 від 17.08.2004 (копія); додаткова угода "Про заміну сторони орендаря" №91/1/03-04 до Договору оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004; зміни до договору оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004 внесені рішенням Липовецької міської ради від 28.12.2010; рішення Липовецької міської ради від 09.10.2003 (8 сесія 24 скликання); рішення Липовецької міської ради від 02.07.2004 (11 сесія 24 скликання); технічна документація з інвентаризації земель водного фонду ставка "ГЕС" від 2004 р. (копія); викопіювання з кадастрового плану; паспорт / ідентифікаційний код (копії) Шевчук Л.А.; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (оригінал); інформація (довідка) з Головного управління ДПС у Вінницькій області про відсутність заборгованості по орендній платі з фізичних осіб по ОСОБА_2 .

20.05.2024 ОСОБА_2 звернулась до Липовецької міської ради із листом, за змістом якого, у доповнення до заяви від 13.05.2024, з метою виконання рішення Липовецької міської ради від 28.05.2019 №589 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду" позивач просила, підписати проект додаткової угоди до договору оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004 (т. 1 а.с. 45-48).

Також, за змістом вказаного листа Шевчук Л.А. просила приєднати документи для розгляду заяви від 13.05.2024: проект додаткової угоди у двох примірниках на 8 арк., витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-0500533402024, рішення Липовецької міської ради від 28.05.2019 №589 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду".

24.05.2024 листом за №02-43/837 Липовецькою міською радою надіслано позивачу копію рішення від 23.05.2024 №1889 "Про продаж права оренди на земельну ділянку комунальної власності в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону, що розташована в м. Липовець Вінницького району Вінницької області" (т. 1 а.с. 49).

За змістом п.1-3 рішення №1889 від 23.05.2024 Липовецькою міською радою вирішено включити до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону земельну ділянку водного фонду комунальної власності в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, площею 29,0900 га, кадастровий номер 0522210100:01:002:0165, для рибогосподарських потреб (10.07), що розташована в м. Липовець Вінницького району Вінницької області. Встановити стартовий розмір річної орендної плати 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Плату за оренду водного об`єкта встановити відповідно до методики визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти (т.1 а.с.50-55).

Згідно з абз.1 п.10 рішення №1889 від 23.05.2024 Липовецькою міською радою вирішено відкликати рішення Липовецької міської ради від 28.05.2019 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду".

Відповідно до абз. 2-8 п.10 вказаного рішення Липовецькою міською радою визначено, що "аналізуючи рішення 57 сесії Липовецької міської ради 7 скликання від 28.05.2019 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду", фактичні обставини справи, їх детальної правової оцінки з урахуванням наявного нормативного регулювання та додатково отриманих відомостей встановлено наступне:

- згідно покладених обов`язків на користувача, договір оренди водного об`єкта в установленому законодавством порядку та встановлений рішенням строк не укладений та не зареєстрований;

- орендна плата до міського бюджету у відповідному розмірі та своєчасно не надходила, чим було завдано збитки громаді;

- прийнято рішення 16 сесії Липовецької міської ради 8 скликання від 30 червня 2021 року "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Липовецької міської територіальної громади", відповідно до якого ставка орендної плати за земельні ділянки з цільовим призначення для рибогосподарських потреб (10.07) становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

- згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ФОП Шевчук Любов Архипівна припинила підприємницьку діяльність від 16.01.2020, однак про дану істотну зміну обставин міську раду не повідомила;

- відбулись суттєві зміни в законодавстві з моменту прийняття даного рішення по теперішній час, що унеможливлює його виконання в законний спосіб. А саме, зміни до Водного кодексу України, Законів України "Про орендну землі", "Про аквакультуру";

Рішення не відповідає нормам чинного законодавства України".

Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру від 11.11.2025 щодо земельної ділянки кадастровий номер 0522210100:01:002:0165 внесено відомості: місце розташування - Вінницька область, Липовецька міська рада, категорія земель - землі водного фонду, вид цільового призначення -10.07 для рибогосподарських потреб, площа земельної ділянки - 29.09 га, нормативна грошова оцінка - 735 977 гривень, орган який зареєстрував земельну ділянку - Вінницька регіональна філія ДП "Центр ДЗК", дата державної реєстрації земельної ділянки - 13.11.2006, право власності зареєстровано за Липовецькою міською радою (т. 1 а.с. 67-73).

20.06.2024 Липовецькою міською радою прийнято рішення "Про відмову у поновленні договору оренди землі водного фонду гр. Шевчук Л.А." (т. 1 а.с. 82).

Відповідно до п.1 вказаного рішення міською радою вирішено: 1) відмовити гр. ОСОБА_2 у поновленні договору оренди землі №37/03-02, укладеного 17.08.2004 на земельну ділянку площею 29,0900 га з кадастровим номером 0522210100:01:002:0165 та договору оренди водного об`єкта (ставка) з земельною ділянкою водного фонду № 37, укладеного 17.08.2004, для рибогосподарських потреб (10.07), що розташований в межах м. Липовець Вінницького району Вінницької області та 2) відмовити у підписанні додаткової угоди до договору оренди землі № 37/03-02, укладеного 17.08.2004 на підставі рішення Липовецької міської ради від 28.05.2019 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду".

З огляду на вищевказане, позивач, вважаючи порушення відповідачем його права на поновлення договору оренди №37/03-02 від 17.08.2004 та укладення додаткової угоди до договору оренди №37/03-02 від 17.08.2004, звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (п.5 ст.126 Земельного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правове регулювання поновлення договору оренди землі, визначено положеннями ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 внесено зміни до Закону України "Про оренду землі", зокрема, розділ ІХ "Перехідні положення" доповнено абзацом такого змісту:

"Правила, визначені ст.126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Колегія суддів, враховуючи те, що договір оренди землі укладено та зміни до нього внесено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", правила, визначені ст.126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі на договір оренди землі від 17.08.2004 не поширюється.

З огляду на вказане, питання поновлення спірного договору підлягає вирішенню з урахуванням законодавства, чинного на момент його укладення, зокрема положень ст.33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній станом на момент його укладення - 17.08.2004.

Згідно з ч.1-3 ст.33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній на момент укладення договору) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Водночас, нормами ст.33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача з повідомленням про намір поновити строк дії договору) визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Апеляційним судом встановлено, що 19.05.2019, до спливу строку дії договору оренди та з дотриманням встановленого законом тридцятиденного строку, позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення договору оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004.

28.05.2019 на 57 сесії 7 скликання Липовецькою міською радою прийнято рішення №589 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду".

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що п.1 Липовецька міська рада вирішила поновити з фізичною особою - підприємцем Шевчук Любов`ю Архипівною договір оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004, зареєстрований у Липовецькому відділі Вінницької Філії ДП "Центр ДЗК", про що в Державному реєстрі вчинено запис від 13.11.2006 року за №040610100010, загальною площею 29,0900 га, в тому числі по угіддях: під ставком - 26,4946 га, під гідротехнічною спорудою - 0,3052 га, під частиною прибережної захисної смуги - 2,2902 га, з кадастровим номером 0522210100:01:002:0165, розташовану на території Липовецької міської ради Вінницької області, шляхом укладання договору оренди водного об`єкта з річною орендною платою в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, терміном на 25 років, для рибогосподарських потреб, після виготовлення та погодження паспорта водного об`єкта.

За змістом п.2 рішення міському голові доручено підписати договір оренди водного об`єкта.

Пунктом 3 рішення зобов`язано ФОП Шевчук Л.А. в 30-денний строк зареєструвати договір оренди водного об`єкта в установленому законодавством порядку, після його підписання сторонами та погодження Державним агентством водних ресурсів України.

Разом з тим, лише 08.11.2023 листом №02-39/1269 Липовецька міська рада звернулась до Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг у якому просила виготовити паспорт на водний об`єкт, який розташований у м. Липовець Вінницького району Вінницької області на земельній ділянці з кадастровим номером 0522210100:01:002:0165 та клопотала укласти договір на виконання робіт з орендарем цієї земельної ділянки - Шевчук Л.А.

26.12.2023 між Шевчук Л.А. та Басейновим управлінням водних ресурсів річки Південний Буг було укладено договір на виконання робіт №07-08/258, а саме визначення технічних, гідрологічних характеристик для виготовлення паспорта водного об`єкта (ставок площею 26,1463 га), розташованого в межах м.Липовець Вінницького району Вінницької області; проведення хімічної якості води з визначенням специфічних синтетичних та несинтетичних речовин з ставка площею 26,1463 га.

Виконання вказаних робіт у сумі 17 982 грн було сплачено Шевчук Л.А., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №11 від 08.01.2024.

22.03.2024 Держаним агентством водних ресурсів у Вінницькій області погоджено розроблений Басейновим управлінням водних ресурсів річки Південний Буг на замовлення Липовецької міської ради паспорт водного об`єкта - ставок площею 29,09 га, розташований в межах м. Липовець Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів зазначає, що Липовецька міська рада, визначивши рішенням №589 від 28.05.2019 відкладальну умову укладення договору оренди землі (після виготовлення та погодження паспорта водного об`єкта) до 08.11.2023 дії щодо замовлення виготовлення такого паспорту не вчиняла, у зв`язку з чим визначена рішенням умова не могла бути виконана позивачем своєчасно.

Варто зазначити, що оцінюючи доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм ст.33 Закону України "Про оренду землі", зокрема неврахування, що до заяви про поновлення договору оренди землі орендар мав подати проект додаткової угоди, колегія суддів зазначає, що норми Закону України "Про оренду землі" (станом на дату укладання договору) не вимагали направлення проекту додаткової угоди, достатнім було направлення повідомлення орендаря про намір поновити дію договору оренди на новий строк.

Натомість норми Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача з повідомленням про намір поновити строк дії договору) було визначено, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Разом з тим, як було зазначено апеляційним судом вище, після подання 19.05.2019 позивачем заяви про поновлення договору оренди землі № 37/03-02 від 17.08.2004, рішенням Липовецької міської ради №589 від 28.05.2019 вирішено поновити договір оренди земельної ділянки водного фонду.

Колегія суддів враховує, що ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача з повідомленням про намір поновити строк дії договору) передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Водночас матеріали справи не містять жодних заперечень Липовецької міської ради щодо поновлення договору оренди землі. Навпаки, рішенням №589 від 28.05.2019 остання вирішила поновити спірний договір, чим погодилася з волевиявленням позивача. Тому посилання апелянта на неподання позивачем проекту додаткової угоди не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки орендодавець розглянув заяву позивача та погодився на поновлення договору.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що до спірних правовідносин також підлягають застосуванню і норми Водного кодексу України, ст. 51 якого визначено, що надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п.3 Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 №99, замовником робіт із розроблення паспорта є орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором). Оскільки спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності, а її розпорядником є Липовецька міська рада, саме остання мала бути замовником робіт із розроблення паспорта водного об`єкта.

Водночас, як встановлено апеляційним судом, такі дії міська рада розпочала лише 08.11.2023, тобто більш ніж через чотири роки після прийняття рішення № 589 від 28.05.2019 про поновлення договору оренди.

Таким чином, своєчасне звернення позивача із заявою про поновлення договору оренди землі та прийняття Липовецькою міською радою рішення №589 від 28.05.2019 про його поновлення, свідчать про погодження орендодавцем волевиявлення позивача. При цьому неподання позивачем проекту додаткової угоди не спростовує волевиявлення сторін щодо поновлення договору, тоді як не виготовлення паспорта водного об`єкта у визначений строк не може бути поставлено у вину позивачу, оскільки відповідні дії належали до повноважень міської ради як розпорядника земельної ділянки.

Оцінюючи доводи апелянта про те, що Липовецька міська рада не є розпорядником земельної ділянки водного фонду, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин" доповнено Перехідні положення Земельного кодексу України пунктом 24-1 наступного змісту: "всі землі, зайняті водними об`єктами загальнодержавного значення, вважаються землями державної власності" (вказаний закон набрав чинності 08.11.2024).

Згідно паспорта водного об`єкта, назва річки на які знаходиться ставок - р. Соб, ліва притока р. Південний Буг, басейн р. Південний Буг.

Річка Південний Буг є річкою загальнодержавного значення, оскільки протікає через декілька областей України. Водночас така обставина не свідчить про належність спірного ставка до водних об`єктів загальнодержавного значення, оскільки відповідно до ст. 1 Водного кодексу України річка та ставок є самостійними видами водних об`єктів.

Перелік водних об`єктів загальнодержавного значення визначений ч.1 ст.5 Водного кодексу України, відповідно до якої до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; 2)підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4)водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Згідно з ч.2 ст.5 Водного кодексу України до водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Відповідно до ст.1 Водного кодексу України водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт).

Отже, цією ж статтею визначено, що ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів. Тобто, море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт це все окремі водні об`єкти.

Як вбачається з паспорту водного об`єкт, який наявний в матеріалах справи, водним об`єктом є ставок площею 29,09 га розташований в межах м. Липовець Липовецької міської ради Вінницького районну Вінницької області.

Таким чином, юридичний статус ставка має окреме нормативно-правове регулювання та прямо не відносить дану водойму до водних об`єктів загальнодержавного значення, надавши їй окреме правове визначення - природний або створений штучно елемент довкілля.

Посилання апелянта на те, що при площі водного об`єкта 29,09 га його об`єм становить 323,0 тис. кубічних метрів, також не свідчить про його належність до водних об`єктів загальнодержавного значення. Стаття 79 Водного кодексу України визначає класифікацію річок залежно від водозбірної площі їх басейну та не встановлює критеріїв віднесення ставків до водних об`єктів загальнодержавного значення за площею чи об`ємом води.

Таким чином, належність р. Південний Буг до водних об`єктів загальнодержавного значення та наведені апелянтом показники спірного ставка не свідчать про його віднесення до водних об`єктів загальнодержавного значення. Тобто, такий водний об`єкт в силу положень ч.2 ст.5 Водного кодексу України є водним об`єктом місцевого значення.

Крім того, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку 0522210100:01:002:0165 зареєстровано за Липовецькою територіальною громадою, номер запису 27047564 від 10.07.2018.

Відтак, за відсутності доказів про прийняття у володіння та розпорядження спірної водойми обласною чи районною державною адміністрацією, та наявності права власності на вищевказану земельну ділянки за відповідачем, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що розпорядником ставка на р.Соб, площею 29,09 га, який розташований в межах м. Липовець Вінницького району Вінницької області є Липовецька міська рада.

Як вбачається з матеріалів справи, після погодження паспорту водного об`єкта, позивач листом від 13.05.2024 звернулась до міської ради з проханням поновити договір № 37 оренди водного об`єкта (ставка) з земельною ділянкою водного фонду від 17.08.2004 та договір №37/03-02 оренди земельної ділянки водного фонду від 17.08.2004, зареєстрований 13.11.2006 за № 040610100010. До вказаного листа позивачем було долучено: паспорт водного об`єкта (оригінал); договір №37 оренди водного об`єкта (ставка) з земельною ділянкою водного фонду від 17.08.2004 (копія); договір оренди землі № 37/03-02 від 17.08.2004 (копія); додаткова угода "Про заміну сторони орендаря" №91/1/03-04 до Договору оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004; зміни до договору оренди землі № 37/03-02 від 17.08.2004 внесені рішенням Липовецької міської ради від 28.12.2010; рішення Липовецької міської ради від 09.10.2003; рішення Липовецької міської ради від 02.07.2004; технічна документація з інвентаризації земель водного фонду ставка "ГЕС" від 2004 р. (копія); викопіювання з кадастрового плану; паспорт / ідентифікаційний код (копії) Шевчук Л.А.; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (оригінал); інформація (довідка) з Головного управління ДПС у Вінницькій області про відсутність заборгованості по орендній платі з фізичних осіб по ОСОБА_2

20.05.2024 позивач у доповнення до вищевказаної заяви, з метою виконання рішення Липовецької міської ради від 28.05.2019 №589 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду" просила, підписати проект додаткової угоди до договору оренди землі № 37/03-02 від 17.08.2004 та приєднати документи для розгляду заяви від 13.05.2024: проект додаткової угоди у двох примірниках на 8 арк., витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-0500533402024, рішення Липовецької міської ради від 28.05.2019 №589 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду".

23.05.2024 Липовецькою міською прийнято рішення №1889 "Про продаж права оренди на земельну ділянку комунальної власності в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону, що розташована в м. Липовець Вінницького району Вінницької області", згідно п.1-3 якого міською радою вирішено включити до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону земельну ділянку водного фонду комунальної власності в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, площею 29,0900 га, кадастровий номер 0522210100:01:002:0165, для рибогосподарських потреб (10.07), що розташована в м. Липовець Вінницького району Вінницької області. Встановити стартовий розмір річної орендної плати 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Плату за оренду водного об`єкта встановити відповідно до методики визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти.

Згідно з абз.1 п.10 рішення №1889 від 23.05.2024 Липовецькою міською радою вирішено відкликати рішення Липовецької міської ради №589 від 28.05.2019 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду".

Зі змісту абз.2-8 п.10 рішення №1889 встановлено, що підставами для відкликання рішення від 28.05.2019 №589 стало посилання на Закон України "Про адміністративну процедуру", не укладення та не реєстрацію договору оренди, не своєчасне надходження орендної плати, збільшення ставки орендної плати, припинення статусу фізичної-особи підприємця, внесення змін до законодавства.

Апелянт, посилаючись на Закон України "Про адміністративну процедуру" вказує, що орган місцевого самоврядування, який прийняв адміністративний акт індивідуальної дії має повноваження відкликати правомірний адміністративний акт із зворотною дією у часі у випадках встановлених ст.86, 88 вказаного закону.

Відповідно до ст.86 Закону України "Про адміністративну процедуру" адміністративний орган приймає рішення про відкликання або визнання недійсним адміністративного акта для відновлення законності та/або захисту публічних інтересів у випадках та порядку, встановлених законом.

Під час вирішення питання щодо відкликання або визнання адміністративного акта недійсним адміністративний орган враховує:

1) наслідки відкликання або визнання адміністративного акта недійсним для особи;

2) істотність причин для цього, зокрема час, що минув після прийняття адміністративного акта;

3) інші обставини, що стосуються справи.

Адміністративний акт відкликається або визнається недійсним шляхом прийняття адміністративного акта відповідно до вимог цього Закону.

Положеннями ст. 88 Закону України "Про адміністративну процедуру" встановлено, що правомірний адміністративний акт до моменту завершення його виконання може бути відкликаний за ініціативою особи або адміністративного органу на користь особи, в тому числі із зворотною дією в часі, крім випадків, якщо:1) адміністративний акт аналогічного змісту необхідно прийняти знову; 2) відкликання акта суперечить закону.

Правомірний адміністративний акт може бути відкликаний на шкоду особі, якщо: 1)це передбачено законом; 2)особа не виконала обов`язки, які виникли у зв`язку з прийняттям адміністративного акта; 3)особа зі своєї вини не виконала обов`язку щодо інформування про істотну зміну фактичних обставин, на підставі яких прийнято такий акт; 4)відкликання здійснюється з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування особі збитків на підставі та в порядку, встановлених законом.

Однак, колегія суддів враховує, що рішенням Липовецької міської ради від 28.05.2019 №589 не передбачено можливості його відкликання; рішення Липовецької міської ради Вінницького району від 23.05.2024 №1889 не містить мотивів суспільної необхідності та відшкодування особі збитків орендарю.

Варто зазначити, що Закон України "Про адміністративну процедуру" набрав чинності 16.06.2022, Розділ IX Прикінцеві та Перехідні положення не містить норм щодо можливості зворотної дії в часі норм закону.

Окрім того, Закон України "Про адміністративну процедуру" не підлягав застосуванню до спірних правовідносин сторін у цій справі, оскільки правовідносини сторін щодо оренди землі, зокрема щодо укладання додаткової угоди до договору оренди землі, виникли у сфері приватно-правових відносин та регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним нормативно-правовим актом (схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2025 у справі № 906/1220/24).

Апеляційний суд зазначає, що в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до змісту поняття майно до об`єктів права власності можуть належати правомірні очікування/законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу. При цьому правомірні очікування/законні сподівання, у разі, коли вони дійсно мають місце, підлягають захисту навіть тоді, коли не порушено принцип юридичної визначеності.

У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Крім того, колегія суддів наголошує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на принцип належного урядування, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України", "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Москаль проти Польщі" тощо).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Лелас проти Хорватії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що позивач своєчасно звернулась до орендодавця з пропозицією поновлення договору оренди; сплачувала орендні платежі протягом періоду використання ділянки, що підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи; після звернення Липовецької міської ради уклала договір з Басейновим управлінням водних ресурсів р.Південний Буг на виконання робіт з виготовлення паспорту водного об`єкта та за свій рахунок оплатила вартість таких робіт в сумі 17 982 грн; після виготовлення та затвердження паспорту водного об`єкта звернулась до орендодавця з відповідним примірником паспорту та проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди на новий строк.

Тому, на підставі рішення Липовецької міської ради від 28.05.2019 №589 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду", маючи легітимні очікування на укладення договору оренди, позивачка вчиняла необхідні дії для збереження орендних відносин та завершення процедури укладення договору оренди на підставі розробленого та погодженого паспорту водного об`єкту.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається суперечлива поведінка відповідача, порушення ним принципів розумності та добросовісності, належного врядування, що виразилася у безпідставному скасуванні ухваленого радою рішення про поновлення договору оренди землі, прийняття рішення про продаж права оренди на прилюдних торгах одразу після отримання виготовленого за кошти позивача паспорта водного об`єкта, який має переважне право на поновлення договору оренди та безпідставній відмові в укладенні договору оренди землі.

З огляду на вказане, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції що зазначене у п.10 рішення №1889 від 23.05.2024 Липовецької міської ради про відкликання рішення Липовецької міської ради 28.05.2019 №589 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду" є незаконним. Відтак зазначений пункт не породжує юридичних наслідків та не може бути підставою для припинення правовідносин, що виникли на підставі рішення від 28.05.2019 №589.

Оскільки рішення Липовецької міської ради № 942 від 20.06.2024 "Про відмову у поновленні договору оренди землі водного фонду гр.Шевчук Любові Архипівні" обґрунтоване тими ж мотивами, які були викладені у рішенні №1889 від 23.05.2024 та тим, що рішення Липовецької міської ради від 28.05.2019 №589 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду" є відкликаним на підставі рішення №1889 від 23.05.2024, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Липовецької міської ради від 20.06.2024 № 1942 "Про відмову у поновленні договору оренди землі водного фонду гр.Шевчук Любові Архипівні" є незаконним та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Оцінюючи доводи апелянта про те, що орендарем не вчинялись дії на укладення договору оренди згідно рішення №589 від 28.05.2019, колегія суддів, зазначає, що наявні у справі докази та дії ФОП Шевчук Л.А. (звернення позивача до орендодавця з пропозицією поновлення договору оренди; сплата орендних платежів протягом періоду використання ділянки; після звернення Липовецької міської ради укладення договору з Басейновим управлінням водних ресурсів р.Південний Буг на виконання робіт №07-08/258; оплата замість орендодавця вартості робіт із виготовлення паспорта водного об`єкта в сумі 17 982 грн; після виготовлення паспорта звернення до Орендодавця з відповідним паспортом та проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди на новий строк) не свідчать про ухилення позивача від укладення договору оренди водного об`єкта.

При цьому, вчинення вказаних дій у своїй сукупності свідчать про послідовну та добросовісну поведінку позивача, спрямовану на оформлення правовідносин з продовження договору оренди водного об`єкта відповідно до вимог чинного законодавства та рішенням Липовецької міської ради №589 від 28.05.2019.

Разом з тим, твердження апелянта про те, що ухилення від укладення договору оренди водного об`єкта у зв`язку з великою нормативно грошовою оцінкою земельної ділянки є його припущенням, жодних доказів про укладення додаткових угод щодо внесення змін до договору після збільшення розміру орендної плати рішенням від 28.12.2010 №46 (щодо збільшення орендної плати, як істотної умови договору), матеріали справи не містять.

Тривале незвернення позивача до суду також не свідчить про правомірність прийнятого Липовецькою міською радою рішення про відмову у поновленні договору оренди, а навпаки, у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами свідчить про наявність у позивача правомірних очікувань щодо продовження орендних правовідносин після прийняття Липовецькою міською радою рішення № 589 від 28.05.2019 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду" та визначення умов такого поновлення.

Вказані очікування були зумовлені не лише змістом зазначеного рішення органу місцевого самоврядування, а й подальшою поведінкою орендодавця, яка об`єктивно могла сприйматися позивачем як підтвердження наміру продовжити відповідні договірні відносини.

Апеляційний суд зазначає, що згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, протягом строку, на який договір міг бути поновлений, орендар не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути його неможливість зареєструвати право оренди в Державному реєстрі речових прав, зокрема і шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.

Такий позов може бути пред`явлений протягом усього строку дії договору оренди, на який цей договір міг бути поновлений.

Орендар (позивач у справі) має право в будь-який час протягом строку, на який договір міг бути поновлений, з моменту спливу одного місяця після закінчення строку договору оренди, у який орендодавець може надати лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди, вимагати укладення з ним додаткової угоди до договору оренди, а позовна давність не пропущена щодо заявленої позивачем вимоги з огляду на триваючий характер правопорушення відповідача (правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21).

Таким чином, тривале незвернення позивача до суду не свідчить про правомірність відмови у поновленні договору оренди, оскільки останнє було зумовлене наявністю у позивача обґрунтованих очікувань щодо продовження орендних правовідносин та належного оформлення їх поновлення, сформованих рішенням орендодавця та його подальшою поведінкою.

Щодо твердження Липовецької міської ради про порушення Господарським судом Вінницької області порядку визначення підсудності даної справи, оскільки спір що виник між сторонами стосується не юридичної, а фізичної особи орендаря, предметом спору є поновлення орендних відносин, а тому останній має вирішуватись в порядку цивільного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з абз.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільна дієздатність фізичної особи визначається як здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

У ч.1,2 ст.50 Цивільного кодексу України передбачено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Відтак, фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з ч.9 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Такий підхід Великої Палати Верховного Суду щодо співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи-підприємця і їх правового статусу є усталеним, що викладено у постановах від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц; від 24.04.2018 у справі №303/5186/15-ц; від 15.05.2019 у справі №904/10132/17; від 21.09.2019 у справі №922/4239/16; від 03.07.2019 у справі №916/1261/18; від 09.10.2019 у справі №209/1721/14-ц тощо.

Отже, з моменту державної реєстрації ФОП фізична особа фактично перебуває у двох правових статусах - як фізична особа, та як ФОП.

Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. (такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила в постановах від 13.03.2018 у справі №306/2004/15-ц, від 15.05.2019 у справі №904/10132/17, від 02.10.2019 у справі №263/2359/19, від 25.02.2020 у справі №916/385/19 та інших.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 зазначила, що вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими.

У справі, яка розглядається, слід виходити не лише із суб`єктного складу відповідних правовідносин, важливим у цьому випадку є також зміст самих правовідносин та чи є такі відносини господарськими. Необхідним є встановлення правового статусу фізичної особи у даних правовідносинах - чи діє вона у власних інтересах, чи як суб`єкт господарювання, який орендує чи вимагає поновлення прав орендаря на спірну ділянку з метою використання у своїй господарській діяльності.

Апеляційним судом встановлено, що предметом спору є визнання укладеним (поновленим) договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - ставком, що розташований на земельній ділянці площею 29,09 га з кадастровим номером 0522210100:01:002:0165, яка розташована в межах населеного пункту м. Липовець, Липовецького району, Вінницької області.

Предметом первісного договору оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004 є платне використання земельної ділянки водного форду з метою товарного риборозведення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Пунктом 14 договору визначено, що використання земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом здійснюється лише для цілей, визначених цим договором.

Згідно п.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом (водний простір) водойма площею 29,09 га, об`ємом 323 тис.м.куб для рибогосподарських потреб.

Отже, об`єкт оренди (земельну ділянку водного фонду площею 29,09 га з кадастровим номером 0522210100:01:002:0165, в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом) може бути використано виключно для здійснення господарської діяльності (рибогосподарська діяльність), а отже цей спір пов`язаний зі здійсненням Шевчук Л.А. господарської діяльності на спірній земельній ділянці.

Разом з тим, ідентифікація Шевчук Л.А. як фізичної особи - не підприємця не має визначального значення для вирішення питання про юрисдикцію спору.

Для визначення юрисдикції цього спору важливо встановити характер участі Шевчук Л.А. у спірних правовідносинах, зокрема характер спірних правовідносин, у яких виник спір, і чим підтверджується, що спір виник у господарській діяльності (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №904/917/23, від 06.09.2023 у справі №915/120/22, від 09.02.2023 у справі №922/1138/22).

Колегією суддів встановлено, що як на момент прийняття рішення органом місцевого самоврядування (28.05.2019) про поновлення договору оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004, так і на момент подачі відповідного позову до суду, позивачка мала статус ФОП та види економічної діяльності: "03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) (основний)", в подальшому: "03.12 Прісноводне рибальство (основний), 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура)".

Вимоги позову стосуються визнання поновленим договору оренди землі №37/03-02 від 17.08.2004 для рибогосподарських потреб.

Отже, з урахуванням характеру спірних правовідносин, статусу позивача у спірних правовідносинах, як суб`єкта господарювання, цільового призначення спірної земельної ділянки та мети її використання для риборозведення, рибогосподарських потреб, що є різновидами господарської діяльності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення розгляду відповідного спору до предметної юрисдикції господарського суду.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що відсутність у позивача статусу фізичної особи - підприємця протягом певного часу, з урахуванням наявних у справі доказів, не свідчить про нездійснення нею рибогосподарської діяльності.

Щодо обраного позивачем способу захисту, апеляційний суд зазначає, що останній має бути ефективним, тобто вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Укладення договору оренди землі на новий строк в судовому порядку, у передбачений ст.33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

Суд зауважує, що належним та ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення договору оренди землі на новий строк саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 15.01.2019 у справі №922/1464/18 та від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17).

Таким чином, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що заявлена позивачем вимога про визнання поновленим договору оренди №37/03-02 від 17.08.2004 укладеного між ОСОБА_2 та Липовецькою міською радою, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 13.11.2006 за №04061100010, зі змінами внесеними додатковою угодою від 17.08.2004 за №37/03-02 та додатковою угодою "Про заміну сторони орендаря" №91/1/03-04, з річною орендною платою з 2025 року в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, терміном на 25 років з 2019 року, не призведе до поновлення порушеного права, отже така вимога не є належним та ефективним способом захисту, відтак у її задоволені слід відмовити.

Щодо вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в редакції позивача, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди, строк дії договору та орендна плата. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (ч.4 ст.33 цього Закону).

Водночас після прийняття Липовецькою міською радою рішення від 28.05.2019 № 589 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду" законодавство, що регулює спірні правовідносини, зазнало змін. Зокрема, відповідно до ст.51 Водного кодексу України та ст.ст. 14,15 Закону України "Про оренду землі" водні об`єкти передаються в користування разом із земельною ділянкою за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом. Такий договір має містити відомості не лише про земельну ділянку, а й про водний об`єкт, його характеристики, умови використання та охорони, а також окремо визначати орендну плату за земельну ділянку і водний об`єкт.

Типову форму такого договору затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2021 № 572. Саме з урахуванням зазначених законодавчих змін позивач запропонував викласти договір у новій редакції, привівши його умови у відповідність до вимог чинного законодавства.

При цьому апеляційний суд зазначає, що визначені позивачем умови щодо строку оренди та розміру орендної плати не суперечать правам та інтересам орендодавця. Встановлений строк оренди у 20 років охоплює період фактичного користування земельною ділянкою до звернення до суду, а орендна плата за землю у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки відповідає вимогам п.288.5.2 ст.288 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що запропонована позивачем редакція додаткової угоди враховує зміни законодавства, містить необхідні істотні умови договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом та не порушує прав та інтересів орендодавця, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання додаткової угоди укладеною в редакції, запропонованій позивачем, з уточненням п.45 та підп.2,3 п.10 договору, які зроблені судом першої інстанції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

У силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваних рішень судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі рішень, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Вінницької області від 29.05.2026 у справі №902/1578/25 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.05.2026 у справі №902/1578/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 29.05.2026 у справі №902/1578/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "28" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Хабарова М.В.

Суддя Кульчій І.М.

Суддя Мамченко Ю.А.