Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №910/1061/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. Справа№ 910/1061/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Накоп`юк Я. В.

від відповідача: Чешковський В. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2026 (повне рішення складено та підписано 01.06.2026)

та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2026

(додаткове рішення складено та підписано 02.06.2026)

у справі № 910/1061/26 (суддя Демидова М. О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД"

до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про стягнення 1 391 154,72 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (ТОВ "ГРЕЙНСВАРД", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (АТ "Укрзалізниця", відповідач) про стягнення 1 391 154, 72 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач в односторонньому порядку списав з особового рахунку позивача 1 391 154, 72 грн на підставі відомостей плати за користування вагонами, які позивачу не надавалися та не погоджувалися, у зв`язку з чим позивач просив зобов`язати відповідача внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 1 391 154,72 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі №910/1061/26 позов задоволено та зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 1391154,72грн. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" судовий збір у розмірі 16 693, 86грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт погодження позивачем спірних нарахувань та дотримання встановленого порядку безакцептного списання коштів, у зв`язку з чим таке списання здійснено поза межами передбаченої договором та законодавством процедури, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності судом відхилено, оскільки з урахуванням строку на пред`явлення та розгляд претензії позов подано в межах встановленого законом строку.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/1061/26 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат задоволено в повному обсязі та стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 115000,00 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт реального надання адвокатом послуг (складення позовної заяви, правовий аналіз відзиву, підготовка відповіді на відзив, клопотань, адвокатського запиту, представництво у судових засіданнях) та їх фактичну часткову оплату, а також їх оплату в майбутньому відповідно до умов договору, а також те, що заявлена сума 115 000,00 грн. становить менше 10 % ціни позову і не є надмірною з огляду на предмет спору та обсяг виконаної роботи. З огляду на вказане, місцевий господарський суд дійшов висновку про реальність, обґрунтованість і співмірність понесених витрат зі складністю справи, а заперечення відповідача щодо їх неспівмірності визнав недоведеними, оскільки відповідач не навів конкретних доводів про невиконання окремих послуг та не подав доказів на підтвердження неспівмірності витрат, тягар доведення якої відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України покладається саме на сторону, яка заявляє про їх зменшення.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі №910/1061/26, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить:

скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.05.26 року у справі №910/1061/24 та у хвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю " ГРЕЙНСВАРД " відмовити;

скасувати додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2026 року у справі №910/1061/26 та/тільки у випадку залишення основного рішення у справі №910/1061/26 без змін - ухвалити нове рішення, яким суму витрат на професійну правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" зменшити до розміру 5 000 гривень, а, у разі скасування основного рішення у справі №910/583/26 - усі судові витрати покласти на позивача;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД " на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" судові витрати, понесені Акціонерним товариством "Українська залізниця" за подання апеляційної скарги.

Скаржник мотивує апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи та неналежно досліджено надані докази, проігноровано те, що 23-26 березня 2025 року внаслідок масштабної кібератаки на IT-систему АТ "Укрзалізниця" онлайн-сервіси, у тому числі електронний документообіг, не працювали, у зв`язку з чим АТ "Укрзалізниця" було змушене перейти на паперове оформлення документів, а отже висновок суду про необхідність саме оригіналу електронного документа з кваліфікованим електронним підписом як єдиного належного доказу не відповідає фактичним обставинам справи; скаржник наполягає, що з 14 квітня по 09 травня 2025 року було оформлено 14 пакетів паперових документів, кожен з яких відповідно до п. 2.1.7 Договору не менше двох діб очікував представника позивача для ознайомлення та підписання (в тому числі із запереченнями), однак представник ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" так і не з`явився та не скористався своїм правом на заперечення, у зв`язку з чим, за відсутності підписаних із запереченнями документів, залізниця мала повне право списати кошти з особового рахунку в порядку, узгодженому Договором та Роз`ясненням президії ВГСУ від 29.05.2002 № 04-5/601. Також, скаржник вважає, що лист позивача від 19.09.2025 не міг вважатися належним зверненням щодо спірного списання, оскільки був направлений не на станцію та не до розрахункового підрозділу, як вимагає п. 2.10 Правил розрахунків, а до підрозділів, які не мають повноважень вирішувати такі питання; також скаржник зазначає про процесуальні порушення судом першої інстанції, оскільки суд надавав перевагу позивачу, зокрема задовольнивши необґрунтоване клопотання про витребування оригіналів електронних доказів за відсутності доказів того, що позивач не міг отримати їх самостійно.

Також, скаржник оскаржує додаткове рішення про стягнення 115 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи цю суму невідповідною ні складності справи, яка, на його думку, характеризується лише високою ціною позову, є типовою серед п`яти майже ідентичних справ між тими самими сторонами № 910/433/26, 910/583/26, 910/772/26, 910/670/26 та № 910/1061/26, ні реальному обсягу виконаної адвокатом роботи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

30.06.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Грейнсвард" подано відзив на апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця", в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Так, у відзиві позивач зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, натомість суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, надав належну юридичну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Крім цього, ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" вказує, що оскільки згідно з п. 2.3.4, 4.4, 4.5 Договору, п. 3-4 Правил № 113 та Технології формування електронних відомостей, затвердженої самою Залізницею, накопичувальна картка та/або відомість плати за користування вагонами в будь-якому випадку має бути надана вантажовласнику на узгодження в електронній формі (оформлення у паперовому вигляді допускається лише у разі неможливості електронного оформлення з обов`язковим зазначенням причини), а Товариство має безумовне право протягом двох робочих днів (п. 2.1.7 Договору) ознайомитися з такими даними та підписати документ із запереченням, тоді як право Залізниці на списання коштів виникає лише після узгодження або пропуску цього строку; ТОВ "Грейнсвард" наполягає, що спірні відомості на суму 1 391 154,72 грн йому взагалі не надавались, про їх складання він не повідомлявся, вони не відображаються в системі електронного документообігу, а списання коштів 11.08.2025 відбулося в період, коли система працювала справно (що підтверджується іншою відомістю з тієї ж партії, підписаною сторонами), тому доводи відповідача про технічний збій та вимушений перехід на паперовий документообіг не стосуються обставин саме цього списання; крім того, позивач також зазначає, що згідно з п. 2.10 Правил № 644, п. 19 оглядового листа ВГСУ від 29.11.2007 № 01-8/917 та роз`ясненням президії ВГСУ від 29.05.2002 № 04-5/601 у разі незгоди платника із нарахуваннями залізниця не має права списувати спірні суми з особового рахунку, а зобов`язана сама ініціювати претензійно-позовний порядок, чого відповідачем зроблено не було, у зв`язку з чим списання є неправомірним безакцептним списанням.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Грейнсвард" наполягає, що вони підтверджені належними доказами (договором, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями), є співмірними зі складністю справи, а клопотання про їх зменшення не може ґрунтуватися лише на загальних фразах відповідача без надання доказів неспівмірності, а "гонорар успіху", передбачений п. 4.7 договору про надання правової допомоги, є складовою гонорару адвоката і підлягає стягненню відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на викладене позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін, з покладенням судових витрат на відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали апеляційної скарги у справі № 910/1061/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківської І. П. - головуючої, суддів: Демидової А. М., Владимиренко С. В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 заяву судді Демидової А.М. про самовідвід від розгляду справи № 910/1061/26 задоволено, матеріали апеляційної скарги у справі № 910/1061/26 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1685/26 від 19.06.2026 у справі № 910/1061/26, призначено повторний автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 справу № 910/1061/26 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Ходаківська І. П., судді: Владимиренко С. В., Євсіков О. О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення від 20.05.2026 та на додаткове рішення від 02.06.2026 у справі № 910/1061/26 господарського суду міста Києва, витребувано невідкладно матеріали справи № 910/1061/26 з господарського суду міста Києва, призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" у судовому засіданні 04.08.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 за клопотанням представників сторін розгляд справи постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.

03.08.2026 судом повідомлено представників сторін за допомогою засобів телефонного зв`язку, про що свідчать долучені до матеріалів справи телефонограми, які прийняті представником позивача - Накоп`юком Я. В. та представником відповідача - Чешковським В. А., про те, що судове засідання призначене на 04.08.2026 не відбудеться у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Євсікова О. О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 (головуючий суддя Ходаківська І. П., судді: Владимиренко С. В., Євсіков О. О.) розгляд справи призначено на 08.09.2026.

У судовому засіданні 08.09.2026 в режимі відеоконференції взяв участь представник відповідача, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

У судовому засіданні 08.09.2026 в режимі відеоконференції також взяв участь представник позивача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 06.03.2020 між ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" та АТ "Українська залізниця" укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001. Даним договором передбачено здійснення перевезень, ведення особового рахунку та проведення розрахунків на умовах попередньої оплати (далі за текстом - Договір).

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 1.4 Договору надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що Договір є публічним і за ним Залізниця бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Залізницею як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6 Договору).

24.07.2025 Залізницею оприлюднено нову редакцію Договору, яка введена в дію з 08.08.2025.

На виконання п. 2.3.3 Договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для Товариства відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531.

Відповідно до п. 2.3.5 Договору Залізниця зобов`язана складати документи, передбачені п. 1.3., 1.4. та розд. 4 Договору, щодо нарахування сум платежів.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця".

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розд. 15 Договору.

Згідно з п. 7.4 Договору у випадку задоволення грошових вимог (претензій) Товариства, Залізниця має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку Товариства в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів Замовника щодо відображення Перевізником в особовому рахунку використання Замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку Замовника про зарахування коштів на нього.

Відповідно до п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи Залізниці.

Пунктом 8.8 Договору передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.

01.01.2025 між АТ "Укрзалізниця", ТОВ "Кролевецький комбікормовий завод" та ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" укладено тристоронню угоду (заявку), відповідно до якої вагони, що прибувають на адресу позивача, подаються на під`їзну колію ТОВ "Кролевецький комбікормовий завод".

З початку березня 2025 року на адресу ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" на станцію Кролевець почала надходити значна кількість вагонів, яка перевищувала технічні можливості їх обробки на під`їзній колії позивача, у зв`язку з чим вагони накопичувались на станції та на підходах до неї.

06.03.2025 станцією Кролевець направлено повідомлення про закриття під`їзної колії у зв`язку з її перевантаженням, внаслідок чого вагони, що прибували на адресу позивача, затримувались на підходах до станції, зокрема, на станціях Конотоп та Бахмач-Пасажирський.

Протягом березня - квітня 2025 року відбувалась затримка вагонів, яка оформлювалась актами загальної форми ГУ-23, на підставі яких були складені відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 та нараховано плату за користування вагонами.

Відповідні відомості плати за користування вагонами оформлені 28.04.2025, 29.04.2025 та 30.04.2025, зокрема №№ 28040910, 29040923, 29040924, 30040928, 30040929, 30040930, 30040931, 30040932, 30040933, 30040934, 30040935, 30040936, 30040937, 30040938.

Відповідач стверджує, що у період з 29.04.2025 по 01.05.2025 зазначені відомості були підписані представником позивача із застосуванням електронного цифрового підпису, однак належних та допустимих доказів на підтвердження цього суду не надано.

11.08.2025 АТ "Укрзалізниця" сформовано Перелік № 20250811, відповідно до якого з особового рахунку позивача (код платника № 2829531) на підставі вказаних відомостей списано грошові кошти у сумі 1 391 154,72 грн.

19.09.2025 ТОВ "Грейнсвард" надіслав засобами поштового зв`язку на адресу відповідача лист №2 025/КВ-22 з проханням повернути на особовий рахунок безпідставно стягнуті кошти. Відповіді на даний лист матеріали справи не містять.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що 11.08.2025 відповідачем на підставі відомостей плати за користування вагонами №№28040910, 29040923, 29040924, 30040928, 30040929, 30040930, 30040931, 30040932, 30040933, 30040934, 30040935, 30040936, 30040937, 30040938 в односторонньому порядку, без повідомлення позивача, списано з особового рахунку позивача оплату за користування вагонами у сумі 1 391 154,72 грн.

З огляду на наведене, позивач просить зобов`язати АТ "Укрзалізниця" внести зміни до особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 1 391 154,72 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом частин 2, 3 статті 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Частиною 1 статті 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У частині 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про залізничний транспорт", порядок фінансових розрахунків між відправниками/одержувачами вантажів та підприємствами залізничного транспорту загального користування - за перевезення, а також за додаткові збори, пов`язані з вантажними операціями та використанням рухомого складу, - визначається Статутом залізниць України, а також іншими нормативно-правовими актами України та міжнародними угодами.

Статут залізниць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, далі - Статут) встановлює перелік обов`язків, прав та міру відповідальності як самих залізниць, так і підприємств, організацій, установ і фізичних осіб, що користуються послугами залізничного транспорту. Крім того, Статут регулює порядок укладення відповідних договорів, а також визначає організаційні засади та ключові умови здійснення вантажних перевезень (стаття 2 Статуту).

Згідно зі статтею 62 Статуту, механізм здійснення розрахунків за перевезення та супутні послуги встановлюється Укрзалізницею з урахуванням чинного законодавства. При цьому відповідні платежі можуть здійснюватися, зокрема, у формі попередньої оплати через розрахункові підрозділи залізниць.

Відповідно до пункту 2.6. Правил розрахунків перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), затверджений наказом Мінтрансу України № 551 від 15.11.1999, у пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів. Отже, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Відповідно до пункту 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, незалежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Згідно з приписами пункту 1 Правил складання актів (наказ Мінтрансу України № 334 від 28.05.2002), юридичним підтвердженням обставин, які тягнуть за собою матеріальну відповідальність залізниці, відправника, одержувача або пасажира під час перевезення, є комерційні акти (додаток 1) або акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999).

Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту, але не менше як двома особами; один примірник акту загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала (пункту 3 Правил складання актів).

Пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами встановлено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до пункту 6 Правил користування вагонами і контейнерами, час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номер. (п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами).

Системний аналіз приписів пункту 9 Правил зберігання вантажів, пунктів 1, 3 Правил складання актів, пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами та статті 129 Статуту залізниць України дає підстави для висновку, що факт, тривалість і причини затримки вагонів з вини вантажовласника, а також підстави для нарахування плати за таку затримку підтверджуються належним і допустимим доказом - актом загальної форми ГУ-23, складеним у встановленому порядку. (Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16.)

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, зокрема переліком від 11.08.2025 № 20250811, відповідач на підставі відомостей плати за користування вагонами здійснив безспірне списання з особового рахунку позивача грошових коштів у загальному розмірі 1 391 154, 72 грн (з ПДВ).

Разом з тим, оцінюючи підстави позову, місцевий господарський суд наголосив, що предметом даного спору є не сам факт чи підставність нарахування плати за користування вагонами, а дотримання АТ "Українська залізниця" визначеного нормативно-правовими актами та умовами договору порядку списання цих коштів із рахунку позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що як вірно встановлено судом першої інстанції, за умовами укладеного між сторонами договору розрахунки та документообіг здійснюються в електронній формі, а документи, які слугують підставою для нарахування плати, формуються за допомогою електронних засобів. З огляду на це відомості плати за користування вагонами за свій правовим статусом є електронними документами в розумінні Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

За таких обставин належними та допустимими доказами на підтвердження обставин їх створення, підписання та направлення є безпосередньо оригінали відповідних електронних документів з наявними кваліфікованими електронними підписами (КЕП). Ненадання матеріалів у формі оригіналів електронних документів унеможливлює встановлення судом обставин щодо належного погодження позивачем спірних сум нарахувань.

11 серпня 2025 року АТ "Українська залізниця" було сформовано перелік № 20250811, на підставі якого з особового рахунку позивача (код платника 2829531) здійснено списання грошових коштів у загальному розмірі 1 391 154,72 грн. Зазначене списання проведено за відомостями плати за користування вагонами №№ 28040910, 29040923, 29040924, 30040928, 30040929, 30040930, 30040931, 30040932, 30040933, 30040934, 30040935, 30040936, 30040937, 30040938.

Системне тлумачення приписів нормативно-правових актів у сфері залізничних перевезень свідчить, що за правилами абзацу 3 пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів (наказ Мінтрансу № 644 від 21.11.2000) накопичувальні картки та відомості плати за користування вагонами підлягають підписанню працівником станції і вантажовласником, із врученням останньому одного примірника таких документів.

Водночас положеннями пунктів 3 та 4 Правил користування вагонами і контейнерами (наказ Мінтрансу № 113 від 25.02.1999) визначено, що відомість плати за користування вагонами (форма ГУ-46) є основним документом обліку часу перебування вагонів і розрахунку відповідних платежів, який відображає підсумкові суми та складається, зокрема, на підставі первинних актів загальної форми ГУ-23.

З наведеного випливає, що відомість плати за користування вагонами за своєю правовою природою є первинним розрахунковим документом, який підлягає обов`язковому доведенню до відома вантажовласника та погодженню з ним у визначеному нормативно-правовими актами та договором порядку.

Як свідчать матеріали справи, позивач послідовно наголошував, що спірні відомості плати за користування вагонами на його адресу не надходили, а відображені в АРМ вантажовідправника документи містили відмінні дані та нульові показники нарахувань (відповідь на відзив від 18.02.2026 та додаткові пояснення від 23.02.2026).

19.02.2026 позивач подав клопотання про витребування у відповідача оригіналів електронних доказів, а саме електронних відомостей плати за користування вагонами №№ 28040910, 29040923, 30040928- 30040938, підписаних уповноваженими представниками сторін із застосуванням кваліфікованих електронних підписів.

Судом витребувано у відповідача (протокольна ухвала від 24.02.2026) оригінали електронних доказів, проте, у судовому засіданні 24.03.2026 представник відповідача повідомив про невиконання відповідних вимог суду, у зв`язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2026 витребування оригіналів електронних доказів у АТ "Українська залізниця" було здійснено повторно.

Попри це, відповідач належних оригіналів спірних електронних відомостей разом із файлами кваліфікованих електронних підписів суду не надав.

Місцевий господарський суд, вказав, що долучені відповідачем паперові копії візуального відображення електронних документів самі по собі не є достатніми доказами, оскільки позбавляють суд можливості перевірити факт накладення КЕП, дату і час підписання, цілісність таких документів, а також факт їх фактичного надсилання позивачу через системи електронного документообігу.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції належним чином досліджено надані відповідачем докази, та вірно вказано, що у своїй сукупності вони підтверджують необґрунтованість заперечень АТ "Укрзалізниця", зокрема, що подані відповідачем паперові копії спірних відомостей плати за користування вагонами не дають можливості перевірити факт та дату накладення кваліфікованого електронного підпису, цілісність електронного документа та факт його направлення позивачу засобами електронного документообігу.

Посилання скаржника на те, що спірні відомості нібито були підписані представником позивача із застосуванням кваліфікованого електронного підпису без зауважень, судом першої інстанції вірно визнано помилковим, оскільки такі доводи підтверджуються виключно паперовими копіями візуального відображення електронних документів, а оригінали електронних доказів із файлами кваліфікованих електронних підписів, витребувані судом, відповідачем надані не були.

За таких обставин, з огляду на недоведеність відповідачем факту належного повідомлення позивача про складені відомості та факту їх погодження позивачем без зауважень, суд першої інстанції на виконання вимог частини 5 статті 96 ГПК України обґрунтовано критично оцінив подані відповідачем паперові копії та дійшов висновку про недоведеність відповідачем дотримання встановленого порядку списання коштів.

Отже, висновок місцевого господарського суду про те, що спірні грошові кошти були списані відповідачем з особового рахунку позивача поза межами передбаченого договором та законодавством порядку погодження і безспірного списання платежів, ґрунтується на повній та всебічній оцінці поданих до справи належних і допустимих доказів. З даним висновком повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться виключно до намагання здійснити переоцінку встановлених судом обставин справи та повторно обґрунтувати правомірність нарахування плати за користування вагонами, що не є предметом спору, а тому колегією суддів відхиляються.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, з огляду на таке.

Відповідно до частини 5 статті 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають із перевезення, встановлюється шестимісячний строк позовної давності.

Разом з тим суд першої інстанції правомірно виходив з того, що положення статті 315 Господарського кодексу України підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з нормами транспортного законодавства щодо претензійного порядку врегулювання спору, строків пред`явлення претензії та строків її розгляду.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/11949/20, згідно з якою у спорах, пов`язаних із перевезенням вантажів залізничним транспортом, фактичний строк звернення до суду становить 15 місяців, який включає шестимісячний строк позовної давності, строк на пред`явлення претензії та строк її розгляду перевізником.

Оскільки спірне списання коштів відбулося 11.08.2025, а з даним позовом позивач звернувся до суду 03.02.2026, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов подано в межах установленого законом строку, а тому доводи апеляційної скарги відповідача про пропуск строку позовної давності є безпідставними та відхиляються.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо про процесуальних порушень судом першої інстанції стосовно того, що суд задовольнив клопотання про витребування оригіналів електронних доказів за відсутності доказів того, що позивач не міг отримати їх самостійно.

Відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України, суд, дійшовши висновку про недостатню повноту наданих сторонами доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, вправі витребувати докази за клопотанням учасника справи. Клопотання позивача про витребування оригіналів електронних документів було спрямоване на перевірку достовірності поданих відповідачем паперових копій, достовірність яких позивач поставив під сумнів, що відповідає меті інституту витребування доказів. Саме по собі задоволення такого клопотання не свідчить про упередженість суду, тим більше що заяву відповідача про відвід судді Демидової М.О. розглянуто іншим складом суду та відхилено ухвалою від 06.04.2026 у порядку, встановленому процесуальним законодавством.

Щодо додаткового судового рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання відповідача відновити 1391154,72 грн. на його особовому рахунку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2026 позов задоволено, зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 1391154,72грн.

25.05.2026 до господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/1061/26, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 115000,00 грн.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/1061/26 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат задоволено в повному обсязі та стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 115000,00 грн.

Задовольняючи заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами та співмірні вартості наданих послуг адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.

Позивачем до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" та Адвокатським об`єднанням "Право, бізнес і фінанси" в особі партнера Накоп`юка Ярослава Володимировича, а також додаткову угоду № 1 від 07.07.2021 до вказаного Договору, відповідно до п. 5.1 якої Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та є безстроковим і діє до моменту волевиявлення сторони на його припинення.

Також до матеріалів справи додано копію ордеру серії СА № 1142697 від 21.11.2025, виданого адвокату Накоп`юку Ярославу Володимировичу на представництво інтересів ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді та Верховному Суді.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021, Адвокатське об`єднання "Право, бізнес і фінанси" зобов`язується надавати ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" правову допомогу у справах, пов`язаних із захистом та відновленням порушених прав та законних інтересів Клієнта.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що виконання усіх необхідних дій, пов`язаних із наданням правової допомоги, доручено адвокату Накоп`юку Ярославу Володимировичу.

Згідно з п. 2.2 Договору адвокат здійснює представництво інтересів клієнта у судах усіх інстанцій, органах державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органах та інших установах.

Відповідно до п. 2.3 Договору адвокат має право подавати процесуальні документи, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, оскаржувати судові рішення та вчиняти інші процесуальні дії в інтересах клієнта.

Пунктом 3.1 Договору передбачено обов`язок клієнта своєчасно надавати документи та оплачувати гонорар і витрати, пов`язані з наданням правової допомоги.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата правової допомоги здійснюється у формі гонорару.

Згідно з п. 4.3 Договору вартість однієї години роботи адвоката становить 1 000,00 грн.

Пунктом 4.7 Договору передбачено "гонорар успіху" у розмірі 7 % від ціни позову у разі прийняття позитивного для клієнта рішення.

Згідно з п. 4.9 Договору клієнт відшкодовує адвокату витрати, пов`язані з виконанням договору, зокрема транспортні, поштові та інші витрати.

Відповідно до п. 4.10 Договору за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до п. 5.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та є безстроковим і діє до моменту його припинення сторонами.

На підтвердження виконання зобов`язань за Договором про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 Позивачем надано Акт № 17-01/670 виконаних робіт (наданих послуг) від 29.01.2026 та Акт № 17-01/706 виконаних робіт (наданих послуг) від 21.05.2026.

З Акту № 17-01/670 від 29.01.2026 вбачається, що Адвокатським об`єднанням "Право, бізнес і фінанси" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" послуги зі складання позовної заяви. Вартість наданих послуг склала 6 000,00 грн.

Також, згідно з Актом № 17-01/706 від 21.05.2026 адвокатом здійснено правовий аналіз відзиву АТ "Укрзалізниця", підготовлено відповідь на відзив, додаткові письмові пояснення, клопотання про витребування доказів, адвокатський запит, клопотання про долучення судової практики, а також здійснювалося представництво інтересів позивача у Господарському суді міста Києва під час розгляду справи № 910/1061/26. Також Актом № 17-01/706 підтверджується надання послуг із представництва інтересів клієнта у судових засіданнях та погоджений сторонами "гонорар успіху" у справі №910/1061/26.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем також надано рахунок на оплату № 17-01/670 від 29.01.2026, платіжну інструкцію № 10775 від 29.01.2026 на суму 6 000,00 грн, рахунок на оплату № 17-01/706 від 21.05.2026 та платіжну інструкцію № 11533 від 25.05.2026 на суму 40 000,00 грн.

Вказані документи підтверджують оплату ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" вартості наданої Адвокатським об`єднанням "Право, бізнес і фінанси" професійної правничої допомоги відповідно до Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021.

У постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги і на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, що сплачена чи підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За змістом п. 1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

У разі недотримання вимог частини 4 вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 115 000,00 грн. Так, відповідач зазначив про їх неспівмірність складності справи та обсягу наданих адвокатських послуг, оскільки дана справа не є складною, містить одну позовну вимогу, обмежений обсяг доказів та розглядалася за аналогічних обставин у низці інших справ між тими ж сторонами.

Відповідач зазначав, що позовні заяви та процесуальні документи у справах № 910/433/26, 910/583/26, 910/670/26, 910/772/26 та № 910/1061/26 є майже тотожними, а заявлений розмір витрат є завищеним та необґрунтованим. Крім цього, відповідач вказує на відсутність належного обґрунтування складності справи та необхідності окремих процесуальних дій представника позивача, у зв`язку з чим просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Обґрунтовуючи розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції представник позивача посилався, зокрема, на те, що Адвокатським об`єднанням "Право, бізнес і фінанси" надано послуги зі складання позовної заяви, вартість яких склала 6 000,00 грн.; здійснено правовий аналіз відзиву АТ "Укрзалізниця", підготовлено відповідь на відзив, додаткові письмові пояснення, клопотання про витребування доказів, адвокатський запит, клопотання про долучення судової практики, а також здійснювалося представництво інтересів позивача у Господарському суді міста Києва під час розгляду справи № 910/1061/26; надано послуги із представництва інтересів клієнта у судових засіданнях.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано рахунок на оплату № 17-01/670 від 29.01.2026, платіжну інструкцію № 10775 від 29.01.2026 на суму 6 000,00 грн, рахунок на оплату № 17-01/706 від 21.05.2026 та платіжну інструкцію № 11533 від 25.05.2026 на суму 40 000,00 грн.

Крім цього, п.4.7. договору прямо передбачений "гонорар успіху", його нарахування підтверджується Актом № 17-01/706 виконаних робіт (наданих послуг) від 21.05.2026. Сторони погодили, що оплату у розмірі 40 000,00 грн клієнт здійснює протягом 3 днів з моменту складання Акта, а решту суми у розмірі 69 000,00 грн - протягом 30 календарних днів з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/1061/26.

Колегією суддів під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу враховано предмет, підстави позовних вимог, складність справи, наявність інших аналогічних судових справ, викладені відповідачем заперечення в позові та апеляційній скарзі, кількість, обсяг та зміст підготовлених адвокатом документів, що не потребує багато часу, тому, на думку колегії суддів, заявлена сума у розмірі 115 000,00 грн не відповідає критеріям співрозмірності та розумності.

Так, даний спір за своїм характером не належить до категорії складних. Позовні вимоги є типовими (однорідними) та стосуються стягнення заборгованості за вимогами, що випливають із вантажних залізничних перевезень, а спір розглянуто суддею одноособово.

Доказова база у справі є обмеженою та стандартизованою (відомості, накладні, акти), що не вимагало призначення експертиз чи дослідження значного масиву документації, а правова позиція Позивача ґрунтується на сформованій судовій практиці.

Як вбачається з матеріалів справи, в господарському суді одночасно розглядалися аналогічні справи за позовом того ж Позивача до того ж Відповідача за тотожними обставинами (зокрема, справи №№ 910/433/26, 910/583/26, 910/772/26, 910/670/26), де тексти позовних заяв є фактично ідентичними та відрізняються лише відомостями про номери вагонів.

Підготовка процесуальних документів у цій справі не вимагала значних затрат часу, пошуку нових правових позицій чи глибшого аналізу законодавства, оскільки юридична оцінка аналогічних відносин вже була опрацьована адвокатом під час підготовки інших ідентичних позовів.

З огляду на викладене, заявлені витрати на професійну правничу допомогу є значно завищеними.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги рівень складності справи, обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, наявність інших аналогічних справ в судах, колегія суддів дійшла до висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат позивачу у розмірі 10 000,00 грн.

В іншій частині заявлені витрати на професійну правничу допомогу у цій справі не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене колегія вважає, що доводи, викладені у апеляційній скарзі Акціонерного товариства "Українська залізниця", частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2026 по справі №910/1061/26 підлягає залишенню без змін, а додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/1061/26 підлягає зміні.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2026 у справі №910/1061/26 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі № 910/1061/26 змінити та викласти його резолютивну частину у такій редакції:

"Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, вул. Федорова Івана, буд.32А, 3-й поверх, м. Київ, код 41564379) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.".

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї постанови.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова підписана 29.09.2026 (у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Євсікова О. О. з 14.09.2026 по 27.09.2026).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

О.О. Євсіков