Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №910/3594/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"15" вересня 2026 р. Справа№ 910/3594/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицькій О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 15.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026

у справі №910/3594/26 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН М»

про стягнення 450 133, 57 грн,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив «Держплановець-2» (далі за текстом - позивач, ЖБК) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН М» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 329 983,00 грн заборгованості, 24 603,12 грн 3 % річних, 92 516,79 грн інфляційних втрат, 3 030,66 грн пені та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як власник нерухомого майна - нежилих приміщень з №1 по №12 (групи приміщень №114), з №1 по №32 (групи приміщень №115) в літ. А, загальною площею 482,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 88, співвласник Кооперативу та член ЖБК, в порушення вимог Закону України «Про кооперацію» та рішень Загальних зборів членів ЖБК, оформлених протоколами від 05.11.2013, від 18.12.2018, від 14.07.2020, від 23.07.2021 та від 30.07.2024, не сплачував внески з утримання будинку та прибудинкової території та інші внески (до резервного фонду ЖБК, на витрати ЖБК, на вивезення твердих побутових відходів), прийняті Загальними зборами співвласників. За порушення зобов`язань з оплати внесків, позивач нарахував відповідачу 24 603,12 грн 3 % річних, 92 516,79 грн інфляційних втрат відповідно до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та 3 030,66 грн пені на підставі статті 549 ЦК України.

Господарський суд міста Києва рішенням від 07.07.2026 у справі №910/3594/26 у задоволені позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власником нерухомого майна - нежилих приміщень з №1 по №12 (групи приміщень №114), з №1 по №32 (групи приміщень №115) в літ. А, загальною площею 482,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 88, тоді як позивач здійснює управління будинком №88 по вул. Антоновича у місті Києві. При цьому позивачем не наведено та доведено суду належними та допустимим доказами того, що відповідач є членом ЖБК. Також суд першої інстанції відмовив позивачу у стягненні 24 603,12 грн 3 % річних, 92 516,79 грн інфляційних втрат, 3 030,66 грн пені, оскільки такі позовні вимоги є похідними позовними вимогами, задоволення яких залежить від задоволення основної позовної вимоги.

Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, 28.07.2026 Житлово-будівельний кооператив «Держплановець-2» звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/3594/26 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу у орієнтовному розмірі 20 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Обгрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене всупереч норм матеріального права, без дотримання норм процесуального права.

Як зазначає позивач, судом першої інстанції неналежно досліджено підстави набуття права власності відповідача на приміщення та належність цього приміщення до будинку по вулиці Антоновича, 88 у місті Києві, що підтверджується Свідоцтвом про право власності ЯЯЯ №567687 від 05.05.2006, виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №469056041 від 19.03.2026 та довідкою Комунального підприємства «Київське бюро технічної інвентаризації» НЖ-2020 №306 від 14.02.2000, яка додана позивачем до апеляційної скарги.

Судом першої інстанції проігноровано преюдиційні обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 у справі №910/19855/20 та безпідставно відхилено попередні договірні відносини між сторонами за Договорами №1-2017 від 01.11.2017 та №4 від 01.05.2014 щодо надання послуг з утримання будинку позивачем.

Також судом першої інстанції, на думку позивача, не враховано обов`язок відповідача утримувати спільне майно незалежно від членства у ЖБК, оскільки це передбачено Законом України «Про кооперацію», і управління спільним майном будинку кооперативу здійснюється його співвласником (незалежно від членства у кооперативі) відповідно до закону.

Крім того, відсутність контррозрахунку заборгованості з боку відповідача та не спростування розрахунків позивача не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборона на нарахування пені на заборгованість, утворену у зв`язку із несвоєчасним та/або неповним внесенням плати за житлово-комунальні послуги, стосується населення, тоді як відповідач є юридичною особою.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/3594/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. -головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.08.2026 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/3594/26 залишив без руху.

Після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.08.2026 задовольнив клопотання та поновив Житлово-будівельному кооперативу «Держплановець-2» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/3594/26; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/3594/26; розгляд апеляційної скарги призначив на 15.09.2026 о 12 год. 30 хв.; витребував матеріали справи №910/3594/26 з Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи №910/3594/26 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 20.08.2026.

Відповідач згідно відзиву на апеляційну скаргу позивача заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції надав правильну оцінку обставинам щодо відмінності адреси об`єкта нерухомості відповідача та адреси будинку, яким здійснює управління позивач. При цьому позивач не надав суду доказів укладення із відповідачем договорів по утриманню будинку, споруд, прибудинкової території та надання інших послуг щодо майна відповідача за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 88, літера «А».

Щодо обставин, встановлених судом під час розгляду справи №910/19855/20, то такі обставини не мають преюдиційного характеру для даної справи відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, оскільки у справі №910/19855/20 не досліджувалось питання щодо розповсюдження дії рішень Загальних зборів членів ЖБК на відповідача та відмінності адрес об`єкту нерухомого майна відповідача та майна, яким управляє позивач. У справі №910/19855/20 також не досліджувалось питання саме відносно об`єкта нерухомого майна відповідача за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 2052959780000, зареєстрованого 10.03.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідач стверджує, що він не є членом ЖБК та/або асоційованим членом ЖБК, а тому відносини між ним та позивачем повинні ґрунтуватись на договорі, і на відповідача не розповсюджується дія рішень Загальних зборів членів ЖБК.

Щодо контррозрахунку, то оскільки відповідач в цілому не визнає обов`язку із сплати внесків з утримання будинком №88 по вул. Антоновича у місті Києві, то у нього відсутні підстави для надання контррозрахунку заборгованості.

Суд апеляційної інстанції у судовому засіданні 15.09.2026 відмовив позивачу у прийняті до розгляду інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» НЖ-2020 №306 від 14.02.2020, з огляду на таке.

Частина 8 статті 80 ГПК України передбачає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У свою чергу, стаття 269 ГПК України, якою встановлені межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз статей 80 та 269 ГПК України свідчить про те, що єдиний виняток, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, з причин, що не залежали від учасника справи, тягар доведення яких також покладений на останнього (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 03.06.2025 у справі № 914/855/24).

Позивач в порушення статей 80, 269 ГПК України не надав суду апеляційної інстанції докази неможливості подання до суду першої інстанції інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» НЖ-2020 №306 від 14.02.2020, з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому цей доказ не приймається судом апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 15.09.2026 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/3594/26 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.09.2026 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/3594/26 залишити без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

07.03.1986 заснований ЖБК за адресою: 03150, м. Київ, вул. Антоновича (колишня вул. Горького), будинок 88, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. ЖБК засновано з метою забезпечення житлом членів Кооперативу та їх сімей шляхом будівництва одного тринадцяти поверхового будинку на 109 квартир ( №88 по вул. Антоновича (колишня Горького) у місті Києві ) за власні кошти членів Кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

Рішенням загальних зборів ЖБК, оформленим протоколом б/н від 05.11.2013 (а.с. 18-21), по питанню №9 порядку денного вирішено затвердити внесок (тариф) на послуги з утримання будинку і прибудинкової території у відповідності з нормативами, встановленими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №75 від 25.01.2011 для КП «Керуюча компанія із обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» щодо будинку №88 по вул. Антоновича у місті Києві у розмірі 3,50 грн за 1 кв.м. загальної площі приміщення на місяць.

Затверджено внесок на витрати ЖБК у розмірі:

- 4,00 грн/кв.м для власників квартир чи нежитлових приміщень, які здають свої площі в оренду під офіс чи готель.

- 2,00 грн/кв.м. для власників квартир, які здають квартиру в оренду для проживання;

- 2,00 грн/кв.м. для нежитлових приміщень та художніх майстерень.

- 0,50 грн/кв.м. для власників квартир, які самостійно проживають у своєму помешканні.

Рішенням загальних зборів ЖБК, оформленим протоколом б/н від 18.12.2018 (а.с. 22-23), з питання другого порядку денного вирішено затвердити внесок (тариф) на утримання будинку та прибудинкової території (на управління багатоквартирним будинком) з 01.01.2019 у розмірі 6,54 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири чи приміщення (вище першого поверху) на місяць та 5,31 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири чи приміщення першого поверху на місяць;

- виключити оплату за вивезення твердих побутових відходів зі складу внеску на утримання будинку та прибудинкової території, погодити виставлення окремих рахунків за вивезення твердих побутових відходів. Нараховувати оплату за відповідні послуги згідно з даними виконавця послуги.

Рішеннями Загальних зборів членів ЖБК від 14.07.2020, оформленими протоколом №2, вирішено, зокрема, створити резервний фонд з ціллю участі у різних програмах щодо поліпшення стану будинку (енергоефективність, заміна ліфтів та інші) та утриманню будинку в робочому стані за рахунок фінансових внесень членами ЖБК у розмірі 0,50 - 3,00 грн за квадратний метр в залежності від результатів аудиту (а.с. 23 зворотній бік - 26).

Рішенням загальних зборів ЖБК, оформленим протоколом №5 від 01.08.2020 (а.с. 26 зворотній бік - 27), з питання другого порядку денного вирішено нарахувати внесок в резервний фонд з 01.08.2020 у розмірі 2,50 грн за 1 кв.м.

Як зазначає позивач у позові, рішеннями Загальних зборів членів ЖБК, оформленими протоколом від 23.07.2021, прийнято рішення, зокрема, затвердити внесок до резервного фонду ЖБК з 01.08.2021 у розмірі 2,50 грн/кв.м. для власників житлових приміщень особистого використання. Для інших категорій осіб, а саме власників житлових приміщень, що передані в користування третім особам на умовах оренди та для власників житлових приміщень, що передані в користування третім особам, що використовуються як готель/хостел чи офісне приміщення - внески до резервного фонду були збільшені. А для боржників внесок до резервного фонду ЖБК періодом з серпня 2020 року по травень 2025 року залишився незмінним і становить 2,50 (внесок) х 484,80 (площа приміщення) = 1 207,00 грн.

Щодо внеску на вивезення твердих побутових відходів позивачем зазначено у позові, що Обслуговуючою компанією, яка займається вивезенням побутових відходів з території багатоквартирного будинку ЖБК є ТОВ «Селтік». Враховуючи те, що рішенням по питанню 1 порядку денного Загальних зборів членів ЖБК від 18.12.2018, плата за вивезення сміття була винесена (виключена) з внеску на утримання будинку, вивезення ТПВ почали розраховуватися з фактичних витрат перевізника.

З метою вивезення твердих побутових відходів між позивачем та ТОВ «Селтік» укладено Договір про надання послуг з вивезення ТПВ від 21.11.2016. З 01.01.2019 вартість вивезення 1 кв.м. ТПВ склала 187,28 грн у зв`язку з прийнятим 26.12.2018 Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)№2351 «Про встановлення тарифів на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення)».

Тому позивач здійснив розрахунок вивезення ТПВ за такою формулою: 187,28 грн (за вивезення 1 куб.м. сміття) х 59,4 (загальна кількість куб.м. сміття): 242 (мешканців будинку) = 45,96 грн (тариф за одну особу).

01.09.2022 позивач уклав із ТОВ «Селтік» новий договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами, за яким вартість на вивезення сміття склала 180,91 грн (з урахуванням ПДВ) за вивезення 1 куб.м. сміття.

Тому позивач здійснив розрахунок вивезення ТПВ за такою формулою: 180,91 грн (за вивезення 1 куб.м. сміття) х 59,4 (загальна кількість куб.м. сміття): 242 (мешканців будинку) = 44,41 грн (тариф за одну особу).

Рішенням позачергових загальних зборів ЖБК, оформленим протоколом №30/08-24 від 30.07.2024 (а.с. 28-29), з питання третього порядку денного вирішено затвердити внесок на утримання (управління) багатоквартирного будинку та прибудинкової території з 01.09.2024 у розмірі 10,76 грн/кв.м. та 8,26 грн/кв.м. для першого поверху квартир чи нежитлових приміщень; затвердити внесок на утримання (управління) багатоквартирного будинку та прибудинкової території з 01.09.2024 у розмірі 10,76 грн/кв.м. та 8,26 грн/кв.м. для першого доверху квартир чи нежитлових приміщень.

Відповідно до пункту 1 Статуту ЖБК (нова редакція), затвердженого рішенням позачергових загальних зборів ЖБК, оформленим протоколом б/н від 11.10.2016 (далі за текстом Статут ЖБК) (а.с. 37 зворотній бік - 47), житлово-будівельний кооператив (в подальшому- ЖБК) організований з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва одного тринадцятиповерхового будинку на 109 квартир (№88 по вулиці Антоновича в місті Києві) за власні кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

Місцезнаходження ЖБК: вул. Антоновича,88, місто Київ, 03150, Україна.

ЖБК організований при Держплані УРСР. До ЖБК приймаються громадяни, які перебувають на обліку бажаючих вступити до ЖБК (в списках осіб, які користуються правом на вступ до кооперативу поза чергою). Кількість громадян, що вступають до ЖБК, відповідає кількості квартир у жилому будинку ЖБК (пункти 2, 3 Статуту ЖБК).

Згідно з пунктом 17 Статуту ЖБК в разі, якщо в будинку кооперативу за його згодою будуть розміщені підприємства і установи торгівлі, громадського харчування і культурно - побутового обслуговування, ці підприємства і установи за угодою, укладеною між ними і кооперативом, беруть участь у загальних витратах кооперативу на експлуатацію житлового будинку і утримання прибудинкової території пропорційно площі належної їм частини будинку також витратах кооперативу на капітальний ремонт будинку пропорційно балансової вартості зазначеної частини будинку.

Відповідно до пункту 18 Статуту ЖБК здійснює експлуатацію та ремонт належного йому жилого фонду, прибудинкової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності. Витрати ЖБК по технічному обслуговуванню водопровідних, каналізаційних, теплофікаційних та електричних мереж та пристроїв обладнання в будинку відшкодовуються кооперативу підприємствами, які отримують прибутки від експлуатації цих мереж та пристроїв. Платня за користування тепловою та електричною енергією, газом, водопроводом і каналізацією в будинку кооперативу провадиться по тарифам, встановленими для державного житлового фонду.

Кошти ЖБК складаються з: 1) вступних внесків; 2) пайових внесків; 3) внесків на проведення капітального ремонту будинку; 4) внесків на експлуатацію жилого будинку та утримання прибудинкової території; 5) інших надходжень (пункт 25 Статуту ЖБК).

У пункті 27 Статуту ЖБК визначено, що внески на проведення капітального ремонту житлового будинку стягуються з членів ЖБК, виходячи з балансової вартості квартир, у розмірах, встановлених чинним законодавством, а внески на експлуатацію жилого будинку та утримання прибудинкової території - в розмірах, необхідних для покриття фактичних витрат кооперативу на ці потреби, виходячи з плющі займаних квартир.

Внески на технічне обслуговування будинку і санітарне обслуговування допоміжних приміщень та прибудинкової територій здійснюються в розмірах, необхідних для покриття фактичних витрат кооперативу на ці потреби, пропорційно загальній площі квартир, займаємих власниками (пункт 28 Статуту ЖБК).

Згідно Свідоцтва про право власності від 05.05.2026 серії ЯЯЯ №5677687 Товариству з обмеженою відповідальністю «Олів», правонаступником якого є відповідач, належать нежилі приміщення з №1 по №12 (група приміщень) з №1 по №32 (група приміщень) загальною площею 482,80 кв.м., які розташовані в м. Києві по вул. Горького, №88 (літера А) (а.с. 113).

Відповідно до інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №469056041 від 19.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОН М» є власником нерухомого майна - нежилих приміщень з №1 по №12 (групи приміщень №114), з №1 по №32 (групи приміщень №115) в літ. А, загальною площею 482,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 88 (а.с. 7-8).

Враховуючи те, що відповідач є власником нерухомого майна, що входить до складу будинку, яким управляє позивач, на переконання останнього, відповідач має сплачувати внески з утримання будинку та прибудинкової території та інші внески, передбачені рішеннями Загальних зборів ЖБК. Тоді як несплата відповідачем таких внесків стала наслідком утворення заборгованості за період з листопада 2020 року по лютий 2026 року. Крім того, позивач нарахував відповідачу 24 603,12 грн 3% річних, 92 516,79 грн інфляційних втрат на підставі частини 2 статті 625 ЦК України та 3 030,66 грн пені на підставі статті 549 ЦК України.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За положеннями частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У статті 2 Закону України «Про кооперацію» міститься термін кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, житлово-будівельні (житлові), обслуговуючі та споживчі (частини перша та друга статті 6 Закону України «Про кооперацію»).

Статут кооперативу відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про кооперацію» є правовим документом, що регулює його діяльність.

Основними обов`язками члена кооперативу, є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків (частина друга статті 12 Закону України «Про кооперацію»).

Статтею 15 Закону України «Про кооперацію» визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, до компетенції яких належить, зокрема, затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюються Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.

Статтею 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Згідно частини 2 вказаної норми витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

За приписами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У частині першій статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до частин першої - третьої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:

1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;

2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

В силу частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (стаття 360 ЦК України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, що також не спростовано позивачем, відповідач не є членом ЖБК. Водночас відповідач є власником нерухомого майна - нежилих приміщень з №1 по №12 (групи приміщень №114), з №1 по №32 (групи приміщень №115) в літ. А, загальною площею 482,8 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 88.

Згідно частини першої статті 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Пунктом 17 Статуту ЖБК передбачено, що в разі, якщо в будинку кооперативу за його згодою будуть розміщені підприємства і установи торгівлі, громадського харчування і культурно - побутового обслуговування, ці підприємства і установи за угодою, укладеною між ними і кооперативом, беруть участь у загальних витратах кооперативу на експлуатацію житлового будинку і утримання прибудинкової території пропорційно площі належної їм частини будинку також витратах кооперативу на капітальний ремонт будинку пропорційно балансової вартості зазначеної частини будинку.

Позивачем до позовної заяви додано Договір №1-2017 про надання послуг з утримання будинку, споруд, прибудинкової території від 01.11.2017 (а.с. 14 зворотній бік - 16), укладений між позивачем, як Постачальником, та відповідачем, як Споживачем, предметом якого є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - послуги) у житловому будинку №88 по вул. Антоновича у місті Києві, загальною площею 482,80 кв.м. першого поверху, а Споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим Договором.

Ціна цього Договору становить 1 689,80 грн, з розрахунку за місяць послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та 965,60 грн з розрахунку за місяць за послуги витрат ЖБК. Ціна цього Договору може бути змінена за взаємною згодою Сторін шляхом укладення Додаткової угоди у разі зміни діючих тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (пункти 2.1, 2.2 Договору №1-2017 про надання послуг з утримання будинку, споруд, прибудинкової території від 01.11.2017).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2017 (пункт 8.1 Договору №1-2017 про надання послуг з утримання будинку, споруд, прибудинкової території від 01.11.2017).

Згідно з пунктом 8.2 Договору №1-2017 про надання послуг з утримання будинку, споруд, прибудинкової території від 01.11.2017 у разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим.

Доказів розірвання Договору №1-2017 про надання послуг з утримання будинку, споруд, прибудинкової території від 01.11.2017 у порядку, визначеному пунктом 8.2 цього Договору матеріали даної справи не містять, а тому Договір №1-2017 про надання послуг з утримання будинку, споруд, прибудинкової території від 01.11.2017 є діючим у спірний період.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за послугу з утримання будинку та прибудинкової території ним нараховано відповідачу 3 157,51 грн за місяць у період з листопада 2020 року по серпень 2024 року та 5 194,93 грн за період з вересня 2024 року по лютий 2026 рік, при цьому доказів внесення змін до Договору №1-2017 про надання послуг з утримання будинку, споруд, прибудинкової території від 01.11.2017 позивачем суду не надано.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача на те, що обов`язок відповідача з оплати послуг з утримання будинку і прибудинкової території виникає саме з договору, а не Законів України «Про кооперацію», «Про житлово-комунальні послуги» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», оскільки відповідач не є членом ЖБК.

Також позивачем подано до суду Договір №4 від 01.05.2014, укладений між позивачем, як Надавачем послуг, та відповідачем, як Споживачем, з метою надання в оренду місця на покрівлі будинку для розміщення супутникової антени, використання внутрішньо-будинкової мережі холодного водопостачання, гарячого водопостачання, водовідведення та електроенергії. Прокладення через будинок кабелю телекомунікаційних мереж (а.с. 18).

Згідно з пунктом 4.1 Договору №4 від 01.05.2014 термін дії договору з 01.05.2014 по 30.04.2015. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо жодна з сторін, за місяць до закінчення терміну дії договору, не заявила про його розірвання.

Доказів розірвання Договору №4 від 01.05.2014 у порядку, визначеному пунктом 4.1 цього Договору матеріали даної справи не містять, а тому є діючим.

З розрахунку заборгованості позивача вбачається, що останній нарахував відповідачу заборгованість за спірний період, що включає у себе: внески на утримання будинку і прибудинкової території, внески на витрати ЖБК, внески до резервного фонду, внески на вивезення ТПВ.

При цьому доказів укладення договорів з відповідачем стосовно сплати внесків на витрати ЖБК, внесків до резервного фонду та внесків на вивезення ТПВ, позивач суду не надав.

Слід зазначити, що підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі правові висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Отже, фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача, а правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №925/1152/21, від 28.06.2023 у справі №910/1182/23, від 18.03.2021 у справі №909/783/20, від 16.11.2021 у справі №910/694/21).

Заявляючи даний позов, позивач як на підставу позову посилається на порушення відповідачем вимог Законів України «Про кооперацію» та рішень Загальних зборів членів ЖБК, оформлених протоколами від 05.11.2013, від 18.12.2018, від 14.07.2020, від 23.07.2021 та від 30.07.2024, проте як вже встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не є членом Кооперативу і на нього не розповсюджується дія наведених норм Закону та рішень Загальних зборів членів ЖБК.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної заборгованості не заявлені позивачем на підставі Договору №1-2017 про надання послуг з утримання будинку, споруд, прибудинкової території від 01.11.2017.

Позивач на підтвердження виконання ним належним чином обов`язку з утримання будинку та прибудинкової території надав суду Договір №649ж49 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 10.01.2019, укладений з Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» (а.с. 30-31), Договір №14-09/08-22 про надання послуг з поводження з побутовими відходами від 01.09.2022, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Селтік» (а.с. 32-33) та Договір №129-15 з технічного обслуговування ліфтів від 01.07.2015, укладений з Товариством з додатковою відповідальністю «Укрліфтсервіс» (а.с. 33 зворотній бік - 35).

Водночас позивач в порушення положень пункту 17 Статуту ЖБК не надав суду доказів укладення відповідних договорів із відповідачем, який не є членом ЖБК, а є власником нежилих приміщень з №1 по №12 (групи приміщень №114), з №1 по №32 (групи приміщень №115) в літ. А, загальною площею 482,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 88.

Щодо справи №910/19855/20 за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон М» про стягнення 362 163,41 грн, то підставою позову стало неналежне виконання відповідачем умов договорів, укладених із позивачем, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 233 983,89 грн за Договором №1-2017 про надання послуг по утриманню будинку, споруд, прибудинкової території від 01.11.2017 та 128 179,52 грн за Договором №4 від 01.05.2024 за період з травня 2014 року по жовтень 2020 року.

Тоді як у даному провадженні підставою позову стало порушення відповідачем норм Законів та рішень Загальних зборів членів Кооперативу, які не є обов`язковими для виконання відповідачем, через те, що він не є членом ЖБК.

Таким чином, у даному провадженні позивач не навів та не довів суду належними та допустимими доказами наявності у відповідача обов`язку з оплати 329 983,00 грн заборгованості з оплати внесків з утримання будинку та прибудинкової території та інших внесків, прийнятих зборами членів ЖБК.

Стосовно заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 24 603,12 грн 3 % річних за період з 01.12.2020 по 19.03.2026, 92 516,79 грн інфляційних втрат за період з листопада 2020 року по лютий 2026 року та 3 030,66 грн пені за період з 27.01.2017 по 19.03.2026, то враховуючи те, що вказані вимоги є похідними вимогами, задоволення яких відповідно до статті 173 ГПК України залежить від задоволення основної позовної вимоги, у даному випадку заборгованості у розмірі 329 983,00 грн, у суду відсутні відповідні підстави для задоволення таких позовних вимог.

Щодо стягнення 3 030,66 грн пені, то вказаний вид неустойки має договірний характер відповідно до частини 1 статті 547 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та стягується у порядку, визначеному договором, тоді як позивачем не зазначено як підставу позову договір, за яким стягується нарахована пеня.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити, і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/3594/26.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді на доводи учасників справи із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/3594/26 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до положень статті 129 ГПК України покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/3594/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/3594/26 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/3594/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний суддями 29.09.2026 у зв`язку із перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці 25.09.2026 та 28.09.2026, судді Ходаківської І.П. у відпустці з 24.09.2026 по 28.09.2026, та судді Демидової А.М. у відпустці з 25.09.2026 та 28.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська