Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/12154/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"15" вересня 2026 р. Справа№ 910/12154/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

при секретарі судового засідання Невмержицькій О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 15.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноойл»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 (повний текст рішення складений 11.05.2026)

у справі №910/12154/25 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноойл»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 1 646 444,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноойл» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 67 954,39 грн збитків за простій транспортного засобу, 1 539 741,20 грн збитків у вигляді витрат на придбання товару, який не був прийнятий, 38 748,78 грн плати за зберігання товару та 19 757,34 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки №ЦЗВ-14-02725-01 від 09.05.2025 та Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 04.06.2007 №271/121, зареєстрованої Міністерством юстиції України 04.07.2007 за №762/14029 (далі за текстом - Інструкція), не прийняв товар, поставлений позивачем, в результаті чого позивач зазнав збитки у вигляді простою транспортного засобу, витрат на придбання товару та плати за зберігання, всього на загальну суму 1 646 444,37 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 04.05.2026 у справі №910/12154/25 у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність протиправності у діях відповідача при здійсненні вхідного контролю поставленого позивачем товару.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, 29.05.2026 позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/12154/25; прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції дозволив відповідачу в односторонньому порядку змінити умови закупівлі після проведення тендеру, оскільки сторонами не було погоджено показник «пробивна напруга»; не врахував порушення встановленого порядку приймання продукції; не врахував правових підстав для відмови відповідача від прийняття товару; не надав правової оцінки змісту протоколів випробування та актів ВК-1, ВК-2; та помилково дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та збитками позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноойл» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/12154/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноойл» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/12154/25 залишив без руху.

Після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноойл» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/12154/25; розгляд апеляційної скарги призначив на 30.06.2026 о 13 год. 15 хв.; витребував матеріали справи №910/12154/25 з Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи №910/12154/25 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 15.06.2026.

Відповідач згідно відзиву на апеляційну скаргу позивача заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що показник «пробивна напруга» не передбачено тендерною документацією та Договором не відповідають фактичним обставинам справи і твердження позивача про зміну обставин є хибним. Незважаючи на незначне пропущення відповідачем строку повідомлення про виклик представника позивача для складання двостороннього акта, останній неправомірно вважає дії свого вантажовідправника щодо залишення 19.06.2025 території вантажоодержувача відповідача разом із товаром правомірними, тоді як одностороння відмова від виконання зобов`язання з поставки товару на етапі прийняття товару за якістю свідчить про вчинення позивачем дій на власний розсуд. Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між «протиправними» діями відповідача та витратами, понесеним позивачем, за відсутності доказів на підтвердження реальності понесення збитків.

15.06.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів та долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копії листа Державного підприємства «Державна паливна компанія «МАСМА» №192 від 08.06.2026 «Щодо оливи трансформаторної».

23.06.2026 відповідач подав через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду заперечення проти клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів, які позивач просить суд апеляційної інстанції прийняти до розгляду та відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання додаткових доказів та їх долучення.

25.06.2026 позивач подав до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» відповідь на заперечення відповідача проти клопотання позивача про поновлення строку на подання додаткових доказів та долучення їх до матеріалів справи.

26.06.2026 позивач подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів та долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копії довідки уповноваженої особи Начальника центру дистанційних продажів АТ «Альтбанк» від 17.06.2026, разнарядки №ЦЗВ-31/465 від 12.06.2025, договору поставки №ЦЗВ-14-02725-01 від 09.05.2025 та специфікації до договору поставки №ЦЗВ-14-02725-01 від 09.05.2025.

Відповідач 29.06.2026 подав через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення, які він просить суд апеляційної інстанції прийняти до розгляду та відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання додаткових доказів та їх долучення.

29.06.2026 позивач подав до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» відповідь на відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача.

У судовому засіданні 30.06.2026 суд апеляційної інстанції залишив без розгляду додаткові пояснення відповідача, подані 29.06.2026, на підставі частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), оскільки подані поза межами строку, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 про відкриття апеляційного провадження у справі №910/12154/25. Так само підлягає залишенню без розгляду відповідь позивача на відзив відповідача.

Також у судовому засіданні 30.06.2026 суд апеляційної інстанції відмовив у прийнятті до розгляду листа Державного підприємства «Державна паливна компанія «Масма» №192 від 08.06.2026, оскільки такий доказ виник після ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі і по суті є новим доказом.

За приписами частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Водночас відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним судом додаткових доказів незалежно від причин їх неподання. Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 10.09.2025 у справі №906/127/24.

У судовому засіданні 30.06.2026 оголошено перерву до 04.08.2026 до 13 год. 45 хв.

09.07.2026 відповідачем подано до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» додаткові пояснення по справі №910/12154/25, в яких просить суд апеляційної інстанції продовжити строк на подання додаткових пояснень та врахувати їх під час прийняття постанови у даній справі.

Відповідно до приписів частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 про відкриття апеляційного провадження у справі №910/12154/25 встановлено строк для подання відзиву, заяв, клопотань та пояснень до 26.06.2026, проте відповідач в порушення частини другої статті 119 ГПК України подав заяву про продовження строку вже після встановленого судом строку, а тому суд апеляційної інстанції не приймає додаткові пояснення відповідача.

Водночас суд апеляційної інстанції роз`яснив учасникам справи їх права стосовно надання пояснень під час судового розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Щодо поданих позивачем 26.06.2026 доказів, то копії разнарядки №ЦЗВ-31/465 від 12.06.2025, договору поставки №ЦЗВ-14-02725-01 від 09.05.2025, специфікації до договору поставки №ЦЗВ-14-02725-01 від 09.05.2025 наявні у матеріалах даної справи, а довідка уповноваженої особи Начальника центру дистанційних продажів АТ «Альтбанк» від 17.06.2026, є новим документом, який виник після ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі, а тому не приймається судом апеляційної інстанції.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.08.2026 продовжив строк розгляду справи №910/12154/25 та оголосив перерву до 19.08.2026 до 12 год. 15 хв.

06.08.2026 позивач подав до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» судові дебати.

Відповідач 18.08.2026 подав до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» судові дебати.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.08.2026 у зв`язку із перебуванням судді Ходаківської І.В. у відпустці з 19.08.2026 по 21.08.2026 призначив розгляд справи №910/12154/25 на 15.09.2026 на 13 год. 50 хв.

08.09.2026 позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» додаткові пояснення до судових дебатів.

Відповідачем 09.09.2026 подані до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» заперечення на додаткові пояснення до судових дебатів, подані позивачем 08.09.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 15.09.2026 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/12154/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 15.09.2026 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/12154/25 залишити без змін.

Розглянувши вимоги та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, пояснень, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

09.05.2025 між відповідачем (далі - Покупець) та позивачем (далі - Постачальник) укладено Договір, за умовами до якого Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця товар, відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору (а.с. 31 зворотній бік - 39 т.1).

За умовами пунктів 1.2, 1.3 Договору найменування товару: Оливи та мастильні матеріали (Олива трансформаторна Т-1500). Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначається у Специфікації до цього Договору.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору Постачальник повинен поставити Покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації до цього Договору. Підтвердженням якості та відповідності товару з боку Постачальника є документи, визначені у Специфікації до цього Договору, та які надаються Покупцю разом з товаром.

При виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника Постачальника для участі у прийманні товару та складанні акта про фактичну якість і комплектність продукції є обов`язковим. Товар якість якого не відповідає умовам цього Договору та/або щодо якого Постачальником не надано або надано не в повному обсязі документи, передбачені пунктом 2.2 цього Договору, не приймається Покупцем до врегулювання питання сторонами (пункт 2.4 Договору).

Повідомлення про виклик представника Постачальника направляється в один із способів, передбачених пунктом 4.5 цього Договору (пункт 2.6 Договору).

Постачальник зобов`язаний за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний Товар (пункт 2.7 Договору).

Згідно з пунктом 2.10 Договору вхідний контроль, приймання товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом проводиться підрозділом Покупця, згідно з вимогами пунктів 5.1, 5.2 та іншими умовами цього Договору.

За умовами пункту 4.1 Договору Постачальник здійснює поставку товару на умовах FCA станція відправлення в межах України з подальшим прямуванням Товару на адресу Вантажоодержувача - ст. Дарниця; ст. Здолбунів; ст. Основа; ст. Знам`янка; ст. Покровськ; ст. П`ятихатки або кінцевого одержувача, який зазначається у рознарядці Покупця відповідно до Правил Інкотермс - 2020. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього Договору та Правилами «Інкотермс» у редакції 2020 року, умови цього Договору матимуть перевагу.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 Договору Постачальник здійснює поставку Товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України, із подальшим направленням за реквізитами Вантажоодержувача, які вказуються у рознарадці Покупця.

Поставка товару може бути здійснена автомобільним транспортом (в разі неможливості відвантаження товару Постачальником в обсягах, що відповідають нормам навантаження вагонів). При поставці товару автомобільним транспортом усі витрати пов`язані з навантаженням та транспортуванням до пункту призначення зазначеному у рознарадці Покупця відносяться за рахунок Постачальника та не відшкодовуються Покупцем. Зобов`язання Постачальника при поставці товару автомобільним транспортом вважаються виконаними при отриманні цього товару Вантажоодержувачем, що зазначений у рознарядці Покупця.

Згідно з пунктом 4.2 Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та підтвердженням готовності Покупця до прийняття товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений Покупцем у рознарадці, якщо інше не вказано у самій рознарядці.

Строк поставки товару - протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем.

Місце поставки: ст. Дарниця; ст. Здолбунів; ст. Основа; ст. Знам`янка; ст. Покровськ; ст. П`ятихатки або кінцевий одержувач, який зазначається у рознарядці Покупця.

Відповідно до пунктів 4.6, 4.7 Договору датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України, яка вказується у рознарядці Покупця на накладній (залізничній).

В разі відвантаження автотранспортом датою поставки товару вважається дата отримання цього товару кінцевим Вантажоодержувачем, який вказується в рознарядці Покупця, що підтверджується відміткою на Товарно-транспортній накладній.

Акт прийому-передачі товару зі сторони Покупця підписується уповноваженими особами з числа тих, які визначені пунктом 4.3 цього Договору, а видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання умов цього Договору підписується особами, відповідальними за приймання товару (пункт 4.7 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що приймання товару за кількістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованої Міністерством юстиції України за №85/15496 від 02.09.2088 зі складанням Акта приймання нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП (Додаток №1 до Інструкції).

Відповідно до пункту 5.2 Договору приймання товару за якістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 04.06.2007 №271/121, затвердженої Міністерством юстиції України за №762/14029 від 04.07.2007 зі складанням Акта приймання нафти та/або нафтопродуктів за якістю за формою №14-НК (Додаток №14 до Інструкції).

За умовами пункту 5.3 Договору Постачальник зобов`язаний письмово повідомити Покупця про наявність особливих умов приймання товару не пізніше ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до дати поставки товару.

У відповідності до пункту 5.4 Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється за наявності документів, що підтверджують якість товару згідно з пунктом 2.2 цього Договору, та таких товаросупровідних документів: підписаний Постачальником рахунок-фактура; підписаний Постачальником акт прийому-передачі товару або підписана Постачальником видаткова накладна (видаткова накладна складається сторонами у випадку поставки товару до відділу складського господарства виробничого підрозділу складського господарства філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця»); підписана Постачальником товарно-транспортна накладна (у разі поставки товару автомобільним транспортом) або електронна залізнична (у разі поставки товару залізничним транспортом), або відповідний документ, виданий оператором поштового зв`язку; підписаний Постачальником пакувальні аркуші (при наявності); копія Технічних умов виробника та змін до них (якщо такий товар виготовляється відповідно до Технічних умов) або належним чином оформлений витяг з Технічних умов, з обов`язковими даними про товар, а саме: норми показників, правила приймання, методи контролю, умови зберігання, вказівки щодо експлуатації, тощо, інформаційну довідку або інший документ, в якому визначено норми показників правила відбору зразків (проб) та методи випробування товару для проведення лабораторного дослідження (випробування) на відповідність ТУ та/або ДСТУ.

Строк дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.08.2025 (пункт 17.1 Договору).

Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе зобов`язань за цим Договором щодо поставки та оплати Товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, на умовах визначених цим Договором (пункт 17.2 Договору).

Згідно Специфікації до Договору позивач мав поставити відповідачу товар - Оливу трансформаторну Т-1500; код ЄЗМ ДК: 09210000-4; код МТР УЗ: 1000783; код УКТ ЗЕД: 2710199300; рік/дата виготовлення, виробник, країна виробництва: 01.01.2025 рік UG LUBRICANTS LLC, Грузія; технічні характеристики (креслення, марка, ГОСТ, ДСТУ, ТУ, ТУУ тощо): ГОСТ 982-80 зі змін. 1-3 (а.с. 40 т.1).

12.06.2025 відповідач надав позивачу рознарядку на відвантаження оливи трансформаторної Т-1500 за ціною 62 585,00 грн/тн без ПДВ за наступними вантажними реквізитами: 19,600 тн - отримувач - виробничий структурний підрозділ «Львівська дистанція електропостачання» (ЕЧ-1) регіональної філії «Львівська залізниця» 79040, м. Львів, вул. Генерала Курмановича, буд. 1 (а.с. 40 зворотній бік т.1).

17.06.2025 згідно із товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів №244 від 16.06.2025, позивач доставив товар - оливу трансформаторну Т-1500 за адресою місцезнаходження Вантажоодержувача (а.с. 42 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що Вантажоодержувачем - Виробничим підрозділом «Львівська дистанція електропостачання» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» проведено вхідний контроль приймання товару за якістю.

18.06.2025 комісією господарства електропостачання Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» складено акт вхідного контролю ВК-1, ВК-2 (а.с. 82 т.1) на підставі протоколу випробувань (вимірювання) зразків продукції від 17.06.2025 №851 лабораторії виробничого структурного підрозділу «Львівська дистанція електропостачання» (а.с. 73 т.1) на пробивну напругу оливи трансформаторної Т-1500, відповідно до якого олива трансформаторна Т-1500 має занижену пробивну напругу, що не відповідає вимогам НД: п. 6.2.2 табл. 1 СОУ-Н ЕЕ 43.101:2009 «Приймання, застосування та експлуатація трансформаторних масел. Норми оцінювання якості» та п. 1.8.187, 1.8.189 табл. 1.8.31 «Правил улаштування електроустановок затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.07.2017 №476 та не може бути прийнята до експлуатації у регіональній філії АТ «Українська залізниця».

19.06.2025 транспортний засіб разом із товаром - оливою трансформаторною Т-1500 залишив місце розвантаження, що підтверджується інформацією, зазначеною у графі «Дата і час виїзду від вантажоодержувача» у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів №244 від 16.06.2025.

Відповідач направив позивачу повідомлення про виклик представника Постачальника на 20.06.2025 у ВСП «Львівська дистанція електропостачання» м. Львів, вул. Ген. Курмановича, 1 для оформлення пакету документів (акт про фактичну якість і комплектність продукції, акт довільної форми про подальшу роботу із забракованою продукцією) (а.с. 83 зворотній бік т.1).

У відповідь на це повідомлення, позивач листом за вих. №79 від 20.06.2025 повідомив відповідача, що рішення щодо визнання оливи трансформаторної Т-1500 невідповідною умовам Договору поставки №ЦЗВ-14-02725-01 від 09.05.2025 вважає безпідставним. Одночасно у цьому листі позивач зазначив, що оскільки відповідачем порушені умови пунктів 2.10, 5.2, не виконано обов`язки за пунктом 8.12 Договору стосовно прийняття товару, відсутні підстави для запропонованого направлення представника Постачальника (а.с. 43 зворотній бік - 44 т.1).

Позивач зазначає, що внаслідок дій відповідача щодо неприйняття товару, він поніс збитки у розмірі 1 646 444,37 грн, які складаються із:

- вартості закупленої позивачем оливи трансформаторної Т-1500 в обсязі 20,502 т на суму 1 539 741,20 грн, сплаченої згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1119 від 25.06.2025 на суму 1 537 650,00 грн, отримувач: ТОВ «Лавінол», призначення платежу: «Оплата за оливу трансформаторну згідно рах. №44 від 16.06.2025, в т.ч. ПДВ 256 275,00 грн» (а.с. 47 т.1);

- вартості доставки товару та простою автоцистерни на суму 67 954,39 грн, на доказ чого позивач надав суду договір №01/08 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів від 01.08.2024, укладений з ТОВ «НХІК-Транс», акт здачі-прийняття робіт № 0-00000639 від 20.06.2025 на загальну суму 67 954,39 грн (простій автоцистерни з 17.06.2025 по 20.06.2025 (72 год.) - 7 500,24 грн (без ПДВ), транспортні послуги м. Київ - м. Львів, вул. Генерала Курмановича,1 - м. Київ, по ТТН №244 від 16.06.2025 (1 474 км) - 49 128,42 грн (без ПДВ); рахунок-фактуру № 0-00000639 від 20.06.2025 на оплату послуг на загальну суму 67 954,39 грн (а.с. 26-29, 45 зворотній бік - 46 т.1); .

- вартості зберігання товару на суму 38 748,78 грн, па підтвердження чого надав суду договір зберігання №ДЗ-06/2025 від 16.06.2025, укладений з ТОВ «Лавінол» (а.с. 99-100 т.1); дві аналогічні копії акту №01 приймання-передачі до договору зберігання №ДЗ-06/2025 від 16.06.2025 із різними датами - від 16.06.2024 (а.с. 21 т.1) та від 20.06.2025 (а.с. 96 т.1), відповідно до змісту яких позивач передав, а ТОВ «Лавінол» прийняло на відповідальне зберігання оливу трансформаторну Т-1500 у загальній кількості 20 502 кг, на загальну суму 1 381 375,00 грн без ПДВ; рахунок на оплату послуг складування та зберігання за період з 16 по 30 червня 2025 №52 від 30.06.2025 на суму 7 995,78 грн (а.с. 48 т.1) та акт надання послуг за період з 16 по 30 червня 2025 №44 від 30.06.2025 на суму 7 995,78 грн (а.с. 48 зворотній бік т.1), рахунок на оплату послуг складування та зберігання за липень 2025 року № 57 від 31.07.2025 на суму 15 376,50 грн (а.с. 49 т.1) та акт надання послуг №50 від 31.07.2025 на суму 15 376,50 грн (а.с. 49 зворотній бік т.1), рахунок на оплату послуг складування та зберігання за серпень 2025 року №68 від 31.08.2025 на суму 15 376,50 грн (а.с. 50 т.1) та акт надання послуг №59 від 31.08.2025 на суму 15 376,50 грн (а.с. 50 зворотній бік т.1).

Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача збитків на суму 1 646 444,37 грн, які складаються з: 67 954,39 грн збитків за простій транспортного засобу, 1 539 741,20 грн збитків у вигляді витрат на придбання товару, який не був прийнятий, 38 748,78 грн плати за зберігання товару, які виникли внаслідок неправомірних дій відповідача (відмова від прийняття товару), тоді як умовами тендерної документації та Договору сторонами не узгоджувався показник «пробивної напруги».

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 ГПК України).

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Аналогічний правовий висновок щодо необхідності доведення збитків викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Подібні правові висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №925/1289/19.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Подібний за змістом правовий висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі №910/7546/19.

Відповідно до частини другої статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій відповідача щодо неприйняття товару - оливи трансформаторної Т-1500 у кількості 20,502 т за Договором поставки №ЦЗВ-14-02725-01 від 09.05.2025 йому завдано збитки у загальному розмірі 1 646 444,37 грн.

Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

09.05.2025 між позивачем та відповідачем укладено спірний Договір, відповідно до якого позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача товар - оливу трансформаторну Т-1500 згідно із рознарядкою від 12.06.2025.

Відповідно до умов пунктів 2.1, 2.2 Договору Постачальник повинен поставити Покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації до цього Договору. Підтвердженням якості та відповідності товару з боку постачальника є документи, визначені у Специфікації до цього договору, та які надаються покупцю разом з товаром.

Згідно із положеннями Специфікації №1 до цього Договору, документами, що підтверджують якість та відповідність товару є паспорт якості.

В той же час у Специфікації №1 до Договору погоджено характеристики товару, а саме: Олива трансформаторна Т-1500; код ЄЗМ ДК: 09210000-4; код МТР УЗ: 1000783; код УКТ ЗЕД: 2710199300; рік/дата виготовлення, виробник, країна виробництва: 01.01.2025 рік UG LUBRICANTS LLC, Грузія; технічні характеристики (креслення, марка, ГОСТ, ДСТУ, ТУ, ТУУ тощо): ГОСТ 982-80 зі змін. 1-3

Разом із тим, відповідно до пункті 5.2 Договору приймання товару за якістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією зі складанням акта приймання нафти та/або нафтопродуктів за якістю за формою №14-НК (Додаток №14 до Інструкції).

Відповідно до розділу 1 Інструкції, ця інструкція встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов`язаних з контролюванням якості товарної нафти та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності (далі - підприємства), які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції випробування нафти та/або нафтопродуктів у залежності від призначення, поділяються на: приймально-здавальні; контрольні; повні (в обсязі вимог нормативного документа); арбітражні; інші (експрес-випробування, сертифікаційні).

У відповідності до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 Інструкції приймально-здавальні випробування здійснюються: під час приймання-здавання нафти або нафтопродуктів із транспортних засобів (до зливання); під час відпуску нафти та/або нафтопродуктів до відправлення транспортних засобів. Перелік показників якості, що зазначений у додатку 1 обов`язковий, але не виключає можливості проведення випробувань нафти та нафтопродуктів за іншими показниками якості, які зазначені в нормативних документах.

Згідно з підпунктом 6.1.2 пункту 6.1 Інструкції з прибуттям транспортних засобів оператор (або інша відповідальна особа) зобов`язаний:

- порівняти номери та назви транспортних засобів з номерами та назвою, зазначеною в транспортних документах;

- перевірити наявність та цілісність пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) (у разі пломбування транспортних засобів вантажовідправником), чистоту нижніх зливних пристроїв транспортних засобів, наявність маркування на тарі з нафтопродуктами, відповідність маркування відвантажувальним документам та справність тари;

- перевірити наявність, повноту і правильність заповнення паспортів якості і копій сертифікатів відповідності (на продукти, що підлягають обов`язковій сертифікації в Україні) і перевірити дані паспортів якості на відповідність вимогам нормативних документів.

17.06.2025 під час вхідного контролю поставленого позивачем товару, Виробничим підрозділом «Львівська дистанція електропостачання» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» проведено випробування оливи трансформаторної Т-1500, про що складено протокол випробувань (вимірювань) №851, відповідно до якого олива трансформаторна Т-1500 має занижену пробивну напругу.

18.06.2025 комісією господарства електропостачання Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» складено акт вхідного контролю ВК-1, ВК-2 на підставі протоколу випробувань від 17.06.2025 №851 лабораторії виробничого структурного підрозділу «Львівська дистанція електропостачання» на пробивну напругу оливи трансформаторної Т-1500, відповідно до якого олива трансформаторна Т-1500 має занижену пробивну напругу, що не відповідає вимогам НД: п. 6.2.2 табл. 1 СОУ-Н ЕЕ 43.101:2009 «Приймання, застосування та експлуатація трансформаторних масел. Норми оцінювання якості» та п. 1.8.187, 1.8.189 табл. 1.8.31 «Правил улаштування електроустановок затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.07.2017 №476 та не може бути прийнята до експлуатації у регіональній філії АТ «Українська залізниця».

За умовами підпункту 6.1.6 пункту Інструкції, у разі встановлення невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів, що надійшли, вимогам нормативних документів вантажоодержувач зупиняє подальше приймання і складає акт, у якому зазначає кількість нестандартної продукції і перелік показників якості, згідно з якими встановлено невідповідність якості вимогам нормативних документів. Допускається, до приїзду представника вантажовідправника, приймання нафти та/або нафтопродукту, які за якістю не відповідають вимогам нормативних документів, до окремих зачищених резервуарів (за наявності акта на зачищення резервуара).

Відповідач направив позивачу повідомлення про виклик представника постачальника ТОВ «Техноойл» на 20.06.2025 у ВСП «Львівська дистанція електропостачання» м. Львів, вул. Ген. Курмановича, 1 для оформлення пакету документів (акт про фактичну якість і комплектність продукції, акт довільної форми про подальшу роботу із забракованою продукцією).

Проте, 19.06.2025 транспортний засіб разом із товаром - оливою трансформаторною Т-1500 залишив місце розвантаження, а листом за вих. №79 від 20.06.2025 позивач повідомив відповідача, що рішення щодо визнання оливи трансформаторної Т-1500 невідповідною умовам договору поставки №ЦЗВ-14-02725-01 від 09.05.2025 вважає безпідставним. Також, у цьому листі позивач зазначив, що оскільки відповідачем порушені умови пунктів 2.10 та 5.2 Договору, не виконано обов`язки за пунктом 8.12 Договору стосовно прийняття товару, відсутні підстави для запропонованого направлення представника позивача.

Відповідач, керуючись положеннями пунктів 2.1, 5.2 Договору та Інструкції провів вхідний контроль товару, за результатами якого встановив, що олива трансформаторна Т-1500 має занижену пробивну напругу - 19,3 кВ, що не відповідає вимогам НД: п. 6.2.2 табл. 1 СОУ-Н ЕЕ 43.101:2009 «Приймання, застосування та експлуатація трансформаторних масел. Норми оцінювання якості» та п. 1.8.187, 1.8.189 табл. 1.8.31 «Правил улаштування електроустановок затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.07.2017 №476 та не може бути прийнята до експлуатації у регіональній філії АТ «Українська залізниця».

Масло, яке надійшло з підприємства - виробника (постачальника), до його зливання з цистерн (ємності) перевіряють на відповідність вказаних у документах значень показників його якості - пробивна напруга, температура спалаху, кислотне число, вміст водорозчинних кислот і лугів, наявність механічних домішок і нерозчиненої води (пункт 1.8.187 Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.07.2017 №476).

Згідно з пунктом 1.8.189 Правил улаштування електроустановок затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.07.2017 №476 свіже трансформаторне масло, яке підготовлено до заливання в електроустаткування повинно задовольняти вимоги таблиці 1.8.31 для визначення категорій зазначеного устаткування.

При проведені відповідачем вхідного контролю встановлено, що олива трансформаторна Т-1500 має занижену пробивну напругу - 19,3 кВ, що не відповідає вимогам НД: п. 6.2.2 табл. 1 СОУ-Н ЕЕ 43.101:2009 «Приймання, застосування та експлуатація трансформаторних масел. Норми оцінювання якості» та п. 1.8.187, 1.8.189 табл. 1.8.31 «Правил улаштування електроустановок затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.07.2017 №476 та не може бути прийнята до експлуатації у регіональній філії АТ «Українська залізниця».

Доводи позивача про те, що суд першої інстанції дозволив відповідачу в односторонньому порядку змінити умови закупівлі після проведення тендеру, оскільки сторонами не було погоджено показник «пробивна напруга» не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки пробивна напруга є однією із характеристик (параметром якості) нової трансформаторної оливи Т-1500, значення якої не повинно бути менше 60 кВ (у стандартному розряднику згідно з технічними вимогами та протоколами випробувань), а в окремих паспортах чи лабораторних вимірах свіжого продукту досягає 64 кВ.

Відповідно до методичних вказівок приймання, застосування та експлуатації трансформаторних масел Міністерства енергетики України ГКД 34.43.101-97, які поширюються на нафтові трансформаторні масла (оливи) всіх марок, що застосовуються в електрообладнанні загального призначення на підприємствах Міненерго України, і є обов`язковими для персоналу цих підприємств, трансформаторні масла є продуктом очищення (рафінування) дистилятів, які отримують у результаті розгонки нафт. Ці дистиляти вміщують фракції, що википають при атмосферному тиску в діапазоні температур від 300 до 400 °С. Природа хімічних сполук википаючих фракцій багато в чому визначається походженням нафт.

Якість і характеристики трансформаторних масел визначаються складом їх компонентів, процес очищення дистилятів є спрямованим регулюванням цього складу (пункти 3.1.1 та 3.1.2 розділу 3.1).

Відомості, що дозволяють оцінити стабільність, стійкість, розчинюючу здібність, в`язкість, а також інші необхідні властивості масел, можна отримати або із супроводжуючої документації, зажадавши доповнення її необхідною інформацією, або виконавши спеціальний обсяг досліджень, який би доповнив обов`язкові дані, що наведені далі в 3.4 (таблиця 3.1) (пункт 3.1.6 розділу 3.1).

Процес приймання трансформаторного масла на підприємстві, де це масло буде використовуватися, складається з кількох етапів: - ідентифікація трансформаторного масла до його поставки; - приймання масла при безпосередній його поставці (постачання та приймання); - переведення (за необхідності) масла на зберігання (пункт 4.1).

Кожна поставка масла повинна супроводжуватися документами постачальника. Склад і зміст супроводжуючої документації повинні бути визначені контрактом, але обов`язково мають вміщувати дані відповідно до 4.2.2.

Масло, що надійшло покупцеві, підлягає лабораторним випробуванням. Проби цього масла повинні бути випробувані на:

- пробивну напругу;

- температуру спалаху;

- кислотне число;

- реакцію водної витяжки;

- наявність механічних домішок і нерозчиненої води (пункти 4.3.2, 4.3.3 розділу 4.3 - Вимоги до постачання і приймання трансформаторного масла).

Згідно Додатку А - Параметри якості трансформаторних масел, методи їх вимірювання та вплив процесів старіння масел на значення параметрів, що вимірюються пробивна напруга є показником якості трансформаторних масел.

Таким чином, пробивна напруга є показником якості нової трансформаторної оливи Т-1500, невідповідність якого визначена відповідачем при вхідному контролі відповідно до Інструкції, про що 18.06.2025 комісією господарства електропостачання Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» складено акт вхідного контролю ВК-1, ВК-2 на підставі протоколу випробувань від 17.06.2025 №851 лабораторії виробничого структурного підрозділу «Львівська дистанція електропостачання». При цьому відповідність показника якості нової трансформаторної оливи Т-1500 - пробивної напруги не є односторонньою зміною умов Договору або тендерної документації.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність протиправності у діях відповідача при здійсненні вхідного контролю поставленого позивачем товару, яким встановлено на підставі протоколу випробувань (вимірювання) зразків продукції від 17.06.2025 №851 лабораторії виробничого структурного підрозділу «Львівська дистанція електропостачання» на пробивну напругу, невідповідність оливи трансформаторної Т-1500 вимогам НД: п. 6.2.2 табл. 1 СОУ-Н ЕЕ 43.101:2009 «Приймання, застосування та експлуатація трансформаторних масел. Норми оцінювання якості» та п. 1.8.187, 1.8.189 табл. 1.8.31 «Правил улаштування електроустановок затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.07.2017 №476, що унеможливлює її прийняття до експлуатації у регіональній філії АТ «Українська залізниця».

Позивачем не доведено суду протиправної поведінки відповідача при прийманні оливи трансформаторної Т-1500, тоді як відсутність хоча б одного елементів цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення та є підставою для відмови у позові про стягнення з відповідача на користь позивача 67 954,39 грн збитків за простій транспортного засобу, 1 539 741,20 грн збитків у вигляді витрат на придбання товару, який не був прийнятий, 38 748,78 грн плати за зберігання товару.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/12154/25 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноойл» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/12154/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/12154/25 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноойл».

4. Матеріали справи №910/12154/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний суддями 29.09.2026 у зв`язку із перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці 25.09.2026 та 28.09.2026, судді Ходаківської І.П. у відпустці з 24.09.2026 по 28.09.2026, та судді Демидової А.М. у відпустці з 25.09.2026 та 28.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова