Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №910/1558/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. Справа№ 910/1558/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Никифоренко В.І.,

за участю представників:

від позивача - Мамчик Д.О.,

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Давидова Дениса Віталійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1558/26 (суддя Андреїшина І.О.) за позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально - виконавчої служби України" до Фізичної особи-підприємця Давидова Дениса Віталійовича про стягнення 830 269,44 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально - виконавчої служби України" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Давидова Дениса Віталійовича про стягнення штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № 314-К-25 від 24.10.2025 у розмірі 830 269,44 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору прострочив поставку товару, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення вказану суму.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1558/26 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 830 269 (вісімсот тридцять тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн 44 коп. та судовий збір в розмірі 12 455 (дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 00 коп.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки товару у встановлені договором строки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на не з`ясування судом першої інстанції обставин про причини невиконання зобов`язання по Договору від 24.10.2025 № 314-К-25.

Також, скаржник вказує, що відмова суду в задоволенні клопотання про зупинення провадження до вирішення справи №910/2456/26 призвела до того, що обставини, які могли бути встановлені в іншій справі та мають преюдиціальне значення для даного спору, не були враховані.

Крім цього, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув штраф у повному обсязі, не застосувавши право на його зменшення,

Окрім наведеного, в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що Позивач стягнув 207 567,36 грн з банківської гарантії, а тому вважає, що повторне нарахування санкцій на ту саму суму порушує ст. 61 Конституції України (нікого не може бути двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення).

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (ухвали суду про відкладення розгляду справи на 21.09.2026) до його електронного кабінету.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

24.10.2025 між Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі - покупець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Давидовим Денисом Віталійовичем (далі - продавець, відповідач) було укладено договір №314-К-25, за умовами якого ФОП Давидов Д.В. зобов`язаний був продати і відвантажити покупцеві м`ясопродукти (яловичина тушкована, фасування 525 г, сорт вищий, банка металева ДК 021:2015:15130000-8 (далі - товар) в обсязі та у терміни, визначені у рознарядці покупця на суму 4 151 347,20 грн (пункт 1.1. договору).

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до договору), продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 10 листопада 2025 року включно.

Згідно з п. 7.3 договору у випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару.

Строк дії договору до 10 грудня 2025 року включно (пункт 10.1. договору).

Пунктами 11.2., 11.4. договору передбачено, що під час укладання договору продавець надає покупцю забезпечення його виконання у розмірі 5 % ціни цього договору у сумі 207 567,36 грн шляхом перерахування коштів на рахунок покупця або у вигляді страхової або банківської гарантії (далі - гарантія).

У разі внесення продавцем забезпечення виконання договору у вигляді гарантії, забезпечення виконання умов договору надається продавцем у формі електронної гарантії у вигляді електронного документа, скріпленого КЕП (кваліфікованим електронним підписом) особи, уповноваженої на підписання електронної гарантії, або у вигляді оригіналу гарантії в паперовій формі.

Гарантія має бути безумовною (повинна свідчити про безумовний обов`язок банку/страховика сплатити на користь покупця суму забезпечення виконання договору при виникненні обставин, вказаних у розділі 7 договору).

Згідно з пунктом 11.2. договору продавець під час укладання договору надав покупцю забезпечення його виконання у розмірі 5 % ціни цього договору у сумі 207 567,36 грн шляхом перерахування коштів на рахунок покупця у вигляді банківської гарантії (далі - гарантія).

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що надходження коштів на рахунок Генеральної дирекції ДКВС України підтверджується випискою з рахунка за 23.10.2025.

Відповідно до пункту 5.1. договору Генеральною дирекцією ДКВС України було видано рознарядку на поставку м`ясопродукти (яловичина тушкована, фасування 525 г, сорт вищий, банка металева загальною кількістю 24 192,00 кг), що є додатком № 1 до договору.

Продавець поставку товару (яловичина тушкована, фасування 525 г, сорт вищий, банка металева) не здійснив.

Листом Генеральної дирекції ДКВС України від 24.11.2025 відповідачу було повідомлено про дострокове розірвання договору з 28.11.2025. Також позивачем було зазначено, що таке розірвання договору не звільняє його від відповідальності, визначеної розділом 7 договору.

У подальшому, Генеральна дирекція ДКВС України звернулась до відповідача з листом-претензією від 04.12.2025 №ГД ДКВС-5138/3 ГД/2025 про сплату штрафних санкцій за недопоставку товару (постачання яловичини тушкованої, фасування 525 г, сорту вищого, банка металева), у якому зазначила, що у зв`язку з неналежним виконанням ФОП Давидов Д.В. договірних зобов`язань, Генеральною дирекцією ДКВС України нараховано штраф згідно з п. 7.3 договору у розмірі 1 037 836,80 грн, який ФОП Давидов Д. В. необхідно перерахувати у добровільному порядку у строк до 15 грудня 2025 року за вказаними реквізитами, у випадку не перерахування зазначених штрафних санкцій, Генеральною дирекцією ДКВС України буде стягнуто штраф з суми забезпечення виконання договору, у порядку, передбаченому пунктом 11.7. договору.

Однак, вказана претензія не була задоволена, в результаті чого Генеральною дирекцією ДКВС України було стягнуто штраф з суми забезпечення договору з банківської гарантії відповідно до пункту 11.7. договору в розмірі 207 567,36 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №6753 від 26.12.2025.

З огляду на допущення Відповідачем порушень умов договору щодо строків поставки Товару, Позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 830 269,44 грн.

Судом першої інстанції вказану вимогу задоволено повністю.

Колегія суддів погоджується із наведеними в оскаржуваному рішенні висновками, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників покупця та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до договору), продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі до 10 листопада 2025 року включно.

Згідно з рознарядкою на поставку яловичини тушкованої, фасування 525 г, сорт вищий, банка металева (додаток 1 до договору) термін (строк) поставки товару з 24.10.2025 до 10.11.2025.

В свою чергу, відповідачем позивачу вказаний товар поставлено не було.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно пункту 7.3. договору у випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому договором, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару.

Враховуючи те, що відповідач порушив умови договору в частині поставки товару у встановлений договором строк, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про стягнення штрафу в сумі 830 269,44 грн.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на не з`ясування судом першої інстанції обставин про причини невиконання зобов`язання по Договору від 24.10.2025 № 314-К-25.

Одночасно, скаржник вказує про те, що розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін обмежив його право подати відповідні пояснення щодо неможливості поставки товару.

Стосовно вказаного колегія суддів зазначає наступне.

23.02.2026 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/1558/26 та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Вказаною ухвалою суду запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення надати суду відзив на позов у порядку передбаченому ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з викладенням мотивів повного та часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство, з доказами направлення відзиву позивачу.

Наведена ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 23.02.2026.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Одночасно колегія суддів вказує, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження жодним чином не позбавив відповідача права та можливості подавати докази, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, тобто повною мірою реалізовувати свої процесуальні права на участь у справі.

Отже, доводи скаржника про обмеження його права на подання відповідних пояснень щодо неможливості поставки товару є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі апелянт не навів жодних доводів стосовно того, які саме обставини перешкоджали йому здійснити поставку товару.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що відмова суду в задоволенні клопотання про зупинення провадження до вирішення справи №910/2456/26 призвела до того, що обставини, які могли бути встановлені в іншій справі та мають преюдиціальне значення для даного спору, не були враховані, слід зазначити наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у даній справі було відмовлено у задоволенні даного клопотання з огляду на наступне.

Відповідач обґрунтовує клопотання про зупинення провадження у справі тим, що у провадженні Господарського суду міста Києва на розгляді перебуває взаємопов`язана справа №910/2456/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Давидова Дениса Віталійовича до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально - виконавчої служби України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 314-К-25 від 24.10.2025.

Суд зазначив, що предметом розгляду даної справи є встановлення обставин і підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № 314-К-25 від 24.10.2025. Отже, у даній справі підлягають встановленню саме обставини невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару в повному обсязі.

Отже, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №910/1558/26 до набрання законної сили рішенням у справі №910/2456/26.

Колегія суддів також вважає відсутніми підстави для зупинення провадження у даній справі, враховуючи наступне.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

У разі зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України за вимогами статті 234 цього Кодексу у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановлені ухвали (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 904/4233/18).

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК України).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).

Крім того, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі №908/1188/19).

На переконання Суду, всупереч наведеним вимогам законодавства, відповідач не навів достатніх обґрунтувань, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити Судом та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Окремо варто звернути увагу на те, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/2456/26.

Стосовно доводів скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув штраф у повному обсязі, не застосувавши право на його зменшення, колегія суддів зазначає наступне.

Частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)).

Окрім того, у вирішенні судом про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Апелянт не навів, ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій жодних підстав для зменшення розміру штрафу.

Отже, вказані доводи також відхиляються судом.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що Позивач стягнув 207 567,36 грн з банківської гарантії, а тому вважає, що повторне нарахування санкцій на ту саму суму порушує ст. 61 Конституції України (нікого не може бути двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення).

Відхиляючи вказані доводи, колегія суддів виходить з наступного.

Як вже було вказано, Генеральна дирекція ДКВС України звернулась до відповідача з листом-претензією від 04.12.2025 №ГД ДКВС-5138/3 ГД/2025 про сплату штрафних санкцій за недопоставку товару (постачання яловичини тушкованої, фасування 525 г, сорту вищого, банка металева), у якому зазначила, що у зв`язку з неналежним виконанням ФОП Давидов Д.В. договірних зобов`язань, Генеральною дирекцією ДКВС України нараховано штраф згідно з п. 7.3 договору у розмірі 1 037 836,80 грн, який ФОП Давидов Д. В. необхідно перерахувати у добровільному порядку у строк до 15 грудня 2025 року за вказаними реквізитами, у випадку не перерахування зазначених штрафних санкцій, Генеральною дирекцією ДКВС України буде стягнуто штраф з суми забезпечення виконання договору, у порядку, передбаченому пунктом 11.7. договору.

Однак, вказана претензія не була задоволена, в результаті чого Генеральною дирекцією ДКВС України було стягнуто штраф з суми забезпечення договору з банківської гарантії відповідно до пункту 11.7. договору в розмірі 207 567,36 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №6753 від 26.12.2025.

Таким чином, Позивачем частково було стягнуто суму заборгованості з банківської гарантії, тому загальна сума штрафних санкцій, що підлягає стягненню за Договором у судовому порядку становить - 830 269 грн.44 коп., а саме: 1 037 836 грн.80 коп. - 207 567 грн. 36 коп. = 830 269 грн.44 коп.

Отже, твердження апелянта щодо повторного нарахування санкцій на ту саму суму є необґрунтованими.

При цьому, умовами договору прямо передбачено за невиконання умов договору утримання із суми забезпечення виконання договору штрафних санкцій.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Давидова Дениса Віталійовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 у справі №910/1558/26 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 28.09.2026 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко