Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №927/1064/21(927/405/26) — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. Справа№ 927/1064/21(927/405/26)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Доманської М.Л.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: Карпенко В.К. згідно ордера

від відповідача-1: Кокиза Н.В. згідно витягу з ЄДР

від відповідача-2: Ставнійчук Л.В. згідно витягу з ЄДР

розглянувши апеляційні скарги Фонду державного майна України та Кабінету Міністрів України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 року

у справі №927/1064/21(927/405/26) (суддя Белов С.В.)

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці"

Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Лященка Павла Володимировича

до 1.Кабінету міністрів України

2.Фонду державного майна України

3.Національної академії аграрних наук України

4.Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (МІНЕКОНОМІКИ)

про визнання протиправним та скасування акту органу державної влади та визнання дій протиправними

поданої в межах справи №927/1064/21

про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці"

Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 року у справі №927/1064/21(927/405/26) заяву ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" від 01.05.2026 про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову у справі №927/1064/21(927/405/26):

1) зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2026 №42-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" в частині передання єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна;

2) заборонено Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ: 00032945); Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 43173325), будь-яким іншим регіональним відділенням Фонду державного майна України та будь-яким іншим органам та/або особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847), зокрема, але не виключно: включати єдиний майновий комплекс ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847) до переліку об`єктів, що підлягають приватизації; приймати рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847); приймати заяви на участь у приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847); проводити продаж на аукціоні або інші способи приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847); затверджувати протокол електронних торгів щодо продажу на аукціоні єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847); укладати договір купівлі-продажу за результатами продажу на аукціоні чи застосування процедури викупу єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847);

3) заборонено Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ: 00032945); Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 43173325), будь-яким іншим регіональним відділенням Фонду державного майна України та будь-яким іншим органам та/або особам вчиняти будь-які дії, приймати будь-які рішення, акти, вчиняти будь-які дії, правочини, спрямовані на державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в частині відомостей про: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене; центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі; засновників та учасників юридичної особи; кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи; структуру власності юридичної особи; розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) та розмір частки кожного із засновників (учасників), керівника;

4) заборонено суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та будь-яким іншим особам вчиняти реєстраційні дії, спрямовані на державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в частині відомостей про: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене; центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі; засновників та учасників юридичної особи; кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи; структуру власності юридичної особи; розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) та розмір частки кожного із засновників (учасників), керівника;

5) заборонено Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ: 00032945); Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 43173325), будь-яким іншим регіональним відділенням Фонду державного майна України та будь-яким іншим органам та/або особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на приватизацію, продаж, відчуження у будь-який спосіб майна, яке на праві власності/господарського відання належить ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847);

6) заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо рухомого та нерухомого майна, постійним правокористувачем та/або власником якого є ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Фонд державного майна України звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 у справі №927/1064/21(927/405/26) та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" про забезпечення позову в повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою суду від 25.05.2026 вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 по справі №927/1064/21(927/405/26), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, призначено справу до розгляду на 23.07.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі та витребувано матеріали оскарження по справі №927/1064/21(927/405/26) з суду першої інстанції.

У поданому суду відзиві на апеляційну скаргу керуючий санацією ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" арбітражний керуючий Лященко П.В. просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

02.06.2026 супровідним листом Господарського суду Чернігівської області №927/1064/21(927/405/26)/10-07/625/26 від 01.06.2026 матеріали оскарження ухвали Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 у даній справі надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

03.03.2026 року через систему "Електронний суд" від представника ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, розгляд якого призначено на 23.07.2026 року об 11 год. 15 хв., за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 08.06.2026 року дану заяву було задоволено.

Крім того, не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Кабінет Міністрів України звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 року у справі №927/1064/21(927/405/26) та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" про забезпечення позову в повному обсязі.

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 08.06.2026 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

09.06.2026 року від представника ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" та арбітражного керуючого Лященка П.В. надійшли додаткові пояснення по справі.

Крім того, 09.06.2026 року та 12.06.2026 року через систему "Електронний суд" від представника ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" та арбітражного керуючого Лященка П.В. надійшли заперечення на відкриття апеляційного провадження на апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України, в яких останні просять суд апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 року по справі №927/1064/21(927/405/26) - залишити без руху, а у випадку відсутності поважних причин пропуску на подання апеляційної скарги - відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 по справі №927/1064/21(927/405/26).

24.06.2026 року колегією суддів у складі: головуючого судді Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В. заявлено самовідвід у справі №927/1064/21 (927/405/26), який ухвалою суду від 24.06.2026 року задоволено, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 року вказані апеляційні скарги у справі №927/1064/21(927/405/26) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Козир Т.П.

Ухвалою суду від 30.06.2026 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №927/1064/21(927/405/26) за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 року та призначено її до розгляду на 16.07.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Іншою ухвалою суду від 30.06.2026 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 року у справі №927/1064/21(927/405/26) залишено без руху у зв`язку з поданням апеляційної скарги після закінчення строків, установлених ст.256 ГПК України, та без клопотання про поновлення цих строків, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

09.07.2026 через систему "Електронний суд" Кабінетом Міністрів України подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій останнє просить поновити пропущений строк для подання апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 14.07.2026 року поновлено Кабінету Міністрів України строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 у справі №927/1064/21(927/405/26), об`єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду вказану апеляційну скаргу з раніше поданою та прийнятою до провадження апеляційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 у справі №927/1064/21 (927/405/26), запропоновано учасникам провадження у справі подати відзив на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 16.07.2026 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До дати судового засідання від ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" надійшли додаткові пояснення по справі та відзив на апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України.

Ухвалою суду від 16.07.2026 за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 10.09.2026 на підставі положень ст.216 ГПК України.

07.09.2026 року через систему "Електронний суд" від представника ДП "ДГ "Івківці" Карпенка В.К. надійшла заява про проведення судового засідання 12.09.2025 року у та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Суд вважає зазначення дати 12.09.2025 року механічною опискою, а тому розцінює подану заяву як заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції саме 10.09.2026 року.

Ухвалою суду від 08.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" Карпенка В.К. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

До початку судового засідання від керуючого санацією боржника надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги Кабінету Міністрів України без розгляду у зв`язку із зловживанням процесуальними правами.

В судове засідання 10.09.2026 року з`явились представники відповідачів -1, -2, -4.

Керуючий санацією боржника арбітражний керуючий Лященко П.В. та представник боржника Карпенко В.К. в судове засідання не з`явились, подавши до його початку клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Розглянувши в судовому засіданні 10.09.2026 року подані ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" клопотання про залишення апеляційної скарги Кабінету Міністрів України без розгляду та про відкладення розгляду справи з викладених у них мотивів та заслухавши позиції присутніх представників учасників провадження у справі з цього приводу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення, про що судом постановлено відповідну ухвалу від 10.09.2026 року.

Іншою ухвалою суду від 10.09.2026 року відкладено розгляд справи на 17.09.2026 року на підставі положень ст.216 ГПК України.

11.09.2026 через систему "Електронний суд" представником відповідача-4 Примаченко К.В. подано заяву про участь у судовому засіданні 17.09.2026 року та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 15.09.2026 року вказану заяву було задоволено.

В судове засідання 17.09.2026 у приміщення суду з`явились представники позивача та відповідачів-1,-2.

Керуючий санацією боржника арбітражний керуючий Лященко П.В. в судове засідання не з`явився, подавши до його початку клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача-4 в судове засідання в режимі відеоконференції на зв`язок не вийшов, в телефонному режимі повідомив про неможливість прийняти участь в судовому засіданні по даній справі, що зафіксовано у протоколі судового засідання.

Представники відповідача-3 в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представники відповідачів-1,-2 в судовому засіданні вимоги апеляційних скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 у справі №927/1064/21(927/405/26) та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" про забезпечення позову в повному обсязі.

Представник позивача проти доводів скаржників, викладених апеляційних скаргах, заперечував, просив залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

17.09.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 у даній справі - залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Чернігівської області на стадії санації боржника, введеній ухвалою суду від 22.10.2024 року, перебуває справа №927/1064/21 про банкрутство ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України".

У травні 2026 року боржник в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Лященка П.В. звернувся до суду з позовом до Кабінету міністрів України, Фонду державного майна України, Національної академії аграрних наук України та Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (МІНЕКОНОМІКИ), в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Міністерства економіки України щодо підготовки та подання до Кабінету Міністрів України проєкту розпорядження від 14.01.2026 №42-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" в частині передання єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2026 №42-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" в частині передання єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна.

3. Визнати протиправними дії Фонду державного майна України щодо затвердження Акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна від 21.04.2026 року, затвердженого заступником Голови Фонду державного майна України А.В. Шрамко на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2026 №42-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності".

4. Спростувати майнові дії Національної академії аграрних наук України та Фонду державного майна України щодо передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна, оформлені Актом від 21.04.2026 року приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна України на виконання від 14.01.2026 №42-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності", затвердженим першим заступником Голови Фонду державного майна України А.В. Шрамко.

5. Скасувати Акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна від 21.04.2026 року, затвердженого заступником Голови Фонду державного майна А.В. Шрамко на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2026 №42-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності".

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України та дії Міністерства економіки України щодо підготовки та подання до Кабінету Міністрів України проекту розпорядження є протиправними у зв`язку з порушення останніми законодавчо визначеної процедури передачі єдиного майнового комплексу за відсутності погодження такої передачі з боржником.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11.05.2026 року прийнято позовну заяву для розгляду в межах справи про банкрутство ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" та призначено її до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити наступні заходи забезпечення позову:

1) зупинити дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2026 №42-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" в частині передання єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна;

2) заборонити Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ: 00032945); Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 43173325), будь-яким іншим регіональним відділенням Фонду державного майна України та будь-яким іншим органам та/або особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847), зокрема, але не виключно: включати єдиний майновий комплекс ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847) до переліку об`єктів, що підлягають приватизації; приймати рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847); приймати заяви на участь у приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847); проводити продаж на аукціоні або інші способи приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847); затверджувати протокол електронних торгів щодо продажу на аукціоні єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847); укладати договір купівлі-продажу за результатами продажу на аукціоні чи застосування процедури викупу єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847);

3) заборонити Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ: 00032945); Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 43173325), будь-яким іншим регіональним відділенням Фонду державного майна України та будь-яким іншим органам та/або особам вчиняти будь-які дії, приймати будь-які рішення, акти, вчиняти будь-які дії, правочини, спрямовані на державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в частині відомостей про: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене; центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі; засновників та учасників юридичної особи; кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи; структуру власності юридичної особи; розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) та розмір частки кожного із засновників (учасників), керівника;

4) заборонити суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та будь-яким іншим особам вчиняти реєстраційні дії, спрямовані на державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в частині відомостей про: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене; центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі; засновників та учасників юридичної особи; кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи; структуру власності юридичної особи; розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) та розмір частки кожного із засновників (учасників), керівника;

5) заборонити Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ: 00032945); Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (код ЄДРПОУ 43173325), будь-яким іншим регіональним відділенням Фонду державного майна України та будь-яким іншим органам та/або особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на приватизацію, продаж, відчуження у будь-який спосіб майна, яке на праві власності/господарського відання належить ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847);

6) заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо рухомого та нерухомого майна, постійним правокористувачем та/або власником якого є ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847).

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що 30.04.2026 йому стало відомо про існування Акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу (далі - "ЄМК") ДП "Івківці" від 21.04.2026 із сфери управління Національної академії аграрних наук України (далі - "НААН") до сфери управління Фонду державного майна України (далі - "ФДМУ"). Вказаний Акт приймання-передачі, який нібито закріпив перехід ЄМК ДП "Івківці" із сфери управління НААН до сфери управління ФДМУ, складено на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2026 №42-р "Деякі питання управління об`єктами державної власності" ("Оскаржуване розпорядження"). Про існування вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України позивачу не було відомо і він не був ознайомлений з ним, хоча за законодавчо встановленою процедурою прийняття Розпорядження Кабінету Міністрів України про передачу ЄМК державного підприємства можлива виключно за погодженням з самим державним підприємством та його трудовим колективом, чого здійснено не було. Тому, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі з метою скасування розпорядження Кабінету Міністрів України в частині включення ЄМК ДП "Івківці" до переліку ЄМК, які передаються до сфери управління ФДМУ і спростування усіх дій, які вчиняються на виконання протиправного розпорядження Кабінету Міністрів України.

За твердженням позивача, передача єдиного майнового комплексу ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00729847) із сфери управління Національної академії аграрних наук України до сфери управління Фонду державного майна має на меті виключно одну ціль - приватизацію державного підприємства, оскільки оскаржуване розпорядження є первісним етапом та складовою частиною відповідної процедури приватизації.

Заявник зазначає, що існує високий ризик прийняття рішення про приватизацію, а тому вжиття відповідних заходів забезпечення позову необхідне для запобігання подальшої реалізації відповідачами оскаржуваних актів та процедури приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства-боржника та ефективного поновлення порушених прав боржника та його кредиторів.

В свою чергу, невжиття вказаних заходів забезпечення позову призведе, по-перше, до неможливості в подальшому виконати судове рішення у цій справі, по-друге, до закриття як цієї справи, так і усієї справи про банкрутство ДП "Івківці" на підставі ст. 90 КУзПБ, а по-третє, до шкоди як боржнику, його трудовому колективу, так і кредиторам, оскільки унеможливить задоволення їх вимог з огляду на перебування ДП "Івківці" в процедурі санації.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 року у справі №927/1064/21(927/405/26) заяву позивача про забезпечення позову задоволено у повному обсязі та вжито відповідні заходи забезпечення позову.

Суд першої інстанції, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, установивши наявність правового зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, врахувавши ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, дійшов висновку про задоволення поданої заяви.

Фонд державного майна України та Кабінет Міністрів України з даною ухвалою суду не погоджуються та в поданих апеляційних скаргах посилаються на неповне з`ясування Господарським судом Чернігівської області обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права.

Так, за твердженням Фонду державного майна України:

- суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.136 та ст.137 ГПК України, оскільки задовольнив заяву про забезпечення позову за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів існування реальних ризиків порушення прав позивача чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення;

- позивачем не надано жодного доказу прийняття ФДМУ рішення про приватизацію ДП "Івківці", включення підприємства до переліку об`єктів приватизації, проведення аукціону чи вчинення будь-яких дій щодо відчуження майна підприємства, а доводи заявника фактично ґрунтуються виключно на припущеннях про можливість настання певних подій у майбутньому;

- суд першої інстанції не навів у мотивувальній частині ухвали належного обґрунтування необхідності застосування кожного із вжитих заходів забезпечення позову окремо, не встановив наявності прямого зв`язку між конкретними заборонами та предметом позовних вимог, а також не зазначив, яким саме чином кожен із застосованих заходів здатен забезпечити ефективний захист прав позивача, що свідчить про формальний характер судових висновків та невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам статей 136, 137 та 236 ГПК України щодо законності й обґрунтованості судового рішення;

- судом першої інстанції фактично вирішено спір по суті без розгляду справи, без позицій відповідачів, без оцінки доказів та обставин справи;

- судом першої інстанції без розгляду справи було надано оцінку і вирішено, що "дії відповідачів є очевидно протиправними; закриття провадження на підставі ст. 90 КУзПБ через рішення про приватизацію, яке саме по собі оскаржується як протиправне, створює замкнене коло. Держава фактично використовує свою владну функцію (прийняття рішення про приватизацію), щоб припинити судовий розгляд щодо законності своїх же попередніх дій";

- застосовані судом заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами та фактично тотожними їх задоволенню, оскільки предметом спору є визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України, визнання протиправними дій Фонду державного майна України, скасування акту приймання-передачі та спростування майнових дій щодо передачі єдиного майнового комплексу, тоді як оскаржуваною ухвалою фактично повністю заблоковано реалізацію розпорядження Кабінету Міністрів України, унеможливлено виконання акту приймання-передачі, припинено реалізацію Фондом державного майна України своїх управлінських повноважень та встановлено заборону на будь-які дії щодо підприємства та його майна, що прямо суперечить положенням ч.11 ст.137 ГПК України та правовій природі інституту забезпечення позову.

- обраний судом першої інстанції захід забезпечення позову у вигляді зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2026 №42-р не передбачений положеннями ст. 137 ГПК України.

- оскаржувана ухвала містить надмірно широкі, невизначені та непропорційні за своїм змістом заборони, дія яких поширюється не лише на учасників даного судового процесу, а й на невизначене коло осіб, зокрема державних реєстраторів, нотаріусів, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадових осіб та інших суб`єктів, які не є сторонами спору та не беруть участі у розгляді даної справи.

- судом вжиті заходи забезпечення позову за відсутності порушених прав та інтересів ДП "Івківці" та кредиторів.

В свою чергу, апеляційна скарга Кабінету Міністрів України фактично містить аналогічні мотиви та обґрунтування необхідності скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів погоджується з висновками суду та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування такої ухвали з огляду на наступне.

Так, предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Тобто предметом розгляду є питання наявності або відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

Крім цього, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

А тому заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Отже обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а тому метою забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Отже забезпечення позову застосовується як гарантія реального задоволення законних вимог позивача.

А тому господарський суд повинен враховувати ризики неможливості виконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Звідти, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Суд зазначає, що для забезпечення позову має бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.01.2024 у справі №910/3268/22, від 15.09.2023 у справі №917/453/23, від 26.09.2023 у справі №911/1518/22, від 18.10.2023 у справі №922/1864/23, від 11.01.2024 у справі №916/3599/23).

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 у справі №910/6804/23, від 18.10.2023 у справі №922/1864/23).

Водночас, особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 №921/40/20).

При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.01.2024 у справі №910/3268/22, від 15.09.2023 у справі №917/453/23, від 26.09.2023 у справі №911/1518/22).

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі №917/453/23).

В свою чергу, господарський суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача; забезпечити запобігання порушенню, у зв`язку з вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У постанові від 24.04.2024 року у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року №910/1040/18).

Позов в процесуальному сенсі - є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимоги про захист прав чи законних інтересів.

Так, предметом позову в даній справі є визнання недійсним акту органу державної влади, спростування майнових дій щодо приймання-передачі єдиного майнового комплексу підприємства позивача із сфери управління одного органу до іншого та визнання дій щодо затвердження акту приймання-передачі протиправними, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Суд наголошує, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі №914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Так, позивач у цій справі має намір захистити свої права, порушені (на його думку) внаслідок прийняття оспорюваного Розпорядження та вчинення дій щодо приймання-передачі єдиного майнового комплексу підприємства позивача із сфери управління одного органу до іншого та визнання дій щодо затвердження Акту приймання-передачі протиправними. У разі подальшої реалізації спірних актів та майнових дій може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Боржника, його кредиторів.

Так, це може мати місце у випадку державної реєстрації на підставі оскаржуваних актів та майнових дій змін до відомостей про юридичну особу боржника (в частині відомостей про засновників, власників, органів управління), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За твердженням позивача, в силу ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", відповідно до якого "якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою" доведеться докласти додаткових зусиль та зазнати супутніх втрат для відновлення стану, що існувало до порушення. Тобто, істотно ускладниться виконання рішення суду та ефективний захист прав та законних інтересів та позивач змушений буде знову звертатися з відповідним позовом, спрямованим на усунення порушень.

Позивачем у заяві зазначено, що прийняття рішення про включення до переліків об`єктів, що підлягають приватизації та рішення про приватизацію ЄМК ДП "Івківці" призведе до неможливості захисту порушеного права ДП, його кредиторів, трудового колективу, позовна заява у цій справі не буде задоволена з огляду на те, що провадження у справі про банкрутство буде закрите у зв`язку з прийняттям рішення про приватизацію.

Вказане випливає з п. 13 ч. 1 ст. 90 КУзПБ згідно якої господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі: прийняття рішення про приватизацію боржника, яким є державне підприємство або господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

Вказана норма є імперативною і передбачає безумовне закриття провадження у справі про банкрутство у випадку прийняття рішення про приватизацію ДП.

За таких обставин, на переконання керуючого санацією, виникне ситуація, за якою на підставі дій відповідачів у цій справі, буде:

- закрито провадження у справі про банкрутство за п.13 ч.1 ст.90 КУзПБ;

- автоматично буде закрито провадження у даній справі №927/1064/21 (927/405/26), яка розглядається в межах справи про банкрутство;

- права державного підприємства, трудового колективу, які повністю проігноровані відповідачами з цілеспрямованим нехтуванням усіх норм Постанови КМУ №1482 не зможуть бути відновленими, оскільки керуючого санацією буде позбавлено можливості здійснювати повноваження керівника ДП "Івківці";

- з огляду на перебування підприємства в процедурі санації, інтереси кредиторів не будуть враховані, погашення їх вимог або взагалі не відбудеться, або відбудеться через десятиліття;

- державне підприємство та його трудовий колектив втратять право на доступ до правосуддя, оскільки буде відсутній незалежний і повноважений суб`єкт звернення до суду з аналогічним позовом;

- закриття провадження на підставі ст. 90 КУзПБ через рішення про приватизацію, яке саме по собі оскаржується як протиправне, створює замкнене коло. Держава фактично використовує свою владну функцію (прийняття рішення про приватизацію), щоб припинити судовий розгляд щодо законності своїх же попередніх дій.

- примусова зміна органу управління та подальша приватизація без врахування плану санації та без погодження з кредиторами є фактичним позбавленням кредиторів їхнього права на майно, оскільки процедура приватизації не гарантує автоматичного та повного погашення боргів, накопичених ДП, на відміну від процедури санації.

- керуючий санацією є особою, призначеною судом для захисту інтересів як держави, так і кредиторів. Усунення його від погодження передачі майна (п.5 Постанови №1482) та подальше закриття провадження призведе до того, що державне майно залишиться без незалежного нагляду з боку арбітражного керуючого та суду, що створює корупційні ризики при оцінці та продажу активів.

- враховуючи публічні заяви посадових осіб Мінекономіки та ФДМУ щодо темпів "малої приватизації", існує обґрунтована загроза, що рішення про приватизацію ДП "Івківці" буде прийнято у найкоротші терміни. Це автоматично припинить повноваження керуючого санацією та позбавить підприємство можливості захищатися, що робить забезпечення позову єдиним засобом збереження можливості для ефективного розгляду спору.

При цьому, на підставі наявних у справі доказів, а саме Пояснювальної записка Міністерства економіки України до проєкту розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання управління об`єктами державної власності" від 10.08.2025 №3212-03/52987-03 судом апеляційної інстанції встановлено реальну правову мету прийняття оскаржуваного розпорядження КМУ від 14.01.2026 №42-р.

Так, зі змісту Розділу 1 ("Мета") зазначеної Пояснювальної записки вбачається: "Прийняття проєкту розпорядження Кабінету Міністрів України … забезпечить передачу Фонду державного майна України єдиних майнових комплексів державних підприємств із сфери управління уповноважених органів управління та повноважень з управління корпоративними правами держави щодо акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів" (код згідно з ЄДРПОУ 14309824) з метою подальшого прийняття рішень щодо приватизації або ліквідації задля зменшення навантаження на державний сектор економіки та на уповноважені органи управління цими об`єктами.".

У тексті Пояснювальної записки міститься посилання на відповідне протокольне рішення Кабінету Міністрів України, яким на суб`єктів управління об`єктами державної власності покладено обов`язок забезпечити: "… виконання пункту 33 Політики державної власності щодо передачі в управління Фонду державного майна України суб`єктів господарювання державного сектору економіки суб`єктів господарювання державного сектору економіки, які повинні бути приватизовані чи ліквідовані або щодо яких застосовуються обидва таких способи.".

Спрямованість дій Відповідачів саме на приватизаційну процедуру підтверджується також іншими положеннями Пояснювальної записки, зокрема: "Пунктом 41 Політики власності, а також пунктом 7 Плану організації підготовки проєктів актів та виконання інших завдань, необхідних для реалізації зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, встановлено завдання Фонду державного майна розробити п`ятирічний план великої та малої приватизації всіх підприємств, господарських товариств з корпоративними правами держави, в якому визначити конкретні підприємства, приватизовані корпоративні права держави, що повинні бути через електронну торгову систему в межах кожного календарного року.".

Таким чином, зміст Пояснювальної записки, яка міститься в матеріалах цієї справи, безумовно свідчить про наявність реальних, об`єктивних та невідворотних ризиків щодо подальшого відчуження єдиного майнового комплексу боржника шляхом його приватизації та, відповідно, спростовує протилежні твердження скаржників про відсутності об`єктивних ризиків приватизації ЄМК боржника.

При цьому, суд наголошує, що метою застосування заходів забезпечення позову є саме превентивний захист прав позивача від потенційних, але цілком реальних загроз у майбутньому, а тому в даному випадку необґрунтованими є твердження скаржників про те, що позивачем не надано доказів прийняття рішень про приватизацію ДП "Івківці", включення його до відповідних переліків чи проведення аукціону.

Отже, з огляду на викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини, апеляційним судом встановлено, що у спірних правовідносинах існує ризик ускладнення ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, оскільки за відсутності вжитих заходів забезпечення позову до прийняття рішення у відповідачів існує реальна можливість реалізації оскаржуваних актів та проведення процедури приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства-боржника, що в подальшому, у разі задоволення позову, істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, і позивач не зможе захистити та поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Водночас, безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача майнових прав на єдиний майновий комплекс підприємства позивача іншим особам, які не беруть участь у судовому процесі, ускладнить виконання рішення у разі його прийняття на користь позивача.

Отже, в даному випадку застосовані заходи забезпечення позову мають на меті, також запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення.

Вищевказані обставини у сукупності свідчать про наявність необхідності вжиття заходів забезпечення позову до вирішення даної справи.

Щодо співмірності заходів забезпечення позову, то судом першої інстанції досліджено співмірність негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права, за захистом якого заявник звернувся до суду, та майнових наслідків зупинення дії оскаржуваного розпорядження та заборони відповідачам та іншим особами вчиняти певні дії щодо підприємства-боржника.

За вказаних обставин, враховуючи предмет спору у даній справі №927/1064/21(927/405/26), з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів та інших осіб для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо виконання такого рішення, а також ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, колегія суддів дійшла погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність позивачем існування реальної загрози для настання наслідків, про які вказує заявник, та наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на вказане, обрані позивачем засоби забезпечення позову не завдадуть шкоди відповідачам чи іншим особам, а забезпеченням даного позову відповідачам не буде спричинено жодних збитків, оскільки їх вжиття носить тимчасовий характер, а також спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття кінцевого рішення у цій справі і на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.

Відтак, запровадження тимчасового обмеження, встановленого щодо юридичної особи - ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" та його майна, дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновленні порушеного права заявника у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, на переконання колегії суддів, невжиття заходів забезпечення позову у даній справі унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі задоволення вимог позивача у цій справі та прийняття на його користь рішення суду позивач не зможе відновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

За висновками колегії суддів, заявлені заходи забезпечення позову є адекватним, а також не суперечать вимогам ст.ст. 136-139 ГПК України, що спростовує відповідні твердження апелянтів.

При цьому, таких висновків суд дійшов, виходячи з наступного.

Так, за змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України, серед перелічених цією статтею заходів забезпечення позову відсутній такий захід як зупинення дії наказу Міністерства юстиції України та / або зупинення дії оскаржуваного / заперечуваного акта.

Водночас, положеннями пункту 10 частини першої статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, за змістом статті 137 ГПК України (положення частини першої якої містять вичерпний перелік заходів забезпечення позову), якщо сторона просить вжити захід забезпечення позову, що прямо не передбачений цим процесуальним законом (статтею 137 ГПК України), суд на вимогу учасника справи може вжити такий захід забезпечення, що визначений іншим нормативним актом - законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому не допускається вжиття судом заходу забезпечення позову, який хоча і відповідає змісту позовних вимог, предмету спору, є необхідним з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, однак не передбачений ні процесуальним законом, ні іншим Законом України (міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).

Тобто визначений частиною першою статті 137 ГПК України (в редакції, чинній з 08.02.2020) вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених Законами України або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Такої правової позиції дотримується об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.07.2022 року по справі №910/4445/21, на яку посилаються апелянти у якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо визначення подібності правовідносин колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у п. 5.5 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16, згідно якої під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. (Аналогічний правовий висновок викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц та в подальшому знайшов своє відображення у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №17-14-01/1494).

Разом з тим, не заперечуючи в цілому висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.07.2022 року по справі №910/4445/21, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, які формують зміст правовідносин, а також матеріально-правове регулювання у згаданій справі та у справі, що наразі є предметом розгляду, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин, а тому висновки суду у цій справі не є релевантними у даній справі.

Так, у справі №910/4445/21 судами розглядалось питання забезпечення позову, поданого в порядку звичайного позовного провадження.

Разом з тим, у даному випадку апеляційним судом враховано, що у справі №927/1064/21 боржник - ДП "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" з 2024 року перебуває у процедурі санації.

У справі №927/1064/21 керуючий санацією Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" ініціював судовий розгляд цього спору з метою захисту свого права на участь у процедурі прийняття рішення про передачу цілісного майнового комплексу, фактичним користувачем якого є підприємство, до відання Фонду державного майна України та урахування інтересів та прав позивача у процесі ухвалення відповідного рішення суб`єктів владних повноважень, у зв`язку з потребою відстоювання своїх господарських прав щодо майна боржника.

Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до положень частини 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20).

Частиною першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом приписів статті 7 КУзПБ правило концентрації в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною яких є боржник, є універсальним та не містить виключень залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18, від 12.01.2021 у справі №334/5073/19).

У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок за яким, якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 27.06.2023 року у справі №911/4706/15(911/1626/21) зазначено, що стаття 7 КУзПБ по суті є спеціальною у відносинах неплатоспроможності і розширює (коригує) правове регулювання кола питань, які відносяться як до предметної та суб`єктної юрисдикції, так і до територіальної (виключної) (статті 20, 30 ГПК України) спорів у справах про банкрутство. Це очевидно у порівнянні норми пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України з частиною другою статті 7 КУзПБ, де законодавець розширив предметну підсудність майнових спорів у справах про банкрутство від "вимоги до боржника" до "всі майнові спори, стороною в яких є боржник". Тому з набуттям чинності КУзПБ до господарської юрисдикції віднесено як позовні вимоги до боржника, так і вимоги боржника до інших осіб щодо його майна (майнових прав).

Правило статті 7 КУзПБ має важливий системний зв`язок і вплив на судове провадження за участю боржника, щодо якого відкрито справу про банкрутство, оскільки дана норма забезпечує вирішення та досягнення основних завдань які законодавець заклав для належного вирішення справ про банкрутство.

Мета та завдання розгляду справ позовного провадження, який охоплюється статтею 7 КУзПБ, окрім визначених загальними нормами ГПК України, полягає в тому, що вони повинні перебувати у взаємозв`язку із метою та завданнями, які закладені в основу реалізації судових процедур банкрутства та провадження у справі про банкрутство в цілому.

Організаційною формою досягнення відповідного взаємозв`язку є запроваджений у статті 7 КУзПБ принцип концентрації, який покликаний спрямувати всі судові провадження щодо боржника у справі про банкрутство відповідно до цілей і завдань, визначених законодавцем у КУзПБ.

Таким чином, частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ГПК України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство.

При цьому, судом зазначається, що спір про визнання протиправним та скасування акту органу державної влади за своєю суттю не є класичним господарським спором у розумінні ГПК України, однак враховуючи перебування позивача у процедурі банкрутства, беручи до уваги вказану вище норму про концентрацію спорів, та з огляду те, що предмет спору безпосередньо пов`язаний із предметом справи про банкрутство, зміною органу управління боржника, переданням його майна в управління іншому суб`єкту, що ставить під загрозу права та законні інтереси боржника та кредиторів, такий спір розглядається саме у межах справи №927/1064/21 про банкрутство боржника порядку господарського судочинства.

При цьому, суд звертає увагу, що забезпечуючи позов, судом має бути враховано баланс можливого (допустимого) заходу забезпечення позову та необхідного заходу забезпечення позову.

Отже, враховуючи конкретні обставини і характер правовідносин даної справи, яка розглядається в межах справи про банкрутство позивача, заявлені позивачем заходи забезпечення позову відповідають нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення ефективного захисту та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду із вказаною позовною заявою, заявлені в межах предмета позову, пов`язані з предметом позову, не порушують прав інших осіб, не залучених до участі у справі, та жодним чином не впливають на будь-чию господарську діяльність та не тягнуть за собою для таких осіб майнових наслідків, оскільки забезпечення позову має процесуальний та тимчасовий характер на час вирішення спору та унеможливлює порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Тому апеляційний господарський суд вважає, що наведені заходи до забезпечення позову в даному випадку спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, що було правомірно враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали.

За встановлених вище фактичних обставин справи судова колегія дійшла висновку, що заявником обґрунтовано належним чином наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, визначених у заяві, які в свою чергу, є співрозмірним із заявленим позивачем позовними вимогами, не суперечать законодавству, зберігають баланс інтересів сторін та відповідають критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.

З огляду на викладене вище, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, установивши наявність правового зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, врахувавши ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та її задоволення.

Твердження скаржників про те, що суд вирішив спір по суті спростовується критеріями, якими керувався суд при розгляді заяв про забезпечення позову відповідно до статей 136, 137 ГПК України. Так, при розгляді заяви про забезпечення позову судом першої інстанції не ухвалювалось остаточного рішення про законність чи незаконність оскаржуваного розпорядження КМУ, а лише здійснено попередню оцінку обставин для встановлення того, чи є позовні вимоги очевидно безпідставними, та чи існує реальна загроза правам заявника

Твердження апелянтів про те, що заходи забезпечення позову вжиті за відсутності порушених прав та інтересів позивача (боржника), апеляційним судом відхиляється, оскільки такі доводи є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржників щодо неправильного застосування судом норм процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржників судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для їх задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційних скарг Фонду державного майна України і Кабінету Міністрів України та скасування ухвали Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 у даній справі, такі апеляційні скарги залишається без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Фонду державного майна України та Кабінету Міністрів України на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 року у справі №927/1064/21(927/405/26) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2026 року у справі №927/1064/21(927/405/26) залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали оскарження повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 28.09.2026 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді М.Л. Доманська

Т.П. Козир