Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №911/1825/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. Справа№ 911/1825/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Муравський С. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс"

на рішення господарського суду Київської області від 03.08.2026 (повний текст рішення складено та підписано 03.08.2026)

у справі № 911/1825/26 (суддя Фурсова С. М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс"

про стягнення 392 364, 62 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач, НЕК "Укренерго") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" (далі - відповідач) про стягнення 392 364,62 грн, з яких: 390 625,07 грн заборгованості та 1 739,55 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0734-03015-ПД від 01.01.2024 в частині своєчасного виконання зобов`язань зі сплати за надані послуги з диспетчерського управління у період березень-квітень 2026 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням господарського суду Київської області від 03.08.2026 у справі №911/1825/26 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 390 625,07 грн. заборгованості, 1 739,55 грн 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 650,05 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати наданих послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у період березень-квітень 2026 року.

Також, суд погодився з правомірністю визначення початку періоду прострочення з урахуванням строків поетапної оплати планових платежів та, перевіривши розрахунок 3% річних, встановив, що він є арифметично та методологічно правильним.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 03.08.2026 у справі № 911/1825/26, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати його частково та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 390 625,07 грн, а розмір 3% річних зменшити на 50% - до 869,78 грн, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що він не заперечує проти суми основного боргу в розмірі 390 625,07 грн. та підтверджує наявність заборгованості за березень-квітень 2026 року.

Водночас, скаржник вказує, що заборгованість виникла вимушено у зв`язку з тим, що відповідач є підприємством критичної інфраструктури, яке опинилося у скрутному фінансовому становищі через суттєве зростання цін на сировину (паливну деревину) та наявність значної заборгованості перед ним з боку АТ "Гарантований покупець" (понад 12 млн грн).

Крім цього, пославшись на судову практику Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та Об`єднаної палати КГС ВС від 05.07.2019 у справі № 905/600/18), скаржник в апеляційній скарзі наголошує на наявності можливості зменшення судом розміру процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, у зв`язку з чим просить зменшити розмір нарахованих 3% річних на 50% - з 1 739,55 грн до 869,78 грн.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" у справі № 911/1825/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І.П. - головуючий суддя, судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" на рішення господарського суду Київської області від 03.08.2026 у справі № 911/1825/26, та призначено до розгляду у судовому засіданні 23.09.2026 о 10 год. 10 хв.

Присутній у судовому засіданні 23.09.2026 представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.

Позивач справи явку свого представника у судове засідання 23.09.2026 не забезпечив. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

До визначеної дати проведення судового засідання від позивача не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні.

Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" (відповідач, користувач) шляхом подання заяви-приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 23.11.2023 з Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач, виконавець, оператор системи передачі), приєдналося до публічного договору приєднання, за типовою формою, яка розміщена на офіційному сайті позивача за посиланням [https://ua.energy/](https://ua.energy/).

Повідомленням № 01/64274 від 24.11.2023 позивачем підтверджено, що відповідач приєднаний до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; ідентифікатор договору №0734-03015-ПД; дата акцептування 01.01.2024.

За змістом вказаного повідомлення зазначено, що з моменту акцептування заяви-приєднання до договору в порядку, встановленому Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 (зі змінами) (КСП), користувач набуває всіх прав та зобов`язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, КСП та чинним законодавством України.

Наказом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" "Про затвердження умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління" від 03.10.2023 №550, відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Кодексу системи передачі, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1763) затверджено, зокрема, умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які набирають чинності з 01.01.2024.

Відповідно до п.п. 1.1-1.2 договору останній є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі (далі - користувач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №309 (далі - КСП), та є однаковими для всіх користувачів.

За цим договором оператор системи передачі (ОСП) безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга) (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 договору ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік. Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць. Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті [https://ua.energy/](https://ua.energy/). Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. Планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді.

На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п.п. 3.3-3.4 договору).

У п. 3.5 договору сторони погодили, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Згідно з п. 3.6 договору плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком", що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

Згідно з п. 3.8 договору користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, та вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.

Відповідно до п.13.1 договору він набирає чинності з дня його акцептування, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.

Наказом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" "Про затвердження умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління" від 07.06.2024 №344, відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Кодексу системи передачі, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1763) затверджено, зокрема, умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління в новій редакції. Наказом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" "Про затвердження умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління" від 06.08.2025 №627, відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Кодексу системи передачі, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №309 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 15.07.2025 №11053 та від 29.07.2025 №1144) затверджено, зокрема, умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління в новій редакції. Визнано таким, що втратив чинність, наказ НЕК "Укренерго" від 07.06.2024 №344 з моменту публікації наказу на офіційному веб-сайті НЕК "Укренерго".

Наведені вище умови публічного договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління є ідентичними за змістом умовам, викладеним в редакції наказу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 06.08.2025 №627.

Судом першої інстанції також встановлено та перевірено апеляційним судом, що позивач у період березень-квітень 2026 року складав акти надання послуги з диспетчерського (оперативно-технічного) управління: - №ДУА-0024642 від 31.03.2026 за березень 2026 року на фактичний обсяг 1249,686000МВт*год. на суму 165 003,54 гривень; - №ДУА-0025463 від 30.04.2026 за квітень 2026 року на фактичний обсяг 1708,788000МВт*год. на суму 225 621,53 гривень. Акти про надання послуг підписані сторонами без зауважень із застосуванням електронних цифрових підписів.

Неналежне виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 23.11.2023 стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 1 739,55 грн, скаржник просить зменшити нарахований розмір на 50% та стягнути 3 % річних в сумі 869,78 грн, а тому з огляду на норми частини першої статті 269 ГПК України судом апеляційної інстанції переглядається в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

За змістом ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцю вказану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Здійснивши оцінку умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0734-03015-ПД від 01.01.2024, врахувавши практику Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21, від 23.11.2023 у справі №925/654/22, від 15.07.2025 у справі № 914/3621/23), суд першої інстанції встановив наявність між сторонами відповідних зобов`язальних правовідносин, підтвердження матеріалами справи факту прострочення відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем згідно з договором, а тому визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за період березень - квітень 2026 року в сумі 390 625,07 грн. та 3 % річних підставними і обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом першої інстанції позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1739,55 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних збитків та процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.

Верховним Судом неодноразово наголошено, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 ).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, місцевим господарським судом, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, встановлено, що відповідач допустив прострочення оплати по спірному договору та зроблено висновок про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, місцевим господарським судом встановлено, що заборгованість відповідача за договором №0734-03015-ПД про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 станом на 10.08.2026 становила 390 625,07 грн, з яких: за березень 2026 року - 165 003,54 грн; за квітень 2026 року - 225 621,53 грн.

Зазначена заборгованість відповідачем не погашена та станом на дату звернення позивача з позовом залишається несплаченою в повному обсязі, що відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що розрахунок здійснено вірно, з урахуванням встановленого договором поетапного порядку розрахунків (планові платежі за кожну декаду згідно з п. 3.5 договору з подальшим остаточним перерахунком за фактичний обсяг наданої послуги згідно з п. 3.7 договору), а саме: за заборгованістю в сумі 165 003,54 грн (березень 2026 року) 3% річних нараховано з урахуванням дат настання прострочення за кожним із планових платежів та остаточного розрахунку за відповідний місяць; за заборгованістю в сумі 225 621,53 грн (квітень 2026 року) 3% річних нараховано за аналогічним принципом - з дат прострочення кожного планового платежу та остаточного розрахунку.

Загальний розмір 3 % річних, нарахованих позивачем за наведеним розрахунком, склав 1 739,55 грн, що відповідає вимогам частини другої статті 625 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правильність наведеного розрахунку та відсутність підстав для його коригування.

Водночас, скаржник в апеляційній скарзі оскаржує рішення в частині стягнення задоволеної позовної вимоги в сумі 1739,55 грн та просить зменшити нарахований позивачем розмір 3% річних на 50% до 869,78 грн, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно з якою суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє наведені доводи апелянта з огляду на таке.

Так, у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку. Адже законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних. При вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизовано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, щодо застосування положень статті 625 ЦК України, та зазначено, що 3 % річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, і він не підлягає зменшенню судом, а компенсація кредитору інфляційних втрат є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг, вони не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, а входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу, а тому також не можуть бути зменшені.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2026 по справі №910/9954/25: "Суди під час вирішення спорів мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанови від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, від 10.11.2021 у справі №825/997/17, від 08.08.2023 у справі №910/8115/19 (910/13492/21), від 04.10.2023 у справі №906/1026/22)".

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, заявлений до стягнення у даній справі розмір процентів річних становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України.

Тому, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, та висновки викладені в постанові Верховного Суду 21.07.2026 у справі №910/9954/25 заявлені позивачем до стягнення 3% річних не підлягають зменшенню судом.

Заявлений позивачем до стягнення розмір 3% річних не є санкцією, розмір якої віднесено на розсуд суду, а підстави для його зменшення, в тому числі й доводи апелянта про скрутний майновий стан, наявність заборгованості АТ "Гарантований покупець" та об`єктивні труднощі господарської діяльності, правового значення для вирішення цього питання не мають.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про наявність підстав для зменшення розміру на 50% суми 3% річних.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо застосування статті 625 ЦК України до спірних правовідносин та можливості стягнення 3 % річних у випадку наявності у відповідача грошового зобов`язання зі сплати заборгованості за договором про надання послуг, строк виконання якого настав і, відповідно, має місце прострочення грошового зобов`язання зі сторони відповідача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, доводи заявника апеляційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-промислова група "Югенергопромтранс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 03.08.2026 у справі №911/1825/26 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена 29.09.2026.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова