Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №910/1046/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Справа№ 910/1046/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Мальченко А.О.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 22.09.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 (повний текст складено 22.06.2026)

у справі №910/1046/26 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»

про стягнення 17 498 396,63 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/1046/26 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 15 574 352,14 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 186 892,23 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

09.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 11 820,16 грн. Відповідач зазначив, що вартість наданої професійної правничої допомоги становить 107 500,00 грн. При цьому, оскільки частка позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, становить 10,9955% від ціни позову, пропорційний розмір витрат становить 11 820,16 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі №910/1046/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» витрати на правову допомогу у сумі 5 497,77 грн.

В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Приймаючи додаткове рішення, суд на підставі поданих позивачем доказів установив, що загальна вартість послуг з надання професійної правничої допомоги відповідачу у справі №910/1046/26 складає 107 500,00 грн.

Водночас, дослідивши поданий позивачем детальний опис робіт (наданих послуг) та акт надання послуг, суд установив, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним з реальними витратами, а тому, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, тривалість та кількість судових засідань, в яких приймав участь адвокат, відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, розумним та співмірним є розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн. Разом із тим, оскільки позовні вимоги задоволено частково, то відповідно розмір витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача становить 5 497,77 грн (1 924 044,49 (сума, у задоволенні якої судом відмовлено)*50 000,00/17 498 396,63). В іншій частині заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення суд відмовив.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 03.07.2026 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати пункти 2 та 3 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі №910/1046/26 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» 11 820,16 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції не мав процесуального права зменшувати розмір гонорару з 107 500,00 грн до 50 000,00 грн. Позивач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат у порядку частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та не надав жодного доказу неспівмірності заявленої суми зі складністю справи чи обсягом виконаної адвокатом роботи.

Якщо ж розцінювати заперечення позивача як клопотання про зменшення витрат, то воно теж не могло бути підставою для зменшення гонорару, оскільки викладені у ньому доводи не доводять неспівмірності та не відповідають закону.

У свою чергу, заявлений розмір витрат є реальним, обґрунтованим, розумним і співмірним, а суд не вправі втручатися у погоджений адвокатом із клієнтом гонорар.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі №910/1046/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1046/26; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

23.07.2026 матеріали справи №910/1046/26 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі №910/1046/26, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 22.09.2026.

06.08.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити її без задоволення.

У відзиві позивач наголосив на тому, що представником відповідача не надано детального опису витраченого адвокатом часу по кожній з наданих послуг, що в свою чергу позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Крім того, в умовах воєнного стану розподіл коштів місцевого бюджету здійснюється відповідно до потреб, необхідних для оборони як міста Києва, так і держави в цілому, тому заявлена адвокатом відповідача сума є наразі значною для позивача.

У судове засідання, призначене на 22.09.2026, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив скасувати пункти 2 та 3 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі №910/1046/26 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» 11 820,16 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.

У судовому засіданні 22.09.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Судом установлено, що відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складає 200 000,00 грн. Докази понесення таких витрат будуть подані до суду у порядку, встановленому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Після ухвалення судом першої інстанції 04.06.2026 основного судового рішення відповідач 09.06.2026, тобто у строк, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду заяву про розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 820,16 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 11 820,16 грн відповідачем надано у матеріали справи копії договору про надання професійної правничої допомоги №20 від 24.02.2026, укладеного з адвокатом Солдаткіним Олександром Сергійовичем, акту надання послуг №25 від 24.02.2026 на суму 107 500,00 грн, рахунку на оплату №240226 від 24.02.2026 на суму 107 500,00 грн, банківської виписки з рахунку адвоката, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Правову допомогу відповідачу у Господарському суді міста Києва надавав адвокат Солдаткін О.С. згідно із ордером серії АІ №2137457 від 25.02.2026, виданим на підставі договору про надання правничої допомоги №20 від 24.02.2026.

Предметом Договору №20 від 24.02.2026, укладеного між адвокатом Солдаткіним Олександром Сергійовичем та ТОВ «Арсенал Центр», є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справі №910/1046/26 за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал Центр» про стягнення 17 498 396,63 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,7498 га з кадастровим номером 8000000000:69:012:0048 за період з 28.12.2021 до 31.12.2025.

У пункту 3.1. Договору №20 від 24.02.2026 сторони погодили, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату, визначається в актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які підписуються сторонами.

Згідно з актом №25 від 24.02.2026 загальна вартість послуг з надання професійної правничої допомоги у справі №910/1046/26 складає 107500,00 грн.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом надані відповідачу такі послуги у справі №910/1046/26: підготовка та подання відзиву на позовну заяву; підготовка клопотання про призначення експертизи; підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив; участь у судових засіданнях 05.03.2026, 19.03.2026, 09.04.2026, 28.05.2026, 04.06.2026.

Із банківської виписки з рахунку адвоката вбачається, що 24.02.2026 ТОВ «Арсенал Центр» сплатило адвокату Солдаткіну О.С. кошти за надання правничої допомоги по виставленому рахунку №240226 від 24.02.2026 на суму 107 500,00 грн.

Переліченими документами підтверджується факт понесення відповідачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в загальній сумі 107 500,00 грн.

Водночас, оскільки частка позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, становить 10,9955% від ціни позову, пропорційний розмір витрат становить 11 820,16 грн, який і заявлено відповідачем до стягнення з позивача.

19.06.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з проханням відмовити в задоволенні заяви відповідача. У запереченнях позивач наголосив на необхідності врахування судом першої інстанції при прийнятті рішення того, чи не були завищені заявлені судові витрати, чи були надані суду достатні докази фактичного здійснення витрат, чи були доцільні заявлені судові витрати. Також позивач звертав увагу, що представником відповідача не було надано детального опису витраченого адвокатом часу по кожній з наданих послуг, що в свою чергу позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Крім того, в умовах воєнного стану розподіл коштів місцевого бюджету здійснюється відповідно до потреб, необхідних для оборони як міста Києва, так і держави в цілому, тому заявлена адвокатом відповідача сума є наразі значною для позивача.

Колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зазначає, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Як уже наголошувалось, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З огляду на вказане суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не мав процесуального права зменшувати (не присуджувати до стягнення) розмір гонорару з 107 500,00 грн до 50 000,00 грн за відсутності про це клопотання позивача.

За результатом оцінки доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, що надані відповідачем, їх обсягу, змісту та співмірності зі складністю справи, з урахуванням заперечень позивача, які стосуються необхідності дослідження судом судових витрат на предмет співмірності та необхідності, місцевий господарський суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

У даному контексті суд враховує, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним з реальними витратами, а тому, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, тривалість та кількість судових засідань, в яких приймав участь адвокат, відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи, суд доходить висновку, що обґрунтованим, розумним та співмірним є розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.

Разом із тим, оскільки позовні вимоги задоволено частково, то відповідно розмір витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача становить 5 497,77 грн (1 924 044,49 (сума, у задоволенні якої судом відмовлено)*50 000,00/17 498 396,63).

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення заяви та не можуть бути підставою для зміни чи скасування додаткового рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі №910/1046/26 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі №910/1046/26 залишити без змін.

Матеріали справи №910/1046/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.09.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.О. Мальченко

А.І. Тищенко